Міністерство палива та енергетики україни н а к а з



Сторінка9/13
Дата конвертації11.01.2017
Розмір2.32 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
затоплення ґрунтовими чи стічними водами, їх слід облаштувати
гідроізоляцією і відповідними дренажними пристроями. Конденсатні
баки, конденсатопроводи та інше теплофікаційне устатковання
повинні мати теплову ізоляцію.

6.7.14. Для нагляду за експлуатацією систем збирання


конденсату здійснюється систематичний контроль за кількістю,
якістю, тиском і температурою конденсату, що повертається.

Періодичність контролю і аналізів конденсату узгоджується в


кожному окремому випадку з суб'єктом господарювання, що постачає
теплову енергію.

При цьому періодичність має бути такою, щоб виключити


можливість повернення некондиційного конденсату на ДТ.

6.7.15. Для контролю за роботою систем збирання конденсату


установка, що перекачує конденсат, повинна бути обладнана:

- манометрами для вимірювання тиску в збірному


конденсатопроводі до і після насосу, що перекачує конденсат;

- приладами для вимірювання температури конденсату;

- витратоміром або водоміром для обліку конденсату, який
перекачується;

- пристроями з охолодниками для відбору проб конденсату;

- автоматичними приладами відповідно до вимог, що висуваються
до споживача з боку суб'єкта господарювання (структурного
підрозділу), яке постачає теплову енергію.

6.7.16. Для захисту системи збирання та повернення конденсату


від корозії повинні проводитися такі заходи:

- застосовування закритих систем збирання конденсату;

- підвід конденсату знизу збірних баків із зануренням під
рівень води;

- безперервне відкачування конденсату;

- постійне заповнення перерізу конденсатопроводу за усіх
режимів повернення конденсату;

- підтримання надлишкового тиску в конденсатозбірнику.

Процеси видалення конденсату з паропроводів і
тепловикористовувальних установок, відкачування конденсату зі
збірних баків і захисту конденсатопроводів від спорожнення мають
бути автоматизовані.

6.7.17. Приймання в експлуатацію систем збирання та


повернення конденсату слід здійснювати після гідравлічного
випробування тиском 1,25 робочого та промивання систем.

Промивання конденсатопроводів триває до моменту отримання


конденсату задовільної якості, яка підтверджується хімічними
аналізами. Проби потрібно відбирати як у місцях спуску конденсату
в дренаж після парових установок, так і зі збірних баків
конденсату.

6.7.18. Контроль за роботою пристроїв відведення конденсату


здійснюється систематично, але не рідше ніж щодекади.

У разі незадовільної роботи пристрої відведення конденсату


підлягають ревізії.

6.7.19. На суб'єктах господарювання зі значною кількістю


пристроїв відведення конденсату слід установити постійно діючий
стенд для перевірки роботи і налагодження цих пристроїв.

Якщо на суб'єкті господарювання кількість пристроїв


відведення конденсату незначна і стенда не передбачено, то з метою
контролю за роботою конденсатовідвідників на конденсатопроводах
установлюються штуцери для манометрів і гільзи для термометрів.

6.7.20. Капітальний ремонт устатковання систем збирання та


повернення конденсату (трубопроводів, арматури, баків, насосів,
електродвигунів тощо), що працює протягом року без сезонної
перерви, слід виконувати не рідше ніж один раз на 2 роки; поточний
ремонт - не рідше ніж один раз на рік, його має бути приурочено до
ремонту відповідних тепловикористовувальних установок та
устатковання ДТ. Установки із сезонним характером роботи
ремонтують щороку в міжсезоння.

Після закінчення ремонту системи збирання та повернення


конденсату випробовуються як і під час прийманні їх в
експлуатацію.

6.7.21. Баки для збирання конденсату закритого типу необхідно


випробовувати на щільність і міцність тиском, рівним 1,5 робочого,
але не меншим ніж 0,3 МПа (3 кгс/кв.см).

Контроль щільності і міцності відкритих баків здійснюється


наповненням їх водою.

6.8. Водопідготовка та водно-хімічний режим

6.8.1. Під час експлуатації ДТ і теплових мереж слід
забезпечувати компенсацію втрат пари та мережної води
підживлювальною водою установленої якості.

6.8.2. Режим експлуатації водопідготовчих установок та


водно-хімічний режим забезпечують роботу ДТ і теплових мереж без
пошкоджень і зниження економічності роботи устатковання,
зумовлених корозією внутрішніх поверхонь теплоенергетичного,
мережного устатковання та устатковання водопідготовки, без
утворення накипу й відкладень на поверхнях теплообміну і
трубопроводах.

6.8.3. Експлуатація устатковання, трубопроводів та арматури


установок водопідготовки та очищення конденсату, поверхні яких
контактують з корозійно-активним середовищем, допускається за
наявності на цих поверхнях антикорозійного покриття.

6.8.4. Внутрішні огляди устатковання, відбір проб відкладень,


складання актів огляду, а також розслідування технологічних
порушень та неполадок, пов'язаних з водно-хімічним режимом,
виконується персоналом технологічного підрозділу за участю
персоналу хімічного підрозділу суб'єкта господарювання.

6.8.5. Організацію і контроль водно-хімічного режиму роботи


устатковання здійснює персонал хімічного цеху (лабораторії або
відповідного підрозділу) суб'єкта господарювання, яке експлуатує
теплові мережі і/або ДТ.

6.8.6. Хімічний контроль має забезпечувати:

- своєчасне виявлення порушень режимів роботи
водопідготовчого, теплотехнічного та тепломережного устатковання,
які призводять до корозії, утворення накипу та відкладень;

- визначення якості або хімічного складу води, пари,


конденсату, відкладень, реагентів, консервуючих і промивних
розчинів, стічних вод, палива, газів;

- перевірку загазованості виробничих приміщень, баків,


колодязів, каналів та інших об'єктів;

- визначення стану устатковання, яке перебуває у консервації.

6.8.7. Якість конденсату, який повертається з виробництва,
має відповідати таким нормам і не перевищувати:

------------------------------------------------------------------

|загальна твердість |50 мкг-екв/куб.дм; |

|-------------------------------------------+--------------------|

|уміст заліза |100 мкг/куб.дм; |

|-------------------------------------------+--------------------|

|уміст міді |20 мкг/куб.дм; |

|-------------------------------------------+--------------------|

|уміст кремнієвої кислоти |120 мкг/куб.дм; |

|-------------------------------------------+--------------------|

|значення рН |8,5-9,5; |

|-------------------------------------------+--------------------|

|перманганатна окислювальність |5 мгО /куб.дм; |

| | 2 |


|-------------------------------------------+--------------------|

|уміст нафтопродуктів |0,5 мг/куб.дм. |

------------------------------------------------------------------

Конденсат, який повертається, не повинен містити потенційно


кислих та лужних сполук, наявність яких призводить до відхилення
значення рН котлової води від установлених норм більше ніж на 0,5
одиниці в незмінному режимі корекційної обробки фосфатами або
фосфатами та їдким натром. За наявності в конденсаті, який
повертається, потенційно кислих або лужних сполук, він не
приймається ДТ.

Якщо якість конденсату, що повертається на ДТ, не відповідає


нормам якості живильної води, слід передбачати його очищення до
цих норм.

6.8.8. Якість води для підживлення теплових мереж має


відповідати таким нормам:

------------------------------------------------------------------

|уміст вільної вуглекислоти |0 |

|--------------------------------------------+-------------------|

|значення рН для систем теплопостачання: | |

|--------------------------------------------+-------------------|

|відкритих |8,3-9,0; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|закритих |8,3-9,5; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|уміст розчиненого кисню, не більше ніж |50 мкг/куб.дм; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|кількість завислих речовин, не більше ніж |5 мг/куб.дм; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|уміст нафтопродуктів, не більше ніж |1 мг/куб.дм. |

------------------------------------------------------------------

Верхня межа рН допускається тільки в разі глибокого
пом'якшення води, нижня - з дозволу теплопостачального
суб'єкта господарювання може коригуватися залежно від
інтенсивності корозійних процесів в устаткованні, трубопроводах
систем теплопостачання.

Для закритих систем теплопостачання з дозволу


теплопостачального суб'єкта господарювання верхнє значення рН
допускається до 10,5 за одночасного зменшення значення
2

карбонатного індексу І до 0,1 (мг-екв/куб.дм) , нижнє - може


к

коректуватися залежно від інтенсивності корозійних процесів в


устаткованні, трубопроводах систем теплопостачання.

Якість підживлювальної води відкритих систем теплопостачання


(з безпосереднім водорозбором) має відповідати вимогам до якості
питної води та гігієнічних вимог до якості води централізованого
господарського питного водопостачання.

Карбонатний індекс І повинен не перевищувати значень,


к

наведених у табл. 1.


Підживлювальна вода для відкритих систем теплопостачання
повинна бути піддана коагуляції для вилучення з неї органічних
домішок, якщо колірність проби води під час її кип'ятіння протягом
20 хв збільшується.

Таблиця 1. Нормативні значення І води для підживлення


к

теплових мереж

------------------------------------------------------------------

| Устатковання | Температура | І для систем |

| |нагріву мережної| к |

| | води, град. С | теплопостачання, |

| | | 2 |

| | | (мг-екв/куб.дм) |

| | |------------------------------|

| | | відкритої | закритої |

|----------------+----------------+--------------+---------------|

| Водогрійні | 70-100 | 3,2 | 3,0 |

| котли, | 101-120 | 2,0 | 1,8 |

| установлені на | 121-130 | 1,5 | 1,2 |

| ДТ | 131-140 | 1,2 | 1,0 |

| | 141-150 | 0,8 | 0,5 |

|----------------+----------------+--------------+---------------|

| Мережні | 70-100 | 4,0 | 3,5 |

| підігрівники | 101-120 | 3,0 | 2,5 |

| | 121-140 | 2,5 | 2,0 |

| | 141-150 | 2,0 | 2,0 |

| | 151-200 | 1,0 | 0,5 |

------------------------------------------------------------------

Примітка: І - максимальне значення добутку загальної


к

лужності і кальцієвої твердості води (у мг-екв/куб.дм), вище від


якого відбувається процес карбонатного накипоутворення з
інтенсивністю понад 0,1 г/(кв. м год).

У разі силікатної обробки води для підживлення теплових мереж


з безпосереднім розбором гарячої води вміст силікатів у
підживлювальній воді повинен бути не більшим ніж 50 мг/куб. дм у
перерахунку на SiO .
2

У разі силікатної обробки підживлювальної води гранична


концентрація кальцію визначається з урахуванням сумарної
концентрації не тільки сульфатів (для запобігання випаданню
CaSO ), а також кремнієвої кислоти (для запобігання випадання

4

CaSiO ) для відповідної температури нагріву мережної води з


3

урахуванням її перевищення в пристінному шарі труб котла на 40


град. С.

Для підвищення рН середовища можлива корекційна обробка


живильної води із застосуванням їдкого натру.

Безпосереднє дозування гідразину та інших токсичних речовин у


підживлювальну воду теплових мереж та мережну воду забороняється.

6.8.9. Якість мережної води має відповідати таким нормам:

------------------------------------------------------------------

|уміст вільної вуглекислоти |0; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|значення рН для систем теплопостачання: | |

|--------------------------------------------+-------------------|

|відкритих |8,3-9,0 *; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|закритих |8,3-9,5 *; |

|----------------------------------------------------------------|

|уміст заліза, мг/куб. дм, не більше ніж, для систем |

|теплопостачання: |

|----------------------------------------------------------------|

|відкритих |0,3 **; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|закритих |0,5; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|уміст розчиненого кисню, не більше ніж |20 мкг/куб.дм; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|кількість завислих речовин, не більше ніж |5 мг/куб.дм; |

|----------------------------------------------------------------|

|уміст нафтопродуктів мг/куб. дм, не більше, ніж для систем |

|теплопостачання: |

|----------------------------------------------------------------|

|відкритих |0,3; |

|--------------------------------------------+-------------------|

|закритих |1,0. |

------------------------------------------------------------------

_______________


* - Верхня межа допускається тільки в разі глибокого
пом'якшенні води.

** - За узгодженням із санітарними органами дозволяється 0,5


мг/куб.дм.

Для закритих систем теплопостачання з дозволу


теплопостачальної організації верхня межа значення рН допускається
не більше ніж 10,5 з одночасним зменшенням значення карбонатного
2

індексу до 0,1 (мг-екв/дм куб.) , нижня межа може коригуватися


залежно від корозійних явищ в устаткованні та трубопроводах систем
теплопостачання.

На початку опалювального сезону та в післяремонтний період


допускається перевищення норм протягом 4 тижнів для закритих
систем тепло-постачання та 2 тижнів для відкритих систем за
вмістом сполук заліза - до 1,5 мг/куб.дм, розчиненого кисню - до
50 мкг/куб.дм та завислих речовин - до 15 мг/куб.дм.

Карбонатний індекс І не повинен перевищувати значень,


к

наведених у табл. 2.

Таблиця 2. Нормативне значення І мережної води
к

------------------------------------------------------------------

| Устатковання | Температура нагріву мережної | Ік |

| | води, град.С | (мг-екв/ |

| | | 2 |

| | | куб. дм) |

|------------------+------------------------------+--------------|

|Водогрійні котли, | 70-100 | 3,2 |

|установлені на ДТ | 101-120 | 2,0 |

| | 121-130 | 1,5 |

| | 131-140 | 1,2 |

| | 141-150 | 0,8 |

|------------------+------------------------------+--------------|

| Мережні | 70-100 | 4,0 |

| підігрівники | 101-120 | 3,0 |

| | 121-140 | 2,5 |

| | 141-150 | 2,0 |

| | 151-200 | 1,0 |

------------------------------------------------------------------

У разі підживлення теплової мережі натрій-катіонітовою водою


2

значення І не повинно перевищувати 0,5 (мг-екв/куб.дм) для


к

температур нагріву мережної води до 121-150 град. С та 1,0


2

(мг-екв/куб.дм) для температур 70-120 град. С.


У випадку відкритих систем теплопостачання за узгодженням з
органами санітарно-епідеміологічних служб допускається відхилення
вимог ДСанПіН за показниками колірності до 70 град. і вмістом
заліза до 1,2 мг/дм на термін до 14 днів у період сезонних
уключень систем, які експлуатуються, приєднання нових, а також
уключених після їх ремонту.

6.8.10. Після закінчення опалювального сезону або під час


зупину водогрійних котлів та теплових мереж слід ужити заходів,
які перешкоджають стоянковій корозії.

7. Використання теплової енергії

7.1. Загальні вимоги до експлуатації тепловикористовувальних
установок

7.1.1. Тепловикористовувальні установки, які проектуються,


вводяться в експлуатацію чи реконструюються, повинні задовольняти
вимоги відповідних ГОСТ, СНіП, ДСН, відповідати вимогам щодо
енергозбереження, екологічності, пожежобезпеки, мікроклімату,
шуму, освітлення, захисту від електромагнітних полів, промислової
санітарії та використовуватися в межах технічних можливостей та
економічної ефективності.

У системах з виділенням гарячих газів та відведенням гарячої


води та конденсату необхідно передбачати використання
теплоутилізаційних установок.

У системах вентиляції слід передбачати використання тепла


вентиляційних викидів.

Відмова від застосування вторинних енергоресурсів


обґрунтовується техніко-економічним розрахунком.

7.1.2. Тепловикористовувальні установки обладнуються:

- східцями та майданчиками для забезпечення доступу до
основних елементів і ЗВТ, які потребують обслуговування та
систематичного огляду;

- запірною арматурою на лініях входу та виходу нагрівального


та нагрівного середовищ;

- запобіжними клапанами відповідно до вимог чинних НД;

- водовказівними приладами показу рівня води в разі, коли
ведеться спостереження за рівнем або станом рідини чи маси в
установці;

- пристроями для відбору проб і видалення повітря, газів і


конденсату;

- манометрами та термометрами для вимірювання тиску і


температури нагрівального та нагрівного середовищ;

- приладами для обліку витрат теплоносія і теплової енергії;

- іншими приладами і автоматикою, передбаченими проектом.

7.1.3. Приєднання різних систем теплоспоживання здійснюється


окремими трубопроводами. Послідовне включення різних систем
теплоспоживання недопустиме.

7.1.4. Параметри теплоносія, який подається на


тепловикористовувальну установку, мають відповідати значенням,
передбаченим технологічним режимом її роботи, але не перевищувати
паспортних даних.

У разі, коли тепловикористовувальні установки розраховано на


тиск, нижчий, ніж у ДТ, слід передбачати пристрій для зниження
тиску, а в разі потреби і температури.

Межі коливань параметрів теплоносія вказуються в інструкції з


експлуатації конкретної тепловикористовувальної установки.

7.1.5. При надходженні в тепловикористовувальні установки


вологої пари в разі потреби зменшення вологості (осушення) на
паропроводах перед ними необхідно встановлювати сепаратори.

7.1.6. Установки, що працюють під тиском, підлягають


зовнішньому та внутрішньому оглядам і гідравлічному випробуванню
відповідно до чинних НД і місцевих експлуатаційних інструкцій.
Разом з тепловикористовувальною установкою гідравлічному
випробуванню підлягає також арматура, трубопроводи та її допоміжне
устатковання.

7.1.7. Тепловикористовувальні установки або їх частини,


призначені для роботи під тиском меншим ніж 70 кПа (0,7 кгс/кв.см)
або для роботи під вакуумом, випробовуються на міцність тиском 0,2
МПа (2 кгс/ кв.см) і на щільність тиском 0,15 МПа (1,5 кгс/
кв.см).

7.1.8. Позачергові гідравлічні випробування та внутрішні


огляди тепловикористовувальних установок здійснюються після
закінчення капітального ремонту, реконструкції (модернізації), а
також у разі, якщо установка не діяла понад 6 місяців, або за
вимогою Держенергонагляду.

7.1.9. Тепловикористовувальні установки, у яких дія хімічного


середовища спричиняє погіршення механічних властивостей металу, а
також тепловикористовувальні установки із сильним корозійним
середовищем або температурою стінок понад 475 град. С, необхідно
додатково оглядати відповідно до спеціальної інструкції.

7.1.10. Тепловикористовувальні установки підвищеної


небезпеки, у яких збільшення чи зменшення значень параметрів або
витрати теплоносія може спричинити аварію та загрожувати життю
обслуговувального персоналу, населенню, обладнуються відповідними
пристроями для запобігання травматизму та пошкодження устатковання
або його елементів.

7.1.11. Конструкція і стан пускових пристроїв (пускових


кнопок, важелів ручного керування тощо) повинні забезпечувати
швидке і надійне вмикання та вимикання устатковання і ділянок
теплопроводів та внеможливити самовільне спрацьовування.

7.1.12. Конструкція та розміщення аварійних вимикачів і


кнопок дистанційного керування устаткованням мають забезпечувати
можливість користування ними з різних робочих позицій.

7.1.13. Усі пускові пристрої повинні мати написи, що вказують


на їхнє призначення.

Маховики основних оперативних та аварійних засувок і вентилів


слід позначити стрілками, що вказують напрямок обертання під час
їх відкривання чи закривання.

7.1.14. Усі зовнішні частини тепловикористовувальних


установок і теплопроводи, що розташовані у виробничих приміщеннях,
слід ізолювати таким чином, щоб температура поверхні ізоляції не
перевищувала 43 град. С за температури навколишнього середовища не
більше ніж 25 град. С.

Якщо тепловикористовувальні установки розташовані на


відкритому повітрі (за межами споруд, будинків), теплова ізоляція
повинна мати гідроізоляційне покриття.

У тих місцях тепловикористовувальних установок, де за різних


умов потрібен огляд поверхонь під ізоляцією, слід передбачати
можливість зняття ізоляції, уникаючи її пошкоджень.

7.1.15. Тепловикористовувальна установка, трубопроводи і


допоміжне устатковання фарбуються лаками чи фарбами, стійкими до
дії парів та газів, що виділяються в приміщенні, де розташована ця
установка. Забарвлення та написи на трубопроводах слід наносити
згідно з додатком 4.

7.1.16. Кожна тепловикористовувальна установка має порядковий


номер, чітко вказаний на її передній частині.

На запірній та регулювальній арматурі, а також на прилеглих


ділянках теплопроводів і технологічних трубопроводів
тепловикористовувальних установок чітко вказується стрілкою
напрямок руху теплоносія чи середовища за технологічним процесом,
умовне їх позначення, а також покажчики відкриття/закриття
запірної та регулювальної арматури, номер арматури за схемою.

7.1.17. Електродвигуни, вентилятори, калорифери та інше


допоміжне устатковання повинно мати номер тієї установки, з якою
вони пов'язані технологічним процесом. За наявності в установці
декількох електродвигунів, вентиляторів та іншого допоміжного
устатковання кожний з них позначається номером
тепловикористовувальної установки з додатковими порядковими
індексами.

7.1.18. На кожній тепловикористовувальній установці, що


працює під тиском, після встановлення та реєстрації зазначаються
на спеціальній табличці форматом 200 х 150 мм такі дані:

- номер реєстрації;

- допустимий тиск;

- температура пари (у разі, якщо вона перевищує 250 град. С);

- дата (місяць і рік) наступного внутрішнього огляду і
гідравлічного випробування.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал