Міністерство палива та енергетики україни н а к а з



Сторінка11/13
Дата конвертації11.01.2017
Розмір2.32 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
порядку.

Облік теплової енергії і теплоносія на основі показів ЗВТ


вузла обліку споживача здійснюється з моменту підписання акта про
його прийняття в експлуатацію.

Виклик споживачем представника енергопостачальної організації


та метрологічного центру ЦОВМ для оформлення допуску вузла обліку
до експлуатації здійснюється не менше ніж за 5 днів до
передбаченого дня оформлення вузла обліку, а рішення про допуск в
експлуатацію має бути прийнято не пізніше ніж через 10 днів з
моменту подання заявки споживачем.

Перед кожним опалювальним сезоном здійснюється перевірка


готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації, про що
складається відповідний акт.

7.2.32. Періодична, а також на вимогу теплопостачальної


організації або Держенергонагляду перевірка приладів вузла обліку
теплової енергії здійснюється представниками ДТ, теплопостачальної
організації і Держенергонагляду з метою своєчасного виявлення
несправності приладів обліку.

7.2.33. Вузли обліку у відкритій чи в закритій системі,


розрахункове теплове навантаження якої становить 2,5 МВт і більше,
обладнуються:

- теплолічильником, витратомір (лічильник) якого встановлено


на подавальному трубопроводі, а термометри - у трубопроводах
подавального і холодного водопостачання, а також теплолічильником,
витратомір (лічильник) якого встановлено на зворотному
трубопроводі, а термометри - у трубопроводах зворотного і
холодного водопостачання;

або


- теплолічильником, витратоміри (лічильники) якого
встановлені в подавальному та зворотному трубопроводах, а
термометри - у трубопроводах подавального, зворотного і холодного
водопостачання.

7.2.34. Вузли обліку в закритій системі теплопостачання,


розрахункове теплове навантаження якої становить менше 2,5 МВт,
обладнуються теплолічильником з витратоміром (лічильником) на
подавальному трубопроводі і термометрами в подавальному і
зворотному трубопроводах.

Витратомір (лічильник) у зворотному трубопроводі для контролю


витікання теплоносія встановлюється, якщо в тепловому пункті
встановлено водопідігрівальну установку або після приладів обліку
теплової енергії прокладено підземну теплову мережу, або теплова
мережа недоступна для постійного контролю.

7.2.35. Облік теплової енергії, яка постачається з перегрітою


парою, здійснюється приладним способом. Облік теплової енергії,
яка постачається з насиченою парою, у разі відсутності засобів
вимірювання витрати пари, що враховують наявність у ній рідкої
фази, здійснюється розрахунковим способом.

7.2.36. Вузли обліку теплової енергії, яка постачається з


перегрітою парою, має бути обладнано:

- теплолічильником, витратомір (лічильник) і манометр якого


встановлені на паропроводі, а термометри - у паропроводі і
трубопроводі холодного водопостачання;

- теплолічильником, витратомір (лічильник) якого встановлено


на конденсатопроводі, а термометри - на конденсатопроводі і
трубопроводі холодного водопостачання;

або


- теплолічильником, витратоміри (лічильники) якого
встановлено на паропроводі і конденсатопроводі, манометр - на
паропроводі, а термометри - у паропроводі, конденсатопроводі і
трубопроводі холодного водопостачання.

Кількість відпущеної теплової енергії визначається за


різницею зміни показів теплолічильників на паропроводі і
конденсатопроводі.

7.2.37. Теплолічильники, крім показів на табло кількості


спожитої теплової енергії за визначений час, повинні показувати:

- миттєву (за годину) кількість теплової енергії;

- час роботи або простою теплолічильників;

- об'єм або масу теплоносія, що пройшов через подавальний і


зворотний трубопроводи за визначений час і миттєвий;

- поточне і середнє за визначений час значення температури


теплоносія в подавальному і зворотному трубопроводах.

7.2.38. У разі відсутності вимірювання температури холодної


води допускається за письмовою згодою теплопостачальної
організації вводити в розрахунок апаратно або програмно фіксовані
її договірні значення.

7.2.39. У розрахунках між теплопостачальною організацією і


споживачем необхідно враховувати час некоректної роботи
теплолічильників.

Гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів


(лічильників) не повинно перевищувати 3%.

7.2.40. У разі виходу з ладу теплолічильника або в разі


потреби повірки приладів обліку теплової енергії до поновлення їх
працездатності облік теплової енергії здійснюється розрахунковим
способом на підставі усереднених показів приладів за попередні три
доби з коригуванням відповідно до фактичної температури
зовнішнього повітря. Термін застосування розрахункових значень не
повинен перевищувати 15 діб на рік.

7.2.41. Один раз на місяць у терміни, установлені відповідним


договором, персонал споживача має визначити за показами приладів
обліку величину використаної теплової енергії, занести ці дані в
журнал і передати їх до теплопостачальної організації у
встановленому порядку.

Теплопостачальна організація заносить дані щодо обсягів


споживання теплової енергії до відомості обліку кількості теплової
енергії, використаної споживачем за поточний місяць.

7.2.42. Термометр опору комплекту приладів обліку теплової


енергії для вимірювання температури холодної (початкової) води
встановлюється в місці постійного розбору холодної води. У разі
внеможливлення встановлення останнього приймається для
розрахунків температура холодної (початкової) води:

- на опалювальний сезон +5 град. С;

- міжопалювальний період +15 град. С.

7.2.43. Облік відпускання і використання теплової енергії має


здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на
межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та
споживачем.

У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових


мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням
втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки
розрахункових приладів.

7.2.44. Монтаж приладів обліку теплової енергії та об'єму


(маси) теплоносія має виконуватися згідно з погодженим
енергопостачальною організацією проектом.

{ Підпункт 7.2.44 пункту 7.2 розділу 7 в редакції Наказу


Міністерства палива та енергетики N 2 (
z0088-10 ) від
12.01.2010 }

7.2.45. Персонал суб'єкта господарювання-споживача теплової


енергії відповідає за технічний стан, обслуговування та
експлуатацію відповідно до проектного рішення, ЗВТ, приладів та
обладнання систем теплоспоживання, які перебувають у межах його
балансової власності чи експлуатаційної відповідальності, а також
за зберігання споруд, комунікацій, теплових мереж та систем
теплопостачання, які розташовані на його території та належать
теплопостачальній організації, субспоживачеві або іншим
організаціям.

7.2.46. За узгодженим графіком представники теплопостачальної


організації здійснюють огляд приладів обліку теплової енергії на
тепловому пункті споживача.

Під час огляду приладів перевіряється:

- збереження пломб, відповідність термінів повірки приладів;

- справність приладів відповідно до заводських інструкцій з


експлуатації.

Безпосередньо після огляду представник теплопостачальної


організації повинен зняти покази з ЗВТ і зазначити їх у журналі
обліку.

7.2.47. Плановий ремонт засобів вимірювання та контролю,


автоматичних регуляторів, пристроїв дистанційного керування,
приладів обліку теплової енергії та об'єму (маси) теплоносія
виконується під час ремонту основного устатковання.

7.3. Сушильні установки

7.3.1. Вимоги цього підрозділу Правил поширюються на всі
сушильні установки (сушарки) безперервної чи періодичної дії, що
працюють в умовах атмосферного тиску або під вакуумом.

7.3.2. Камери сушарок мають бути герметичними, двері камер


оснащеними важільними, клиновими, гвинтовими чи іншими пристроями,
що забезпечують щільне закриття.

7.3.3. Якщо в конвеєрній сушарці за умовами експлуатації не


можна влаштувати дверей або її конструкція не забезпечує зони з
нульовим перепадом тиску між приміщенням і ззовні, то біля входу і
виходу необхідно влаштувати теплові (повітряні) завіси.

7.3.4. Сушарки обладнують тепловою ізоляцією, яка б


забезпечувала мінімальні втрати тепла; якщо вони встановлені на
відкритому повітрі, теплоізоляція має бути стійкою до дії вологи.

7.3.5. У сушарках, де відбувається пропарювання матеріалу чи


виробів, усі огородження повинні бути вкриті шаром гідроізоляції.

7.3.6. Усі сушарки, крім конденсаційних, забезпечуються


витяжною вентиляцією.

7.3.7. Якщо в сушарці на одному валу встановлено кілька


осьових вентиляторів, то для рівномірної циркуляції повітря
необхідно з одного боку вала встановлювати вентилятори правого
обертання, а з іншого - лівого або вентилятори повинні мати
реверсивний привід.

7.3.8. У сушарках з примусовою циркуляцією повітря слід


установлювати ребристі чи гладкотрубні підігрівники або
пластинчасті калорифери. Для поліпшення стоку конденсату
пластинчасті калорифери встановлюють вертикально.

7.3.9. Для забезпечення рівномірного розподілу повітря в


камері сушарки встановлюються напрямні екрани, ґрати, ремінні
штори та інші пристрої. Не дозволяється сушіння матеріалів у
камерних сушарках з неповними габаритами штабеля за висотою.

7.3.10. Під час сушіння порошкоподібних або подрібнених


матеріалів слід очищувати повітря, яке виводиться із сушарки,
шляхом улаштування пиловідстійних камер, сухих чи мокрих циклонів,
мультициклонів, тканинних фільтрів, електрофільтрів. У цих
сушарках застосовують рециркуляцію повітря.

Кратність рециркуляції повітря визначається розрахунком


режиму сушіння за протипожежними нормами концентрації
вибухонебезпечних парів та пилу, що виділяються у процесі сушіння,
і вказується в інструкції з експлуатації сушарки.

7.3.11. Сушарки для вибухонебезпечних матеріалів обладнуються


вибуховими клапанами, труби від яких виводяться назовні, за межі
приміщення.

7.3.12. Сушарки для отруйних та їдких матеріалів


установлюються у спеціальних ізольованих приміщеннях. Завантаження
та вивантаження цих матеріалів, як правило, має бути механізовано.

7.3.13. На робочому місці чергового персоналу сушарки має


знаходиться режимна карта і годинниковий механізм з циферблатом,
стрілки якого вказують час, коли треба вивантажувати висушуваний
матеріал. У процесі сушіння слід контролювати параметри
теплоносія, регламентовані за зонами температури, якість
висушуваного матеріалу тощо. Показання приладів зазначаються в
оперативному журналі.

7.3.14. Режим роботи сушарки і характеристики роботи


основного та допоміжного устатковання визначаються
експлуатаційними випробуваннями, які здійснюються:

- після капітальних ремонтів;

- після внесення конструктивних змін або впровадження
раціоналізаторських заходів, що потребують перевірки;

- для усунення нерівномірності сушіння, яка призводить до


браку продукції.

7.3.15. Під час випробувань сушарки визначаються витрата і


параметри теплоносія, температура та вологість повітря для сушіння
в різних точках камери, коефіцієнт теплопередачі нагрівальних
поверхонь, продуктивність і частота обертання вентиляторів та
електродвигунів (у сушарках з примусовою циркуляцією повітря).

7.3.16. У лабораторії суб'єкта господарювання (чи


структурного підрозділу) має бути електросушильна шафа, аналітичні
і технічні ваги для визначення вологості висушуваного матеріалу і
не менше ніж два ексикатори.

7.3.17. Поверхню нагрівання калориферів сушарок слід


періодично очищувати.

7.4. Випарювальні установки

7.4.1. Нижченаведені вимоги поширюються на випарювальні
установки періодичної та безперервної дії, що працюють під тиском
або під вакуумом.

7.4.2. Для підігрівання розчину, який надходить у перший


корпус, до температури, близької до температури кипіння, необхідно
встановлювати перед першим корпусом спеціальні підігрівники, які
обігріваються конденсатом або соковою парою.

7.4.3. Випарювальні установки повинні мати пристрої для


відключення підігрівників, обвідну лінію кожного підігрівника, а
також лінію повернення підігрітого розчину в проміжний бак (для
забезпечення циркуляції розчину через підігрівники) у періоди,
коли перший корпус не може безперервно приймати підігрітий розчин.

7.4.4. Для контролю за безперервним відведенням конденсату, а


також за його якістю на лінії за конденсатовідвідником необхідно
встановити оглядовий прилад (скло) та кран для відбору проби з
охолоджувачем.

Залежно від якості конденсату (за хімічним складом і


наявністю домішок) його потрібно збирати від усіх випарювальних
апаратів разом або окремо.

Для безперервного контролю якості конденсату необхідно


встановити сигналізаційні солеміри або інші прилади.

7.4.5. Для забезпечення спостереження за рівнем розчину у


випарювальних апаратах повинні встановлюватися оглядові прилади.

7.4.6. Випарювальні установки оснащуються такими


контрольно-вимірювальними і регулювальними приладами:

- реєстраційним і підсумовувальним або вказівним та


підсумовувальним паромірами на загальній лінії подавання пари до
випарювальних установок (випарювальної станції);

- реєстраційним манометром на загальній лінії подавання пари


до випарювальних установок (випарювальної станції);

- автоматичними регуляторами тиску пари, яка надходить у


перший корпус;

- манометрами на нагрівальній камері та в паровому просторі


першого корпусу;

- манометрами, вакуумметрами на нагрівальних камерах і в


паровому просторі корпусів, наступних за першим;

- автоматичними регуляторами рівня розчину;

- вказівними вакуумметрами та сигналізаційними вакуумметрами
на трубопроводах, які йдуть від барометричних або поверхневих
конденсаторів;

- приладами для вимірювання температури на вході та виході


нагрівального/нагрівного середовища (на вході та виході розчину
кожного випарного апарата; на вході та виході нагрівального
середовища та середовища, яке нагрівається підігрівником; на вході
та виході води, яка охолоджує конденсатори; на вході пари в
конденсатор; на виході конденсату поверхневого конденсатора);

- витратомірами-лічильниками для обліку води, яка


використовується на охолодження випарювальної установки;

- витратомірами-лічильниками для обліку теплоносія, який


надходить на випарювальну установку;

- витратомірами-лічильниками для обліку розчину, який


надходить на випарювання;

- концентратомірами після кожного випарювального апарата.

7.4.7. Схема трубопроводів випарювальної установки має бути
такою, щоб унеможливлювати змішування потоків первинної і
вторинної нагрівальної пари, а також потоків їх конденсату.

7.4.8. Для забезпечення нормального режиму роботи


випарювальної установки необхідно:

- спостерігати за подаванням нагрівальної пари в перший


корпус і не допускати спаду чи підвищення тиску пари (допустимими
вважаються коливання близько 10 кПа (0,1 кгс/кв.см);

- підтримувати передбачений технологічним процесом розподіл


температур і тиску по корпусах випарювальної установки;

- стежити за безперервним відведенням конденсату в


нагрівальних камерах випарювальних апаратів, а також систематично
перевіряти якість конденсату;

- забезпечити систематичне постачання випарювальних апаратів


розчином, підігрітим до температури, близької до температури
кипіння;

- стежити за нормальним перепусканням розчину з корпуса в


корпус і систематично забирати з останнього корпусу готовий
продукт, підтримуючи встановлений рівень розчину в апаратах, не
допускаючи оголення нагрівальних камер;

- забезпечувати мінімальні втрати розчинів, концентратів і


теплоносія;

- підтримувати розрідження у випарювальних апаратах, які


працюють під вакуумом, на передбаченому режимом рівні і в разі
спаду вакууму негайно виявляти причини та усувати їх; температуру
води, яка відводиться з барометричного конденсатора, підтримувати
в межах, заданих технологічним режимом;

- не рідше одного разу за зміну випускати через спеціальні


вентилі повітря з нагрівальних камер;

- суворо дотримуватися заданого графіка і порядку промивання


випарювальних апаратів, а в разі потреби робити позачергове
промивання та їх очищення;

- забезпечувати безперервну і справну роботу автоматичних


контрольно-вимірювальних і регулювальних приладів, арматури, а
також допоміжного устатковання випарювальної станції.

7.5. Ректифікаційні установки

7.5.1. Нижченаведені вимоги поширюються на ректифікаційні
установки періодичної та безперервної дії, які працюють під
вакуумом чи під тиском, де нагрівання продуктів здійснюється за
допомогою поверхневих теплообмінників.

7.5.2. Ректифікаційні установки обладнуються теплообмінниками


(нагрівальними пристроями) для підігрівання рідин, що надходять у
колонку.

7.5.3. Ректифікаційні установки обладнуються пристроями для


конденсації пари, що виділяється (конденсатори, дефлегматори), а
також кранами з охолоджувачами для контролю за якістю конденсату.

7.5.4. Ректифікаційні установки повинні бути оснащені


мірниками або витратомірами для вимірювання кількості продуктів,
що подаються і відводяться.

7.5.5. У ректифікаційних установках необхідно встановити


оглядові прилади (скло) для спостереження і регулювання витрати
продуктів, що проходять у технологічному процесі.

7.5.6. Ректифікаційні установки повинні бути оснащені такими


ЗВТ:

- реєструвальними та підсумовувальними паромірами на лініях


подачі пари;

- реєструвальними манометрами:

- манометрами, вакуумметрами і термометрами;

- термометрами на лініях підведення і відведення води;

- термометрами, які встановлюються в контрольному ковпаку для
вимірювання температури суміші, що переганяється;

- приладами автоматичного контролю та дистанційного


вимірювання температури і тиску (перш за все для апаратів
безперервної дії).

7.5.7. Ректифікаційні апарати, які працюють під вакуумом,


крім вказаних ЗВТ у пункті 7.5.6, повинні бути обладнані:

- регулятором вакууму для захисту системи від значних


коливань вакууму;

- проміжним циліндром для захисту вакуум-насоса від


потрапляння до нього рідини;

- краплевловлювачем для збирання крапель дистиляту, що


міститься в парі.

7.5.8. Для забезпечення нормального режиму ректифікаційної


установки необхідно:

- забезпечити контроль за роботою регуляторів нагрівальної


пари, не допускаючи коливань тиску більше ніж 20 - 30 кПа (0,2-0,3
кгс/кв.см);

- стежити за надходженням і температурою води, що охолоджує


конденсатори, дефлегматори, холодильники, не допускаючи при цьому
забруднення її продуктами перегону;

- підтримувати встановлений технологічним режимом розподіл


температур і тиску в ректифікаційній установці;

- проводити відбір сортових продуктів з ректифікаційного


апарату відповідно до прийнятого технологічного процесу;

- забезпечити відведення конденсату з нагрівальних поверхонь


ректифікаційної установки; систематично перевіряти якість
конденсату (хімічним аналізом);

- стежити за герметичністю апаратури і арматури


ректифікаційної установки, не допускати втрат суміші, що
переганяється, або продуктів перегонки крізь нещільність арматури,
з'єднань тощо;

- контролювати температуру і якість води, що виводиться з


нагрівальних камер, поверхневих конденсаторів тощо, для
запобігання можливості потрапляння в цю воду продуктів перегонки;

- стежити за станом і роботою автоматичних регулювальних


приладів, арматури, ЗВТ і допоміжного устатковання ректифікаційної
установки.

7.5.9. У разі використання у ректифікаційних установках пари


різних параметрів (гостра пара, відпрацьована пара тощо) слід
установлювати окремі конденсатовідвідники. Не допускається
відведення конденсату пари різних параметрів на спільний
конденсатовідвідник.

Конденсат пари різних параметрів залежно від його якості та


можливості використання необхідно направляти до спільних або
окремих баків для збирання конденсату.

7.5.10. Під час ректифікації спирту чи інших легкозаймистих


продуктів експлуатація ректифікаційних установок здійснюється за
спеціальними інструкціями, складеними відповідно до правил
пожежної та техногенної безпеки.

7.6. Установки для термовологої обробки залізобетонних


виробів

7.6.1. Нижченаведені вимоги поширюються на всі установки для


термовологої обробки залізобетонних виробів, у яких
використовується як теплоносій пара або гаряча вода за
надлишкового (вищого від атмосферного) тиску, або під вакуумом.

7.6.2. У разі застосування для обігрівання залізобетонних


виробів електричної енергії, продуктів згорання природного газу,
гарячого повітря тощо експлуатація установок здійснюється за
відповідними інструкціями, затвердженими в установленому порядку,
або згідно з інструкціями заводів-виробників.

7.6.3. Стіни установок повинні бути виконані з


нетепломісткого та малотеплопровідного матеріалу. Вибір матеріалу
і товщина стін слід обґрунтовати теплотехнічними розрахунками. У
разі застосування теплопровідного матеріалу (сталь тощо) необхідно
застосувати теплоізоляцію.

7.6.4. Бетонна підлога установки повинна мати гідроізоляцію


на утепленому шарі. Для забезпечення стікання конденсату в
каналізацію через гідрозатвор підлога повинна мати ухил не менше
ніж 0,005.

7.6.5. Кришки пропарювальних камер мають забезпечувати повну


герметизацію камер за допомогою гідрозатвору чи іншого
спеціального пристрою.

7.6.6. Конструкція кришки повинна бути жорсткою, щоб


сприймати статичне та динамічне навантаження, і мати
теплоізоляцію. Температура поверхні ізоляції не повинна
перевищувати 43 град. С за температури навколишнього середовища не
більше ніж 25 град. С. Верхня обшивка кришок камер, які
експлуатуються на відкритому повітрі, повинна бути
водонепроникною.

У разі застосування гідрозатворів нижню поверхню кришки


доцільно виконувати з ухилом до бокових стінок для запобігання
крапанню на вироби та для своєчасного поповнення гідрозатвора
водою (конденсатом). За недостатнього надходження конденсату в
гідрозатвор необхідно мати пристрій для поповнення його водою.

7.6.7. Гідравлічний затвор між кришкою та стінкою


пропарювальної камери виготовляється зі швелера, укладеного на
верхньому обрізі стін, у який згори опускається контурне
вертикальне ребро, приварене до кришки.

Щоб запобігти прориванню пари під швелером гідрозатвора, до


швелера приварюється вертикальне ребро, яке замуровується в кладку
стін.

7.6.8. Засипання гідрозатвора піском чи тирсою забороняється.

7.6.9. Пара повинна подаватися в установку через перфоровані
труби з отворами 5 - 6 мм, розміщеними в нішах біля підлоги камери
по її периметру. Перфоровані труби вкладаються з нахилом і
дренажем у нижніх точках для стікання конденсату.

Можливе влаштування вертикальних перфорованих стояків, що


приварюються до кільцевого колектора. Отвори в перфорованих
вертикальних стояках розміщуються так, щоб струмені, що з них
витікають, створювали замкнений рух пароповітряного середовища,
яке б забезпечувало вирівнювання температури в різних зонах
камери.

7.6.10. У вироби з великими порожнинами рекомендується


подавати пару в горизонтальні порожнини соплами по їхній осі.

7.6.11. Клапани, які від'єднують окремі установки від


магістрального вентиляційного каналу, повинні забезпечувати
герметичне відключення камер.

7.6.12. Установки безперервної дії з періодичним чи


безперервним надходженням виробів для пропарювання повинні мати на
вході та виході виробів щільні заслонки або гнучкі штори, які б
легко відкривалися і закривалися.

7.6.13. Установки теплової обробки залізобетонних виробів у


щілинних камерах безперервної дії повинні відповідати таким
вимогам:

- паропроводи і конденсатопроводи, запірна та регулювальна


арматура, датчики автоматичних систем керування повинні бути
розміщені в прохідних тунелях уздовж камер. Прохідні тунелі для
обслуговування камер обладнуються припливно-витяжною вентиляцією і
стаціонарною мережею електричного освітлення;

- камери обладнують дверима з механічним приводом або шторами


з теплостійкої гумової стрічки як на вході, так і на виході.
Відкривання і закривання дверей у час завантаження та
розвантаження повинно бути почерговим;

- між активною та охолоджувальною зонами необхідною є


наявність чотирирядних штор з теплостійкої гумової стрічки;

- для нагрівання і обробки виробів у зоні активної теплової


обробки застосовується повітря, що нагрівається паровими стальними
регістрами, їх слід установлювати на підлозі і під стелею,
об'єднуючи в групи, відповідно до кількості піддонів для виробів.

Циркуляція повітря в камері здійснюється вентиляторами.

7.6.14. Режим термовологої обробки в установках циклічної дії
має бути повністю автоматизовано. Контроль за режимом термовологої
обробки в установках безперервної та циклічної дії здійснюється
цілодобово.

7.6.15. З метою підвищення продуктивності установок і


скорочення витрат теплової енергії необхідно вжити заходів для
скорочення тривалості завантаження і вивантаження, добиватися
граничної інтенсифікації теплообміну зі збереженням високої якості
виробів, добирати найвигідніші форми виробів і склад бетонної
суміші. Коефіцієнт (ступінь) заповнення камер виробами має бути
максимальним. На виготовлення кожного виду виробів розробляється
технологічна карта.

7.6.16. Розміщувати вироби слід рівномірно, швидко прогрівати


і добре омивати всі поверхні теплоносія. Від підлоги установки до
нижнього виробу за допомогою прокладок залишається проміжок не
менше ніж 150 мм. Між виробами прокладки забезпечується відстань
не менше ніж 30 мм, а між кришкою та виробами - не менше ніж 50
мм. Якщо в установці вкладається кілька виробів, то відстань між
штабелями не повинна перевищувати 100 мм.

7.6.17. На кожну установку розробляється інструкція з


експлуатації, у якій наведено теплову схему, а також розроблено
норми витрати теплової енергії та забезпечено контроль за їх
додержанням.

7.6.18. Установки, які працюють під надлишковим тиском до


70 кПа (0,7 кгс/кв.см), та автоклави обладнуються:

- витратомірами пари;

- регуляторами тиску та запобіжними клапанами пружинного або
важільного типу;

- термометрами, які встановлюються у нижній та верхній зонах,


для вимірювання внутрішньої температури автоклаву;

- манометрами (робочим та контрольним);

- запобіжними блокувальними пристроями, які припиняють
подавання пари у автоклав у разі неповного закриття кришок або їх
відкривання у випадку залишкового тиску в автоклаві;

- світловою сигналізацією повного закриття кришок автоклава;

- контрольною трубкою з вентилем для перевірки наявності в
автоклаві надлишкового тиску.

7.6.19. Установки з робочим тиском понад 70 кПа (0,7


кгс/кв.см) мають відповідати вимогам НД Держпромгірнагляду.

7.6.20. Для забезпечення нормального режиму роботи автоклава


необхідно:

- розігрівати та охолоджувати автоклав зі швидкістю не більше


ніж 5 град. С/хв;

- підтримувати в установці встановлений режимною картою


розподіл температур;

- передбачати використання теплоти відпрацьованої пари в


теплообмінниках після закінчення технологічного процесу;

- відкривати кришки тільки після повного скидання тиску.

7.7. Системи опалення та гарячого водопостачання

7.7.1. Нижченаведені вимоги поширюються на системи опалення


та гарячого водопостачання промислових та інших суб'єктів
господарювання і споживачів теплової енергії всіх форм власності.

7.7.2. У разі приєднання до одного теплового вузла керування


різного за технологічним характером устатковання, а саме:
опалювальних приладів, припливних вентиляційних установок і
агрегатів повітряного опалення, установок гарячого водопостачання,
технологічних тепловикористовувальних установок кожне це
устатковання слід живити окремим відгалуженням, яке приєднується
до колектора вузла керування.

7.7.3. Вузол керування має бути обладнано:

- засувками, які відокремлюють вузол керування системи від
зовнішньої теплової мережі;

- засувками на всіх подавальних і зворотних відгалуженнях


трубопроводів;

- редукційним клапаном, відрегульованим на робочий тиск


місцевої системи парового опалення;

- запобіжним клапаном, установленим на лінії редукованої


пари;

- грязьовиками на подавальних і зворотних теплопроводах


водяних систем;

- пристроєм для спорожнення і наповнення системи;

- елеватором або іншим змішувачем для водяних систем опалення
побутових приміщень, якщо температура води в подавальних
трубопроводах перевищує розрахункову для цих приміщень;

- обмежувальною шайбою на лінії гарячого водопостачання у


разі безпосереднього відбору води з теплової мережі на гаряче
водопостачання;

- автоматичним регулятором температури і витрати води в


системі гарячого водопостачання та регулятором витрати в системі
опалення згідно зі СНиП 2.04.05.

На системах опалення старих будівель допускається


встановлення дроселювальних пристроїв під час проведення
налагоджувальних робіт на теплових мережах і системах опалення
спеціалізованою налагоджувальною організацією;

- пусковим та експлуатаційним дренажем.

7.7.4. Вузол керування водяної теплової мережі має бути
оснащено такими ЗВТ:

а) манометрами:

- на подавальному та зворотному трубопроводах до та після
основних засувок;

- на кожному відгалуженні подавального трубопроводу після


засувки і на кожному відгалуженні зворотного - до засувки;

- до і після елеватора або іншого змішувача;

- до та після грязьовиків;

б) термометрами на подавальному та зворотному трубопроводах


вводу, а також після елеватора або іншого пристрою для змішування;

в) витратомірами, установленими на подавальному та зворотному


трубопроводах або приладами комерційного обліку теплової енергії;

г) приладами обліку на лінії відбирання води на гаряче


водопостачання;

ґ) лічильниками витрати води на подавальному та зворотному


трубопроводах у процесі відбирання мережної води для потреб
гарячого водопостачання безпосередньо з внутрішньої системи
опалення.

7.7.5. Вузол керування парової мережі має бути обладнано:

а) манометрами:

- на вводі паропроводу після основних засувок;

- перед і після редукційного клапана;

- на конденсатопроводі;

б) термометрами:

- на вводі паропроводу після основних засувок;

- на лініях подавання редукованої пари і на
конденсатопроводах;

в) витратомірами на паропроводі і конденсатопроводі;

г) теплолічильниками на спільних паропроводі і
конденсатопроводі.

Усі теплопроводи слід установлювати з ухилами, що


внеможливлюють утворення повітряних мішків і накопичення
конденсату.

7.7.6. Усі верхні точки розвідних теплопроводів повинні бути


обладнані пристроями для випуску повітря, а всі нижні точки -
вентилями (кранами) для спускання води та відведення конденсату.

7.7.7. На об'єктах вузлові точки внутрішніх теплопроводів та


трубопроводів, що розташовані в будинках, обладнуються секційними
засувками чи вентилями, що дозволяє вимикати окремі ділянки від
усієї системи.

7.7.8. Максимальну температуру на поверхні опалювальних


приладів слід приймати залежно від призначення приміщення, яке
опалюється, відповідно до санітарних норм і правил пожежної
та техногенної безпеки.

7.7.9. Опалювальні прилади для регулювання тепловіддачі


повинні мати крани, вентилі чи регулятори.

7.7.10. Трубопроводи і опалювальні прилади повинні бути


пофарбовані олійною фарбою; у приміщеннях, де виділяється пара або
гази, що окислюють залізо, їх слід пофарбувати кислототривкими
лаком чи фарбою; у приміщеннях з підвищеною вологістю всі
трубопроводи і прилади опалення покриваються олійною фарбою двічі.

7.7.11. Усі теплопроводи й арматура в неопалюваних


приміщеннях повинні бути ізольовані.

7.7.12. До опалювальних приладів слід забезпечити вільний


доступ.

Арматура встановлюється в місцях, доступних для


обслуговування та ремонту.

7.7.13. Експлуатація системи парового опалення повинна


забезпечувати:

- рівномірне нагрівання всіх нагрівальних приладів;

- повну конденсацію пари, що надходить у нагрівальні прилади,
не допускаючи її прольоту;

- повне повернення конденсату із системи.

7.7.14. Під час експлуатації системи водяного опалення слід
забезпечити:

- температура мережної води, що повертається з системи, не


більше ніж на 3-4 град. С вище від значення, установленого
температурним графіком за відповідної температури зовнішнього
повітря;

- заповнення водою верхніх точок системи;

- тиск у системі, який би не перевищував допустимого для
нагрівальних приладів і трубопроводів системи;

- коефіцієнт змішування на елеваторному вузлі не повинен


відрізнятись від розрахункового більше ніж +- 5 %. Фактичний напір
перед елеватором має бути не меншим, ніж розрахунковий.

7.7.15. Місцеві системи водяного опалення заповнюються


пом'якшеною, деаерованою водою з теплових мереж. Швидкість і
порядок заповнення узгоджуються з організацією (структурним
підрозділом), що постачає енергію.

7.7.16. У процесі експлуатації систем водяного і парового


опалення необхідно:

- щомісяця здійснювати детальний огляд елементів системи


(розвідні магістралі на горищах, у підвалах і каналах), закриті
від постійного огляду;

- щотижня детально оглядати найбільш відповідальні елементи


системи (насоси, магістральна запірна арматура, ЗВТ, автоматичні
пристрої);

- видаляти повітря з системи опалення згідно з інструкцією;

- щотижня очищати зовнішню поверхню нагрівальних приладів від
пилу і бруду;

- промивати грязьовики, термін промивання яких установлюється


залежно від ступеня забруднення, що визначається за різницею
показів манометрів, установлених до і після грязьовиків;

- щодня контролювати температуру і тиск теплоносія,


нагрівання опалювальних приладів, температуру всередині приміщення
в контрольних точках, утеплення опалюваних приміщень (стан фрамуг,
дверей, вікон тощо).

7.7.17. Після закінчення опалювального періоду необхідно


здійснювати гідропневматичне промивання систем опалення з
використанням стисненого повітря. Витрата повітря, води та тиску
на початку ділянки, що промивається, визначаються за відповідним
розрахунком. Наприкінці промивання необхідно досягти повного
освітлення води. Після закінчення гідропневматичного промивання
системи опалення складається відповідний акт.

Для захисту від внутрішньої корозії системи повинні бути


постійно заповнені хімічно очищеною деаерованою водою під
надлишковим тиском не нижчим за 50 кПа (0,5 кгс/кв.см).

{ Підпункт 7.7.17 пункту 7.7 розділу 7 із змінами, внесеними


згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики N 2
(
z0088-10 ) від 12.01.2010 }

7.7.18. Дефекти, виявлені в процесі експлуатації і під час


огляду системи опалення, зазначаються у журналі дефектів та
враховуються під час складання плану ремонтних робіт. Дефекти та
витоки, що не потребують спорожнення всієї системи, усуваються
негайно.

7.7.19. Графік поточного і капітального ремонтів систем


опалювання узгоджується з графіком ремонту опалюваних приміщень і
передбачає остаточне закінчення всіх робіт не пізніше ніж за 15
днів до початку опалювального сезону.

7.7.20. Перед початком опалювального сезону на всіх системах


опалення здійснюється гідравлічне випробування на щільність та
міцність. Гідравлічне випробування проводиться на:

- вузлах керування (вводу) тиском 1,25 робочого, але не нижче


ніж 1 МПа (10 кгс/ кв.см);

- системах опалення з чавунними опалювальними приладами


тиском 1,25 робочого, але не більше ніж 0,6 МПа (6 кгс/ кв.см);

- системах панельного і конвекторного опалення тиском 1 МПа


(10 кгс/ кв.см);

- системах опалення з іншими опалювальними приладами тиском


згідно з їхніми паспортними даними або рекомендаціями виробника
приладів.

7.7.21. Гідравлічне випробування здійснюється за плюсових


температур зовнішнього повітря. Якщо ж температура зовнішнього
повітря нижча від нульової, випробування можливе лише у виняткових
випадках.

Під час заповнення систем опалення водою для гідравлічного


випробування слід вилучити повітря з опалювальних приладів. Тиск
слід піднімати рівномірно до досягнення пробного тиску. Загальний
час підняття тиску визначається відповідними НД і повинен бути не
меншим 10 хв. Використання стисненого повітря або газу для
підняття тиску не допускається.

7.7.22. Парові системи опалення з робочим тиском до 70 кПа


(0,7 кгс/кв.см) слід випробовувати тиском 0,25 МПа (2,5 кгс/кв.см)
у нижній точці системи; системи з робочим тиском більше ніж 70 кПа
(0,7 кгс/кв.см) - тиском, який дорівнює робочому плюс 0,1 МПа
(1 кгс/кв.см), але не менше ніж 0,3 МПа (3 кгс/кв.см) у верхній
точці системи.

7.7.23. До включення системи опалення в експлуатацію після


ремонту, модернізації чи монтажу, а також не менше ніж один раз на
5 років здійснюється її теплове випробування на рівномірність
прогрівання опалювальних приладів та визначення фактичних теплових
втрат. У процесі теплових випробувань потрібно виконати
налагодження і регулювання системи. Випробування здійснюються
спеціалізованою організацією. Результати випробувань оформляють
актом.

Температура теплоносія під час теплового випробування повинна


відповідати зовнішнім температурам згідно з температурним
графіком.

7.7.24. Розрахункові шайби та сопла елеваторів пломбуються з


оформленням акта збереження пломб.

{ Підпункт 7.7.24 пункту 7.7 розділу 7 в редакції Наказу


Міністерства палива та енергетики N 2 (
z0088-10 ) від
12.01.2010 }

7.7.25. Новоприєднані системи гарячого водопостачання або


системи після ремонту перевіряються на щільність робочим тиском
плюс 0,5 МПа (5 кгс/кв.см), але не більше ніж 1 МПа
(10 кгс/ кв.см).

7.7.26. Уважається, що система витримала гідравлічні


випробування, якщо під час їх проведення:

- не виявлено пітніння зварних швів, витікання з нагрівальних


приладів, трубопроводів, арматури та іншого устатковання;

- під час випробування водяних і парових систем


теплоспоживання протягом 5 хв спад тиску не перевищив 20 кПа (0,2
кгс/кв.см);

- під час випробування систем панельного опалення спад тиску


протягом 15 хв не перевищував 10 кПа (0,1 кгс/кв.см);

- під час випробування систем гарячого водопостачання спад


тиску протягом 10 хв не перевищував 50 кПа (0,5 кгс/кв.см).

Результати перевірки оформлюються актом проведення


гідравлічних випробувань.

Якщо результати гідравлічних випробувань не відповідають


зазначеним вимогам, необхідно виявити й усунути витоки, після чого
виконати повторну перевірку системи на щільність.

Під час гідравлічних випробувань застосовуються пружинні


манометри, зазначені в пункті 7.2.20.

7.7.27. Перевірка щільності систем гарячого водопостачання і


на вузлах керування тепловими пунктами здійснюється за участю
представника організації (структурного підрозділу), що постачає
енергію, який надає висновок щодо придатності систем до
експлуатації.

7.7.28. Для систем гарячого водопостачання слід


застосовувати, як правило, стальні оцинковані труби. Допускається
застосування неоцинкованих стальних електрозварних труб за
неагресивних властивостей води, що нагрівається, а також у
відкритих системах теплопостачання, труб з пластмас або стальних з
покриттям внутрішніх поверхонь термостійкими матеріалами,
дозволеними до застосування.

7.7.29. Для підтримання необхідного тиску в системі гарячого


водопостачання закритого типу на трубопроводах холодної води перед
водопідігрівником першого ступеня обов'язкова установка регулятора
тиску "після себе".

7.7.30. Якщо неможливо відрегулювати тиск у мережі гарячого


водопостачання, добираючи діаметри труб, слід установити діафрагми
на циркуляційних трубопроводах водорозбірних стояків системи.
Діаметр отвору має бути не меншим ніж 5 мм. Якщо розрахунковий
діаметр діафрагм менший ніж 5 мм, допускається замість діафрагм
установлювати крани регулювання тиску.

7.7.31. На промислових суб'єктах господарювання, де витрата


на гаряче водопостачання періодична та короткочасна, але обсяг
витрати значний, слід застосовувати баки-акумулятори або місткі
водопідігрівники.

7.7.32. На опалення та гаряче водопостачання належить


максимально використовувати як джерело тепла вторинну теплоту
після тепловикористовувальних установок.

7.7.33. У разі аварій, які призводять до припинення


циркуляції мережної води в опалювальних системах, за температури
зовнішнього повітря нижчою ніж 0 град. С, персонал, який
обслуговує ці системи, повинен здренувати воду з систем для
запобігання її заморожуванню та виходу системи з ладу. Рішення про
необхідність дренування води з системи приймає особа,
відповідальна за технічний стан і експлуатацію
тепловикористовувальних установок і теплових мереж суб'єкта
господарювання за узгодженням з енергопостачальною організацією.

Допустима тривалість відключення опалювальних систем без


дренування теплоносія залежить від температури зовнішнього
повітря, якості утеплення, акумулювальної здатності й конструкції
опалюваних будинків і споруд та визначається інструкцією з
експлуатації, складеною відповідно до місцевих умов. Вона визначає
і порядок спорожнення опалювальних систем.

7.7.34. У приміщенні вузла керування вивішуються: принципова


схема парової та/або водяної мережі, однолінійна схема
електроустаткування і автоматики, інструкції з обслуговування
вузла керування. Усю запірну і регульовану арматуру необхідно
пронумерувати згідно зі схемою.

{ Пункт 7.7 розділу 7 доповнено підпунктом 7.7.34 згідно з Наказом


Міністерства палива та енергетики N 2 (
z0088-10 ) від
12.01.2010 }

7.8. Системи вентиляції та агрегати повітряного опалення

7.8.1. Нижченаведені вимоги поширюються на всі агрегати
повітряного опалення та системи вентиляції.

7.8.2. Калориферні установки систем припливної вентиляції та


повітряного опалення повинні бути обладнані автоматичними
регуляторами, за допомогою яких забезпечується задана температура
повітря всередині приміщення і температура зворотної мережної води
відповідно до температурного графіка.

У разі вимкнення вентилятора повинно включатися автоматичне


блокування, призначенням якого є забезпечення подавання теплоносія
в обмеженій, але достатній кількості для запобігання
розморожуванню трубок опалювальних пристроїв.

7.8.3. Конструкція камер повітряного опалення та припливної


вентиляції повинна забезпечувати цілковиту герметичність з'єднань
як між секціями калорифера, так і між калориферами, вентиляторами
та зовнішніми огородженнями, а також щільність закриття обвідних
каналів, необхідних для літнього режиму.

7.8.4. Калорифери в установках повітряного опалення та


припливної вентиляції приєднуються до парових або водяних теплових
мереж. Рішення щодо приєднання калориферів до конкретної теплової
мережі, а також спосіб приєднання (паралельно чи послідовно)
визначається технологічними потребами за результатами відповідних
розрахунків.

7.8.5. Кожна калориферна установка повинна бути обладнана:

- арматурою вимкнення на вході та виході теплоносія;

- гільзами для термометрів на подавальному і зворотному


трубопроводах;

- повітряниками у верхніх точках і дренажними пристроями в


нижніх точках обв'язки калориферів;

- конденсатовідвідниками для калориферів, що працюють на


парі;

- вимірювальними діафрагмами для калориферних установок


продуктивністю 0,25 Гкал/год і більше;

- термометрами;

- манометрами;

- автоматичними регуляторами.

7.8.6. Не допускається експлуатація калориферів, якщо:

- кількість зім'ятих або зігнутих ребер перевищує 10 %;

- в одноходових калориферах заглушено більше ніж 5 % труб;

- у багатоходових калориферах кількість заглушених труб


перевищує 1 %;

- не працюють автоматичні регулятори.

7.8.7. Опалювальні та вентиляційні камери повинні перебувати
в належному стані (побілені чи пофарбовані, звільнені від
сторонніх предметів), мати штучне освітлення, вільні проходи
завширшки не менше ніж 0,7 м для обслуговування та ремонту
устатковання.

Двері камер повинні бути ущільнені і запиратися на замок.

7.8.8. Заслонки та дросельні клапани для регулювання витрат
повітря повинні легко відкриватися та закриватися і розміщуватися
на ділянках повітропроводів, доступних для обслуговування. У разі
унеможливлення вільного підходу до заслінок і клапанів повинно
бути встановлено дистанційний привод.

На кожному приводі має бути сектор з покажчиком проміжних і


кінцевих положень клапана. Для правильного розподілу повітря за
окремими відгалуженнями повітропровідної мережі встановлюються
шибери.

7.8.9. Усмоктувальні отвори вентиляторів, не з'єднані з


повітропроводами, повинні бути закриті захисними сітками з
розміром чарунки 15-25 мм.

7.8.10. Обертові частини приводних і передавальних валів та


механізмів (шківи, муфти, зубчасті колеса, паси) слід надійно
огороджувати або вміщувати в нерухомо закріплені кожухи відповідно
до вимог з охорони праці.

7.8.11. Стулки в ліхтарях і вікнах, через які регулюється


аерація, розміщуються вище ніж 3 м від підлоги та обладнуються
груповими регулювальними механізмами з ручним чи електричним
приводом.

7.8.12. Усі повітропроводи слід пофарбувати олійною або


спеціальною фарбою. Забарвлення має систематично поновлюватися.

7.8.13. На кожусі вентилятора та корпусі електродвигуна


яскравою фарбою повинно бути намальовано стрілки, що вказують
напрямок обертання роторів. Для осьових вентиляторів стрілки слід
малювати на повітропроводі.

7.8.14. Установки повітряного опалення вентиляційних систем


перед прийманням в експлуатацію після монтажу чи реконструкції, а
також у процесі експлуатації в разі потреби, але не рідше ніж один
раз на 3 роки підлягають випробуванням, які визначать ефективність
роботи установки і відповідність її паспортним і проектним даним.

Випробування проводяться спеціалізованою організацією.

У процесі випробування визначається:

- продуктивність, повний і статичний напір вентиляторів;

- кількість обертів вентиляторів та електродвигунів;

- установлена потужність і фактичне навантаження


електродвигунів;

- розподіл об'ємів повітря і напори окремих відгалужень


повітропровідної мережі, а також кінцевих точок усіх ділянок;

- температура та відносна вологість припливного повітря і


повітря, що видаляється;

- теплова продуктивність калориферів;

- температура води до та після калориферів;

- температура та вологість повітря до та після камер


зволоження;

- коефіцієнт очищення фільтрів;

- наявність усмоктування або витоку повітря в окремих
елементах установки (повітропроводи, фланці, камери, фільтри
тощо).

7.8.15. Випробування здійснюються розрахунковим навантаженням


повітря та температурою теплоносія, що відповідає зовнішній
температурі.

7.8.16. Перед початком випробувань усуваються дефекти,


виявлені під час огляду.

Недоліки, виявлені в ході випробувань і налагодження


вентиляційних систем, зазначаються у відомості дефектів і в
подальшому усуваються.

7.8.17. На кожну вентиляційну установку припливної дії і


систему повітряного опалення складається паспорт, що містить
технічну характеристику та схему.

Зміни, виконані в установках, а також результати випробувань


фіксуються в журналі експлуатації та в паспорті.

7.8.18. Не рідше ніж один раз на тиждень експлуатаційний


персонал має ретельно оглянути устатковання систем повітряного
опалення та вентиляції з перевіркою відповідності припливу і
витяжки заданому режимові, положенню заслінок, підігріванню
повітря в калориферах, стану теплопроводів тощо, а черговим
слюсарям слід обходити установки щодня.

7.8.19. Порядок вмикання і вимикання вентиляційних установок


визначається місцевою інструкцією.

У неробочий час та у вихідні дні опалювально-вентиляційні


установки, за наявності чергового опалення, слід вимикати.

7.8.20. Ремонт вентиляційних установок, пов'язаних з


технологічним процесом, виконується одночасно з ремонтом
технологічного устатковання.

7.8.21. Калорифери повітряного опалення і припливної


вентиляції в період експлуатації повинні продуватися стисненим
повітрям або парою. Періодичність продування визначається
експлуатаційною інструкцією, але виконується не рідше одного разу
на квартал. Перед опалювальним сезоном продування є обов'язковим.

Під час експлуатації необхідно періодично перевіряти


запилення повітряних фільтрів та очищати їх.

7.8.22. У літній період усі калорифери з боку припливу


повітря слід закрити, щоб уникнути засмічування.

Очищення повітропроводів від пилу здійснюється не рідше ніж


двічі на рік, якщо за умов експлуатації не виникає потреба робити
це частіше.

Захисні сітки і жалюзі перед вентиляторами слід очищати від


пилу та бруду не рідше ніж щокварталу.

7.8.23. На металеві повітроприймальні та викидні шахти, а


також зовнішні жалюзійні решітки має бути нанесено антикорозійні
покриття, які слід щороку перевіряти і відновлювати.

7.8.24. У системах вентиляції необхідно максимально


використовувати тепло вентиляційних викидів.

7.9. Підготовка до опалювального періоду

{ Назва пункту 7.9 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Міністерства палива та енергетики N 2 (
z0088-10 ) від
12.01.2010 }

7.9.1. Заходи з підготовки до опалювального періоду систем


теплопостачання виконуються відповідно до Правил підготовки
теплових господарств до опалювального періоду ( z1310-08 ).

{ Підпункт 7.9.1 пункту 7.9 розділу 7 в редакції Наказу


Міністерства палива та енергетики N 2 (
z0088-10 ) від
12.01.2010 }

7.9.1.1. Під час підготовки до опалювального періоду з метою


забезпечення надійності теплопостачання споживачів необхідно
відповідно до термінів, установлених цими Правилами, виконати
основний комплекс заходів:

- здійснення ремонтно-профілактичних робіт устатковання ДТ та


теплових мереж;

- усунення порушень, виявлених у теплових режимах ДТ та


гідравлічних режимах роботи теплових мереж;

- гідравлічні випробування устатковання теплових мереж,


центральних теплових пунктів систем теплопостачання (до теплового
вводу споживача) на щільність та міцність;

- шурфування теплових мереж, вирізання з трубопроводів


зразків з метою з'ясування ступеня корозійного пошкодження
трубопроводів;

- промивання устатковання та трубопроводів теплових мереж,


центральних теплових пунктів систем теплопостачання (до теплового
вводу споживача);

- розроблення експлуатаційних режимів роботи систем


теплопостачання, а також заходів з їх забезпечення;

- складання актів готовності систем теплопостачання до


опалювального періоду.

7.9.1.2. У процесі підготовлення до опалювального періоду


необхідно виявити дефекти в роботі устатковання та відхилення від
гідравлічного і теплового режимів, скласти плани робіт,
підготувати необхідну технічну документацію та
матеріально-технічні ресурси.

Графіки підготовки джерел теплопостачання, теплових мереж


системи теплопостачання до опалювального періоду розробляються до
закінчення поточного опалювального періоду, але не пізніше травня
поточного року.

7.9.1.3. Для набуття навичок і готовності персоналу діяти


швидко і правильно під час аварійних ситуацій, своєчасного
усунення аварій та недопущення їх розвитку надалі в
теплопостачальних організаціях проводяться протиаварійні
тренування з відпрацювання взаємодії персоналу під час ліквідації
аварійних ситуацій, розробляються відповідні
організаційно-технічні заходи.

7.9.1.4. До початку опалювального періоду теплопостачальні


організації розробляють і затверджують в органах місцевого
самоврядування графіки обмеження відпуску тепла та теплоносія у
разі застосування невідкладних заходів щодо усунення або
ліквідації аварій у системах теплопостачання.

7.9.2. Заходи з підготовки до опалювального періоду систем


теплоспоживання (споживача - виконавця послуг)

7.9.2.1. Під час підготовки до опалювального періоду з метою


забезпечення надійності теплопостачання - теплоспоживання
необхідно відповідно до термінів, установлених цими Правилами,
виконати основний комплекс заходів:

- виконання ремонтно-профілактичних робіт устатковання


тепловикористовувальних установок та місцевих (розподільчих)
теплових мереж;

- усунення порушень, виявлених у теплових та гідравлічних


режимах роботи тепловикористовувальних установок;

- гідравлічні випробування тепловикористовувального


устатковання, місцевих теплових мереж, теплових пунктів і систем
теплоспоживання на щільність та міцність;

- промивання устатковання та комунікацій


тепловикористовувальних установок, трубопроводів місцевих теплових
мереж, теплових пунктів та систем теплоспоживання;

- складання актів готовності систем теплоспоживання до


опалювального періоду.

7.9.2.2. Під час підготовки до опалювального періоду


необхідно виявити дефекти в роботі устатковання та відхилення від
гідравлічного і теплового режимів, скласти плани робіт,
підготувати необхідну технічну документацію та
матеріально-технічні ресурси.

Графіки підготовки місцевих теплових мереж, системи


теплоспоживання до опалювального періоду розробляються до
закінчення поточного опалювального періоду, але не пізніше травня
поточного року.

7.9.2.3. Для набуття навичок і готовності персоналу діяти


швидко і правильно під час аварійних ситуацій, своєчасного
усунення аварій та недопущення їх розвитку надалі споживачі
(виконавці послуг) проводять протиаварійні тренування з
відпрацювання взаємодії персоналу під час ліквідації аварійних
ситуацій, розробляються відповідні організаційно-технічні заходи.

7.9.2.4. Для перевірки готовності до опалювального періоду


під час приймання теплових пунктів перевіряється та оформляється
відповідними актами:

- виконання плану ремонтних робіт, якість їх виконання;

- стан трубопроводів місцевих теплових мереж, які належать
споживачу;

- стан утеплення будівель (горища, сходові клітки, підвали,


двері тощо) та центральних теплових пунктів, які належать
споживачу, а також індивідуальних теплових пунктів;

- стан трубопроводів, арматури та теплової ізоляції;

- наявність і стан ЗВТ та автоматичних регуляторів;

- наявність і стан приладів комерційного обліку теплової


енергії;

- працездатність захисту систем теплоспоживання;

- наявність паспортів теплових установок, принципових схем та
інструкцій для обслуговувального персоналу;

- відсутність прямих з'єднань устатковання теплових пунктів з


водопроводом та каналізацією;

- щільність устатковання теплових пунктів;

- наявність пломб на розрахункових шайбах та соплах
елеваторів.

7.9.3. Перед початком опалювального періоду проводиться


перевірка готовності системи опалення та системи теплопостачання у
цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх
готовності до роботи.

Пробний пуск здійснюється після закінчення робіт з підготовки


систем теплопостачання до осінньо-зимового періоду. Початок і
тривалість пробного пуску визначається графіком теплопостачальної
організації, який слід узгодити з органами місцевого
самоврядування та довести до відома споживачів не пізніше ніж за
три доби до початку пробного пуску.

7.9.4. Початок і закінчення опалювального періоду (і


пов'язана з цим зміна гідравлічного і теплового режиму роботи ДТ і
теплових мереж) установлюється в кожному регіоні окремо.

Опалювальний період починається, якщо протягом трьох діб


середня добова температура зовнішнього повітря становить 8 град. С
та нижче, а закінчується, коли протягом трьох діб середня добова
температура зовнішнього повітря перевищує 8 град. С.

Уключення та відключення систем теплоспоживання здійснюється


за графіком, узгодженим з теплопостачальною організацією.

7.9.5. Після закінчення опалювального періоду або в разі


тривалої зупинки ДТ їх водогрійні котли та допоміжне устатковання
консервується. Способи консервації обираються спеціалізованою
налагоджувальною організацією, виходячи з місцевих умов, на основі
чинних рекомендацій та методичних вказівок щодо консервації
теплового устатковання. Ці вимоги вносяться в інструкцію з
консервації, яка затверджується керівником суб'єкта
господарювання. Перед пуском водогрійних котлів в експлуатацію, а
також перед початком опалювального періоду теплові мережі та
внутрішні системи теплоспоживання слід попередньо промити.

7.9.6. Теплопостачальні організації, які мають ДТ, повинні


своєчасно забезпечувати накопичення нормативних запасів палива.

{ Пункт 7.9 розділу 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом


Міністерства палива та енергетики N 2 (
z0088-10 ) від
12.01.2010 }

8. Дотримання природоохоронних вимог

8.1. Під час експлуатації теплових установок необхідно
забезпечити мінімальний негативний вплив на навколишнє природне
середовище.

8.2. Під час експлуатації теплових установок з метою охорони


водних об'єктів і атмосфери від забруднення необхідно керуватися:
Водним кодексом України ( 213/95-ВР ), Законом України "Про
охорону атмосферного повітря" ( 2707-12 ), державними і галузевими
стандартами з охорони атмосферного повітря та водних об'єктів від
забруднення, Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне
водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів
України від 13 березня 2002 року N 321 ( 321-2002-п ), Правилами
охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами,
затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня
1999 року N 465 ( 465-99-п ).

8.3. Під час експлуатації теплових установок (окремих типів


технологічного та іншого устатковання) не повинні перевищуватись
погоджені з державними природоохоронними та санітарними органами
граничні величини (норми, нормативи, ліміти тощо):

- викидів шкідливих речовин в атмосферу;

- скидів забруднювальних речовин у водні об'єкти;

- водовикористання і водовідведення;

- утворення та розміщення відходів.

8.4. На суб'єктах господарювання, де можливе скидання великих


об'ємів гарячої води, конденсату, розробляються заходи від
потрапляння у каналізацію цих скидів з температурою вищою за 40
град. С .

8.5. Суб'єкти господарювання, на яких під час експлуатації


тепловикористовувальних установок утворюються токсичні відходи,
зобов'язані забезпечувати своєчасну їх утилізацію, знешкодження та
заховання.

8.6. На суб'єктах господарювання, де експлуатація установок


пов'язана з використанням води відкритих водойм, водозабірні
споруди обладнуються ефективними рибозахисними пристроями.

8.7. Шумова дія тепловикористовувальних установок не повинна


перевищувати норм граничної звукової потужності, установлених для
кожного об'єкта відповідно до національних стандартів і санітарних
норм.

8.8. Експлуатацію установок для очищення і знешкодження


виробничих стічних вод повинно бути організовано відповідно до
вимог ГНД 34.42.401.

8.9. Під час експлуатації установок для очищення і


знешкодження виробничих стічних вод слід забезпечувати:

- безперебійне та економічне очищення і знешкодження в


повному обсязі усіх видів стоків, що утворюються на об'єкті;

- запобігання забрудненню природних водоймищ і підземних


водоносних горизонтів шкідливими речовинами, що містяться в
стічних водах;

- створення умов для максимального повторного використання в


технологічних циклах усіх видів очищених стічних вод.

8.10. Експлуатація теплових установок без пристроїв, які


забезпечують додержання установлених санітарних норм і
природоохоронних вимог, або з несправними пристроями (які не
забезпечують додержання цих вимог), не допускається.

9. Охорона праці

9.1. Організація експлуатації теплових установок і теплових
мереж здійснюється відповідно до розроблених суб'єктами
господарювання технічних заходів для запобігання виникненню
небезпечних і шкідливих факторів, які можуть впливати на персонал
і населення, або з метою уникнення чи зниження, у разі наявності,
дії шкідливих факторів.

{ Пункт 9.1 розділу 9 в редакції Наказу Міністерства палива та


енергетики N 2 (
z0088-10 ) від 12.01.2010 }

9.2. Засоби захисту, знаряддя та інструмент, які


використовуються під час обслуговування теплових установок і
теплових мереж, підлягають огляду та випробування згідно з
вимогами відповідних НД.

{ Пункт 9.2 розділу 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом


Міністерства палива та енергетики N 2 (
z0088-10 ) від
12.01.2010 }

9.3. Під час експлуатації теплових установок і теплових мереж


розробляють та затверджують інструкції з безпечної їх
експлуатації. В інструкціях повинно бути вказано загальні вимоги
безпеки, вимоги безпеки до початку робіт, під час робіт, в
аварійних випадках та після закінчення робіт.

9.4. Кожен працівник, який обслуговує теплові установки і


теплові мережі, повинен знати та додержуватися вимог щодо безпеки
та організації праці на робочому місці.

9.5. Персонал, який експлуатує теплові установки і теплові


мережі, повинен проходити навчання з надання першої (долікарської)
допомоги потерпілим у зв'язку з нещасними випадками під час
обслуговування енергетичного устатковання безпосередньо на місці,
де стався нещасний випадок.

9.6. З метою впровадження системи безпечного виконання робіт


на теплових установках і теплових мережах визначаються
функціональні обов'язки осіб з числа оперативного,
оперативно-ремонтного та іншого персоналу, їхні взаємовідносини,
відповідальність згідно із займаною посадою. Керівник організації
є відповідальним за справний стан і експлуатацію
тепловикористовувальних установок і теплових мереж, несе
відповідальність за створення безпечних умов праці та
організаційно-технічну роботу із запобігання нещасним випадкам.

Керівник суб'єкта господарювання, керівники структурних


підрозділів та керівники підпорядкованих організацій забезпечують
безпечні та здорові умови праці на робочих місцях, у виробничих
приміщеннях та на території тепловикористовувальних установок і
теплових мереж, контролюють їх відповідність чинним вимогам з
охорони праці, виробничої санітарії, здійснюють нагляд за їх
дотриманням. А також своєчасно організовують навчання, інструктажі
персоналу та перевірку знань з охорони праці та безпечного
виконання робіт.

9.7. Кожний нещасний випадок, а також будь-які порушення


вимог безпеки праці, які могли б призвести до нещасних випадків
або аварій, слід ретельно розслідувати, виявляти причини і
винуватців їх виникнення та вживати заходів щодо запобігання
повторенню подібних випадків. Повідомлення про нещасні випадки,
професійні захворювання і аварії, їхнє розслідування і облік
здійснюється згідно з НПАОП 00.0-6.02 "Порядок розслідування та
ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
на виробництві".

9.8. Організація експлуатації тепловикористовувальних


установок і теплових мереж, систем теплоспоживання, їх ремонт,
налагодження та випробування повинні забезпечити безпеку праці
відповідно до вимог чинних нормативних документів з охорони праці.
{ Пункт 9.8 розділу 9 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 ) від
12.01.2010 }

10. Пожежна безпека

10.1. Власники (керівники) суб'єктів господарювання
відповідають за пожежну безпеку приміщень та обладнання теплових
установок і теплових мереж, а також за наявність і справний стан
первинних засобів пожежогасіння.

10.2. Облаштування та експлуатація тепловикористовувальних


установок і теплових мереж має відповідати вимогам НАПБ А.01.001.
Усі споруди та устатковання обладнуються мережею протипожежного
водопостачання, засобами виявлення та гасіння пожежі відповідно до
вимог НД.

10.3. Персонал має виконувати вимоги інструкцій з пожежної


та техногенної безпеки та встановлений на суб'єкті господарювання
протипожежний режим експлуатації теплових установок і теплових
мереж, не допускати особисто та зупиняти дії інших осіб, які
можуть призвести до займання та пожежі.

10.4. Персонал, який обслуговує теплові установки і теплові


мережі, проходить з урахуванням вимог НАПБ Б.02.005 протипожежний
інструктаж, заняття з пожежно-технічного мінімуму, буру участь у
протипожежних тренуваннях.

10.5. Ураховуючи особливості експлуатації теплових установок


і теплових мереж, на суб'єкті господарювання встановлюється
протипожежний режим та впроваджуються протипожежні заходи, які
забезпечують безпечну експлуатацію, а також опрацьовується
оперативний план пожежогасіння, складаються об'єктова інструкція
та інструкції про заходи пожежної та техногенної безпеки для всіх
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць,
цехів, складів, майстерень, лабораторій тощо). { Абзац перший
пункту 10.5 розділу 10 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 ) від
12.01.2010 }

Для робіт у котельнях та в інших приміщеннях з підвищеною


пожежною небезпекою забороняється допускати осіб, які не пройшли
спеціального навчання, протипожежного інструктажу та не отримали
відповідних посвідчень. { Абзац другий пункту 10.5 розділу 10 в
редакції Наказу Міністерства палива та енергетики N 2 ( z0088-10 )
від 12.01.2010 }

10.6. Зварювальні та інші вогненебезпечні роботи, у тому


числі ремонтні, монтажні та інші, які здійснюються підрядними
організаціями, виконуються згідно з вимогами правил пожежної
та техногенної безпеки та з урахуванням особливостей пожежної та
техногенної безпеки теплових установок і теплових мереж.

10.7. Наказом по суб'єкту господарювання призначаються особи,


відповідальні за пожежну безпеку окремих територій, будівель,
споруд, приміщень, ділянок тощо. Розробляється та затверджується
інструкція щодо заходів з пожежної та техногенної безпеки та план
(схема) евакуації людей у разі виникнення пожежі на теплових
установках і теплових мережах та схема сповіщення людей про
виникнення пожежі; створюється пожежотехнічна комісія та пожежні
формування на добровільних засадах.

10.8. Кожний випадок пожежі або займання на теплових


установках і теплових мережах розслідується комісією, яка
створюється керівником суб'єкта господарювання. Результати
розслідування оформлюються актом. Під час розслідування
встановлюються причина та винуватці виникнення пожежі (займання).
За результатами розслідування розробляються і впроваджуються
протипожежні заходи.

10.9. При проектуванні та експлуатації теплових установок і


мереж повинна бути введена система протипожежного захисту, що
сприяє збереженню функцій, необхідних для забезпечення безпечної
експлуатації теплових установок і мереж, для попередження пожеж
шляхом:

доведення кількості горючих речовин і матеріалів до мінімуму,


необхідного за умовами виробництва;

запобігання можливості утворення парогазоповітряних


вибухопожежонебезпечних сумішей;

здійснення організаційних і технічних заходів для запобігання


виникненню джерел запалювання;

застосування електротехнічного устаткування, виконаного


відповідно до класу вибухонебезпечної чи пожежонебезпечної зони
згідно з ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32-01;

застосування матеріалів для будівельних конструкцій і


оздоблювальних матеріалів, що відповідають категорії приміщення з
вибухопожежної та пожежної небезпеки і ДБН В. 1.1-7-2002. "Пожежна
безпека об'єктів будівництва".

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.10. Проектні рішення з протипожежного захисту теплових


установок і мереж розробляються з врахуванням результатів аналізу
пожежної небезпеки будівель, приміщень, споруд і устаткування, що
виконується в обсязі вимог чинних НД та рекомендацій для діючих і
споруджуваних теплових установок і мереж.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.11. Розрахунок сил і засобів для гасіння пожеж будівель,


приміщень, споруд та устаткування теплових установок і мереж
здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.12. При надземному прокладанні теплових мереж застосування


горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.13. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетину


перекриттів, внутрішніх стін і перегородок необхідно прокладати в
гільзах з негорючих матеріалів.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.14. У місцях перетину трубопроводів з теплоносієм


металевих захисних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами
в радіусі 0,1 м має передбачатися теплова ізоляція з негорючих
матеріалів.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.15. Гарячі поверхні мереж, що розміщуються в приміщеннях,


у яких вони можуть створити небезпеку запалювання газів, пари,
аерозолів або пилу, слід ізолювати так, щоб температура на
поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на
20 відсотків нижче температури самозаймання речовин.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.16. Теплоізоляція має виконуватися з матеріалів, що


виключають виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількості,
що перевищує граничнодопустимі концентрації, і відповідати вимогам
будівельних норм.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.17. Не допускаються:

прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах і тунелях
спільно з газопроводами зрідженого газу, киснепроводами,
трубопроводами з легкозаймистими речовинами;

застосування теплоізоляції з матеріалів груп горючості


Г1 - Г4 для захисту теплових мереж, що розташовуються в
приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах і
об'ємах під підлогами з виходами через загальні сходові клітки;

експлуатація теплових мереж з пошкодженою і просоченою


нафтопродуктами теплоізоляцією.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.18. Поверхні, що мають температуру більше 45 град.С й


розташовані на відстані до 5 м від мастилопроводів і
мастилонаповненого устаткування, повинні мати теплоізоляцію з
негорючих матеріалів. Теплоізоляцію слід облицьовувати металевими
й іншими негорючими водо-, мастилонепроникними матеріалами.
Мастилопроводи слід розташовувати нижче трубопроводів, що
транспортують технологічні середовища з температурою
вище 150 град.С.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.19. Кабелі та проводи, розташовані на відстані до 10 м від


теплових мереж, що мають температуру більше 45 град.С,
мастилопроводів і мастилонаповненого устаткування, необхідно
обробляти вогнезахиним матеріалом, що забезпечує нормоване
значення межі вогнестійкості не нижче ЕІ 45.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

10.20. Посадові особи, що обслуговують устаткування теплових


установок і мереж, які не пройшли навчання з питань пожежної та
техногенної безпеки, не можуть бути допущені до виконання
функціональних обов'язків. У разі виявлення посадовими особами
цивільного захисту органів державного нагляду (контролю) у сфері
пожежної та техногенної безпеки незадовільного рівня знань вимог
норм і правил у зазначеній сфері забороняється допуск зазначених
посадових осіб до виконання функціональних обов'язків без
позитивних результатів перевірки знань з питань пожежної і
техногенної безпеки за участю представників органів державного
нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

{ Розділ 10 доповнено новим пунктом згідно з Наказом Міністерства


енергетики та вугільної промисловості N 183 (
z0407-15 ) від
27.03.2015 }

Директор департаменту


з питань електроенергетики С.Я.Меженний
Додаток 1
до Правил технічної
експлуатації теплових
установок і мереж


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал