Морщакова О. С. Історико-соціальні та правові аспекти гендерної рівності




Сторінка6/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 17. Формування гендерної політики в Україні.
Формування гендерної політики передбачає подолання стандартних умов тоталітарного життя й утвердження рівності прав, людських взаємин між чоловіками й жінками в суспільстві. Гендерна культура і політика поєднують у собі збалансовану стратегію на забезпечення умов людського життя, творення нових цінностей, виявлення енергії суспільства і людини, спрямованих на людський розвиток. В цьому контексті, важливо дослідити питання, що таке гендерна політика ? Колективом науковців та громадських діячів Державного інституту проблем сім'ї та молоді та Українського інституту соціальних досліджень на початку 2003 р. було розроблено Проект
стратегічних напрямів державної політики щодо забезпечення гендерної рівності з урахуванням
суттєвих зрушень у сприйнятті гендерної проблематики, змін пріоритетних напрямків
реалізації політики стосовно жінок і чоловіків на міжнародному та національному рівнях. Як зазначається у проекті цього документа, "постановка питання про досягнення рівності між статями вимагає суспільних змінна багатьох рівнях, включаючи зміни уставленні і підходах до гендерних проблему законодавстві, в економіці, структурі й процедурі прийняття політичних рішень, тощо. Політика стосовно статей має стати одним з пріоритетних напрямів державної політики в Україні в цілому. Проект Стратегічних напрямів державної політики щодо забезпечення гендерної рівності визначає основні напрями діяльності органів законодавчої, виконавчої і судової влади, а також громадянського суспільства в напрямі становлення та розвитку гендерної демократії в Україні. Цим документом декларуються основні стратегічні напрями державної політики щодо забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві. Як зауважують автори, положення цього документу мають використовуватися для подальшої розробки законодавчих та інших нормативних актів з питань гендерної рівності. Концептуальною основою цього документує комплексний підхід до проблеми рівності жінок і чоловіків, який передбачає реорганізацію, поліпшення, удосконалення й оцінку процесів прийняття рішень з метою впровадження принципу гендерної рівності вусі сфери державної політики, які прямо чи опосередковано стосуються життя жінок і чоловіків. При цьому принцип гендерної рівності поєднується з традиційним принципом підтримки жінок, який не втратив своєї актуальності з огляду нате, що жінки ще займають нижчі, ніж чоловіки, позиції в соціальній, економічній і політичній структурах українського суспільства. Вданому документі державна політика щодо забезпечення гендерної рівності визначається як комплексна, цілеспрямована діяльність держави, яка здійснюється через законодавчу, виконавчу і судову гілки влади як на національному, такі на регіональному рівнях на основі врахування гендерного аналізу, і спрямована на ліквідацію всіх форм дискримінації за ознакою
статі та досягнення рівного розподілу економічних, соціальних і політичних ресурсів між
жінками і чоловіками.
Метою державної політики щодо забезпечення гендерної рівності є гарантування праві свобод жінок і чоловіків України відповідно до Загальної декларації прав людини та інших міжнародних норм законодавства з питань гендерної рівності, рівних можливостей у користуванні цими правами і свободами.
Об'єктом державної політики щодо забезпечення гендерної рівності є жінки й чоловіки України як рівноправні особистості в системі демократичних відносин, а також державні та громадські інституції, діяльність яких спрямована на формування засад гендерної демократії в українському суспільстві.

45
Суб'єктом державної політики щодо забезпечення гендерної рівності є органи влади усіх рівнів, підприємства та організації усіх форм власності і напрямів діяльності, політичні партії, професійні спілки, релігійні конфесії, міжнародні представництва, які офіційно визнаються і діють в Україні.
Основними пріоритетами державної політики щодо забезпечення гендерної рівності визнано узгодження державної правової бази щодо питань гендерної рівності з вимогами міжнародного законодавства для забезпечення дотримання прав жінок і чоловіків в єдності з основними правами та свободами людини створення правових норм, необхідних для здійснення на практиці конституційного принципу рівних прав та можливостей забезпечення координації діяльності суб'єктів державної політики щодо забезпечення гендерної рівності на локальному, регіональному, національному та міжнародному рівнях забезпечення умов для ліквідації всіх форм гендерної дискримінації в українському суспільстві сприяння забезпеченню та контролю за дотриманням рівних праві можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах життя. Далі в документі прописуються основні стратегічні напрямки досягнення гендерної
рівності: забезпечення гендерного паритету у рівні життя забезпечення рівних праві можливостей статей у всіх сферах життя суспільства правова сфера, система трудових та економічних відносин, сфера політичного і громадського життя, рівень прийняття рішень, сфера приватного життя, сфера охорони здоров'я, освіти і науки сприяння трансформації гендерних ролей і стереотипів викорінення насильства, торгівлі і контрабанди людьми тощо, що є реальним втіленням комплексного підходу до гендерних перетворень у суспільстві. Умовами успішної реалізації Стратегічних напрямів із забезпечення гендерної рівності в Україні мають стати виконання нашою державою основних положень Конвенції ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, створення відповідної соціально-економічної, матеріально-технічної та інформаційної бази для здійснення гендерної політики в Україні, вдосконалення національного механізму забезпечення гендерної рівності, застосування гендерного аналізу і гендерної експертизи якнайважливіших компонентів універсального соціально-економічного аналізу гендерної політики, впровадження регулярного моніторингу дотримання гендерних принципів та використання гендерночутливої статистики в усіх сферах державної політики, активізація діяльності громадянського суспільства щодо вирішення проблем формування гендерного паритету, введення правової освіти для усвідомленнями жінками і чоловіками своїх громадянських прав, впровадження гендерного підходу в освітню політику, підготовка експертів та спеціалістів з гендерних питань, проведення інформаційних кампаній і спеціальних заходів для підвищення гендерної культури населення. Реалізація положень проекту Стратегічних напрямів досягнення гендерної рівності має базуватися на використанні наступних механізмів прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної політики із забезпечення гендерної рівності організація діяльності органів державної влади всіх рівнів, структурних підрозділів, що займаються питаннями гендерної рівності виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної політики з забезпечення гендерної рівності, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установі організацій, об'єднань громадян, неурядових організацій, зацікавлених у реалізації політики гендерної рівності. Розробка і прийняття Стратегічних напрямів державної політики щодо забезпечення гендерної рівності дозволить подолати негативну ситуацію, яку експерти, що проводили

46 гендерне дослідження українського законодавства, оцінюють як відсутність гендерної політики, яка лише набирає певного оформлення, відсутність чіткого визначення в політичних документах інтересів і потреб чоловічої та жіночої частин населення, характеру процесу їх гендерних відносин, окреслених гендерних цілей, гендерного компоненту в державній і партійній політиці. Гендерна політика, що перебуває на етапі становлення в Україні, її орієнтації та стандарти, механізми здійснення, мають розкрити нові аспекти у формуванні та функціонуванні всієї системи державних і громадських структура також у системі їх взаємодії та взаємозв'язку. В цьому важливу роль відіграє Програма "Гендеру розвитку" ПРООН, яка цілеспрямовано проводить значну діяльність з формування гендерної концепції розвитку та гендерної культури населення, гендерного виховання та освіти, сприяння гендерному спрямуванню роботи державних і громадських структур різних рівнів, здійснення гендерного аналізу сучасного права. Урна виконання Національного плану в межах проекту "Гендеру розвитку" ПРООН було видано книгу "Гендерний аналіз українського суспільства. Вперше обрано гендерний підхід до аналізу становища жінок і чоловіків в українському суспільстві, міжстатевих відносин, місця й ролі кожної статі у розвитку громадянського суспільства. Досліджуючи проблему гендерної культури всієї системи права і законодавства, найважливішими напрямками вдосконалення якої визначено такі розробка концепції державно-правової політики щодо гендерної рівності з урахуванням реальних умов перехідного періоду, творення суспільства з новим політичним і соціально- економічним устроєм, особливостей ментальності народу приведений всієї системи законодавства у відповідність до конституційних принципів і норм гендерної рівноправності, забезпечення гендерної збалансованості в суспільстві здійснення гендерної експертизи щодо ефективності законодавства, механізмів його практичної дії, інвентаризація законів і підзаконних актів як тих, що безпосередньо регулюють соціально-статеві відносини, такі тих, які мають опосередкований вплив на вирішення цих питань узгодження національного законодавства щодо рівних можливостей обох статей, людських прав жінки й чоловіка з міжнародним правом проведення наукового аналізу реально існуючих соціально-статевих відносин, їх взаємозв'язку з усією системою суспільних відносин і вироблення механізмів удосконалення гендерних аспектів права розробка програми щодо доцільності гендерного права і вивчення його як навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах розробка правового механізму внесення правових ініціативі нормотворчості та забезпечення можливостей для цього вироблення напрямків формування гендерної культури, втілення правової культури рівних можливостей в усіх сферах життєдіяльності, організація гендерної освітив суспільстві для подолання стереотипів щодо жінки як соціально "іншої істоти, яка має лише "природне призначення "- виконувати роль "дітородної машини осмислення європейської (англосаксонської) концепції загального права, яке найближче стоїть до безпосереднього вирішення нагальних конституційних питань рівноправності статей засобами захисту прямої, безпосередньої дії.
Створення органів державної підтримки по забезпеченню гендерного рівноправ’я
Свідченням прагнення до нового підходу у вирішенні гендерних питань було створення низки державних органів, що опікувались даною проблемою. Першим державним органом, який привернув увагу до проблеми статусу жінки в Україні і поставив питання про її дискримінаційне становище, була Постійна комісія у справах жінок,
охорони сім'ї, материнства і дитинства, створена у 1990 р. Верховною Радою України дванадцятого скликання. Парламентська комісія висунула як державну проблему - подолання нерівного й нерівноправного становища жінки в українському суспільстві, правового

47 забезпечення цього процесу, поліпшення умов праці, соціального захисту прав сім'ї, захисту прав дитини. З ініціативи цієї комісії Україна ратифікувала Конвенцію про права дитини та привернула увагу до невиконання Україною Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок. Комісія ініціювала прийняття ряду законів. У 1992 р. у зв'язку зі змінами в суспільному житті та прийняттям законів про громадянство України та про власність Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення зміні доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю в Україні, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та ін. Парламентська комісія розгорнула діяльність по створенню індустрії дитячого харчування в Україні, порушила питання про підготовку державної програми. Ці процеси "Планування сім'ї" і необхідність програми "Діти України" та включилась в її розробку тощо. Діяльність цієї комісії Верховної Ради ґрунтувалася на "охоронній" концепції стосовно жінки. Та все ж вона привернула увагу до осмислення реальних процесів, зміну становищі жінки в країні, аналізу умов її життєдіяльності. Вся діяльність комісії послідовно спрямовувалася на утвердження статусу жінки, рівного із статусом чоловіка, на врегулювання гендерних відносин, на правове їх забезпечення, хоча міжнародна термінологія гендеру не була широковживаною в її документах. За ініціативою і наполяганням парламентської комісії у 1993 р. було створено Сектор у
справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства Кабінету Міністрів України. Щоб піднести питання становища жінки на рівень державної ваги, сектор уряду розробив Державну програму "Про довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня
1992 р. У програмі визначено напрями державної і громадської діяльності з подолання становища жінки як нерівноправного і забезпечення гендерної рівності. Згодом ідею забезпечення гендерної рівності уряд спрямує на рівень розробки і вдосконалення національної концепції гендерної політики та пошуку механізмів її оптимального втілення вжиття. Одним із аспектів роботи сектору стала робота над Національним планом дійна роки щодо поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі у суспільстві. У плані враховано ідеї і пропозиції Пекінської Декларації і Платформи дій. Щоб встановити реальну рівноправність в країні, змінив становищі й статусі жінки пов'язуються із змінами в становищі чоловіків. У документах з питань планування сім'ї, захисту прав людини, статусу жінок та інших дається система стратегічних напрямів, що визначають утвердження соціальних відносин як паритетних між жінкою і чоловіком, між особистістю і сім'єю, між сім'єю і державою, між дорослим і дитиною. Стратегічним напрямом діяльності є гендерна експертиза законодавства. Все це значний кроку постановці та вирішенні жіночих і гендерних проблем. Прогресивний його зміст полягає втому, що суспільний розвиток пов'язується з ідеєю автономності таких елементів соціальної структури, як людина, сім'я, колектив, що основи демократизації, втому числі гендерної демократії, становлять суверенітет, самостійність, свобода вибору, активність дії, а недержавний патерналізм. За такого підходу становище жінки і чоловіка розглядається у взаємозв'язку із створенням рівних можливостей для обох статей. Державна довгострокова програма і національний план дій з питань поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі в суспільстві втілювали нові підходив оцінці становища жінки й чоловіка в суспільстві, та все ж ще зберігали елементи патріархальності. Це відображало загальні політичні погляди у владних структурах на гендерні проблеми. Як логічне продовження розпочатого творення системи органів з питань статусу жінок у
1995 р. було створено Комітет у справах жінок, материнства і дитинства при Президентові
України, який припинив своє існування в 1996 році після створення Міністерства України у справах сім'ї та молоді. У затвердженому Указом Президента України від 4 грудня 1996 р. Положенні про
Міністерство України у справах сім'ї та молоді зазначається, що цей центральний орган забезпечує проведення вжиття державної політики з питань сім'ї, жінок, молоді та дітей на всій

48 території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стані розвиток. Мета створення міністерства зумовила і його завдання, головними з яких є підготовка спільно з іншими центральними органами виконавчої влади науково обґрунтованих пропозицій щодо формування державної політики у сфері становища сім'ї, жінок, молоді та дітей, демографічної ситуації, заохочення материнства, забезпечення здорового, всебічного розвитку молоді та дітей, їх виховання на засадах гуманізму розробка та контроль за виконанням цільових програм з питань поліпшення становища сім'ї, жінок, молоді та дітей, організація роботи спеціальних установ для неповнолітніх, профілактики правопорушень, запобігання бездоглядності дітей проведення експертизи законів, інших актів законодавства, які стосуються прав та інтересів сім'ї, жінок, молоді та дітей, розробка пропозицій щодо їх відповідності міжнародним нормам розробка і забезпечення реалізації спільно з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на поліпшення становища сім'ї, жінок, молоді та дітей координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої, влади щодо забезпечення прав та інтересів сім'ї, жінок, молоді та дітей здійснення міжнародного співробітництва з питань сім'ї, жінок, молоді та дітей. Очевидним у роботі міністерства, які інших зазначених структур, є охоронне спрямування політики стосовно жінок. На жаль, серед завдань міністерства не йшлося про гендерну політику як основну в формуванні сім'ї, міжстатевих відносин і вихованні молоді, про сприяння творенню гендерної демократії в країні, що визначено основними напрямами діяльності для світового співтовариства на Четвертій Всесвітній конференції ООН зі становища жінок (Пекін, 1995 р, документи якої схвалені керівником делегації України. У грудні 1997 р. з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних праві свобод людини і громадянина та захисту прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Лише протягом першого півріччя 1998 р. до нього надійшло понад три тисячі заяв від громадян. Цей орган розгорнув роботу по боротьбі з торгівлею людьми, зокрема жінками, тощо.
У березні 1997 р. при Міністерстві України у справах сім'ї та молоді, було створено консультативно-дорадчий орган - Координаційну раду у справах жінок, що покликана сприяти формуванню в суспільстві громадської думки про актуальність забезпечення рівноправної з чоловіками участі жінок у процесі становлення державності, забезпечувати широке представництво їх в органах державної влади і органах місцевого самоврядування. Аналогічні координаційні ради створені при місцевих державних адміністраціях із залученням представників всеукраїнських, міжнародних і місцевих громадських організацій. Але Координаційна рада не змогла охопити всіх порушених сьогоденням питань паритетності, і у березні 1998 р. Міністерство України у справах сім'ї та молоді прийняло рішення про створення Ради рівних можливостей (Гендерної ради. Це - аналітичний і консультативно-дорадчий орган при цьому міністерстві. До неї увійшли жінки та чоловіки - фахівці різних галузей, науковці, представники міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також громадських структур. Компетенція Ради, порівняно з попередніми державними структурами з питань жінок, за обсягом новаторська. Основні її завдання пов'язані з правовими основами досягнення гендерної рівності. Фактично спостерігаються підходи до необхідності формування гендерного права. Таке гендерне право уже існує в деяких розвинутих країнах світу. А отже, відповідно до нього відбуватимуться змінив державному та суспільному механізмі. Основними завданнями ради є забезпечення гендерної експертизи законодавства України та проектів законодавчих актів, спрямованих на дотримання фактичної рівності статей

49 проведення аналізу законодавства України щодо відповідності його міжнародному праву стосовно рівноправності жінок і чоловіків внесення пропозицій до органів державної влади про зміни і доповнення до законів, що суперечать принципам гендерної рівноправності ініціювання форм громадського контролю за додержанням законодавства участь у формуванні гендерної політики
 консультативно-інформаційна діяльність з гендерних питань. Основними напрямами діяльності Ради рівних можливостей є участь у розробці національних механізмів залучення жінок до процесу прийняття рішень на всіх рівнях владних структур вироблення різноманітних засобів й знаходженні шляхів забезпечення гендерної рівноправності в усіх сферах життя сприяння у формуванні громадської думки стосовно рівноправності статей розроблення механізмів викорінення з практики діяльності державних органів та неурядових структур усіх форм дискримінації за ознаками статі, формування гендерної культури. Відповідно до цих напрямів Рада розробляє заходи щодо гендерної збалансованості в державних та громадських структурах на основі принципів гендерної демократії, сприяє дослідженню природи статевої незбалансованості в суспільстві та визначенню шляхів її подолання.
Тема 18.

Українське законодавство і врегулювання гендерних відносин
Правові акти по забезпеченню тендерної збалансованості в суспільстві
З метою забезпечення гендерної збалансованості українського суспільства важливою є проблема подолання гендерної асиметрії. Це можливо лише за умови розвинутої системи права і політичної та правової культури. Перед українським жіноцтвом стоїть завдання — оволодіти правовими механізмами входження в політичну владу і механізмами впливу на її функціонування. Аз боку держави є потреба у прийнятті законодавчих актів, цільових програм щодо зменшення диспропорції представництва обох статей в органах законодавчої та виконавчої влади. Це відповідатиме ідеям Пекінської конференції про формування парламентів країн світу на основі принципу пропорційного представництва жінок і чоловіків — "50/50". Міжнародна спільнота підтримує ідею гендерних квоту країнах з перехідною економікою. Світовий досвід свідчить, що прогресу в сфері гендерної рівноправності важко досягти без запровадження системи квот. Ця система сприяє збільшенню кількості жінок на керівних та інших відповідальних посадах. Тут не йдеться про надання переваги жінкам. Ці квоти є правовою формою коригування гендерної збалансованості в суспільстві, упорядкування системи гендерної демократії, паритетного представництва в органах влади. Тобто мова йде про гендерні квоти – регулювання представництва жінок та чоловіків у списках кандидатів у депутати, на державну службу тощо. За сучасного рівня політичної та правової культури в Україні ця ідея ще не може бути повною мірою реалізована. Проте вже намітилася тенденція до її втілення через поступове прийняття правових актів, пов'язаних із забезпеченням гендерної збалансованості в органах влади. Цього вимагає конституційне визначення розвитку української державності як демократичної, правової і соціальної. Сьогодні, вирішення на політичному рівні проблем, пов'язаних зі становищем жінок в Україні здійснюється Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством праці та
соціальної політики України, Комітетом з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та
туризму та іншими.
Урядом України було затверджено "Національний план дій щодо поліпшення становища
жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001—2005 роки", а Президент України 25 квітня р. підписав Указ "Про підвищення соціального статусу жінок

50
в Україні". Ці документи спрямовані на вдосконалення національних механізмів поліпшення становища жінок та підвищення їхнього статусу в суспільстві, забезпечення участі жінок у прийнятті рішень на всіх рівнях влади тощо. Національною програмою дійна роки" сформовано тактику реалізації державної політики підвищення статусу жінок у суспільстві, визначено її пріоритети, серед яких врахування гендерних аспектів у формуванні державної політики, програмі проектів заборона дискримінації за ознакою статі на ринку праці, при найманні на роботу, просуванні по службі. Дана програма визначила цілий рід завдань, до яких відносяться Розробити і подати пропозиції щодо врегулювання питань організації перепідготовки і підвищення кваліфікації жінок, які повертаються з відпустки по догляду за дитиною, посилення організаційних і правових гарантій для реалізації жінками права на працю. Розробити і подати пропозиції щодо поліпшення становища жінок, більш широкого залучення їх до активної участі в усіх сферах життя суспільства, сприяння розкриттю їх інтелектуальних і творчих можливостей. Подавати пропозиції щодо здійснення контролю за безпекою праці жінок, ефективного розв'язання соціальних проблем працівниць, які виховують дітей, для включення їх до проектів угод між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців, всеукраїнськими профспілками і профспілковими об'єднаннями. Організовувати проведення просвітницьких заходів і розробити інформаційно-методичні матеріали з питань збереження та зміцнення здоров'я жінок і дітей. Організовувати і проводити для жінок-інвалідів культурно-спортивні фестивалі "Жінка з особливими потребами. Розробити програму підтримки молодих учених з метою забезпечення реалізації рівних можливостей жінок і чоловіків у науковій діяльності. Започаткувати проведення щорічного конкурсу на кращу наукову працю жінки- науковця. Сприяти діяльності закладів, центрів та служб, що надають медико-психологічну та соціальну допомогу жінкам і дітям, які стали жертвами насильства (утому числі сімейного) або опинились у скрутній життєвій ситуації. Продовжувати вивчення, узагальнення та поширення міжнародного досвіду у справі запобігання торгівлі жінками і дітьми, проводити семінари, робочі зустрічі, "круглі столи" з цих питань. Проводити інформаційну та роз'яснювальну роботу серед населення з питань запобігання торгівлі жінками. Забезпечити випуск та розповсюдження спеціальних видань бюлетені, брошури, рекомендації, пам'ятки тощо. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо утворення ум. Києві центру реабілітації для дітей та жінок, які постраждали від торгівлі людьми. Вивчити досвід Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо підготовки і впровадження курсу лекцій про рівні права та можливості жінок і чоловіків гендерні питання. У разі визнання цього досвіду позитивним сприяти його поширенню в інших вищих навчальних закладах І рівня акредитації. Вивчити питання про збалансоване за статями представництво жінок і чоловіків в органах державної влади та подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо ефективного формування резерву кадрів для органів виконавчої влади. Забезпечити проведення експертизи законодавчих актів України стосовно забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерна експертиза) з метою приведення законодавства у відповідність з міжнародними актами і договорами таза результатами цієї експертизи подати пропозиції Кабінетові Міністрів України. Сприяти діяльності громадських жіночих організацій з метою залучення жінок до активної участі в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

51 Забезпечити об'єктивне висвітлення у засобах масової інформації стану виконання в Україні положень Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Декларації ООН щодо викорінення насильства уставленні до жінок та дітей, заключних документів спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН "Жінки уроці рівність між чоловіками та жінками, розвиток і миру столітті, конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці, а також цього Плану дій. Подавати Кабінетові Міністрів України інформацію про поліпшення становища жінок, сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві та стан виконання цього Плану дій та інші. Отже, можна говорити про достатньо серйозні кроки держави у формуванні гендерної політики, сприяння запровадженню ідей гендерної рівності та справедливості у всіх сферах життєдіяльності суспільства.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал