Можливості групового тренінгу у подоланні шкільної дезадаптації учнів підліткового віку



Скачати 387.25 Kb.
Pdf просмотр
Сторінка2/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір387.25 Kb.
1   2   3
Рис. 1.1. Взаємозвязок соціальної адаптації із шкільною
Шкільна дезадаптація проявляється у таких формах (див. рис. 1.2.):
- непристосованість до предметної сторони діяльності
- нездатність керувати своєю поведінкою
- нездатність прийняти тем шкільного життя
- шкільний невроз, або фобія школи Аналіз проблеми дезадаптації дає можливість виділити також найважливіші чинники, що впливають на успішність процесі адаптації до школи
- рівень готовності дитини до школи (фізичної, соціальної, психологічної

16
- стан здоров’я;
- психологічні особливості (слабкий тип нервової системи, підвищена сензитивність, надмірна збудженіть);
- особливості розвитку (несформованість емоційно-вольовї сфери, слабка саморегуляція поведінки
- неправильне виховання всім ї (егоцентричний тип виховання, несприйняття дитини, гіперсоціальне виховання, тривожно-підозріле);
- стиль спілкування вчителя з учнями (авторитарний, демократичний, ліберальний, скандальний, непослідовний тощо.
Рис. 1.2. Схема проявів і форми шкільної дезадаптації
Дані чинники ми подаємо нарис. Практичне дослідження впливу зазначених чинників на процес адаптації учнів до школи є необхідною умовою розвитку продуктивної активності та творчої дитини. Вивчення цих показників відкриває можливості розробки стратегії індивідуалізації навально-виховної роботи з

17 дітьми та психолого-педагогічних рекомендацій щодо подолання різних форм дезадаптації в підлітків. Це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини.
Рис. 1.3. Схема чинників успішності процесу адаптації до школи
Тоді як адаптація – це існування організму в мінливих умовах, шкільна дезадаптація - це відхилення у навчальній діяльності, утруднення у навчанні, конфлікти з однокласниками, неадекватна поведінка. Звідси результат об'єктивних утруднень, небажання відвідувати школу. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптованості повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають. Дитина потрапляє в нову соціальну групу. Ситуація нового, невідомого для неї є в деякій мірі тривожною.
Дитина переживає емоційний дискомфорт, перш за все через невизначеність щодо вимог вчителів, про умови навчання, цінностей поведінки в колективі. Такий стан можна назвати станом внутрішньої

18 напруги, настороженості, слабкої здатності у вирішенні інтелектуальних питань.
Неможливо говорити про адекватне сприйняття дитиною оточуючого світу, через призму власної тривоги. Все це ускладнює весь навчально-виховний процес, продуктивність праці на уроці стає проблемною. Навіть потенційний відмінник може стати відстаючим в умовах дезадаптації. Не менш важливим є процес адаптації вчителя, якщо вчитель не знає своїх учнів, він не може успішно організувати їх самообслуговування, індивідуалізувати, диференціювати навчання. І немає значення яким чином розпочався навчальний рік в школі, процес адаптації все одно йде. Питання втому, скільки часу, і наскільки ефективно. Суть адаптаційного періоду в школі полягає втому, щоб створити неминучий процес адаптації більш інтенсивнішим. Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров'я дитини.
Дезадаптованість - не процес, а стан, що виникає від незадоволення основних потребу результаті використання неадекватних способів поведінки. Дезадаптованість учнів приводить до неадекватної, погано контрольованої поведінки, конфліктних стосунків, проблеми у навчальній діяльності. Період первинної адаптації — найвідповідальніший. Його орієнтовна тривалість складає строк від першого півріччя до кінця першого року навчання. Саме в цей часу дітей формується ставлення до педагогів і школи, класного колективу й навчальної діяльності. У випадку позитивного закінчення первинної адаптації це ставлення стає довірливо-зацікавленим. Якщо ж дитині такі не вдалося досягти певного психологічного оптимуму активності в навчальному колективі, то її переживання будуть недовірливо- тривожними. В останньому випадку необхідно говорити вже про вторинну дезадаптацію [14].

19 У ситуаціях, коли по закінченні річного строку навчання дитина демонструє погану пристосованість до школи й це може проявлятися у її низькій успішності, негативному ставленні до класного колективу або вчителя, у небажанні відвідувати навчальний закладів підвищеній дратівливості або конфліктності в ньому, то є підстави говорити про розгортання процесу її вторинної дезадаптації, яка є наслідком неспроможності учня самостійно подолати ті психолого-педагогічні проблеми, з якими він зіткнувся під час шкільного навчання. В цьому випадку для визначення ступеня й характеру важковиховуваності дитини з метою надання психокорекційних рекомендацій психологові необхідно використовувати спеціальні методи дослідження. Серед таких методів непогано зарекомендували себе карта спостережень Скотта, опитувальник Белла, який спрямовано на виявлення ступеня непристосованості дітей до різних царин життя (сім'я, школа, ставлення до суспільства, до самого себе. Перспективним уявляється ознайомлення з наступними симптомами дезадаптованості, сформульованими у вигляді запитань опитувальника Белла, адресованого дорослому оточенню таких дітей. Кожний з виділених симптомів окремо або в сукупності за певних соціальних обставин може виступати пусковим механізмом розвитку шкільної психологічної дезадаптації. Атому констатація їх й врахування у психолого-педагогічній роботі повинно стати предметом особливої уваги як психолога, такі педагогів. Ще одну проблемну в аспекті адаптації до умов навчання групу учнів у навчальному закладі утворюють обдаровані діти . Основна причина розвитку дезадаптивності таких дітей полягає у невідповідності стандартних навчальних програм розрахованих на навчання дітей з нормативними показниками розвитку, потребам випереджаючого психічного розвитку обдарованих. Окрім того, такі діти характеризуються своєрідними показниками фізичного розвитку й підвищеною психосоціальною чутливістю. Найчастіше дезадаптація проявляється у так званих ефектах

20 недовантаження обдарованих, коли навчання для них, завдяки легкості виконання завдань, втрачає цікавість, а природна інтелектуальна жвавість і потреба в нових враженнях спонукає розгортання їхньої активності, не пов'язаної зі змістом навчального предмета. Викладач найчастіше сприймає такі прояви активності обдарованого як артефакт навчання, певну перешкоду в роботі класу, що майже неминуче обертається конфліктом між ним і учнем. Тому раннє виявляння такого роду абітурієнтів уже на етапі їхнього вступу до школи, запровадження в навчальний процес елементів диференційованого навчання, розробляння індивідуалізованих програм навчання обдарованих дітей є важливими завданнями профілактики їхньої шкільної психологічної дезадаптації, запобігання розвиткові важковиховуваності й конфліктності таких учнів. Таким чином, з погляду розвитку механізмів дезадаптації особистої зазначимо, що кожна з розглянутих фаз має власні специфічні труднощі, неподолання яких призводить до прояву симптомів дезадаптації. Так, якщо дитині не вдається подолати труднощі фази пристосування, у неї внаслідок нечіткого уявлення про норми й правила групової поведінки набувають розвитку такі риси, як конформність (пристосовність) безініціативність, невпевненість у собі. Якщо ж на другій фазі (індивідуалізації) група активно відкидає індивідуальні прояви особистості учня, у нього можуть виникнути такі захисні психологічні механізми, як неадекватно заниженої самооцінка, підозрілість, негативізм та агресивні реакції. Неспроможність інтеграції у групу викликає неприймання дитини або підлітка групою і, навпаки, школярем — групи, що супроводиться його соціально-психологічною ізольованістю, розвитком синдрому аутсайдерства у такої особистості, що здебільшого негативно позначається на дальшому соціальному розвитку людини, негативно впливає на підтримку її психічного здоров'я.

21
Розділ ІІ. Дослідження особливостей шкільної дезадаптації
у підлітків


2.1.
Методологічні

засади

дослідження

З метою встановлення причин та форм перебігу шкільної дезадаптаціїь у рамках курсової роботи, нами було проведене комплексне соціально- психологічне дослідження серед підлітків, учнів 6 класу. Стратегія дослідження грунтується на тому, що найбільш дезадаптивним періодом для дітей у період навчання у школі є перехід з початкової ланки до середньої Дослідження соціальної адаптації підлітків проводилось нами на базі двох класів Львівської загальноосвітньої школи №25. Кількість учнів, що взяли участь у дослідженні – 45 чол. Для дослідження проблеми шкільної дезадаптації підлітків ми використовували такі методи та методики Метод спостереження. Дослідження процесу соціальної адаптації за допомогою психодіагностичних методик
- методика малюнок Мій клас
- методика малюнок Що мені подобається в школі
- методика малюнок Моя школа. Анкетування учителів, батьків по методиках
- методика Експертна оцінка адаптування дитини до школи
- методика Стиль педагогічного керівника (за О.Мотковим). Таким чином, за допомогою цих методик, ми спробуємо виявити показники шкільної дезадаптації підлітків.

22
2.2.
Дослідження

умов

соціальної

адаптації

підлітків

методом

порівняльного

аналізу

За допомогою методики Що мені подобається в школі діагностувалися особливості мотивації. Малюнкові проби дали змогу визначити
- мотиваційну незрілість
- дитячий негативізм
- високу шкільну мотивацію з позитивним ставленням до школи
- відсутність шкільної мотивації з перевагою ігрових мотивів
- пізнавальну мотивацію. Так порівнюючи дітей двох класів, ми бачимо, що у А класі спостерігається висока шкільна мотивація з позитивним ставлення до школи
(48,9%), а у Б - 46,7%. Найбільш значущими виявилися розбіжності між двома класами за такими показниками, як асоціальні. Цей симптомокомплекс указує на наявність у дітей невпевненості у схваленні дорослих, що виявляється у різних формах негативізму, а також мотиваційна незрілість. Досліджуючи взаємини між учителем і учнями, ми використали методику малюнок Моя школа, ця методика визначає не тільки взаємини, ай психологічний стан дитини, що виявляє ступінь виразності в дітей таких симпотомокомплексів, як захищеність, тривожність, недовіра до себе, відчуття неповноцінності, ворожість, конфліктність, труднощі спілкування, депресивність. Аналіз результатів малюнкового тесту Моя школа показав, що взаємодія між вчителем і учнями удвох класах була однакова і розбіжності незначні. Також було проведено методику Експертної оцінки адаптування дитини до школи. Вході дослідження нам потрібно було вивчити соціально- психологічну адаптацію дітей до школи за допомогою учителів та батьків. За результатами в нас вийшла схема для учителів і схема для батьків,

23 які ми зобразимо у вигляду таблиць 2.2. та 2.3.
Таблиця 2.2.
Результати діагностики вчителів Адаптація Неповна адаптація Дезадаптація Показники по 6Акласу
89,6 10,3
- Показники по Б класу
76,9 23
- Різниця показників
12,7 12,7
-

Таблиця 2.3.
Результати діагностики батьків
Адаптація Неповна адаптація Дезадаптація Показники по 6Акласу
85 14,9
- Показники по Б класу
69,2 30,7
- Різниця показників
15,8 15,8
- Отримані нами результати показані у стовпчиковій діаграмі для порівняльного аналізу (див. рис. 2.1.)
89,6 76,9 85 69,2 0
10 20 30 40 50 60 70 80 90 100 1
А
клас
1
Б
клас вчителі
батьки
Рис. 1.2. Порівняльний аналіз вчителі-батьки У нашому дослідженні процес соціальної адаптації дитини розглядається залежно від типу взаємодії педагога з учнями. Щоб це дослідити ми використовували методику Стиль педагогічного керівництва за О.Матковим). Для дослідження було протестовано всіх вчителів молодших класів удвох класах. Всього взяло участь 6 вчителів. За допомогою аналізу тестування спостерігається високий рівень співпраці педагога з дітьми. Між двома класами розбіжності незначні. Рівень

24 співпраці педагога з дітьми у А класі 84%, а у Б класі 79%. У загальному заданими аналізу вміння встановлювати стосунки співпраці з дітьми 85% учителів, а здатність до емоційного співпереживання, відкритого спілкування 95%. Таким чином, у класі з особистісно- орієнтованим вчителем внутрішнє самопочуття учнів значно краще, вони почуваються захищеними, у них нижчий рівень тривожності, діти більше довіряють собі, їм меншою мірою властиве відчуття неповноцінності, вони не такі ворожі їм легко спілкуватися. Таким чином, зробимо висновок, що на соціальну адаптацію, шкільну адаптацію дітей, на їх емоційний стан, бажання вчитися впливає характер спілкування вчителя з підлітками. Учителю слід віддавати пріоритет гуманістичним, демократичним принципам управління навчально-виховним процесом, оскільки вони повною мірою забезпечують успішний перебіг процесу адаптації. Методом спостереження за навчанням і поведінкою учнів на уроках та в позаурочний час, ми визначили особливості взаємовідносин між учителями і дітьми.
Психодіагностичне обстеження дозволило нам виявити, що в основному процес соціальної адаптації дітей проходить успішно проте існує і ряд специфічних труднощів. Це труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, та вчителем класоводом. На основі цього були виявлені типи труднощів соціальної адаптації та встановлені їх рівні. Результати психодіагностики були зіставлені з результатами спостереження, бесід з учителями та батьками. Проаналізуємо експериментальні дані з кожної психодіагностичної методики. За проективними малюнковими методиками Мій клас, Що мені подобається в школі, було виявлено нами три рівні соціальної адаптації. Група дітей з низьким рівнем соціальної адаптації, яка становить 13,3% учнів, це діти з певними істотними труднощами у соціальній адаптації. Діти,

25 які успішно адаптувались до умов нового соціального середовища з високим рівнем становлять 19,9% і середній рівень соціальної адаптації 66,8%. Особливого значення у соціальній адаптації набуває взаємовідносини з однокласниками. У групі дітей з високим рівнем проблеми такого типу невиявлені, з середнім рівнем соціальної адаптації 23% із низьким 77%. Такий результат ми пояснюємо зміною соціального середовища. Новизною соціальної ситуації. По аналізу методик Мій клас, Що мені подобається в школі, ми побачили, що зміна соціальної ролі дитини поява нових обов’язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями. Спочатку вони захоплені тільки навчанням, мало вступають в контакт з однолітками і вчителями. Стосунки підлітків з однолітками регламентовані, переважно нормами дорослої моралі, тобто успішністю у навчанні виконанням норм дорослих. Характерною особистістю взаємин підлітків є те, що їхня дружба заснована як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставині випадкових інтересів. Усе це сприймається дитиною як певний переломний моменту житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємовідносин з дорослими, найавторитетнішої фігурою серед яких стає одноліток. Аналізуючи результати діагностичних обстежень ми зробили загальний висновок. Що соціальна адаптація підлітків є важливою психолого- педагогічною проблемою, на яку слід звернути увагу вчителям, психологам і батькам. За результатами експериментального дослідженнями виявили найбільш типові труднощі, які впливають на соціальну адаптацію підлітків
1. Труднощі дитини у стосунках з вчителем
- не відчуває емоційну близькість з вчителем
- боїться вчителя
- важко вступити в контакт з вчителем.
2. Труднощі дитини у стосунках з однокласниками
- її кривдять, дражнять
- вона самотня

26
- у неї немає друзів.
3. Низька самооцінка
- недооцінювання себе
- недовіра до себе
- недовіра до людей
- недовіра досвіту
- відчуття неповноцінності.
4. Труднощі у спілкуванні
- малий словниковий запас слів
- неправильна вимова
- низький рівень розвитку здібностей у розумінні іншого
- апатія
- нерішучість
- замкненість
- невиразність
- чутливість до думки іншого.
5. Неуміння розв’язувати протиріччя між сімейними і шкільними ми. Отже, виникнення шкільної дезадаптації підлітків насамперед пов’язані з діяльністю педагога, з шкільним оточенням, неправильним вихованням всім ї. Можна передбачити, що категорії дітей з низьким рівнем шкільної адаптації в майбутньому будуть відчувати значні труднощів шкільному і в повсякденному житті, якщо завчасно не вжити відповідних корекційних і виховних заходів.


27
Розділ ІІІ. Можливості групового ренінгу у подоланні
шкільної дезадаптації підлітків
3.1.
Груповий

тренінг

подолання

шкільної

дезадаптації

Наявність шкільної дезадаптації призводить до значних змін особистісної сфери підлітка, а згодом і юнака. Для того щоб запобігти деструктивним змінам особистісної сфери спочатку підлітків, а потім і юнаків з юнками, треба запровадити заходи по попередній профілактиці цих явищ, та вести просвітницьку роботу не тільки з учнями і вчителями, а із батьками та членами сімей учнів. Якщо ці зміни виявлені в більш пізньому віці, то необхідно застосувати психолого-педагогічні вправи на корекцію негативних рис особистості. Усе вищесказане і стало метою розробки і реалізації представленої нами корекційної програми. Аналізуючи результати реалізації корекційної програми, яка була проведена у школі №25 серед 10 підлітків, обраних за результаттами експериментального дослідженнями перевірили і підтвердили її ефективність. Опанувавши теоретичні положення та літературні джерелами створили корекційну програму (тренінг, яка складається з комплексу корекційних вправ. Тренінг містить 10 занять і проводився по одному заняттю на тиждень, з листопада по лютий 2009 р. Запропоновані сценарії занять можуть використовуватись у роботі практичного психолога із юнаками та юнками як цілком, такі частинами. Відносна самостійність кожної зустрічі дає змогу планувати їх або кілька разів на тиждень (в разі посиленого тренінгу, або раз на тиждень, тобто робити вибір залежно від конкретних умов.
Мета групового тренінгу
1. За допомогою окремих діагностичних процедур, самоаналізу сформувати уявлення про особисту "Я"-концепцію (самооцінка, "Я' ідеальне,
"Я"-реальне, "Я"-фантастичне).

28 2. Побудувати умови для саморозвитку і адекватного формування "Я- концепції.
3. Розвинути вміння пізнавати інших людей.
4. Виробити навики ефективної комунікації.
5. Розвинути вміння адекватно формувати життєві плани і коригувати ціннісні орієнтації.
6. Отримати навики ефективного планування свого робочого дня.
7. Ознайомитися з методами психічної саморегуляції. Теоретичною основою для побудови тренінгу послужили такі механізми, психологічної структури особистісного росту
1. Самопізнання. Для успішного подолання шкільної езадаптації необхідно вияснити для себе свої можливості, свої сильні та слабкі сторони. Самопізнання включає в себе самоспостереження, самодіагностику, самоусвідомлення, самовідношення, самоаналіз, самооцінку. Пізнання людиною самої себе в значній мірі є процесом трансформації самовідношення у самоусвідомлення. Самовідношення — це "Я"-концепція. Вчинки людини визначаються не тільки "Я"-концепцією, ай самооцінкою — сполученням когнітивних уявлень про властивості своєї особистості.
2. Самостимуляція — використання прийомів, які сприяють внутрішньому спонуканню до саморозвитку. Основні прийоми самокритика, самостимуляція, само-наказ, самообов'язковість, самопримушування.
3. Програмування — формування мети і завдань, визначення шляхів, ресурсів і методів для самовдосконалення.
4. Самореалізація. Існує три основних елементи самореалізації прийоми організаційно-управлінського характеру, інтелектуальний розвиток, саморегуляція психічних станів.
5. Самопрезентація — представлення собі формі методів роботи над собою, адекватних актуальному розвитку особистості. Організаційні принципи
1. Формується група з 12— 16 осіб.

29 2. Місцем проведення занять має бути досить простора кімната аудиторія. У виборі місця проведення слід орієнтуватися нате, що учасники тренінгу будуть розміщені півколом. Потрібно передбачити зручні стільці і прийнятний температурний режим.
3. Тривалість одного заняття — 1,5—2 години. Детально ми представляємо лише перше заняття, всі інші проводяться за аналогією.
Заняття №1
Мета: ознайомити з загальною метою, яку переслідує тренінг, з правилами роботи у групі вивчити уявлення особистості про себе (рівень самооцінки, "Я"-концепція); створити умови для самопізнання та саморозвитку особистості юнака. Заняття розпочинається загальним знайомством ведучого з учасниками тренінгу, ознайомленням з метою занять та логікою їх проведення.
2.Самопрезентацїя. Учасникам тренінгу надається можливість самопрезентуватися. При цьому їм треба назвати своє ім'я, групу, хобі, думку проте, які риси характеру цінують найбільше в людині. Етап обговорення правил роботи у групі. Тренер пояснює учасникам основні принципи і особливості даної форми роботи.
— Правило персоніфікації. Воно вказує на необхідність звернення не до всієї групи взагалі, а до конкретної людини по імені. Всі вислови мають йти від свого імені.
— Правило довіри у спілкуванні. Учасники мають звертатися один до одного на "ти. На обговорення групи виносити особистісно значимі проблеми. Потрібно намагатись відкрито виражати свої почуття і думки.
— Правило "Тут і тепер. Потрібно говорити про ті проблеми, які хвилюють зараз. Намагатись обговорювати ті процеси, що проходять у групі.

30
— Правило зворотного зв'язку. Намагайтесь дати відчути тому, хто говорить, як виставитеся до його повідомлення. Той, хто говорить, має вловити цей зв'язок.
— Правило недопустимості безпосередніх оцінок людини. Оцінюємо не людину, а її дії.
— Правило "Стоп. Не можна змушувати людину говорити проте, що вона не бажає, або проте, що вона ще неготова говорити.
— Правило конфіденційності. Все, що робиться чи говориться під час занять, не виноситься за межі групи.
— Правило сумісних пошуків. Говоріть проте, що проходить у групі, тут і тепер. Вчіться довіряти своїм відчуттям. Старайтесь бути відкритими. Не уникайте ризику. Потрібно обговорити правила, їх має прийняти вся група.
4. Комплекс динамічних вправ для психоемоційного настрою на роботу
(КДВ).
КДВ допомагає позбавитися утисків і комплексів, гармонізує енергію людини, створює умови для позитивного настрою, сприяє входженню членів групи у потрібний робочий стан.
КДВ має п'ять періодів. На кожний період відводиться 2-—3 хвилини. Потрібно стати прямо і максимально розслабити тіло. Дихайте через ніс — якомога глибше. Непотрібно працювати, як насос, ваше дихання має бути хаотичним і достатньо швидким. Концентруйтеся тільки на своєму диханні. Тіло при цьому може почати рухатися, не заважайте йому. Рухи можуть бути будь-якими.
2. Не лякайтеся задача цього періоду — стати несповна розуму. Ви можете робити все, що завгодно кричати, стрибати, трястись, сміятися, плакати. Не контролюйте себе Навпаки, старайтесь підсилити ге, що вам хочеться робити. Робіть все якомога енергійніше, намагайтесь перетворитися на згусток енергії.

31 3. Станьте прямо і підніміть руки вгору. Почніть підстрибувати і викрикувати звук "ху". При цьому у вас має створюватися відчуття, що звук різко падає вниз живота. Під час вигуку намагайтеся викинути із себе всі негативні емоції, все те, що вам заважає, вичерпати себе "до дна. Виконуйте це якомога енергійніше.
4. Різко зупиніться. Нерухомо залишайтеся утому положенні, в якому ви зупинилися. Зберігайте повну нерухомість. Спрямуйте свою увагу всередину себе. Прислухайтеся до того, що відбувається всередині вас. Не намагайтеся відшукати в собі щось незвичайне, а просто станьте стороннім спостерігачем. Почніть легко танцювати, крутитися, наспівувати. Відчуйте спокій і звільнення від внутрішньої напруги. Вправа повторюється на початку кожного заняття.
5. Вправи на розвиток рефлексії.
Мета: розвиток уваги до оточуючих у процесі сумісної роботи усвідомлення своїх почуттів, намагання вербалізації. Єдність групи — важливий фактор ефективної роботи групи. З цією метою учасникам пропонується по команді "викинути" пальці — один, два. п'ять. Вправа повторюється до тих пір, поки всі учасники не викинуть однакову кількість пальців.
6. Хто ви і що ви можете про себе сказати Тренер прояснює зміст "Я- концепції для учасників тренінгу.
"Я"-концепція — це відносно стійка, більш чи менш усвідомлена система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свої стосунки з іншими людьми, і відноситься до себе. Складові — реальне "Я, ідеальне "Я, динамічне "Я, фантастичне "Я. "Я"-концепція — самосвідомість, самоповага, себелюбство, самооцінка. Метою вправи є дослідження особистих уявлень про себе на основі самооцінки, самоаналізу, самовідношення. Результатом аналізу виконання вправи є усвідомлення особистістю своїх особливостей, про які вона рідко

32 задумується. Створюються психологічні передумови для саморозкриття і самоприйняття. Розвивається критичність і об'єктивність ставлення людини до самої себе. Вправа №1. Задайте собі запитання "Хто Я" Запишіть відповідь, яка перша прийшла вам у голову. А тепер дайте відповідь на це запитання ще раз, тільки по-іншому. А тепер — ще раз. Проведіть лінію під цими трьома відповідями і дайте ще стільки відповідей, скільки зможете. Виконувати завдання потрібно у розслабленому стані. Виберіть двох людей, чия думка для вас має значення. Запишіть, якби кожний з них охарактеризував вас, відповідаючи на питання "Хто ви" Чи співпадають їхні відповіді з вашими В чому відмінність Чому НЕВІДПОВІДНІСТЬ УТОМУ, З ЯКИМИ СОЦІАЛЬНИМИ СТЕРЕОТИПАМИ ОТОТОЖНЮЄТЕ СЕБЕ ВИ, АЗ ЯКИМИ ОТОТОЖНЮЮТЬ ВАС ІНШІ ЛЮДИ, МОЖЕ ВКАЗУВАТИ НА ДЖЕРЕЛО МОЖЛИВИХ КОНФЛІКТІВ. Вправа №2. А тепер зробіть все те, що у вправі №1, тільки відповідаючи при цьому на питання, "Який я"
Проранжуйте характеристики, отримані в результаті виконання двох вправ, від найбільш важливої до найменш важливої. Визначте, скільки характеристик можна віднести до таких категорій
— позитивні (напр. розумний, життєрадісний
— негативні (напр. товстун, зануда
— нейтральні (напр. чоловік, вчитель Скільки вищевказаних категорій характеристик ви віднесли до
— фізичних якостей (сила, здоров'я);
— психологічних особливостей
— соціальних ролей. Проаналізуйте для себе отримані результати. Інформація для учасників тренінгу. Коли ви усвідомите і приймете себе такими, якими виє, ви отримаєте нові можливості для свого розвитку. Кожна

33 ваша якість, кожна риса характеру відкриває вам різні можливості. Робота над будь-якою стороною вашої особистості неминуче змінює ваш характер, поведінку і особистість в цілому. Саме в самому собі, у своїх особливостях ви знайдете ресурси для покращення стосунків з оточуючими, а також для особистого росту.
7. Діагностика рівня самооцінки. (Методика "Рівень самооцінки особистості.
8. Перше враження групи про мене. Дана вправа розрахована на отримання інформації проте, що думають про особистість кожного учасники групи. В результаті кожний член групи зможе порівняти свою думку про себе і думку про нього одногрупників, що значно якісно вплине на формування адекватної "Я"-концепції. Вправа №3. Кожний учасник приколює собі на спині аркуш паперу. В процесі вільного переміщення по кімнаті один одному має написати декілька фраз проте, якою йому здається дана людина з точки зору рис характеру, поведінки і інших якостей. По завершенні роботи члени групи знімають аркуші з груповою характеристикою. Виділяється достатня кількість часу для того, щоб члени групи могли проаналізувати групову характеристику на себе і співставити її з особистими уявленнями про себе. Необхідно відмітити схожість та відмінність.
9. Обговорення. Відвести на обговорення достатньо часу. Кожний член групи має висловитися про результати своєї роботи, про ті відкриття, які вдалось зробити на шляху самодослідження та самопізнання. Тренер супроводжує обговорення науково-методичним матеріалом, створює умови для активної групової роботи.
10. Домашнє завдання. Дати письмову відповідь на таке питання "Чи невластиво людині помічати в інших те негативне, що властиве їй самій" Проаналізуйте відповідь на своїй особистості.
11. Зворотний зв'язок. Учасники тренінгу висловлюють свої думки і побажання тренеру стосовно заняття.

34


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал