Морщакова О. С. Історико-соціальні та правові аспекти гендерної рівності




Сторінка8/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Запобігання насильству та правові гарантії жінок
Третьою сферою, що стосується питання забезпечення прав жінок є правове забезпечення викорінення насильства щодо останніх. Серед правових механізмів основними тут є

60 формування державної політики запобігання всім формам насильства, складовою частиною якої є запобігання і викорінення насильства стосовно жінки вироблення нових правових норм та інвентаризація всієї системи внутрішнього законодавства, що містить покарання за здійснення насильства стосовно жінок розроблення правових та інших профілактичних заходів, що запобігали б насильницьким діям стосовно жінки вироблення формі методів діяльності установі організацій для запобігання насильству всім ї та наданню допомоги потерпілим аналіз судової діяльності щодо розгляду справ, пов'язаних з насильством стосовно жінки підвищення правової культури жінок у розумінні ними проблем насильства, вміння захищати себе від насильницького посягання всім ї, на роботі та в інших місцях, забезпечення доступу до органів правосуддя тощо. Все, що пов'язано із забезпеченням недоторканності особи, передбачає право на свободу, гідність людини і громадянина, право на людське життя. Україна потребує розроблення і прийняття комплексу правових заходів Щодо забезпечення цих та інших праву яких відображена як особлива проблема - порушення прав жінок на особисту безпеку, свободу і гідність, на усунення насильства щодо жінки. Особливо такі норми необхідні для запобігання насильства всім ї. На ній найбільше позначається весь злам соціальних відносин у період їх перебудови, безпека якої є основою безпеки суспільства. Останнім часом спостерігається криміналізація сімейних стосунків. І найчастіше жертвами насильства стають жінки й діти. Про криміналізацію сімейних стосунків свідчить розширення форм насильства всім ї - фізичне, сексуальне, погрози вбивством, нанесення тілесних ушкоджень, примушення вживати наркотики, алкоголь, доведення до самогубства тощо. Це призводить до розпаду сімей, ускладнює виховання дітей, спонукає неповнолітніх до правопорушень. Запобігання і викорінення насильства неможливе без створення правового механізму його виявлення, забезпечення державно-правових засобів соціальної профілактики, соціальної підтримки жертв насильства. Правовими засадами викорінення насильства всім ї могло б стати прийняття закону про захист від насильницьких злочинів всім ї та інших правових актів. Крім цього, важливим є питання запобігання злочинам проти жінок. Кримінальний кодекс України також забезпечує принцип гендерної рівності. Аналізуючи норми кримінального законодавства можна визначити два основні напрямки, щодо надання рівних можливостей чоловікам і жінкам з урахуванням їх психологічних і фізіологічних особливостей організму. Перший – це захист прав жінок при притягненні їх до кримінальної відповідальності, другий – захист жінок від протиправних посягань.
Кримінальний кодекс України передбачає засади притягнення до кримінальної відповідальності без ознак розрізнення, виключення, обмеження осіб, зокрема, за ознакою статі. Кримінальній відповідальності та покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину. Але, зважаючи на особливе призначення жінки – народжувати дітей, на її особливу вразливість під час вагітності та догляду за малолітніми дітьми, норми кримінального законодавства визначають врахування таких обставин при притягненні її до кримінальної відповідальності обставини, що пом’якшують відповідальність відстрочка відбування покарання вагітними жінками й жінками, які мають дітей віком дох років умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, яке можна кваліфікувати з урахуванням статевої належності. Крім цього, довгий час вважалося, що не існує сексуальних домагань на роботі, які ображають та дискримінують жінок. Алена основі проведених досліджень, можна зробити

61 висновок, що майже кожна жінка протягом життя зазнавала небажаних сексуальних домагань яку сім'ї, такі на роботі. Через сексуальні домагання жінки змушені залишати своє місце роботи, і від цього вони страждають подвійно - від психічного і фізичного приниження та від матеріальних проблем, що у них виникають внаслідок звільнення з роботи. Однак в українському законодавстві немає статей, що передбачали б відповідальність за сексуальні домагання на роботі. З трудовими відносинами пов'язана ще одна прихована форма дискримінації, яка виявляється в тих оголошеннях про умови прийому на роботу, що друкуються в пресі, містять вказівку на стать, вік, зовнішність та інші показники. Хоча Україна проголосила себе відкритим суспільством, проблема насильства щодо жінок, особливо сексуального, все ще є досить закритою темою. Дії правоохоронних органів орієнтовані на покарання злочинця, а жертва злочину з її проблемами залишається поза їхньою увагою. І тому громадські жіночі організації докладають зусиль для того, щоб допомогти жінкам, які зазнали насильства всім ї або сексуальних домагань, в одержанні відповідної юридичної, медичної, психологічної підтримки і допомоги, організовують кризові центри, гарячі лінії, телефони довіри, консультаційні пункти. З метою надання допомоги жінкам, які стали жертвами насильства, на державному рівні розпочато створення спеціалізованих закладів. Перший такий заклад розпочав свою роботу в м. Києві влітку 1998 року, планується відкриття ще чотирьох ум. Києві та інших регіонах. Існує три рівні захисту прав людини, на які може розраховувати в нашому випадку жінка у разі порушення своїх прав.
1. Національний рівень – це українське законодавство та спеціальні комісії, які покликані займатися проблемами прав людини а) національне законодавство б) міжнародне законодавство. Окрім цього, жінка може звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
2. Регіональний рівень (Європейський) – це європейське законодавство, Європейські правозахисні органи.
3. Міжнародний рівень. Організація ООН, приєднані структури, міжнародні суди та комісії. Українські громадяни мають доступ до багатьох міжнародних структур та судів, оскільки Україна ратифікувала майже всі міжнародні конвенції та приєдналася до положень, які дають право міжнародним судам приймати скарги окремих громадян. Так, міжнародна ліга прав захисту людини -впливова й дійова організація з часів її заснування в 1941 році. Ліга тісно співпрацює з різними міжнародними організаціями з метою розробки новаторських підходів для зміцнення прав людини і тісно співпрацює з ООН та міжнародними регіональними структурами. Актуальною сьогодні для України є і проблема сексуальної експлуатації жінок, утому числі у вигляді примусової проституції, контрабанди та торгівлі ними у міжнародних масштабах. Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання Конвенції ООН про заборону торгівлі людьми і експлуатації проституції третіми особами, але сьогодні в Україні лише формується мережа спеціальних служб по боротьбі з торгівлею людьми, проституцією, наркоманією, що сприятиме подоланню цієї проблеми. Труднощі, пов'язані з подоланням і аналізом цього явища, зумовлені також тим, що немає офіційних даних ні про тих, хто займається проституцією, ні про тих, хто користується такими послугами. Сьогодні офіційна статистика про кількість жінок, які втягнені у проституцію і постраждали від контрабанди і торгівлі жінками, тільки формується. Однак неофіційні дані правоохоронних органів, соціальних служб, досліджень громадських організацій свідчать про значне поширення в Україні проституції, особливо примусової, контрабанди і торгівлі жінками. Контрабанда і торгівля жінками - це проблема і лихо всіх країн. Україна стала країною- постачальницею "живого товару" до країн колишньої Югославії, Угорщини, Чехії, Італії, на Кіпр, до Греції, Туреччини, Ізраїлю, СІПА, Арабських Еміратів тощо.


62
Отже, за декларативним визначенням людські права мають універсальний характер, який
полягає втому, що всі люди визнаються рівними, мають цінність як людська особистість та
невід'ємні права. Але ця концепція універсальності прав людини назавжди визнається
державами, особливо коли йдеться про права жінок, а точніше, про їх порушення.
Загальні принципи і норми прав людини почали формуватися під впливом революцій в
Старому та Новому світі наприкінці XVIII ст. Саме тоді з'явились перші офіційні юридичні
документи з прав людини.
Шлях самих жінок до визнання своїх прав був дуже довгим, і розпочався ще наприкінці XIX -
першій половині XX ст. з суфражизму - жіночого руху за отримання права голосу на виборах.
Суттєвий зламу цій сфері припадає на часи активного розвитку капіталізму - першу половину
XIX століття.
Саме в ці часи розгорталися два різних, але рівною мірою значущих як для суспільства в
цілому, такі для жінок зокрема процеси - масове поширення жіночої праці і поступове
встановлення контролю за народжуваністю. Перший супроводжувався кризою родини в
найнижчих прошарках міської громади, а крім того, перетворював жінку на конкурента
чоловікам на ринку праці, загострював напруженість у соціальних відносинах між статями.
"Протягом дев'ятнадцятого століття жінки в багатьох країнах домоглися права на освіту
права на рівну з чоловіками працю та заробітну плату права голосу та права бути обраними до
різних гілок влади спочатку на місцевому, локальному рівнях, а потім й до вищих ешелонів влади
права брати участь.
Таким чином, гендерна рівність є одним з основних аспектів загальнолюдського принципу
рівності, який безпосередньо пов’язаний з правовим статусом людини і громадянина як
центральним інститутом права. Його складовими частинами є : рівні права, рівні свободи, рівні
обов’язки жінки та чоловіка, врахування особливостей (фізіологічних, психологічних та ін.)
статей в процесі правового регулювання та система засобів гарантування рівності
можливостей.
Зазначається, що дискримінація прав жінок, що формувалася протягом довгого періоду
історії людства, існує майже в усіх сферах суспільного життя та глибоко вкоренилася в
суспільну свідомість. В цьому, Україна не є вийнятком.
У розділі проаналізовані найбільш відомі міжнародно-правові документи, що стосуються
питання правової рівності чоловіків та жінок. Зазначено, які з них були ратифіковані в Україні
та положення яких були запроваджені в національне законодавство.
Визначено, що Конституція України містить положення щодо рівності прав чоловіка й
жінки, гарантії їх забезпечення. Крім цього, в ній сформульовані статті, що стосуються
громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав та свобод та їх базування
на принципі гендерної рівності, оскільки дискримінація збоку держави заборонена, будь-які
обмеження щодо можливостей однієї із статей відсутні.
Реалізація принципів рівноправності чоловіків та жінок в значній мірі залежить від рівня їх
регламентації в конкретних нормативно-правових актах, бо чим ретельніше сформульовані
правові приписи, тим досконаліше правовий механізм регулювання суспільних відносин. Таким
чином, дієвим способом усунення дискримінації жінок в Україні є комплекс відповідних галузевих
законів України та підзаконних нормативно-правових актів.
Перш за все це стосується забезпечення рівноправної участі чоловіків і жінок у
політичному процесі та діяльності громадських організацій.
Суттєвим способом усунення дискримінації щодо жінок на ринку праці є подальша
розробка спеціальних заходів, які сприяли б полегшенню жінкам доступу до роботи, що
відповідають їх здібностям, сприяли б отриманню жінками високооплачуваних посад,
заохочували працедавців приймати жінок на відповідальні посади. Слід також підсилити
спрямування норм трудового законодавства на захист прав працюючих жінок які мають дітей.
Одним зважливих механізмів захисту прав жінок є запобігання і викорінення насильства,
яке неможливе без створення правового механізму його виявлення, забезпечення державно-
правових засобів соціальної профілактики, соціальної підтримки жертв насильства.

63
Список літератури
1. Конституція України Прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К Преса України, 1997. – 80 с.
2. Про альтернативну (невійськову) службу Закон України від 12.12.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №15. – 188 с.
3. Про відпустки Закон України від 15.11.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. –
№2. – 4 с.
4. Про внесення зміні доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки Закон УРСР від 20.03.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР. –
1991. – № 23. – 267 с.
5.
Про зайнятість населення Закон України від 01.03.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР.
– 1991. – №14. – 170 с.
6.
Про колективні договори і угоди Закон України від 01.07.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №36. – 361 с.
7.
Про наукову і науково-технічну діяльність Закон України від 13.12.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №12. – 165 с.
8.
Про оплату праці Закон України від 24.03.1995 // Відомості Верховної Ради України. –
1995. – №17. - 121 с.
9.
Про освіту Закон УРСР від 23.05.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991, №34.
10. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні Закон України від 21.03.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №21. – 252 с.
11. Про охорону праці Закон України від 14.10.1992 // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №49. – 668 с.
12. Про підприємства в Україні Закон України від 27.03.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №24. – 272 с.
13. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів Закон України від
03.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №34. – 227 с.
14. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності Закон України від 15.09.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №45. – 397 с.
15. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №4. – 19 с.
16. Кодекс законів про працю // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1971. – Дод. до № 50. – 375 с.
17. Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001–2005 роки Постанова Кабінету Міністрів України від 6 трав. 2001 р. № 479 // Офіц. вісн. України 2001. – № 34. – С. 41–55.
18. Європейська соціальна хартія // Бюлет. законодавства і юрид. практ. України. – 2002. №3.
19. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами . – М Госполитиздат, 1957. – Вып. Х. – № 650. – 608 с.
20. Аристотель. Политика. Соч.: В 4 т. – Т. 4 / Перс древнегреч.; Общ. ред. А.И Доватура. – М Мысль, 1983. – 830 с.
21. Баллаева Е. А. Гендерная экспертиза законодательства РФ репродуктивные права женщин в России. – М МЦГИ, 1998. – 198 с.
22. Батлер Дж. Феминизм под любым другим именем. Интервью с Рози Брайдотти //
Гендерные исследования. - 1999. - №2. – 48-78 с.
23. Бердяев НА. Судьба России. – М Изд-во МГУ, 1990. – 256 с.
24. Богачевська-Хомяк М. Організації жінок у Східній Україні на зламі Х1Х-ХХст. // Зап. наук. тов. ім. Т.Шевченка: Пр. Іст.-філол. секції. – Львів, 1993. - 235 с.
25. Болотіна Н. Б. Гендерний розвиток і соціальне право України концептуальні засади // Рівність жінок і чоловіків в Україні правові аспекти Матер. Між нар. наук.-практ. конференції. – К, 2000. - 215 с.

64 26. Вардимар Е. Женщина в древнем мире. – М Наука, 1990. – 335 с.
27. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе.
-М.:Наука, 1979. – 229 с.
28. Воронина О. Традиционные философские, социологические и психологические теории пола // Теория и методология гендерных исследований: Курс лекций / Общ. ред.
О.А.Ворониной.– М.:МЦГИ – МВШСЕН – МФФ, 2001. – 29-49 с.
29. Воронина О.А. Категории пол/гендер в философии феминизма // Филос. исследования. –
1995. – № 4. – 51-68 с.
30. Галаган В.Я. Советская женщина: портрет в ретроспективе. – К Знание, 1990. – 176 с.
31. Гапова Е. Гендерная проблематика в антропологии // Введение в гендерные исследования:
Учебное пособие / под ред. И. Жеребкиной: В 3 ч. - Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя,
2001.- Ч. – 370 -389 с.
32. Гвоздева Е. С, Герчиков ВИ. Штрихи к портрету женщин-менеджеров // СОЦИС. - 2000.
— № 11. – 36 – 44 с.
33. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. – СПб.: Мысль, 1993. – 587 с.
34. Гегель Г.В.Ф. Философия права. - М Мысль, 1990. – 524 с.
35. Гендерна рівність як фактор сталого розвитку суспільства // Вісник програми сприяння парламенту України університету Індіани. – 2004. – 35 с.
36. Гендерная экспертиза российского законодательства / Отв. ред. Л.Н. Завадская. – М Изд- во БЕК, 2001. – 310 с.
37. Гендерні аспекти державної служби Монографія, за загальною редакцією Б. Кравченка.- К Видавництво Соломії Павличко ОСНОВИ, 2002. – 335 с.
38. Гендерний аналіз українського суспільства. — ПРООН. — К, 1999.
39. Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства. - е вид, допов., уточ. – К Український ін.-т соціальних досліджень, 2003.- 129 с.
40. Гоббс Т. Сочинения: В 2 т. – Т. 1: Перс лати англ. / Сост., ред. изд., авт. вступ. ст. и примеч. В.В.Соколов. – М Мысль, 1989.
41. Демиденко Г.Г. Історія вчень про право і державу Курс лекцій. – Х Факт, 2001. – 622 с.
42. Денисов А.И. ХХІV съезд и вопросы государства и права. – М Юрид. лит., 1972. – 172 с.
43. Деррида Ж. О почтовой открытке: от Сократа до Фрейда и не только: Перс фр. – Минск:
Совр. литератор, 1999. – 687 с.
44. Домашнє насильство в Україні Правозахисники Мінесоти. К Ін-т. демокр. ім. П. Орлика, 2000. – 126 с.
45. Дубов С. "Женская доля" // Служба кадров. — 2000. – 45-49 с.
46. Еволюція правового становища жінок історія і сучасність / Наук. ред. А.П. Гетьман. – Харків Право, 2000. – 196 с.
47. Женщины и общество. Гендерное измерение политического процесса в России. –
М.:ИСПРАН, 1997. – 146 с.
48. Жеребкин В.Е. Содержание понятий права (логико-юридический анализ): Дис. д-ра. юрид. наук. – Харьков, 1979. – 319 с.
49. Жеребкина И, Пушкарёва Н, Кон ИТ мкина А, Крипс Г. Обсуждение темы «Проблемы и перспективы развития гендерных исследований в бывшем СССР» // Гендерные исследования. - 2000.- №5. – 8-43 с.
50. Жеребкина И.А. «Прочти мое желание…»Постмодернизм. Психоанализ. Феминизм. - М
Идея-пресс, 2000. – 256 с.
51. Жид П. Гражданское положение женщин. – М Книжное дело, 1902. – 478 с.
52. Жінки в Україні Статистичний звіт за 2000 рік. – К. 2000. – 94 с.
53. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків Право, 2002. – 432 с.
54. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К Парл. вид- во., 1998. – 248 с.

65 55. Заключительный доклад о деятельности группы специалистов по вопросу о комплексном подходе к проблеме равенстиа женщин и мужчин. — Страсбург, 1998.
56. Здравомыслова Е.А. Социальное конструирование гендера // Соціолог. журнал. – 1994. – № 3-4.
57. Здравомыслова Е, Темкина А. Исследования женщин и гендерные исследования на Западе и в России // Общественные науки и современность. – 1999. – № 6.
58. Здравомыслова Е, Темкина А. Социальное конструирование гендера как феминистская теория //Женщина. Гендер. Культура / Отв. ред. ЗА. Хоткина и др. – М МЦГИ, 1999. 278 с.
59. Здравомыслова Е.А., Тёмкина А.А. Социальное конструирование гендера феминистская теория // Введение в гендерные исследования: Учебное пособие/ под ред. И.А. Жеребкиной: В 3 ч. - Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. - Ч. – 147 – 173 с.
60. Здравомыслова Е.А., Тёмкина А.А. Социальное конструирование гендера и гендерная система в России // Феминизм и гендерные исследования: Хрестоматия. - Тверь, 1999.- 83 -
90 с.
61. Здравомыслова Е.А., Тёмкина А.А. Феминистская критика эпистемологических оснований социологии: перспективы социологии гендерных отношений // Введение в гендерные исследования: Учебное пособие/ под ред. И.А. Жеребкиной: В 3 ч. - Харьков: ХЦГИ, 2001;
СПб.: Алетейя, 2001. - Ч. – 174 – 196 с.
62. Кант И. Сочинения: В ти т Под. общ. ред. В.Ф. Асмуса и др. – М Мысль,1964. – Т. –
743 с.
63. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право Учебник для вузов.- М
Дело, 1999. – 798 с.
64. Кириленко О. Политика, социальное развитие и женщина // Персонал. — 2001. — № 3. - 4-8 с.
65. Книш І. І. Франко про рівноправя жінок. До 100-річчя з дня народження- Вінніпег, 1956. –
206 с.
66. Козуля О. Жінки в історії України. – К, 1993. – 256 с.
67. Комарова А.І. Проблема Жінки України в концепції людського розвитку методологічний аспект // Орієнтир Уряду України. – К, 1995. – Т.
68. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність До ї річниці незалежності України Збірник / Під. ред. Шемшученко ЮС. – К Ін-т держави і права ім. В.М.
Корецького НАН України, 2001. – 400 с
69. Кравченко Е.И. Мужчина и женщина: взгляд сквозь рекламу //СОЦИС- 1993. - №2.- 117-
131 с.
70. Кримінальний кодекс України // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – №25. – 131 с.
71. Кулачек О. Українська жінка на початку третього тисячоліття від соціальних рухів до політики // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні Матеріали наук.–практ. конф. за міжнар. участю (31 трав. 2001 р, Київ У 2 т. / За заг. ред.
В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К Вид–во УАДУ, 2001. – Т. – 78-82 с.
72. Лавриненко Н.Г. Гендерний аспект структур влади Українське суспільство на порозі третього тисячоліття. — К Ін-т соціології НАН України.
73. Лавриненко Н.В. Женщина: самореализация в семье и обществе (гендерный аспект. - К
ВИПОЛ, 1999. – 172 с.
74. Левченко КБ. Гендерна рівність філософсько-правовий аналіз. - Х Національний університет внутрішніх справ, 2003.
75. Левченко КБ. Національний механізм формування та впровадження гендерної політики в Україні історико-правовий огляд. - Х Національний університет внутрішніх справ, 2003. –
43 с.
76. Лорбер Дж. Пол как социальная категория// Женщина, мужчина, семья: THESIS. – Мс. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права // Совет. государство и право. – 1970. –
№ 6. – 18 -27 с.
78. Майерс Д. Социальная психология: Перс англ. – СПб.: Питер, 1997.- 410 с.
79. Маркс К, Энгельс Ф. Немецкая идеология. Соч. – е изд. – Т. 3. – 47-89 с.
80. Мельник Т.М. Гендерна експертиза українського законодавства сутність, необхідність та методиологічні основи. – К Логос, 2001. - 179 с.
81. Мельник Т.М. Гендерна політика в Україні, — К, 1999.- 91 с.
82. Міл Д.С. Про свободу. Роздуми про представницьке врядування. Поневолення жінок Есе / Пер. з англ. – К Вид–во Соломії Павличко Основи, 2001.- 463 с.
83. Миллет К. Теория сексуальной политики // Хрестоматия по курсу «Основы гендерных исследований». - М МЦГИ, 2000. -33-47 с.
84. Мунье Э. Персонализм. — М Искусство, 1992.
85. Нерсесянц В.С. Философия права Учебник для вузов. – М Издат. группа Норма-Инфра-
М, 1997. – 625 с.
86. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади / Пер. з нім. А.Онишка, П.Таращука. – К Основи Дніпро, 1993. – 415 с.
87. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі Моногр. – 2–ге вид, перероб. і доп. – К Либідь, 1999.- 447 с.
88. Павлюченко Э.А. Женщины в русском освободительном движении. – М Мысль, 1988. –
269 с.
89. Підопригора О.А. Основи римського приватного права Підручник для студ. юрид. вузів та фак. – К Вентурі, 1997. – 333 с.
90. Піщуліна О. Соціально-культурні трансформації та виникнення нової гендерної пардигми // Еволюція правового становища жінок історія і сучасність / Упор. ОМ. Руднєва, О.Р.
Дашковська: наук ред. А.П. Гетьман. – Харків Право, 2000. – 196 с.
91. Послання до Галатів Святого Апостола Павла, 3:28 // Новий заповіті псалтирь. – The Bibl
League.- 326-334 с.
92. Пол, гендер, культура немецкие и русские исследования/ Ред. Шоре Э, Хайдер КМ
РГГУ, 1999. – 301 с.
93. Проблеми розвитку демократії та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків в Україні трансформаційного періоду Наукова доповідь. — КАТ "Видавництво "Столиця, 1997.
94. Рассел Б. Історія західної філософії / Пер. з англ. Ю.Лісняка, П.Таращука. – К Основи,
1995. – 759 с.
95. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей Панорама новітньої науки / Пер. з фр. В.Шовкун. – К Основи, 1998. – 669 с.
96. Селіванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту праві свобод людини в Україні // Право України. – 1997. – № 10.
97. Силласте Г.Г. Социогендерные отношения в период социальной трансформации России //
Социологические исследования. - 1994.- №3 . – 15-22 с.
98. Смирнов С.В. Основные принципы советского трудового права. – М Юрид.лит., 1977. –
189 с.
99. Теория и методология гендерних исследований: Курс лекций / Под общ. ред.
О.А.Ворониной. – М МЦГИ –МВШСЕН – МФФ, 2001. – 416 с.
100. Уткин Э. А. Этика бизнеса. — М Зерцало, 2000.
101. Ушакин С. Поле пола в центре и по краям // Вопросы философии.- 2000. - №11. – 71-84 с.
102. Уэст К, Зиммерман Д. Создание гендера // Гендерные тетради. – СПб.: Тр. СПб фил. ин.-та социолог. РАН, 1997. – Вып. I. – 234 с.
103. Хрестоматия к курсу “Основы гендерных исследований”/ Под ред. О.А. Ворониной. – Мс. Хрестоматия к курсу “Основы гендерных исследований”/ Под ред. О.А. Ворониной. – Мс. Центр "Соціальний моніторинг, Український інститут соціальних досліджень. Моніторинг громадської думки населення України. — Інформаційний бюлетень 8 (45): вересень, 1999. - К.
106. Ціцерон М.Т. Про державу. Про закони. Про природу богів / Пер. з лат. В.Литвинов. – К Основи, 1998. – 476 с.
107. Чирикова А.Е. Лидеры российского предпринимательства: менталитет, смыслы, ценности.
— М Институт социо-логии РАН, 1997.
108. Шабурова О. В. Гендер // Современный философский словарь / Под. ред. Е. В. Кемерова. – Лондон, 1998. – 568 с.
109. Чекалина А.А. Гендерная психология : Учебное пособие. – М Ось - 89”, 2006.- 256 с.
110. Шпренгер Я. Инститорис Г. Молот ведьм. – М Атеист, 1930. – 248 с.
111. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К,
Энгельс Ф. Соч. – е изд. – Т. 21. – 312 с.
112. Feminist Approaches to Science. – New-York, 1986. – 466 с.
113. James W. Vander Zanden. Sociology: the core/ Ohio State University, 1994.
114. Rosener J. B. Ways Women Lead // Harvard Business Review. — 1994. — Nov. — Dec.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал