Мова. Суспільство. Журналістика



Pdf просмотр
Сторінка4/13
Дата конвертації08.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Михайло Гуць,
канд. філол. наук, проф. (м. Київ)
СУЗІР’Я УКРАЇНСЬКИХ ТАЛАНТІВ 1871 РОКУ НАРОДЖЕННЯ
ТА ІВАН ФРАНКО (фрагмент)
Та прийде часі ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Іван Франко
Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди – щось органічне, уперте… Скромно одягнений, – він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мову казці. Вам стане тепло і ясно від світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, щоб є об кремінь і сипле іскри.
Михайло Коцюбинський
Після Шевченка не було в нас такої постаті. Отже, не буде перебільшенням сказати, що Шевченко і Франко – це справді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові.
Олесь Гончар рік був благословенний для України. Тоді народилося п’ять майбутніх українських академіків (Агатангел Кримський, Філарет
Колесса, Володимир Гнатюк, Василь Щурат, Андрій Лобода, три геніальні всесвітньовідомі письменники – Леся Українка, Василь Стефаник,
Гуць М. Сузір’я українських талантів 1871 року народження та Іван Франко (фрагмент)
Мова. Суспільство. Журналістика. Микола Вороний. Всі вони були великими гуманістами, захищаючи право людини нагідне життя, свободу думки і слова, незважаючи на етнічну належність. Їм цього року минає 145 літ від дня народження. А І. Франкові цього року минає 160 літ від дня народження і 100 років від дня його смерті. Цим пам’ятним датам видатних наших діячів науки й культури і присвячується наш виступ на конференції.
Про зв’язки Івана Франка з родинами Косачів-Драгоманових – цікава, яскрава і хвилююча сторінка в культурному, науковому та громадському житті нашого народу. В 1891 році Іван Франко зі своєю родиною гостював у Косачів у Колодяжному. В 1909 році він прийшов до Косачів, аби попрощатися з другом Петром Косачем, що відійшов у вічність. З очей митця котилися сльози, але І. Франко не міг їх втерти, бо обидві руки були вже спаралізовані. І. Франко високо оцінював літературну творчість Олени Пчілки, підкреслював її новаторство, дружив з Михайлом Драгомановим, якого вважав своїм учителем.
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка; 25.02.1871, Новоград-
Волинський – 1.08, Сурамі) – оригінальна українська письменниця не лише в українській, ай світовій літературі, перекладач, критик, фольклорист (від неї К. Квітка записав 220 народних мелодій 1908 року вона організувала експедицію для запису українських народних дум, єдиних у світі, і сама оплатила її. Автор поетичних збірок На крилах пісень (1893), Думи і мрії (1899), Відгуки (1902), низки прозових і драматичних творів, серед яких Лісова пісня (балет якої М. Скорульського обійшов увесь світ, громадський діяч. Мала планета в сонячній системі під № 2616 дістала назву Леся в честь Леся Українки. Національна АН України запланувала видати її творив томах, а також має намір видати твори Івана Франка в 100 томах…
І. Франко у статті Наше літературне життя в 1892 році, надрукованій у журналі Зоря за 1893 рік (№ 1. – С. 15–18; № 2. –
C. 36–37), високо оцінив цю збірку (до видання якої він доклав чимало зусиль, підкресливши без сумніву, найважніший здобуток поетичної нашої літератури оригінальної нарік. У «Літературно-науковому віснику за 1898 рік (т. 3, кн. 7, с. 6–27) І. Франко опублікував свою статтю Леся Українка, яка є однією з найкращих наукових праць про поетичну творчість нашої письменниці. Цією працею І. Франко підтримав молоду поетесу, додав охоти до подальшої її праці на теренах української літератури Докладніше про ювілярів див. нашу статтю Рік великих талантів у кн. «Сузір’я українських талантів (1871 року народження. Хрестоматія, том 1, книга 1. – К, 2014. – С. 13–15.
Свою статтю вчений починає такими вагомими словами
«Роздивляючися літературну фізіономію Лесі Українки, ми бачимо, що вона тільки що закінчила першу добу свого розвою, її талант тільки що отрясся з повивачів тої несамостійності, що путає кожного поета при перших його кроках. Він тільки що уперше широко і сміло розмахнув крилами до власного лету, тільки що показав себе в повній силі і показав нам, чого ми можемо ждати в будущині від сеї писательки» [4, Далі критик зізнається, чому він не може чекати далі, щоб цей талант більше показав себе, пройшов довший літературний шлях, яскравіше «зачеркнув свою власну лінію на нашій літературній ниві. Але наше життя таке важке, каже дослідник, що може поламати долю письменника. Щоб цього не сталося з Лесею Українкою, І. Франко вирішив підтримати своїм словом поетесу, тому й спішить надрукувати свій відгук про неї. Певна річ, – пише І. Франко, – ми дуже радо б підождали б зі своєю студією, якби знали, що доля позволить сьому талантові промірити все те поле, яке він зазначив собі. Та, на лихо, умови нашої літературної праці такі важкі, а особисті відносини авторки зложилися так сумно, що ми ледве чи діждемося від Лесі Українки всього того, що вона могла б дати нашому письменству. Розуміється, ми гаряче бажаємо, щоб вона дала якнайбільше кожний новий твір, який в останніх часах виходить з-під її пера, збагачує наше письменство новою перлиною. Та, на горе, останні її твори, се такий голосний та страшний стогін примученої душі, якого не чулося у нас ще від часу киргизьких думок Шевченкових йдеться про ліричні поезії, написані Шевченком під час заслання. Сей стогін тим страшніший, що він не пливе з якогось песимістичного світогляду, не є доктриною, а тільки є виразом безмірно болючих обставин, серед яких живе авторка і серед яких знаходиться українське слово та всяка вільна, гуманна думка в Росії. Такий стан для історика – одна хвилина, переходова доба, але для людини, обдарованої гарячим почуттям і палкою фантазією, він страшенно небезпечний. В такім подвійно безрадіснім стані не раз дуже сильні, навіть геніальні натури ламаються і падуть. Критика може тут не раз зробити добре діло піддержати писателя, зігріти його, впевняючи, що його важких ридань не зрозуміли хибно і що його слово будило в серцях власне таку луну, якої він бажав собі. Ми бажали б, щоб і наша студійка про дотеперішню поетичну діяльність Лесі Українки булане тільки інтерпретацією її таланту для ширшої громади, але також словом щирого признання і заохоти для авторки, піддержкою на її важкому шляху [4, 590].
Гуць М. Сузір’я українських талантів 1871 року народження та Іван Франко (фрагмент)
Мова. Суспільство. Журналістика. Докладно проаналізувавши твори Лесі Українки, які вона написала і опублікувала до 1898 року, І. Франко підкреслює Від часу Шевченкового Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна нечула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини [4, 601]. Ці вагомі слова стали хрестоматійними.
Василь Стефаник (14.05.1871, Русів (тепер Снятинського району
Івано-Франківської області – 7.12.1936)). Один з найкращих новелістів світу. Глибокий психолог. У його творах словам тісно, а думкам просторо. Він є автором кількох збірок новел Синя книжечка (1899), Камінний хрест (1900), Дорога (1901), Моє слово (1905), Земля (1926), які високо оцінили фахівці «…З-поміж галицьких новелістів, – пише в
1900 році І. Франко, – одне з перших місць займає Василь Стефаник. Його коротенькі нариси з життя сільського люду відзначаються великою простотою і тим глибоким ліризмом, яким ми так захоплюємось в Альфонса Доде. Він дуже добре знає життя і душу сільського люду, й притому є майстром, який пише лаконічно, дотримується правил художнього такту… У кожному образі відчутно його велику любов до людей, про яких він пише, глибоке співчуття їх стражданням. Стаття вперше надрукована в чеському журналі «Slovanský prehled» за 1900 рік
(№ 10, спід назвою «Українсько-руська література за 1899 рік. А в 1901 році в німецькому журналі «Aus fremden Zungen» (№ 8, спід назвою Українська (руська) література І. Франко писав про В. Стефаника: Його новели – якнайкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії [1, 51].
Василь Щурат (24.08.1871, Вислобоки – 27.04.1948, Львів. Відомий український поет, перекладач, літературознавець, громадський діяч, перший ректор Українського таємного університету у Львові (1921–
1923 рр.), професор Львівського державного університету, був за створення у Львівському університеті кафедр із українською мовою навчання читав лекції з української літератури XIX ст. та історії української літературної мови XVIII–XIX ст., завідував кафедрою української літератури, очолював Бібліотеку Академії наук Української РСР. Іван Франко був його другом і вчителем. Коли в 1889 році І. Франка заарештували за політику, то В. Щурат носив І. Франкові до в’язниці їсти. В 1929 році став дійсним членом Академії наук УРСР. В. Щурат видав кілька збірок своїх поезій Раз до мене молодість прийшла
(1904), «Зарваниця» (1902), На трембіті (1904), Історичні пісні (1907,
перевидані 1937), Вибір пісень (1909) – остання поетична збірка В. Щурата. В. Щурат дав прекрасний переклад Слова о полку Ігоревім. Написав низку статей про Тараса Шевченка.
У «Літературно-науковому віснику за 1907 рік (т. XI, кн. 11) І. Франко високо оцінив збірку Історичні пісні як явище в західноукраїнській поезії початку ХХ століття. Ось нарешті книжечка галицьких віршів, – пише І. Франко, – про які можна говорити серйозно, як про витвір дійсної духовної, творчої праці. Автор мав щасливий помисл: брати поодинокі моменти чи то з джерела нашої історії, чи з творів нашого старого письменства і оживляти їх новим словом у новій поетичній формі. І, справді, те, що вибрав і обробив, заслуговує на повне визнання, жаль лише, що дав так мало, всього п’ятнадцять маленьких, немов моментальних фотографій з різних часів нашого історичного розвитку с. 364]. Далі вчений підкреслює, що ця збірка робить корисне враження і будить бажання побачити якнайшвидше дальшу серію подібних образків (с. 367).
Агатангел Кримський (3.01.1871, Володимир-Волинський –
25.01.1942, лазарет Кустанайської загальної тюрми № 7). Талановитий український письменник, вчений-енциклопедист, поліглот, перекладач, педагог, громадський діяч, один з фундаторів Академії наук України, академік. Друг Івана Франка. За кількістю наукова спадщина А. Кримського (а вона налічує 26 томів) поступається хіба перед спадщиною Івана Франка, який в 1902 році підкреслив у рецензії на збірку поезій А. Кримського Пальмове гілля А. Кримський – високооригінальна поява в нашій літературі. Чи пише він чисто філологічні статті, чи літературні критики, чи прозові оповідання, чи поезії – всюди він вносить своє власне яв такій мірі, як мало котрий наш письменник [5, 188]. І. Франко відзначав багатство змісту збірки, розмаїтість незвичайних, нових поетичних форм, ясність і прозорість мови. Пальмове гілля А. Кримського з доповненням перевидавалося багато разів на Україні, а чимало поезій з цієї збірки прикрашали сторінки хрестоматій та антологій з української літератури.
За розум, працьовитість, творчість Івана Франка високо оцінювали Леся Українка, його друзі Василь Щурат, Філарет Колесса, який від І. Франка, які М. Лисенко та К. Квітка, записував народні пісні. А І. Франко писав рецензії на його праці, зокрема – Ритміку українських народних пісень. Сам же Ф. Колесса на сторінках часопису Народна творчість (1941, № 1, с. 29–46) пізніше надрукує свою цікаву статтю
«Народнопісенна ритміка в поезіях І. Франка. Друг І. Франка і учень
Гуць М. Сузір’я українських талантів 1871 року народження та Іван Франко (фрагмент)
Мова. Суспільство. Журналістика. його Микола Вороний, розстріляний енкаведистами 1938 року, про Франка писав Мене власне єднав з Франком наш спільний естетично- художній світогляд, який в мені вироблявся під його впливом, та й взагалі мене вабила могутня сила його індивідуальності.
Франко, взятий в цілому, був серед галицького суспільства якимсь унікатом, особою, що націлу голову стояла понад загальним рівнем [2, 160]. Високо цінували І. Франка його друзі Агатангел Кримський та Володимир Гнатюк, з яким він багато років працював на науковій та видавничій ниві.
Друг І. Франка В. Стефаник в новелі Дід Гриць напише про І. Франка такі високі слова Встає Франко з таким ясним чолом, як сонце, спокійно вчить нас, бо він все знає. Приповідає нам, що як кождий з нас посидить у кременалі за мужицьку справу, то вже ніколи нічого боятися не буде…
А як Франко приїхав до мене з молодими ночувати, то жінка, хоч як вічів не любила, але не торкотіла на мене в малі хаті, бо виділа, що наші молоді вчені були коло него такі щасливі і ясні, якби він кождому поклав золоте колісце на голову. А я приперси до ясеня в саду та й кажу Господи, Ти звеселив світ свій цими звіздами, а нас, бідних мужиків, звеселив Ти Франком. Будеш мати молитву мою за него щодня [3, 318].
Сузір’я українських талантів кинуло промені думки своєї на широкі світові простори, освітлюючи нужденне життя поневоленої, але волелюбної та нескореної України.
Воно гідно освітило й велетенську заслугу перед своїм народом Івана Франка – енциклопедиста, рівного якому за розмаїтістю наукових зацікавлень, гадаю, немає в інших народів світу. Для свого народу він був Учителем з великої літери, невтомним борцем за волю рідного краю. Він жив Україною, горнувся всім серцем до свого народу, і своєю невтомною працею торував світлу дорогу для щасливого його життя.
ЛІТЕРАТУРА
1. Василь Стефаник у критиці та спогадах Статті, висловлювання, мемуари
/ Упоряд., вступ. стаття та примітки канд. філол. наук Федора Погребенника. – К. : Дніпро, 1970. – 484 с. Іван Франко у спогадах сучасників / Упоряд., передмова та примітки докт. філол. наук, проф. О. І. Дея. – Львів : Каменяр. – книга друга, 1972. – 336 с. Стефаник В. Твори. – К. : Дніпро, 1971. – 432 с. Сузір’я українських талантів (1871 року народження Хрестоматія /
Упоряд. М. В. Гуць, ТІ. Ткаченко. – К. : КиМУ, 2012. – Т. II. – 830 с. Франко І. Твори У 50 т. – К. : Наук. думка, 1982. – Т. 33. – С. 188.

43
Дмитро Данильчук,
канд. філол. наук, доц. (м. Київ)
ДО ПРОБЛЕМИ МОВНОЇ НОРМАТИВНОСТІ УРБАНОНІМІВ
(на матеріалі сучасної топонімії м. Києва)
Останнім часом тема урбанонімічних перейменувань (і взагалі топонімічних змін) набула особливої актуальності в суспільстві у зв’язку з широкою кампанією декомунізації, що розгорнулася після ухвалення Верховною Радою Україну відповідного пакету законів
[1]. В основному увага представників влади, експертів, громадських активістів та ЗМК стосовно цих процесів зосереджується на змістовому наповненні урбанонімів – старих, що їх було надано раніше, і нових, які надано за новітнього часу чи які лише пропонується надати. Безперечно, семантика урбаноніма є найважливішим його аспектом, зважаючи на знакову, символічну природу власних назві на функціонування їх як не лише як засобів ідентифікації та диференціювання об’єктів, ай як носіїв суспільно значущих смислів.
Водночас функціонування урбанонімів у процесі міжособистісної та соціальної комунікації передбачає і наявність певних вимог до форми їх, що зумовлені усталеними мовними і мовленнєвими (комунікативними) нормами, а значною мірою – і сформованою протягом багатьох століть традицією найменування об’єктів топографії в межах населених пунктів.
Твердження проте, що будь-який офіційно затверджений в Україні урбанонім своєю формою має відповідати нормам сучасної української літературної мови, видається аксіоматичним. Попри це, в реальності спостерігаються численні порушення мовних норм нарізних рівнях ієрархії мовної системи (від фонетики до синтаксису) – як при творенні нових назв об’єктів, такі під час відтворення вже наявних урбанонімів в усному та писемному мовленні. Багатий матеріал для дослідження таких явищ подають публікації ЗМК на тему топонімічних перейменувань або на будь-які інші теми, якщо в тексті згадуються ті чи ті урбаноніми:
Повітрянофлотський проспект, Соломенська площа, вулиці Цурюпін- ська, Амбрусевича-Бучми (малася на увазі вул. Амвросія Бучми),
Ільїнська, Еллінська, (насправді – Іллінська), провулок Рильського Рильський пров. біля Святої Софії).
Таких прикладів можна наводити ще дуже багато і, очевидно, не лишена вітчизняному матеріалі. Перекручення топонімів, функціонування розмовно-просторічних, «суржикових» і сленгових їх форм властиве
Данильчук Д. До проблеми мовної нормативності урбанонімів на матеріалі сучасної топонімії м. Києва)
Мова. Суспільство. Журналістика. насамперед живому розмовно-побутовому мовленню. Найпростіше було б пояснити виникнення та існування таких помилкових з погляду мовної норми форм недостатньою обізнаністю мовців, низьким рівнем володіння сучасною українською літературною мовою, наслідками тривалої русифікації і т. ін.
На жаль, помилкові, ненормативні варіанти урбанонімів не залишаються в межах розмовно-побутового дискурсу, ай часто-густо потрапляють в ефірі на сторінки мас-медіа, приклади чого було наведено вище, та – що не менш важливо – до напівофіційного і офіційного обігу це стосується текстів комерційної і соціальної реклами, різного роду оголошень, інформаційних повідомлень, дорожніх і будинкових покажчиків (т. зв. табличок, картографічних матеріалів, реєстрів, довідників, путівників і навіть рішень місцевих органів влади. Так, згідно з рішенням Київської міської ради № 128/2031 від 8 жовтня
2015 року Про повернення історичних назв вулицям та провулкам умісті Києві, Січневий провулок на Печерську перейменовано на
Микильський (хоча його дореволюційна назвав українському варіанті –
Микільський, та й заразу Києві існують Микільсько-Ботанічна і
Микільсько-Слобідська вулиці, масив Микільська Борщагівка, вулицю
Аїстова – на Іпсилантієвський провулок, вулицю Анищенка – на
Левандовську (мали б бути, відповідно, Іпсилантіївський і Левандівська) Подібні випадки бувалий раніше, зокрема, в радянський період, попри значно більший ступінь загальної регламентованості суспільного життя в СРСР порівняно з теперішнім часом. Приміром, назви тих же самих вулиць Аїстова і Анищенка часто-густо фігурували у формі
Аістова та Аніщенка/Аніщенко. Треба сказати, що раніше чи пізніше мовознавці привертали увагу громадськості та влади до фактів існування таких топонімів-покручів і зазвичай владні інституції, хай із запізненням, але реагували на зауваження фахівців.
Серед найпоширеніших порушень мовних норму царині урбанонімії виокремимо такі. Невідмінювання чоловічих прізвищ на -к(о) у складі власної назви – під впливом російської мови вул. Академіка Стражеско, Маршала Рибалко, просп. Петра Григоренко та ін.
2. Нехтування фонетичними правилами передачі слов’янських власних назв українською мовою, викладеними у § 104 чинного Українського правопису [3]: вул. Вавілових, Коперніка, Леванєвського,
Мечнікова, Сурікова та ін.

45 3. Помилки в написанні суфіксів присвійності при творенні відіменних урбанонімів на -ськ(ий): Георгієвський пров. (насправді назва походить від імені Георгій, а невід прізвища Георгієв), Софієвська вул., уже згаданий Іпсилантієвський пров. і т. ін.
4. Помилки в написанні (часто – і у вимові) відтопонімних урбанонімів, передовсім пов’язані з невідтворенням чергування приголосних вул. Пражська, Виборгська, Лейпцигська (останні два стали ненормативними після виходу в світ видання Українського правопису
1990 року, однак відповідні уточнення рішенням Київської міської ради було внесено, за поданням Інституту української мови НАН України, лише в 2012 році [4]).
5. Порушення правописної норми щодо вживання великої і малої літери у власних назвах, до складу яких входять компоненти гора, село, слобідка, шлях, ярі под., коли ці слова втрачають функцію родових назва стають складниками власної назви і мають писатися з великої літери селище Батиєва гора, парк Володимирська гірка, вулиця Добрий шлях, житловий масив Микільська слобідка, вулиця Протасів ярі под.
Протилежною до описаної впале так само помилковою є й тенденція невмотивовано українізувати російські власні назви у складі українських урбанонімів, коли російський онім набуває позірно українських морфему своїй структурі й фонетично наближається до близьких за звучанням українських лексем вул. Кемерівська,
Некрасівська, Тургенівська, Тихоріцька (початково – Тихорєцька), пров.
Бехтерівський, Тихвинський, Чехівський і т. ін. Такі форми вперше з’являються в текстах українських авторів ще в кінці ХІХ – на початку
ХХ ст. Сюди ж можна додати й помилки у відтворенні топонімів типу
Тираспольська, Ставропольська вул. і под., коли їх передають у вимові й на письмі як Тираспільська, Ставропільська тощо.
Хоча не слід забувати й про давно відому тезу висока частотність помилок у тій самій ділянці системи може свідчити про певну прогалину в самій системі, зокрема про недостатню опрацьованість певної норми чи певного правила.
Зокрема, чинний Український правопис недостатньо чітко регламентує або зовсім оминає увагою такі проблемні моменти в написанні урбанонімів:
– написання разом і через дефіс складних прикметників з першою частиною старо-, ново, мало, велико-, північно-, південно-, східно-, західно- у складі урбаноніма: вулиця Старовокзальна чи Старо-
Вокзальна,
Новокостянтинівська чи Ново-Костянтинівська,
Данильчук Д. До проблеми мовної нормативності урбанонімів на матеріалі сучасної топонімії м. Києва)
Мова. Суспільство. Журналістика. 2016
Малопідвальна чи Мало-Підвальна, Північносирецька чи Північно-
Сирецька (незрозуміло, чи поширюється норма § 114 Правопис складних і складених географічних назв, зокрема, його піна складні урбаноніми, адже урбанонім Новокостян тинівська не є похідним від умовного «Новокостянтинів» [5];
– вживання великої і малої літери у складених урбанонімах
(урбанонімах-словосполученнях) типу Січових с/Стрільців, Народного о/Ополчення і под.; цієї ж теми стосується й питання про велику чималу літеру на початку слова майдану назві площі м/Майдан Незалежності.
Згадана раніше норма про вживання великої і малої літери у власних назвах, до складу яких входять компоненти гора, село, слобідка, шлях, ярі т. ін., хоча й виписана в чинному орфографічному кодексі, однак на практиці дуже часто не дає змоги визначити слушне написання. Це пов’язане з екстралінгвальними чинниками, а саме з тим, що сільські населені пункти, включені до складу міст, почати зберігають свою окремішність, а отже, слова село, селище, слобідка, хутір у складі їхніх назв можуть сприйматися як актуальні родові назви, як-от: с/
Село Шевченка, с/Селище імені Шевченка, Красний (Червоний) х/Хутір,
Микільська с/Слобідка (всі – на прикладі Києва. Безперечно, тут важливу роль відіграє контекст, проте часом навіть широкий контекстне дозволяє чітко встановити, чи зберігають такі лексеми властивості родової назви в конкретному випадку (це ж стосується й топонімів на зразок Батиєва г/Гора, Черепанова г/Гора, Бабин я/Яр, Протасів я/Яр, які можуть позначати як власне гору чи яр, такі історичну місцевість, що є ширшим поняттям.
Ненормативна форма урбаноніма є не лише ознакою недостатньої мовної культури чи мовної компетенції особи, яка вживає власну назву. Це ще йодна з причин можливого хибного сприйняття і розуміння урбаноніма, тобто неототожнення або неправильного ототожнення назви зоб єктом, а отже – комунікативної невдачі. Тому правильність, нормативність мовної форми урбанонімів слід розглядати із погляду комунікації – як міжособистісної, такі (можливо, ще більшою мірою) соціальної, що реалізується, зокрема, через канали мас-медіа. У подальших дослідженнях плануємо зосередити увагу на критеріях комунікативної досконалості урбанонімів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України Про засудження комуністичного та націонал- соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону
пропаганди їхньої символіки // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2015. –
№ 26. – С. 219.
2. Рішення Київської міської ради № 128/2031 від 8 жовтня 2015 року Про повернення історичних назв вулицям та провулкам умісті Києві // Хрещатик. – № 116 (4712). – 2015. – 12 серпня // http://www.kreschatic.kiev.ua/
ua/4712/doc/1446031952.html
3. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні,
Ін-т української мови. – Стереотип. вид. – К. : Наук. думка, 2004. – С. 110–113,
116–119.
4. Рішення Київської міської ради № 480/8764 від 29 листопада 2012 року Про уточнення назв вулиць та площу місті Києві // Хрещатик. – № 108
(1127). – 2012. – 26 грудня // http://kreschatic.kiev.ua/file/8730.pdf
5. Український правопис С. 123.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал