Морально-психологічний та соціально-економічний аспекти адаптації працівників після звільнення



Скачати 121.28 Kb.

Дата конвертації30.04.2017
Розмір121.28 Kb.

1
Онищук С.В.,
кандидат наук з державного управління,
доцент Прикарпатського юридичного інституту
Львівського державного університету внутрішніх справ
Морально-психологічний та соціально-економічний аспекти
адаптації працівників після звільнення
У
науковій статті досліджуються морально
- психологічний та соціально
- економічний аспекти адаптації працівників після звільнення.
Наводяться власні визначення понять “психологічна адаптація”, “соціальна адаптація”. Наводяться основні рекомендації, які б дали змогу поліпшити соціально
- економічну та соціально
- психологічну адаптацію звільнених працівників
Ключові слова:
адаптація, звільнені працівники, соціально
- економічна адаптація, соціаль
- но
- психологічна адаптація.

Оныщук С.В.

Морально
-
психологический и социально
-
экономический аспекты
адаптации работников после увольнения

В научной статье исследуются морально
- психологический и социально
- экономический аспекты адаптации работников после увольнения
Приводятся собственные определения понятий “психологическая адаптація”
,
“социальная адаптація”
, основные рекомендации, которые позволили бы улучшить социально
- экономическую и социально
- психологическую адаптацию уволенных работников.
Ключевые слова:
адаптация, уволенные работники, социально
- экономическая адаптация, социально
- психологическая адаптация.

Onyshchuk S.V. Moral-psychological and socio-economic aspects of adaptation of
displaced workers
In the scientific article investigates the moral-psychological and socio-economic aspects of adaptation of displaced workers. Prese nts own definitions of “psychological adaptation”, “social adaptation”. The basic recommendations that have helped to improve the socio
-economic and socio-psychological adaptation of displaced workers.
Key words: adaptation, displaced workers, socio-economic adaptation, social and psychological adaptation.

Постановка проблеми. Адаптація звільненого персоналу є складним процесом, який поєднує в собі чинники загальнодержавного характеру, економічного та психологічного, кожен із яких відіграє по-своєму важливу роль у процесі успішної адаптації звільнених працівників до нових умов життя та праці. Процес адаптації людини проходить безперервно, оскільки постійно змінюються соціально-економічні умови життя, політичні і морально-етичні орієнтації, екологічна ситуація тощо.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У психолого-педагогічній літературі морально-психологічна адаптація розглядається як процес або результат процесу пристосування особистості на початковому етапі її навчання, роботи у певному закладі до особливостей функціональних обов’язків та організації праці. Наприклад, професійній адаптації сприяє професійна підготовка людини до виконання цієї роботи, а також її кмітливість, самостійність і відповідальність, допомога з боку старших та колег [4, с. 15].
Своєчасне розв’язання проблем професійної адаптації звільнених працівників на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні сприяє успішному професійному становленню та самореалізації особистості в майбутньому.
На думку О.Ю.Оболенського та В.М.Сорока, саме професійна адаптація і є важливим моментом проходження державної служби, адже професійна адаптація – це
“процес пристосування державного службовця до професійних, соціальних і організаційних умов на новій посаді” [8, с. 48].

2
Входження працівника в колектив створює певне поле суперечностей, джерелом яких є характер попередньої діяльності, різниця в культурних і ціннісних орієнтаціях, у стилі життя і т.ін. Тому є необхідним “доведення” будь-якої особи до потрібного рівня професіоналізму, перевірка її професійної придатності.
Для осіб, які вперше зараховані на державну службу, професійна адаптація розглядається не тільки як оволодіння знаннями та вміннями, необхідними для виконання посадових обов’язків. Вона передбачає також пристосування особи до соціальних норм поведінки, що діють у колективі, встановлення таких взаємовідносин у співробітництві працівника і колективу, які найбільшою мірою забезпечують ефективну професійну діяльність [8, с. 49].
Мета статті. З урахуванням недостатньої кількості підготовлених кадрів, їх невміння швидко вирішувати проблеми, які виникають на посаді та після звільнення в період соціально-економічних реформ, актуальність і значимість завдань, пов’язаних з адаптацією, набуває особливого значення. Тому важливо розглянути морально- психологічні та соціально-економічні аспекти адаптації працівників після звільнення.
Виклад основного матеріалу. Пропонуємо морально-психологічну адаптацію звільнених працівників до умов нового місця роботи розглядати з позицій
системного, комплексного підходу. Загальна ефективність процесу морально- психологічної адаптації людини до умов нової системи (діяльності, навчання) суттєво залежить від інтеграційних тенденцій (рис. 1).
ПРОЦЕС МОРАЛЬНО
-
ПСИХОЛОГІЧНОЇ
АДАПТАЦІЇ
Об’єктивне явище і його вимоги (що разом становлять зовнішні умови)
Відносини, що виникають у людини, яка адап
- тується, з відповідним явищем (ставлення, стосунки, зв’язки)
Індивідуальні особливості самої людини, які відпо
- відають або не відповідають вимогам (внутрішні умови або власні ресурси людини)
Рис. 1. Процес морально-психологічної адаптації
Досить змістовно питання професійної адаптації досліджує кандидат педагогічних наук О.М.Галус у статті “Деякі аспекти професійної адаптації студентів вузу в контексті концепції неперервної освіти”. На основі його досліджень можна стверджувати, що загальний процес морально-психологічної адаптації – це складне явище, досліджувати яке можна шляхом аналізу п’яти комплексних чинників та їх аспектів. Наведемо найбільш узагальнений їх перелік.
1.
Енергетичний (аспект – регулятивний) чинник відображає ресурсні можливості організму, їх спроможність забезпечити функціонування основних систем організму в умовах підвищення енерговитрат. У цілому ж йдеться про той фізіологічний механізм, який забезпечує пристосування людини як біологічної істоти на рівні організму до ускладнених умов діяльності. Сам процес адаптації відбувається як руйнування тих засобів пристосування, що в попередній системі були доцільними, але не відповідають новим умовам (передусім динамічним стереотипам). Унаслідок необхідності подолання недоцільних механізмів і невідпрацьованості нових значно збільшуються енерговитрати, отже, трансформується динаміка функціонування життєзабезпечувальних систем організму [3].

3
Дослідження зрушень, що відбуваються в процесі адаптації на цьому рівні, традиційно забезпечувалось сукупністю фізіологічних та психофізіологічних показників. Психологічними еквівалентами, що відображають тенденції адаптування на цьому рівні, можуть бути: самооцінка співвідношення самопочуття, активності та настрою; стан нервово-психічної напруги тощо.
2. Середовищний (аспекти: економічний, або матеріальний, та побутовий) чинник відображає відносини людини та зовнішньопредметних умов, що її оточують.
Показниками морально-психологічної адаптації, що відбувається на середовищному рівні, можуть бути відповіді на прямі запитання (задоволеність чи незадоволеність відповідними аспектами життя) або опосередковані (впевненість, що відповідний вибір був би знову зроблений) [3].
3. Діяльнісний (аспекти: мотиваційний, дидактичний) чинник відображає здатність людини виконувати дії, які визначають зміст відповідної діяльності. По-перше, це передбачає засвоєння нових дій, по-друге, подолання вже напрацьованих навичок, які в нових умовах є недоцільними, по-третє, часові витрати на виконання цих дій [3].
Показниками професійної адаптації до діяльності можуть бути: наявність або уникнення труднощів та помилок у виконанні основних видів діяльності, доцільний розподіл навантаження протягом доби, тижня, місяця.
4. Соціальний (аспекти: міжособистісний, комунікативний) чинник відображає входження людини в нове соціальне середовище. Соціальний аспект професійної адаптації характеризується ступенем прийняття, з одного боку, людиною норм та правил життя в новій соціальній спільноті, а з другого – цієї людини соціальним оточенням.
Так, у людей, орієнтованих на прояв та удосконалення своїх здібностей, домінує установка на активно-перетворюючу взаємодію із соціальним середовищем, в орієнтованих на матеріальне благополуччя – вибірковість, цільова обмеженість соціальної активності, в орієнтованих на комфорт – пристосувальницька поведінка.
Ціннісні орієнтації визначають також вимоги індивіда до характеру та умов праці, побуту, дозвілля, характеру міжособистісного спілкування [3].
Показники, що відображають соціальний чинник, – задоволення людини групою, до складу якої вона входить, збіг індивідуальних і соціальних цінностей, соціально сприятлива позиція.
5. Індивідуально-особистісний (аспекти: психологічний, рефлексивний, само- реалізації) чинник відображає той загальний результат професійної адаптації, коли людина відчуває психологічний комфорт від ситуації свого життя, праці, сприймає їх як конструктивно значущі, що відкривають перспективи подальшого розвитку.
Показниками індивідуально-особистісного чинника професійної адаптації можуть бути: зниження особистісного рівня тривожності; домінування позитивних емоцій та психічних станів (оптимістична гіпотеза стосовно професійного зростання, творче натхнення); відсутність бажання змінити ситуацію життя; стійка, адекватна самооцінка; впевненість у собі, власних силах, здатність вирішувати ситуації свого життя.
Визначення основної концептуальної ідеї – необхідності системного, комплекс- ного підходу до процесу адаптації – вимагає і дає можливість відповісти на низку актуальних питань: а) особливості морально-психологічної адаптації суб’єктів у різних системах (адап- тація звільнених працівників; особливості адаптації в умовах перекваліфікації тощо); б) психологічний супровід процесів професійної адаптації з визначенням пріоритетних напрямів впливу;

4 в) взаємозв’язок успішності морально-психологічної адаптації з віковими та
індивідуальними особливостями суб’єктів адаптації тощо.
Важливим є те, що адаптаційні можливості звільненого працівника розгляда- ються в сукупності найбільш актуальних складових. Простежуючи динаміку процесу адаптації звільненого працівника до нових умов праці, можна прогнозувати особливості його професійної адаптації у майбутньому, а структурний аналіз його адаптаційних можливостей дає змогу визначити найбільш актуальні індивідуальні аутопсихологічні проблеми (напруга на рівні енергозабезпечення активності в нових умовах, прив’язаність до стійкого середовища, труднощі зміни та засвоєння нового виду діяльності, здатність налагодити зв’язки із соціальним середовищем), тобто сам процес морально-психологічної адаптації постає специфічною моделлю визначення професійної відповідності індивіда. А своєчасність виявлення чинників, що в майбутньому можуть негативно вплинути на професійну діяльність, дає реальну можливість дієвої психологічної корекції, розширення адаптаційних можливостей як професійно необхідної якості [10, с. 316].
У вихованні сучасної людини чільне місце належить соціальній адаптації до реальних суспільно-економічних умов, домінуючим правилом яких усе частіше стає
“ринкова гра”, змагання амбіцій, спрямованість на матеріальний і кар’єрний успіх.
Сьогодні життя вимагає актуалізації виховання поведінки людини в соціумі з новою соціальною структурою, що сформована з персональних і групових суб’єктів активної дії, де культивується нетрадиційна система взаємовідносин із зовнішнім середовищем.
Новизна цих обставин передбачає формування оновлених стандартів соціальної поведінки, де поєднуються різноманітні неординарні прояви і форми особистісних орієнтацій. Розгляд цих питань є важливим для пошуку ефективної моделі виховання майбутніх професіоналів, їх готовності до самореалізації в умовах світових інте- граційних процесів.
Поряд із ризиком перспективною в контексті адаптації молодої людини до умов
“нової економіки” є виховання у неї інноваційно спрямованої поведінки. Інноваційна господарська, менеджерська та інші види діяльності особистості передбачають максимальну задіяність творчих компонентів: спрямованості на створення нового, оригінального, що вимагає від людини не лише відповідних знань, умінь, навичок, таланту; проявів інтелектуального активізму, підвищеної чутливості до нового, інтуїції
[9, с. 6–28].
Важливим завданням сучасної освітньої практики є виховання у майбутніх фахівців соціальної відповідальності, зміст якої полягає радше в ідеології стосунків між підприємцем-організатором і найманими працівниками. Перший, звичайно, опікується прибутком, економічним успіхом – атрибутами ринкової економіки. Але досвід пострадянської трансформації України доводить, що за сучасних умов господарського успіху чи успішного бізнесу в межах свого фаху спеціалісту недостатньо.
Життя вимагає внесення коректив у традиційну стратегію поведінки: відчуття відповідальності перед суспільством за власні дії щодо екології, охорони здоров’я громадян; дотримання прав споживачів, громадянських прав і свобод; інвестування закладів підготовки кадрів тощо [5, с. 123].
Наведені напрями не вичерпують змісту соціальної адаптації майбутніх спеціалістів до умов “нової економіки” “інтелектуального” ХХІ ст. Виховання раціональної поведінки “гри за правилами” сприятиме формуванню в суспільстві особливого соціального прошарку людей, спроможних діяти в межах обов’язкової

5 доцільності, з умінням обмежувати власний егоїзм і готовністю до пристосування та
індивідуальної адаптації. У результаті людина засвоюватиме поведінку в інтересах усіх, оскільки “той, хто діє в інтересах ближнього, діє у власних інтересах” [1, с. 278].
Оскільки соціально-економічні обставини можуть змінитися у будь-який час, людям доводиться постійно підлаштовуватись, адаптуючись до складних і нестабільних соціальних умов. І тут виникає проблема морально-психологічної та соціально-економічної адаптації звільнених працівників розумової сфери, оскільки від того, як пристосується дана соціальна група до нових умов життєдіяльності в суспільстві, залежатиме певною мірою майбутнє самого суспільства, його економічний потенціал.
Виходячи з цього доцільно звернути увагу на основні проблеми, які сьогодні виникають у звільнених працівників розумової сфери діяльності, що адаптуються до нових виробничих та соціальних умов. Насамперед це проблема працевлаштування.
Від того, як пройде цей етап соціального становлення, залежить не тільки майбутнє конкретної людини, але й майбутнє її близьких (рис. 2).
Головні аспекти проблеми
працевлаштування

Яким чином пройшло працевлаштування
Наскільки нова робота відповідає психологічному складу і потребам людини
Наскільки нова робота відпо
- відає отрима
- ним у процесі освіти трудовим навичкам людини
Наскільки рівень оплати праці відповідає запитам і потребам людини

Рис. 2. Головні аспекти проблеми працевлаштування звільнених працівників
Несприятливі соціально-економічні чинники у сфері працевлаштування звільнених працівників приводять до висновку, що на сьогодні дана соціальна група стикається із серйозними проблемами у сфері соціальної адаптації до соціально-економічних умов, що склалися. Проблема соціальної адаптації набуває виняткової актуальності як у переломні періоди життєдіяльності людини, так і в періоди радикальних економічних і соціальних реформ. Для кращого розуміння ситуації, що склалася, необхідно детальніше розглянути теоретичний аспект проблеми соціальної адаптації.
Як зазначалося вище, проблему соціальної адаптації в особливому ракурсі було поставлено такими західноєвропейськими вченими, як Ж.Аберг, Ю.Кліфорд,
А.Етціоні [12–14] у межах соціально-психологічних підходів. На їхню думку, “життя людини від самого початку і до кінця є адаптацією до середовища”, що і пояснює доцільність використання саме терміна “соціальна адаптація”.
На нашу думку, соціальна адаптація здійснюється для того, щоб привести поведінку конкретної особи у відповідність із вже існуючою системою норм і цінностей. Наскільки особа зможе пристосуватися до нових умов для здійснення її потреб та життєвих цілей, залежить успішність процесу адаптації. На основі цього ми спробували виділити основні стадії соціальної адаптації (рис. 3).

6
СТАДІЇ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ

Шок
Мобілізація основних резервів (ресурсів)
Відповідь на виклик соціального середовища
[2, с.
41]

Рис. 3. Стадії соціальної адаптації
У процесі соціальної адаптації також важлива її психологічна складова. І тут одне з найважливіших місць займають процеси соціально-психологічної адаптації індивіда.
Дослідники О.І.Зотова та І.К.Кряжева визначають соціально-психологічну адаптацію як взаємодію особистості й соціального середовища, яка призводить до правильних співвідношень мети та цінностей особистості і групи. Вони зазначають, що адаптація відбувається тоді, коли соціальне середовище сприяє реалізації потреб і прагнень особистості, служить розкриттю та розвитку її індивідуальності [6, с. 173–188].
Досить важливими для нас є погляди А.А.Налчаджана. На його думку, процесом соціально-психологічної адаптації особистості можна вважати кожен процес подолання проблемних ситуацій, під час якого вона користується набутими на попередніх етапах свого розвитку й соціалізації навичками і механізмами поведінки або відкриває для себе нові способи поведінки та вирішення завдань, нові програми і плани внутрішньопсихічних процесів.
Механізми адаптації особистості з успіхом виконують свої функції, якщо приводять її до адаптованості у соціальній ситуації чи середовищі [7, с. 263].
Соціально-психологічну адаптованість він характеризує як стан взаємовідносин особистості й групи, коли особистість без тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів продуктивно виконує свою провідну діяльність, задовольняє свої основні соціогенні потреби, повною мірою йде назустріч тим рольовим очікуванням, які висуває до неї еталонна група, переживає стан самоствердження і вільного виявлення своїх творчих здібностей. Адаптація ж це той соціально-психологічний процес, який за сприят- ливого перебігу приводить особистість до стану адаптованості [7, с. 342].
А.А.Налчаджан підкреслює, що без знання особистості людини, її настанов, уявлень про світ, інтеріоризованих нею соціальних норм, рівня зрілості, рівня розвитку її захисних і незахисних механізмів та їх комплексів неможливо зрозуміти особливості процесів її адаптації [7, с. 342].
Як бачимо, більшість науковців розглядає соціально-психологічну адаптацію нерозривно, в поєднанні, тому це дало підстави розглянути і на основі викладеного запропонувати власне визначення поняття “психологічна адаптація”, під яким ми розуміємо відповідну систему заходів, що спрямовані на формування в особи здатності пристосовуватися до існуючих у суспільстві вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного суспільства, з метою готовності до нових умов життя та праці.
Слід вказати і на те, що адаптація людини залежить від комплексного впливу на неї природних, спадкових, географічних чинників, хоча останні і не відіграють вирішальної ролі в її соціалізації.
Не менш складним процесом є соціально-економічна адаптація, що передбачає створення нових соціально-економічних норм і принципів економічних відносин

7
індивідів, суб’єктів, що включає адаптацію до реальної соціальної дійсності розмірів допомоги по безробіттю, рівня зарплати, пенсій і допомоги. Вони повинні відповідати не тільки фізіологічним, а й соціокультурним потребам людини. Адаптаційні зміни є більш-менш свідомими змінами, через які проходить особистість у результаті трансформації, змінами ситуації. Зміни постійно супроводжують життя людини, тому для кожного індивіда важливо бути готовим до критичних періодів, поворотних моментів, свідомого перегляду своєї життєвої позиції в нових обставинах. Це створює реальні передумови готовності до повноцінної, активної адаптації.
Звільнені працівники змушені адаптуватися до сучасних соціально-економічних реалій, нерівномірно проходять ці стадії: деякі адаптанти вириваються вперед, успішно переймають норми, цінності і моделі поведінки в нових умовах, інші освоюють нові моделі поведінки повільніше, треті взагалі залишились на стадії переживання “шоку”.
Висновки і перспективи подальшого розвитку. В науковій статті проаналізовано морально-психологічні та соціально-економічні особливості звільнених працівників до нових умов професійної діяльності, відповідно до чого виявлені основні проблеми, з якими сьогодні стикаються звільнені працівники розумової сфери діяльності, адаптуючись до нових умов професійної діяльності. В першу чергу, це проблема працевлаштування. Від того, як пройде цей етап соціального становлення, залежить не тільки майбутнє певної людини, а й майбутнє її близьких. Це також нова робота, яка б відповідала психологічному складу і потребам людини, а також освіті та трудовим навичкам особи. І кінцевим чинником є рівень оплати праці, що зможе відповідати запитам і потребам людини.
Також наведені рекомендації щодо основних чинників, які б дали змогу поліпшити соціально-економічну та соціально-психологічну адаптацію звільнених працівників (рис. 4). Для поліпшення соціально-економічної адаптації звільнених працівників необхідно удосконалити, а в деяких випадках навіть відновлювати систему перекваліфікації, професійного переорієнтування. Відповідним державним структурам потрібно тісніше і більш ефективно співпрацювати у сфері прогнозування ситуації на ринку праці та планування кількості й складу випуску майбутніх фахівців, а також усунути розрив між вимогами ринку праці та рівнем перепідготовки фахівців.
Що стосується поліпшення соціально-психологічної адаптації звільненого персоналу, то необхідно: підвищувати роль і значущість різних видів служб зайнятості, надавати психологічну підтримку звільненим працівникам на всіх стадіях їх професійної переорієнтації і в процесі пошуку роботи та активно розвивати технології соціально- педагогічної і професійної спрямованості.
Питання адаптації працівників після звільнення в органах державного управління та в органах внутрішніх справ привертає в Україні все більшу увагу управлінців, працівників системи МВС та науковців. Тому подальше їх дослідження, безумовно, матиме теоретичне і практичне значення для функціонування системи
МВС та управління.

8
СОЦІАЛЬНО
-
ЕКОНОМІЧНИЙ

АСПЕКТ АДАПТАЦІЇ


СОЦІАЛЬНО
-
ПСИХОЛОГІЧНИЙ

АСПЕКТ АДАПТАЦІЇ



Необхідно удосконалити, а в деяких випадках навіть відновлювати систему перекваліфікації, професійного переорієнтування, щоб забезпечити звільненим працівникам можливості для більш усвідомленого вибору діяльності
Необхідно підвищувати роль і значущість різних видів служб зайнятості (передусім державних як найдоступніших). У рамках цього завдання потрібно приділяти більше уваги рекламі можливостей служб зайнятості як у середовищі людей, що шукають роботу, так і в середовищі роботодавців
Відповідним державним структурам слід тісніше і більш ефективно співпрацювати у сфері прогнозування ситуації на ринку праці та планування потреб державних органів у кадрах
Потрібно надавати психологічну підтримку звільненим працівникам на всіх стадіях їх професійної переорієнтації та в процесі пошуку роботи
Необхідно усунути розрив між вимогами ринку праці та рівнем перепідготовки фахівців
Для підвищення ефективності роботи щодо соціальної адаптації звільнених працівників необхідно активно вдосконалювати технології соціально
- педагогічної і професійної спрямованості

Рис. 4. Рекомендації щодо поліпшення адаптації звільнених працівників

Список використаних джерел
1.
Абулафия М. Мид и многоголосие универсальности / М. Абулафия // Вопр. философии. –
1995. – № 2. – С. 27.
2.
Адаптация человека / под ред. З. И. Барбашовой. – Л., – 1972. – С. 41.
3.
Галус О. М. Деякі аспекти професійної адаптації студентів вузу в контексті концепції неперервної освіти / О. М. Галус // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2005. – Режим доступу : http: eprints.zu.ua/951/05gomkno.pdf
4.
Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. –
376 с.
5.
Дворцова Е. Формирование концепции предпринимательского эпоса / Е. Дворцова //
Харьковские социологические чтения. – Х., 1995. – 172 с.
6.
Зотова О. И. Методы исследования социально-психологических аспектов адаптации /
О. И. Зотова, И. К. Княжева // Методология и методы социальной психологии. – М., 1977. – С. 173–188.
7.
Налчаджан А. А. Социально-психическая адаптация личности: Формы, механизмы и стратегии / А. А. Налчаджан. – Ереван : АН АрмССР, 1988. – 342 с.
8.
Оболенський О. Ю. Проходження державної служби : навч. посіб. / О. Ю. Оболенський,
В. М. Сороко. – К. : НАДУ, 2008. – 91 с.
9.
Пономарев Я. Психология творчества / Я. Пономарев // Тенденции развития психо- логической науки. – М., 1989. – 45 с.
10.
Семиченко В. А. Психология направленности : учебное пособие / В. А. Семиченко, А. М. Га- лус ; под общ. ред. В. А. Семиченко. – Хмельницкий : ХГПИ, 2003. – 521 с.
11.
Социология государственной службы : терминолог. словарь-справоч. / под ред. Г. Г. Зин- ченко, В. Г. Игнатова. – Ростов н/Д, 1996.
12.
Aberg J. The role of human Web assistants in e-commerce: an analysis and a usability study,
Internet Research / J. Aberg, N. Shahmehri // Electronic Networking Applications and Policy. – 2000. – Vol. 10. –
Issue 2. – 456 р.
13.
Clifford J. Introduction: Partial Truths / J. Clifford // Writing Culture: The Poetics and Politics of
Ethnography. – Berkeley-Los Angeles, 1996. – 417 р.
14.
Etzioni A. The Active Society / A. Etzioni. – New-York : Free Press, 1998. – 393 p.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал