Н. а голяРДик



Скачати 70.23 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації17.01.2017
Розмір70.23 Kb.

УДк 37.032:808.5
Н. а. голяРДик,
кандидат психологічних наук, викладач кафедри педагогіки та психології Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький
л. л. Дика,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри гуманітарної підготовки Хмельницького економічного університету, м. Хмельницький
кУлЬтУРа ДілоВого сПілкУВаННя
як ЧиННик фоРмУВаННя ПРофесіЙНиХ
комПетеНтНостеЙ маЙБУтНЬого фаХіВця
У статті висвітлюється значення культури ділового мовлення у процесі підготовки майбутніх фахівців, аналізуються особливості культури професійного спілкування, дається характеристика основних компонентів культури ділового мовлення з огляду на його специфікуй культурно-наці- ональну ментальність носіїв, а також окреслюється специфіка культури мови та культури мовлення як складових професійного спілкування.
ключові слова: культура мови, культура мовлення, літературна мова, ділове спілкування, діловий етикет.
Постановка проблеми у загальному вигляді. Сучасне суспільство не може існувати без мови – найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова – наше національне багатство, тому на перший план висуваються питання культури мови. Варто зазначити, що культура мови – це проблема, яка так чи інакше наявна в усякій національній спільноті і буває предметом публічного обговорення та пильної уваги мовознавців, письменників, узагалі людей, небайдужих до виражальних можливостей слова або до престижу своєї мови.
78
З бір н и к

наукових праць
національної академії державної
прикордонної служби україни
серія: педагогічні та психологічні науки
педагогiчнi науки
Адже літературна мова в усіх народів відрізняється від розмовної, народної і потребує постійного дбайливого догляду, культивування [8]. Серед головних питань культури мови загалом та мовлення зокрема є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно відмети й змісту висловлювання. Варто зазначити, що в умовах глобалізації інформаційно-інновацій- них тенденцій та створення системи безперервної освіти першочергового значення набуває проблема формування особистості сучасного фахівця, виховання в нього якостей ділової людини, що характеризують можливості особистісного потенціалу в суспільно-громадській, державно-політичній, виробничій сферах тощо Саме тому необхідною складовою професійної компетентності майбутніх фахівців є культура професійного спілкування. У першу чергу, вона реалізується у професійних ситуаціях і виявляється в адекватній мовленнєвій поведінці, висококультурній інтерактивній взаємодії фахівця у ситуаціях, що пов’язані з виконанням певних професійних завдань.
аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано ви-
рішення даної проблеми та на які опирається автор. Проблеми культури мови та мовлення були в центрі наукових досліджень багатьох учених та культурних діячів (Олени Пчілки, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира Гнатюка, Івана Огієнка, Олени Курило, Олекси Синявського, Максима Рильського, Микити Шумила та ін). Науковці зверталися до таких аспектів мовної культури, як зв’язок культури мови із загальною культурою людини, духовністю суспiльства (Олена Пчілка, І. Франко, І. Огієнко, М. Сулима, В. Ганцов, М. Шумило), проблема іншомовних запозичень і новотворів Олена Пчілка, Леся Українка, І. Верхратський, І. Огієнко, М. Гладкий, П. Тичина, М. Рильський, культура мови перекладу (Олена Пчілка, В. Гнатюк, М. Рильський, О. Кундзіч), зв’язок культури мови з лексикографією (О. Курило, М. Рильський) та ін. Починаючи з х років ХХ ст., з часу виокремлення культури мовив самостійну дисципліну, українські вчені розробляють теоретичні проблеми культури мови, що мають впливати на практичну мовну діяльність (А. Коваль, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюх, В. Русанівський, Б. Антоненко-Дави- дович, Л. Мацько та ін.). Серед пізніших дослідників проблем культури мови загалом та культури мовлення зокрема варто назвати таких Н. Бабич, О. Пономарів, М. Пентилюк, Л. Струганець та ін.
79
№ 4(69)
2 0 1 3
ПЕДАГОГiЧНi НАУКИ
Формування навичок професійного, зокрема ділового, спілкування вивчають Л. Богданова, Н. Волкова, І. Данилюк, А. Загнітко, В. Кан-Калик, М. Черезова та ін. Однак детальнішого дослідження потребує таке питання, як особливості формування професійних компетентностей майбутнього фахівця та проблема культури мовлення у професійному спілкуванні.
Тому метою статті є визначення змісту та специфіки поняття ділового спілкування у контексті підготовки майбутніх фахівців, а також висвітлення значення культури мовлення у професійному (діловому) спілкуванні та аналіз особливостей культури ділового спілкування.
Виклад основного матеріалу дослідження. Наймасовішим видом спілкування людей у суспільстві є саме ділове спілкування. Без нього важко обійтися у сфері економічних, правових, дипломатичних, комерційних, адміністративних відносин. Уміння успішно вести ділові переговори, грамотно й правильно укладати ділові папери в цей час стало невід’ємною частиною професійної культури людини – менеджера, керівника будь-якого рівня, службовця. Для досягнення високої результативності практично в будь-якому виді комерційної діяльності необхідно володіти певним набором знань, правил, формами і методами ведення підприємницької діяльності, мати знання про принципи ділового спілкування [3, с. 186]. Культуру ділового спілкування можна визначити як сукупність моральних норм та уявлень, що регулюють поведінку і взаємини людей у процесі їхньої виробничої діяльності.
Сучасна людина повинна володіти наукою ділових відносин, уміти встановлювати й підтримувати цивілізовані відносини з людьми культура ділового мовлення вимагає від мовців загальної культури, інтелігентності, ввічливості, знання норм літературної мови і вмінь ними користуватись.
Окрім того, культура ділового спілкування сприяє встановленню й розвитку відносин співробітництва й партнерства між колегами, керівниками й підлеглими, партнерами й конкурентами, багато в чому визначаючи їх (відносин) ефективність чи будуть ці відносини успішно реалізовуватися в інтересах партнерів або ж стануть малозмістовними, неефективними, ато й зовсім припиняться, якщо партнери не знайдуть взаєморозуміння
[3, с. Культура ділового спілкування є цілісною системою елементів, яка охоплює зовнішню культуру, культуру мовлення, почуттів, поведінки, етикет. Сам термін культура спілкування в Україні з’явився у х роках минулого століття. Однією з перших в Україні цей терміну науку ввела пси-
80
З бір н и к

наукових праць
національної академії державної
прикордонної служби україни
серія: педагогічні та психологічні науки
педагогiчнi науки
холог Т. Чмут. Під час опитування, проведеного нею у різних навчальних закладах, студенти відповідали, що це сукупність умінь людини аналізувати вчинки інших людей складова мовлення уміння поводитися культурно уміння знайти правильний та делікатний підхід бажання бути культурним і приємним співрозмовником. Видно, що опитувані не диференціювали культуру мовлення, мови, поведінки та спілкування. У науковій літературі культура спілкування трактується в єдності як культура поведінки, мовлення і мови Під культурою спілкування (за визначенням Т. Чмут) розуміють наявні в суспільстві і житті людини форми творіння спілкування, систематизацію та реалізацію його норм, способів та засобів відповідно до ієрархії цінностей та настанов. Спілкування та його культура – це творчість, яка веде до самовдосконалення, і водночас це цінність для кожної людини і для суспільства загалом. Від усвідомлення цього залежить успіху взаємодії людей. Цінністю культура спілкування стає тоді, коли слугує задоволенню їх актуальних потребу спільній діяльності та духовному розвитку. При цьому творчість у спілкуванні веде до становлення сукупного суб’єкта Мита розвитку одноосібного Я, а як наслідок – до самоактуалізації та самореалізації особистості, досягнення спільної мети та втілення гуманістичних комунікативних настанов [4]. Таке поняття культури спілкування дає можливість розглядати її як володіння досконалими його нормами, які виступають у єдності з творчою та особистісною складовою.
Специфічною особливістю культури ділового спілкування є його регламентованість, тобто підпорядкованість установленим правилам і обмеженням. Ці правила визначаються типом ділового спілкування, формою, ступенем офіційності, конкретними цілями й завданнями [3, с. Загальновідомо, що під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять однією мовою і прагнуть до продуктивного співробітництва. При цьому засадами їх спілкування, на нашу думку, є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання і вміння, пов’язані з обміном інформацією, використання способів і засобів взаємовпливу, взаєморозуміння. Велике значення має моральний аспект ділового спілкування.
Говорячи про культуру ділового спілкування, не можна оминути увагою поняття культури мови та мовлення, оскільки культура поведінки, культура мовлення і культура спілкування вжитті найчастіше виступають у єдності. Культура спілкування є складником культури людини в цілому і
81
№ 4(69)
2 0 1 3
ПЕДАГОГiЧНi НАУКИ
безпосереднім модулятором людських стосунків. Стан моральної та психологічної культури спілкування в суспільстві помітно впливає на стан економічного й політичного розвою країни, духовність її громадян і їх національну свідомість. Культура спілкування формується багатьма поколіннями. Суспільство взагалі й кожний його член зокрема мають прагнути до того, щоб не лише зберегти, ай примножити духовну спадщину попередників.
Одним із головних понять культури спілкування та професійного (ділового) спілкування є етика. етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, що сприяють розвиткові співпраці. Передусім йдеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера про свої наміри й дії. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах розроблено навіть кодекси честі для службовців. Доведено, що будь-який вид діяльності, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим Моральна культура спілкування є складовою культури спілкування загалом та культури ділового спілкування зокрема. Саме тому важливим аспектом ділового спілкування є етика мовлення.
Взагалі етикет – це установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві [3, с. 188]. Система ритуалів і відповідних словесних формул, що вживаються з метою встановлення контакту та підтримання доброзичливої тональності спілкування, становить мовний етикет. Мовний етикет поданий у кожній мові значним спектром висловлювань, які охоплюють формули вітання, прощання, привернення уваги, представлення, знайомства, поздоровлення, побажання, запрошення, прохання, подяки, поради, вибачення, підтвердження, згоди, відмови, заперечення, співчуття, пропозиції. Ці формули обов’язкові, стійкі, але історично змінні, позначені рисами національної специфіки Під живомовним етикетом розуміють розроблені правила мовної поведінки, систему живомовних формул спілкування. Знання правил мовного етикету, їх дотримання дає змогу людині почуватися впевнено й невимушено, не відчувати незручностей через огріхи й невиправдані дії, уникати кепкування збоку інших Діловий етикет – це сукупність словесних формул ввічливості, що використовуються в діловому спілкуванні людей, народів, держав Загальновідомо, що професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, тому певною мірою вбирає в себе її особливості, є важливою її частиною, засобом цієї діяльності. До культури ділового спіл-
82
З бір н и к

наукових праць
національної академії державної
прикордонної служби україни
серія: педагогічні та психологічні науки
педагогiчнi науки
кування належать, перш за все, загальні норми спілкування, що зумовлюються характером суспільного ладу і ґрунтуються на здобутках минулого і сучасного. Водночас ця культура має індивідуальний характері виявляється в способах спілкування, які обирає суб’єкт у певних ділових ситуаціях стосовно конкретних людей.
Високий рівень культури ділового спілкування забезпечують такі механізми комунікативні настанови (тобто бажання спілкуватися на гуманістичному рівні) – я хочу це робити;
знання про засади, механізми, стратегії, форми спілкування (тобто знання про етичні норми спілкування, прийняті у певному суспільстві знання про психологію спілкування – категорії, закономірності, механізми сприймання й розуміння один одного) – я знаю, як це робити;
уміння застосовувати набуті знання з урахуванням конкретної ситуації я вмію це робити У структурі культури ділового мовлення можна виокремити такі ком- поненти:
а) мовна правильність – знання й додержування мовцем узвичаєних сучасною суспільно-живомовною практикою мовних норм (орфоепічних, лексичних, граматичних, стилістичних тощо);
б) мовна майстерність – багатство активного словника, уміння дібрати зі співіснуючих варіантів найточніший у семантичному, стилістичному, експресивному аспектах той, що відповідає комунікативним намірам мовця;
в) мовна свідомість – стійке прагнення мовця до вдосконалення власного мовлення Безперечно, самі знання не забезпечать культури спілкування, якщо їх не будуть використовувати належним чином. Щоб спілкування було успішним, варто мати належні вміння. Їх набувають із досвідом, за допомогою певних вправ. Для того щоб контакт був насправді глибоким, особистість, крім знань про спілкування, певних навичок і вмінь, мусить мати ще й відповідну комунікативну настанову на спілкування. До того жне просто настанову щодо налагоджування контакту, а на особу як на загальнолюдську цінність. Тоді цей контакт стане олюдненим і спілкування вестиметься на високому рівні Саме тому культура мовлення – це сукупність таких якостей, які найліпше впливають на адресата з урахуванням конкретної ситуації, поставлених мети і завдань. До них належать точність, зрозумілість, чистота мови,
83
№ 4(69)
2 0 1 3
ПЕДАГОГiЧНi НАУКИ
багатство й розмаїтість, виразність, правильність. Кожен, хто прагне поліпшити свою культуру мовлення, має розуміти, що таке національна мова, у яких формах вона існує чим книжна мова відрізняється від розмовної що таке функціональні стилі мовлення чому в мові існують фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні варіанти що таке мовна норма засвоїти й розрізняти навички добору і вживання мовних засобів у процесі діяльності оволодіти нормами літературної мови, її багатствами Отже, виникає потреба у переосмисленні та теоретико-методологіч- ному обґрунтуванні процесу підготовки майбутніх фахівців будь-якого профілю. Учені наголошують, що в нових соціально-економічних та соціокультурних умовах існування незалежної України освіта в будь-якій галузі знань має бути спрямована не тільки на формування певної кількості компетенцій, алей на виховання в майбутніх фахівців прагнення до діяльності, формування самостійного дбайливого господаря, який відчуває потребу в особистій культурі, у інноваційному застосуванні знань на практиці, у прагненні до ділового успіху.
Професійне спілкування розглядається дослідниками як таке, що реалізується в процесі виконання фахівцем професійних обов’язків, і має такі ознаки регламентованість, залежність від об’єктивних факторів, функціональність, спрямованість на ситуацію спілкування, дотримання визначених правил та норм спілкування (мовного етикету, атрибутивність, суборди- наційність.
Висновки. Специфіка професійної діяльності вимагає від майбутніх фахівців володіння фаховою лексикою, формування навичок ведення ділових переговорів, що є основою адекватного професійного спілкування та важливим важелем впливу на досягнення консенсусу між сторонами – учасниками певного виду діяльності Саме формування здібностей до ділового спілкування може стати, на нашу думку, системоутворювальним чинником професійної компетентності майбутніх фахівців з будь-якої діяльності, а професійна освіта має орієнтуватися на підвищення готовності майбутнього фахівця до оволодіння новими знаннями, розвиток його пізнавального потенціалу, творчих здібностей, самостійності у прийнятті рішень, відповідальності за результати власної діяльності, формування культури професійного спілкування, важливою складовою частиною якого є здібності до ділового спілкування.
Отже, ділове спілкування є одним із найважливіших рівнів вияву мовленнєвої культури студентів – майбутніх фахівців.
84
З бір н и к

наукових праць
національної академії державної
прикордонної служби україни
серія: педагогічні та психологічні науки
педагогiчнi науки

Подальшого дослідження потребують різні напрями підготовки майбутніх фахівців до ділового спілкування, зокрема діагностика рівнів сформованості вмінь ділового спілкування фахівців, визначення стилів ділового спілкування, опанування основ риторики як складової частини ділового спілкування.
список використаної літератури
1. Антисуржик: вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити : посібник за заг. ред. О. Сербенської. – Львів, 1994. – 152 с. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення / Н. Д. Бабич – Львів, 1990. –232 с. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення професійне і непрофесійне спілкування А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції мова та етика ділового спілкування Н. В. Ботвина. – К. : Артек, 2000. – 192 с. Культура фахового мовлення : навч. посібник / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці Книги-ХІІ, 2006. – 496 с. Пентилюк МІ. Культура мови і стилістика / МІ. Пентилюк. – К. : Вежа,
1994. – 240 с.
7. Пономарів ОД. Стилістика сучасної української мови : підручник / ОД. По- номарів. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с. Струганець Л. В. Теоретичні основи культури мови / Л. В. Струганець. – Тернопіль с.
Рецензент – кандидат педагогічних наук, доцент Морозов С. М.
Стаття надійшла до редакції 31.10.2013.
Голярдык НА, Дикая Л. Л. культура делового общения как фактор
формирования профессиональных компетентностей будущего специа-
листа
В статье освещается значение культуры деловой речи в процессе подго- товки будущих специалистов, анализируются особенности культуры про- фессионального общения, дается характеристика основным компонентам культуры деловой речи с учетом ее специфики и культурно-национальной ментальности носителей, а также определяется специфика культуры языка и культуры речи как составляющих профессионального общения.
ключевые слова: культура языка, культура речи, литературный язык, деловое общение, деловой этикет.
85
№ 4(69)
2 0 1 3
ПЕДАГОГiЧНi НАУКИ

Golyardyk N. A., Dyka L. L. The culture of professional communication as
the factor of formation of professional competences of future specialist
The role of the culture of professional communication in the process of training of future specialists is demonstrated in this article, the peculiarities of culture of professional communication are analyzed. Characteristics of the main components of the culture of professional communication according to its specifics and cultural and national mentality of speakers is given and the specifics of culture of language and the culture of speaking as components of professional communication are outlined too.
Keywords: culture of language, culture of speaking, professional communication, professional etiquette.
86
З бір н и к

наукових праць
національної академії державної
прикордонної служби україни
серія: педагогічні та психологічні науки
педагогiчнi науки


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал