Н. А. Бахчеван, студентка групи пвш – 10 – г-1 Інституту менеджменту та психології двнз «умо» напн україни роль та місце культури спілкування студентів у системі професійної підготовки



Скачати 80.62 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації08.01.2017
Розмір80.62 Kb.

УДК 387.147
Н.А. Бахчеван, студентка групи
ПВШ – 10 – Г Інституту менеджменту та психології ДВНЗ
«УМО» НАПН України
РОЛЬ ТА МІСЦЕ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ СТУДЕНТІВ У
СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Анотація. У статті розглядається культура спілкування студентів як складова
професійної підготовки. Проаналізовані дефініції спілкування, культура спілкування.
Визначено роль і місце культури спілкування студентів вищих навчальних закладів.
Ключові слова: спілкування, культура спілкування, професійна компетентність, студент.
Аннотация. В статье рассматривается культура общения студентов как
составляющая
профессиональной
подготовки.
Проанализированы
дефиниции
«общение», культура общения». Определены роль и место культуры общения
студентов высших учебных заведений.
Ключевые
слова: общение, культура общения, профессиональная компетентность, студент.
Annotation. The article deals with the culture of communication students as part of
professional competence. Analyzed the definition: "Communication", "culture of
communication". The role and place of cultural communication students.
Keywords: communication, culture, communication, professional competence, student.

Актуальність. Сучасне реформування освітньої галузі, визначено Державною національною програмою Освіта (Україна
ΧΧΙ століття, законами України Про освіту, Провищу освіту, Національною доктриною розвитку освіти. У зазначених документах передбачається демократизація та гуманізація освіти шляхом звертання до особистості учня. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти наголошується В Україні має стверджуватися стратегія прискореного, випереджального розвитку освіти й науки, фізичних, інтелектуальних, моральних та інших сутнісних сил особистості, які забезпечують її самоствердження й самореалізацію [3 ,c. 2]. Тому актуальними на сьогодні постають питання розвитку особистості та її самореалізації в колективі. Культура відіграє все більшу роль у формуванні

2 та зміцненні громадянського фундаменту суспільства, розвитку творчих здібностей людини, побудові соціального, демократичного, правового суспільства. Вона впливає на всі сфери індивідуальної життєдіяльності працю, побут, спосіб життя й мислення.
Аналіз досліджень і публікацій із зазначеної проблеми. В останній час з’явився цілий ряд робіт, у яких досліджуються проблеми спілкування взагалі, та професійного зокрема. Так, аналіз методологічних проблем спілкування викривається в роботах К. О. Абульханової-Славської, О. О. Бодальова, Л П. Буєвої, МС. Кагана, С. Д. Максименка, ОМ. Леонтьєва, О. О. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова та ряду інших. У працях ГО. Балла, В. М. Галузяка, А. Б. Добровича, ММ. Заброцького, В. О. Кан-Каліка, ЯЛ. Коломінського, М. Н. Корнєва, С. О. Мусатова, Н. В. Чепелєвої, Ю. М. Швалба, ТІ. Федотюк, Т. С. Яценко розкриваються різні сторони професійного спілкування. Становлення комунікативної компетентності висвітлюється яку працях, присвячених спілкуванню взагалі Ю. М. Жукова, МІ. Лісіна, ВВ. Рижов, ВВ. Рубцов, Л. А. Петровська, такі в дослідженнях проявів особливостей спілкування у зв’язку з підготовкою спеціалістів у вищих навчальних закладах. Отже, актуальність зазначеної проблеми, що засвідчив здійснений аналіз літератури, значущість та недостатня розробленість прикладних аспектів проблеми зумовили вибір теми статті «Роль та місце культури
спілкування студентів у системі професійної підготовки.
Мета статті: визначити роль і місце культури спілкування студентів вищих навчальних закладів у системі професійної підготовки
Виклад основного матеріалу. Для більш чіткого розуміння та визначення ролі та місця культури спілкування студентів у системі професійної підготовки необхідно розкрити сутність основних дефініцій культура, спілкування, культура спілкування.

3 Під культурою традиційно, у широкому розумінні визначається сукупність матеріальних, практичних і духовних надбань суспільства які відображають рівень його історичного розвитку, втілюються в повсякденній діяльності людини, знаходять відображення у її соціальних, моральних, естетичних та інших характеристиках. У вужчому розумінні культура – це сфера духовного життя суспільства. Вона охоплює собою систему освіти, виховання, духовної творчості, включає в себе ті установи й організації, які забезпечують означені процеси школи, ВНЗ, музеї, театри, бібліотеки, інші культурні заклади, а також творчі спілки тощо. Поняттям культура часто позначають рівень вихованості й освіченості людини, рівень оволодіння нею тією чи іншою сферою знань та діяльності. У цьому випадку фіксуються якості людини, спосіб її поведінки, ставлення до інших людей, до праці тощо. Адже основою культури є людяність, гуманізм її гуманістичний характер реалізується через всебічний розвиток людини, виявлення її сутнісних силі здібностей. Так філософи трактують культуру як систему, що історично розвивається, своєрідних програм людської поведінки, спілкування, дій [6]. Тобто ці програми не унаслідуються, вони транслюються чи передаються від покоління до покоління завдяки вихованню, освіті, через знання, літературу, мистецтво. Видатний соціальний антрополог Е. Тейлор надає таке визначення
«Культура… це складне ціле, що включає до себе знання, вірування, мистецтво, мораль, закони, звичаї й інші здібності й звички, що засвоюються людиною як членом суспільства [2, с. 133 ]. Формування культури майбутнього спеціаліста – мета сучасної освіти. Спілкування – сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей, у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, умінням, навичками, результатами діяльності, взаємовпливами і корекцією поведінки тощо. Найважливішим засобом спілкування є ідіоетнічна мова.

4 Говорячи про природу спілкування, необхідно визначити його цілі, мотиви, функції. Цілями спілкування може виступати психологічний контакт або психологічні взаємостосунки партнерів. Звідти розглядаються мотиви модальні – задоволення від процесу спілкування або з’ясування відношень, чи диктальні мотиви – предметна взаємодія, що пов’язується з наданням інформації з метою спонукання до дії, бажання змінити погляди, здійснити емоційну підтримку партнера [1]. Внаслідок з’ясування цілей спілкування визначаються й його функції
- контактна – установлення контакту з метою отримання й передачі повідомлень, підтримка зв’язку між партнерами інформаційна – обмін повідомленнями, думками, рішеннями
- спонукальна – стимуляція активності партнера у виконанні певних дій
- координаційна – взаємне орієнтування й узгодження дій у процесі сумісної діяльності
- розуміння – об’єктивне сприйняття, розуміння смислу повідомлення, взаєморозуміння
- емотивна – емоційна підтримка збоку партнера, очікування зміни власних почуттів, станів за допомогою емоційної підтримки співбесідника;
- установлення відношень – усвідомлення й закріплення свого соціального, рольового, ділового статусу у міжособистісних зв’язках спільноти
- впливу – змінювання стану, поведінки, ціннісних орієнтацій партнера. За особливостями мети спілкування, виокремлюються й рівні
- соціально-рольовий рівень – в залежності від соціальної ролі особистості здійснюються рольові очікування, що й пов’язується з демонструванням знання правил, норм соціального середовища,

5 спілкування виявляє ритуальний характер
- діяльнісний рівень – розгортається у межах сумісної діяльності, партнери оцінюються за діловими якостями, спілкування носить дистантний характер
-
інтимно-особистісний рівень – задоволення потреби у розумінні, психологічній підтримки, виявляє довірчий характер. Структурно спілкування можна уявити у вигляді акта, що включає наступну взаємодію
- перцептивну (процес сприйняття один одними партнерами, пізнання,
- комунікативну (використання засобів спілкування, вербальних чи невербальних, або техніки спілкування, інтерактивну (взаємодія людей у сумісній діяльності) сторони []. Важливу роль у розкритті сутності культури спілкування відіграють моделі спілкування – соціологічні, психологічні, семіотичні. Фактично спілкування показує як культуру окремої особистості, такі мікро- й макрогрупи, особливості процесу пізнання, формування особистості, її відношення до себе, світу. Саме в цьому й полягає головне положення, що культура спілкування висвітлює основні чинники ефективної професійної реалізації особистості, звісно, й її життєвої успішності. Звичайно, соціалізація поколінь створює умови для існування суспільства, що відбувається й завдяки системі освіти. Сьогодні серед суттєвих проблем розвитку відкритого суспільства з орієнтацію на міжнародні цінності є неадекватність національної системи освіти новітнім вимогам до соціалізації індивіда. Сучасний вищий заклад – це соціокультурний інститут, який забезпечує можливість становлення індивідуальності, професіонала з розвинутими уміннями соціально- комунікативної компетентності. Це питання є ключовим для практики навчання й виховання нового покоління, здатного до активної участі у

6 розвитку суспільства, актуальної потреби в індивідуальній творчості, відповідальності, усвідомлення своєї унікальності. У зв’язку з цим висуваються вимоги до загальної освіти сучасного випускника. В національних вимогах модель спеціаліста характеризується
- почуттям своєї гідності
- громадськістю
- толерантністю
- орієнтацією на соціальне й професійне самовизначення й самореалізацію
- здатністю самостійно приймати рішення і нести відповідальність
- сформованістю культури спілкування, комунікативної компетентності. Таким чином, культура спілкування, комунікативна компетентність постають не тільки особистісними властивостями, що необхідні для гармонійного розвитку особистості, ай набувають державного значення як фактори успішної професійної реалізації громадянина. Тому, із зростаючою значущістю постає питання розкриття сутності культури спілкування. Культуру спілкуваннями розуміємо як сукупність достатньо сформованих її структурних компонентів
- знання у сфері комунікативних дисциплін (психологія, педагогіка, конфліктологія, логіка, риторика, культура мовлення й ті
- комунікативні та організаторські здібності
- здатність до емпатії;
- розвинутий самоконтроль
- культура вербальної й невербальної взаємодії. Певна річ, кожний з компонентів відтворює низку умінь наприклад, комунікативній організаторські уміння опосередковуються уміннями чітко й швидко встановлювати ділові контакти, проявляти ініціативу, кмітливість, винахідливість в умінні здійснювати психологічний вплив, базуючись на

7 адекватному сприйнятті й розумінні особливостей особистості, активно взаємодіяти у сумісній діяльності. Якраз самоконтроль чи уміння регулювати свою поведінку поширюється й на поведінку співрозмовника, уможливлює моделювання співбесідника, знаходження продуктивних засобів реагування у конфліктних ситуаціях, ініціювання приємного психологічного клімату, прогнозування розвитку міжособових відносин. Здатність до емпатії проявляється як уміння відчувати іншого, співчувати, здійснювати емоційну підтримку. Очевидно, що культура вербальної й невербальної взаємодії – володіння технікою мовлення, риторичними прийомами, технікою аргументації й проведення спорів; відповідне використання понятійно- категоріального апарату, виконання мовної дисципліни, використання невербальних засобів. У цілому культура – це універсальна система спілкування людей на всіх рівнях – від міжіндивідуального до рівня поколінь. Таким чином, із сказаного чітко постає суть культури спілкування, яку частіше розглядають як систему внутрішніх ресурсів, які необхідні для створення ефективної комунікації у певному колі ситуації особистісної взаємодії. На нашу думку, можна говорити про культуру спілкування особистості як про систему якостей, що включає
- креативність
- культуру мовної дії
- культуру самонастроюванню на спілкування й психоемоційної регуляції власного стану
- культуру жестів і пластики рухів
- культуру сприйняття комунікативних дій партнера спілкування
- культуру емоцій. Культура спілкування є вагомої складової професіоналізму.

8 Професіоналізм – це найвищий прояв компетентності у конкретній діяльності. Однак не можна зводити професіоналізм тільки до професійних навичок. Професіонала треба розглядати як складну систему, що має зовнішній внутрішні функції (психічні. Професіоналізм ми розглядаємо у сув’язності з компетентністю. Проте, компетентність – фактор, що створюється з детальних знань із предмета, об’єкта діяльності умінь розбиратись у будь-яких нестандартних питаннях, що пов’язані з діяльністю умінь, здібностей пояснити будь-які явища, пов’язані з діяльністю здатність точно оцінювати якість роботи та її наслідки. Це і є те, що можна назвати компетентність або багаторівневе утворення, яке включає компоненти когнітивного, експресивного, інтерактивного характеру. Це складна система внутрішніх якостей особистості спеціаліста, знань, умінь. Усе це пов’язано із глибинними якостями особистості – потребою у спілкуванні, вірою в себе, самооцінкою. У межах нашого аналізу особливої уваги набуває комунікативна компетентність, як одна зважливих компонент компетентності, й культури спілкування взагалі, що впливає в цілому на успішність, ефективність майбутнього спеціаліста. Комунікативна компетентність – це система засобів регуляції спілкування [4]. Проблема формування комунікативної компетентності студента є ще більш актуальною у зв’язку із зміною парадигми у сучасній освіті. Щодо комунікативної культури, то слід сказати, що це головна складова поняття культури взагалі. Культура спілкування студента багато в чому визначає соціально- психологічну атмосферу в освіті, стан суспільної моралі, успіх діяльності в цілому. Проблема формування комунікативної компетентності студента

9 виступає важливою частиною широкої та складної проблеми формування професійно-значущіх якостей. Компетентність у спілкуванні ґрунтується на готовності й умінні здійснювати контакти нарізних дистанціях – віддаленої чи близької. Труднощі іноді пов’язані з інерційністю позиції – володінням якоюсь однією з них та її реалізацією, незалежно від характеру партнера, особливостями ситуації. У цілому компетентність у спілкуванні пов’язана з оволодінням не якоюсь однією позицією, як найефективнішою, аз адекватним пристосуванням до їх різноманітності.
Висновки. Таким чином, на основі аналізу наукової літератури ми дійшли висновку, що культура спілкування особистості, які комунікативна компетентність, не виникає на порожньому місці, вона формується. Її основу складає досвід людського спілкування нарівні мікро- й макрогрупи. Основними джерелами комунікативної компетентності є досвід народної культури знання мов спілкування, що використовуються народною культурою досвід міжособового спілкування досвід сприйняття мистецтва. Таким чином, культура спілкування є необхідною умовою успішної реалізації особистості у системі професійної підготовки.
Література
1.
Леонтьев А. А. Педагогическое общение / А. А. Леонтьев. – М. : Знание,
1979. – 47 с.
2.
Мудрик А.В. Общение в процессе воспитания: Учеб. пособие для студентов вузов / А.В. Мудрик. – М Пед. общество России, 2001. – 318 с. Національна доктрина розвитку освіти // Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – С.
345 – 367.
4.
Радевич-Винницький Я. Етикети культура спілкування / Я. Радевич-
Винницький. – Львів : СПОЛОМ, 2001. – 223 с.
5.
Тимченко І. І. Формування комунікативної культури студентів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу Автореф. дис… канд. пед. наук / І. І.
Тимченко. – Х, 2001. – 20 с. Філософський енциклопедичний словник / НАН України. Ін-т філософії
ім. Г. С. Сковороди Редкол.: В. І. Шинкарук, Є. К. Бистрицький, М. О. Булатов та ін. – К. : Абрис, 2002. – 742 с.

Document Outline

  • Це і є те, що можна назвати компетентність або багаторівневе утворення, яке включає компоненти когнітивного, експресивного, інтерактивного характеру. Це складна система внутрішніх якостей особистості спеціаліста, знань, умінь. Усе це пов’язано із глибинними якостями особистості – потребою у спілкуванні, вірою в себе, самооцінкою.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал