Міністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології кафедра кримінально-правових дисциплін навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни



Сторінка4/8
Дата конвертації02.12.2016
Розмір1.88 Mb.
ТипВитяг
1   2   3   4   5   6   7   8
ТЕМА № 1.2. Актуальні проблеми інформаційного забезпечення розслідування злочинів

З навчальної дисципліни: Актуальні проблеми криміналістики

Категорія слухачів: студенти 5 курсу

Навчальна мета: поглиблення базових знань про сучасні можливості інформаційного забезпечення розслідування злочинів.

Виховна мета: поважне ставлення до закону і прав людини.

Розвивальна мета: формувати у студентів глибокі теоретичні та практичні знання щодо використання їх у професійній діяльності.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійне обладнання, ноутбук.

Наочні засоби: диск, флешка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Кримінальне право України, Кримінальний процес, Криміналістика, Кримінологія.

План лекції (навчальні питання):

  1. Джерела криміналістичної інформації..

  2. Проблеми використання науково-технічних засобів в інформаційному забезпеченні розслідування.

  3. Особливості використання спеціальних та нетрадиційних знань у розслідуванні.

Література:

Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: Матер, міжвуз. Науково-практ. конф. студентів, курсантів і слухачів (12.04.02) / Донецьк. ін-т. внутр. справ МВС України. - Донецьк, 2002. – 485 с.

Гончаренко В. Г. Лекції з судової психології, читані в Академії адвокатури України / В. Г. Гончаренко. – К. : Академія адвокатури України, 2008. – 280 с.

Котюк І. І. Теорія судового пізнання: Монографія / І. І. Котюк. – К., 2006. – 435 с.

Криміналістика : підручник / [В. Д. Берназ, В. В. Бірюков, А. Ф. Волобуєв]; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2011.

Криміналістика. Академічний курс : підручник / Т. В. Варфоломеєва, В. Г. Гончаренко, В. І. Бояров [та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2011.

Кудерміна О. І. Психологія особи як суб‘єкта правоохоронної діяльності : монографія / О. І. Кудерміна. – Чернівці : Наші книги, 2012. – 416 с.

Лук’янчиков Е. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів. Монографія / Лукьянчиков Е. Д. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.

Маркусь В. О. Криміналістика: Курс лекцій. Навч. посібник / Маркусь В. О. – К. : Кондор, 2007. - 558 с.

Мотлях О. І. Поліграф: наукова природа походження, нормативно-правове регулювання та допустимі межі застосування : Монографія. / Мотлях О. І. – К. : «Освіта України», 2012. – 394 с.

Олішевський О. В. Організація розслідування злочинів в органах внутрішніх справ [криміналістичний аспект] : [моногр.] / Олішевський О. В. – Харків : Кримінологічна асоціація України; ФОП Ніконова, 2011. – 206 с.

Салтевський М. В. Криміналістика. Підручник для ВУЗ / М. В. Салтевський. – К. : Кондор, 2005. - 586 с.

Шеремет А. П. Криміналістика: Навч. посібник / Шеремет А. П. - Київ: Центр навч. літератури, 2005. - 471 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ:
Факти, що перевіряються, належать до події минулого, тому слідчий шукає джерела інформації, які збереглися в теперішньому, тобто в людях і речах. Одержання інформації від людей – складне тактичне завдання слідчого і суду, основу якого становить теорія спілкування.

Матеріальна обстановка місця події являє собою сукупність об'єктів живої і неживої природи. Перелічити об'єкти неможливо, у цьому і немає необхідності. Типові обстановки місця події зустрічаються рідко, та й то загалом (застосовуване знаряддя, спосіб, сліди рук).

На основі природної обстановки створюється обстановка місця вчинення конкретного злочину як сукупність (система) взаємопов'язаних предметів, які називаються речами.

Люди і речі - прості джерела, що відрізняються за видом відображення інформації. Якщо джерело складається із двох простих, то його називають складним, або системним.

Люди і речі або їх сполучення, причинно пов'язані з подією злочину, є джерелами доказової інформації. Вони по-різному відображають об'єктивну реальність: люди — ідеально (суб'єктивно), а речі — матеріально і об'єктивно.

Слід пам’яті - уявний образ становить реальну зміну - реальний слід у матеріальному субстраті головного мозку людини. Звідси некоректно називати уявний образ ідеальним слідом або поділяти сліди на ідеальні і матеріальні.

Люди є джерелами специфічних відображень - слідів пам'яті у вигляді суб'єктивних образів, специфічність яких полягає в тому, що вони недоступні для стороннього спостереження, їх не можна бачити і копіювати технічними засобами.

Для дослідження механізму спілкування і розкриття сутності вербальних засобів одержання інформації певне значення має класифікація рівнів спілкування: «маніпулювання», «рефлексивна гра», «правове спілкування», «моральне суспільство».

Відмінність структури спілкування в кримінальному судочинстві від структури спілкування взагалі, полягає в ранжуванні засобів спілкування за суб'єктами, тобто суб'єкти управління спілкуванням використовують тільки встановлені законом засоби доказування, а керовані суб'єкти спілкування можуть використовувати як загальновідомі із психології прийоми спілкування, так і спеціальні, якими користується слідчий, суд.

Речі, як джерело елементарних матеріальних відображень, відображають фактичні дані, інформацію про злочин в очевидній (видимій) або прихованій формі. Для виявлення сліду і зчитування відображеної інформації достатньо спостереження, дотику, нюху, слуху, тобто органолептичних засобів, що є прийомами чуттєвого пізнання. Якщо сліди відображення (невидимі) лежать за порогом чуттєвого сприйняття, то застосовуються технічні засоби (мікроскопія, спектроскопія, хроматографія тощо), що розширюють чуттєве пізнання.

Якщо об'єкт або його ознаки і властивості перебувають за порогом сприйняття органів чуття, то суб'єкт використовує інструментарій, тобто криміналістичну техніку, що розширює пізнавальні можливості органів чуттів і в тактичному аспекті слугує їх предметним продовженням.

Фотографування стало невід’ємною частиною практично кожного розслідування. Його застосування практично ні в кого не викликає сумнівів. Проте, розвиток науки і техніки породжує нові методи фіксації оточуючого середовища, такі як голографія та цифрова фотографія. Принципи передачі та збереження інформації, на яких заснована остання, відмінні від аналогових, а це може впливати на доказове значення фотозображень.

Поліграф реєструє не неправду, а лише природні психофізіологічні реакції людини, які показують, яка саме інформація викликає у неї специфічні стани організму.

Важливе місце в інформаційному забезпеченні розслідування займає належна організація та планування процесу досудового провадження, яке має здійснюватися на відповідних наукових засадах. При розгляді даної теми особливої уваги заслуговує інформаційно-технічне забезпечення слідчого, що є складовим елементом процесу організації розслідування будь-якого злочину.

Повна автоматизація обліків, їх інтеграція і застосування сучасних Інтернет-технологій для забезпечення прямого доступу до масивів даних практичних співробітників слідчих підрозділів ОВС дозволить значно підвищити ефективність використання інформаційних ресурсів у розкритті і профілактиці злочинів, у розшуку осіб різних категорій і встановленні особи злочинців під час розслідування неочевидних злочинів.

В розслідуванні злочинів інколи намагаються використовувати й так звані нетрадиційні методи, під якими розуміють такі знання, які ще не дістали достатнього визнання та поширення. Якщо в основі наукових криміналістичних знань лежать філософські, то в основі нетрадиційних - звичайні, донаукові практичні знання. Це спеціалізовані форми людської практики пізнання світу, досвід, який має вплив на науку, та інші форми знання.

До нетрадиційних криміналістичних знань відносять одорологію, що являє собою засновану на генетично зумовленій індивідуальності запаху людини систему науково розроблених методів і технічних засобів виявлення, вилучення, збереження та дослідження слідів запаху з метою подальшого їх використання для вирішення ідентифікаційних завдань у кримінальному судочинстві.

Фоноскопія - це новий вид досліджень, заснованих на фізіологічних особливостях органів мовного апарату людини, які вивчають групу слідів звуку.

Голографія - це метод отримання інформації полів світла або невидимих коливань, а також перетворення інформації про об’єкти на хвильові поля.

Детекція брехні – метод інструментальної діагностики емоційної напруги людини.

До другої групи нетрадиційних криміналістичних знань і методів, які ще мало застосовані в практиці криміналістики відносять:



Ергономіку – наукову дисципліну, що комплексно вивчає людей у конкретних умовах їх діяльності в сучасному виробництві. Ця наука сформувалась на стику наук – психології, фізіології, анатомії, технічних наук, таких як теорія автоматичного управління, кібернетика, загальна теорія систем та ін.

Кінетику (Bodi Language – мова жестів) – напрям наукових досліджень з окреслювання можливості отримання невербальної інформації про людину на підставі зразків поведінки при невербальному зв’язку, який відбувається без слів у процесі спілкування з нею.

Гіпноз – штучно викликаний психічний стан людини, подібний до сну, в основі якого лежать явища гальмування протікання нервових процесів вищих відділів головного мозку.

Підвести підсумок та дати завдання для підготовки до аудиторних занять.



Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінально-правових дисциплін


ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук

_______________В. Я. Горбачевський

«______» __________ 20___ року


ПЛАН–КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
ТЕМА № 2.1. Криміналістичні проблеми розкриття злочинів по гарячих слідах.

З навчальної дисципліни: Актуальні проблеми криміналістики

Категорія слухачів: студенти 5 курсу

Навчальна мета: поглиблення базових знань про сучасні можливості розкриття злочинів по гарячих слідах.

Виховна мета: поважне ставлення до закону і прав людини

Розвивальна мета: формувати у студентів глибокі теоретичні та практичні знання щодо використання їх у діяльності з розкриття злочинів по гарячих слідах.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійне обладнання, ноутбук

Наочні засоби: диск, флешка

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Кримінальне право України, Кримінальний процес, Криміналістика, Кримінологія

План лекції (навчальні питання):

  1. Поняття та сутність розкриття злочинів по гарячих слідах.

  2. Загальні положення методики розслідування злочинів по гарячих слідах.

  3. Організаційне та криміналістичне забезпечення розслідування по гарячих слідах.

Література:

  1. Алєксєєв О. О. Розслідування окремих видів злочинів. [текст] : навч. посіб. / Алєксєєв О. О., Весельський В. К., Пясковський В. В. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 278 с.

  2. Гончаренко В. Г. Вибране / В. Г. Гончаренко. – К. : Прецедент, 2011. – 791 с.

  3. Гордін Л. Я. Слідчо-оперативна група: проблеми створення та діяльності: Монографія / Гордін Л. Я. – Х. : Вид-во «ФІНН», 2009. – 192 с.

  4. Криміналістика : підручник / [В. Д. Берназ, В. В. Бірюков, А. Ф. Волобуєв]; за заг. ред. А. Ф. Волобуєва ; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ХНУВС, 2011.

  5. Криміналістика. Академічний курс : підручник / Т. В. Варфоломеєва, В. Г. Гончаренко, В. І. Бояров [та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2011.

  6. Лавров В. П. Расследование преступлений по гарячим следам : Учебное пособие / В. П. Лавров, В. С. Сидоров. - М., 1989. - 56 с.

  7. Маркусь В. О. Криміналістика: Курс лекцій. Навч. посібник / Маркусь В. О. – К. : Кондор, 2007. - 558 с.

  8. Негласні слідчі (розшукові) дії [Текст] : курс лекцій / [Никифорчук Д. Й., Ніколаюк С. І., Поливода В. В. та ін.] ; за заг. ред. Д. Й. Никифорчука. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 124 с.

  9. Негласні слідчі (розшукові) дії та використання результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному провадженні : [навчально-практичний посібник] / С. С. Кудінов, Р. М. Шехавцов, О. М. Дроздов, С. О. Гриненко. – Х. : «Оберіг», 2013. – 344 с.

  10. Олішевський О. В. Організація розслідування злочинів в органах внутрішніх справ [криміналістичний аспект] : [моногр.] / Олішевський О. В. – Харків : Кримінологічна асоціація України; ФОП Ніконова, 2011. – 206 с.

  11. Салтевський М. В. Криміналістика. Підручник для ВУЗ / М. В. Салтевський. – К. : Кондор, 2005. - 586 с.

  12. Специализированный курс криминалистики: Учебник / Авт. кол.: В. П. Бахин и др. – К., 1987. – С. 345-353.

  13. Шевчук В. М. Тактичні операції у криміналістиці: теоретичні засади формування та практика реалізації : монографія / В. М. Шевчук. – Х. : Вид. агенція «Апостіль», 2013. – 440 с.


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ:

Поняття розкриття злочину розглядається в декількох аспектах: а) процесуальному (у зв’язку із стадіями кримінального судочинства); б) оперативному (злочин вважають розкритим, коли встановлено особу і зібрано необхідні матеріали); в) криміналістичному.

Під розкриттям злочину в криміналістичному аспекті розуміють: а) завдання кримінального провадження; б) слідча діяльність; в) результат розслідування.

Розкриття злочину здійснюється в процесі розслідування та розгляду справи в суді. Розкриття – це слідча діяльність з розслідування злочину, в ході якої реалізується завдання розшуку і викриття злочинця.

В теорії та практиці зустрічаються такі поняття як «очевидні» злочини (при затриманні особи на місці вчинення злочину) та «неочевидні» злочини, які вимагають встановлення особи, що його вчинила.

В одному випадку злочин вважають розкритим по «гарячих слідах», якщо особа, що його вчинила, встановлена в результаті невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, проведених у швидкому темпі протягом чергової доби, тобто 24 годин із моменту надходження інформації про нього. В інших мова іде про три доби, а по окремих, більше складних злочинах цей етап розслідування може займати 10-15 діб. Для таких випадків рекомендують враховувати такі ознаки як безперервність і наступальність проведення слідчих (розшукових) дій від моменту надходження інформації про злочин до затримання підозрюваного.

В історичному аспекті поняття «гарячі сліди» виникло в середні століття під час становлення розшукового процесу. Пізніше всякі дії, що здійснювалися негайно після виявлення ознак злочину і спрямовані на його розкриття шляхом використання слідів, що збереглися, почали називати розкриттям злочину по гарячим слідам.

Гарячі сліди характеризує дві обставини: а) час, що минув з моменту утворення слідів до моменту їх виявлення з метою розкриття злочину, і б) відрізок часу, протягом якого можна найбільше ефективно використовувати гарячі сліди в розслідуванні.

Розкриття злочину по «гарячих слідах» – це діяльність органу досудового розслідування, а за його дорученням і оперативного підрозділу, на початковому етапі розслідування, одразу після виявлення ознак злочину протягом першої доби після його вчинення.

Види розшуку по гарячим слідам і методика його здійснення обумовлені обставинами конкретного злочину і слідової картиною, яка створює слідчу ситуацію. Тому розслідування по гарячим слідам може бути здійснено за матеріальним і ідеальним відображенням.

Розкриття злочинів по «гарячих слідах» починається, як тільки стає відомо органу досудового розслідування про ознаки злочину. У цей період застосовуються дії, які в більшості мають непроцесуальний характер.

Другий етап розкриття злочинів по «гарячих слідах» настає після прибуття на місце події слідчо-оперативної групи. Діяльність слідчого спочатку спрямована на оцінку ситуації, що склалася, розумову фіксацію джерел інформації, з’ясування причинного зв’язку між ними, встановлення належності до події злочину.

Головна увага на цьому етапі приділяється організації взаємодії слідчого з оперативними підрозділами для ефективного використання можливостей кожного із них.

Успішне розслідування злочинів по гарячим слідам забезпечується ретельно продуманою організацією діяльності органів внутрішніх справ на цьому етапі, і перш за все – негайним використанням можливостей чергової частини, слідчого і оперативних апаратів та інших підрозділів.

Розкриття злочинів по гарячих слідах зазвичай починається з моменту прибуття на місце події слідчо-оперативної групи і проведення огляду цього місця.

До складу слідчо-оперативної групи, що виїжджає на місце події по гарячим слідам, повинні входити слідчий, оперативний працівник, спеціаліст-криміналіст і інспектор-кінолог з службово-розшуковою собакою.

Важливою умовою, яка забезпечує ефективну роботу з розкриття злочинів по гарячим слідам, є забезпеченість групи належними засобами криміналістичної техніки і правильне її застосування з початку розслідування.

Розглядаючи технічне оснащення групи, слід звернути увагу на використання звукозаписуючих пристроїв. Це дозволяє оперативно, об’єктивно і повно здійснювати фіксацію інформації, яка міститься в заяві потерпілого, повідомленнях очевидців і посадових осіб, співробітників міліції, які першими прибули на місце події.

Важливим елементом організаційного забезпечення розкриття злочинів по гарячим слідам є оснащення групи технічними засобами прийому і передавання інформації для зв’язку з стаціонарними інформаційними центрами (базами даних).

В умовах дефіциту часу при роботі по гарячим слідам важливого значення набуває максимальна чіткість організації дій кожного співробітника на місці події, правильний розподіл обов’язків між членами групи.

Важливим елементом забезпечення ефективної роботи по гарячим слідам є організація взаємодії слідчого, оперативних та інших співробітників, які можуть сприяти розкриттю злочинів.

Ми розглянули загальні положення методики розслідування злочинів по гарячих слідах. Вам треба добре засвоїти ці теоретичні положення з тим, щоб керуватися ними у подальшій діяльності, що зробить її більш результативною.


Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінально-правових дисциплін


ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІПП НАВС, доктор юридичних наук

_______________В. Я. Горбачевський

«______» __________ 20___ року


ПЛАН–КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
ТЕМА № 3.1. Криміналістичні проблеми розслідування злочинів проти особи.

З навчальної дисципліни: Актуальні проблеми криміналістики

Категорія слухачів: студенти 5 курсу

Навчальна мета: формувати у слухачів системне знання у галузі окремих криміналістичних методик на основі комплексного використання знань, здобутих при вивченні криміналістичної техніки і криміналістичної тактики.

Виховна мета: сприяти формуванню професійних якостей спеціаліста правоохоронної сфери діяльності, а саме діяльності з розкриття злочинів.

Розвивальна мета: розвивати інтелектуальні здібності до аналізу вихідного матеріалу при розв’язанні конкретних слідчих ситуацій.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійне обладнання, ноутбук

Наочні засоби: диск, флешка

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Кримінальне право України, Кримінальний процес, Криміналістика, Кримінологія.

План лекції (навчальні питання):

1. Класифікація і криміналістична характеристика злочинів проти життя і здоров’я особи.



  1. Типові слідчі ситуації та слідчі версії по справах про вбивства.

3. Особливості розслідування окремих видів вбивств.

4. Особливості розслідування тілесних ушкоджень



Література:

Адельханян Р. А. Расследование похищения человека / Адельханян Р. А. – М. : МЗ Пресс, 2003. – 212 с.

Бахін В. П. Кримінальний вибух: поняття, характеристика, аналіз, розслідування / В. П. Бахін, М. А. Михайлов. – К., 2001. – 132 с.

Бурданова В. С. Расследование причинений телесных повреждений / Бурданова В. С. – Л. : Ин-т усоверш. следствен. работников, 1989. – 77 с.

Весельський В. К. Торгівля людьми в Україні (Проблеми розслідування): Навч. посіб. / В. К. Весельський, В. В. Пясковський. – К. : ЕНТ, 2007. – 268 с.

Видонов Л. Г. Криминалистические характеристики убийств и система типовых версий о лицах, совершивших убийство без очевидцев / Видонов Л. Г. – Горький, 1978.

Горбачевський В. Я. Попередження та розкриття вбивств на замовлення: Дис. на здобуття наук. ступ. к.ю.н. – К., 1999. – 257 с.

Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми. – Харків: УВС, 2001. – 244 с.

Коновалова В. Е. Убийство: искусство расследования / Коновалова В. Е. - Х., 2001.

Коновалова В. Тероризм: проблеми методики розслідування злочинів // Вісник Академії правових наук. — 2003. — № 2-3. — С 721-732.

Криміналістичне забезпечення розкриття та розслідування нерозкритих злочинів минулих років (умисних вбивств та тяжких тілесних ушкоджень). – К., 2001. – 68 с.

Попов В. И и др. Организация расследования умышленных убийств: Метод. реком. – Луганск, 2001. – 69 с.

Раскрытие умышленных убийств и других тяжких преступлений против личности: Метод. рекомендации для ОВД / УУР УМВД Украины в Херсонской обл. – Херсон, 2001. – 16 с.

Расследование преступлений против личности, порядка управления, общественного порядка и общественной безопасности. – К., 1975. – 205 с.

Саинчин А. С. Особенности первоначального этапа раскрытия убийств, совершенных по заказу / Саинчин А. С. – Одеса: Юридична література, 2002. – 156 с.

Саинчин А. С. Убийства по заказу (уголовно-правовой, криминалистический и криминологический аспекты): монография / Саинчин А. С. – Одеса : Юридична література, 2003. – 248 с.

Синєокий О. В. Планування та організація розслідування кримінальних справ про умисні вбивства, які скоєні в умовах неочевидності / Синєокий О. В. – Запоріжжя, 1999. – 69 с.

Снигерев А. П. Раскрытие умышленных убийств: учебно-практич. пособие / А. П. Снигерев, И. М. Колошко. – Харьков, 1996. – 86 с.

Снігерьов О. П. Умисні вбивства. Попередження та розкриття: Практичний посібник / Снігерьов О. П., Матвійчик В. В., Никифорчук Д. Й. – К. : КНТ, 2005. – 100 с.

Тяжкие и особо тяжкие преступления: квалификация и расследование: Руководство для следователей. – М. : Спарк, 2001. – 494 с.


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ:

Основою побудови методики розслідування є криміналістична характеристика злочинів, до елементів якої відносять: спосіб вчинення; спосіб приховання; місце, час та обстановку; «слідову картину»; особу злочинця; особу потерпілого.

Загальне в методиці розслідування таких злочинів визначається єдністю об’єкта посягання, специфікою засобів вчинення злочинів і слідів, які ними породжуються, характеристикою типових груп осіб, які їх вчиняють. Цими особливостями обумовлюються можливості виявлення і розшуку злочинців, а відповідно, організації і тактики провадження слідчих (розшукових) дій гласного та негласного характеру та оперативно-розшукових заходів.

Спосіб вчинення. Може бути різноманітним: застосування вогнепальної та холодної зброї, удавлення зашморгом, дія високої температури, утоплення та ін. Спосіб часто дозволяє висунути версію про особу злочинця і мотив вчинення злочину; орієнтує на місця можливого знаходження слідів та речових доказів; може сприяти встановленню особи потерпілого (мається на увазі характер попередніх стосунків потерпілого із злочинцем).

В криміналістичному аспекті специфіка конкретних дій, спрямованих на досягнення злочинного результату, і обумовлена цим слідова картина визначаються перш за все характером застосованих засобів вчинення злочинів і способом їх використання. При вчиненні убивств і заподіянні тілесних ушкоджень це пов’язано з різними видами знарядь, зброї, джерел підвищеної небезпеки, силами і явищами природи.

З урахуванням видів засобів вчинення злочинів, які використовуються в криміналістичній методиці виділяють наступні способи убивства: а) з використанням вогнепальної та холодної зброї, а також вибухових речовин; б) з використанням побутових предметів; в) з використанням фізичної сили (удушення, утоплення); г) з використанням отрути і отруйливих речовин (отруєння).

Слідову картину утворюють обставини і сліди події злочину. Типова слідова картина вчинення злочину, уявляє собою сукупність матеріальних та ідеальних відображень, що викликані діями злочинця і потерпілого. В кожному випадку вона є прямим відображенням способу вчинення злочину, яке впливає на формування слідчої ситуації і визначає шляхи і можливості розкриття злочину.

Портрет злочинця залежить від того, є злочин умисним або необережним. Перші характеризуються негативно, мають такі якості, як агресивність, жорстокість, егоїзм, цинізм, зневагу до чужих інтересів, розбещеність тощо.



Особа потерпілого часто вказує на особу злочинця (зв’язки зі злочинцем, характер їх стосунків, мотиви вчиненого злочину). При розслідуванні таких злочинів слід враховувати віктимність поведінки жертви.

Початковий етап розслідування злочинів, які розглядаємо, характеризується двома основними ситуаціями: 1) наявністю матеріальних відображень, які вказують на ознаки злочину (виявлення трупа або його частин, слідів крові, знарядь убивства, тілесних ушкоджень на тілі потерпілого і т.п.); 2) наявністю інформації про вчинення злочину при відсутності слідів його вчинення (безвісне зникнення особи тощо).

Початковий етап розслідування злочинів, які розглядаємо, характеризується двома основними ситуаціями: 1) наявністю матеріальних відображень, які вказують на ознаки злочину (виявлення трупа або його частин, слідів крові, знарядь убивства, тілесних ушкоджень на тілі потерпілого і т.п.); 2) наявністю інформації про вчинення злочину при відсутності слідів його вчинення (безвісне зникнення особи тощо).

Незважаючи на різноманітність ситуацій, які виникають на початковому етапі розслідування убивств за типовістю об’єму і інформаційної бази їх кількість обмежена.



1 ситуація. Виявлено труп, його частини або інші наочні ознаки злочину.

ІІ ситуація. Особа без вісті відсутня. Є обґрунтовані припущення, що вона вбита.

Коли підозрюваного затримано на місці події, або отримана на місці події інформація (відомості від очевидців, залишені сліди) вказує на особу, характерні дві ситуації, які обумовлюються позицією, зайнятою підозрюваним.



1 ситуація. Підозрюваний визнає свою вину у вчиненому. Завдання слідчого полягає у встановленні мотивів і обставин вчинення злочину, перевірці відповідності показань наявним доказам у справі.

ІІ ситуація. Підозрюваний заперечує свою причетність до вчинення злочину або висуває мотиви, що виправдовують його (діяв в умовах необхідної оборони тощо).

Огляд місця події дозволяє з’ясувати наступне: а) яка подія відбулася і чи є вона злочином (вбивство, самогубство, природна смерть, нещасний випадок); б) чи є місце виявлення трупа місцем убивства і якщо ні, за якими ознаками можливо судити про місце вчинення злочину; в) хто убитий; г) коли; д) скільки було злочинців, яким шляхом вони проникли і зникли з місця злочину; є) яким способом, з використанням яких засобів вчинено вбивство, які заходи вжито для приховання; ж) що залишив злочинець на місці події, що уніс з собою і які сліди могли залишитися на його тілі, одязі, взутті, на знарядді злочину, транспортних засобах; з) які дані свідчать про особистість злочинця, його мотиви; і) звідкіля можна було бачити і чути про те, що відбувалося на місці злочину.

Огляд трупа здійснюється у відповідній послідовності, що фіксується в протоколі де зазначаються: а) загальні дані (зріст, вік, стать, поза, положення); б) одяг (його стан, ознаки, наявність слідів впливу знаряддя вбивства); в) будова тіла, колір шкіри, особливі прикмети; г) ушкодження, що є на тілі (розмір, форма, місце розташування).

Освідування затриманого належить до невідкладних слідчих дій. На тілі підозрюваного, його одязі і взутті, предметах, яки були при ньому, можуть залишитися сліди з місця події: крові потерпілого, сперми, частинки ґрунту, фарби, волокна деревини, тканини, інші мікрооб’єкти.

На початковому етапі розслідування обов’язковим є призначення судово-медичної експертизи.

До початкових дій належить пред’явлення трупа для впізнання. Може проводитися для встановлення особистості загиблого, його зв’язку з підозрюваним та ін.

Допит займає особливе місце. Всіх очевидців і інших свідків треба без зволікання допитати.

Допит обвинуваченого важлива слідча дія. Він потребує ретельної підготовки, складання письмового плану допиту.



Обшук має за мету – виявлення слідів і речових доказів причетності особи до злочину.

Залежно від зібраної інформації можуть бути висунуті такі версії: а) смерть є наслідком вбивства; б) вбивство із помсти; в) вбивство з метою приховання іншого злочину і страху викриття; г) вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про потерпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.); д) вбивство у сварці, бійці; є) вбивство з необережності; ж) вбивство при необхідній обороні.



Вбивства, що маскуються під нещасний випадок чи самогубство. До подібних інсценувань вдаються особи, які перебували в близьких стосунках з загиблим і від яких очікують пояснень про те, що трапилося.

Вбивства за відсутності трупа потерпілого. При зникненні особи, коли обставини вказують на можливість вбивства, приводом до початку кримінального провадження є заяви чи інші дані про її зникнення.

Вбивства, пов’язані з розчленуванням трупа. Огляд місця події має метою виявлення всіх частин трупа, огляд прилеглої місцевості, пакувальних матеріалів, а також засобів доставки частин трупа до місця їх виявлення.

При розслідуванні тілесних ушкоджень слідчі ситуації на початковому етапі характеризуються умовами надходження інформації про вчинений злочин.



1 ситуація. Надійшла інформація про поранення потерпілого, якого знайдено на місці події або доставлено до медичного закладу.

ІІ ситуація. Факт завдання тілесних ушкоджень відомий; є інформація про характер події і передбачуваного підозрюваного.

8. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінально-правових дисциплін
ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінального права і криміналістики ННІПП НАВС,

доктор юридичних наук, доцент

_______________В. Я. Горбачевський

«______» __________ 20____року
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал