Модель злочинної поведінки особи та фактори, що її обумовлюють



Скачати 102.48 Kb.

Дата конвертації11.05.2017
Розмір102.48 Kb.
ауковий вісник Херсонського державного університету
Н
83
МОДЕЛЬ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИ ТА ФАКТОРИ, ЩО ЇЇ ОБУМОВЛЮЮТЬ
Ларченко М.О., к.ю.н., доцент
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
-
Постановка проблеми. Питання про природу та механізми злочинної поведінки особи завжди було і залишається ключовим для кримінології. На сьогодні існує багато концепцій, які з різних позицій представляють процес вибору особою злочинного варіанту поведінки. Однак більшість традиційних для вітчизняної кримінології теорій потребують суттєвого оновлення у зв’язку із зміною соціальних умов та потребою у переосмисленні деяких біологічних концепцій.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Більшість кримінологів так чи інакше розглядали вплив різного роду чинників на злочинну поведінку. Серед них варто згадати Ю.М. Антоняна, Ю.Д. Блувштейна,
А.І. Долгову, А.П. Закалюка, І.І. Карпеця, ОМ. Костен- ка, В.Н. Кудрявцева. А також авторів ряду останніх досліджень і публікацій О.О. Білоусову, Т.З. Гара- симіва, Б.М. Головкіна, ОМ. Гуміна, С.Ф. Денисова,
В.М. Дрьоміна, А.В. Петровського, О.Г. Сторубльон- кову, І.С. Скіфського.
Серед дореволюційних досліджень зазначеної проблематики можна виділити Р. Гарофало, М.Н.
Гернета, Е. Дюркгейма, А. Кетле, Н. Колаянні, Г. Тар- да, Е. Феррі та інших.
Постановка завдання. В сучасний період розвитку науки ми маємо змогу узагальнити накопичений кримінологами теоретичний матеріал та неупереджено підійти до його оцінки. Застосування методу моделювання має внести елемент раціональної обґрун- тованості висновків проведеного дослідження. Аналіз американських кримінологічних поглядів з зазначеної проблематики дозволяє поставити замету даної статті з’ясування сили і характеру впливу кожної з трьох груп факторів на злочинну поведінку особи.
Виклад основного матеріалу дослідження. Ви- ходячи з твердження, згідно з яким головна умова масових відхилень у поведінці населення полягає втому, що соціальна система, або система культури, або вони обидві втратили стійкість [1, с. 664-665,
695], варто розглядати злочинну поведінку в її загальному прояві, як комплекс негативних девіантних причин, спільна дія яких викликає певний наслідок – скоєння злочинів. У той же час, якщо говорити про злочинну поведінку конкретної особи, то її обумовлюють, у першу чергу, індивідуальні якості такої особи. Втім, ці якості також можуть бути обумовлені вихованням, іншими етапами соціалізації індивіда, його місцем у суспільстві.
Наукові дослідження останніх років свідчать проте, що вчені різних спеціальностей відмовляються від самого терміну причина, віддаючи перевагу визначенню факторів, які впливають на об’єкт, що досліджується, та встановленню кореляційних зв’язків між ними [2, с. 240]. На думку І.С. Скіфського, саме така пізнавальна методика дозволяє викрити детермінанти соціального явища (пояснити його, прогнозувати його розвиток та керувати ним на основі отриманих результатів. Представлена в його ґрунтовному дисертаційному дослідженні і модель насильницької злочинності, яка цілком може розглядатись і як модель злочинності взагалі:
, (де у – відповідний рівень кримінальної агресії, включаючи зареєстровані та латентні злочини (керована змінна х1, х, х … хn – конкретні незалежні змінні, що пояснюють злочинність (детермінуючі фактори конкретний часовий інтервал [3, с. Деструктивна патологічна поведінка індивіда (які будь-яка інша) може бути представлена в якості добутку трьох множин сил [4, с. 107] (ефект часу вданій моделі фіксований
(2)
Y – вектор поведінки конкретного індивіда, соціальної групи (людства);
n
a
– група сил космотеллуричного середовища;
n
– сукупність безумовних біологічних сил;

84
Серія Юридичні науки
Випуск 5. Том 2. 2013
n
– сукупність соціальних факторів.
Слід відмітити, що вказані групи сил неводна- ковій мірі впливають на девіантну поведінку, що підтверджується численними результатами сучасних наукових досліджень. У кримінології питання про співвідношення соціального та біологічного в особистості злочинця традиційно є дискусійним. Класичною працею радянського періоду розвитку науки в цьому питанні є робота М.П. Дубініна, І.І. Карпеця,
В.М. Кудрявцева Генетика, поведение, ответствен- ность. …», що побачила світу році. Ставлення до наведеного питання автори виразили наступним чином Взаємодія соціального та біологічного в людині заснована на тому принципі, що більш проста форма руху матерії – уданому випадку біологічна – еволюційно стала основою для виникнення вищої, більш складної форми, уданому випадку суспільної. Суспільна форма руху не може бути зведена до біологічного, однак в цілісній системі людини між ними наявний нерозривний зв’язок, взаємодія та єдність
[5, с. 15]. Загалом, саме в цей період відбувалось найбільш результативне дослідження впливу соціальних факторів на злочинну поведінку. Слід погодитись з думкою
Ю.Д. Блувштейна, який ще уроці зазначав, що індивідуальна злочинна поведінка не може досліджуватись відокремлено від суб’єкта цієї діяльності – особистості. Зовнішні умови не позбавляють поведінку її вибіркового характеру злочинна поведінка також не може бути виведена безпосередньо із зовнішніх умов, навіть якщо ці умови найбільшим чином сприяли ско-
єнню злочину. Зведення злочинної поведінки до суми реакцій особистості на зовнішні фактори призвело б до фатальної неминучості скоєння злочину будь-якою особою, що опинилась у певній ситуації. Це суперечить життєвій практиці та позбавляє кримінальну відповідальність моральних засад [6, с. Концепція активної ролі особистості веде до постановки питання проте, що саме найбільш вірогідно обумовлює вибір злочинної поведінки. Кримінологічна теорія може йти до його вирішення двома взає- модоповнюючими шляхами. Перший з них полягає в аналізі шкали соціальних цінностей та критеріїв, що склались у свідомості суб’єкта, які дозволяють ідентифікувати даний варіант поведінки як кращий або гірший порівняно з іншими можливими варіантами. Другий шлях полягає в розгляді об’єктивних (незалежних від системи критеріїв, що виробились у особистості) можливостей вибору та зв’язку між цими можливостями та вибором, що відбувся.
Перший шлях безпосередньо веде до дослідження так званої антисоціальної особистості або особистості з певними деформаціями свідомості, які по-різному характеризуються кримінологами. Однак, незважаючи на перспективність даного напрямку, важливим є розуміння об’єктивних соціальних процесів на макро- та мікрорівнях.
Біологічні сили, що впливають на злочинну поведінку особи, виявляють свою дію у таких напрямках етапах) вплив на формування конкретної життєвої ситуації) вплив на прийняття рішення вчинити злочин 3) вплив на процес скоєння злочину 4) вплив на результат злочинного діяння. При цьому характер цих видів впливу проявляється в обмеженні зони вільного вибору варіантів поведінки на кожному з наведених етапів. До біологічних факторів особи слід віднести стать, вік, темперамент, стан здоров’я, психічні аномалії. У той же час ми б не стали відносити до цих факторів спадковість, бона нашу думку, біологічно обумовлених антисуспільних якостей не існує, є лише антисуспільні способи задоволення певних потреб. Ці способи і подібні до них устремління прищеплюються (свідомо або несвідомо) людині в процесі її соціалізації. Так, Ю.М. Антонян уроці написав, що людина схильна до злочину як до хвороби або смерті, але в силу не біологічних, асоціальних програм, які успадковуються нею по архетипічних механізмах [7, с. 21]. Щодо психічних аномалій, то саме по собі їх поширення серед злочинців не свідчить про біологічну природу злочинності. Однак, якщо розглядати індивідуальні прояви злочинної поведінки особи, то безперечно наявність психічної аномалії веде до суттєвого звуження зони вільного вибору нею варіантів поведінки в конкретній життєвій ситуації. Втім, це в жодному разі не свідчить про фатальну приреченість до вибору саме злочинного варіанту.
Біологічні концепції отримали широке поширення в зарубіжній кримінології. Розвиток цього напрямку передусім пов’язують з іменем італійського психіатра
Чезаре Ломброзо, який у кінці XIX ст. досліджував причини злочинів на основі індивідуальних біологічних та психологічних характеристик. Так, він припустив, що більшість злочинців не планували злочинної кар’єри, а розвивались в тих само умовах, які інші члени суспільства. Втім, він також виявив певні фізичні атрибути, що є характерними для злочинців, і це навело його на думку про наявність біологічного та спадкового елементу, який сприяє появі потенційної схильності індивіда до скоєння злочину [8, с. 10]. У сучасний період, констатуючи передову роль американської кримінологічної науки, варто у зв’яз- ку з поставленим питанням передусім згадати дослідження Джеймса Вілсона та Річарда Хернстейна Злочин та природа людини …» [9], як побачилo світу році та широко обговорювалась в англомовному кримінологічному світі. Зокрема, автори аналізують факт зворотної залежності між злочинною поведінкою особи та часом, що проходить від акту поведінки до його результату. Уявляється, що зазначена залежність для будь-якого виду поведінки може бути виражена наступним рівнянням, (де В – стійка поведінка певного класу, що виражена у вигляді долі від усієї поведінки особи R – чистий результат поведінки B класу – результат, що може наступити від іншого варіанту поведінки, крім класу B;
D – часовий інтервал між поведінкою B і результатом
R, тобто затримка в результаті i – параметр імпульсивності, який оцінює, як різко може змінюватись ситуація з досягненням результату.
Для вибору між злочином (Bc) та його альтерна-
тивою (Bn), до уваги повинні бути прийняті два варіанти рівняння (3):
B
, (4)
(
)
n
n
n
c
p mR
B
p mR
R
D
i
, (де R – чистий результат злочинної поведінки – матеріальні та нематеріальні блага, крім матеріальних та нематеріальних одночасних витрат m – співвідношення результату злочину та його уникнення (тобто правові та інші санкції, які особа не отримала у зв’яз- ку з її відмовою від злочинної поведінки p
c
– ймовірність успішного виконання злочину p
n
– ймовірність отримати покарання та інші негативні наслідки у разі вчинення злочину – середня затримка між результатом злочину (тобто R) та прямі і непрямі наслідки, які мають місце при затриманні, засудженні, ув’язненні і ті. Крім цього, непрямі наслідки можуть полягати в утраті престижу, недоотриманій вигоді, втраті зв’язків з родиною та друзями і ті D – часовий інтервал між B
c
та R (тобто затримка в результаті злочинного діяння i – параметр імпульсивності, що однаковий для B
c
та B
n
, тобто і для злочину і для альтернативного варіанту поведінки [9, с. 531-532].
ауковий вісник Херсонського державного університету
Н
85
Очевидно, що вибір злочинної поведінки має тенденцію до більшої ймовірності, ніж альтернативний варіант поведінки (враховуючи можливість, у випадку якщо m або p
n
зменшується чи так само p
c
або збільшується. Якщо зв’язок між теперішньою поведінкою та майбутніми наслідками ясніше (на відміну від звичайного ближче або більш визначений) для злочину, то параметр i буде меншим для злочину, ніж для альтернативного варіанту поведінки. Сама по собі така різниця буде сприяти злочинності шляхом підвищення значення B
c
відносно B
n
, коли всі інші параметри є незмінними. Значення всіх показників автори описуваного дослідження пропонують проаналізувати шляхом виведення рівняння для D, при B
c
= B
n
. У випадку короткої затримки злочинного результату злочин стає неминучим, а при альтернативному варіанті поведінки переважають тривалі затримки.
Таким чином
1
c
n
c
R
D
p
i
m
p
(Чим більше додатне значення D, тим більша ймовірність того, що злочин відбудеться. Якщо D дорівнює нулю або є від’ємним числом, злочинне відбудеться. Таким чином, якщо D менше, ніж час, необхідний для вчинення злочину, він не відбудеться. Ймовірність висновків про можливість порушення закону повинна залежати від того, як довго і як часто індивід схильний її шукати, та цей стан можна виміряти за допомогою додатних значень D у рівнянні (6). Рівняння показує, що злочину сприяє затримка в системі кримінального судочинства (велике значення ) або недостатньо суворе покарання (малі значення m та
p
n
, відповідно. Крім того, велика потенційна перевага (зворотна до m) або висока ймовірність успіху (p
c
) сприяє злочину шляхом збільшення D. Нарешті, характеристика злочинця більше, ніж конкретний злочин або система кримінальної юстиції, виражаються другим членом в правій частині рівняння (6). Велике значення показника результату R
c
зменшує D. Таким чином, ймовірність злочину залежить від того, як різко змінюються майбутні наслідки (значення i).
Баланс протилежних силу рівнянні (6) може бути відображений наступною нерівністю
1
n
c
c
p
m
p
i
R
(Нерівність (7) має місце лише при D > 0 у рівнянні. Ця нерівність визначає передумови злочину. Ефектом від збільшення значення i, коли всі інші показники незмінні, є коливання від злочинця до
«незлочинця» з певними діапазонами значень інших змінних у нерівності.
Коли
n
p
p
, виразу лівому верхньому куті нерівності) наближається до нуля або йде довід ємних значень, що може мати місце, якщо ймовірність успішного злочину (p
c
) стала великою, або покарання) стало занадто малим, або відношення кримінального покарання до кримінального результату (m) занадто зменшилось. У цей момент злочинне відбудеться (враховуючи можливість) незалежно від того, якими будуть інші змінні. Це раціональне пояснення злочину з точки зору злочинця.
Якщо підвищене значення R
c
, це може призвести до порушення нерівності (7), а це у свою чергу – схилити чашу терезів убік альтернативного варіанту поведінки. Коли інші показники покращуються, злочин, який виглядав привабливо, може раптово виглядати незбагненно.
На малюнку 1 проілюстрована нерівність (7). Діагональна лінія розділяє правомірну поведінку та злочин. Якщо показник
n
p
p
вище лінії – злочинне відбудеться. Ця межа є висхідною лінією, яка наноситься з урахуванням параметру імпульсивності (тобто i). Це означає, що, чим більшим є параметр імпульсивності у кожному випадку, тим більш суворе покарання та більш впевнено повинно застосовуватись з метою недопущення злочину.
i
n
p
p
Рис. 1. Графічне зображення нерівності (7)
Діагональ є межею між злочином та альтернативним варіантом поведінки. Для кожного ступеня імпульсивності відносна перевага незлочинного варіанту поведінки повинна бути вище діагоналі або злочин буде вчинено (за наявності можливостей. Точка Х, наприклад, представляє собою поєднання обставин, які призведуть до злочинної поведінки. Нахил діагональної лінії дорівнює відношенню затримок в системі кримінального правосуддя до сукупності всіх загальних переваг від злочину. Чим нижче кут нахилу, тим більше спротив злочинній поведінці [9, с. 532-534]. Описуване дослідження не перевидавалось в США тане перекладалось російською чи українською мовою, проте воно є одним з найбільш цитованих у англомовній кримінології. Наведене пояснення злочинної поведінки особи представляє безумовний інтерес для пострадянської науки. Такий підхідне зменшує ролі соціальних факторів злочинності, але пояснює, від чого залежить той чи інший вибір варіанту поведінки конкретною особою в конкретних обставинах. Причому названі Д. Вілсоном та Р. Хернстейном пре- диктори того чи іншого вибору теж часто мають соціальну природу. Одним з таких факторів є організація системи кримінальної юстиції та рівень суворості встановленого в державі покарання. Хоча найважливіше значення у запропонованій моделі мають не самі наслідки злочинної поведінки у вигляді певних переваг або покарання, а їх суб’єктивне сприйняття індивідом. У той же час автори відкидають генетичну та природну схильність індивіда до злочинної поведінки. Ми підтримуємо цю точку зору. Вважаємо також, що заходи соціального порядку не в змозі утримати від злочину всі 100% населення. В самих США усього зароків (з 1985 по 1995 рік) активне використання досягнень біологічної та психологічної науку поєднанні з соціологією) для пояснення феномену злочинної поведінки особи перетворилось із спірного в загальноприйняте. Побачили світ цілий ряд досліджень, які розглядають злочинну поведінку з описуваних вище позицій [10]. Сьогодні американська кримінологія широко використовує досягнення таких наук, як педіатрія, дитяча та підліткова психіатрія, психологія розвитку, поведінкова та молекулярна генетика, неврологія, сканування мозку та нейронауки, медицина та багато інших. Так само актуальним напрямком в кримінології останніх років є дослідження поведінки та злочинної кар’єри» особливо жорстоких серійних злочинців [11]. Повертаючись до моделі (2), розглянемо питання впливу групи сил космотеллуричного середовища.

86
Серія Юридичні науки
Випуск 5. Том 2. 2013
Ідеться про вплив метеоричних, кліматичних та інших природних факторів. Саме вони найбільш ґрунтовно досліджувались уст. Приміром, Чезаре Ломбро- зо спостерігав за діяльністю людини при різних температурних режимах та барометричних коливаннях, а також у різні періоди року. Однак, він змушений був визнати, що економічні та політичні умови кінця
XIX ст. зовсім послабили та посунули назадній план впливи метеоричні. Однак їх значення в ґенезі злочинної поведінки не можна однозначно відкидати [12, с. 3, 12]. Серед вчених цього періоду – Е. Феррі, який відносив до причин злочинної поведінки, з-поміж іншого, клімат, природу, ґрунт та його родючість, денний або нічний час, періоди року, часову температуру
[13, с. 31]. Варто відмітити, що в цей період розвитку науки зазначені фактори носили назву фізичних та виділялись поряд з антропологічними та соціальними. Більшість вчених кінця XIX століття приходили до висновку, що в холодний період року в структурі злочинності переважають злочини проти власності, а в теплий період – злочини проти особи. Подібний календар злочинності в кінці XIX ст. спостерігається в Англії, Франції, Німеччині та в Російській Імперії. [13, с. 36, 75, 117, 152-157]. Про увагу до цього питання в вітчизняній кримінології говорить той факт, що статистичні збірники кінця XIX – початку XX ст. вміщують помісячну інформацію про кількість вчинених злочинів окремих видів. Ми вважаємо, що варто погодитись з думкою про вплив фізичних (космотеллуричних) факторів на злочинну поведінку, але також вірно і те, що зростаюче соціальне напруження, економічні та політичні кри- зисні явища значно послаблюють цей впливі його роль можна спостерігати лишена індивідуальному рівні. Варто відзначити і той факт, що вплив цих факторів у загальному масиві менший від впливу явищ біологічної та психологічної природи і набагато менший від впливу соціальних факторів. Цей висновок справедливий для України наданому етапі її розвитку.
Серед сучасних досліджень привертають увагу ті, що ведуться у сфері пошуків спільної природи фізичних факторів та злочинної поведінки. Зокрема, Джордж Мохлер зі співавторами розробили методику прогнозування злочинності на основі алгоритму, який застосовується сейсмологами для передбачення землетрусів та їх афтершоків. Мова йде впер- шу чергу про злочини проти власності, утому числі крадіжки зі зломом, крадіжки з автомобілів, а також крадіжки самих транспортних засобів. Дослідниками встановлено, щоці злочини мають тенденцію групуватись та поширюються в такий спосіб, які поштовхи великих землетрусів. Експериментально цю теорію було перевірено вмісті Санта-Круз (60.000 мешканців) у 2011 р, де місцевий відділ поліції був наділений спеціальним програмним забезпеченням, а все місто виступало в ролі певного набору даних. Проект набув широкого розголосу, обговорювався в багатьох американських засобах масової інформації. Поліція визначала за допомогою програми конкретні місця, де висока ймовірність вчинення злочину. Там у відповідний час виставлялись патрульні машини, обладнані бортовими комп’ютерами. Головна мета полягала в запобіганні злочинам. Результати – значнe зниження вуличної злочинності та крадіжок, що вражають Автори визнають, що аналогія злочинів і землетрусів не є зрозумілою суто інтуїтивно, бо один є процесом соціологічним, а інший – фізичним вони не пов’язані і тим, що їх викликає. Однак їх моделі є гнучкими і демонструють так званий ефект доміно як самого процесу. Тобто одна подія викликає ряд інших подій подібного роду. В такий спосіб можна моделювати будь-яку злочинну поведінку, але оперувати з крадіжками – найпростіше. Таким чином, дослідники вважають, що передбачити злочин – це те саме, що передбачити погоду. Тільки з погодою нічого не можна вдіяти. Ще до цього подібні дослідження проводились з використанням алгоритму продажів. В основі цього методу лежить той факт, що злодії належать до специфічної групи споживачів товарів (тільки вони беруть їх самовільно і не сплачують за них кошти. Тому подібно до того, як в бізнес-сфері прогнозують продажів кримінології можна прогнозувати крадіжки. Мета полягає втому, щоб випередити рух. Основні етапи процесу кримінологічного моделювання представлені в роботах Дане дослідження дозволяє продемонструвати один із ключових принципів моделювання – його універсальність. Цілком ймовірно, що моделі фізичних процесів адекватно відображають процеси соціальні, серед яких і злочинна поведінка особи. Варто взяти до уваги, що правопорушення, які взяті в сукупності на певному відрізку часу в конкретній країні, відрізняються суттєвою різноманітністю як за ступенем суспільної небезпеки, такі за психологічними, соціальними та юридичними ознаками. І разом з тим вони мають спільні риси в походженні, причинах та подальшій історичній долі. Це дає можливість вивчати не лише окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, аналізувати подібні причини і умови, що сприяють їх вчиненню [16, с. 7].
Висновок. У сучасний період розвитку України ми тривалий час продовжуємо переживати явища кризового суспільства. За період незалежності сформувалось нове покоління людей, у яких вже немає розчарування в політиці та соціальному устрої, які не втрачали моральні цінності, характерні для радянського періоду i яким непотрібно звикати до соціальної напруженості в суспільстві, про що багато писали кримінологи в перші десять років незалежності України. Це покоління не знає пануючої ідеології та командно-адміністративної системи, але воно має своє, сформоване в кризовий період уявлення прожиття, свої потреби і свій досвід вирішення проблем. Тому варто говорити не тільки про особливі соціальні, алей про специфічні психологічні риси сучасної злочинної поведінки, бо найбільша кількість осіб вчиняють злочини у віці 18-25 років. Сучасна молодь виховується неконтрольованими потоками інформації, переймає західні цінності, а разом з прогресивними технологіями нав’язується і західний стиль мислення. У зв’язку з цим бажання отримати все й одразу – мрія багатьох представників сучасної української молоді. Тому дослідження процесу вибору варіанту поведінки в залежності від тривалості реалізації злочинної мети та швидкості реагування системи кримінальної юстиції, яке в 1985 році було незбагненним, зараз актуальне як ніколи для України. Соціальні ж умови злочинності в сучасній Україні частіше пов’язані саме з економічними, а не з політичними причинами. Саме у цьому напрямку залишається багато матеріалу для подальших досліджень, утому числі з залученням досягнень передової кримінологічної науки з закордону.
ауковий вісник Херсонського державного університету
Н
87
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ Й ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ БРОДЯЖНИЦТВУ
І БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ЯК ФОНОВИМ ДЛЯ ЗЛОЧИННОСТІ ЯВИЩАМ
Назаренко ДО, к.ю.н.
Харківський національний університет внутрішніх справ
-
Бродяжництво та безпритульність у всі часи були показниками соціальних негараздів різного ґатун- кута гостроти від війн до тотальної криміналізації суспільств при збереження демократичного, правового антуражу. Відтак, вказані асоціальні явища, що мають характер фонових для злочинності, з одного боку, демонструють дійсний стан найбільш магістральних факторів злочинності, аз іншого – самі залучені до детермінаційного комплексу останньої. Не маючи постійного місця проживання тане перебуваючи в системі соціального контролю, чи-то в якості його суб’єкту, чи-то об’єкту, бездомний індивідуум втрачає конструктивні зв’язки з зовнішнім середовищем, відчужується від нього. Крім того, такі особи складають групу ризику в аспекті віктимізації та криміналізації особистості в цілому, що пояснюється специфікою організації життєдіяльності, характеристик найближчого оточення. У зв’язку з цим вироблення заходів протидії зазначеним соціальним девіаціям видається актуальним яку розрізі досягнення кримі-


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал