Морщакова О. С. Історико-соціальні та правові аспекти гендерної рівності




Сторінка7/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Конституційні принципи правового статусу особи
Ідея праві свобод людини становить собою базис конституціоналізму. Законотворчий процес із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні є актуальною політико-правовою проблемою. Юридичну основу цього процесу становлять положення проте, що права жінки є невід'ємною частиною загальних прав людини. Після здобуття незалежності Україна пішла шляхом створення громадянського, демократичного суспільства, щоб забезпечити найповніші індивідуальні права та свободи для всіх громадян незалежно від статі, віку, національної чи соціальної приналежності, взяла на себе зобов'язання щодо захисту прав людини, утому числі й прав жінок. Виокремлення саме цієї групи прав є дуже важливим кроком, оскільки світовий досвід довів, то ігнорування жінок в якості суб'єктів загальнолюдських прав
("безгендерність") найчастіше є свідченням невизнання їх рівноправності з чоловіками, нерівності можливостей у всіх сферах суспільного життя. Конституція України - вищий нормативно-правовий акт, який закріплює та гарантує основні права й свободи громадянам України. Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають змісті спрямованість діяльності держави. Основні принципи правового статусу особи закріплені в Конституції України відповідності праві свобод міжнародним правовим актам (ст.9), невідчужуваності та непорушності її прав (ст.21), гарантій праві свобод людини і громадянина (ст.22), єдності праві обов'язків (ст.23), рівності праві свобод осіб (ст.24). Конституційно в такому обсязі вони закріплені вперше в історії країни. Гендерна теорія і Конституція України - це досить широка тема, до якої зсередини х рр. все частіше звертаються вчені-правознавці (Т.М. Мельник, КБ. Левченко , АС. Олійник, ОМ.
Руднєва , Ю.М. Тодика, М.В. Буроменськнй , Ю.М. Грошевий та ін.). Ця тема має різні аспекти, найактуальніший з яких - конституційне забезпечення процесів формування та розвитку гендерної політики в Україні, виявлення та аналіз "гендерного конструкта Конституції України, гендерної рівності як принципу права в Україні. Кожний громадянин суспільства - як чоловік, такі жінка - вільний розпоряджатися всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих праві свобод, що проголошено уст Конституції та в законах України. Особливістю конституційної статті щодо гендерної рівності є те, що серед праві свобод окремо виділяється право жінки і чоловіка на рівність перед законом, самостійне основне право особи, повага до якого має бути гарантована кожній людині, а також гарантії цього права та шляхи їх забезпечення. Це значний кроку становленні гендерної демократії в Україні. Визначаються і гарантії цього права, передусім шляхом надання жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї здійснення спеціальних заходів

52 щодо охорони праці та здоров'я жінок встановлення пенсійних пільг створення умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством надання правового захисту, матеріальної і моральної підтримки материнства й дитинства, утому числі оплачуваних відпусток, інших пільг вагітним жінкам і матерям (74,32-33). Відповідно до Конституції України, жінки мають рівні з чоловіками права на захист життя і здоров'я (ст.27), на охорону здоров'я та медичну допомогу (ст.49), відпочинок і соціальний захист (ст.45, 46), на працю та її вільний вибір (ст.43). Держава вживає необхідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок у сфері зайнятості з метою забезпечення їм рівних з чоловіками прав. Розширенням державних гарантій реалізації права щодо недискримінаційного прийому на роботу є положення ст.22 Кодексу законів про працю України, згідно з якою забороняється необґрунтована відмова у прийнятті па роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийнятті на роботу. Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення та його захисту від безробіття, а також спеціальні гарантії держави у реалізації громадянами права на працю визначені Законом України "Про зайнятість населення. В економічній сфері законодавство стверджує і розвиває конституційне право громадян чоловіків та жінок) на здійснення підприємницької, а також іншої, незабороненої законом економічної діяльності. Приватна власність охороняється законом. Чоловіки та жінки мають рівні права щодо власності, володіння, розпорядження майном особисто або спільно з іншими особами. Гарантуються рівні права чоловіків та жінок при спадкоємстві. Відповідно до ст.38 Конституції України, жінки, які чоловіки, мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Законом "Про громадянство України" та ст.4 Конституції закріплені основи законодавства України щодо громадянства, а саме порядок та підстави набуття і втрати громадянства України. Законодавством України непередбачено будь-яких обмежень або дискримінаційних положень стосовно права жінок вирішувати питання про громадянство їхніх дітей. Дитина, батьки якої на момент народження перебували в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, народилася вона на території України чи за її межами. Законодавство України надає жінкам рівні з чоловіками права щодо набуття, зміни або збереження громадянства і гарантує неможливість автоматичної зміни громадянства або перетворення жінки на особу безгромадянства ні в разі одруження з іноземцем, ні в разі зміни громадянства чоловіка під час шлюбу. Крім того, відповідно до Закону, в жодному з таких випадків громадянка України не може бути примушена брати громадянство чоловіка. Отже, чинний Закон "Про громадянство України" відповідає конституційному принципу рівності праві свобод громадян у цілому, міжнародним документам, в яких закладений гендерний конструкт щодо вирішення питань набуття і припинення громадянства.
Здоров'я жінок є однією з найважливіших характеристик розвитку суспільства. Доступ жінок до медичного обслуговування, зокрема в питаннях планування сім’ї, здійснюється згідно з положеннями Конституції (ст.49) та Основ законодавства України про охорону здоров'я на основі рівності прав чоловіків і жінок. Конституція України, Сімейний кодекс гарантують рівні права при вступі у шлюб та всім ї. У Конституції зазначається кожен громадянин, як чоловік, такі жінка, має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48); закріплюються і гарантуються соціальні права щодо шлюбу та сім'ї; наголошується, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кодекс України про шлюб та сім’ю спрямований на подальше зміцнення сім'ї, побудову сімейних стосунків на добровільному шлюбному союзі жінки і чоловіка, основаному на почутті

53 любові, дружби та поваги всіх членів сім'ї, всебічну охорону інтересів матері і дитини. Кожен з подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ч ст.51 Конституції.

Правовий статус жінки і громадсько-політична діяльність
Проаналізувавши Основний закон нашої держави – Конституцію, важливо зробити більш глибокий аналіз законодавства України щодо правового становища жінок. Це дасть можливість визначити досягнення та недоліки, що стосуються цього питання. Одним зважливих засобів забезпечення реалізації правових приписів щодо можливості використання наданих законом рівних прав чоловіків і жінок в будь-яких галузях життєдіяльності є активна громадська позиція жінок, безпосередня їх участь у політичному житті України. Залучення все більшої кількості жінок у практику політичної та державної діяльності може відбуватися через активізацію кількох політичних механізмів і технологій Введення відсоткової квоти на представництво жінок у виконавчих органах влади розглядається як тимчасова, перехідна форма підтримки паритетної демократії - за такої пропорції в управлінських органах та організаціях жінка вже може впливати на процес прийняття рішень. Активізація роботи жіночих політичних партій, громадських організацій, які підтримують розвиток жіночого політичного лідерства, координація дій державних та недержавних організацій. Формування і не лише у жіночої, алей у чоловічої частини електорату лояльного, позитивного ставлення до розвитку та зміцнення жіночого політичного лідерства. Посилення підтримки збоку політичних партій, громадських організацій процесу балотування та обрання жінок у депутати Верховної Ради України, обласних, місцевих та районних раду ході політичних виборів. Міжнародною спільнотою прийнято важливі правові документи, які регулюють цей аспект життя жінок.
По-перше, це Конвенція ООН про політичні права жінок, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1952 р. і набула чинності 7 липня 1954 р. (19,608). В цьому документі зазначено право жінок голосувати на виборах, бути обраними в будь-які визначені законом державні та громадські установи, що потребують публічних виборів, право жінок отримувати державні посади на рівних з чоловіками умовах, не зазнаючи дискримінації.
По-друге, це Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 16 грудня
1966 р. ХХІ сесією Генеральної Асамблеї ООН, зобов’язував держав-учасниць забезпечувати рівне для чоловіків і жінок право на користування всіма громадянськими і політичними правами. Крім цього, рівне виборче право означало, що голоси всіх, хто приймає участь у виборах, мають однакову вагу тане розмежовуються за майновим станом, релігійною або расовою належністю, статтю чи політичними поглядами. Виборчі права громадян, незалежно від статі, визначені у законах України Про вибори народних депутатів. В статті 3 Рівне виборче право зазначено, що забороняються привілеї чи обмеження, щодо кандидатів у депутати за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, замовних або інших ознак Про вибори Президента України. Стаття 3 Рівне виборче право визначає в пункті 1, що вибори Президента України є рівними громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, пунк 3 передбачає, що усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі та пункт 4 визначає, що забороняються привілеї чи обмеження кандидатів на пост Президента України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, замовними або іншими ознаками

54 Про всеукраїнський та місцевий референдум. В статті 7 даного закону, що має назву Принципи участі громадян у референдумах, зазначено, що будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняються та, що громадяни беруть участь у референдумі на рівних засадах та інші. Також, жінки мають рівні права щодо вільного доступу до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Особливе місце, належить можливості жінок створювати та бути членами громадських організацій та політичних партій. Державна вертикаль управління жіночими і гендерними проблемами не може не співпрацювати з громадськими структурами. Упродовж х років в Україні було створено велику кількість громадських організації. Найвідомішими з них є такі Спілка жінок України Міжнародна організація "Жіноча громада" Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги Ліга жінок-виборців України "50/50" Всеукраїнське жіноче народно-демократичне об'єднання "Дія" Всеукраїнська асоціація жінок-підприємниць Всеукраїнська ліга українських жінок Союз жінок-трудівниць "За майбутнє дітей України" Міжнародна федерація ділових жінок "Либідь" Асоціація жінок "За генофонд України" Організація солдатських матерів України Всеукраїнське жіноче об'єднання "Солідарність" Всеукраїнський жіночий центр інформації та соціально-економічної адаптації Всеукраїнська громадська організація "Жінки і діти України" Український центр жіночих студій Міжнародна асоціація "Надія" Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Панна" Всеукраїнська громадська організація "Жінки України" Міжнародна організація "Жіночий консорціум ННД-США" Міжнародний жіночий правозахисний центр "Ла Страда-Україна" та інші. Хоча в Україні і існує достатньо велика кількість громадських організацій, що займаються проблемами жінок, це не надає їм можливості значною мірою впливати на політичну ситуацію в країні. Отже, якщо жінки не матимуть можливості приймати політичні рішення, то вони не зможуть мати реальної влади навіть у приватному житті, врегулюванні питань народжуваності, розподілу праці та у шлюбних стосунках.

Забезпечення прав жінок у сфері трудових відносин
Наступна сфера суспільних відносин, яку слід проаналізувати з позиції забезпечення прав жінок, є трудові відносини. Можна назвати такі гендерні проблеми в сфері праці
По-перше, очевидна гендерна асиметрія на ринку праці, що виражається у професіональній сегрегації за ознакою статі.
По-друге, стійка кореляція між часткою жінок, зайнятих у тій чи іншій професійній групі та рівнем середньої оплати праці, тобто проблема нижчої оцінки жіночої праці в цілому.
По-третє, поєднання жінками професійних та сімейних обов'язків.

55
По-четверте, наявність дискримінації у зайнятості за ознакою статі в опосередкованій формі.
По-п'яте, вихід жінок на ринок праці та економічна незалежність спричинили збільшення числа розлучень. На сьогодні гендерна проблематика розглядається економічною наукою з різних методологічних позицій, а висновки часто суперечать один одному. Так, неокласичний напрям приділяє основну увагу процесам, що відбуваються всередині домогосподарства (гендерний розподіл праці у родині, шлюбна та репродуктивна поведінка, дослідженню становища жінок на ринку праці (аналіз причині механізмів дискримінації та професійної сегрегації за ознакою статі. Марксистський напрям досліджує гендерну проблематику з точки зору джерел та механізмів гендерної нерівності, причині форм експлуатації жінки в родині та поза нею. Нова інституціональна економіка робить основний акцентна вивченні шлюбних стосунків, що розглядаються як контрактні. Аналізуються внутрішня структура родини, наприклад участь членів родини у отриманні сімейних благ, роль держави врегулюванні гендерних відносин та інше. На стику різних підходів формується новий науковий напрям -«гендерна економіка», що можна визначити як дослідження джерел, масштабів та механізмів виявлення економічних відмінностей між чоловіками та жінками. У царині економічних прав Конституція України гарантує забезпечення без дискримінації
за ознакою статі, основних прав права на працю, права на належні безпечній здорові умови
праці, права на справедливу, не нижчу, ніж визначену законом, винагороду. Виходячи з принципу
недискримінації, гарантується право нарівні можливості та рівне ставлення при вирішенні
питань професії та працевлаштування.
За формування ринкової економіки, нових форм власності і господарювання поглибилася економічна маргіналізація жінок. Загострилася проблема трудових прав, особливо становище жінки на виробництві. Загальне зниження рівня життя, безробіття більшою мірою позначається на становищі жінки, оскільки вона тісніше пов'язана з домашнім господарством, поєднує його з материнською та професійною функціями. Нині зростає дискримінація жінки у сфері трудової діяльності, що робить її неконкурентоспроможною на ринку праці, більш незахищеною, ніж чоловіки. Попит на жіночу працю знизився. Адже цілі галузі економіки, в яких задіяна значна частка жіночої праці, - легка, харчова, переробна промисловість — стоять. Все це вимагає вдосконалення економічного та соціального права, яке б усувало дискримінаційне становище жінки й гарантувало їй рівноправність з чоловіком у трудовій сфері. Законотворча діяльність держави має бути спрямована на створення антидискримінаційного правового механізму рівних можливостей при працевлаштуванні, розірванні трудового договору, скороченні штатів, просуванні по службі, організації власної підприємницької справи тощо. З огляду на кризу держава має регулювати політику трудової зайнятості, складовими якої є різні форми підтримки галузей, де працюють переважно жінки (легка, текстильна, харчова промисловість, електроніка тощо розширення мережі територіальних соціальних служб створення нових робочих місць у сфері обслуговування створення передумові умов розвитку соціально-культурних галузей з їх жіночим контингентом забезпечення режиму максимального сприяння малому (зокрема й сімейному) бізнесу й самозайнятості. На шляху утвердження себе як підприємців жінки більше, ніж чоловіки зазнають різних перешкод
 соціально-культурних - негативне ставлення до них у бізнесі, обмеження у виборі підприємницької діяльності, брак підтримки, а інколи й відкрита протидіяв сім'ї; професійних - обмаль знань, труднощів оволодінні інформацією, менше можливостей у здобутті та вдосконаленні своїх знань

56 освітніх - необхідність перекваліфікації та набуття сучасного рівня знань, орієнтація жінок у навчальних закладах на значно вужче коло професій і знань, ніж чоловіків психологічних - невпевненість у власних силах, переборення стереотипів уставленні до жінки збоку чоловіків, зіткнення в основному з чоловічим середовищем і набуття певних рольових форм спілкування, конфлікт рольових вимог інфраструктурних - доступ до кредитів, освоєння технологій тощо. Піднесенню жіночої активності сприяло б прийняття закону про підтримку й розвиток жіночого підприємництва в Україні. На його основі могли б розроблятися програми інформації про продукцію, яку виготовляють "жіночі" підприємства, а також програми створення інфраструктури жіночого підприємництва. У цій справі потрібна саме державна, правова підтримка та захист. Жіноче підприємництво є формою розв'язання загальносуспільних і загальнодержавних проблем, серед яких найголовніші доступ жінок до сучасного ринку праці викорінення бідності реалізація потенцій інтелекту жінок розвиток виробництва тощо. Вважають, і не без підстав, що малі і мікропідприємства є основною силою економічного розвитку країни. Тому важливо розвивати цей напряму якому важливим складником має стати жіноче підприємництво. А для цього потрібно забезпечити правове поле. Розвиток малого підприємництва в Україні має стати складовою системи законодавчого забезпечення промислової політики, політики торгівлі, грошово-кредитної політики, політики технологій, політики щодо інфраструктури розвитку мікро і малих підприємств, фіскальної політики, освітньої політики, політики зарплати і соціального захисту працівників, політики регіонального розвитку тощо. Сприятливе правове середовище для діяльності жінок у бізнесі, у розвитку малих мікропідприємств має передбачати правовий захисті надання допомоги У подоланні бар'єрів жінкам-підприємницям. Це, зокрема, допомога з таких питань розроблення послуг, які б сприяли у розвитку ділових можливостей жінок доступ їх за спрощеною процедурою до мікрофінансування спрощення адміністративних процедур по створенню підприємств створення мережі і забезпечення координації відомстві закладів у сфері сприяння і розвитку жіночого підприємництва активізація чоловіків на підтримку цільових програм підтримки жінок-підприємниць тощо. Нині потребує посилення захисту право жінок на працевлаштування. Тут мають бути вжиті спеціальні заходи, зокрема, й законодавчого характеру. Серед них - встановлення квот за статтю у разі масових звільнень, заборона скорочення без працевлаштування батьків-інвалідів, батьків- одинаків. Першочергової підтримки при працевлаштуванні потребують батьки-одинаки, які виховують дітей-інвалідів, та багатодітні батьки. Щоб не було різних підходів до оцінки праці жінок і чоловіків, дискримінації врівні оплати їх праці, в реалізації права на рівну винагороду за рівноцінну працю, необхідно підтримати справедливе співвідношення в оплаті праці працівників різних галузей народного господарства. Потребує вдосконалення тарифне регулювання оплати праці через тарифні угоди й колективні договори, що ґрунтуються на науковій оцінці складності праці. Потребує також перегляду методика оцінки складності праці в різних галузях, коли традиційно занижено оцінюють працю представників окремих спеціальностей. Це сприяло б визнанню професійної майстерності й статусу жінок у сферах, девони становлять більшість. Забезпеченню гендерної рівності та розширенню можливостей її втілення могло б сприяти також стимулювання роботодавців, які спрямовують свою діяльність на усунення дискримінації за ознакою статі на підприємствах і в організаціях усіх форм власності. Таке стимулювання має доповнюватися їх відповідальністю за протиправні дії, пов'язані з дискримінацією жінок.

57 У відповідності до ст. 22 Кодексу законів про працю, держава забезпечує рівність
трудових прав для всіх громадян незалежно від походження, соціального й майнового
становища, расової й національної належності, статі, мови, релігійних переконань, місця
проживання та інших обставин.
Передусім, це торкається питання подолання будь яких проявів дискримінації жінок в сфері праці. Для цього необхідно розвивати та ефективно застосувати законодавство, що ліквідує дискримінацію жінок. Це стосується прийняття на роботу та умов праці. З цією метою, треба переглянути правові перепони, що заважають гендерній рівності у сфері праці (наприклад, упередженість до жінок при наймі їх на роботу, нерівність при оплаті праці чоловіка і жінки та інше розробити та прийняти закони, що забороняють дискримінацію жінок при прийнятті на роботу, покращують умови праці, усувають дискримінацію, пов’язану з репродуктивними функціями жінки прийняти закони, які визначають гендернозбалансоване надання відпусток для догляду за дітьми зробити перегляд кваліфікаційних схем оцінки робіт для більш ефективного застосування принципу рівної оплати праці розробити та прийняти закони, що забороняють сексуальні домагання на робочому місці. Для збільшення можливостей працевлаштування жінок необхідно організувати тренінги та ввести вдію курси підвищення рівня кваліфікації для жінок. Необхідність сприяння соціальній рівності в царині соціального захисту передбачає розвиток нових підходів у відповідь на нові тенденції у сфері працевлаштування (розвиток нетипових робіт, підвищення гнучкості роботи) та на зміну потребу суспільстві щодо догляду за особами, які цього вимагають, для чого потрібно забезпечити адекватний захист материнства для всіх жінок, розширити соціальну допомогу, втому числі по безробіттю, для працівників з неповним робочим днем, тимчасовим та надомним робітницям, забезпечити адекватні пенсійні виплати для літніх жінок, розвивати додаткові заходи соціального захисту з метою зменшення соціальних відмінностей. Крім цього, жінкам необхідно надати можливість доступу та контролю над ресурсами, що забезпечить їх змогою впливати на програми ліквідації бідності, впровадження гендерного підходу в економічні та соціальній сфери. Питання забезпечення рівного становища працюючих жінок і чоловіків сьогодні знаходить новий зміст з огляду на процес зміни суспільно-економічного устрою в Україні. Індивідуалізація інтересів окремої особистості активізує питання рівня юридичних та фактичних прав та свобод жінки та чоловіка. Правовий статус жінок і чоловіків в сфері праці врегульовано нормами законодавства України, передусім це втілено в положеннях таких нормативно-правових актів Кодекс законів про працю Законів України Про зайнятість населення Про оплату праці Про охорону праці Про відпустки Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності Про колективні договори й угоди Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів та ін. Кодекс законів про працю України передбачає норми, що регулюють питання захисту трудових прав жінок. В кодексі, цій проблемі присвячена окрема глава, що має назву Праця жінок. В ній містяться статті, в яких сформульовані норми щодо охорони праці. До них відноситься

58
 ст. 174 - перелік робітна яких забороняється застосування праці жінок
 ст. 175 - обмеження праці жінок у нічний час статті 176 – 186 - гарантії вагітним жінкам і жінкам з дітьми. В окремій статті передбачено встановлення жінкам неповного робочого часу (за проханням вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком доти років чи дитину-інваліда або здійснює догляд за хворим членом сім'ї – ст. 56 КЗпП). Існують спеціальні норми, що регулюють трудові відносини окремого кола працівників. До них відносяться Основи законодавства України про охорону здоровя,
Закони України Про освіту Про наукову і науково-технічну діяльність Про альтернативну (невійськову) службу Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні Про підприємства в Україні та ін. В Україні, норми національного трудового законодавства визначають заборону будь-якої дискримінації, утому числі і за ознакою статі. Важливим законодавчим актом, що торкається зміни акцентів урегулюванні трудових відносин в сучасних ринкових умовах є Закон України Про внесення зміні доповнень в КЗпП України при переході республіки до ринкової економіки . Відповідно до цього закону надано право використання тривалої відпустки по догляду за дітьми (утому числі частково оплачувані встановлено можливість вибору членам родини отримання відпустки по догляду за дитиною (батькові, бабі, діду та ін.), сформовано списки професій та робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких не дозволяється використання праці жінок, розроблено норми максимально припустимих фізичних навантажень для жінок. Крім цього, збільшилася тривалість відпусток по вагітності та пологах. Раніше додаткові відпустки могли надаватися тільки у випадках патологічних пологів, а тепер вони надаються і при їх ускладнених видах. Також, визначено окремі пільги для вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Стаття 184 КЗпП України встановлює заборону відмови жінкам при прийомі на роботу та зниження заробітної плати у зв’язку з вагітністю або наявністю дітей віком дох років та одиноким матерям у яких є діти віком доти років або дитина-інвалід. Відмова цим категоріям жінок повинна бути сформульована в письмовій формі з зазначенням її причин, що дає підстави оскаржити її в судовому порядку. Частина 3 ст. 184 КЗпП України передбачає заборону звільнення за бажанням власника або уповноваженого ним органу, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком дох років (у деяких випадках – доти років, одиноких матерів з дитиною віком доти років або дитиною-
інвалідом. Звільнення цих категорій жінок можливе лише у випадку повної ліквідації підприємства, установи чи організації, але за умови обов'язкового їх працевлаштування. Відповідно до ст. 178 КЗпП України вагітним жінкам в обов’язковому порядку знижують норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу більш легку роботу, яка виключає вплив несприятливих чинників, із збереженням попереднього середнього заробітку. До моменту вирішення питання про надання вагітній жінці іншої роботи, більш легкої і такої, що виключає вплив несприятливих виробничих чинників, вона звільняється від роботи зі збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок працедавця. А жінки, що мають дітей дох років, при неможливості виконувати шкідливу для неї роботу переводяться на іншу зі збереженням середнього попереднього заробітку до моменту досягнення дитиною х років.

59 Стаття 50 КЗпП України є юридичною підставою, що передбачає можливість практикувати так званий стислий (тобто ущільнений) робочий час для жінок, які займаються вихованням дітей. Такий режим передбачає виконання трудових обов'язків у повному обсязі, але використовуючи меншу кількість робочого часу із збереженням заробітної плати. В такому випадку, працююча жінка, що має дітей повинна закінчувати робочий день на одну чи півтори години раніше, а цей час вона може використати для виховання дітей. На підставі цієї статті, підприємства та організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу тривалості робочого часу, тобто менше 40 год. на тиждень. Але такий режим є досить напруженим і жінці за встановлений скорочений робочий час необхідно буде виконувати повністю весь обсяг роботи, отримуючи при цьому заробітну плату в повному обсязі. Хоча такий режим для жінки є доволі складним, та його все-таки його можна вважати пільговим, атому і застосовувати в колективному договорі жінкам, які мають малолітніх дітей, з урахуванням їх ставлення до роботи. Алена практиці досить рідко використовують гнучкий робочий день, за яким працівник відповідно до власної необхідності може обирати час приходу, час обідньої перерви і час закінчення роботи. В законі України Про зайнятість населення, відповідно до ст. 5 держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо влаштування на роботу працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати на ринку праці. Перш за все, це стосується жінок, що мають дітей віком доти років, одиноких матерів, які мають дітей віком доти років або дітей-інвалідів З метою забезпечення роботою зазначених категорій жінок місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах та організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік довід загальної кількості робочих місць. У разі відмови у прийнятті на роботу зазначеної категорії жінок у межах встановленої броні за кожну таку відмову відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України Про зайнятість населення державна служба зайнятості стягує з підприємства штраф. Законом України Про відпустки, також передбачені деякі гарантії щодо праці жінок. В статті 10 Порядок надання щорічних відпусток визначено, що щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи надаються жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда. Крім цього, закон містить розділ під назвою Соціальні відпустки, до якого входять статті : 17 –„ Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, 18 – Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, 19 – Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей та 20 – Порядок надання соціальних відпусток. В законі України Про державну службу визначено умови оплати праці, режимі тривалість робочого часуй відпочинку, забезпечення житлом і медичним обслуговуванням державних службовців. Але цей закон зовсім не передбачає ніякого особливого статусу чи особливих пільг для жінок-матерів із малолітніми дітьми дітьми-інвалідами, а також для одиноких матерів. Хоча відповідно до ст. 20 жінки так само, які чоловіки, повинні з'являтися на роботу у вихідні, святковій неробочі дні. Отже, в цьому законі, варто було б подбати про окремі категорії державних службовців шляхом встановлення спеціальних пільгу колективних договорах. Такий шлях відповідає світовому досвіту.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал