Н. М. Куліш соціально-психологічні аспекти




Сторінка2/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5
ТЕМА 2.
ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ
ОБДАРОВАНОСТІ
1. Основні поняття з проблеми обдарованості.
2. Загальні принципи класифікації обдарованості.
3. Характеристика видів обдарованості.
1. Основні поняття з проблем обдарованості
Задатки – спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку на їх основі здібностей.
Нахили – ставлення, конкретна вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність.
Здібності – індивідуальні властивості особистості, які дають змогу за однакових умов успішніше оволодівати тією чи іншою діяльністю.
Загальні здібності – властивості, які лежать в основі оволодіння будь- якою діяльністю.
Специфічні здібності – це ті здібності, які дають змогу конкретній людині оволодіти певною діяльністю,успішно її виконувати.
Творчі здібності – такі, що дають змогу успішно виконувати творчу діяльність.
Творчість – характеристика суб’єкта, що відповідає вимогам екстроординарності, як її результату, такі її способів здійснення.
Обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно вищому рівні, що відрізняється від умовного середнього рівня.
Талант – система якостей, властивостей, які дають змогу особистості досягти значних успіхів в оригінальному виконанні певної діяльності.
Геніальність – системна характеристика особистості, яка свідчить про її надоригінальність, суттєво переважаючи звичайну й навіть творчу діяльність, утому числі нарівні таланту.
Креативність – рівень творчої обдарованості, яка складає відносно стійку характеристику особистості.
Критерії обдарованості – рівень сформованості внутрішніх суб’єктних психологічних механізмів, які можуть виступати основою креативної поведінки в тій чи іншій сфері діяльності.
Обдарована дитина – дитина, яка виділяється серед своїх однолітків яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який переважає певний умовний середній рівень при цьому важливо мати пам’ятати, що йдеться не про окремі випадкові успіхи, а про систематичні, взагалі притаманні певній діяльності цієї дитини.

14
2. Загальні принципи класифікації обдарованості
Для вирішення завдання класифікації виявів обдарованості ми змушені користуватися новим понятійним апаратом. Щоб запобігти подвійному або дещо аморфному тлумаченню важливих термінів, вважаємо доцільним розкрити той зміст, який надалі будемо вкладати в істотні поняття, серед яких, на нашу думку, повинні бути «інтелект», коефіцієнт інтелекту,
«творчість», креативність.
Під інтелектом розуміють сукупність здібностей, які характеризують рівень і якість розумових процесів особистості. Сучасні психологи й педагоги до встановлення інтелектуального розвитку особистості йдуть шляхом з’ясування її розумового віку. Якщо людина успішно виконує блок завдань, розрахований на її ж вік, вважається, що її розумовий вік збігається з хронологічним (біологічним) віком. Якщо може розв’язувати блок завдань, розрахований на більш дорослих, то її розумовий вік випереджує хронологічний. І навпаки, якщо типові завдання розраховані на осіб цього віку, викликають у певної людини труднощі при їх виконанні, вважається, що її розумовий вік не досягає хронологічного. Відношення між розумовим і хронологічним віком відображається коефіцієнтом інтелекту (IQ), який вираховується за формулою
%
100
*
XB
PB
IQ

де РВ – розумовий вік
ХВ – хронологічний вік
100% – сталий компонент.
Коефіцієнт інтелекту визначає ступінь розвитку так званого продуктивного мислення, сутністю якого є процес застосування готових знань, умінь та навичок. Сама діяльність, результатом котрої є утворення якісно нових матеріальних і духовних цінностей, отримала назву
«творчість». Для позначення здатності суб’єкта до творчого мислення, певної творчості використовують поняття креативності.
3. Характеристика видів та типів обдарованості
Розглянемо 5 основних видів обдарованості, згрупованих за превалюючим мисленням
(конвергетичним – продуктивне або дивергетивним – творче) у два типи загальну розумову та творчу обдарованість.
Загальна
розумова
обдарованість обіймає два різновиди інтелектуальну сферу й академічні досягнення. Інтелектуальна обдарованість характеризується стабільністю, гнучкістю та гостротою мислення, високорозвинутими психологічними процесами.

15 Серед творчої обдарованості розглянемо три види музичну, образотворчу та комунікативну. Музично обдарована дитина виявляє надзвичайну цікавість до музичних занять, чутливо реагує на характері настрій музики, легко відтворює короткі музичні фрази, впізнає знайомі мелодії за першими звуками, із задоволенням підспівує, визначає, яка з двох нот вищачи нижча. У сфері образотворчого мистецтва обдарована дитина проявляє дуже велику цікавість до візуальної інформації, в найменших деталях запам’ятовує побачене, проводить багато часу замалюванням чи ліпленням, дуже серйозно ставиться до своїх художніх занять і одержує від них задоволення, демонструє випереджаючу свій вік вправність, оригінально послуговується засобами художньої вираженості, експериментує з використанням традиційних матеріалів, змістовно планує композицію картин або малюнків, її набутки включають велику кількість деталей, її роботи відрізняє відмінна композиція, конструкція та колір, твори оригінальній індивідуальні.
Художня обдарованість підтримується і розвивається в спеціальних школах, гуртках, студіях. Художньо обдаровані діти мають високі досягнення в галузі художньої творчості й виконавчої майстерності в музиці, живописі, скульптурі, театрального мистецтва. Якщо дитина легко пристосовується до нових ситуацій, якщо інші діти віддають їй перевагу при виборі партнера для гри, якщо в оточенні сторонніх людей зберігає впевненість у собі, якщо керує іграми або заняттями інших дітей і невимушено спілкується з дітьми та дорослими, якщо генерує ідеї і шляхи розв’язання завдання, а в спілкуванні з однолітками виявляє ініціативу, бере на себе відповідальність, що виходить за межі, характерні для її віку яких, інші діти часто звертаються до неї за допомогою, то таку дитину вважають обдарованою в сфері спілкування та лідерства.
Соціальна обдарованість (використовуються також поняття лідерська обдарованість, соціальний інтелект, організаторські здібності. Найраніша спроба виміряти соціальний інтелект належить Т. Ханту
(1928), який розробив тест для «виявлення здібності мати справу з людьми.
Тест складався із 6 шкал: Судження про соціальні ситуації,
«Пам’ять на імена й обличчя, Розпізнавання внутрішнього стану за виразом обличчя, Спостереження за поведінкою людини (спрямоване на розуміння мотивів поведінки, Соціальна інформація, Впізнавання внутрішнього стану, що позначений словами. Заданими Т. Ханта, соціальний інтелект розвивається до 17-18 років і є добрим передумовою успіху в навчанні. Виділяють такі структурні елементи соціальної обдарованості, як соціальна перцепція, просоціальна поведінка, моральні судження, організаційні уміння і т. ін.

16 Соціальна обдарованість передбачає наявність здатності розуміти, любити, співпереживати, знаходити взаємопорозуміння з іншими людьми, це дозволяє бути гарним педагогом, психологом, психотерапевтом, соціальним працівником. Таким чином, поняття соціальна обдарованість охоплює
широку групу виявів, пов’язаних із легкістю встановлення і високою
якістю міжособистісних стосунків. Ці особливості дозволяють бути лідером, тобто виявляти лідерську обдарованість.
Якості соціально обдарованих особистостей. Охайні зовнішньо, беруть участь у різних суспільних заходах і вносять у них позитивний вклад, ставляться до ровесників ідо старших як до рівних, поведінка має відкритий характерне бояться виражати свої почуття, підтримують довготривалі взаємостосунки з людьми й різко не змінюють своїм дружнім симпатіям, енергійні. Лідерську обдарованість можна розглядати як один із виявів соціальної обдарованості. Для лідерської обдарованості характерним є те, що, певний набір умінь лідера уможливлює досягнення групою поставлених перед нею цілей при взаємному задоволенні один одним із почуттям особистої самореалізації. Лідерські уміння в основному міжособистісні і включають
гнучкість, відкритість, організаційні здібності. Лідерство вимагає таких особистісних якостей самоповага, високі моральні якості, зрілий емоційний розвиток.
Успішним лідерам притаманні такі якості

інтелект вище середнього уміння приймати рішення відчуття мети здатність мати справу з абстрактними поняттями, з плануванням майбутнього, з часовими обмеженнями гнучкість, вміння пристосовуватися почуття відповідальності впевненість у собі й знання себе наполегливість терпимість і терпіння у роботі з людьми ентузіазм уміння чітко викладати думки в усній або письмовій формі.
Розвиток лідерської обдарованості. Спостереження показують, що батьки дітей, які виявляють схильність до лідерства, будують свої стосунки з ними певним чином. Багато говорять з дітьми, використовуючи різні засоби спілкування – міміку, жести, мову при цьому вони так схиляються до дитини, що розмовляють з нею немовби на одному рівні. Батьки й матері запитують у дітей, що ті хочуть робити вислуховують усе, з чим діти до них звертаються, не залишають без уваги будь-які їхні спонтанні дії. Дорослі не погрожують своїм дітям і не бувають агресивними з ними, у той же час несхильні до безмірної опіки. Їх також відрізняє послідовна стабільність поведінки.

17 Отже, виділення багатьох видів обдарованості служить важливій меті привернути увагу до більш широкого спектру здібностей, які повинні отримати визнання й можливості для розвитку. Щоб підкреслити основні характеристики описаних вище видів обдарованості, скористаємося наступною таблицею
Характеристика типів та видів обдарованості
Тип
обдарованості
Ознаки
виділення
Основні види
Характеристика проявів
основних видів
обдарованості в молодших
школярів
1) Пріоритет конвергентного мислення
1. Інтелектуальна.
Випереджаючий розвиток пізнання, розвинутість психічних процесів та мовлення, гнучкість, лабільність та гострота мислення, здатність розв’язувати завдання. І. Загальна розумова обдарованість.
2) високий коефіцієнт інтелектуального розвитку.
2. Академічна. Підвищена цікавість до навчального предмета , здібності до виконання зумовлених ним завдань, високий рівень інтелектуального та мовного розвитку, глибокі знання навчального матеріалу, розвинутість спеціальних вмінь та навичок.
1) Приваблююче дивергентне мислення,
1. Музична. Підвищена цікавість до слухання та виконання музичних творів, наявність музичного слуху та почуття ритму, розвинута слухова пам’ять, спеціальні вміння та навички.
2. Образотворча. Підвищена цікавість до творів мистецтва, розвинуте зорове запам’ятовування, спеціальні вміння і навички.
ІІ. Творча обдарованість.
2) відповідний віку або дещо вищий за середній рівень інтелектуального розвитку.
3. Комунікативна. Розвинуте мовлення, здатність до генерації ідей, організаторські здібності, привабливий соціальний портрет.


18

Література:
Основна:
1.
Виды одаренности // Обдарована дитина. – 2000. – №3. – С.
2.
Гильбух ЮЗ. Внимание: одаренные дети. – М Знание, 1991. – 79 с.
3.
Одаренные дети / Предисл. В. М. Слуцкого. – М Прогресс, 1991. –
380 с.
4.
Психология одарённости детей и подростков : Учеб. пособие для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М
Академия, 2000. – С. 261–270.
Додаткова:
1.
Власова Е. М. Ключевые проблемы и перспективы соц. одаренности Обдарована дитина. – 1996. – №6. – С.
2.
Емельянов Ю. Н. Социально-психологическое проектирование в педагогике // Вопросы психологии. – 1988. – №1. – С. 6–11.
3.
Задорина Е. Н. Класификация учащихся специализированных школ по различным проблемам одаренности // Новые исследования психологии, возр. орг. – М Просвещение, 1991.–№2. – С.
Завдання для самоконтролю
1.
Розкрийте зміст понять задатки, нахили, здібності, загальні здібності, спеціальні здібності, творчі здібності, творчість, талант, геніальність, креативність, критерії обдарованості, інтелект, коефіцієнт інтелекту. Охарактеризуйте види та типи обдарованості Який зв’язок існує між загальною та творчою обдарованістю Чиє успіху певній діяльності виявом обдарованості Обґрунтуйте свою відповідь.

19
ТЕМА 3.
ОСОБЛИВІ КАТЕГОРІЇ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ТА ЇХ
ХАРАКТЕРИСТИКА
1. Характеристика категорій обдарованих дітей.
2. Проблема обдарованості дівчаток.
3. Обдаровані діти з фізичними вадами таз труднощами в навчанні.
1. Характеристика категорій обдарованих дітей
До особливих категорій обдарованих дітей включають дітей із виключно високим розумовим розвитком учнів із високим рівнем розумового розвитку, але з низькою успішністю дітей із фізичними вадами (сліпі, глухі дітей із поведінковими труднощами(підвищена агресивність, емоційна нестабільність дітей з труднощами в навчанні (н.-д., з дизлексією – труднощів оволодінні читанням дітей із сімей з низьким соціально-економічним рівнем дітей з іншого культурного середовища, чию обдарованість не вдається швидко розпізнати. Більша частина дітей, яких можна віднести до перерахованих категорійне реалізують свої потенції при відсутності особливо організованого навчання і корекції. Що є загальною проблемою всіх дітей На передній план виступає якийсь їхніх недолік чи трудність, закриваючи обдарованість.
Низький соціально-економічний рівень (СЕР) сім’ї ускладнює, перш за все, виявлення обдарованості. Як правило, у дітей із таких сімейне зовсім розвинена мова, їхній кругозір буває обмеженим через те, що сім’я не намагалась чи немала матеріальних можливостей збагатити їхній досвіді не стимулювала їх до цього. Ці діти не мали доступу до низки поширених ігор, розвага тому нерідко створюються враження відстаючих у розвитку. Якщо ж низький соціально-економічний рівень сім’ї поєднується з її низькою культурою, то дитина немає соціально схвалюваних засобів вираження своєї допитливості й активності. Ті педагоги, які самі виросли усім ях збільш високим достатком і великими культурними можливостями, не мають досвіду розпізнавання обдарованості у цих випадках, психологи не можуть її визначити стандартними методиками. Необхідні альтернативні підходи яку діагностиці, такі в побудові навчальних програм. Вони повинні будуватися
на характеристиках, властивих цій категорії дітей: жвавість, допитливість

20 незалежність у діях ініціатива, бажання брати участь в усьому новому гнучкість у підході до проблеми швидкість у навчанні через практичний досвід здібність використовувати отримані знання в інших галузях і відшуковувати зв’язки між ідеями, на перший погляд не зв’язаними одна з одною різнобічні інтереси складання історій, почуття гумору.
У ході навчання таких дітей відрізняють деякі особливості, які виявляються у пізнавальній сфері, в мові(бідний словниковий запасу читанні. Їхня поведінка в класі може не відповідати прийнятій негативне ставлення до школи, педагогів, своїх особистих успіхів труднощі з постановкою довготривалої мети використання насиль при вирішенні проблем. Їм притаманні відмінності у стилі научіння: вони віддають перевагу тактильному каналу, а не слуховому індукції, а не дедукції орієнтовані на зміст, але не на форму. Порівняно з ровесниками із матеріально забезпечених сімей обдаровані із сімей з низьким СЕР вважають себе менш компетентними яку взаєминах з іншими, такі в академічній сфері. Вони також вважають, що отримують менше підтримки збоку друзів, однокласників, батьків, педагогів. Дослідження показали, що навчання, організоване так, щоб компенсувати недоліки оточення, допомагає цим дітям досягти високих успіхів, тоді яку протилежній ситуації спостерігається падіння рівня розумового розвитку й поява поведінкових труднощів.
Культурне оточення. Шкільна освіта, як правило, мало адаптована до тих учнів, у яких виховані інші, ніжу даній культурі, цінності і відношення. Обдарованість притаманна людям усіх національностей і культур, проте система цінностей, прийнята у тій чи іншій культурі, створює і деякі переваги, і бар’єри для вияву й розвитку обдарованості. Водних культурах освіта є однією зважливих цінностей, у деяких її роль зменшена. Орієнтація культури на дотримання традицій може суттєво перешкоджати, н.-д., вияву творчих здібностей.
2. Проблема обдарованих дівчаток
Згідно даних Барбари Кларк (1983), половину всіх обдарованих дітей, виявлених у початковій школі, становлять дівчатка. До моменту переходу в старші класи їх стає менше четверті. Л. Холлінгуорт у ті роки почала дослідження рівнів розумового розвитку дівчаток і хлопчиків. Проведений нею аналіз результатів, отриманих Л. Терменом, показав відсутність значимих різниць в інтелекті представників різних статей. Так, за тестом Станфорд-Біне дівчатка випереджали хлопчиків у всьому аж до 14 р. Найвищі бали у цьому дослідженні належали дівчаткам. Закономірно виникло питання, чим зумовлена мала кількість жінок серед видатних діячів усіх часів і народів, якщо в дитинстві вони не поступаються в інтелектуальному розвитку хлопчикам.

21 Частина висновків, зроблених Л. Холлінгуорт, стала внеском у психологію обдарованості. По-перше, це доказ помилкового положення таланти завжди проб’ються»: дослідниця показала велике значення освітив реалізації високих здібностей. По-друге, неправильно ототожнювати великі досягнення і високий інтелект. Дослідження, проведені у х р, розкрили роль соціально- психологічних факторів у не реалізації обдарованості жінок. Сучасне суспільство, всі його інститути, включаючи сім’ю, середню й вищу школу, пронизано статево рольовими стереотипами – усталеними уявленнями про жіночість і мужність, що жорстко регламентують поведінку, вигляді особливості виявів чоловіків і жінок, із відповідними очікуваннями. Унаслідок цього дівчатка і хлопчики ростуть удвох різних світах.
Сім’я і дівчатка. Очікування різні ще до народження дитини. У два рази частіше батьки називають кращою появу хлопчика, ніж дівчинки, серед батьків ця цифра рівна чотирьом. Квіти, іграшки, види активності, якими дозволено займатися хлопчикам і дівчаткам, суттєво різняться. З самого початку дівчаток учать бути пасивними, слухняними, виявляти турботу про інших. Від них чекають спокійних ігор і занять. Заданими американських дослідників, дитяча кімната хлопчиків багатша, уній ширше представлено довкілля світ – машинки, дидактичні ігри, конструктори, спортивний інвентар, тварини, військові іграшки. У дитячій кімнаті трирічних хлопчиків у середньому утри рази більше іграшок, ніжу їхніх ровесниць. Багато категорій іграшок зовсім відсутні в дитячих кімнатах дівчаток. Виявляється, дівчатка про це не забувають. У спогадах про дитинство обдарованих дівчаток-підлітків утримуються численні відомості проте, що їм давали ті іграшки, які батьки вважали за потрібні, а не ті, яким вони самі надавали перевагу. Практика виховання різна, починаючи з різної реакції наплач немовляти – до дівчаток підходять швидше, заспокоюють їх частіше. Пізніше на прогулянках матері тримають дівчаток ближче до себе. Таким чином, дівчаткам почасти не усвідомлено нав’язують з пелюшок, що вони залежать від інших, що вони самі не можуть вирішувати ситуацію. Проте добре відомо, що активність, самостійність, віра в себе необхідні для розвитку високого рівня інтелекту.
Школа й дівчатка. У школі діти також зустрічаються з різним ставленням і поведінкою вчителів. Від дівчаток чекають слухняності, постійної старанності. Їм педагоги приділяють менше уваги, ніж хлопчикам дівчатка отримують не таку розгорнуту оцінку. Учителі рідше намагаються орієнтувати дівчаток на вищі досягнення. Згідно даних зарубіжних дослідників, відмінності уставленні вчителів до учнів різних статей виражені ще яскравіше у випадках обдарованих учнів. Так, педагоги вважають, що обдаровані хлопчики перевершують обдарованих дівчаток у сфері критичного й логічного мислення, у творчому

22 розв’язанні завдань. Вчителі-чоловіки сприймають обдарованих учениць традиційніше, ніж педагоги-жінки, – емоційними, довірливими, з недуже розвиненою уявою, допитливістю, винахідливістю. Дослідники з’ясували, що деякі вчителі найнижче оцінюють тих школярок, які виявляють здібності до аналітичного мислення, до висунення власних оригінальних ідей, виступають проти традиційних умовностей. Хлопчики з подібними характеристиками мають у таких учителів високий рейтинг. Помічено, що окремі педагоги, які знають обдарованих школярок добре, оцінюють їх більш негативно, ніж колеги, які не працюють з ними постійно. Протилежна тенденція характерна для ситуації з обдарованими хлопчиками. Самі педагоги рідко усвідомлюють особливості своєї поведінки й бувають здивовані, коли мають можливість побачити себе збоку і проаналізувати за допомогою відеозапису свого уроку. Упереджене ставлення до обдарованих школярок особливо небезпечне, так як дівчатка дуже чутливі до реакцій вчителів. Підручники й навчальні посібники мають прояви статево рольових стереотипів хлопчики в них зображаються головними діючими особами – сміливими, незалежними, здатними ризикувати, а дівчатка – пасивними, другорядними персонажами, які очікують допомоги і підтримки. У результаті всіх цих, на перший погляд мало суттєвих, різниць
обдаровані дівчатка входять у доросле життя з деякими досить
поширеними якостями. По-перше, багато з них заперечують свою обдарованість, високі здібності, пояснюючи власні успіхи зовнішніми умовами. По-друге, у них формується виключна здатність до соціальної адаптації, добре маскуюча обдарованість і забезпечуюча прийняття їх ближнім оточенням. По-третє, вони змінюють свої першочергові професійні орієнтації, часто із зниженням соціального статусу професії.
3. Обдаровані діти з фізичними вадами із труднощами в
навчанні Серед людей з фізичними вадами немало обдарованих. У спеціальних класах для глухих, сліпих, з обмеженими можливостями пересування можна зустріти дітей з різними видами обдарованості. Наприклад сліпоглухоніма Ольга Скороходова, в своїй книзі Як я сприймаю світ відкрила зсередини невідому до цього реальність. В нашій країні проблеми діагностики й розвитку обдарованості дітей цієї категорії не досліджуються. Закордоном, у найбільш розвинених країнах діють декілька навчальних програм для обдарованих учнів з фізичними вадами. У 1977 р. Джун Мейкер (США) провела дослідження, у якому
встановила, що діти з різними фізичними вадами мають виражені особливості у когнітивному розвитку і в самооцінці. Так, сліпі і слабо зорі можуть досягти тих же рівнів розвитку, що й ті які гарно бачать, але з деяким запізненням. Їм часто притаманні вади у

23 словесно-логічній пам’яті. У глухих також відмічається уповільнений темп розвитку, а також труднощів роботі з абстрактними поняттями. Швидкість і характер когнітивного розвитку дітей з порушеннями в
опорно-руховому апараті такі ж, яку їхніх ровесників. Однак більшості обдарованих дітей цієї категорії характерні специфічні проблеми у формуванні позитивної самооцінки. Особливі умови розвитку цих дітей ведуть до низької самооцінки, яка часто поєднується з нереалістичними очікуваннями. Розрив між реальним та ідеальним я може мати сильний вплив на здатність добиватися успіхів і будувати взаємини з оточуючими.
Труднощі в навчанні. Педагоги, батьки часто не розуміють того, що дитина може мати великі труднощі, наприклад, у читанні (дизлексія) і все- таки бути обдарованою. Відомо, що Альберт Енштейн і Г.Х. Андерсен, Огюст Роден і Вудро Вільсон були дизлексиками й бридкими гусенятами в школі.
Ось перелік можливих труднощів: у читанні (дизлексія), в орфографії, у механічному заучуванні, в заучуванні днів тижня і місяців року, в розрізненні лівого й правого, діях з числами, нерозбірливий, важкий почерк (дизграфія), та, що здається неорганізованість і неуважність. Сучасне шкільне навчання базується на читанні й письмі, що робить становище обдарованих дітей з перерахованими вище труднощами важким вчителі й однокласники ставляться до них як до тупих, дурних, як до тих, що мають уповільнений розвиток або ж лінивих, не дивлячись нате, що вони з усіх сил стараються. Ось опис обдарованої дитини Тому, що я не міг читати, вони сміялися наді мною і обзивали мене тупицею. І хоча я не відчував себе тупим, в кінці кінців я просто здався й погодився з ними, тому я вів себе як тупиця і старався не звертати нінащо увагу, а йти звідти як можна швидше.
Обдаровані діти з труднощами у навчанні мають дві групи
особливостей. З одного боку, їм притаманні високі інтелектуальні здібності, що виражаються, наприклад, у використанні складних абстрактних понять. З
іншого боку, вони можуть демонструвати особливості, притаманні звичайним учням з труднощами в навчанні поведінкові – агресивність, порушення дисципліни когнітивні – дефекти у виконанні завдань, що спираються на пам’ять та уяву. Спільна для цієї групи обдарованих дітей небезпека полягає утому, що в школі їх довго не помічають, не виділяють. У той же час вони можуть легко схоплювати виключно складний матеріал, робити дивні інтуїтивні висновки, мати творчі здібності. При розв’язанні задач (але не у письмовому вигляді) вони використовують ті ж стратегії, що і останні обдаровані (на відміну від звичайних дітей з труднощами у навчанні. Один із спеціалістів з питань обдарованості назвав таких дітей парадоксальними учнями чим складніше завдання, тим вони

24 легше виконують його. Проте вони не можуть оволодіти відносно легкими навичками. Особлива ситуація розвитку веде до того, що ця категорія обдарованих дітей виявляє тенденцію до низької оцінки своїх інтелектуальних можливостей (низька академічна самооцінка. Поєднання високих здібностей і яскраво виражених труднощів можуть вести до виникнення почуття безпорадності і низької учбової мотивації.
Педагоги-дефектологи, які працюють із вказаними вище категоріями обдарованих дітей, навчені діагностиці й корекції тільки слабких сторін дитини. Вони рідко помічають сильні сторони своїх учнів іще рідше роблять спроби розвивати їх. У результаті діти даних категорій відчувають протиріччя корекційної роботи й спеціального навчання, спрямованих тільки на одну сферу їх індивідуальності з повною зневагою до іншої. Постійне звернення навчання на недоліки, слабку сторону сприяє формуванню негативного сприймання себе й своїх можливостей. Психологи не мають методик, які враховували б специфіку розвитку таких дітей, а стандартний набір діагностичних інструментів мало чуттєвий до їхніх особливостей. Як наслідок, обдарованість таких дітей часто залишається прихованою. Отже, обдаровані діти відрізняються за видами обдарованості, за структурою одного і того ж виду обдарованості, за її проявами в залежності від статі, умов розвитку, соціального оточення, культурних особливостей. Труднощі, з якими зіштовхуються самі обдаровані діти й ті люди, які мають їм допомогти, також різні. Все це дає можливість зрозуміти той широкий спектр задач, які стоять перед спеціалістами – педагогами, психологами, батьками і самими дітьми.
Література:
1.
Крутецкий В. А. Психология математических способностей школьников. – М Просвещение, 1968. – С. 51–60.
2.
Психология одарённости детей и подростков : Учеб. пособие для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений / Под ред. Н. С. Лейтеса. – М
Академия, 2000. – С. 79–87.
3.
Теплов Б. М. Способности и одарённость // Избр. тр.: В 2 т. – М
Просвещение, 1995. – Т. 2. – С. 15–42.
Завдання для самоконтролю
1.
Назвіть основні категорії обдарованих дітей. Доведіть, що твердження таланти завжди проб’ються» є помилковим. Чи вважаєте ви, що є певні відмінності уставленні батьків та педагогів до дівчаток і хлопчиків Назвіть характерні риси розвитку обдарованих дітей з фізичними вадами із труднощами в навчанні

25


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал