«Монетарні режими: структура, цілі та ефективність»



Скачати 335.48 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка1/3
Дата конвертації04.06.2017
Розмір335.48 Kb.
  1   2   3

Тернопільський національний економічний університет
Кафедра економічної теорії
Міждисциплінарна курсова робота
з
«Економічної теорії» на тему:
« Монетарні режими: структура, цілі та ефективність »
Студентки 2 курсу групи ФБС-21 напряму підготовки «Фінанси та кредит»
Рудої О.Я.
Керівник: доцент, кандидат економічних наук,
Возьний К.З.
Національна шкала___________
Кількість балів_______________
Оцінка ECTS________________
Члени комісії__________________________
(підпис, прізвище та ініціали)
__________________________
(підпис, прізвище та ініціали)
__________________________
(підпис, прізвище та ініціали)
м. Тернопіль – 2016 р.


2
План:
Вступ
Розділ 1: Монетарна політика та її інструментальні складові.
Розділ 2: Аналіз ефективності монетарної політики Національного банку України.
Розділ 3: Напрямки удосконалення монетарного режиму в Україні в умовах кризових явищ.
Висновки
Список використаної літератури
Додатки


3
Вступ
Подолання економічних криз, зниження довгострокових ризиків для фінансової стабільності, досягнення посткризового відновлення економіки можливе за рахунок істотного зростання ролі монетарної політики, яку проводить центральний банк. Монетарну політику слід розглядати як один із найбільш дієвих засобів макроекономічного регулювання, оскільки її вивчення дає можливість пояснити закономірності взаємодії і протікання макроекономічних процесів національного та міжнародного рівнів.
На сьогоднішній день одним із найбільш важливих і актуальних завдань в
Україні є розробка і запровадження нових підходів та інструментів для підвищення ефективності грошово-кредитної політики з метою подолання макроекономічної нестабільності. За таких обставин важливого значення набуває вибір адекватних цілей монетарного регулювання, що здійснюється через механізм таргетування.
Виникає потреба дослідження переваг та недоліків існуючих монетарних режимів та їх подальшої трансформації у відповідності до поточних економічних умов. Відповідно метою роботи стало обґрунтування пропозицій і рекомендацій щодо вибору таких цілей грошово-кредитної політики, які здатні забезпечити ефективний вплив монетарного регулювання на економіку і сприяти використанню відповідних інструментів і режимів монетарного регулювання як надійних засобів протистояння впливу негативних наслідків фінансової кризи.

Для досягнення цієї мети в курсовій роботі поставлено такі завдання:
 розкрити сутність поняття «монетарна політика»;
 розглянути класифікацію цілей монетарної політики спираючись на досвід зарубіжних країн;
 визначити переваги та недоліки різних монетарних режимів та можливості й доцільність їх застосування в Україні;
 проаналізувати макроекономічні показники України в еволюційному контексті впровадження монетарних таргетів;
 дослідити існуючий монетарний режим та його подальшу трансформацію у відповідності до сформованих інституційних умов;

4
 запропонувати практичні рекомендації щодо підвищення дієвості монетарного режиму для досягнення макроекономічної стабілізації вітчизняної економіки.
Об’єктом курсової роботи є стратегічні орієнтири монетарної політики в умовах вибору ефективного монетарного режиму.
Предметом дослідження
є особливості, закономірності
і тенденції використання монетарних режимів Національним банком України для досягнення стабілізації вітчизняної економіки.

5
1. Монетарна політика та її інструментальні складові
Монетарна політика є складовою частиною економічної політики держави, яка сприяє досягненню прогнозованих соціально-економічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і завдань, користуючись інструментами грошово- кредитного і валютного регулювання. Позитивний вплив даної політики на розвиток держави визначає ефективність всієї грошової системи. У сучасній ринковій економіці монетарна політика є одним з найвагоміших важелів впливу держави в особі центрального банку на перебіг економічних процесів в цілому та на конкурентоспроможність країни зокрема.
Для повного розуміння економічної сутності монетарної політики потрібно чітко сформулювати її визначення. В економічній літературі існує досить велика кількість тлумачень монетарної політики ( додаток А).
Західні дослідники схиляються до думки, що монетарна політика виступає компонентою економічної політики, зміст якої зводиться до наступного:
 по-перше, здійснюється таким головним державним інститутом країни як центральний банк;
 по-друге, за допомогою контролю грошової системи країни визначає темпи приросту грошової пропозиції, рівень і структуру відсоткових ставок, доступність кредитних ресурсів, низку інших макроекономічних показників;
 по-третє, першочергово спрямовується на досягнення цінової і фінансової стабільності, зайнятість, збалансованість за зовнішніми платежами, а також економічний ріст
.
Підсумовуючи визначення науковців, ми вважаємо, що під монетарною політикою варто розуміти всі заходи, інструменти та дії регулятивного характеру, що здійснюються центральним банком країни і реалізуються через грошовий ринок країни для забезпечення фінансової стабільності держави.
У більшості країн світу спрямованість монетарної політики суттєвим чином пов’язана із вибором стратегічних цілей економічної політики. Стратегічні цілі монетарної політики варто розглядати як глобальні макроекономічні завдання, які є постійними для усіх країн з розвинутою ринковою економікою. До головних із них можна віднести наступне: забезпечення сталого економічне зростання; підтримання

6
низьких темпів інфляції (стабільність цін); сприяння високому рівню зайнятості населення; збалансування платіжного балансу.
Якщо звернути увагу на зарубіжний досвід, то слід відмітити, що провідні банківські системи світу визначають, що основною метою їх монетарної політики є забезпечення стабільності цін (додаток Б).
Безперечно, в умовах глобалізації центральні банки економічно розвинених країн, зокрема, США, Великобританії та країн ЄС, при визначені монетарної стратегії мають можливість обирати більш широкий спектр цілей, інструментів своєї діяльності і, відповідно, можуть керуватись при цьому певними грошовими правилами або застосовувати дискреційні дії.
Приміром, Федеральна резервна система США здійснює монетарну політику з
імпліцитною ціллю без «номінального якоря». Стратегічними цілями ФРС США виступають досягнення максимального рівня зайнятості, забезпечення цінової стабільності і підтримка помірних довгострокових відсоткових ставок [24]. Згідно
Маастрихтського договору, в основі мандату ЄЦБ лежить забезпечення стабільності цін, тобто збереження індексу споживчих цін нижчим або близьким до рівня 2% у середньостроковій перспективі [22]. Монетарна політика Банку Англії направлена на підтримку таких головних цілей як забезпечення цінової і фінансової стабільності, при чому стабільність цін вважається більш пріоритетною у тому розумінні, що вона забезпечує довіру до курсу британської валюти [21].
Загальні тенденції розвитку більшості країн світу підтверджують суперечливість впливу окремих стратегічних цілей на стан макроекономічної рівноваги. За таких умов центральні банки світу змушені оптимально маневрувати власними інструментами при виборі тієї чи іншої концепції монетарної політики.
У зв’язку із тим, що центральний банк не може безпосередньо вплинути на досягнення стратегічних цілей, то ним встановлюється проміжні і тактичні цілі.
Критерії, вибору проміжних цілей грошово-кредитної політики є наступними:
 стратегічні і тактичні цілі повинні бути тісно взаємопов’язані;
 можливість чіткого кількісного вираження;
 можливість здійснювати центральним банком порівняно нескладний контроль та оперативний вплив.

7
Проміжні цілі грошово-кредитної політики – це певні зміни в економічних процесах, які допомагають сприяти досягненню стратегічних цілей. Проміжні цілі є
індикаторами грошового ринку та допомагають відслідковувати загальні макроекономічні тенденції. Наприклад, якщо метою економічної політики є заходи, які спрямовані на економічне зростання при скороченні безробіття, то в такому випадку проміжною ціллю буде пожвавлення економічної кон’юнктури.
Проміжні цілі загалом слугують доповненням стратегічних та конкретизують
їх. Для прикладу, пожвавлення кон’юнктури ринку шляхом збільшення грошової маси або зниження відсоткових ставок у короткостроковому періоді може спричинити зростання попиту та цін, і тільки тоді за умови, що ці заходи активізують інвестиційні процеси, відбудеться зростання виробництва.
Проміжними цілями вважається [5, с. 9]:
 пожвавлення чи стримування кон’юнктури на ринках;
 регулювання грошової маси в обігу;
 регулювання обсягів інвестицій тощо.
Щоб досягнути проміжні цілі, центральним банком країни встановлюються тактичні цілі. Їх головними рисами є короткостроковий характер та тісний зв’язок зі стратегічними цілями.
Тактичні цілі полягають у регулюванні основних економічних показників за допомогою банківської системи на основі зміни валютного курсу, грошової маси та рівня процентних ставок, що здійснюють вплив на досягнення проміжних цілей грошово-кредитної політики. До кожного з цих показників може ставитися одне з трьох пріоритетних завдань: зростання, стабілізація або зниження.
Реалізація тактичних цілей здійснюється виключно оперативними заходами центрального банку, які мають короткостроковий характер дії. Дані особливості значно ускладнюють вибір методів та механізмів реалізації тактичних цілей грошово-кредитної політики держави.
При виборі тактичних цілей монетарної політики, важливо звернути увагу на такі їхні характеристики:
 можливість виміру досягнутих результатів;
 можливість здійснювати оперативний контроль;

8
 можливість оперативного впливу на відповідні економічні процеси.
Останнім часом у більшості центральних банків розвинених країн і у країн з ринками, що розвиваються, існували істотні відмінності як у виборі цілей монетарної політики, так і у організації та структурі їх діяльності (додаток В).
Свідченням чого є застосування центральними банками на практиці теоретичних концепцій монетарної політики, які реалізовувались через вибір певних стратегічних орієнтирів, зокрема:

 монетарне таргетування, яке направлене на контроль грошових агрегатів;
 таргетування обмінного курсу, яке спрямоване на досягнення курсової стабільності;
 інфляційне таргетування, яке має на меті підтримання макроекономічної стабільності цін [12, c.61-62].
Загалом термін «таргетування» (від англ. target – ціль) являє собою встановлення цільових орієнтирів чи кількісних параметрів, що визначають і дотримуються у своїй діяльності центральні банки більшості країн. Як правило, головною ціллю може слугувати твердий цільовий орієнтир допустимого приросту певного кількісного параметру у межах якого повинні утримуватись темпи приросту для одержання певного конкретного результату [10, с. 256]. І хоча забезпечення цінової стабільності є пріоритетною ціллю монетарної політики майже для усіх центральних банків, не виключається можливість вибору серед монетарних стратегій тієї, яка найкраще здатна забезпечити досягнення проголошеної цілі, а тому може бути предметом для дискусій (додаток Д).
Стратегія монетарного таргетування переважно базується на концепції кількісної теорії грошей, яка стверджує, що у економіці існує пряма залежність між темпами пропозиції грошей в обігу і рівнем інфляції у довгостроковому, і навіть у середньостроковому періоді. Згідно даного монетарного режиму, приріст визначеного монетарного агрегату використовується як номінальний ціновий якір монетарної політики [3, c. 66-74]. Серед переваг монетарного таргетування виділяють, зокрема, можливість узгодження монетарної політики з розвитком внутрішньої макроекономічної ситуації. Це дає змогу вибирати інфляційні орієнтири, відмінні від орієнтирів інших країн, які є головними торговельними

9
партнерами, а також мати більшу свободу дій при флуктуації економічного зростання. Наступною перевагою монетарного таргетування є практично моментальна підзвітність монетарної політики, оскільки ефективне використання грошового агрегату як проміжної цілі залежить передусім від спроможності центрального банку проводити незалежну монетарну політику, спрямовану на підтримання низької і стабільної інфляції. Передумови успішного запровадження таргетування монетарних агрегатів полягають: по-перше, у забезпеченні стабільності попиту на гроші; по-друге, у підтримці ефективного контролю за зміною грошової маси в обігу з боку центрального банку. Монетарні агрегати повинні належним чином контролюватися центральним банком, у протилежному випадку вони не надаватимуть чітких сигналів про заходи монетарної влади, спрямовані на досягнення цілей щодо інфляції [25, с. 10].
У 70-80-х рр. ХХ ст. політики таргетування грошової маси дотримувались більшість європейських країн, включаючи центральні банки Німеччини, Франції та
Італії до створення Європейського центрального банку, а також Федеральна резервна система США. Проголошення центральними банками цільових орієнтирів приросту грошових агрегатів демонструвало чіткі сигнали для економічних агентів з боку органів монетарної влади про наміри здійснити вплив на економічне зростання, інфляцію, безробіття через механізм регулювання пропозиції грошей в обігу. Таким чином, монетарне таргетування виступає достатньо контрольованим проміжним орієнтиром для центрального банку, оскільки через зміну грошової бази останній може суттєвим чином впливати на динаміку грошових агрегатів [8].
Таргетування обмінного курсу є наступним важливим видом монетарної стратегії, і має досить давню історію, яка походить від прив’язки вартості грошей до вартості певного товару. Ще на початку XX ст. переважала думка, що основою монетарної системи, якої мали дотримуватись центральні банки виступає беззаперечна конвертація емітованих паперових грошей у золото. Після Другої світової війни більшість економістів, фінансистів, політиків, які приймали певні монетарні рішення, вважали, що фіксовані обмінні курси є вирішальним елементом монетарної стабільності як в окремій країні, так і у глобальній фінансовій системі.
Саме тоді більшість країн світу запровадили Бреттон-Вудську валютну систему,

10
головною функцією у якій для центральних банків було підтримання фіксованого курсу власної валюти щодо долара США. Дана валютна система припинила своє
існування лише на початку 70-х рр. ХХ ст. внаслідок того, що монетарна політика
ФРС США спонукала своїх потенційних торговельних партнерів брати на себе її
інфляційні ризики. На сучасному етапі більшість країн, що розвиваються, використовує монетарний режим із фіксованим курсом власної валюти відносно однієї зі світових резервних валют країни з низькою інфляцією (приміром, щодо долара США або євро). На практиці у ролі номінального якоря виступає обмінний курс, який поділяються на три головні види:
1) фіксований обмінний курс «де-факто», який застосовується без будь-яких
інституціональних засад;
2) фіксований обмінний курс у рамках відповідного законодавства (тобто, такий особливий режим фіксованого обмінного курсу як «currency board»);
3) відмова від національної грошової одиниці на користь спільної валюти групи країн або валюти однієї з іноземних країн [6, с. 11].
Як правило, другий і третій режими таргетування обмінного курсу потребують жорсткої фіскальної дисципліни, наявності достатньої кількості золотовалютних резервів, стабільності у фінансовому секторі економіки.
Таргетування валютного курсу виступає зручним цільовим орієнтиром монетарної політики за умов, коли іноземна валюта широко застосовується національною економікою виконуючи при цьому функції міри вартості і засобу нагромадження. У довгостроковій перспективі стабільний обмінний курс розглядається як засіб збереження внутрішньої цінової стабільності і довіри економічних агентів до національної грошової одиниці. Головною перевагою таргетування валютного курсу є транспарентність і відкритість у діяльності центрального банку, оскільки економічним агентам значно зручніше аналізувати динаміку обмінного курсу, ніж зміни грошової маси в обігу чи темпи інфляції.
Більше того, тарегування обмінного курсу дає змогу центральному банку обмежувати чинники, які обумовлюють поширення імпортованої інфляції, що, у свою чергу, сприяє досягненню внутрішньої макроекономічної рівноваги [8, c.172].

11
Для інфляційного таргетування як номінальний якір застосовується публічно проголошена інфляційна ціль і зобов’язання центрального банку проводити монетарну політику таким чином, щоб її досягти [4, с. 210]. Проміжна ціль визначається як відхилення прогнозу інфляції від цільового показника з подальшим відповідним коригуванням за допомогою інструментів монетарної політики. За таких умов інфляційне таргетування слід розглядати як стратегію монетарної політики центрального банку, визначальною рисою якої виступає важливість досягнення цінової стабільності через підтримку низьких, стабільних темпів
інфляції.
Професор О.І.Петрик наголошує, що інфляційне таргетування варто визначати як систему монетарного устрою, яка характеризується публічним проголошенням офіційної кількісної цілі щодо інфляції на середньострокову перспективу (на період або кілька періодів, через які дія головного інструменту монетарної політики, тобто відсоткової ставки, набуває найбільшого впливу на інфляцію), чітким розумінням і впевненістю у тому, що низька і стабільна інфляція є основною ціллю монетарної політики у довгостроковому періоді, а також прозорістю і підзвітністю центрального банку, що базується на досконалій системі комунікацій з громадськістю [25, с. 12].
Переважна більшість дослідників пропонують певні формальні критерії для відокремлення інфляційного таргетування від інших монетарних стратегій.
Зокрема, вони виділяють наступні трактування:
 публічне оголошення кількісної цілі для інфляції;
 зобов’язання щодо досягнення і утримання цінової стабільності як домінантної цілі монетарної політики;
 практика використання усієї наявної економічної інформації (тобто, центральний банк при прийнятті монетарних рішень базується не лише на одній змінній, приміром, обмінному курсі чи монетарних агрегатах);
 прийняття і підтримка високого ступеня прозорості і звітності.
У наукових працях американського дослідника, професора Колумбійського університету Ф.С.Мишкіна розкрито п’ять обов’язкових елементів стратегії

12
інфляційного таргетування. До головних елементів даної монетарної стратегії дослідник відносить наступне:
 публічне проголошення середньострокової кількісної інфляційної цілі;
 інституційне зобов’язання щодо досягнення цінової стабільності як головної мети монетарної політики, якій підпорядковані інші цілі;
 імплементація монетарної політики, яка заснована на використанні усієї повноти інформації, у якій при ухваленні рішень щодо застосування монетарних
інструментів враховуються багато змінних, а не лише грошові агрегати або обмінний курс;
 даний монетарний режим базується на високому ступені відкритості монетарної політики через відповідні комунікаційні канали з громадськістю і учасниками ринку щодо планів, цілей і рішень монетарної влади;
 високий рівень звітності центрального банку щодо досягнення інфляційної цілі і застосування відповідних механізмів забезпечення цієї звітності [17, с. 487].
Таргетування
інфляції розкриває головні аспекти неокласичної
і неокейнсіанської теорій, які ґрунтуються на можливості застосування центральним банком дискреційного регулювання, що направлене на підтримку стабільного рівня цін за умов сталого зростання грошової маси в обігу. У країнах Єврозони зберігається можливість комбінованого таргетування на основі грошового агрегату
М3 та індексу споживчих цін, хоча домінантою виступає саме інфляція [8, c.171]. У більшості розвинених країн перехід центральних банків до таргетування інфляції відбувався наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. (додаток Е).
Вперше на практиці дану монетарну стратегію застосували Нова Зеландія,
Канада, а згодом Ісландія, Великобританія, Австралія, Швеція, Фінляндія, Іспанія.
На сучасному етапі інфляційне таргетування застосовує Європейський центральний банк. Згідно даного монетарного режиму, як правило, цільовим орієнтиром обирається індекс споживчих цін. Проте, у деяких країнах до нього не включаються компоненти, які перебувають поза монетарним контролем з боку центрального банку [8, c.171].
Щоб забезпечити успішність функціонування кожної із описаних вище монетарних стратегій за інших рівноважних економічних умов, обов’язково

13
необхідно враховувати критерії відкритості національної економіки, стабільність співвідношення монетарних агрегатів та інфляції, міру впливу відсоткових ставок центральних банків на макроекономічні процеси країни [14, с. 257]. Прикметні риси головних стратегій монетарної політики відображено в додатку Ж.
Переважна більшість сучасних центральних банків застосовує стратегію монетарної політики із чітко визначеними цілями і правилами щодо її досягнення.
Дуальний мандат центрального банку може характеризуватись такими завданнями:
 низька і стабільна інфляція (цінова стабільність), що виступає необхідною умовою для ефективної макроекономічної політики, і тому має бути ціллю макроекономічної політики;
 центральний банк однозначно є відповідальним за рівень інфляції у довгостроковому періоді;
 монетарна політика передбачає зниження мінливості ВВП відносно довгострокового потенційного рівня;
 одночасне досягнення стабільної інфляції і низької мінливості ВВП відносно потенційного рівня.
З огляду на те, що обидва перших завдання монетарної політики перебувають у сфері монетарної діяльності практично усіх світових центральних банків. У випадку якщо центральний банк має дуальний мандат, як, приміром, ФРС США, тоді він включає до мандату усі зазначені завдання. Останнім часом більшість країн досягли вагомих результатів у сфері макроекономічної політики, не використовуючи при цьому експліцитного «номінального якоря». Таким чином, обмінний курс, грошові агрегати або прогноз майбутньої інфляції не був проміжною ціллю монетарної політики. Проте, успішність реалізації такого підходу
ФРС США можна вважати швидше винятком, ніж серйозною альтернативою при виборі стратегії монетарної політики для інших центральних банків. Окрім того, головна особливість монетарної політики за будь-якого монетарного режиму полягає у існуванні суттєвих часових лагів між застосуванням інструментів і їх впливом на рівень інфляції. Для розвинених країн такий часовий лаг може перевищувати два або більше років, що вимагає превентивних заходів з боку центрального банку, який не може очікувати поки інфляція значно зросте, а

14
інфляційні процеси вийдуть з-під контролю. Саме тому монетарна політика повинна орієнтуватись на майбутнє, що, у першу чергу, буде залежати від зміни часового лагу [26].
Відмінності у різних монетарних стратегіях розкривають особливості діяльності центральних банків. Реалізація на практиці однієї із основних концепцій монетарної політики, її практичне застосування у вигляді таргетування тих чи
інших цільових орієнтирів, а також використання при цьому певних монетарних
інструментів здатне першочергово визначатись певними конкретними тенденціями макроекономічного розвитку країни, а також враховувати певний історичний період і стратегічні цілі, які лежать в основі загальної економічної політики

15


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал