Молодь І ринок №7 (78), 2011 п остановка проблеми. Процеси



Скачати 78.93 Kb.

Дата конвертації04.01.2017
Розмір78.93 Kb.
Молодь і ринок №7 (78), Постановка проблеми. Процеси світової глобалізації охопили практично всі сфери людської
діяльності: економіку, культуру, інформаційний простір, технології та управління. Це дало змогу говорити про розвиток відкритого інформаційного суспільства з притаманним йому мережевим способом взаємодії між людьми в усіх напрямках
їх діяльності. Соціально­економічні зміни,
підвищення сучасних суспільних вимог до рівня професіоналізму та конкурентоспроможності
діячів музичної галузі спонукають до розв’язання актуальних проблем системи їх підготовки,
пов’язаних із формуванням творчо­активної
особистості музиканта, здатної до постійного самовдосконалення, реалізації інтелектуального та культурного потенціалу. Одним із шляхів досягнення вищевказаної мети є запровадження в процес підготовки майбутнього вчителя музики музично­комп’ютерних технологій. Подібні
технології покликані стати провідним
інструментом для визначення нових способів підвищення рівня культури виконання музикантів у контексті прискореного динамічного розвитку суспільства. Значущість цього питання не викликає сумнівів, адже інформатизацію освіти визнано одним із пріоритетних державних завдань,
вона має здійснюватися згідно з єдиними державними нормативами, враховуючи при цьому специфічну особливість цієї галузі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Одним із перших наукових досліджень,
присвячених інформатизації процесу навчання, є
дослідження Т. Вороніної. Саме вона наголосила,
що комунікаційні технології впроваджуються в процес навчання без відповідних теоретичних розробок, часто без необхідного педагогічного осмислення й творчої підтримки [1, Проблеми взаємодії людини й комп’ютера,
закономірності їхнього діалогу, зміна мислення,
пам’яті, уяви, процесів сприйняття й переробки
інформації, емоційної сфери під впливом обчислювальних машин розглядалися Є . Машбицем [4, 241], Л. Мільто [5] та ін. Місце нових інформаційних технологій у навчально­
пізнавальній діяльності та їх вплив на психіку людини досліджувалися в працях Б. Гершунського
[2], О. Падалки [6]. Погоджуємося з думкою
В. Кременя, який говорить про актуальні
проблеми освітив процесі її реформування для досягнення рівня відповідності сучасним цивілізаційним змінам суспільства. За словами автора, навчити людину на все життя за звичної, традиційної освіти неможливо. Тому слід змінювати функції навчального процесу шляхом навчання самостійному оволодінню новими знаннями та інформацією [3]. Суттєвою дослідник називає також функцію навчального процесу – навчити людину використовувати отримані знання в своїй практичній діяльності.
У психологічних дослідженнях відзначається,
що комп’ютерні технології та їх візуалізація впливають на формування теоретичного,
творчого й модульно­рефлексивного мислення й уявлення, а образність уявлень тих або інших явищі процесів у пам’яті студента збагачує
сприйняття навчального матеріалу. Різноманітним аспектам інформатизації освітньої галузі
присвячені численні наукові праці. Істотно важливим питанням у підготовці майбутніх вчителів музики має стати зміна філософії освіти з відтворювальної на пошукову. Проте загальні
методи й закономірності створення та використання засобів інформатизації в процесі
підготовки майбутнього вчителя музики в Україні
досліджені недостатньо.
Метою статті є розкриття значущості застосування комп’ютерних технологій у музично­педагогічній освіті, що зумовлює
позитивні змінив розвитку особистості студента
УДК Віктор Луценко, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри музики та хореографії з методиками викладання навчально-наукового інституту педагогіки
Житомирського державного університету
імені Івана Франка
МУЗИЧНО-КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ
ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
У статті розглядається значущість наданих комп’ютером принципово нових можливостей у розвитку професійного мислення майбутнього вчителя музики, що дозволяє істотно доповнити та змінити сам характер його діяльності як виконавця й педагога.
Ключові слова музично-комп’ютерні технології, професійне мислення, дистанційне навчання.
Літ. 7.
МУЗИЧНО-КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
©
В. Луценко, 2011
Молодь і ринок №7 (78), та ґрунтується на посиленні пізнавальних,
емоційно­мотиваційних процесів навчання.
Виклад основного матеріалу. Музично­
комп’ютерні технології в сучасній системі
підготовки майбутнього вчителя музики можна розглядати як засіб його професійного вдосконалення з огляду нате, що 1) підвищений
інтерес до предмета, який викладається із застосуванням комп’ютерних технологій, має
позитивний вплив на статус самого предмета) відкритий спосіб роботи дозволяє студентам долучатися до більш складних творчих ситуацій,
які потребують зосередження 3) музиканти, що користуються комп’ютером та інформаційним програмним забезпеченням, більшою мірою задоволені результатами своєї роботи, ніж ті, хто здобуває результати за допомогою традиційних засобів 4) збільшується відсоток студентів, які
виявляють бажання продовжувати роботу з комп’ютерними технологіями в позаурочний час.
Зазначимо, що комп’ютер уможливлює
аранжування, запис, редакцію й друк партитур;
запис, редагування та подальше виконання партитур за допомогою звукових карт або зовнішніх синтезаторів, підключених за допомогою
інтерфейсу MIDI; оцифровку звуків, шумів, що мають різну природу, подальшу їх обробку та перетворення за допомогою програм секвенсорів;
гармонізацію готової мелодії зі застосуванням обраних музичних стилів і можливість їхньої
редакції аж до винаходу власних стилів керування звучанням електронних інструментів шляхом уведення виразних параметрів до початку виконання запис партій акустичних інструментів
і голосового супроводу в цифровому форматі з наступним їх збереженням і обробкою в програмах­редакторах звуку запис звукових компакт­дисків тощо.
У ХХ столітті зв’язок композиції з теорією
інформації посилився за допомогою об’єднання й комбінування музичних параметрів з
акустичними. Так, композитор­додекафоніст
Антон Веберн намагався втілити ідею створення багатомірного музичного простору­континуума.
Ця багаторівнева модель звуку виявилася найбільш придатною для застосування електронного генерування звуку з використанням чітко диференційованої модуляції параметрів частотного, тривалісного та динамічного рівнів.
Але такого роду компроміси в сфері наукових пошуків не враховують особливості слухового сприйняття й не завжди є художньо значущими цінностями. Важливо відзначити, що музика сьогодення потребує засвоєння більш об’єктивного підходу, спорідненого з точними науками. Це повинно забезпечити надійний фундамент наукової істини для розробки критеріїв,
за якими можна було б судити про переваги та недоліки нової музики. На цьому шляху розвитку музичного мистецтва слухове сприйняття стає
пересічним учасником у засвоєнні музичного матеріалу, воно поступається місцем візуальному аналізу партитури. Поява таких понять, як
“просторова музика, спектральна гармонія”,
“обертонова формантна гармонія (розширення поняття від гармонії між тонами до гармонії
всередині тонів) свідчить про необхідність запровадження нової технології музичної
творчості.
Виявлення внутрішніх зв’язків у музикуванні
та доказ їхнього еволюційного характеру дозволяє
підійти до розв’язання більш складних задач датування, авторства й відновлення загублених творів. Численні експерименти з електронними машинами, здатними відтворювати звук, привели до виникнення різних способів написання музики,
а звідси – до появи різноманітних стилів і напрямів.
Нове звучання, незвичайне й незвичне стало визнаватися новаторством у музиці. Багато відомих сучасних композиторів, наприклад,
К . Штокхаузен, О. Мессіан, А. Шнітке,
незважаючи на складність роботи з технікою,
писали твори зі застосуванням нових електронних
інструментів. Необхідність використання в музиці
цифрових технологій відразу визнали працівники фірм звукозапису, виробники компакт­дисків. У
наш час стає нормою в прикладній музиці (до спектаклів і кінофільмів) замість оркестру або
інструментального ансамблю використовувати фонограми, озвучені технологіями віртуального цифрового звуку. Економічно це є більш рентабельним. Фонограма тут виступає як перша й остання музична ланка між задумом режисера­
постановника і композитора немає необхідності
ні в партитурі, ні в людині­переписувачі партійні в оркестрових репетиціях, ні в диригенті, ні в студії
звукозапису. Автор музики відповідно до побажань постановника спектаклю чи фільму складає музичний епізод з точним розрахунком часу його звучання, сам же втілює його в політембральній стереофонічній звуковій формі.
Фонограма, виконана талановитим композитором­
майстром, який віртуозно володіє музично­
комп’ютерними технологіями, здатна викликати такий же захвату слухачів, які оркестровий твір,
але в електронній фонограмі можуть бути ще застосовані фантастичні звукові ефекти, що неможливо озвучити в реальному акустичному середовищі.
Зазначимо, що значно більший простір для
МУЗИЧНО-КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
Молодь і ринок №7 (78), композиторської фантазії дає робота в секвенсорних програмах типу Cakewalk, Пізні версії цих програмних продуктів, що розраховані на потужні швидкодіючі комп’ютери,
інтегрують різні функції секвенсорних редакторів, багатотрекових цифрових аудіостудій,
віртуальних синтезаторів. Для музикантів ці
програми є дещо складними з огляду на наявність багатьох опцій від аматорів музики вони вимагають безумовної професійної музичної
освіти. Очевидно, що актуальною є проблема руху назустріч один одному двох векторів освітніх технологій у музиці спочатку навчити музикантів усім премудростям комп’ютерного програмування сучасного звукового полотна й надалі фахівцям у сфері інформаційно­
комп’ютерних технологій та звукового дизайну дати ключ до грамотного розуміння законів музичної творчості.
Комп’ютери є невід’ємною частиною концертного устаткування музичних колективів,
поряд з мікшерними пультами, інструментами,
мікрофонами та процесорами обробки звуку. За останні роки розвиток цифрових технологій дозволив комп’ютерові посісти провідне місце в керуванні музичними шоу. Він є основним джерелом синхронізації всіх дій, що відбуваються на сцені, адже чимало колективів використовують у виступах відеоряди, які повинні бути синхронними з музикою. Разом з тим сучасні
комп’ютери дозволяють керувати й
освітлювальним приладдям на сцені та в залі, що дозволяє зробити шоу набагато ефектнішим, не залучаючи при цьому додатковий персонал.
Комп’ютери також полегшують діяльність звукорежисерів, запам’ятовуючи настроювання звучності, панорами й обробки кожного каналу,
зроблені на саундтреку (цифрові мікшерні пульти також є мінікомп’ютерами, які керуються головним комп’ютером, які синтезатори,
семплери, процесори ефектів. Зрештою, під час виступу більшість з них вимагає лише невеликої
корекції. Музикантам же комп’ютер дозволяє на сцені думати тільки про гру й роботу з заломне відволікаючись на переключення різних ефектів обробки, банків звуків, октаві т.д., тому що всі
перераховані вище пристрої мають керування по
MIDI­інтерфейсу. Потрібно лише дати програмі
сигнал, який синхронізує інші програми, та передбачити можливі імпровізаційні вставки, номери.
Отже, підсумовуючи все вищевикладене, ми зазначаємо, що на сьогодні комп’ютер є
мультитембральним інструментом і невід’ємною частиною будь­якої студії звукозапису.
Безсумнівно, саме слово студія в багатьох людей асоціюється з поняттям “масової
культури”, тобто проявами поп­культур и й сучасного шоу­бізнесу. В сучасних освітніх стандартах вищої професійної освіти комп’ютерні
засоби виокремлються як один із змістовних компонентів підготовки педагога­музиканта.
Процес використання комп’ютерних технологій поєднує дві самостійні, але в той же час взаємозумовлені складові а) комп’ютерні
технології у викладанні музичного мистецтва;
б) комп’ютерні технології в музичній діяльності.
У будь­якій сфері людини доцільне застосовування комп’ютера підвищує її
результативність, що позитивно позначається на якості. Відтак, комп’ютер бере на себе всю технічну роботу, вивільняє творчі сили людини й тим самим, сприяє оптимізації її діяльності.
Музика не є винятком. Використання цифрового
інструментарію в музичній освіті є проявом процесу загальної комп’ютеризації навчання.
Висновки та перспективи подальших досліджень. Музично­комп’ютерні технології це нова сфера знань, яка постійно розвивається.
Вона знаходиться на межі техніки та мистецтва,
що надає людині можливість постійно вдосконалювати інструменти для творчості,
навчання й наукових досліджень. Ця галузь має
динамічну природу, пов’язану з безперервним відновленням досягнень науково­технічного прогресу. Резюмуючи все вище викладене,
зазначимо, що в історичному контексті моделі
освіти вчителів значною мірою пов’язані з двома основними концепціями навчання – засвоєнням готових інформацій і готових зразків професійної
поведінки й з так званим пошуком шляхів одержання знань, різновидів евристичних течій.
Гнучкість підготовки фахівців повинна створювати можливість введення їх у поліваріантність педагогічного мислення,
методологічних і світоглядних позицій, а також бачення безлічі шляхів опанування професією вчителя. Нові кваліфікації повинні відрізнятися від попередніх, обтяжених спеціалізованою й дидактичною підготовкою. В наш час переважає
образ творчого, інноваційного викладача, що точно відзначає й розв’язує дидактично­виховні
проблеми, а також проектує їх нові рішення. На наше глибоке переконання, недостатньо готувати фахівців винятково для відтворювального виконання професійних функцій. Сучасна освіта повинна в більш широкому масштабі включатися в підготовку творчих вчителів­новаторів, здатних не тільки вміло користуватися накопиченим досвідом своєї професії, алей активно збагачувати його новими цінностями на основі впровадження
МУЗИЧНО-КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

84
музично­комп’ютерних технологій навчання,
зокрема, інформаційних. Воронина Т. П. Философские пробл емы образования в информационном обществе : автореф.
дисс. на соискание научн. степени докт. филос. наук :
спец. 09.00.08 “Философия науки и техники” /
Т.П. Воронина. – Мс. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образов ания: Проблемы и перспектив ы /
Б.С. Гершунский. – М Педагогика, 1987. – 264 с. Кремень В.Г. Суспільство знань і якісна освіта /
/ Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
“Освіта”, № 13 – 14, 21 – 27 березня 2007 р. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения / Е.И. Машбиц.
– М Педагогика, 1988. – 192 с. Мільто Л.О. Гуманістична модель особистісно- зорієнтованих технологій / Л.О. Мільто // Творча особистість вчителя проблеми теорії і практики /
Ред. кол.: Н.В. Гузій (відп. ред.) та ін. – К, 1999. – Вип. 3.
– С. 55 – 60.
6. Падалка ОС. Економіка, що потрібна всім.
Інформаційні технології в системі економічної
підготовки майбутнього вчителя / ОС. Падалка Гуманітарні науки. – 2002. – № 2. – С. 90 – 93.
7. Stockhausen K. Kompositions-Kurs über Sirius /
K. Stockhausen. – Kurten, 2000. – 268 р.
Стаття надійшла до редакції Постановка проблеми. Диригентсько­
хорова підготовка майбутнього вчителя музики на сучасному етапі це єдність і складний взаємозв’язок педагогічного,
організаційного й художньо­творчого процесів. Її
об’єкт ами є учасники художньо­творчих колективів, які вибудовують власні стратегії
поведінки, керуючись при цьому особистісними,
груповими та колективними цінностями й
інтере с ами. Їх діяльність будується на добровільних засадах і не піддається жорсткій регламентації, тут діють більш гнучкі неформальні
організаційні структури у міжособистісній взаємодії. Сьогодні ВНЗ забезпечують підготовку фахівців за спеціальністю Музичне мистецтво”
не тільки для культурно­освітніх закладів, алей для соціальних організацій, включаючи оздоровчі,
туристичні, різноманітні асоціації по роботі з дітьми тощо. Розвиток ринку освітніх послуг дав потужний імпульс для вдосконалення роботи в системі додаткової освіти. З’являються дитячі
академії мистецтв, музичні, спортивні, художні
школи, школи раннього естетичного розвитку,
школи культурологічного напрямку. Цим закладам надається право вибору своєї системи, яка бере до уваги соціум, максимально використовує умови та специфіку педагогічного колективу, відповідні
форми роботи. Ось чому складна й специфічна професійна музична діяльність повинна проходити за різними напрямками, які науковці прагнуть врахувати при розробці навчальних планів і
програм фахової освіти.
Зауважимо, що завдання диригентсько­хорової
підготовки студентів на сучасному етапі розвитку освітньої галузі не вичерпуються тільки набуттям певних умінь і навичок співу в хорі або керування ним, мануальної техніки диригування тощо.
Насамперед потрібно підготувати їх до самостійної творчої фахової діяльності. Виховання майбутнього вчителя музики – це синтез властивостей окремої особистості, які у своїй сукупності та динамічному розвитку зумовлюють
УДК Ірина Цюряк, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри музики та хореографії з методиками викладання навчально-наукового інституту педагогіки
Житомирського державного університету
імені Івана Франка
Валентин Федорченко, викладач кафедри музики та хореографії з методиками викладання навчально-наукового інституту педагогіки
Житомирського державного університету
імені Івана Франка
ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВІЙ
ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
У статті аналізуються педагогічні умови підвищення рівня фахової підготовки майбутнього вчителя музики на основі особистісного підходу.
Ключові слова диригентсько-хорова підготовка, особистісно орієнтовані технології, індивідуалізація процесу навчання, творчий розвиток особистості.
Літ. ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У ДИРИГЕНТСЬКО-ХОРОВІЙ ПІДГОТОВЦІ
МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
©
І. Цюряк, В. Федорченко, 2011


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал