Н. М. Герасимчук деонтологія в медицині



Сторінка11/13
Дата конвертації10.12.2016
Розмір3.64 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
ТЕМА 8

Завдання № 1

Хворому 54 років, з нирковою колькою не зробили инфузійну урографію, що привело до розвитку гідронефрозу лівої нирки, обумовленого обтурацією конкрементом. Назвати вид лікарської помилки.

А. Тактична.

В. Технічна.

С. Діагностична.

Д. Кримінальна.

Е. Випадкова.



Завдання № 2

У хворого на УЗД виявлені зміни правої нирки, що визнані лікарем як пухлина нирки й інші дослідження більше не проводили. Хворий був прооперований, але ні пухлини, ні інших змін нирки не виявлені. Яке порушення припустив лікар в своїй діяльності відносно хворого?

А. Лікарська помилку.

В. Недбалість.

С. Нещасний випадок.

Д. Халатність.

Е. Лікувальний злочин.



Завдання № 3

У хворого на УЗД виявлені зміни правої нирки, що визнані лікарем як пухлина нирки й інші дослідження більше не проводили. Хворий був прооперований, але ні пухлини, ні інших змін нирки не виявлені. Яку лікарську помилку зробив лікар?

А. Діагностичну.

В. Тактичну.

С. Технічну.

Д. Кримінальну.

Е. Злоякісну.



Завдання № 4

Хворий пред'являє скарги на біль в епігастральній ділянці, нудоту, печію. При УЗД органів черевної порожнечі патології не виявлено. Через добу хворий поступає в стаціонар з діагнозом "Проривна виразка шлунку". Яка лікарська помилка була допущена лікарем?

А. Діагностична.

В. Тактична.

С. Технічна.

Д. Суб'єктивна.

Е. Доброякісна.



Завдання №5

У хворого епізодично виникає біль в поперековій ділянці праворуч. При обстеженні аналіз сечі і УЗД нирок без патології. Через місяць хворий вмирає. При розрізі діагностовано рак правої нирки з метастазами в зачеревний простір. Назвати вид лікарської помилки.

А. Тактична.

В. Суб'єктивна.

С. Об'єктивна.

Д. Логічна.

Е. Випадкова.



Завдання № 6

У хворого епізодично виникає біль в поперековій ділянці ліворуч. При обстеженні аналіз сечі і УЗД нирок без патології. Через місяць хворий вмирає. При розтині діагностовано рак лівої нирки з метастазами в за очеревинний простір. Назвати вид лікарської помилки.

А. Технічна.

В. Діагностична.

С. Об'єктивна.

Д. Злоякісна.

Е. Все перелічене вище.


Завдання № 7

Лікар не діагностував своєчасно захворювання із-за його атипового перебігу, хворий помер. Оцініть дію лікаря:

А. Злочин.

В. Нещасний випадок.

С. Лікарська помилка.

Д. Помилкова думка.

Е. Недбалість.



Завдання № 8

Медсестра, виконуючи призначення лікаря, переплутала зовні схожі флакони і ввела хворому замість гепарину - 1,5 мл інсуліну, унаслідок чого у хворого розвилася гіпоглікемічна кома. Оцініть дію медсестри:

А. Службовий злочин, халатність.

В. Лікарська помилка.

С. Нещасний випадок.

Д. Дії медсестри не вважаються помилкою.

Е. Погіршення стану хворого не є наслідком помилки медсестри.


Завдання № 9

Хворий з гнійним апендицитом пізно прооперований, унаслідок чого розвився перитоніт. Визначити вид лікарської помилки.

А. Тактична.

В. Діагностична.

С. Технічна.

Д. Деонтологічна.

Е. Це не помилка, а професійна халатність.


Завдання № 10

У хворого під час нападу серцевої астми після введення в\в строфантину відбулася зупинка серця. Причини того, що трапилось: у коробці з етикеткою «Строфантин К» потрапила одна ампула стрихніну, який був введений хворому. Оцінити: а) вид лікарської діяльності:

А. Лікарська помилка.

В. Нещасний випадок.

С. Професійне порушення.



б) якщо це помилка, то визначити вид лікарської помилки.

А.Діагностична .

В. Тактична.

С. Технічна.

D. Деонтологічна.

Завдання №11

Хворий на цукровий діабет поступив в стаціонар з гіпертонічним кризом. Черговий лікар приймального відділення забув вказати в діагнозі супутнє захворювання і призначити цукрознижуючі препарати. Вночі у хворого розвилася діабетична кома. Оцінити:

а) дії чергового лікаря:

А. Лікарська помилка.

В. Професійне порушення.

С. Нещасний випадок.



б) міру відповідальності:

А. Адміністративне стягнення.

В. Кримінальна відповідальність, ст. 140.

С. Кримінальна відповідальність, ст. 367.



ТЕМА 9

Завдання № 1

Молода жінка з першою вагітністю відмовляється від аборту за медичними показниками. Взаємини в сім'ї міцні і доброзичливі, довгождана вагітність. Аналіз навколоплідної рідини з точністю до 60 % показав природжене розщеплювання хребта. Вагітна відмовляється від аборту. Який принцип біоетики дозволяє лікарям відмовитися від аборту?

А. Принцип "не нашкодь".

В. Принцип конфіденційності.

С. Принцип дотримання обов'язку

Д. Принцип автономності пацієнта.

Е. Принцип правдивості.


Завдання № 2

Молода жінка поступила у відділення для добровільного переривання вагітності. Їй пропонують за 48 годин до проведення аборту ввести випробувані речовини з метою вивчення їх тератогенної дії на 12-тижневий зародок. За якої умови можливе проведення цього дослідження?

А. Інформування матері.

В. Згода матері.

С. Дозвіл комітету з етики.

Д. Оформлення інформаційної угоди.

Е. Випробування на вагітних заборонено.



Завдання № 3

На розгляд комісії з питань біоетики вноситься пропозиція про проведення медичних експериментів на ув’язнених, засуджених на тривалий термін позбавлення волі. Які правові документи регламентують вирішення комісії?

А. "Нюрнберзький кодекс" (1947).

В. "Токійська декларація прав людини" (1975)

С. "Попередні міжнародні етичні вимоги з біомедичних досліджень за участю людини" (1982).

Д. "Конвенція з захисту прав і достоїнства людини у зв'язку з впровадженням досягнень біології і медицини" (1997).

Е. "Інспекція і оцінка проведення етичної експертизи" (2002) .


Завдання 4

На розгляд комісії з питань біоетики вноситься пропозиція про проведення медичних експериментів на ув’язнених, засуджених на тривалий термін позбавлення волі. Який принцип біоетики порушений?

А. Принцип автономності пацієнта.

В. Принцип конфіденційності.

С. Принцип правдивості.

Д. Принцип пошани і достоїнства людини.

Е. Принцип «не нашкодь».


Завдання 5

Хірург регулярно проводить тестування на ВІЛ, не інформуючи про це самих хворих. У разі отримання позитивного результату, хірург відмовляється їх оперувати. Які права пацієнта порушує хірург?

А. Право пацієнта знати всю інформацію про своє захворювання.

В. Право дотримання лікарської таємниці.

С. Право пацієнта на конфіденційність інформації.

Д. Принцип інформованої угоди.

Е. Права пацієнта не були порушені


Завдання № 6

У районній лікарні лікар не діагностував своєчасно інфаркт міокарду тому, що не знав, як розшифрувати ЕКГ. Оцінити дію лікаря:

А. Нещасний випадок.

В. Недбалість.

С. Лікарська помилка.

Д. Лікарський злочин.

Е. Технічна помилка.



ТЕМА 10

Завдання № 1

Чоловік загинув в результаті нещасного випадку. Чи треба, на вашу думку, просити дозвіл у сім'ї загиблого на забір нирки для пересадки хворому?

А. Провести забір нирки без дозволу родичів.

В. Провести забір нирки тільки після дозволу родичів.

С. Забір органів у загиблих в результаті нещасного випадку не можливо ні за яких умов.

Д. Забір органів і тканин в загиблих в результаті нещасного випадку можливо тільки з дозволу слідчих органів.

Е. Забір органів для пересадки проводиться тільки з урахуванням біологічної сумісності.


Завдання № 2

Після автокатастрофи у хворого з'явилися ознаки порушення діяльності вищих відділів мозку. З боку внутрішніх органів змін виявлено не було, хоча і жив він за допомогою штучної вентиляції легенів. Батьки зажадали відключити апаратуру ШВЛ. Які дії лікаря?

А. Продовжувати реанімаційні заходи.

В. Погодитись з рішенням родичів і припинити реанімаційні заходи.

С. Порадитись з головним лікарем.

Д. Вирішити питання за допомогою консиліуму фахівців.

Е. Всі варіанти вірні.



Завдання № 3

У опікове відділення поступив актор, у якого уражена значна поверхня шкіра обличчя і верхніх кінцівок. Хворий в свідомості, просить лікаря «допомогти» йому померти», оскільки розуміє, що не зможе продовжити професійну діяльність. Які дії лікаря?

А. Продовжувати реанімаційні заходи.

В. Лікар виконує побажання пацієнта.

С. Порадитись з головним лікарем.

Д. Вирішити питання за допомогою консиліуму фахівців.

Е. Дати хворому заспокійливе і запросити психотерапевта.


Завдання № 4

У хворого діагностували черепно-мозкову травму, несумісну з життям. Лікар вирішує, ввести ліки для зупинки серця. Визначити дії лікаря.

А. Дії лікаря вірні.

В. Лікар не прав.

С. Лікар повинен був порадитися з родичами хворого.

Д. Лікар повинен погоджувати дії із завідуючим відділенням.

Е. Рішення лікаря потрібно погоджувати з консиліумом.



Завдання № 5

Після смерті хворого його родичам було запропоновано провести забір органів померлого. Родичі категорично відмовляються дати дозвіл на забір органів. Які повинні бути дії лікаря?

А. Погодитись з родичами.

В. Не зважаючи на заборону, провести операцію по забору органів.

С. Відправити труп в патолого-анатомічне відділення.

Д. Віддати труп родичам для поховання.

Е. Всі відповіді можливі.


ТЕМА 11

Завдання № 1

Хворому 66 років, переніс декілька операцій з приводу непрохідності магістральних артеріальних судин (пересаджування артерій і ампутація нижніх кінцівок). У анамнезі хронічна легенево-серцева недостатність. Враховуючи супутню патологію і повторні операції, подальше лікування можливе тільки в умовах реанімації. Чи можна розцінювати симптоматичне лікування даного хворого рівноцінним:

А. "Пасивній" евтаназії.

В. Асистованній евтаназії.

С. Ортотаназії.

Д. Ятротаназії.

Е. Ні одне з вказаного.



Завдання № 2

Дружина алкоголіка 42 років, вірить багатократним обіцянкам чоловіка кинути пити, прагне захистити його перед родичами і сусідами коли ті засуджують його за пияцтво. Змирилася з тим, що чоловік залишив роботу, не піклується про сім'ю і про дітей. Дружина суміщає два місця роботи, не звертає уваги на свій зовнішній вигляд. Іноді п'є спиртне разом з чоловіком «щоб йому менше дісталося». Визначите стан жінки?

А. Залежність.

В. Співзалежність.

С. Алкоголізм.

Д. Незалежність.

Е. Ні одне з перерахованих.


Завдання № 3

Дівчина 18 років, на 1 курсі інституту. Зацікавлена тяжким роком, разом з друзями їздить в різні міста, в яких гастролює улюблена музична група. У одязі дотримується рок-стилю. Не цікавиться заняттями в інституті, часто пропускає, не реагує на зауваження батьків і викладачів, вживає спиртні напої, палить, пробувала наркотики, не боїться виключення з інституту. Як називається форма залежності?

А. Гемблінг.

В. Наркоманія.

С. Алкоголізм.

Д. Фанатизм.

Е. Токсикоманія.



Завдання № 4

Підприємець 38 років, захоплений грою в рулетку. Кожен вечір відвідує казино, де програв значну частину свого статку. Не реагує на прохання дружини припинити грати, не піклується про дітей. Упевнений, що йому обов'язково повезе і він не тільки поверне свої матеріальні втрати, але і виграє значні суми грошей. Наступного дня після програшу ходить в церкву і просить Бога допомогти йому. Як називається така форма залежності.

А. Релігіозний фанатизм.

В. Спортивний фанатизм.

С. Гемблінг.

Д. Алкоголізм.

Е. Інтернет-залежність.


Завдання № 5

Студентка технічного вузу 19 р., після психотравмуючих переживань (розлучилася з женихом) за порадою сусідки почала відвідувати молебний будинок сектантів-шестидесятників. Спочатку ходила туди не частіше 2-3 раз на місяць, після бесіди з «проповідником» відвідини почастішали і 2 місяці назад пішла з дому, забравши всі золоті прикраси. Залишила інститут. На прохання матері повернутися додому говорить, що відчуває себе спокійно тільки серед нових братів і сестер. Продала багато особистих речей, золото, всі гроші віддала проповіднику, вважаючи його найдобрішою і розумнішою людиною на землі. Який вид залежності у дівчини?

А. Спортивний фанатизм.

В. Музикальний фанатизм.

С. Наркоманія.

Д. Гемблінг.

Е. Релігіозний фанатизм.



Завдання № 6

Чоловік 42 років, зловживає алкоголем, п'є майже щодня. Звільнений з роботи за пияцтво. Дружина розвелася з ним, долею дітей не цікавиться. Живе із старою матір´ю, продає з будинку речі, перебивається випадковими заробітками. Палить до 10 сигарет в день, іноді в компанії товаришів по чарці приймає пігулки трамадолу. Визначите форму залежності?

А. Алкоголізм.

В. Наркоманія.

С. Никотиноманія.

Д. Гемблінг.

Е. Фанатизм.


ТЕМА 12

Завдання 1

В ході операції у пацієнта був узятий шматок тканини, з якого згодом витягли клітини і вирощена культура, на якій проводилася експериментальна робота. Який принцип біомедичної етики був порушений, коли без згоди пацієнта використовувалися клітини, що містять його генетичний код?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Правдивості.

Е. Справедливості.



Завдання 2

Ординаторові було доручено обробити достатньо великий матеріал з дослідницької роботи, після чого висновки припускали опублікувати в статті. Коли справа дійшла до складу авторів цієї статті, то ординатора туди не включили. Яким принципом повинні керуватися наукові співробітники у взаєминах начальник-підлеглий при проведенні біомедичних досліджень?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Правдивості.

Е. Справедливості.



Завдання 3

Хворий з важким невиліковним захворюванням отримує пропозицію брати участь в сліпому плацебо-контролюємому дослідженні. Принципово новий лікарський засіб, ймовірно, може радикально поліпшити його самопочуття, але всі властивості і ефекти дії цих ліків невідомі. Хто і що визначає рішення питання про участь в дослідженні?

А. Інформована згода.

В. Конфіденційність + правдивість.

С. Справедливість+ милосердя.

Д. Милосердя + справедливості

Е. Інформована згода + правдивість.



Завдання 4

На базі дитячого інфекційного відділення фармацевтична фірма, співпрацює із завідуючим відділенням, проводить клінічне дослідження нового противірусного препарату. У дане дослідження входить призначення препарату за схемою, двократний забір крові з периферичних вен на визначення Ig M і G, імунного статусу дитини до і після прийому препарату. Лікарі відділення пояснюють матерям факт узяття крові у дітей, як необхідність контролю динаміки перебігу захворювання, а не проведенням клінічного дослідження препарату. Яке правило біомедичної етики було порушене?

А. Конфіденційності.

В. Милосердя.

С. Правдивості.

Д. Інформованої згоди + правдивості.

Е. Інформованої згоди.


Завдання 5

Доцент хірургічної кафедри на обході в реанімаційному відділенні на питання пацієнта, який тільки но опам'ятався після обширної операції про терміни перебування в реанімації лаконічно відповів: "До кінця!" Виходячи з якого принципу лікар не повинен був відповідати так, а був зобов'язаний детально роз'яснити хворому, що терміни перебування в реанімації визначаються тільки самопочуттям хворого, і що приводів турбуватися немає?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Справедливості + милосердя.

Е. Милосердя + справедливості.


Завдання 6

Лікар акушер-гінеколог, працюючи у фармацевтичній фірмі і отримуючи 20% від вартості препарату у разі його продажу, призначає дорогий полівітамінний комплекс всім вагітним на своїй ділянці. При цьому «забуває» розповісти про можливі побічні ефекти, такі, як часті алергічні реакції різного ступеня тяжкості і раннє закриття великого джерельця у дитини, і можливих дешевших, але не менш ефективних аналогах. Які морально-етичні принципи порушує лікар?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності + правдивості.

С. Справедливості + милосердя.

Д. Милосердя + справедливості.

Е. Інформованої згоди + правдивості.



Завдання 7

Іноді лікарі відмовляють пацієнтам в проханні роз'яснити суть тієї або іншої діагностичної процедури або лікарської терапії, посилаючись на те, що пацієнт нічого не зрозуміє, не маючи медичної освіти. Який принцип біомедичної етики порушують лікарі?

А. Інформованої згоди.

В. Конфіденційності.

С. Милосердя.

Д. Правдивості.

Е. Справедливості.


ТЕМА 13

Завдання 1

Один з пацієнтів терапевтичного відділення постійно конфліктує з іншими хворими і персоналом. Який метод обстеження найбільш виправданий для оцінки психологічного стану даного пацієнта?

А. Спостереження.

В. Природний експеримент.

С. Лабораторний експеримент.

Д. Клінічна бесіда.

Е. Психодіагностичне обстеження.


Завдання 2

Пацієнт психіатричного стаціонару прагне приховати порушення сприйняття, що є у нього, говорить, що він здоровий, його нічого не турбує. Який метод обстеження найбільш виправданий для оцінки психічного стану пацієнта?

А. Спостереження.

В. Природний експеримент.

С. Лабораторний експеримент.

Д. Психодіагностичне тестування.

ТЕМА 14

Задача 1

Співробітник іноземної дипломатичної установи повернувся із службового відрядження з Анголи. Йому запропонували пройти медичне обстеження на предмет зараження ВІЛ. Його дії?

А. Обов’язково пройти медобстеження.

В. Відмовитися від медобстеження.

С. Обстеження можливо тільки з його згоди.

Д. Медичний огляд МОЗ повинен погоджувати з МІС

Е. Всі варіанти можливі.



Задача 2

У хворого К., який перебуває на стацлікуванні з приводу виразкової хвороби шлунку, отриманий позитивний результат при дослідженні сироватки на ВІЛ-носійство. Дії лікаря, що лікує?

А. Продовжувати лікування хворого, не повідомляючи йому результати.

В. Направити хворого на медообстеження на ВІЛ-інфікування.

С. Повідомити в санепідемстанцію.

Д. Повідомити хворому результати дослідження і виписати його із стаціонару.

Е. Повідомити родичам результати обстеження.


Задача 3

У поліклініку звернувся чоловік з проханням оформити його родичку в Хоспіс, яка за станом здоров'я потребує цілодобового кваліфікованого уходу. Жінка перебуває на диспансерному обліку як ВІЛ-інфікована. Лікар відмовив в госпіталізації, пояснивши відмову тим, що у хворого специфічне інфекційне захворювання, яке є протипоказанням для оформлення в Хоспіс загального профілю. Який з нормативних документів регламентує надання допомоги хворим СНІДом і ВІЛ-інфікованим, які потребують кваліфікованого уходу?

А. № 120, 2000.

В. № 866, 2007.

С. № 241, 2007.

Д. № 716, 2007.

Е. № 1026-YI 2010.



Задача 4

Маніпуляційна медсестра, відкриваючи ампулу з новокаїном, порізала палець. Згідно інструкції з профілактики ВІЛ-інфікування, вона видавила кров з рани, обробила її 70° спиртом, 5% розчином йоду, вимила руки з милом, заклеїла рану лейкопластиром і продовжила маніпуляцію. Яку помилку допустила медсестра?

А. Працювала без рукавичок і повторно не обробила рану 70° спиртом.

В. Працювала без рукавичок.

С. Повторно не обробила руки 70° спиртом.

Д. Видавила кров з рани.

Е. Повторно не обробила рану 5% розчином йоду.


Задача 5

У лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції отриманий позитивний результат дослідження сироватки хворого Т. Дія лікаря-лаборанта?

А. Повідомити хворому результат.

В. Направити сироватку в Український центр профілактики боротьби зі СНІДом для підтвердження результатів.

С. Повідомити до лікувально-профілактичної установи за місцем проживання.

Д. Повідомити в Український центр профілактики боротьби зі СНІДом.

Е. Направити хворого на медобстеження в Український центр профілактики боротьби зі СНІДом.



ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ
Тема 1 1С, 2С, 3Д, 4В, 5Д, 6Д, 7А, 8А, 9А, 10А.

Тема 2 1С, 2Д, 3В, 4А, 5С, 6С, 7Д, 8С, 9С, 10Д.

Тема 3 1С, 2В, 3Д. 4С, 5Е, 6Е, 7С, 8Е, 9В, 10 А.

Тема 4 1А, 2В,3А,4А, 5А, 6А, 7А, 8С, 9А, 10А.

Тема 5 1С. 2В. 3А. 4А. 5В. 6В. 7С. 8Д. 9С, 10А.

Тема 6 1А. 2А. 3Е. 4Е. 5А. 6А. 7А. 8 С. 9А.

Тема 7 1Д. 2Д. 3В. 4А. 5Е. 6Д. 7А. 8Д. 9Д. 10Д.

Тема 8 1А. 2А. 3С. 4С. 5А. 6Е. 7Е. 8Д. 9А. 10Д. 11Е.

Тема 9 1А. 2С. 3В. 4С. 5А. 6Е. 7Е. 8Д. 9В. 10А.

Тема 10 1С. 2А. 3В. 4С. 5Д. 6Д. 7А. 8С. 9А. 10В. 11А. 12А.

13А. 14А.



Тема 11 1А. 2В. 3Д. 4А. 5А. 6В. 7В. 8А. 9А. 10В. 11Е. 12А. 13А. 14А. 15А. 16А.

Тема 12 1В. 2Е. 3Д. 4Е. 5А. 6Е. 7А. 8Е. 9А. 10В.

Тема 13 1А. 2А. 3А. 4Е. 5В. 6Д. 7В. 8А. 9А 10Е.

Тема 14 1А. 2А. 3Е. 4А. 5Е. 6А. 7А. 8В. 9А. 10В .11А. 12А.

13А. 14Е. 15Д . 16Д.


ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ СИТУАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ
Тема 1 1С. 2С. 3В. 4В. 5А. 6С. 7С. 8А.

Тема 2 1А. 2В. 3В. 4А. 5В. 6С.

Тема 3 1В; 2В;3А; 4А; 5А; 6С.;

Тема 4 1А; 2 1В, 2В; 3А; 4А; 5А.

Тема 5 1В. 2С. 3Д. 4А. 5В. 6А. 7Д. 8С. 9А. 10А.

Тема 6 1С. 2В. 3С. 4-1В; 2Е. 5А. 6С. 7Д. 8С. 9В. 10А.

Тема 7 1В. 2А. 3А. 4А. 5В. 6С. 7Д. 8С. 9Е. 10А.

Тема 8 1А. 2А. 3В. 4С. 5С. 6Е. 7С. 8В. 9А. 10А,С. 11А,А.

Тема 9 1Д. 2Д. 3С .4А. 5А. 6С.

Тема 10 1В. 2А. 3Д. 4В. 5С.

Тема 11 1Е. 2В. 3Д .4С. 5Е. 6А.

Тема 12 1А. 2Е. 3А. 4Е. 5С. 6Е. 7Д.

Тема 13 1Е. 2А.

Тема 14 1Д. 2В. 3В. 4А. 5В.
ДОДАТКИ

Додаток 1

МІЖНАРОДНІ ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ:
1. «Клятва Гіппократа» (V IV вв. до н.е.);

2. «Нюрнберзький кодекс» (1947);

3. «Женевська декларація» (1948, 1994);

4. «Міжнародний кодекс медичної етики» (1949);

5. «Гельсінська декларація прав людини» (1964) ВМА (Етичні принципи медичних досліджень за участю людей), 1975 (Токіо), 1983 (Італія), 1989 (Гонконг), 1996 (ЮАР), 2000 (Шотландія), 2002 (США);

6. «Лісабонська декларація (права пацієнта)» ВООЗ і ВМА;

7. «Декларація прав людини і питань свободи медичних працівників»;

8. «Декларація щодо евтаназії»;

9. «Міжнародна декларація про права людини» (1981) ВМА;

10. «Декларація про трансплантологію людських органів» (1987) Мадрид;

11. «Декларація про трансплантологію ембріональної тканини» (1989) Гонконг;

12. «Резолюція з питань поведінки лікарів при здійсненні трансплантації людських органів» (1994) Стокгольм, ВМА;

13. «Декларація про політику в області забезпечення прав пацієнтів в Європі» (розділ «Інформація», 1994);

14. «Декларація про розвиток прав пацієнтів в Європі» (1994, Амстердам);

15. Програми генетики людини ВООЗ;

16. «Конвенція про права людини і біомедицине» (1996);

17. «Декларація про геном людини» (1997, ЮНЕСКО);

18. «Декларація про генетичне консультування і генну інженерію» (1987, доповнення 1992);

19. «Конвенція з захисту прав і достоїнства людини у зв'язку з впровадженням досягнень біології і медицини» (1997);

20. Міжнародна Конвенція Генеральної Асамблеї ООН з цивільних і політичних прав (1966);

21. Токійська декларація (1975) – доповнений етичний кодекс медико-біологічних досліджень;

22. Керівництво Міжнародної ради медичних суспільств і ВООЗ «Попередні міжнародні етичні вимоги до біомедичних досліджень за участю людини (1982);

23. «Керівництво з діяльності Комітетів з етики, що здійснюють експертизу біомедичних досліджень» (2000)

24. «Інспекція і оцінка проведення етичної експертизи» (2002) (№№23 і 24 – перші міжнародні документи програми SIDCER – «Стратегічна ініціатива розвитку можливостей етичної експертизи»)

25. Європейська Конвенція з захисту хребетних тварин, що використовуються в експериментальних і інших наукових цілях (Декларація ВМА, 1985).

26. Закон Російської федерації «Права і соціальний захист медичних працівників».


ВІТЧИЗНЯНІ ОФІЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ:
1. Конституція України (1996):

Ст. 3. Життя і здоров'я людини – найвища соціальна цінність;

Ст. 27. Право на життя;

Ст. 28. Пошана гідності людини;

Ст. 43. Безпека і здорові умови праці;

Ст. 45. Право на відпочинок;

Ст. 49. Право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування;

Ст. 50. Безпека навколишнього середовища;

Ст. 59. Правовий захист.

2. Закон України « Про охорону здоров'я» (1992)

3. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (1992) ст.6 – право на охорону здоров’я; ст. 40 – лікарська таємниця; ст. 47 – трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів; ст. 48 – штучне запліднення та імплантація ембріона;

30. Закон України «Про інформацію» ст. 46 – неприпустимість зловживання правом на інформацію; 47 – відповідальність за порушення законодавства про інформацію;

31. Закон України «Про трансплантацію органів і інші аналогічні матеріали людини»;

32. Закон України «Про попередження захворюваності СНІДом і соціальний захист населення»;

33. Закон України «Про донорську кров і її компоненти»;

34. Закон України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

35. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

36. «Умови і порядок застосування штучного запліднення і

імплантації ембріонів» ( наказ МОЗ України № 24 від 4.02.1997);

37. Типове положення про комісії з питань етики (наказ МОЗ України № 281 від 01.11.2000). Доповнення до п.2.3. Інформація пацієнтам (добровольцям) про клінічне випробування і отримання від них письмової інформаційної угоди;

38. «Етичний кодекс українського лікаря» 1 Національний конгрес з біоетики (Київ, 2001) ст. 17.;
39. Кримінальний Кодекс України (2002):

Ст. 115 – умисне вбивство;

Ст. 119 – вбивство з необережності:

Ст. 131 – неналежне виконання професійних обов'язків, що призвело до зараження ВІЛ і др. невиліковними захворюванням;

Ст. 132 – розголошування відомостей про проведення мед. обстеження з виявлення зараження ВІЛ і ін. невиліковними захворюваннями;

Ст. 133 – зараження венеричною хворобою;

Ст. 134 – незаконний твір аборту;

Ст. 136 – ненадання допомоги особам, що знаходяться в небезпечному для життя положенні;

Ст. 137 – неналежне використання обов'язків з охорони життя і здоров'я дітей;

Ст. 138 – незаконна лікувальна діяльність;

Ст. 139 – ненадання допомоги хворому медичним працівником;

Ст. 140 – неналежне виконання професійних обов'язків медичними або фармацевтичними працівниками;

Ст. 141 – порушення прав пацієнта;

Ст. 142 – незаконне проведення дослідів над людиною;

Ст. 143 – порушення порядку трансплантації органів і тканин людини;

Ст. 144 – насильницьке донорство;

Ст. 145 – незаконне розголошування лікарської таємниці;

Ст. 184 – порушення прав на безкоштовну медичну допомогу;

Ст. 189 – здирство;

Ст. 314 – незаконне введення в організм наркотичних засобів і психо-тропних речовин;

Ст. 319 – незаконна видача рецепту на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин;

Ст. 325 – порушення правил по боротьбі з епідемією;

Ст. 326 – порушення правил поводження з мікробіологічними агентами або токсинами;

Ст. 364 – зловживання владою, службовим положенням;

Ст. 365 – перевищення влади або службових повноважень;

Ст. 366 – службова фальсифікація;

Ст. 367 – службова халатність;

Ст. 368 – отримання хабара;

Ст. 369 – дача хабара;

Ст. 370 – провокація хабара;

Ст. 387 – розголошування даних досудового слідства.

Додаток 2
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОГО ЛІКАРЯ
Даний Кодекс професійної етики українського лікаря (далі – Кодекс) покликаний систематизувати моральні орієнтири невідкладної, планової, превентивної та інших видів професійної діяльності лікаря, а також закріпити єдину систему критеріїв оцінки етичних засад його фахової поведінки і діяльності.
РОЗДІЛ 1. Загальні положення
Стаття 1. Основні терміни Кодексу

Вживані у Кодексі терміни слід вважати такими, що мають наступний зміст:



Лікар (медичний працівник) – фахівець-професіонал, який на підставі здобутих знань і опанованих умінь наділений необхідними повноваженнями (тобто сертифікований відповідно до чинного законодавства України) для здійснення діяльності у сфері охорони здоров’я. Суб’єкт медичної діяльності – людина (група людей), яка добровільно й свідомо звернулася за допомогою чи потребує її згідно з діючим законодавством України.

Пацієнт – особа, здоров’я і життя якої лікар захищає, або якій він надає допомогу, або чиї інтереси він представляє у формах, передбачених чинним законодавством.

Автономія – визнання сталості системи цінностей, життєвих позицій та планів пацієнта, його спроможність до прийняття усвідомленого і вільного від зовнішнього впливу рішення; авторизація пацієнтом певних моральних цінностей.

Компетентність пацієнта – здатність розуміти надану йому інформацію і приймати самостійні рішення відносно до поставленої мети і притаманної йому системи цінностей.

Конфіденційність – нерозголошення лікарем професійної та приватної інформації без дозволу пацієнта.

Евтаназія – акт навмисного безболісного позбавлення життя невиліковного пацієнта з метою припинення його страждань.

Угода про надання медичної допомоги – письмова чи усна угода (контракт), згідно з якою одна сторона – лікар (медичний працівник), що практикує індивідуально, або медичне об’єднання – бере на себе доручення іншої сторони – пацієнта (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) або його представника про надання медичної допомоги на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – пацієнт (або його представник) зобов’язується дотримуватися і виконувати норми та правила, відповідні розпорядження й рекомендації лікаря чи лікувально-профілактичного закладу.

Стаття 2. Дія Кодексу в просторі, часі та за колом осіб

1. Дія цього Кодексу поширюється на всі види професійної діяльності лікаря і в частині, визначеній Кодексом, – на іншу його діяльність (дії), яка може суперечити його професійним обов’язкам як медичного працівника або підірвати престиж професії медика.

2. Дія цього Кодексу поширюється також на всіх, хто працює у системі охорони здоров’я – незалежно від джерела фінансування та форми власності.

3. Дія цього Кодексу поширюється на стосунки та обставини, що виникли після його прийняття.



Стаття 3. Співвідношення Кодексу і чинного законодавства про медицину та охорону здоров’я

Норми Кодексу не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства, доповнюють і конкретизують його.



Стаття 4. Тлумачення Кодексу

Право офіційного тлумачення цього Кодексу та зміни його положень надається Всеукраїнському з’їзду лікарів, який вводить його в дію.



Стаття 5. Відповідальність за порушення Кодексу

1. Відповідальність за порушення Кодексу визначається Статутом лікарських асоціацій (товариств, спілок), що прийняли цей Кодекс.

2. Етичний Кодекс українського лікаря діє на всій території України, є чинним для всіх лікарів, які є членами професійних лікарських об’єднань і працюють у лікувальних установах – незалежно від джерела фінансування та форми власності.

3. За порушення норм Кодексу можуть застосовуватись засоби громадського впливу.


РОЗДІЛ 2. Основні принципи медичної етики та деонтології
Стаття 6. Твори благо

1. Діяльність лікаря спрямована на захист інтересів пацієнтів (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) та життя суспільства у цілому, визначає можливість задоволення головних потреб і прагнень у збереженні життя та здоров’я.

2. Лікар, який захищає здоров’я та інтереси пацієнта (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) та життя суспільства у цілому, виконує свою місію з повагою до життя людини, її особистості та гідності.

3. Лікар у всіх випадках повинен запобігати заподіянню шкоди пацієнтові, дотримуватися принципів моралі, чесності й беззастережної відданості обов’язкові медика. 



Стаття 7. Професійна незалежність лікаря.

1. Необхідною умовою незалежного здійснення лікарем своєї діяльності є максимальна незалежність у дотриманні його професійних прав і обов’язків, що передбачає свободу медичного працівника від будь-якого зовнішнього тиску чи втручання в його діяльність, а також від впливу своїх особистих інтересів.

2. Лікар зобов’язаний не допускати у своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його професійну незалежність. З метою догодити установам та організаціям, третім особам або пацієнтові, якщо такі компроміси розходяться з інтересами пацієнта (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) і перешкоджають належному наданню йому медичної допомоги.

3. Лікар не повинен займатися іншою діяльністю, яка б ставила його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядковувала його вказівкам або правилам, які можуть суперечити нормам чинного законодавства і цьому Кодексові, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню його професійних обов’язків.

4. Медична допомога не може переслідувати виключно комерційні цілі. Лікареві не дозволяється, за винятком особливих випадків, передбачених чинним законодавством, поширювати з метою прибутку ліки, пристрої, продукти тощо. Лікареві забороняється вести прийом пацієнтів, давати медичні поради чи призначення у комерційних приміщеннях чи у будь-яких інших місцях, де передаються ліки, пристрої чи продукти, які він виписує або використовує.

5. Лікар повинен контролювати використання його імені, кваліфікації, порад і висловлювань. Він не повинен допускати, щоб будь-яка організація або установа (державна, громадська чи приватна), в якій він працює або сприяє, використовували його ім’я чи професійну діяльність з рекламною метою без його згоди.



Стаття 8. Домінантність інтересів пацієнтів

1. У межах вимог законодавства лікар зобов’язаний у своїй професійній діяльності дотримуватися переваги інтересів пацієнтів (суб’єктів діяльності у сфері охорони здоров’я) перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнера. Співробітників, інтересів законних представників пацієнтів або їх опікунів, піклувальників, інших осіб.

2. Лікар повинен поважати право кожної людини вільно обирати лікаря. Він зобов’язаний допомогти пацієнтові (суб’єктові діяльності у сфері охорони здоров’я) здійснити це право.

3. Лікар повинен вислуховувати, оглядати, консультувати чи лікувати однаково сумлінно всіх людей – незалежно від їх походження, способу життя, сімейного стану та статі, віку, стану здоров’я, належності до етнічної групи, національності або релігії.

4. Лікар повинен допомагати пацієнтові за всіх обставин. Йому ніколи не повинні зраджувати коректність і дбайливість по відношенню до пацієнтів.

5. Кожний лікар повинен безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу потерпілим у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.



Стаття 9. Компетентність та сумлінність.

1. Суспільна значущість і складність професійних обов’язків лікаря вимагають від нього високого рівня професійної підготовки, фундаментальних знань теорії та практики медицини, опанування навичками, тактикою, відповідними методами та прийомами лікарської діяльності.

2. Лікар повинен підтримувати й удосконалювати свої знання та навички, докладати необхідних зусиль до професійного самовдосконалення на рівні сучасного стану медицини. У своїй роботі лікар має керуватися сучасними стандартами обстеження та лікування.

3. Лікар зобов’язаний незалежно від сфери своєї переважної спеціалізації, якщо така має місце, бути компетентним у загально-медичних питаннях, питаннях невідкладної допомоги та термінальних станів.

4. Лікар, який бере участь у санітарно-просвітницькій діяльності, повинен користуватися науково підтвердженими даними, проявляти обачливість і брати до уваги можливі наслідки своїх висловлювань перед громадськістю. При цьому необхідно уникати вчинків рекламного характеру як на свою особисту користь, так і на користь установ і організацій, які лікар представляє, на користь справи з негативними наслідками.

5. Якщо лікар пропагує у медичному середовищі недостатньо перевірений діагностичний або лікувальний метод, він зобов’язаний супроводжувати своє повідомлення необхідними застереженнями. Подібні повідомлення неприпустимі поза медичним середовищем.



Стаття 10. Чесність та порядність

1. Лікар повинен як у своїй професійній діяльності, так і у приватному житті бути чесним і порядним, не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання для досягнення своїх професійних чи особистих цілей тяжких матеріальних чи особистих обставин пацієнтів (суб’єктів діяльності у сфері охорони здоров’я).

2. Лікар зобов’язаний поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він працює та перебуває в інших відносинах.

3. Будь-яка угода між лікарями, між лікарями та фармацевтичними, медичними працівниками та іншими фізичними або юридичними особами на шкоду хворого заборонена

4. Лікареві заборонені:

- будь-яка дія, що сприяє здобуттю пацієнтом несправедливих або протизаконних переваг;

- будь-які пільги грошима чи натурою, а також комісійні від будь-якої особи;

- прохання винагороди натурою чи грішми, у будь-якій іншій формі, прямо чи опосередковано за будь-яке розпорядження чи медичну дію, чи згода на їх отримання, за винятком випадків, які встановлені чинним законодавством України.

Лікареві, який займає виборну або адміністративну посаду, забороняється використовувати своє службове становище з метою примноження своєї клієнтури.
РОЗДІЛ 3. Зобов’язання лікаря щодо пацієнта
Стаття 11. Вищий обов’язок лікаря – збереження життя пацієнта

1. Життя пацієнта – це найвища цінність, на збереження якої повинна бути спрямована професійна діяльність лікаря (медичного працівника). Збереження життя пацієнта повинно розглядатися лікарем у поєднанні зі збереженням якості життя, найбільш високої за існуючих умов.

2. З моменту своєї згоди на звертання хворого лікар бере на себе особисту моральну відповідальність щодо забезпечення останнього необхідною медичною допомогою.

3. Лікар повинен стежити за виконанням пацієнтом (суб’єктом діяльності у сфері охорони здоров’я) призначених медичних приписів.

4. Лікар зобов’язаний сприяти реалізації права пацієнта на одержання ним адекватної медичної допомоги.

Стаття 12. Лікар зобов’язаний діяти на благо пацієнта

1. Принцип «роби добро» вимагає позитивних дій з боку лікаря щодо запобігання або виправлення шкоди. Заклик „робити добро” припускає не тільки практичну діяльність, але й почуття та емоції лікаря, що реалізуються співчуттям до хворого.

2. Лікар зобов’язаний (у межах можливого) використовувати всі необхідні для досягнення блага засоби, сучасні методи діагностики і терапії, у разі потреби – звертатися до інших спеціалістів.

3. Лікар дотримується взятих на себе моральних зобов’язань стосовно пацієнта навіть у тому випадку, якщо він у силу певних причин не в змозі надати адекватну медичну допомогу.

4. У всіх випадках, коли погляди пацієнта на процес лікування в чомусь відрізняються від думки лікаря, останній, незважаючи на це, повинен пригнути полегшити страждання свого хворого, морально його підтримати.

Стаття 13. У ставленні до пацієнта лікар повинен виходити з принципу „не нашкодь”

1. Лікар не має права піддавати пацієнта невиправданому ризику.

2. Лікар зобов’язаний зіставляти потенційну користь з можливими ускладненнями передбачуваного втручання, особливо в тих випадках, коли обстеження чи лікування приносить фізичні чи психічні страждання пацієнтові.

3. Лікар не може пропонувати хворому лікувальних засобів чи процедур, що не набули широкого розповсюдження або підтвердження своєї лікувальної ефективності в медичній практиці. Дискредитовані наукові підходи не повинні застосовуватися в лікуванні.

Стаття 14. Лікар повинен поважати автономію пацієнта

1. Лікар (медичний працівник) повинен поважати психофізичну і духовну цілісність, моральні ідеали, гідність і достоїнство особистості пацієнта і сприяти їхньому утвердженню при наданні медичних послуг.

2. Лікар зобов’язаний поважати автономію пацієнта навіть у тому випадку, якщо він не схвалює його рішення про відмову від запропонованих окремих процедур чи лікування в цілому.

3. Пацієнт має право на свободу вибору і використання нетрадиційних з точки зору медичної науки і практики методів діагностики і лікування.

4. Негуманне ставлення до пацієнта, приниження його людської гідності, використання в особистих цілях праці пацієнта неприпустимо для лікаря.

Стаття 15. Єдиним критерієм справедливого розподілу медичних ресурсів є ступінь важкості стану пацієнта

1. При розподілі обмежених медичних ресурсів серед пацієнтів (суб’єктів діяльності у сфері охорони здоров’я) лікар повинен насамперед керуватися ступенем важкості стану їхнього здоров’я.

2. Віддання переваги будь-кому з пацієнтів при наданні медичної допомоги є неприпустимим, якщо це не викликано терапевтичними показаннями.

3. Лікар визнає сучасні ринкові механізми здійснення принципу справедливості при наданні медичної допомоги в суспільстві, але вважає їх зовнішніми відносно виконання свого лікарського обов’язку.

Стаття 16. Лікар завжди повинен говорити пацієнтові правду

1. Лікар повинен бути правдивим перед своїм пацієнтом, бути вірним слову, даному пацієнтові.

2. Лікар не повинен обіцяти нездійсненне і зобов’язаний виконувати обіцяне.

3. Лікар може не говорити правду пацієнтові, якщо це є бажанням самого пацієнта або в тому випадку, якщо її повідомлення матиме серйозні наслідки для здоров’я останнього.

Стаття 17. При здійсненні своєї діяльності лікар повинен забезпечувати конфіденційність і зберігати лікарську таємницю

1. Лікар не має права розголошувати без дозволу пацієнта чи його законного представника відомості, отримані в ході обстеження та лікування, а також сам факт звертання за медичною допомогою.

2. Усі відомості, передані лікареві пацієнтом в особистій бесіді, а також дані його обстеження заносяться в спеціальні медичні карти і є конфіденційними.

3. Лікар зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів щодо збереження і нерозголошення медичної таємниці, а також конфіденційності інформації про пацієнта на електронних носіях.

4. Лікар (медичний працівник) не має права розголошувати медичну інформацію навіть після смерті пацієнта, за винятком випадків професійних консультацій чи обставин, передбачених законом.

5. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в публікаціях повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

6. Представлення пацієнта (колишнього пацієнта) на наукових конференціях, у наукових публікаціях, у засобах масової інформації є етичним лише за умови, що пацієнт поінформований про можливу втрату конфіденційності, усвідомлює це та у письмовій формі дає добровільну згоду на таке представлення.

Стаття 18. Лікар не повинен втручатися без професійно зумовлених причин у справи родини та приватне життя своїх пацієнтів

1. Ступінь втручання лікаря в приватне життя пацієнтів повинен визначатися винятково професійною необхідністю.

Стаття 19. Лікар зобов’язаний усіма своїми діями сприяти встановленню з пацієнтом відносин взаємного співробітництва на благо пацієнта

1. Встановлення довірчих взаємовідносин і співробітництво лікаря і пацієнта визначають успіх лікування і є одним із головних обов’язків лікаря.

2. Лікар повинен сприяти усвідомленню та реалізації відповідального ставлення пацієнта до процесу обстеження та лікування.

3. Авторитарне ставлення лікаря (медичного працівника) до пацієнта без урахування ставлення останнього до процесу лікування неприпустимо, крім тих ситуацій. Що вимагають невідкладного медичного втручання.

4. Якщо можливість довірчих взаємовідносин з лікарем виключає стан пацієнта, їх встановлюють з його законними представниками. Родиною чи близькими йому людьми.

Стаття 20. Лікар зобов’язаний надати пацієнтові вичерпну інформацію, яка необхідна для своєчасної та якісної медичної допомоги

1. Лікар повинен інформувати пацієнта щодо необхідності, ступеня ризику, найближчих і можливих віддалених наслідків для його здоров’я передбачуваного медичного втручання, про альтернативні методи лікування, їхню порівняльну ефективність, про права пацієнта та можливості їх захисту.

2. Інформація, що надається лікарем, має бути доступною, повинна викладатися зрозумілою для пацієнта мовою, з урахуванням стану, особливостей особистості й культурного рівня пацієнта.

3. Лікар повинен сприяти здійсненню права пацієнта ознайомитися з історією своєї хвороби, офіційними документами, будь-якою інформацією, отриманою при його обстеженні та лікуванні.

4. У разі неспроможності пацієнта (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) сприйняти необхідні інформацію остання повинна бути доведена до відома його законних представників чи родини.

Стаття 21. Кожне медичне втручання повинно включати спеціальну процедуру одержання добровільної згоди пацієнта

1. Лікар зобов’язаний сприяти реалізації прав пацієнта скористуватися запропонованими медичними послугами чи відмовитися від них.

2 Лікар повинен уникати невиправданої наполегливості та нав’язування пацієнтові своєї особистої думки, а також будь-яких релігійних чи атеїстичних поглядів щодо згоди пацієнта на медичне втручання.

3. За неможливості дізнатися про думку пацієнта щодо медичного втручання через некомпетентність останнього необхідно звернутися до його родини або законного представника.

4. Тільки вкрай важкий стан пацієнта (загроза життю чи непритомність), що вимагає невідкладного медичного втручання, та неможливість зв’язатися з його законними представниками або родиною звільняють лікаря від зобов’язання отримання згоди.

Стаття 22. Оголошення про несприятливий чи смертельний прогноз

1. Рішення про оголошення несприятливого чи смертельного прогнозу повинно прийматися лікарем, виходячи з його досвіду, з урахуванням думки самого пацієнта та його близьких.

2. Надання інформації про несприятливий чи смертельний прогноз, що може травмувати пацієнта, повинно бути обачним і проводитися з необхідним почуттям такту та розумінням психологічного стану хворого.

3. Родина хворого може бути попереджена про несприятливий діагноз, якщо сам пацієнт не заперечує цього.

4. У певних випадках на прохання самого пацієнта або якщо пацієнт перебуває в тяжкому психофізичному стані, він може бути залишений у невіданні щодо небезпечного діагнозу і прогнозу.

Стаття 23. Надання медичної допомоги вмираючому

1. Лікар (медичний працівник) повинен надавати медичну допомогу і моральну підтримку вмираючому до останньої миті його життя, прикладаючи всіх зусиль для полегшення страждань і збереження вмираючому його гідності як особистості.

2. Лікар виступає гарантом надання хворому духовної і моральної підтримки з боку служителя будь-якої релігійної конфесії.

3. Активні заходи щодо підтримки життя пацієнта припиняються тільки тоді, коли стан людини визначається як незворотна смерть.

4. Лікар не має права навіть у випадках, що здаються йому безнадійними, навмисно прискорювати смерть хворого або переривати необхідне лікування. Участь медичного працівника в евтаназії є неприпустимою.

5. Лікар, що лікував пацієнта під час передсмертного захворювання та у термінальний період життя, не може скористатися заповітними розпорядженнями, зробленими на його користь, за винятком випадків, передбачених законом.

Стаття 24. Надання медичної допомоги дітям, людям похилого віку та жінкам

1. Діти, люди похилого віку і жінки – соціальні групи, яким лікар (медичний працівник) надає допомогу у першу чергу.

2. При надання допомоги дітям і жінкам, людям похилого і старечого віку лікар повинен сприяти забезпеченню соціально справедливого ставлення до них.

3. Лікар (медичний працівник) повинен шанобливо ставитися до особистості пацієнтів літнього та старечого віку, виявляти особливий такт і високу культуру в спілкуванні та роботі з ними.

4. У випадку виявлення лікарем (медичним працівником) факту неналежного ставлення будь-яких осіб до пацієнтів дитячого і старечого віку, жіночої статі він звільняється від дотримання принципу конфіденційності.

Стаття 25. Надання допомоги некомпетентним та недієздатним пацієнтам

1. На надання допомоги некомпетентним та недієздатним пацієнтам лікар повинен отримати згоду батьків, опікунів чи їх законних представників.

2. Якщо вік і стан неповнолітнього чи дорослого, що перебуває під опікою, допускають можливість адекватного розуміння ними того, що відбувається. Лікар зобов’язаний роз’яснити їм необхідність, мету і методи передбачуваного медичного втручання.

3. Якщо неповнолітній вимагає конфіденційності в наданні медичних послуг, лікар повинен з’ясувати причини, з яких пацієнт не бажає інформувати батьків або інших законних представників, і пояснити необхідність залучення останніх до його лікування.

4. Медична допомога особам, визнаним судом обмежено дієздатними, надається за їх згодою та згодою їх батьків або інших законних представників.

5. У разі потреби невідкладного медичного втручання, якщо неможливо зв’язатися з батьками або законними представниками неповно-літнього чи дорослого, що перебуває під опікою, лікар (медичний працівник) зобов’язаний надати необхідну допомогу.

Стаття 27. Пасивне чи активне, неповажне ставлення лікаря, що принижує гідність пацієнта з огляду на стать, є порушенням рівних прав чоловіків і жінок і є неприпустимим

1. Лікар повинен сприяти реалізації принципу рівності чоловіків та жінок на основі паритетності при наданні їм медичної допомоги.

2. Лікар зобов’язаний забезпечувати рівність можливостей чоловіків і жінок стосовно згоди чи відмови від медичної допомоги.

3. Лікар повинен дотримуватися принципу справедливості та рівної участі жінок і чоловіків у розподілі та використанні медичних ресурсів.

4. Лікар зобов’язаний при встановленні взаємного співробітництва з пацієнтом виходити з визнання рівноправних відносин між чоловіками і жінками. Вступ у сексуальні відносини з пацієнтом є неетичним.

Стаття 28. Лікар повинен поважати та підтримувати право пацієнта вільно обирати лікаря та медичний заклад

1. Лікар повинен сприяти реалізації права пацієнта на вільний вибір лікаря та медичної установи.

2. Лікар не повинен чинити перешкоди пацієнтові у реалізації права довіри свого подальшого лікування іншому лікареві.

Стаття 29. Відмова лікаря від надання медичної допомоги

1. Лікар вільний у виборі пацієнта та умов, за яких здійснюється медична допомога, за винятком невідкладних та екстрених випадків.

2. Етично виправданою може бути відмова лікаря від лікування людини, у якої, на його думку, відсутнє захворювання або у випадках, коли лікування з різних причин протипоказане.

3. Лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення ним встановленого для нього режиму. Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній неодноразово порушував правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я або не виконував медичних приписів, за умови, що ця відмова не загрожуватиме життю та здоров’ю хворого та інших людей.

4. Якщо пацієнт має можливість вибору лікаря, останній може скористатися своїм правом відмовитися від надання медичної допомоги пацієнтові з особистих причин.

Стаття 30. Оплата праці лікаря визначається нормами діючого законодавства

1. У випадках, якщо не визначені норми, лікар не може оцінювати свою діяльність невиправдано високо.

2. Оцінка діяльності лікаря повинна враховувати:

- складність та унікальність запропонованої медичної допомоги;

- необхідні вміння й досвід лікаря;

- якість виконаної роботи;

- репутацію лікаря, медичного закладу тощо.

3. Лікар не може вимагати оплату праці до закінчення обстеження чи лікування. Підвищення платні за якість та ефективність лікування неприпустимі.

4. Лікар, якщо це можливо, повинен попередньо інформувати пацієнта про вартість лікування.

5. Ніякий особливий спосіб розрахунку не повинний нав’язуватися хворому.


РОЗДІЛ 4. Взаємовідносини і взаємодія медичних працівників та представників інших професій
Стаття 31. Взаємини між лікарями

1. Взаємини між лікарями (медичними працівниками) будуються на підставі колегіальності. Рівноправності, чесності, справедливості, порядності, а також готовності передати свої професійні знання та досвід.

2. Лікарі повинні допомагати один одному у доланні труднощів та у випадках невдач. У разі виникнення розбіжностей між колегами слід шукати шлях їх усунення, у разі потреби – за посередництвом етичного комітету відповідної професійної асоціації.

3. Обов’язок кожного лікаря – неупереджено аналізувати як власні помилки, так і помилки своїх колег. Виявлення незгоди з їхніми думками чи діями, критика на їх адресу повинні бути об’єктивними, аргументованими і необразливими. Слід уникати некоректних висловлювань про роботу колег у присутності пацієнтів чи їхніх близьких, за винятком випадків, пов’язаних з оскарженням дій лікаря. Спроби завоювати собі авторитет шляхом дискредитації колег неетичні.

4. Моральний обов’язок лікаря – активно протидіяти практиці безчесних і некомпетентних колег, а також різного роду непрофесіоналів, що наносять шкоду здоров’ю та життю пацієнтів.

Стаття 32. Надання невідкладної допомоги

1. Лікар, запрошений до пацієнта для надання невідкладної допомоги, якщо останній підлягає подальшому огляду особистим чи іншим лікарем, повинен проінформувати колегу про свої дії і рекомендації пацієнтові. Він доводить це до відома пацієнта, а у себе зберігає копію цієї інформації.

2. При наданні невідкладної допомоги потрібно:

- поважати рішення і вибір пацієнта, щонайпильніше враховуючи та реагуючи на невідкладний (терміновий) випадок і його наслідки;

- сприяти забезпеченню взаєморозуміння у відносинах між усіма лікарями, до яких зверталися за допомогою та консультацією;

- попереджати конфлікти, що можуть виникнути на ґрунті відносин між лікарями різних спеціальностей;

- не допускати, щоб угода про сумісну діяльність медичних працівників заподіяла шкоди пацієнтові.

Стаття 33. Лікар-консультант

1. Лікар (за необхідності) повинен запропонувати консультацію свого колеги залежно від обставин або погодитися на консультацію, бажану пацієнтом чи його близькими.

2. Лікар, що консультує пацієнта, в першу чергу повинен дотримуватися інтересів пацієнта, підтримувати його вільний вибір щодо одержання консультації у іншого фахівця, не принижувати гідність особистого лікаря, проводити лікування головним чином у випадках необхідності надання невідкладної допомоги.

3. Лікар, до якого звернулися за консультацією, повинен, за згодою пацієнта, поінформувати про це його особистого лікаря і повідомити йому свої висновки та рішення. У випадку відсутності дозволу пацієнта на таку інформацію лікар зобов’язаний поінформувати останнього про наслідки його відмови.

4. Якщо лікар не вважає доцільним вибір пацієнтом консультанта, то він може ухилитися від видачі направлення до нього. У цьому випадку він повинен порадити звернутися до іншого консультанта і довести пацієнтові доцільність такого вибору.

5. Якщо після консультації виявляється, що висновки консультанта і особистого лікаря не збігаються, пацієнт повинен бути поінформований про це. Особистий лікар може припинити надання своїх послуг, якщо пацієнт чи його близькі віддадуть перевагу висновкові консультанта.

6. Консультант не повинен під час хвороби, з приводу якої він надавав консультацію, за власної ініціативою викликати чи обстежувати пацієнта, не поінформувавши про це його особистого лікаря (за винятком невідкладних випадків).

Стаття 34. Надання допомоги декількома лікарями та госпіталізація пацієнта

1. Пацієнт не повинен страждати через розбіжності між лікарями, що надають йому допомогу. Якщо кілька лікарів спільно обстежують чи лікують одного пацієнта, вони повинні постійно обмінюватися інформацією; кожний з цих лікарів бере на себе персональну відповідальність і стежить за інформуванням пацієнта.

2. Кожний з лікарів має право відмовитися надавати медичну допомогу чи припинити її надавати за умови, що це не заподіє шкоди хворому і що про це будуть попереджені його колеги.

3. Особистий лікар повинен узагальнювати результати різних досліджень, інформувати пацієнта про отримані дані та спостереження, пояснювати йому у зрозумілих для нього виразах висновки, до яких прийшла група фахівців.

4. Лікар, що взяв на себе відповідальність за пацієнта у зв’язку з його госпіталізацією, повинен сповістити про це особистого лікаря або лікаря, визначеного пацієнтом чи його близькими. Він повинен інформувати цього лікаря про основні рішення щодо пацієнта.

Стаття 35. Ділові стосунки з представниками інших спеціальностей

1. В інтересах пацієнтів лікарі зобов’язані підтримувати колегіальні відносини з представниками інших спеціальностей як із сфери охорони здоров’я, так і інших галузей (соціальні працівники, психологи тощо). Медичні працівники повинні поважати їхню професійну незалежність і вільний вибір пацієнта.

2. Лікар повинен підтримувати діяльність мультидисциплінарних бригад, які сприяють поліпшенню обслуговування хворих, профілактичним заходам, доглядові за особами похилого віку та пацієнтів у передтермінальному стані та особами з обмеженою працездатністю, а також проведенню гуманітарних акцій.

3. У випадку виникнення розбіжностей у запропонованих рекомендаціях лікар може:

- звернутися в етичний комітет відповідного професійного товариства;

- апелювати безпосередньо до відповідного керівного органу професійного товариства.


РОЗДІЛ 5. Виконання професійних обов'язків
Стаття 36. Повага до професії лікаря

1. Принцип поваги до своєї професії повинен бути витриманим у всіх сферах діяльності лікаря: професійній, громадській, публіцистичній та ін. Кожен лікар повинен утримуватися від будь-якої дії, навіть поза межами своїх професійних обов’язків, яка знецінює повагу до медичного фаху. Своєю діяльністю він повинен утверджувати повагу до професії медика, її сутності та громадської значущості, сприяти збереженню й підвищенню її престижності.

2. Лікар не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження прав іншого лікаря як фахівця та людини.

3. Лікареві (медичному працівнику) забороняється сприяти усім, хто займається протизаконною медичною діяльністю.

Стаття 37. Межі компетенції лікаря

1. Кожний лікар, як правило, має повноваження виконувати всі дії у сфері діагностики, профілактики і лікування. При цьому він не може, крім виняткових обставин, починати чи продовжувати лікування, давати рекомендації в галузях, що виходять за межі його знань, досвіду і наявних у нього можливостей. Неетичною є постійна практика лікаря поза межами своєї професійної компетенції.

2. Знання, досвід і наявні можливості лікар зобов’язаний застосовувати в кожному окремому випадку таким чином, щоб забезпечити найкраще надання медичної допомоги.

3. Обов’язок лікаря – свідомо оцінити роль, яку він може взяти на себе в конкретному випадку залежно від своєї компетентності, інтелекту, обставин та середовища.

Стаття 38. Відповідність умов надання медичної допомоги

1. Місце виконання професійних обов’язків лікаря повинно бути належно устатковане, в тому числі технічними засобами, що відповідають характеру його діяльності, а також дозволяють зберегти професійну таємницю. Лікар повинен стежити за належним станом свого робочого місця і засобів лікування відповідно до встановлених норм і правил сучасних чинних санітарно-гігієнічних вимог.

2. Лікар може не виконувати своїх професійних обов’язків в умовах, які істотно знижують якість медичної допомоги чи безпеку людей. Він повинен дбати про компетентність осіб, з якими співпрацює в наданні допомоги пацієнтам.

3. Знання з гігієни є обов’язковими кваліфікаційними вимогами для лікарів при їхній роботі з апаратурою, устаткуванням і потенційно забрудненими препаратами, з якими їм доводиться маніпулювати в процесі професійної діяльності. Обов’язок медичних працівників – проводити обробку таким чином, щоб ані для самих співробітників, ані для будь-якої людини, що вступила з ними в контакт, не існувало ризику випадкового зараження.

Стаття 39. Підтримання професійної компетентності

1. Лікар відповідальний за безперервне підвищення власної кваліфікації.

2. Лікар повинен здобувати, застосовувати і поглиблювати наукові знання, поширювати відповідну інформацію серед пацієнтів, колег, громадськості, одержувати консультації і використовувати допомогу лікарів інших спеціальностей, якщо це необхідно.

3. Якщо лікар звертається за консультацією або співпрацює з іншими професіоналами, він повинен бути впевненим в їх кваліфікації та компетентності. Якщо в нього є сумніви щодо підготовки, кваліфікації й етичних якостей представника суміжної професії,він не повинен користуватися його допомогою.

4. Якщо лікар бере на себе роль співробітника чи керівника іншого спеціаліста, він повинен усвідомлювати власну відповідальність і бути впевненим, що пацієнт отримає необхідну та якісну допомогу.

Стаття 40. Складання професійних висновків

1. У процесі виконання своїх професійних обов’язків лікар повинен оформлювати медичні висновки, довідки, свідчення та інші документи відповідно до норм законодавства і регламентів.

2. Будь-яка довідка, розпорядження, свідчення чи документ, які видаються лікарем, повинні бути датовані, складені розбірливо, державною мовою, підписані ним, з уможливленням ідентифікації його як лікаря і автора документа.

3. Лікар не повинен складати довідки, якщо вони можуть бути використані з метою зловживання, всупереч загальноприйнятим правилам та законодавству.

Стаття 41. Діяльність приватного лікаря

Лікар, який здійснює приватну діяльність, може використовувати допомогу колег та фахівців згідно з діючим законодавством України. Його діяльність підпорядковується дії основних статей та положень даного Кодексу.

Стаття 42. Виконання професійних обов’язків у галузі експертної медицини

1. Лікар не може бути одночасно лікарем-експертом і особистим лікарем одного й того самого хворого.

2. Лікар не повинен проводити експертизу, у висновках якої зацікавлені: він сам, один з його пацієнтів, один із його близьких, друзів або група осіб, яка звернулася до нього за послугами.

3. При одержанні завдання на експертизу лікар зобов’язаний відмовитися від нього, якщо вважає, що поставлені перед ним питання не мають безпосереднього відношення до медицини, його знань та його можливостей або якщо це завдання суперечить положенням чинного законодавства чи цього Кодексу.

4. Лікар-експерт до початку експертних дій повинен проінформувати особу, яку він обстежує, щодо поставленого перед ним завдання.

5. Текст акту експертизи повинен містити тільки такі дані, які необхідні лікареві-експерту для формулювання відповіді на поставлені питання.

Стаття 43. Проведення досліджень і випробувань на замовлення фірм

1. Проведення досліджень і випробувань здійснюється відповідно до етичних правил, що встановлені етичним комітетом відповідної медичної асоціації (товариства, спілки) та чинним законодавством України.

2. При написанні наукових і науково-популярних праць, поданні матеріалів до засобів масової інформації посилання на замовника чи спонсора є етично обов’язковим.

Стаття 44. Лікар і чинне законодавство

1. Лікар зобов’язаний дотримуватися закону і повинен визнавати свою відповідальність перед пацієнтом.

Стаття 45. Участь у громадському житті

1. У суспільно-громадській роботі лікар повинен дотримуватися етичних норм поведінки. У разі відсутності відповідних повноважень він не може обґрунтовувати власні заяви громадського характеру авторитетом своєї професії чи професіонального співтовариства.


Додаток 3

З А К О Н У К Р А Ї Н И
ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я
Стаття 6. Право на охорону здоров'я

Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, яке є необхідним для підтримання здоров'я людини;

б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;

в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

д) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я; {Пункт "д" частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16 ) від 27.04.2007}

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;

є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони здоров'я;

ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

з) можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;

и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;

й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;

к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду. {Частину першу статті 6 доповнено пунктом "к" згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я.

Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.



Стаття 40. Лікарська таємниця

Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Стаття 47. Трансплантація органів та інших анатомічних матеріалів

Застосування методу пересадки від донора до реципієнта органів та інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законом порядку при наявності їх згоди або згоди їх законних представників за умови, якщо використання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров'я не дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту. {Частина перша статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

Донором органів та інших анатомічних матеріалів може бути повнолітня дієздатна фізична особа. Фізична особа може дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його. {Статтю доповнено частиною другою згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Взяття органів та інших анатомічних матеріалів з тіла фізичної особи, яка померла, не допускається, крім випадків і в порядку, встановлених законом. {Статтю 47 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007}

Стаття 48. Штучне запліднення та імплантація ембріона

Застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими Міністерством охорони здоров'я України, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. {Частина перша статті 27.04.2007} Розкриття анонімності донора може бути здійснено в порядку, передбаченому законодавством.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал