Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України




Сторінка6/36
Дата конвертації13.03.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36
Додатковий безпосередній об’єкт злочину - це суспільні відносини посягання на які не являються суттю цього злочину, але вони порушуються, або ставляться в загрозу порушення поряд з основним безпосереднім об’єктом.
Факультативним безпосереднім об’єктом злочину визнаються суспільні відносини, які даний злочин в одних випадках порушує, а в
інших не порушує.
Об’єкт злочину має важливе практичне значення: для відмежування злочинів від інших правопорушень; для визначення соціальної сутності злочину; для визначення суспільних відносин, які потребують кримінально-правової охорони; для класифікації всіх злочинів; для встановлення характеру та ступеня суспільної небезпечності злочину; для правильної кваліфікації злочину.
23. Структура суспільних відносин як об’єкта злочину. Точки зору
науковців щодо визначення поняття об’єкта та його видів.
Встановлення об’єкту злочину має велике теоретичне та практичне значення. Однак проблема об’єкту злочину ще достатньо не вирішена.
Мається різнобічність тлумачення поняття об’єкту злочину в кримінально-правовій науці як в нашій країні так і за її межами.
Досить сказати, що даній проблемі в науці зарубіжних країн приділяється мало уваги. Такому положенню сприяє те, що в Загальних частинах кримінальних кодексів ряду країн, або в розділах, які містять загальні положення кримінального законодавства, відсутні вказівки на об’єкт злочину (Японія, Австралія).
Загальні частини кримінальних кодексів ряду країн містять норми де вказується на об’єкт злочину. Наприклад, ст. 1 КК Франції визначає об’єкт злочину як: “діяння, яке закони карають болісним або позорним покаранням”. Кримінальний кодекс Німеччини (параграф 12 глава 11) визначає злочин як: “протиправне діяння за яке передбачено позбавлення волі на строк не менше одного року або більш суворе покарання” Як бачимо, об’єктом злочину закон зарубіжних країн називає сам злочин, а в окремих випадках правові норми.
Вчення про об’єкт злочину в науці кримінального права України являється одним з основних.
Потрібно відзначити, що проблема об’єкту злочину в нашій країні має

53
свою історію і розвиток.
Так, видатний юрист М. Таганцев вважав, що об’єктом злочину являється: “юридична норма в її реальному бутті”. В післяреволюційний період професор А. Піонтковський зробив висновок, що об’єктом злочину являються суспільні відносини. В той же час А. Піонтковський вважав, що об’єктом злочину можуть бути самі речі, матеріали і люди.
Таким чином не проводилось відмежування предмету і об’єкту злочину. Таке положення призводило до помилок при кваліфікації злочинних діянь. Тому, точка зору А. Піонтковського була піддана справедливій критиці спочатку Я. Брайніним, а потім і іншими вченими
(Б. Нікіфоровим, М. Коржанським, В. Тацієм). Навіть у тих випадках, коли майно знищується або пошкоджується при вчиненні злочину, то шкода спричиняється не майну, а його власнику. Майно не може бути об’єктом злочину тому, що в житті існують відносини між людьми з приводу речей, а не між людиною і якоюсь річчю.
В юридичній літературі є й інші погляди. Один з них: об’єкт - це
“інтерес”. Аналіз кримінально-правових норм показує, що законодавець використовує категорію “інтерес” в окремих кримінально-правових нормах як об’єкт злочину. Так, в статті 364 КК України, яка передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем,
інтереси служби, інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні чи громадські інтереси передбачені як об’єкт цього злочину.
Поняття інтерес використовується і в інших статтях Кримінального кодексу (ст. 365 КК України - Перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 КК України - Службова недбалість). В деяких підручниках з кримінального права також вказується на “інтерес” як об’єкт злочину.
В теперішній час теорія кримінального права виходить із того, що
об’єктом злочину є суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюються або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди.
Суспільні відносини, як об’єкт злочину, мають внутрішню структуру.
В науці кримінального права немає єдиної точки зору на структуру суспільних відносин. Все ж таки, найбільш розповсюдженим поглядом є той, що структурними елементами суспільного відношення являються: суб’єкти суспільних відносин; предмет суспільних відносин; соціальний зв’язок, як зміст суспільних відносин.
Дана теза загальновизнана в теорії права. Такої думки дотримуються також вчені-криміналісти М.Коржанський, В. Тацій та інші.

54
Структурні елементи суспільних відносин знаходяться між собою в
єдності і відділити один структурний елемент від іншого можливо лише при теоретичному аналізі.
1. Суб’єкти суспільних відносин - це учасники, тобто носії цих відносин. Суспільні відносини передбачають наявність двох сторін.
Суспільні відносини можуть виникнути між окремими громадянами.
Наприклад, при крадіжці майна громадян (ст. 185 КК).
2. Другим елементом суспільних відносин являється предмет
суспільних відносин. За визначенням В. Глистіна “предмет суспільних відносин це все те, з приводу чого і в зв’язку з чим існують ці суспільні відносини”. Предметом суспільних відносин можуть виступати товари, майно, немайнові цінності та інше.
Цікавим є питання про співвідношення понять “предмет суспільних відносин” і “предмет злочину”. Необхідно відрізняти предмет, як структурний елемент суспільних відносин і предмет злочину, як самостійну факультативну ознаку складу злочину. Це не одне і теж.
Наприклад, законодавець встановив кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК).
Предметом охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин являються справжні, тобто не підроблені гроші, державні цінні папери, білети державної лотереї. При скоєнні злочину, передбаченого ст. 199 КК
України предметом злочину являються вже підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державної лотереї. В деяких випадках предмет суспільних відносин і предмет злочину можуть співпадати. Наприклад, при крадіжці (ст. 185 КК).
Правильне визначення предмета суспільних відносин сприяє встановленню механізму злочинної дії на об’єкт злочину, а також точному встановленню шкоди, яка заподіяна об’єкту.
3. Третім структурним елементом суспільних відносин являється
соціальний зв’язок, як зміст суспільних відносин.
Під змістом суспільних відносин розуміється певна взаємодія, взаємозв’язок суб’єктів по відношенню до предмета суспільних відносин.
Для встановлення суті соціального зв’язку необхідно встановити характер діяльності суб’єктів, а також встановити зміст їх поведінки. При цьому необхідно визначити той соціальний зв’язок ту діяльність, яка поставлена під охорону кримінального закону.
Вагомою ознакою соціального зв’язку являється обов’язок певної

55
поведінки суб’єктів суспільних відносин.
Так, наприклад, при крадіжці майна (ст. 185 КК) суб’єктами суспільних відносин виступають з однієї сторони держава, з другої сторони -- громадянин. Предметом суспільних відносин являється майно.
Соціальний зв’язок (зміст відносин), полягає в тому, що одна сторона
(власник) має право володіти і розпоряджатись майном. Інші суб’єкти повинні не порушувати цих прав. Саме такі відносини знаходяться під охороною кримінального закону. При скоєнні злочину суб’єкт
(громадянин) порушує права іншого суб’єкта суспільних відносин
(держави). В зв’язку з цим і порушуються суспільні відносини, які охороняються законом.
У теорії кримінального права широке розповсюдження отримала
тричленна класифікація об’єктів злочину на загальний, родовий та безпосередній. Це - класифікація „по вертикалі”. З такою класифікацією не погоджується М. Коржанський.
Так, М. Коржанський вважає, що всі об’єкти необхідно розділити на чотири групи: загальний, родовий, видовий, безпосередній. Відповідно до цієї точки зору безпосереднім об’єктом злочину слід вважати об’єкт конкретного злочинного посягання (життя Петрова, здоров’я Сидорука та ін.). Тобто безпосереднім об’єктом являються суспільні відносини, які вже порушені окремим конкретним злочином, а не ті суспільні відносини, які знаходяться під охороною кримінально-правової норми.
Під родовим об’єктом слід розуміти окрему групу однорідних суспільних відносин, які складають певну галузь суспільного життя (власність, особа). Видовий об’єкт - це суспільні відносини одного виду (життя,
індивідуальна, державна власність).
24. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від
безпосереднього об’єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.
Предмет злочину - це вказана в правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпечного посягання.
В кримінально-правовій літературі існує велика кількість думок щодо визначення самого предмета злочину.
Предмет злочину є факультативною ознакою складу злочину. Як необхідна ознака складу злочину предмет злочину виступає лише у тому випадку, коли він безпосередньо вказаний у диспозиції норми або

56
однозначно випливає з його змісту. Наприклад, у ч. 1 ст. 199 КК України передбачено відповідальність за незаконне виготовлення, зберігання, перевезення, збут державних цінних паперів. Тобто кримінальна відповідальність настає за незаконне виготовлення, зберігання, перевезення або збут саме державних цінних паперів. Вказані в диспозиції цієї норми дії з недержавними цінними паперами не утворюють зазначеного складу злочину у зв’язку з відсутністю якраз предмета злочину (відповідальність за такі дії передбачено ст. 224 КК).
Цей приклад показує, що кваліфікація злочинних діянь залежить від правильного встановлення предмета злочину. В тих складах злочину, де предмет є обов’язковою ознакою, він установлюється раніше інших ознак. Якщо диспозиція норми Особливої частини Кримінального кодексу має бланкетний характер, перелік предметів злочину наводиться у тих нормативних актах, до яких відсилає кримінальний закон.
У теорії кримінального права вирізняються такі види предметів: люди, речі, тварини і рослини.
Відмінності об’єкта від предмета злочину: об’єкт - обов’язковий елемент складу злочину, а предмет - факультативна ознака об’єкта злочину; об’єктові злочином шкода завдається, а предметові - ні; об’єкт - це тільки суспільні відносини, а предмет - річ матеріального світу.
Предмет злочину відрізняється від предмета злочинного впливу і
предмета суспільних відносин. Предмет злочину - факультативна ознака об’єкта злочину, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин - це одні з елементів суспільних відносин; предмет злочину - це річ матеріального світу, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин можуть бути не тільки річчю, а й соціальною цінністю. Іноді вони можуть збігатися (майно при крадіжці).
Визначення предмета злочину має важливе практичне значення для відмежування його від засобів і знарядь скоєння злочину. Одна і та ж річ може бути як предметом, так і знаряддям злочину (ніж, різноманітні
інструменти тощо).
Знаряддя злочину відрізняється від предмета злочину тим, що вони не перебувають у зв’язку з тими суспільними відносинами, на які здійснюються посягання. Знаряддя злочину - це речі, за допомоги яких здійснюється злочин. Предмет злочину - факультативна ознака об’єкта злочину, а знаряддя і засоби - факультативна ознака об’єктивної сторони складу злочину.

57
25. Теоретичні погляди криміналістів щодо визначення місця
предмета в структурі складу злочину.
В. Кудрявцев вважає, що предмет злочинів є „матеріальне виявлення відповідних суспільних відносин”.
Є. Фролов під предметом злочину розуміє „такі предмети або речі, котрі є матеріальною підставою, умовою або свідченням існування певних суспільних відносин та шляхом вилучення, знищення, спотворення чи зміни яких заподіюється шкода об'єкту злочину”.
В. Тацій під предметом злочину „вбачає будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями, з якими кримінальний закон пов'язує наявність в діях особи ознаки конкретного складу злочину”.
М. Коржанський стверджує, що під предметом злочину розуміється
„конкретний матеріальний об'єкт, в якому проявляються певні сторони, властивості суспільних відносин (об'єкта злочину), шляхом фізичного чи психічного впливу на який вчинюється соціально небезпечна шкода у сфері цих суспільних відносин”.
Відомий російський правник Ю. Ляпунов стверджує, що предметом будь-якої форми розкрадання можуть бути лише товарно-матеріальні цінності в будь-якому стані та вигляді, які мають економічну властивість вартості, а також гроші як загальний еквівалент вартості.
Відповідно цих визначень, можна сформулювати таке поняття
предмета злочину - це вказана в кримінально-правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпечного посягання.
Класифікація предметів злочинів може проводитися за різними критеріями. У теорії кримінального права, як правило вирізняються такі
види предметів: люди, речі, тварини і рослини.
Є. Лащук за об’єктами кримінально-правової охорони поділяє предмети на а) блага (майно, гроші та ін.); б) антиблага (наркотичні засоби, зброя та ін.).
Також вчений пропонує, за аналогією з класифікацією безпосередніх об’єктів злочинів, поділяти предмети „по-горизонталі” на: а) основні
(майно при крадіжці); б) додаткові (тіло людини при розбої); в) альтернативні (вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини - в ст.262 КК).
Особливу увагу в теорії кримінального права викликало питання чи може бути предметом злочину електроенергія та комп’ютерна
інформація.

58
Так В. Кузнецов розглядав це питання в аспекті відповідальності за крадіжку. Так, якщо електроенергія є предметом викрадення, то вона повинна бути перш за все майном. А це поняття має три аспекти: фізичний, економічний і юридичний (стосовно останніх аспектів питань не виникає - див.
ст. 1. Закону України "Про електроенергетику")
Розглянемо електричну енергію саме з фізичної сторони.
З фізичної сторони, майно повинно мати характеристику речі. Що ж таке річ?
Так при дослідженні інформаційно-довідкової літератури, як вже вище зазначалось, під поняттям "річ" розуміють: 1) виріб людини; 2) все, що доступне відчуттям; 3) предмет матеріального світу, який має форму товару .
В інформаційно-довідковій літературі під терміном "Електрика" розуміється: 1) форма матерії, яка складається з заряджених частин - електронів, позитронів, протонів та інших; 2)особлива форма руху матерії; електричний заряд; вся сукупність електричних явищ, в яких виявляють своє існування, рух і взаємодію електричні заряди. А
"Енергія" - це: 1) одна з головних властивостей матерії - міра її руху, запас руху матерії (у вигляді світла, електрики); 2) здатність будь-якої речовини, речі виконувати будь-яку роботу або бути витоком тієї сили, що може виконувати це.
Відомо, що матерія - це об’єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від людської свідомості і відображається нею. Виходячи з цього визначення, потрібно погодитись, що воно охоплює як всі чуттєво сприйняті предмети, так і ті, котрі сприйняті нами лише завдяки спеціальним приборам. Також, хоча електричну енергію не можна побачити, почути, але кожен може відчути її шляхом доторкнення (про визначення сили, напруги електричної енергії відповідними пристроями можна не говорити) до оголених електричних дротів. Електроенергія навіть виступає в якості знаряддя вчинення легального "вбивства". Мова йдеться про загальновідомий спосіб здійснення смертної кари в деяких штатах США за допомогою, так званого, "електричного стільця".
Один з важливих аргументів опонентів щодо досліджуваної позиції полягає в тому, що електрична енергія - це не просто матеріальне явище, а одна з основних властивостей матерії. Але ж певні властивості і відносини також можна розглядати самостійно, як окрему сутність, а це і буде розуміння їх в якості речі.
До того ж, як відомо, матеріальність певних властивостей пов’язана безпосередньо з конкретними речами.
Цей зв’язок носить складний характер, пов’язаний з домінуванням

59
одного елемента об’єктивної реальності над іншим. Коли при такому положенні більше значення надається матеріальній властивості речі, ніж самому предмету, то ця властивість може уявлятися як окрема річ.
Судіть самі: сумніви щодо матеріальності електронів і їх, так званої, вірогідної властивості - електричної енергії набули свого вирішення і обґрунтування на користь останньої вже лише з емпіричного боку ( застосування електрики на виробництві і в побуті, і без цього вже не можна уявити сучасне життя), не враховуючи інших зазначених, і які будуть далі вказані, аспектів.
З одного боку, електрична енергія - це реально існуюча сила, яка може здійснювати певну роботу, з іншого - сукупність електричних явищ, в яких певним чином проявляється існування, рух і взаємодія електричних зарядів. Тобто при дослідженні фізичної сторони електричної енергії можна впевнитись, що електрична енергія відповідає, з деякими уточненнями, поняттю речі матеріального світу.
Аналізуючи інформацію, в свою чергу, як предмет крадіжки, потрібно з’ясувати її сутність на відповідність ознакам предмета викрадення.
Матеріальність інформації відносна, особливо, коли це стосується такого
її різновиду, як комп’ютерна. До речі, в кримінально-правовій науці склалася та існує дещо застаріла, догматична думка, що інформація не може бути предметом крадіжки, бо вона не має фізичної ознаки.
Але це не перешкоджає науковцям вказувати на такий можливий мотив злочинного діяння „як викрадення інформації”. Потрібно згадати, що якщо машинна інформація є ідеальним предметом, то її неможливо було б знищити або пошкодити. Але, як відомо, такі дії цілком можливі щодо даного предмета. Тому можна погодитися з Ю. Батуріним, що цей вид
інформації можна вважати майном в кримінально-правовому розумінні
(не заперечуючи при цьому, що вона має свої специфічні особливості) з усіма випливаючими з цього висновками.
26. Поняття, ознаки та значення об’єктивної сторони складу
злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу
на кримінальну відповідальність.
Об’єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які характеризують зовнішню сторону злочину.
Ознаки об’єктивної сторони злочину з погляду їх закріплення у диспозиціях норм Особливої частини КК можна поділити на дві групи:
обов’язкові і факультативні.
До обов’язкових ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності.

60
До факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням
і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину. Однак якщо суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка і засоби вчинення злочину прямо вказані у диспозиції норми Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов’язкових ознак об’єктивної сторони складу злочину і їх установлення в такому випадку є обов’язковим.
Непереборна сила - це надзвичайна і нездоланна в даних умовах обставина. Джерелом непереборної сили можуть бути явища природи, технічні механізми, хвороба тощо. У діянні, вчиненому під впливом непереборної сили, відсутня воля особи, відсутні саме діяння та об’єктивна сторона злочину. Отже, за таке діяння кримінальна відповідальність наставати не може.
Під
непереборним
фізичним
примусом
розуміють такий протиправний фізичний вплив однієї людини на іншу, що цілком пригнічує волю особи, яка зазнала насильства. У разі непереборного фізичного примусу в особи немає дії чи бездіяльності у кримінально- правовому значенні, внаслідок чого виключається її кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 40 КК). Якщо ж фізичне насильство було переборним, то в цьому випадку питання про відповідальність вирішується за правилами крайньої необхідності (ч. 2 ст. 40). Однак такий фізичний примус повинен розглядатися як обставина, що пом’якшує покарання (п. 6 ст. 66).
Психічний примус - це вимога вчинити певні дії або, навпаки, не вчинити тих або тих дій, які у даній ситуації повинні бути вчинені, під загрозою застосування фізичного насильства, заподіяння матеріальної чи моральної шкоди. Ось чому суспільно небезпечне діяння, вчинене внаслідок психічного примусу, за загальним правилом, не виключає кримінальної відповідальності, але розглядається як вчинене при пом’якшуючих обставин у застосуванні покарання (п. 6 ст. 66). Дія чи бездіяльність, вчинені внаслідок психічного примусу, не тягнуть за собою кримінальної відповідальності лише за умови, що мав місце стан крайньої необхідності.
Значення об’єктивної сторони злочину: вона є елементом складу злочину і входить до підстави кримінальної відповідальності; ознаки об’єктивної сторони визначають суспільну небезпечність злочину; від визначення її ознак залежить правильна кваліфікація злочину; вона

61
допомагає розмежувати злочини, а також відмежувати злочинні діяння від незлочинних.

27. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину та
їх кримінально-правове значення.
До факультативних ознак об’єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв’язок між діянням
і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя і засоби вчинення злочину. Вони мають різне юридичне значення залежно від того, чи віднесені вони кримінальним законом до ознак певного складу злочину.
Якщо ці ознаки включені в диспозицію кримінально-правової норми, то вони є обов’язковими для цього складу злочину і мають вирішальне значення для підстав кримінальної відповідальності та кваліфікації злочину. Якщо ж ці ознаки в диспозиції норми не передбачено, то для одних складів вони не мають юридичного значення, а для інших мають значення для визначення таких ознак злочину: суспільної небезпечності, винності, мотивів вчинення злочину, мети його вчинення. Незважаючи на це, спосіб злочину, а також місце, час і обстановка вчинення злочину притаманні будь-якому злочинному діянню, виступають у ролі постійних ознак, що мають місце завжди, у всіх випадках, у здійсненні будь-якого злочину. Саме тому в ст.
64 КПК України зазначено, що час, місце, спосіб вчинення злочину, які характеризують подію злочину, підлягають доведенню за кожною кримінальною справою.
Суспільно небезпечні наслідки - це передбачена кримінально- правовою нормою матеріальна чи нематеріальна шкода, заподіяна злочинною дією чи бездіяльністю об’єкта посягання.
Вчинювана злочином шкода може бути класифікована на два
види:
1) матеріальні наслідки: фізичні (вбивство, тілесні ушкодження); майнові (зменшення майнових фондів, заподіяння інших майнових збитків); екологічні; 2) нематеріальні наслідки: ідеологічні; політичні; моральні.
Під причинним зв’язком у кримінальному праві слід розуміти об’єктивно існуючий зв’язок між діянням - дією чи бездіяльністю
(причиною) - і суспільно небезпечними наслідками (наслідком), коли дія чи бездіяльність викликає настання суспільно небезпечного наслідку.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал