Модель професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи знз



Скачати 154.04 Kb.
Дата конвертації05.04.2017
Розмір154.04 Kb.
Модель професійної компетентності

заступника директора з навчально-виховної роботи ЗНЗ
Костіна Людмила Миколаївна,

заступник директора з

навчально-виховної роботи Полтавської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 ім.Т.Г.Шевченка
Сучасне суспільство та принципи, які склалися в ньому, диктують нові вимоги до кожної особистості, формування якої здійснюється під час безперервного навчально-виховного процесу в школі. У час кардинальних змін у державі школа повинна стати культурним, духовним, розвиваючим центром, що ефективно готує до життя підростаюче покоління з креативним баченням, цілеспрямованістю, небайдужістю до суспільних, політичних потреб, активністю в усіх сферах діяльності, при цьому з високим рівнем гуманних цінностей. Саме навчальний заклад повинен стати суб’єктом суспільної трансформації, що покликаний змінювати світогляд, вселяти впевненість і бажання творити власне майбутнє, ставати співучасником побудови успішної держави. Реалізація такої задачі лягає на плечі батьківської громадськості, власне дитячого колективу, але основними керманичами цієї справи є вчителі, заступники та директори, які цілеспрямовано і компетентно ведуть у перспективне майбутнє молоду людину, що є уже повноправним членом суспільства.

На думку вчених, основні проблеми освітян в цьому тисячолітті – це постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів; ускладнення проблем виховання; безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання й виховання; розв’язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок з таких суміжних з педагогікою наук, як філософія, психологія, медицина, економіка, кібернетика та ін.; робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає обов’язкове використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі.

І в кожній школі є принаймні одна людина, яка щоденно з цими проблемами зустрічається, вважаючи вирішення їх своїм обов’язком, і, крім цього, організовує навчальний процес, методичну роботу, готує статистичні звіти, коригує розклад уроків, заохочує вчителів до участі в конкурсах, допомагає педагогам повірити в себе, навчає молодих, тобто виконує роботу, якої не видно неозброєним оком, але від рівня професійної компетентності якої залежить результативність навчального процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. А ім’я цього «сірого кардинала» - заступник директора з навчально-виховної роботи.

Щоденно заступнику директора з навчально-виховної роботи доводиться адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях, використовуючи набуті знання, вміння, власний досвід; бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити; бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій; цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному та особистісному плані, так і в інтересах суспільства й держави; уміти добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел; вибирати альтернативи, що пропонує сучасне життя.

Сучасні вимоги, поставлені суспільством, державою, потребують переосмислення професійної компетентності керівників навчальних закладів та їх заступників. Знання, вміння та навички, котрі потрібні для здійснення професійної діяльності, безперечно, є важливими. Поряд із цим нині набуває актуальності поняття компетентності керівника, що визначається багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити професійність та готовність до здійснення результативної діяльності.

Компетентність - здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних відносинах - ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях. Компетентність — поняття, що логічно походить від ставлень до цінностей, та від умінь до знань (ЮНЕСКО (Ryehen & Tiana, 2004))

Українські науковці, зокрема Пометун, Бібік, Ващенко, визначають компетентність як спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначати, тобто ідентифікувати і розв'язувати, незалежно від контексту (від ситуації) проблеми, характерні для певної сфери діяльності [8].

Професійна компетентність розглядається науковцями як сукупність професійних властивостей (Л. Анциферова); як ступінь сформованості суспільно-практичного досвіду суб'єкта (Ю. Ємельянов); як професійна самоосвіта (А. Маркова); як стійка здатність до діяльності зі «знанням справи» (В. Огарьов); як здатність до актуального виконання діяльності (М. Чошанов). Науковий аналіз проблеми професійної компетентності вчителя дозволяє представити її як багатоаспектну. Зазначимо, що дослідники уявляють професійну компетентність вчителя: як високий рівень володіння знаннями, вміннями й навичками (В. Безрукова, О. Дубасенюк, О. Шахматова та ін.); як реалізацію потреб фахівця, як вирішення завдань професійної діяльності (С. Дружилов, С. Каплун, І. Климкович, С. Молчанов, В. Ягупов та ін.); як особистісну характеристику, властивість особистості, особистісне новоутворення (Л. Анциферова, Д. Завалишина, Є. Рибалко, О. Сімен-Сіверська, Н. Яковлева та ін.); як психічний стан особистості (А. Маркова, Н. Яковлева та ін.); як готовність особистості до здійснення професійної діяльності (Р. Ваврик, М. Варій, В. Косарєв, Н. Лобанова та ін.) [8].

Закордонні експерти мають власну точку зору на складові педагогічної компетентності. Наприклад, у США на посаді вчителів у школах бажають бачити висококомпетентних спеціалістів. Педагогічними працівниками можуть працювати особи, які успішно склали тести, зміст яких включає перевірку п’яти основних аспектів: основні вміння; загальний кругозір (знання літератури, історії, мистецтва); знання педагогіки, психології, філософії; знання обраного предмету; майстерність учителя (даний аспект, до речі, досить часто критикують, його визнають неадекватним, вважаючи, що досить важко врахувати всі елементи майстерності) [1].

В сучасній психолого-педагогічній науці проблема професійної компетентності педагога не має однозначного розв’язання. Різні трактування професійної компетентності вчителя обумовлені, перш за все, особливостями структури діяльності фахівців різних професійних галузей. Однак базовою характеристикою даного поняття залишається ступінь сформованості в педагогічних працівників єдиного комплексу знань, навиків, умінь, досвіду, що забезпечує виконання професійної діяльності (Н. Тализіна, Р. Шакуров, А. Щербаков та ін.). Ми підкреслюємо, що зараз не існує точного визначення «формули компетентності» (М. Чошанов.), критеріїв професіоналізму (А. Маркова), якостей професійної компетентності (І. Колесникова), а також особистісного професіоналізму (Е. Зеєр). Це пов'язано з тим, що сам термін ще остаточно не вивчений, недостатньо досліджений в психолого-педагогічній науці і в більшості випадків використовується для визначення високого рівня кваліфікації й професіоналізму фахівця [8].

Критерієм ефективності професійної підготовки учителя загальноосвітнього навчального закладу повинна бути сформована професійна компетентність як складна взаємодія професійних і особистісних характеристик. Професійну компетентність педагога ми розуміємо як синтез когнітивного, наочно-практичного й особистісного досвіду. При цьому, як наголошують В. Болотов, В. Сєриков, компетентність, виступаючи результатом навчання, не прямо випливає з нього, а є наслідком саморозвитку індивіда, узагальнення особистісного й діяльнісного досвіду [2, с. 21].

Заступник директора з навчально-виховної роботи – це перш за все вчитель. Але не кожен вчитель може стати і бути заступником директора. Чому? Що таке професійна компетентність заступника директора з навчально-виховної роботи? Як вона пов’язана з професійною компетентністю вчителя?

На всі ці питання немає однозначної відповіді.

Тому, модель професійної компетентності заступника з навчально-виховної роботи в кожного науковця може бути своя, а в кожного практикуючого заступника директора з навчально-виховної роботи – своя.

Згідно досліджень Мельник В.К. в дисертації «Підвищення управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти», професійна компетентність керівника визначається сукупністю знань, необхідних для посади; умінь і навичок, необхідних для успішного виконання функціонально-посадових обов’язків; професійних, ділових і особистісних якостей для більш повної реалізації власних сил, здібностей і можливостей при виконанні функціонально-посадових обов’язків; загальної культури, необхідної для формування гуманістичного погляду, духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості; мотивації професійної діяльності. Це визначення цілком можна віднести і до заступника директора з навчально-виховної роботи.

При зміні соціально-економічної структури українського суспільства змінилися вимоги до результативності навчального процесу загальноосвітнього навчального закладу, яким керує заступник директора з навчально-виховної роботи. Це, в свою чергу, викликало потребу цілеорієнтованих змін у його професійній діяльності. Виникло протиріччя між необхідністю застосування інноваційних технологій організації і здійснення навчального процесу та існуючим рівнем професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу.

Задача розвитку професійно значимих якостей особистості заступника директора з навчально-виховної роботи входить у ранг пріоритетних для системи управління освітою, бо безпосередньо пов’язана із забезпеченням ефективності роботи навчального закладу. Традиційний процес підвищення кваліфікації недостатньо задовольняє ці потреби.

Як зазначається в багатьох наукових дослідженнях, проблема компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи виступає як самостійна. При цьому відбувається зміщення вимог до робітника з формальних факторів його кваліфікації до цінності його особистісних якостей.

Ефективний розвиток заступників директора з навчально-виховної роботи має забезпечувати виконання таких вимог: проектування організації безперервного підвищення власної кваліфікації, забезпечення системного підходу в формуванні змісту підвищення власної кваліфікації, інтегрування традиційного навчання з підвищенням кваліфікації на робочому місці.

За психологічним словником, компетентність інтегрує цілий спектр особистісних якостей: поняття компетентності включає не лише когнітивну й операційно-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну й поведінкову. Це означає, що вона забарвлена якостями конкретної людини. Отже, зміст компетентності визначається тим, які вимоги до власної освіченості ставить особистість. Набуття компетентності – особиста задача і сформувати її не можна, бо вона набувається самою людиною і обумовлена її відношенням до власної вихованості й освіченості, усвідомленням того, наскільки необхідна її компетентність у житті, професії, улюблених заняттях, спілкуванні і т.ін. Інакше кажучи, особистісно-смислова складова компетентності дає ключ до розуміння її змісту і способів розвитку, організованому злитті двох змістів: знання і свідомості. Розгортання змісту освіти навколо особистісно значимих компетенцій, їх входження в зміст і є шлях переходу від безликих, відчужених від людини знань, до особистісних смислів, тобто пристрасному, ціннісному відношенню до знань.

Аналіз професійної діяльності заступника директора з навчально-виховної роботи в системі «людина-людина» дав змогу виділити особливості його професійної компетентності, що полягають в умінні встановлювати суб’єкт-суб’єктні відносини, впливати на мотиваційну та рефлексивну сферу вчителів й опосередковано учнів. Управління навчальним процесом окреслює другу і третю особливості його професійної компетентності – це необхідність сформованості дидактичної та управлінської культур.

На основі розробок вчених та спираючись на власний досвід роботи, ми представляємо модель професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу, подавши її як сукупність ключових компонентів професійної компетентності заступника директора (рис.1) .



  1. Інформаційно-комунікаційна компетентність (ІКТ-компетентність) передбачає здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства. Володіючи ІКТ, можна здійснювати інформаційну діяльність по збору, обробці, передачі, збереженню інформаційного ресурсу, по продукуванню інформації з метою автоматизації процесів інформаційно-методичного забезпечення; оцінювати і реалізовувати можливості електронних видань освітнього призначення і розподіленого в мережі Інтернет інформаційного ресурсу освітнього призначення; організовувати інформаційну взаємодію між учасниками учбового процесу і інтерактивним засобом, що функціонує на базі засобів ІКТ; створювати і використовувати психолого-педагогічні діагностичні методики контролю і оцінки рівня знань учнів, їх просування в навчанні; здійснювати навчальну діяльність з використанням засобів ІКТ в аспектах, що відображають особливості конкретного навчального предмету.

ІКТ-компетентність заслуговує на особливу увагу тому, що саме вона дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати найновітніші досягнення техніки в своїй професійній діяльності. Слід відмітити, що майже всі науковці виділяють цю компетентність як обов’язкову складову професійної компетентності педагога. Важливість формування ІКТ грамотності населення, створення неперервної системи підвищення кваліфікації в галузі ІКТ чітко відображена в Міжнародній програмі ЮНЕСКО «Інформація для всіх», оскільки саме від вчителів залежить розвиток інформаційної культури молоді.

  1. Комунікативна (або мовно-комунікаційна) - вміння вступати в комунікацію, бути зрозумілим; спілкування без обмежень усно, писемно, рідною й іноземними мовами. А якщо глибше – то це система психологічних знань про себе і про інших, умінь, навичок в спілкуванні, стратегій поведінки в соціальних ситуаціях, що дозволяє будувати міжособистісне спілкування відповідно до цілей і умов взаємодії. Через безпосереднє спілкування здійснюється найголовніше в педагогічній діяльності – вплив особистості на особистість. У зв’язку з цим комунікативні здібності та вміння заступника директора з навчально-виховної роботи набувають ролі професійно значущих. Ефективність професійно-педагогічного спілкування завуча залежить від рівня сформованості його комунікативної культури. До операційного компоненту готовності фахівця до педагогічної праці входять комунікативні вміння, які можемо об’єднати в систему. Система комунікативних умінь включає: вербальне спілкування, володіння невербальними засобами спілкування, професійно-педагогічною увагою, соціальною перцепцією; орієнтування у ситуації спілкування; створення самопочуття; установлення і підтримування зворотного зв’язку у спілкуванні; самопрезентацію; використання пристосувань; завоювання ініціативи; побудову та реалізацію плану спілкування; володіння педагогічним контактом.

  2. Продуктивна компетентність - це не лише вміння працювати, а насамперед, здатність до створення власного продукту, прийняття певних рішень, несення відповідальності за них, готовність і потреба у творчості.

  3. Математична компетентність - це вміння працювати з числом, числовою інформацією.

  4. Методична компетентність – це оволодіння знаннями методологічних і теоретичних основ методики навчання різних предметів, концептуальних основ структури і змісту засобів навчання (підручників, навчальних посібників тощо), уміння застосувати знання в педагогічній і громадській діяльності, виконувати основні професійно-методичні функції.

  5. Автомізаційна компетентність - здатність до саморозвитку, творчості, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; готовність і потреба навчатися протягом усього життя.

  6. Соціальна компетентність - це соціальні навички (обов’язки), що дозволяють адекватно виконувати норми і правила життя в суспільстві. Соціальна компетентність означає готовність і здатність установлювати соціальні відносини, при цьому дуже важливим є розвиток соціальної відносності та солідарності.

  7. Здоров’язберігаюча компетентність – відповідальне ставлення до власного життя та здоров’я, потреба в активному відпочинку, оволодіння навичками запобіганя перевтоми, уміння переживати невдачі, справлятися з тривогою, горем, травмою.

  8. Творча компетентність – вміння генерувати нові ідеї, здатність заступника продуктивно організувати вирішення педагогічних проблем неординарними способами, діяти у тій чи іншій сфері відповідно до його інтелектуальної, комунікативної, психологічної компетентностей.

  9. Ситуативна компетентність полягає у прийнятті управлінських чи будь-яких інших рішень щодо виникнення проблем відповідно до наявної ситуації.

  10. Моральна компетентність - готовність, спроможність та потреба жити за традиційними моральними нормами.

  11. Психологічна компетентність - це здатність використовувати психологічні засоби навчання в організації взаємодії в освітній діяльності.

  12. Пізнавально-інтелектуальна компетентність – сукупність теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей заступника, що дають змогу здійснювати пошукову, евристичну діяльність, самостійно здобувати нові знання, аналізувати діяльність учасників навчально-виховного процесу, приймати рішення.

  13. Діагностична компетентність – це вміння вивчати здібності фізичного, психічного, розумового розвитку, рівня морального, естетичного виховання, умов сімейного життя і виховання дітей.

  14. Прогностична компетентність – вміння визначити напрямок своєї діяльності, її конкретні цілі і завдання на кожному етапі виховної роботи, і передбачати кінцевий результат.

  15. Організаторська компетентність – це вміння залучати членів педагогічного колективу, учнів, батьків до певної роботи і співробітництво з ними в досягненні поставленої мети.

  16. Оцінно-контрольна компетентність – це вміння здійснювати зворотній зв’язок у своїй роботі. Під час оцінювання і контролю він може побачити не тільки досягнення у своїй роботі і роботі вчителів, учнів, а і причини недоопрацювань, зривів, невдач. Отримана інформація дасть змогу провести корекцію в діяльності з навчання і виховання, а також використовувати нові ефективні засоби і методи.

  17. Аналітична компетентність – це вміння аналізувати завершену справу: яка її ефективність, чому вона нижча від поставленої мети і т.д.

  18. Рефлективна компетентність – професійна якість особистості, яка дає можливість найефективніше й адекватно здійснювати рефлексивні процеси, реалізацію рефлективної здатності, що забезпечує процес розвитку та саморозвитку, сприяє творчому підходу до професійної діяльності, досягненню її максимальної ефективності й результативності.

  19. Бізнес-компетентність – здатність оцінки затрат та результатів діяльності, знання організаційно-правових основ управлінської та підприємницької діяльності.

  20. Організаційно-управлінська компетентність - здатність організувати роботу педпрацівників задля досягнення поставлених цілей.

  21. Особисті якості (це теж одна з найголовніших складових професійної компетентності) - терпимість, доброзичливість, чуйність, урівноваженість, витонченість, толерантність, рефлексія, людяність та інші.

Взагалі, діяльність заступника директора з навчально-виховної роботи полягає в тому, щоб забезпечити умови вчителям для виконання їх задач. А діяльність учителя при такому ж підході оцінюються за тим, як він забезпечує умови для оволодіння учнів компетенціями, тому що критерієм результативності роботи закладу освіти є зміст, форми і види діяльності, які зумовлять розвиток компетенцій в учнів.

Якщо заступник директора з навчально-виховної роботи професійно удосконалюється, це дозволяє йому ініціювати і підтримувати самопізнання, саморозвиток усіх суб’єктів освітнього процесу, бо компетентний керівник це перш за все культурна людина, яка вміє створювати і постійно збагачувати культурно-інформаційне і предметно-розвивальне освітнє середовище; уміє реалізувати компетентнісні основи і принципи освіти у професійній діяльності, уміє працювати зі змістом знань, надаючи їм особистісно-смислову спрямованість, змінює або переглядає цінності, що впливають на вибір змісту освіти; володіє різноманітними педагогічними технологіями, уміє надавати їм особистісно-розвивальну спрямованість; виявляє піклування про розвиток і підтримку індивідуальності кожного педагога і т.ін.



Жодного сумніву, що все, про що йшла мова, відоме всім, але між теоретичним знанням і практичним умінням продовжує зберігатися серйозний розрив. Подолати його належить професійно компетентному управлінцю в галузі освіти. Одним із них є заступник директора з навчально-виховної роботи.
Література

  1. Балицкая Н. З. Педагогическое образование за рубежом. Тесты на компетентность учителя / Н. З. Балицкая // Педагогическое образование. – 1992. – № 5. – С. 101–102.

  2. Болотов В. А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / В. А. Болотов, В. В. Сериков // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 23–28.

  3. Бургун І. Передумови та історія становлення компетентнісного підходу / І. Бургун // Педагогіка і психологія. – 2010. – № 1 – 2. – С. 8–16.

  4. Вдовиченко Р. Управлінська компетентність керівника школи / Р. П. Вдовиченко – Харків : Основа, 2007. – 112 с.

  5. Волканова В. В. Компетентність – це… (тезаурус) / В. В. Волканова // Управління школою. – 2009. – № 7. – С. 6–10.

  6. Гужва О. І., Дубровкіна О. Б. Педагогічна рада «Зростання професіоналізму вчителя в системі компетентнісно орієнтованого навчання» / О. І. Гужва, О. Б. Дубровкіна // Завучу усе для роботи. – 2009. – № 15 – 16. – С. 54–60.

  7. Гуралюк А. Г. Інформаційна, комунікаційна та комунікативна компетентності у підвищенні кваліфікації керівника навчального закладу [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://tme.umo.edu.ua/docs/5/11gurdeo.pdf

  1. Мельник В. К. Підвищення управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Мельник Валентина Костянтинівна. – К., 2003. – 220 с.

  2. Сергієнко Н. Ф. Професійна компетентність сучасного вчителя [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://tme.umo.edu.ua/docs/5/11sercmt.pdf

  1. Полякова Г. Компетентність як орієнтація вчителя на найвищий результат у своїй роботі / Г.Полякова // Завуч. – 2006. – № 34. – С. 8-10.

  2. Психологічний словник. [Електронний ресурс] // Режим доступу :

http://testme. org.ua/glossary/detail/333.

  1. Ростовська В. І. Професійна компетентність заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу: проблеми та напрямки формування / В.І.Ростовська // Управління школою. – 2008. – № 8. – С. 6-8.

  2. Ситник О. П. Професійна компетентність вчителя / О. П. Ситник // Управління школою. – 2006. – № 14. – С. 2-9.



Рис. Модель професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи ЗНЗ



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал