Мова. Суспільство. Журналістика




Сторінка1/13
Дата конвертації08.01.2017
Розмір2.8 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики
МОВА. СУСПІЛЬСТВО. ЖУРНАЛІСТИКА
Збірник матеріалів
ХХІІ міжнародної
науково-практичної конференції
з проблем функціонування і розвитку української мови
«Мова. Суспільство. Журналістика»
Київ, 8 квітня 2016 року
Київ–2016
Мова. Суспільство. Журналістика. 2016
УДК Мова. Суспільство. Журналістика Збірник матеріалів ХХІІ міжнародної науково-практичної конференції з проблем функціонування і розвитку української мови Мова. Суспільство. Журналістика (Київ, 8 квітня
2016). – К. : Видавець Паливода А. В, 2016. – 152 с.
Упорядкування: Д. Данильчук
© Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2016
© Автори статей, 2016

3
ЗМІСТ
Передмова...............................................................................................................5
Баранецька Анна. Моделі емоційно-експресивного насичення текстів інтерв’ю......................................................................................................6
Бикова Ольга. Комунікаційно-жанрова специфіка репортажу на військову тематику в сучасних періодичних виданнях....................10
Бондаренко Тетяна. Післясмак мови війни соціолінгвістичний вимір.........................................................................................................................15
Годунок Зоряна. Засоби творення свого й чужого в картині світу, репрезентованій замітками про АТО.............................................................21
Голік Оксана. Лексика обмеженого функціонування в рекламній комунікації.....................................................................................25
Горошкевич Надія. Державотворчий аспект як об’єднавчий у публікаціях регіональних ЗМІ в умовах інформаційної війни.............28
Градюшко Олександр. Структура новинних текстiв мережевих видань Бiлорусi....................................................................................................29
Гресько Ольга. Мовна культура комунікації в соціальних мережах.........33
Гуць Михайло. Сузір’я українських талантів 1871 року народження та Іван Франко (фрагмент)...........................................................37
Данильчук Дмитро. До проблеми мовної нормативності урбанонімів (на матеріалі сучасної топонімії м. Києва).................................43
Дель аудіо Сальваторе. Італійський переклад оповідання Михайла Коцюбинського На острові лінгвостилістичні міркування............................................................................................................47
Ердогду Юнус. По інший бік медіамови..........................................................50
Загоруйко Наталія. Журналістська діяльність Юрія Шереха в Україні за автобіографічними спогадами Я – мене – мені… (і довкруги)»......................................................................54
Іванець Тетяна. Композиційна побудова кадру (на прикладі талант-шоу «Х-фактор» та Україна має талант на телеканалі «СТБ»)..........................................................................................58
Комова Марія. Термінологічні джерела української літературної мови................................................................................................62
Мамалига Анастасія. Комунікаційно-синтаксична специфіка медіатекстів: мовна економія (за матеріалами сучасних газетних видань)..................................................................................................67
Навальна Марина. Тенденції розвитку лексики умові української періодики на тлі соціальної динаміки.....................................73
Мова. Суспільство. Журналістика. 2016
Нагорняк Майя. Жанрово-стильові особливості радіозарисовки Лист до вояка АТО»..........................................................................................76
Носова Богдана. Комунікативні особливості тексту філософського діалогу З. Баумана та Л. Донскіса.........................................80
Паршикова Анастасія. Роль мовних засобів у забезпеченні інформаційної безпеки особистості (на матеріалі німецьких ЗМІ).......84
Петрушка Аліна. Функціонально-стильова диференціація використання термінологічних дублетів у ЗМІ..........................................88
Почапська Оксана. Протиставлення свій – чужий як стратегія комунікативного впливу української військово- політичної організації (за матеріалами видання «Сурма»)......................94
Ренська Ганна. Роль студентських медіа у підвищенні мовленнєвої культури майбутніх мовців.....................................................98
Савойська Світлана. Вербальна поведінка суб’єктів політики у контексті політичного дискурсу................................................................102
Савченко Алла. Щодо зміну сучасному правописі.....................................107
Сільман Катерина. Жанр есею в системі соціальних комунікацій.....110
Соколова Катерина. Співучасть мовні виклики соціальної
журналістики.....................................................................................................112
Фіголь Надія. Мова електронних навчальних видань для середньої школи................................................................................................117
Хоменко Ілля. Мовні засоби інформаційної війни методологічна специфіка виявлення і загрози достовірності дослідження..................120
Хомінський Сергій. Неологізми у зовнішній рекламі...............................126
Чепурняк Тетяна. Специфіка наукових рецензій Дарії Віконської.......131
Чернявська Людмила. Мовні репрезентації соціального простору в мас-медіа...........................................................................................................135
Шебештян Ярослава, Шаповалова Галина. Критерії диференціації одиниць медіатексту.........................................................................................139
Шевчук-Клюжева Ольга. Суржик в Інтернет-просторі (на матеріалі соціальних мереж Вконтакте, Facebook, Instagram)...................................143

5
ПЕРЕДМОВА
До збірника ввійшли матеріали і тези, подані учасниками конференції до її Організаційного комітету (голова – доктор філологічних наук, професор Володимир Різун, співголова – доктор філологічних наук, професор Анастасія Мамалига. За науковий змісті якість поданих матеріалів відповідають автори, а також наукові керівники (для студентів і аспірантів).
Напрями обговорення на пленарному засіданні, в секціях і на круглому столі:
• українська мова і суспільство перед обличчям новітніх викликів і загроз;
• роль мовних засобів у сучасних інформаційних війнах;
• жанрово-стильові різновиди текстів мас-медіа;
• питання мовної культури в системі соціальних комунікацій.
Передмова
Мова. Суспільство. Журналістика. 2016
Анна Баранецька,
канд. наук із соц. комунік., викладач (м. Запоріжжя)
МОДЕЛІ ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОГО НАСИЧЕННЯ
ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю
Важливим структурним складником реалізації мас-медійного діалогу є реципієнт. Комунікативна діяльність журналіста спрямована на аудиторію та передбачає налагодження з нею інформаційно-емоційного контакту. Читач має виявити те, що закодував автору тексті. У розкритті смислу публікації суттєву роль відіграє її емоційне наповнення, своєрідний емоційний код. Емоції, закладені автором у текст, повинні підсилювати та доповнювати повідомлення, робити його організаційно цілісним. Однак, за певних обставин, вони можуть ставати своєрідним психологічним бар’єром у сприйманні тексту, провокуючи виникнення в читача інформаційного дисонансу. Журналісти повинні вміти доладно та коректно наповнювати текст емоціями. Саме тому актуальним є вивчення емоціогенного потенціалу текстів мас-медіа.
Мета дослідження полягає у виявленні особливостей побудови емоційного змісту текстів інтерв’ю.
Теоретико-методологічною основою для висвітлення цієї проблеми стали праці О. Голік, В. Іванова, В. Корнєєва, Т. Кузнєцової, В. Михайленка, В. Різуна, М. Рубакіна, О. Федоренко, О. Чекмишева, В. Шаховського та ін. Почуття та емоції, як своєрідна форма відтворення дійсності, відіграють вагому роль в організації змісту мас-медійних публікацій. Так, В. Шаховський відзначає, що емоції індивіда є об’єктивно існуючим компонентом як реального, такі модельного світів. Адже їх можна передавати, викликати й виражати за допомогою мови та умові, Емоційно збагачуючи текст, журналіст прагне самореалізуватися, надати нових відтінків та яскравих барв повідомленню, а також зацікавити читача, викликати в нього відповідні емоційні реакції. Виокремлюють дві провідні мети емоційного впливу, а саме зміну емоційного настрою адресата, тобто вплив на емоції реципієнта, та емоційну самовіддачу, що виявляється у вираженні емоцій комунікатора. Безумовно, емоційне повідомлення сприймається краще, атому, впливаючи емоційно на читача, автор забезпечує максимальне засвоєння матеріалу. Емоційна самовіддача виявляється через презентацію автором своїх психологічних
якостей, з метою встановлення оптимального взаєморозуміння. Саме авторське емоційне ставлення допомагає читачеві керуватися в сприйнятті матеріалу, приймати відповідні рішення [4, 27]. Як відзначає В. Михайленко, мотиви автора, його комунікативна мета, уявлення про реципієнта, ставлення мовця до зображуваних об’єктів та мовних засобів, які він обирає для реалізації своєї мети, є основними рушійними силами формування експресивності тексту [3, Експресивність у мас-медіа є таким мовним явищем, за допомогою якого реалізується емоційний контакт мовця та реципієнта. Завдяки експресивності автор не лише виражає свої емоції та оцінки, алей передбачає, що реципієнт через запропонований текст також зможе відчутий побачити ті самі переживання. Під експресивністю газетного тексту слід розглядати набір вжитих автором мовних засобів, який дозволяє найбільш виразно презентувати змісті ставлення журналіста до предмета відображення, що, у свою чергу, сприяє посиленому впливові на емоційну, інтелектуальну та вольову сфери реципієнта [4, Закономірності організації матеріалу, своєрідність діалогічної побудови тексту та очевидна присутність особистості співбесідника вирізняють інтерв’ю з-поміж інших жанрових форм журналістських публікацій. Ця специфіка текстів інтерв’ю визначає певні особливості розбудови емоційного змісту, що формується внаслідок комунікативної взаємодії журналіста та його співбесідника. Здебільшого у матеріалах цього жанру превалює мовлення співрозмовника, проте саме автор готує читача до сприймання наступної інформації (заголовок, лід, вступна частина, його запитання є стимулом для відповідей інтерв’юйованого, журналіст має право підбивати певні підсумки розмови, робити власні висновки, узагальнюючи основний зміст спілкування. У цілому емоційна напруга інтерв’ю може бути зосереджена в різних структурних частинах тексту (заголовок, лід, вступна частина, власне текст та кінцівка. За правилами презентації інформації вдрукованих мас-медіа (газетних публікаціях) основними структурними складниками смислово-емоційного наповнення журналістської публікації є заголовок, лід та текст. Саме заголовок і лід відіграють провідну роль у приверненні уваги читачів та їх мотивуванні до прочитання всього тексту. Важливо, щоб ці частини (або хоча б одна з них) були впливогенними, принаймні, такими, що викликають інтерес. Незважаючи на діалогічну організацію матеріалу інтерв’ю,
Баранецька А. Моделі емоційно-експресивного насичення текстів інтерв’ю
Мова. Суспільство. Журналістика. розбудова його тексту передбачає наявність зачину, основної частини та закінчення. Тому, аналізуючи емоційне наповнення тексту, слід враховувати емоціогенний ефект кожного структурного складника
інтерв’ю.
Залежно від емоційних інтенцій автора та розподілу емоційних елементів у тексті, можна виділити три варіанти моделей емоційного насичення інтерв’ю. Це моделі з постійною (константною, рівномірно- ритмічною та нерівномірною емоційною напругою. До інтерв’ю з нерівномірною емоційною напругою відносимо публікації, в яких емоційний компонент зосереджений у будь-якій частині тексту без попередньої чи (та) подальшої емоційної підтримки уваги читача. У таких текстах автор емоційно увиразнює лише або заголовковий комплекс, або власне текст. Однак це не знецінює впливогенність повідомлення.
Постійну (константну) емоційну напругу мають інтерв’ю, в яких емоційні елементи нагромаджені по всьому тексту, що може відволікати реципієнта від головної інформації або навіть втомлювати його безперервним нагнітанням емоційних переживань. Інтерв’ю константного (постійного) типу наповнення передбачає присутність емоційно-експресивних/емоціогенних елементів у всіх частинах тексту на всіх його структурних рівнях. Такі інтерв’ю можуть містити й блоки з відносною нейтральністю (це стосується розлогих проблемних, аналітичних інтерв’ю з амбівалентним типом емоційного наповнення) та всі вони сприйматимуться з попередньо заданою емоційною тональністю. Частини тексту, що містять емоційні сплески, передають своє емоційне навантаження тим частинам, які не вирізняються своєю емоційністю та експресивністю, тобто перебувають у стані емоційної ніші. У такому випадку весь текст сприймається читачем як досить напружений, насичений емоціями, переживаннями.
Рівномірно-ритмічний тип емоційної напруги спостерігаємо в
інтерв’ю, текст яких побудовано так, що емоціогенні засоби в ньому закладаються з певною періодичністю. Цей принцип емоційного насичення тексту дозволяє утримувати читацький інтерес упродовж читання завдяки певному емоційному ритму. Теоретично рівномірно- ритмічний тип емоційного насичення інтерв’ю є найбажанішим
1
У своїй розробці типів емоційного насичення спираємося на методику визначення ак- сіологічних моделей медійної інформації, представленої Т. В. Кузнєцовою [2, с. 120–123,
133–134].
2
Емоційно амбівалентними є такі тексти інтерв’ю, емоційно-експресивна структура яких немає чітко вираженого однозначного емоційного знака Див 1, с. 8].
для текстів мас-медіа, оскільки (на відміну від нерівномірного типу емоційного насичення) емоційна увага реципієнта підтримується постійно, але, разом із тим, у таких публікаціях відсутнє емоційне перенавантаження (що є характерним для константного типу. Така модель емоційно-експресивного наповнення передбачає ненасиченість емоційними елементами, а їх роззосередженість, тобто, наявність хоча б по одному емоційно-експресивному засобу на кожному структурному рівні тексту – в заголовковому комплексі та власне тексті. У такий спосіб емоційні настрої розсіюються впродовж усього тексту й ефект нагнітання відсутній. Ці тексти вирізняються коректним емоційним навантаженням, бо емоційний компоненту них не перекриває, а супроводжує інформаційне наповнення тексту. Отже, інтерв’ю мають широкий емоційний потенціал, чому сприяють особливості організації змісту тексту, здатність до жанрової дифузії з іншими журналістськими формами та присутність співрозмовника. Кожна із виділених моделей вирізняється характером насичення тексту емоціогенними елементами. Однак усі моделі по-своєму реалізують емоційні інтенції співрозмовників і спрямовані на відповідну аудиторію. При цьому журналістові слід враховувати тему повідомлення та чітко представити бажану реакцію на нього. Визначення цих двох компонентів допоможе авторові обрати адекватну поставленій меті модель організації емоційного змісту публікації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баранецька А. Д. Роль соціокультурних чинників у сприйманні емоційно- експресивної структури газетних текстів (на матеріалі інтерв’ю) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук із соц. комунік. : спец. 27.00.01 Теорія та історія соціальних комунікацій / Баранецька Анна Дмитрівна ; Київ. нац. унт
ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2015. – 20 с.
2. Кузнєцова Т. В. Аксіологічні моделі сучасної мас-медійної інформації : монографія / Тетяна Кузнєцова. – Суми : Університет. кн., 2010. – 304 с. Михайленко В. М. Теорія твору й тексту : навч. посіб. / Владислав
Михайленко. – К. : Паливода А.В., 2013. – 256 с. Федоренко ОД. Емоційно-оцінний потенціал демінутивів у публіцистиці на матеріалі української періодики 1995-2004 років) : диск. філол. н. : 10.01.08
/ Федоренко Ольга Дмитрівна. – Черкаси, 2006. – 201 с.
5. Шаховский ВИ. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка / ВИ. Шаховский. – Воронеж : Изд-во Воронежского унта, 1987. – 192 с.
Баранецька А. Моделі емоційно-експресивного насичення текстів інтерв’ю
Мова. Суспільство. Журналістика. 2016
Ольга Бикова,
канд. наук із соц. комунік.,
ст. викладач (м. Київ)
КОМУНІКАЦІЙНО-ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА РЕПОРТАЖУ
НА ВІЙСЬКОВУ ТЕМАТИКУ
В СУЧАСНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ
З 2014 року частина території України стала зоною ведення активних бойових дій, а частина – була анексована Російською Федерацією. Росія свій намір вести війну з Україною оголосила наприкінці лютого, коли російський спецназ захопив будівлю Верховної Ради АР Крим. А за декілька днів після цього, 1 березня, Рада Федерації Російської Федерації ухвалила рішення про дозвіл використання військ поза межами Росії. Так почалася російсько-українська війна, або АТО, як її офіційно називають, і яка триває досі. Українські журналісти, які часто бувають у гарячій точці країни, не раз опинялися під кулями, потрапляли в полон, виконували свою роботу там, де лились сльози і кров, неодноразово ставали свідками жахливих людських трагедій. Аби поінформувати широку громадськість про події, які відбуваються у зоні конфлікту, репортерам часто доводиться ризикувати власним здоров’ям, ато і життям. В екстремальних ситуаціях розкриваються характери людей, проявляються їх кращі та гірші якості, і це дозволяє журналістам найкраще проявити себе саме в жанрі репортажу, який завдяки своїй оперативності, документальності, емоційності, яскравості зображення є одним із найпопулярніших жанрів при висвітленні бойових дій, які ведуться на Донбасі. Мета нашого дослідження – на засадах комплексного та деталізованого аналізу дослідити жанровій стильові особливості репортажів на військову тематику в сучасній українській періодиці, специфіку самовиявлення автора і героя.
Об’єкт дослідження – тексти репортажів у сучасній українській пресі (2014–2016 рр.).
Репортаж на військову тематику в газетах та журналах відрізняється від телерепортажу (що досить часто з’являється у новинних сюжетах) можливістю більшого заглиблення у подію, вищим ступенем аналітичності, узагальнень, усесторонньої оцінки, використанням часо-просторових меж.
Специфіка репортажу на військову тематику полягає втому, що журналіст передає на розсуд громадськості свої безпосередні враження від спостереження, коли події ще тривають і ніхто не може передбачити, чим це все закінчиться та які будуть наслідки. На момент написання репортажів неоголошена війна ще триває, автори послідовно розгортають сюжети драми на Донбасі, а коли і чим закінчиться війна ще ніхто не знає. У цьому полягає непередбачуваність репортажу на військову тематику, а, отже, і його новизна. Репортер, який пише на військову тематику, описує лише те, що він побачив, почув, відчув на дотик. Читач повинен, вникаючи в написане, уявляти собі те, що відбулося. Спостереження журналіста мають викликати в читачів такі враження, які дістав для себе автор на місці події, тобто журналіст повинен свої чуттєві враження якомога більш наочно і влучно перетворити на зрозумілі асоціації [1, 162]. Наочність як одна з найважливіших ознак пресового репортажу на військову тематику допомагає читачеві здійснити мандрівку в зону бойових дій й створюється в тексті за рахунок) візуалізації – точної передачі різноманітних деталей. За нашими спостереженнями, для створення візуального ефекту в текстах сучасного пресового репортажу на військову тематику активно використовується лексика сенсорного сприймання, передусім зорового, оскільки людині звично пізнавати світ безпосередньо за допомогою органів чуття. Відповідні лексеми є маркованим засобом, адже начебто виходять за межі безпосереднього спілкування – автору редакції, тексту газеті, а читач на дивані. Проте його спонукають доторкатися, відчувати на дотик і т. под.» [2, с. 67]: Пройшла ще метрів десять й застигла. Бачу дім тане бачу під’їзда. Від квартир лишилася лише спогади та трохи стін. Біля цієї розрухи лава, на ній сидить сивий чоловік середніх літ, широко розставивши ноги та руки, відпочиває (День. – 2014. – 29 серпня Йду далі, чую: Дивись як розбомбили. А тут, глянь, вікон нема, все розвалено, – дивуючись показує пальцем на стару п’ятиповерхівку охайно одягнений чоловік (День. – 2014. – 29 серпня. Така лексика допомагає читачеві відтворити цілісну, значною мірою наближену до реальності, картину того, що відбувається, загострюючи увагу читача і спрямовуючи його до певного каналу сприймання, автор привертає увагу до особливостей предмета розмови, показує його з несподіваного боку, викликаючи емоції та бажання пізнати предмет ближче [2, 58];
2) реальної зміни кадрів, які дають не лише зриме уявлення про подію, алей пожвавлюють хід її відображення» [3, 5]. Завдяки
Бикова О. Комунікаційно-жанрова специфіка репортажу на військову тематику в сучасних періодичних виданнях
Мова. Суспільство. Журналістика. швидкій зміні планів у репортажі на військову тематику створюється кінематографічний ефект, коли завдяки динамічному зображенню в читачів виникає ілюзія власного руху відносно описуваної події
«Чоловік на людній зупинці піднімає середній палець – так він вітає «укропів». Неприємно, але що вдієш. Їдемо далі… Волноваха, тисячне містечко на півдні Донецької області, потопає в жовтому осінньому листі. Із розсипів різнокольорових жіночих сумочок
на місцевому ринку виринають камуфляжні кевларові рюкзаки, на стіні за розмальованими в жовто-блакитні кольори стовпами виведено «Порошенко с..ка фашист. Дівчата на підборах курять на
ґанку гламурної крамнички одягу. У справах поспішають хлопці з
автоматами. По одному не ходять – щонайменше по двоє (Український тиждень. – 2014. – 23 жовтня) образного відтворення події. Якщо в цілому інформаційним жанрам притаманне «фактологічне відображення інформації з вкрапленням образних елементів [3, 8], то для репортажу на військову тематику, навпаки, характерним є посилення зображально-виражальних засобів, оскільки достатньо деталізований емоційно насичений опис швидше потрапляє до свідомості реципієнта, краще запам’ятовується, викликає певні асоціації, стійкі стереотипи [4, 1]. Наочно-образне відображення дійсності залучає підсвідому уяву, посилює вагомість, конкретизує і систематизує [4, 15]: Трохи далі – розкішні котеджі. Точніше колись розкішні, а нині побиті мінами й кількаразово пограбовані. Пишні ружі
видаються дещо сюрреалістичними на тлі руїн, які гільзи різного калібру, що всуміш із мушлями рясно вкривають узбережжя. Колись тут мешкали VIP-персони… тепер це позиції батальйонів. Осиротілі речі – іграшки, журнали, мольберти, сімейні альбоми, картини й статуетки
– розповідають про чиїсь недосяжно-красиві світи, де панує свято, що завжди з тобою (Український тиждень. – 2014. – 2 липня).
Образність у тексті репортажу на військову тематику – не лише засіб надання загальному тону викладу наочності, емоційності, тобто сугестивності, ай засіб переконання реципієнта [3, 9]. Репортаж має наметі довести реципієнтові авторську позицію, викликати в нього бажання розібратися в ситуації. Отже, образні засоби реалізують не лише сюжет дії, ай сюжет думки, що нехарактерний для інформаційно- публіцистичної жанрової групи [3, 10]. Для репортажу на військову тематику характерне відображення події крізь призму особистісного сприйняття автора, що створює ефект присутності. Репортаж вплине на читача тільки втому випадку, коли
автор змусить його переживати ті ж самі почуття, які відчув на місці події сам репортер, коли читач разом із автором буде плакати й сміятися, радіти й сумувати, захоплюватися й обурюватися… Крім того, емоційні ліричні відступи від основної лінії подій яскраво підтверджують безпосередню участь автора, його співпереживання, глибоке проникнення в тему. Саме тому емоційність є визначальною домінантою репортажу на військову тематику, що допомагає читачам краще відчути атмосферу події За розбитими вікнами напіврозтрощених артилерією будинків хазяйнує вітер. Розкидає по долівці вивернуті з шухляд папери, шарудить засохлими квітами, що й досі стоять у вазах. Змітає старі фотографії у відкриті підвали, підлога яких часто вкрита матрацами, – тут ховалися від обстрілів. І той-таки вітер перегортає сторінки сотень книжок, які вже, напевно, ніхто й ніколи не читатиме. На уламках черепиці поруч із розбитою гіркою стоїть яскравий дитячий автомобільчик (Український тиждень. – 2014. – 25 грудня).
Основою репортажу на військову тематику є достовірність, документально точне відтворення дійсності, уміння змалювати портрети і зафіксувати пейзаж, який підсилює образ, зберегти напруженість, нерідко драматургійність дії [5, 34–35]. Картини природи в репортажі на військову тематику сприяють розкриттю ситуації, служать фоном, на якому розгортаються події, вказують на місце і час, створюють локальний колорит, той настрій, ті почуття, які викликає природа у героя, увиразнюють ідею твору [6, 266]: На Донеччині осінь. Різнокольорові терикони, вітер, що пахне надією і собачий холод (Український тиждень. – 2014. – 25 грудня. Пейзажів цьому різновиді репортажу завжди лаконічній разом із тим емоційні. Це зумовлено перш за все тим, що швидкий, динамічний розвиток подій, ритм розповіді не потребує деталізації в описі картин природи. Досить поширеними в репортажі на військову тематику є й короткі портретні зображення людини – зовнішній вигляд, одяг, риси характеру Схожий на хрестоматійного ірландця чоловік років 30 підходить до мене на маріупольській базі полку Азов (Український тиждень. – 2014. –
27 листопада Ось Художник – хлопець із Добропілля. Веселий, відкритий, легкий на підйом. Здається, не боїться нічого… Ось П, бородатий киянин, який раніше воював у “Айдарі”» (Український тиждень. – 2014. – 25 грудня).
Портретні та пейзажні замальовки у репортажі на військову тематику допомагають журналісту стати очима своєї аудиторії – читачі подумки переносяться в зону бойових дійде вдалося побувати репортеру, бачать подію такою, якою бачив її автор матеріалу.
Бикова О. Комунікаційно-жанрова специфіка репортажу на військову тематику в сучасних періодичних виданнях
Мова. Суспільство. Журналістика. Репортер, готуючи матеріал з зони ведення активних бойових дій, працює з тим, що особисто бачить і що переживає. Він сам визначає, нащо саме варто звернути увагу, які саме фрагменти найповніше відповідають його задумові, а також які саме факти допоможуть передати свою думку читачеві. Таким чином журналіст створює документальне відображення події − її образ. Живий опис усього того, що бачить репортер, із його емоціями, почуттями, враженнями дозволяє читачу відчувати особисту присутність автора, його я. З цього всього випливає, що репортаж на військову тематику є одним із найбільш особистісних жанрів журналістики, тому саме авторське Я визначає тональність та стиль цього жанру.
Використовуючи в репортажі особові займенники ями журналіст не лише подає власне бачення того, що відбувається, ай уводить читачів у коло висвітлюваних проблем, змушує співпереживати.
Лексико-граматичні властивості особових займенників пресовому репортажі на військову тематику дозволяють їм виконувати передусім функції засобу вираження авторської присутності Одна жінка з огидою спльовує в сторону, інша – поправляє хустку на голові й злісно мружить очі. Це перше, що


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал