Мова. Суспільство. Журналістика




Сторінка10/13
Дата конвертації08.01.2017
Розмір2.8 Kb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Алла Савченко,
канд. філол. наук, доц.
(м. Кривий Ріг)
ЩОДО ЗМІНУ СУЧАСНОМУ ПРАВОПИСІ
Українська мова за тисячолітню історію свого розвитку сягнула величі державотворення, збагачувалась іншими мовами і збагачувала їх, у всі часи лишаючись універсальним кодуванням нашого характеру. І хоч українському слову на всіх його історичних шляхах довелось нелегко, воно укріпилось, стало рідним нашому народові, вийшло за межі регіональних діалектів, стало універсальним і унормованим для всієї України. Кілька століть минуло з того моменту, як Тарас Шевченко став основоположником нової української мови стандартної і наддіалектної. З тих пір невід’ємною її частиною став правопис – система загальноприйнятих правил, що керують мовою. Але час не стоїть на місці, мова розвивається, і правопис змінюється відповідно до нових потреб суспільства, реагує на запозичення і прогрес людства. З постійним розширенням словника в українському правописі виникають проблеми, які в ХХІ столітті регулюються законодавчо.
У засобах масової інформації, книжних виданнях, у навчальній літературі використовується Український правопису редакції 1960 року, але з незначними виправленнями.
Закцентуємо увагу на Українському правописі, схваленому
1928 й виданому 1929 року. Саме в ньому, зберігаючи традиційну
Савченко А. Щодо зміну сучасному правописі
Мова. Суспільство. Журналістика. українську графіку, учені – філологи докладно опрацювали орфографію та вперше унормували правила української пунктуації. Орфографія Українського правопису, виданого 1929 року, була побудована на компромісі українські за походженням слова писалися згідно зі східноукраїнськими правописними традиціями, а запозичені – відповідно до західноукраїнських. Такий симбіоз, на нашу думку, був би об’єднувальним, доцільним і прийнятним для мешканців нашої країни, які зараз штучно розмежовуються на східних та західних українців.
У сучасному суспільстві громадяни здебільшого необізнані з правилами Українського правопису 1929 року, а ті люди, хто все ж таки має уявлення про його норми, вважають що їх використовують тільки в українських діаспорах. Це свідчить проте, що певні кола українців не володіють знаннями про історію української орфографії. Стан сучасної української орфографії віддзеркалює загальну ситуацію, яка нині склалася, в українській літературній мові.
А між тим, разом із правописами мов міжнародного значення, правопис української мови має тисячолітню історію. Заразу ньому ми можемо натрапити і на ті ази, що існували ще багато століть тому, й на елементи, які з’явилися нещодавно.
Звернувшись до хрестоматії Історія українського правопису
XVII–XX століттями можемо констатувати, що в історії української орфографії дослідники виділяють від 3 до 5 головних етапів становлення правопису української мови, а саме:
Перший, який ґрунтувався на Кирило-Мефодієвській традиції, кінцево пристосованій до вимог східнослов’янських мовних систем уже наприкінці XI ст. У світській практиці він зберігався протягом
ХІІ–ХVІ ст. (з певними модифікаціями протягом віків. У цей період занепадають ъ та ь, виникає подвійне написання (чьто та что), замість цих літер уживаються о, е (хочьть і хочеть), губній шиплячі починають утрачати м’якість (нове написання въсѣмъ замість вьсѣмь).
Другий етап в історії нашого правопису пов’язаний із Граматикою
(1619 р) М. Смотрицького. Незважаючи нате, що автор нормалізував правопис (та орфоепію) церковнослов’янської мови української редакції, орфографія вченого послідовно застосовувалася в українських текстах, зокрема й у світській літературі, уній уживалася буква ґ у загальних та власних назвах.
Новоукраїнські правописні системи не знаходили офіційного затвердження аж до кінця XIX ст. Важливою подією в історії нашої орфографії було офіційне введення в шкільну практику Галичини
та Буковини правопису, побудованого на фонетичному принципі з залученням елементів етимології. Цей правопис викладено в підручнику С. Смаль-Стоцького та Ф. Гартнера Руська граматика, надрукованому
1893 р. у Львові [1].
1933 – рік голодомору, що спричинив загибель мільйонів людей. Під час такого лиха деяким дослідникам і досі видаються незначними й невартими уваги кілька маловідомих політичних документів, що набагато років визначили розвиток української мови. Наприкінці квітня 1933 року на нараді з питань національної політики в ЦК КП(б)У було наголошено на націоналістичній небезпеці на мовному фронті й на боротьбі проти неї, пролунало гасло Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті. Ось тоді компромісний український правопис, який було запроваджено 1929 року, був кардинально перероблений, відкинувши відмежовування української мови від російської мови, спростивши його, ліквідувавши так звані націоналістичні правила, що, як вважали сталіністи, орієнтували українську мову на польську та чеську культуру Потреба відредагувати правила постала відразу ж після здобуття Україною незалежності. Під час I Міжнародного конгресу україністів уроці було прийнято постанову про потребу вироблення єдиного сучасного правопису для українців, що проживають в Україні, такі в діаспорі, котрий мав би опиратися на весь історичний досвід української мови. Було ухвалено внести зміни до правопису і частково повернутися до правил, затверджених якраз уроці. Акцентуємо увагу на найважливіших і найдоречніших. Наприклад, мовознавці пропонують повернути закінчення и в родовому відмінку іменників третьої відміни осени, радости, любови. Закінчення і, власне, запровадили
1933 року, однак у більшості говірок і нині чуємо и. Відмінювати запозичені слова, які закінчуються на -окрім тих, які перед -о мають інші голосні, наприклад трюмо – трюма, кіно – кіна, але радіо – радіо тому що є голосний звук і перед «о»).
Повернути традицію, яка була перервана 1933 року, написання -ія- замість -іа- всередині слів чужоземного походження індустріяльний, соціяльний, геніяльний. Писати літеру и на початку власне українських та засвоєних слів перед приголосними н тар инший, индик, ирод. А слово проекті похідні від нього – з буквою є, тобто проект. Уживати як нормативні паралельні форми у словах грецького походження на місці th: ефір – етер, Афіни – Атени, кафедра – катедра. Писати апострофу загальних назвах іншомовного походження (перед
Савченко А. Щодо зміну сучасному правописі
Мова. Суспільство. Журналістика. йотованими після губних бюро, бюджет, пюпітр. Не передавати подвоєння приголосних бруто, нето, тона. Слово пів у значенні половина писати разом (півКривого Рогу, півбуряка, півроку) Зміни потрібні. Але українську мову, базовану на правописі 1929 р, яку вже більшість мовознавців вважають найбільш наближеною до зразкової, останнім часом можна інколи почути лишена деяких каналах українського телебачення та прочитати в публікаціях кількох друкованих видань.
Вважаємо, що саме правопис 1929 р. найбільш точно відтворює мовні особливості українців, робить їхнє мовлення унікальним й мелодійним. Отже, український правопис, які мова загалом, протягом багатьох років піддавався репресіям і реформам з різних причин. Деякі зміни відбувались унаслідок еволюції культури суспільства, а деякі тільки пригнічували не тільки розвиток мови і мовлення, ай націю загалом.
ЛІТЕРАТУРА
1. Історія українського правопису XVII–XX століття. Хрестоматія. – К. : Наукова думка, 2004. – 584 с. Український правопис. Проєкт найновішої редакції. – К. : Наукова думка,
1999.
3. Українська мова у ХХ сторіччі історія лінгвоциту: документи і матеріали
/ Упорядники Л. Масенко, В. Кубайчук, О. Демська-Кульчицька. – К. : Вид. дім
Києво-Могилянська академія, 2005. – 399 с.
Катерина Сільман,
асп., викл.,
(м. Миколаїв)
ЖАНР ЕСЕЮ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
На початку ХХІ століття дослідження есеїстики активізувалося, про що свідчать роботи О. Маськової, О. Ципорухи, Г. Швець, О. Дмитровського, М. Балаклицького, Г. Швець та ін. У зв’язку з тим, що есей вважають то художньою публіцистикою, то художньо- документальною публіцистикою, то літературою «non-fiction», цей жанр потрапив до розряду периферійних, тобто тих, методологія аналізу яких ще невизначена Сьогодні в українському науковому дискурсі жанр есею розглядають яку площині літератури (Б. Шкловський, Г. Швець, Н. Іванова, Ю. Осадча, Ю. Нестеренко та ін.), такі журналістики (Л. Кройчик, М. Балаклицький, С. Шебеліст тощо).
Проте дослідження есеїстики в межах однієї приватної дисципліни є обмеженим, оскільки не враховує повною мірою комплексної, гібридної природи цього явища. Соціальнокомунікаційний підхід у вивченні таких межових явищ, як есей, дозволяє з’ясувати (окрім літературних чи журналістських ознак) низку нових, специфічний, особливостей цих текстів (як, власне, будь-яких явищ, що проникають у парадигму соціальних комунікацій, а саме:
функціонування в соціумі. Письменницька есеїстика сьогодні поширюється удрукованих засобах масової інформації, на сторінках
інтернет-порталів, у блогах тощо, що забезпечує постійний діалог митця зі своїм читачем.
вплив на соціум. Сьогодні яку літературі, такі в журналістиці навіть в інформаційно-аналітичних матеріалах) особистість автора виходить на передній план якщо за радянських часів домінував сухий, позбавлений суб’єктивності стиль викладу з урахуванням обов’язкових ідеологічних директив, то у пострадянській журналістиці дедалі активніше оприявнюється особистість автора [2, 48]. На думку С. Шебеліста, це пов’язано не тільки з публіцистичністю як рисою, котра проникає в непубліцистичні тексти, ай з їх есеїзацією. Однак, на нашу думку, актуалізація авторського Я яку літературних, такі в журналістських текстах спричинена, з одного боку, послабленням цензури й зменшенням пропагандистської спрямованості, аз іншого – тим, що сьогодні читача все більше цікавить громадянська позиція самого автора і його власний погляд на життя, аніж сухий виклад інформації. Суб’єктивний авторський досвіду такому випадку виконує виховну, «настановчу» функцію, допомагає читачеві побудувати власний досвід, власне життя за прикладом есеїста.
залежність від соціуму. Передумовою бурхливого розвитку есеїстики як саме суб’єктивного письма Н. Іванова називає суспільний попит на приватну експертну думку, інтелектуальну позицію […] коли персональне висловлювання стає всезагально цікавим [1, 8]. Хоча дослідниця погоджується, що суб’єктивність не є рисою, притаманною тільки есею, проте особливість суб’єктивності цього жанру полягає втому, що наратор є максимально наближеним до реального автора, він є головним суб’єктом інтелектуального сюжету есею. Особистість автора
Сільман К. Жанр есею в системі соціальних комунікацій
Мова. Суспільство. Журналістика. є самим матеріалом письма, невловимим, але конструктивним, з його переживаннями, думками, які, своєю чергою, є нічим іншим, як засобом саморепрезентації автора. Тому зачасту літературні есеї сприймають як автобіографічні тексти, оскільки в них читач може спостерігати не лише за рухом авторської думки, його роздумами, ай побачити сьогочасний портрет автора.
Таким чином, дослідження есеїстики в парадигмі соціальних комунікацій дозволяє, з одного боку, об’єднати знання приватних дисципліна саме літератури (та виділення таких рис жанру есею, як автобіографічність, інтертекстуальність, експресивність, емоційність, іронічність та широке використання художніх засобів) і журналістики та відповідних рис актуальність, оперативність, державне мислення та медійність тощо. З іншого боку, дає змогу виявити специфічні соціокомунікативні риси есею як гібридного жанру через дослідження функціонування есею в соціумі, вплив цього жанру на соціум та його залежність від соціуму. Нехтування хоча б одним складником досліджуваного явища призведе до помилок у розумінні складної синтетичної природи есеїстики. ЛІТЕРАТУРА
1. Іванова Н. Специфіка есею як жанру художньо-небелетристичної літератури / Наталя Іванова // Слово і Час. – 2007. – № 9. – С. 15–25.
2. Шебеліст С. В. Особливості розвитку сучасної української есеїстики в системі журналістських жанрів : дис... канд. наук з соц. комунікацій 27.00.04 /
Шебеліст Сергій Вікторович ; Київський національний унт ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К, 2009. – 187 с.
Катерина Соколова,
асп. (м. Київ)
СПІВУЧАСТЬ: МОВНІ ВИКЛИКИ СОЦІАЛЬНОЇ
ЖУРНАЛІСТИКИ
Співучасть стає важливим компонентом сучасної журналістики. Найбільш важливою співучасть стає для новітніх медіа. Мовні особливості медіапродуктів – окремі слова і словосполучення, синтаксичні одиниці, які можуть впливати на аудиторію, потребують уваги наукової спільноти.
Структура тексту, обрання слів та емоційне забарвлення ставлять справжні виклики для автора (професійного та громадського журналіста) та для споживачів інформації.
У журналістських матеріалах на соціальну тематику використовується більше слів, які мають підсилити значення тексту та зробити проблему цікавою для аудиторії. Зменшувальних слів у тексті майже зовсім немає.
У результаті аналізу медіапродуктів, ми змогли виокремити чотири механізми, що використовуються у журналістиці співучасті
1) підсилення) применшення) нейтральність) подвійне підсилення.
Підсилення – свідоме або несвідоме використання журналістом певних слів, які мають психологічний тиск на реципієнта, підкреслюють важливість соціальної проблеми і значення медійного матеріалу.
Применшення – частіше несвідоме використання журналістом нейтральних слів, які у певному контексті применшують значення соціальної проблеми. Такі слова можна виявити при уважному прочитанні за звертанням уваги на можливі іронічні та саркастичні відтінки тексту.
Нейтральні слова – це слова, які констатують факти без психологічних відтінків. На таких словах будуються усі журналістські тексти. Вони можуть бути опорними, але ніколи не мають важливого додаткового змісту.
Подвійне підсилення – слова або словосполучення із жорстким психологічним значенням, які журналісти використовують частіше несвідомо задля передачі свого власного ставлення до соціальної проблеми у медійному матеріалі. Подібні слова і словосполучення чинять на реципієнта тиск і викликають зворотну реакцію, тобто реципієнт перестає сприймати інформацію через надлишок емоцій і блокує її. Надлишковими емоціями може бути жалість, страх, огида, тощо.
Усі засоби впливу в контексті журналістики співучасті мають окреме визначення з огляду на специфіку цієї практики журналістики.
Для аналізу були обрані десять матеріалів із різних джерел Українська Правда, Deutche Welle, Тернопіль 20 Хвилин, news.if.ua, СОЦПОРТАЛ, Дзеркало Тижня, СЕГОДНЯ, BBC, День [1–10]. У більшості випадків, нейтральні слова у певному контексті можуть ставати підсилювальними. Рідше, нейтральні слова мають
Соколова К. Співучасть мовні виклики соціальної журналістики
Мова. Суспільство. Журналістика. 2016
применшувальне значення. Підсилювального значення слова набувають, в основному, коли вживаються у саркастичному або іронічному контексті. Наприклад, слово промовиста є нейтральним, але у словосполученні промовистий зовнішній вигляд слово промовистий набуває дещо іронічного відтінку. Тобто за таким зовнішнім виглядом ми можемо зрозуміти, ким є людина і звідки. Наприклад, словосполучення промовиста сукня має негативне значення.
Утім, нейтральні слова впливають на аудиторію, але є вірогідність того, що емоції, які хотів викликати автор, можуть бути не досягнені. Це означає, що слова несуть у собі компонент співучасті, але не мають психологічного значення для реципієнта. Варто зазначити також, що для кожного окремого реципієнта слова із психологічним значенням можуть різнитися. Наприклад, на одного реципієнта слово біднесенький впливатиме більше і викликатиме жалість, а на іншого не вчинятиме жодного впливу.
Найчастіше задля досягнення поставленої мети (викликати реакцію аудиторії, у журналістиці співучасті використовуються прикметники, оскільки вони найяскравіше можуть проілюструвати соціальну проблему.
Синтаксичні одиниці так само можуть мати чотири відтінки нейтральний, підсилювальний, применшувальний і подвійного підсилення. Нейтральними синтаксичними одиницями будуть речення, які констатують факт, наприклад, лід у інформаційному повідомленні. Підсилювальними можуть бути доречні запитання, відповіді на які автор дає у кінці медіаматеріалу. Применшувальними будуть речення з три крапками. Подвійне підсилення – запитання або риторичні запитання, в залежності від контексту.
Журналістика співучасті починає формуватися як окрема практика соціальної журналістики. Тексти журналістики співучасті мають певні особливості і чотири механізми впливу. Ці механізми досягаються шляхом обрання слів із певним емоційним забарвленням, а також правильній побудові синтаксичних одиниць. ЛІТЕРАТУРА. Бездомні невидимі люди Електронний ресурс / news.if.ua. – Режим доступу : http://news.if.ua/news/12924.html (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Хочемо залишитися в Україні Розмова з родиною вимушених переселенців Електронний ресурс / Дмитро Десятерик // День 15 квітня,

115 2015. – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/uk/article/tema-dnya-cuspilstvo/
hochemo-zalyshytysya-v-ukrayini (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Бездомні українці / Роман Лебедь // Бі-Бі-Сі, Київ. – Режим доступу : http://
www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2009/12/091211_ukraine_homeless_ns.shtml Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Вимушені переселенці вчора, сьогодні, завтра Електронний ресурс
/ Елла Лібанова / Внутрішня політика // ZN,UA. – Режим доступу : http://
gazeta.dt.ua/internal/vimusheni-pereselenci-vchora-sogodni-zavtra-_.html (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана.
5. ЗМІ Волонтери та психологи – проте, якими бувають переселенці і як із ними потоваришувати. Стаття в газеті «Сегодня» Електронний ресурс / НОВИНИ // Фонд Ріната Ахметова. – Режим доступу : http://www.fdu.org.ua/ua/
news/1618#sthash.KVIZ0uHq.dpuf (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Побачивши бездомного, не поспішайте відвертатися — засновниця Служби порятунку бездомних Електронний ресурс / Аналітика //
СОЦПОРТАЛ. – Режим доступу (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Прикарпатська сирота таки отримала квартиру Електронний ресурс / news.if.ua. – Режим доступу : http://news.if.ua/news/37847.html (Дата звернення
02.03.2015). – Назва з екрана. Сирота на всю жизнь? / ТЕМЫ ДНЯ / ПОЛИТИКА И ОБЩЕСТВО Електронний ресурс / БЕЛАРУСЬ // DW. Режим доступу : http://www.dw.d e/%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-
%D0%B2%D1%81%D1%8E-%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8C
/a-2371172 (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Четыре вдохновляющие истории переселенцев, которые добились успеха в Киеве Електронний ресурс / Екатерина СЕРГАЦКОВА / УП.Жизнь
// Українська Правда. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/cdn/
cd1/2015year/donetskie/index.html (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Як тернопільські чиновники віджимають землю у дітей-сиріт Електронний ресурс / Аналітика і публіцистика у Тернополі 24 грудня 2014
// 20 ХВИЛИН. – Режим доступу : http://te.20minut.ua/analitika-i-publicistika/
yak-ternopil-s-ki-chinovniki-vidzhimayut-zemlyu-u-ditej-sirit-10429553.html (Дата звернення 02.03.2015). – Назва з екрана. Манакін В. Сугестивна функція мови як прагмалінгвістичне явище /
Манакін В. М. // Запорізький національний університет. – Studia Linguistica. Випуск 5/2011. – Режим доступу : http://philolog.univ.kiev.ua/php/4/7/Studia_
Linguistica_5_2/196_203.pdf (Дата звернення 02.02.2015). – Назва з екрана.
Соколова К. Співучасть мовні виклики соціальної журналістики
Мова. Суспільство. Журналістика. 2016 12. Стасюк Т. В. Новітні мовні технології сугестії та переконання Електронний ресурс / Т. В. Стасюк // Актуальні проблеми української лінгвістики теорія і практика. – 2010. – Вип. 20. – С. 23–32. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/apyl_2010_20_5.pdf (Дата звернення : 25.02.2015). – Назва з екрана. Яшенкова О. В. Основи теорії мовної комунікації [навч. посіб.] / О. В. Яшенкова. – К. : Академія, 2010. – 312 с. Вернудіна І. В. Поетична і наукова сугестія як об’єкт естетичного аналізу до формулювання проблеми Електронний ресурс / І. В. Вернудіна // Гуманітарний часопис. – 2009. – № 2. – С. 58–64. – Режим доступу : http://nbuv.
gov.ua/j-pdf/gumc_2009_2_11.pdf (Дата звернення : 18.02.2015). – Назва з екрана.
15. Дридзе Т. Социальная коммуникация как текстовая деятельность в семиосо-циопсихологии / Т. Дридзе // Общественные науки и современность. –
1996. – № 3.
16. Ковалевська Т. Ю. Моделювання емпатії в сучасній українській мові
Автореф. дис. д-ра філол. наук 10.02.01 / Т. Ю. Ковалевська ; НАН України. Ін-т укр. Мови. – К, 2002. – 36 с.
17. Соколова К. Журналістика співучасті визначення, загальна характеристика, умови функціонування / Шевченківська весна – 2015 : Соціальні комунікації / Київ. нац. унт Ін-т журналістики. – К, 2015. – С. 98–101.
18. Соколова К. Журналістика співучасті як засіб маніпуляції суспільною свідомістю в процесі запровадження електронного уряду в Україні / Електронний уряд в Україні / Київ. нац. унт. ім. Т. Шевченка. – К, 2012. – С. 52–53.
19. Фролова ТИ. Предметно-функциональные особенности социальной журналис тики Електронний ресурс / Известия Иркутской государственной экономической академии /CYBERLENINKA / Научные статьи / Социология. – Режим доступу : http://cyberleninka.ru/article/n/predmetno-funktsionalnye- osobennosti-sotsialnoy-zhurnalistiki (Дата звернення : 25.02.2015). – Назва з екрана. Соколова К. Соціальні проблеми дитинства (дітей) та передумови їх вирішення співучасть медіакомунікацій (нариси медіадослідження) /
Шендеровський К, Єремеєва А. та ін. // Медіакомунікації та соціальні проблеми
: збірка навч.-метод. матері наук. статей утрьох част. Частина перша / упор, ред. К. С. Шендеровського / Київ. нац. унт Ін-т журналістики. – К, 2012. – С. 34–112.

117
Надія Фіголь,
канд. філол. наук, доц.
(м. Київ)
МОВА ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ ВИДАНЬ
ДЛЯ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ
Сьогодні освітнє середовище зазнає стрімких змін, що покликані як суспільними процесами, такі новітніми технологіями. З розвитком інформаційних технологій з’являються нові форми та засоби подання інформації зокрема на допомогу традиційним підручникам приходять електронні видання (далі – ЕВ), які можуть виконувати набагато більше функцій, впливати нарізні рецептори сприйняття інформації, що не лише урізноманітнює навчальний процес, робить його цікавішим, ай сприяє кращому засвоєнню інформації. Досвід використання та створення електронних підручників, посібників активно поширюється небайдужими викладачами. Історію, класифікацію, особливості використання, переваги, вимоги до електронних видань вивчало багато науковців Т. Ю. Киричок, С. Б. Фіялка, К. Л. Бугайчук, О. Г. Корбут, Н. В. Кононець, О. Е. Жосан, В. М. Мадзігон, ОМ. Алексєєв, А. В. Шестопал, А. В. Литвин [1; 2; 3; 4; 6]. Водночас мовний аспект підготовки ЕВ лишається досить часто поза увагою дослідників, тому саме на ньому зосереджено нашу увагу.
Для аналізу було обрано новий вид електронного видання – Природознавство, 5-6 клас педагогічний програмний засіб для навчання для загальноосвітніх навчальних закладів (далі – ЕНПЗ з природознавства) [5]. На жаль, мовний рівень ЕНПЗ з природознавства не на належному рівні. Зокрема у назвах параграфів ЕНПЗ знайдено евфонічні помилки тіла і речовини, гори і рівнини, розчини у природі, пунктуаційні помилки хімічні речовини, або хімічні реакції. На нашу думку, недоречною є назва розділу Біосфера – найбільша жива система та параграфу Повітря теж тиснена Землю, адже назва повинна узагальнено та коротко подати основну ідею параграфу. Отже, варто змінити вищезазначені назви на такі Біосфера, Повітряний тиск на Землю».
В основному тексті наявні численні різнотипні мовні помилки, як-от:
– евфонічні помилки «

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал