Міністерство палива та енергетики україни н а к а з



Сторінка8/13
Дата конвертації11.01.2017
Розмір2.32 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
- згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.11 і СНиП 2.04.07;

- пристроями для випуску повітря у верхніх точках


трубопроводів і дренажу - в нижніх;

- приладами обліку витрат теплової енергії згідно з вимогами


чинних НД щодо обліку теплової енергії;

- пристроями для відбору з мережі проб води і конденсату з


охолодниками для контролю їх якості;

- водоміром на обводі головної засувки зворотного або


подавального трубопроводів мережної води для контролю щільності
системи теплопостачання, якщо цей контроль не забезпечується
іншими методами;

- манометрами, встановленими до і після запірної арматури на


вводі в тепловий пункт водяних теплових мереж, паропроводів і
конденсатопроводів; після вузла змішування; на паропроводах - до і
після редукційних клапанів; до і після регуляторів тиску, на
розподільних і збірних гребінках; до і після грязьовиків; на
всмоктувальному та нагнітальному патрубках кожного насоса;

- термометрами після запірної арматури на вводі в тепловий


пункт трубопроводів водяних мереж, паропроводів і
конденсатопроводів; після вузла змішування; на зворотних
трубопроводах із систем споживання за ходом води перед засувками;
на розподільних і збірних гребінках;

- термометром заміру зовнішнього повітря;

- грязьовиками на подавальних і зворотних трубопроводах;

- засобами автоматичного регулювання, контролю і захисту


відповідно до вимог ДБН та інших НД;

- пристроєм для промивання теплової мережі;

- оперативним зв'язком з черговим персоналом (диспетчером)
організації, що постачає теплову енергію, за підключеного
теплового навантаження 2 Гкал/год і вище;

- робочим та аварійним освітленням;

- припливно-витяжною вентиляцією;

- захистом місцевих систем від аварійного підвищення


параметрів теплоносія. { Підпункт 6.4.7 пункту 6.4 розділу 6
доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства палива та
енергетики N 2 ( z0088-10 ) від 12.01.2010 }

6.4.8. Теплові пункти обладнуються водопроводом питної води


та системою каналізації.

За наявності на тепловому пункті конденсатозбірників,


пристроїв для очищення конденсату, а також контролю за його
якістю, під час їх експлуатації слід керуватися пунктом 6.7.

6.4.9. Підготовку теплових пунктів до роботи виконує


організація (споживач), яка їх експлуатує, або спеціалізована
організація шляхом налагодження автоматичних регуляторів, а в разі
їх відсутності - встановленням дросельних шайб для рівномірного
(оптимального) розподілу і постачання теплоносія споживачам
незалежно від їх віддаленості від теплового пункту.

6.5. Водопідігрівальні установки

6.5.1. Встановлення водопідігрівальних установок здійснюється
відповідно до проектної документації. Експлуатація
водопідігрівальних установок, встановлених без належного проекту,
не дозволяється.

6.5.2. Сумарна продуктивність насосів водопідігрівальної


установки має забезпечувати передбачений гідравлічний режим і
продуктивність з урахуванням літнього режиму роботи.

Насосів має бути не менше двох. У разі одночасної роботи


кількох насосів їхні характеристики повинні допускати паралельний
режим роботи.

Кожен насос має бути оснащено з боку всмоктування запірною


засувкою, з боку нагнітання - зворотним клапаном і запірною
засувкою.

6.5.3. Водопідігрівальна установка обладнується такими ЗВТ:

- манометрами - на трубопроводах пари, на всмоктувальних і
нагнітальних лініях насосів, на вхідних і вихідних трубопроводах
гріючої і підігріваної води;

- термометрами на паропроводах і конденсатопроводах, на


вхідних і вихідних трубопроводах гріючої і нагріваної води кожного
підігрівника, на загальних трубопроводах холодної та гарячої води;

- запобіжними клапанами на підігрівниках згідно з вимогами


Держпромгірнагляду;

- дренажними пристроями та повітряниками;

- витратоміром чи водоміром на трубопроводах первинного і
вторинного теплоносіїв;

- водовказівним склом з боку теплоносія, що конденсується.

6.5.4. Для водопідігрівників (бойлерів) на підставі проектної
документації, даних заводів-виробників та випробувань визначаються
технічні характеристики.

На кожному водопідігрівнику розміщується табличка з технічною


характеристикою щодо:

- теплової продуктивності і відповідних параметрів


теплоносія;

- максимальної температури води, що нагрівається;

- номінальної витрати теплоносіїв;

- граничнодопустимого тиску з боку первинного та вторинного


теплоносіїв;

- гідравлічного опору за номінальної витрати теплоносія.

6.5.5. Ємнісні водопідігрівники обладнуються запобіжними
клапанами з боку середовища, що нагрівається.

За пароводяними підігрівниками слід передбачити


пробовідбірники з охолоджувачами для контролю за якістю
конденсату, а також можливість відключення підігрівника від
спільної схеми збирання конденсату за умови незадовільної його
якості.

6.5.6. Для підтримання ефективної та економічної роботи


водопідігрівника потрібно періодично (але не рідше одного разу на
2 роки) проводити його механічне чи хімічне очищення. Про
проведене очищення і подальше випробування слід виконати запис в
оперативному журналі, та за участю представників організації, що
постачає теплову енергію, скласти відповідний акт.

У разі виявлення витікання у місцях вальцювання чи


безпосередньо в самих трубках водопідігрівник підлягає виведенню у
ремонт.

Відглушення пошкоджених трубок допускається лише у виняткових


випадках як тимчасовий захід.

6.5.7. Усі водопідігрівники підлягають тепловим випробуванням


на продуктивність після проведення хімічного або механічного
очищення, але не рідше ніж кожні 5 років.

Результати випробувань оформлюються відповідним актом, у


якому зазначаються ефективність роботи водопідігрівача і
відповідність його паспортним і проектним даним. { Підпункт 6.5.7
пункту 6.5 розділу 6 доповнено абзацом згідно з Наказом
Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 ) від
12.01.2010 }

6.5.8. Водопідігрівники після капітального чи поточного


ремонтів промивають і перевіряють на щільність шляхом
гідравлічного випробування.

Перевірка водопідігрівників на щільність з'єднань та теплову


продуктивність здійснюється в присутності представника
організації, що постачає теплову енергію, або особи,
відповідальної за теплове господарство.

Результати перевірки зазначають в оперативному журналі та


оформляють відповідним актом.

6.5.9. У системі гарячого водопостачання (за відкритою чи


закритою схемою) якість води має відповідати санітарним нормам.

Для технологічних цілей якість води має бути такою, щоб


забезпечувалась експлуатація водопідігрівальної установки без
утворення інтенсивних відкладень, накипу.

У разі незадовільної якості води необхідною є її додаткова


обробка шляхом встановлення освітлювальних фільтрів, пом'якшувачів
води тощо.

6.5.10. У системі гарячого водопостачання передбачається


автоматичне регулювання подачі гріючого теплоносія на
водопідігрівник. Воно повинно забезпечувати нагрівання води у
місцях водорозбору у відкритих системах гарячого водопостачання до
температури не нижче ніж 60 град. С, в закритих - не нижче 50
град. С і для всіх систем - не вище ніж 75 град. С. У разі
зменшення або відсутності витрати нагріваної води слід зменшувати
або припиняти подачу гріючого теплоносія.

У разі відключення водопідігрівника з боку нагріваного


середовища (відсутності витрати нагріваної води) подачу гріючого
теплоносія на водопідігрівник заборонено.

{ Підпункт 6.5.10 пункту 6.5 розділу 6 із змінами, внесеними


згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики N 2
(
z0088-10 ) від 12.01.2010 }

6.5.11. Ремонт водопідігрівальної установки та усіх


допоміжних пристроїв слід виконувати щороку за графіком,
узгодженим зі строками ремонту теплового устатковання і
теплопроводів систем теплопостачання.

6.5.12. Пароводяні водопідігрівальні установки перевіряються


на щільність у разі погіршення якості конденсату. Результати
перевірки має бути зафіксовано в оперативному журналі.

6.6. Баки-акумулятори гарячої води

6.6.1. Баки-акумулятори гарячої води (БАГВ) виготовляються і
встановлюються виключно за проектною документацією, розробленою з
урахуванням відповідних ГОСТ, СНіП, ДСН.

На всіх нововведених БАГВ, а також на тих, що перебувають в


експлуатації, встановлюються зовнішні підсилювальні конструкції
для їх зміцнення (з метою запобігання лавиноподібному руйнуванню).

6.6.2. Навколо БАГВ влаштовується охоронна зона і


встановлюються знаки, що забороняють перебування в ній сторонніх
осіб.

6.6.3. Робочий об'єм БАГВ, їх розміщення на ДТ і теплових


мережах має відповідати чинним будівельним нормам і правилам щодо
спорудження внутрішнього водопроводу та каналізації будівель і
теплових мереж.

6.6.4. Антикорозійний захист БАГВ виконується відповідно до


РД 34.40.504 "Методические указания по защите баков-аккумуляторов
от коррозии и воды в них от аэрации".

Експлуатація БАГВ без антикорозійного захисту внутрішньої


поверхні і підсилювальних зовнішніх конструкцій з метою
запобігання лавиноподібному руйнуванню БАГВ забороняється.

6.6.5. Приміщення, де встановлюються БАГВ, потребують


оснащення вентиляцією та освітленням. Несучі конструкції будівлі
виготовляються з вогнетривких матеріалів. Під баками
встановлюються піддони.

6.6.6. Після закінчення монтажу або ремонту БАГВ їх


випробовують з урахуванням вимог СНиП 3.03.01 "Несущие и
ограждающие конструкции".

На кожен прийнятий в експлуатацію БАГВ складається паспорт.

6.6.7. Граничний рівень заповнення БАГВ, запроектованих без
теплової ізоляції, за умови нанесення на них ізоляції, має бути
знижено на висоту, еквівалентну масі теплової ізоляції.

Якщо ємність, що розрахована для збереження нафтопродуктів з


густиною 0,9 т/куб. м, застосовується як БАГВ, то її робочий об'єм
потрібно зменшити на 10 %.

6.6.8. БАГВ обладнуються:

- поплавковими клапанами на трубопроводах подачі води у бак.
Перед кожним поплавковим клапаном встановлюють запірну арматуру;

- відвідним трубопроводом;

- переливною трубою на висоті граничнодопустимого рівня води
в баці з пропускною здатністю не меншою за пропускну здатність
усіх трубопроводів, що підводять воду до бака;

- спускним (дренажним) трубопроводом, який з'єднує простір


безпосередньо над днищем бака з переливною трубою, та засувкою
(вентилем) на ділянці трубопроводу, який приєднується;

- водовідвідним трубопроводом для відведення води з піддону;

- циркуляційним трубопроводом для підтримання, якщо це
необхідно, постійної температури гарячої води в баці на час перерв
у її розборі. На циркуляційному трубопроводі встановлюється
зворотний клапан із запірною арматурою;

- вістовою трубою ("дихальним" пристроєм). Переріз вістової


труби має забезпечити вільне надходження до бака і вільний випуск
із нього повітря чи пари (за наявності парової подушки), які б
виключали підвищення в ньому тиску понад атмосферний або утворення
розрідження (вакууму) під час відкачування води;

- апаратурою контролю рівня води з сигналізацією граничних


рівнів (сигнали виводяться у приміщення з постійним перебуванням
чергового персоналу), а також пристроями блокування для повного
припинення подачі води в бак у момент досягнення граничного
верхнього рівня, увімкнення резервних насосів для відкачування в
разі вимкнення робочих насосів, перемикання основного джерела
електроживлення устатковання, пов'язаного з БАГВ, на резервне у
разі зникнення напруги на основному джерелі;

- ЗВТ для вимірювання температури води в баках і тиску в


трубопроводах підведення та відведення води;

- тепловою ізоляцією, покритою захисним шаром від дії


атмосферних чинників. Температура поверхні ізоляції не повинна
перевищувати 43 град. С за температури навколишнього середовища не
більше 25 град. С.

6.6.9. Усі трубопроводи, за винятком дренажного, приєднуються


до вертикальних стінок БАГВ з встановленням пристроїв, які
компенсують розрахункове осідання бака. Конструктивні рішення щодо
підключення трубопроводів до бака мають унеможливити передачу
зусиль від цих трубопроводів на його стінки та днище бака.

6.6.10. Засувки на трубопроводі підведення води до кожного


БАГВ і розподілювальні засувки між ними повинні мати
електропривід, розміщений поза зоною можливого затоплення, щоб у
випадку аварії на одному з баків відключити паралельно працюючі з
ним баки.

6.6.11. З метою запобігання нерівномірному осіданню основи


БАГВ слід передбачити пристрої для відведення поверхневих і
ґрунтових вод.

6.6.12. Групу БАГВ або окремий бак слід огородити земляним


валом висотою не менш ніж 0,5 м і шириною не меншою за 0,5 м, а
навколо бака зробити вимощення. На ділянці між баками та земляним
огородженням має бути організовано відведення води в систему
каналізації. Навколо баків, розміщених поза територією ДТ чи
суб'єкта господарювання, встановлюється огорожа висотою не менш
ніж 2,5 м із застережними знаками.

6.6.13. Гідравлічні випробування БАГВ проводяться шляхом


заповнення їх водою до рівня, передбаченого проектом. У міру
заповнення бака необхідно наглядати за станом його конструкції та
зварних з'єднань. У разі витоку з-під днища чи появи мокрих плям
на поверхні вимощення випробування слід припинити, злити воду з
бака, з'ясувати і усунути причини витікання.

Уважається, що бак витримав випробування, якщо впродовж 24


годин на його поверхні та по краях днища не виявлено витоку і
рівень води в ньому не знизився.

Введення БАГВ в експлуатацію без випробувань на міцність і


герметичність заборонено.

6.6.14. Усі новозмонтовані БАГВ, а також ті, що вводяться в


експлуатацію після ремонту і спорожнення, повинні заповнюватися
тільки хімічно очищеною деаерованою водою з температурою не вище
ніж 45 град. С. Після початку нормальної експлуатації їхнє
поповнення може здійснюватися хімічно очищеною деаерованою водою з
температурою не більше ніж 95 град. С.

Швидкість заповнення баків має відповідати пропускній


спроможності вістової труби.

Під час заповнення баків присутність персоналу в охоронній


зоні заборонена.

6.6.15. Перебування осіб, яких експлуатація БАГВ


безпосередньо не стосується, в охоронній зоні забороняється.

6.6.16. Перевірка стану БАГВ у процесі експлуатації і


визначення їхньої придатності до подальшої експлуатації має
проводитися щороку за відключених установок гарячого
водопостачання, в тому числі і БАГВ, шляхом візуального огляду
конструкції і основи баків, компенсуючих пристроїв трубопроводів,
а також вістових труб зі складанням акта перевірки.

Огляд баків, захищених від корозії герметиком, виконується


водночас із заміною герметика.

6.6.17. Інструментальне обстеження конструкцій БАГВ з


визначенням товщини стінок і днища має виконуватися не рідше
одного разу на 3 роки. При цьому слід керуватися ГНД 34.21.522
"Резервуари сталеві вертикальні циліндричні для зберігання рідкого
палива и води. Конструкції будівельні. Інструкція з експлуатації".

У разі корозійної зношеності стін і днища бака на 20 % і


більше від їхньої проектної товщини подальша експлуатація бака
незалежно від характеру зношеності та розміру площі, що зазнала
корозії, не допускається.

6.6.18. Зовнішній огляд БАГВ слід проводити щодня, звертаючи


особливу увагу на стан теплової ізоляції трубопроводів для
підведення і відведення води, пристроїв компенсації тощо, а також
на відсутність витікань. Виявлені дефекти негайно усувають, а якщо
це унеможливлено, бак потрібно вивести з роботи.

Дія електричної сигналізації бака повинна перевірятися


щомісяця.

6.7. Системи збирання та повернення конденсату

6.7.1. Кожний промисловий суб'єкт господарювання, який має
теплообмінні установки поверхневого типу, що використовують пару,
повинен мати одну чи декілька систем збирання та повернення
конденсату.

Системи збирання та повернення конденсату мають бути


закритими, при цьому надлишковий тиск у баках збирання конденсату
повинен становити не менш ніж 5 кПа (0,05 кгс/кв. см).

Застосування відкритої системи збирання та повернення


конденсату допускається за її продуктивності менш ніж 10 т/год та
віддалі від ДТ до 0,5 км.

Тепло конденсату повинно максимально використовуватись


безпосередньо на суб'єкті господарювання.

6.7.2. На кожному суб'єкті господарювання визначається обсяг


можливого повернення конденсату до джерела постачання пари. Для
новозбудованих об'єктів обсяг можливого повернення конденсату
визначається проектом, а на вже існуючих суб'єктах господарювання
- за результатами балансових випробувань устатковання, що
використовує пару, які проводяться не рідше ніж через кожні 5
років. Суб'єкт господарювання щороку складає пароконденсатні
баланси на підставі фактично досягнутих витрат пари та повернення
конденсату. Встановлений питомий обсяг повернення конденсату
щороку коригується з урахуванням реалізації наявних резервів для
його збільшення.

6.7.3. Для збільшення повернення конденсату суб'єктами


господарювання (об'єктами) здійснюються такі основні заходи:

- встановлення ефективних пристроїв для відведення конденсату


на всіх установках, які використовують пару, із забезпеченням
їхньої справної роботи;

- збирання конденсату від постійного дренажу паропроводів,


парових супутників і колекторів;

- заміна підігрівників змішувального типу поверхневими;

- максимальне використання тепла пари вторинного кипіння;

- очищення забрудненого конденсату;

- заміна пари, як теплоносія, перегрітою водою;

- перехід на закриті системи збирання та повернення


конденсату;

- заміна парового приводу на електричний або інший.

6.7.4. Кількість конденсату, що повертається від споживача
пари, має відповідати вимогам НД і проектові ДТ. Температура
конденсату, що повертається, визначається договором про
використання теплової енергії. Суб'єкт господарювання повинно
забезпечувати контроль якості конденсату, що повертається до ДТ.

6.7.5. Відмова від повернення конденсату має бути економічно


обґрунтованою. У цьому випадку слід забезпечити максимально
можливе використання конденсату, а також тепла, що міститься в
ньому, на потреби суб'єкта господарювання.

6.7.6. На суб'єкті господарювання із значною кількістю


пароприймачів, розташованих на великій території, крім центральної
конденсатозбірної станції, можуть споруджуватися локальні
підстанції.

На кожній станції чи підстанції встановлюється не менш ніж


два баки для збирання конденсату. Місткість конденсатних баків
визначається, виходячи з величини максимальної витрати (об'єму)
конденсату, що може надходити за 30 хвилин. За автоматизованого
відкачування конденсату місткість баків може бути меншою, виходячи
з величини витрати конденсату, що може надходити за 15 хвилин.

За умови сезонної роботи, а також у разі максимального


надходження конденсату до 5 т/год допускається встановлення одного
бака. Місткість бака слід розраховувати не менш ніж на
10-хвилинне максимальне надходження конденсату.

За необхідності постійного контролю якості конденсату


кількість баків слід приймати не менше ніж три, місткість кожного
має забезпечувати в часі проведення аналізу конденсату за всіма
необхідними показниками, але не менш ніж 30-хвилинного
максимального надходження конденсату.

Баки збирання конденсату мають бути циліндричної форми зі


сферичними днищами.

Внутрішня поверхня баків повинна мати антикорозійне покриття.

6.7.7 . Баки для збирання конденсату обладнуються:

- приладами контролю рівня води;

- сигналізацією верхнього та нижнього рівнів;

- термометрами для вимірювання температури конденсату;

- пристроєм для відбирання проб конденсату;

- датчиками для автоматичного керування насосами


перекачування конденсату;

- мановакуумметрами для контролю тиску;

- запобіжними пристроями від підвищення тиску всередині бака
(у відкритій системі - пристроями, що з'єднують бак із
атмосферою);

- постійними металевими східцями зовні, а якщо висота бака


перевищує 1500 мм, ще й постійними східцями всередині його.

У закритих системах із надлишковим тиском до 70 кПа (0,7


кгс/кв.см) дозволяється застосовувати як запобіжні пристрої
гідрозатвор чи безважільні клапани.

Діаметри труб до запобіжних пристроїв і труб, що з'єднують


баки з атмосферою, а також самі запобіжні пристрої повинні
виключати можливість підвищення тиску в баках.

6.7.8. Системи збирання конденсату повинні допускати


відключення бака без порушення нормальної експлуатації
тепловикористовувальних установок.

6.7.9. Кількість насосів для перекачування конденсату на


кожній станції слід приймати не менше двох, один із яких є
резервним.

Характеристики насосів повинні допускати їхню паралельну


роботу за усіх режимів повернення конденсату.

У разі встановлення не більше ніж двох насосів їхня


продуктивність визначається за максимальною годинною витратою
конденсату.

6.7.10. Перекачувальні насоси систем збирання та повернення


конденсату позначаються порядковими номерами, а за наявності
кількох підстанцій для перекачування нумерація їх не повинна
повторюватися.

6.7.11. Різниця позначок між мінімальним рівнем конденсату в


баці та віссю насоса має бути достатньою для запобігання закипанню
(запарюванню) у всмоктувальному патрубкові насоса за максимальної
температури конденсату, але не меншою ніж 0,5 м.

6.7.12. Конденсатні насоси, що працюють на спільний


конденсатопровід, повинні мати на всмоктувальних трубопроводах
засувки, а на трубопроводах нагнітання - зворотні клапани та
засувки. Робота насосу з несправним зворотним клапаном не
допускається.

6.7.13. Конденсатні станції повинні розташовуватися в


приміщеннях, виконаних за проектом відповідно до вимог чинних НД
(відповідних ГОСТ, СНіП, ДСН).

Кожна станція та підстанція повинні мати електричне


освітлення і вентиляцію.

Двері приміщення станції повинні відкриватися назовні, а


зачинятися на замок. На дверях повинен бути напис: "Конденсатна
станція N ... Стороннім вхід заборонено".

У приміщенні станції слід розмістити схему та інструкцію з


експлуатації.

У разі спорудження станції для збирання конденсату або


підстанцій у підвальних приміщеннях або в місцях, уразливих щодо


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал