Міністерство освіти І науки України Відділ освіти Сарненської рда



Скачати 204.92 Kb.
Дата конвертації02.04.2017
Розмір204.92 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти Сарненської РДА

Глушицька ЗОШ І-ІІ ст.

Експериментально – дослідницька робота

по напрямку «Народознавство»

по темі


«Рослини та тварини

в народній творчості»

Підготувала: учениця 5 класу



Щербан Катерина

Керівник: Копищик Тетяна



Миколаївна

Мета проекту: дослідити використання рослинної та тваринної символіки в народній творчості; визначити наскільки важливим є присутність такої символіки у творах різних фольклорних жанрів; показати значення усної народної творчості в сучасному житті.

Учасники проекту-дослідження: учениця 5 класу Глушицької ЗОШ І-ІІ ст. Щербан Катерина, автор проекту; Копищик Тетяна Миколаївна, вчитель української мови та літератури, керівник проекту.

Структура проекту:

1.Вступ.


2.Використання рослинної символіки в народній творчості.

3.Використання тваринної символіки в народній творчості.

4. Висновки.

5. Література.

6.Додатки.

7.Мультимедійна презентація «Рослини і тварини в народній творчості».



Вступ

Змалечку кожна дитина чує співучі колискові, дотепні скоромовки, веселі лічилки, дражнилки, мирилки, влучні прислів’я та приказки, захопливі казки. І так велося з давніх-давен – протягом тисячоліть мандрували ці твори світами, передавалися з вуст в уста, від людини до людини, від села до села, від країни до країни. Вони навчали розрізняти, що є добро, а що – зло, що є мудрим, а що – безглуздим. Усі ці твори можна об’єднати однією назвою – усна народна творчість,або фольклор.

Фольклорні твори не з’являються просто так, з нічого. Їх творять протягом тривалого часу, інколи не одне покоління людей.

Український народ особливо багатий різноманітними обрядами та звичаями. А жодне свято не обходилось без традиційних замовлянь, приказок, пісень. Народні твори є невід’ємним атрибутом життя українців.

У своєму проекті- дослідженні я спробую показати, як наші предки використовували рослинну і тваринну символіку в усній народній творчості, за допомогою яких образів - символів творилися прислів’я та приказки, загадки, як виникали прикмети, про що розповідають старовинні легенди та казки.

Рослинні мотиви та образи широко представлені і в українському фольклорі. Майже в усіх жанрах усної народної творчості рослинна символіка є одним із важливих виражальних засобів.

Рослини займали важливе місце в традиційних віруваннях, звичаях і забобонах. Обряди і повір'я, пов'язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін перших уявлень наших предків про навколишню природу .

Обрядові дії, пов'язані з рослинністю, відігравали важливу роль в календарних святах. Ці обряди мали забезпечити людині здоров'я, зміцнити добробут сім'ї, посилити плодючість землі й худоби, вберегти господарство від нечистої сили. Особливе місце займали рослини-символи у сімейних обрядах. Жодне весілля в Україні не обходилося без барвінку і калини, якими прикрашали коровай та вінок молодої.

У традиційних уявленнях українців значне місце відводилося багатому і різноманітному світу тварин. Звірі, птахи, плазуни, земноводні, комахи присутні в народних обрядах та іграх, у системі прикмет і ворожінь тощо.

Важливе місце в народній уяві займало птаство. Із птахами пов'язані численні прикмети й передбачення, на основі яких робилися спроби прогнозувати успіх у господарській діяльності, благополуччя в родинному житті.

Образи звірів, птахів, плазунів присутні в багатьох жанрах українського фольклору.

Використання рослинної символіки в народній творчості

Барвінок — вічнозелена трав'яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом. Живучість і витривалість барвінку, краса його цвіту оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі це символ молодості, кохання та шлюбу. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\дослідж\новая папка (2)\553c6c3565ee.jpg

1. Загадки

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає.

Хоч мороз усе побив —

Його не займає. (Барвінок)

2. Прислів’я та приказки

Ой де Грицько коні пас, поріс барвінок по пояс.

Барвінок на вінок, а полин на віник.

3. Легенда

Жили колись давно чоловік із жінкою у злагоді і любові. А найбільшою потіхою для них був синок на ім'я Бар. Скоро виріс парубком. Багато дівчат мали собі на думці одружитися з ним. Сохло серце за Баром і в однієї дівчини, що мала за матір відьму. Але Бар посватався до іншої, що називалася Вінка. І от прийшов день весілля. Щасливі молодята чекали тої хвилини, щоб піти до святої церкви до шлюбу.

Аж тут де не взялася та ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила молодят смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю, де стояли Бар і Вінка, нічого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала мати на землю, де стояв її син з нареченою, і окропила землю слізьми.

І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом. Назвали його барвінком. Тягнеться він до хат, а кожна дівчина вплітає його у свій весільний віночок.



Верба опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслужила на таку шану. Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, вона є ніби позначкою води на землі. Криницю завжди намагалися копати під вербою. Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великоднем — вербну неділю, набували магічних властивостей. Побутувало повір'я, що в хату, де є верба, не вдарить блискавка. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\1676505.jpg

1.Прикмети

Зацвіла верба — це прийшла весна.

Де є верба, там є вода.

Перед дощем на листках плакучої верби з’являються крапельки вологи.

Де ростуть верби, там чисті джерела води.

2. Прислів’я та приказки

Верба і калина є символом України.

Будь високим, як верба, а багатим, як земля.

Без верби і калини нема України.



3. Легенда

Одна жінка вдень жила зі своєю сім'єю, а на ніч віддалялась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу,— тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.



Калина постає в українському фольклорі одним із найулюбленіших поетичних образів. Її завжди супроводжує епітет червона, що символізує жіночу красу, дівочу цноту.c:\documents and settings\admin\рабочий стол\e2a6fb24f23a64f20f53a876f8c09a73b633bee9.png

Поряд із барвінком калина широко використовувалася у народній обрядовості, зокрема весільній: китицями калини прикрашали весільний коровай, калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце. Водночас схилена над водою калина нагадує про смуток і журбу:



Червоная калинонька

На яр-воду схилилася...

Там дівчина журилася.

1. Загадки

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)

Навесні зацвітає,

Влітку засмагає,

Червоне намисто

Восени вдягає. (Калина)

2. Прикмети, прислів'я, приказки, пов'язані з калиною

Любуйтеся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.

У лузі калина з квіточками, Немов матуся з діточками.

Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.

Запишалася калина, наче красная дівчина.

Калина хвалилася, що з медом солодка.

Пишна та красива, мов червона калина.

Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.

Без верби і калини нема України.

Мак. Широко розповсюдженим було вірування в чудодійні властивості маку як оберегу від лиходійства відьом, упирів та інших істот. Особливу силу, як вважалося, мав польовий мак, зерна якого самі висипалися з голівок, — так званий видюк. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\poppies-may04-d0033sar.jpg

У фольклорі мак є символом краси: «Гарна дівка, як маківка», «Гарне, як мак городній». У піснях маків цвіт прирівнюється до швидкоплинного людського життя:



Пройшов мій вік, як маків цвіт,

Що вдень цвіте, а вночі опаде.

Можна зустріти також поетичне порівняння маківки з матір'ю — головою роду:



Да нема цвіту, світлішого над маківку,

Да нема роду, ріднішого над матінку.

1. Загадки

- Стоїть півень на току

У червонім ковпаку. (Мак)

- Повна діжка жита



- Стебельце — шорстка драбинка.

У серединці — чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний ... (мак).



2. Прислів’я та приказки

Цей світ, як маків цвіт.

Казав мак: «Що ти за жито, що рік не вродило та й голоду наробило?! А я не родив сім літ, а голоду ніт!»

Сім літ не родив, а голоду не зробив.

Не вродив мак – перебудемо й так.

Споминайте мак, та їжте так.



3. Народні порівняння

Мак, мов жар.

Гарна дівка, як маківка.

Повна, як маківка.

Цвіте, як маківка.

Червоніє, як маків цвіт.



Дуб здавна користується в народі глибокою шаною. Ще стародавні слов'яни влаштовували біля лісових велетнів обрядові дійства, приносили жертви богам. У XIX ст. на Зелені свята влаштовували так званий гральний дуб (на Київщині — сухий дуб). Довкола такого дуба відбувалися ігри, що супроводжувалися спеціальними піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\дослідж\oak2(1).jpg

Оспіваний в народних думах та піснях дуб є символом молодого козака:



Чом дуб не зелений? —

Лист хмара прибила;

Козак невеселий —

Лихая година.

Дуб і береза порівнюються з козаком та його матір'ю:



Ой, дуб до берези

Гіллям похилився,

Козак своїй матусеньці

До ніг уклонився.

1. Загадки

Гарне дерево, міцне.

Листя різьблене, рясне.

А на гілочках крислатих

Буде жолудів багато. (Дуб)

Живе один батько,

Тисячі синів має,

Усім шапки справляє,

А собі немає. (Дуб і жолуді)

3. Прислів'я та приказки

За одним разом дуба не зрубаєш.

І великий дуб від малої сокири падає.

Дуб ламається, а лозина нагинається.

Де дуби, там і гриби.

4. Легенда

Ростуть на землі дуби-велети, підпираючи своїми вітами зоряне небо, нагадуючи своєю могутністю міфічного героя Древньої Греції Антея. Коли, за легендою, вчепилися в смертнім двобої два неперевершених велети, син могутнього громовержця Зевса Геракл і сип бога Посейдона і богині землі Гсї Антей, то скільки не кидав Геракл Антея на землю, той щоразу піднімався ще сильнішим, ніж до цього. Він одержував силу від матері-землі. Так і красень дуб. Рідко кому за життя доводилося бачити його пошкодженим буйними вітрами чи вирваним з корінням із землі. Сотні, тисячу літ стоїть дуб як символ волі та могутності.

Вважалось зокрема, що кропива має силу на відьом, чаклунів. У клечальну суботу, напередодні Зелених свят, на воротях та в інших місцях садиби розкидали кропиву,— від відьом, мовляв, це, адже в цю ніч вони бувають особливо винахідливі і шастають по дворах, по всіх закапелках, де тільки можна нашкодити.c:\documents and settings\admin\рабочий стол\g3258.jpg

Не обходилося без кропиви і в ніч на Івана Купала. Нею замінюють нерідко і купальське вогнище, бо вона жалюща, пече, як вогонь. Через купи жалкої кропиви перескакували, як через звичайне собі вогнище.



1. Загадки

Не вогонь, а обпікає. (Кропива)

Стоїть при дорозі на одній нозі.

Хто її зрушить, плакати мусить. (Кропива)

Що за трава, що й сліпий знає? (Кропива)

2. Порівняння

Добре, як голому в кропиві.

Живе, як голий у кропиві.

Сердита, як кропива.

Жалка, як кропива.

3. Байка для дітей

«Зірви, Насте, кропиву».— «Коли пече, мамо!» —

«Недобрим,— каже мати,— буває так само:

Ніхто не полюбить, здалека минає:

Будь добра і ласкава — кожний покохає».

Використання тваринної символіки в народній творчості

Бджола традиційно користувалася великою шаною; вважалося, що вона походить із раю. Бджолиний мед і віск займали особливе місце у народній медицині, а також в обрядовій атрибутиці. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\bee-on-sunflowere.jpg

За давніми переконаннями, лише в того водитимуться бджоли, хто від природи наділений врівноваженим характером та доброю вдачею. Приходячи вранці на пасіку, пасічник вітав бджіл спеціальними молитвами або примовками.



1.Загадки

Я труд поважаю.

Все літо літаю

У поле до гаю.

Збираю медок

Із різних квіток.

Кого не злюблю,

Того жалом колю.



(Бджола)

Сімсот солов'ят на одній полиці сидять. (Бджоли)



2. Прислів'я та приказки

1. Бджоли раді цвіту, а люди — літу.



  1. Бджола мала, а й та працює.

  2. Бджола ведмедю медом данину платить.

  3. Навесні джміль, а восени бджола жениться.

  4. Дерево без листя, що бджола без меду.

  5. Бджілка маленька, та в роботі вдаленька.

  6. За бджолами ліз, а меду не приніс.

3. Прикмети

Ранній виліт бджіл — ознака, що настане тепла весна.

Бджоли сидять на стінках вуликів — на спеку, а коли виграють вранці — не нестерпну жарінь.

Коли хмариться, але бджоли не ховаються і далі продовжують літати в поле, — дощу не буде.



Вовк завжди вважався сміливим, підступним і небезпечним звіром. За поліськими переказами, цей хижак був створений чортом саме на шкоду людині. Водночас вовк приписували здатність знищувати чортів: «Якби їх грім не бив та вовки не виїдали, то їх би такого розводилося, що і світу не було б видно». c:\documents and settings\admin\рабочий стол\дослідж\новая папка (2)\0178.jpg

Український фольклор рясніє численними легендами й казками, пов'язаними з народними уявленнями про вовка. Особливо популярними були сюжети про вовкулаків — людей, котрі вміють обертатися вовками або обернених проти своєї волі.



1. Загадки

Він сірий, злий, голодний, хижий,

Однак, розумний, обережний.

В лісі живе, людей обминає,

Кожен його із казок знає.

По полю та лісу гасає,

Овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)

2. Прислів'я та приказки


  1. Аби вовк ситий і баран цілий.

  2. До їжі — вовк, а до роботи — заєць.

  3. Вовка в плуг, а він дивиться в луг.

  4. Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.

  5. Вовк старіє, але не добріє.

  6. Не такий страшний вовк, як його малюють.

Горобець повсюдно вважався нечистим птахом. У цьому відобразились як християнські уявлення, так і те, що горобці шкодили посівам. Існували спеціальні замовляння й магічні дії, що мали боронити засіяні поля від горобців. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\дослідж\новая папка (2)\6134.jpg

За народними повір'ями, багато горобців гине в так звану горобину ніч, що наступає напередодні св. Семена (1 вересня ст. ст.) і супроводжується дощем, громом і блискавкою. Цієї ночі горобці збираються по лісу, де чорт міряє їх міркою; живими лишаються лише ті, що не вмістилися в мірку.



1. Загадки

Маленький, сіренький

на соняшник сів,

Надзьобався добре

й далі полетів. (Горобець)

Маленький хлопчина

у сірій свитині

по дворах стрибає,

крихти збирає. (Горобець)

2. Прислів'я та приказки


  1. Горобець-молодець, а ластівка — краще.

  2. Восени і горобець багатший.

  3. Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

3. Прикмети

Горобці і ластівки гніздяться з північного боку — на спекотне літо.

Горобці поховалися – на мороз або завірюху.

Жаба, як і змія, наділялася здатністю приносити людині як добро, так і зло. За деякими легендами, вона була створена самим Богом. Убивство жаби вважалося тяжким злочином, яким людина могла накликати біду на себе та своїх близьких. Водночас жаба виступала уособленням нечистої сили, її створення приписували чортові, а укуси цілком безпідставно вважали небезпечними й навіть смертельними. Жаба здавна використовувалася в замовляннях, ворожіннях та інших магічних діях як приворотний або відворотний засіб. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\grenouille verte.jpg

1. Загадки

Що то воно: в воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвостик відпадає? (Жаба)

У зеленому жакеті галасує,

Хоч і плакати мастак,

А не риба і не рак. (Жаба)



2. Прикмети

Жаби не квапляться розпочинати свої концерти — ще повернеться холод.

Озерна жаба вилазить на берег перед дощем.

Заєць, як і деякі інші тварини, пов'язувався із нечистою силою. Вважали, що заєць створений чортом і служить йому, тому зустріч із цією твариною віщує невдачу. Щоб запобігти цьому, на дорогу кидали жмут сіна. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\дослідж\новая папка (2)\3001347_large.jpeg

Заєць досить часто присутній в обрядових та весільних піснях, дитячому фольклорі. У казкових сюжетах він переважно уособлює боягузтво.



1.Загадки

Я маленький, я вухатий,

Попелястий, волохатий.

Я стрибаю, я тікаю,

Дуже куций хвостик маю. (Заєць)

Часом лізу я у шкоду,

їм капусту на городах.

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте, хто такий? (Зайчик)

2. Прислів'я та приказки

За двома зайцями не гонись, бо й одного не спіймаєш.

Заєць спить, а очей не жмурить.

І в зайця зимою щастя, коли лев у клітці.

Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти.

У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.



Ластівка. В українців склалося доброзичливе ставлення до ластівки як божої пташки. У колядках ластівка віщує господареві добробут, сім'ї — щастя і благополуччя. Доброю прикметою вважалося, якщо ластівка зів'є гніздо на хаті. Зруйнувати його — великий гріх: на обличчі винного можуть з'явитися веснянки або ж ластівка буде літати до корови і зіпсує її молоко. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\дослідж\новая папка (2)\1876740.jpeg

Загальнопоширеним було повір'я, що ластівки не відлітають у вирій, а зимують на дні річок, озер, криниць або моря, з'єднавшись одна з одною у вигляді ланцюжка.



1. Загадки

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

Привітала нас піснями із весною,

І живе з нами під стріхою одною. (Ластівка)

Прилетіли гості,

Сіли на помості,

Без сокири, без лопати

Роблять собі хати. (Ластівки)

2. Прислів'я та приказки

Ластівка день починає, а соловей кінчає.

Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.

Ластівка весну починає, ще й осінь закликає.

Одна ластівка весни не зробить.

Першій ластівці завжди холодно, навіть наприкінці тижня.



Лелека. Вірили, що цей птах приносить щастя тій оселі, де він збудує гніздо. Її господар вважався шанованим у селі чоловіком. Якщо ж хтось поруйнує це гніздо, то станеться біда — лелека принесе вогню і спалить хату або накличе грозову хмару. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\дослідж\новая папка (2)\img08-02.jpg

Щодо походження лелеки існувало чимало легенд. За однією з них, Бог дав людині лантух і наказав віднести далеко в ліс з умовою не розв'язувати і не заглядати в нього. Та на півдорозі чоловік не витримав і поцікавився, що ж він несе. Тоді з мішка повистрибували жаби, вужі та змії і розповзлися по всьому світові. Розгніваний Бог перетворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по полях та болотах, шукаючи усяке гаддя.



1. Загадки

Відлітають за моря, у краї далекі,

На будинках гніздо в'ють,

Звуть же їх ... (лелеки)

Які ноги заввишки,

Такий ніс завдовшки.

Хату на хаті має,

Всім жабам рахунок знає. (Лелека)



2. Прислів'я та приказки

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Лелеко, лелеко, до осені далеко?

Де лелека не літає, а на весну — додому повертає.

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Лелеки на хаті — то щастя, бо від лиха бережуть господарів.

Лелека хату від лиха береже.

Прилетіли лелеки — весну принесли здалека.

Висновок

Фольклорні твори з’явилися дуже давно, ще до появи писемності. Століттями вони побутували в усній формі. Минуло багато років, поки разом з розвитком письма кращі надбання усної народної творчості почали записувати письменники та вчені-фольклористи.

Визначні діячі української культури, генії української літератури використовують у своїх творах найкращі зразки усної народної творчості, а вчені - фольклористи дбайливо збирають, вивчають та опрацьовують перлини фольклору, адже і сьогодні вони виникають постійно і повсюдно.

Чи ж потрібні вони сучасному школяреві? Думаю, потрібні. Бо фольклор відображає погляди народу, його мораль, етику, показує взаємини з людьми і природою, знайомить зі звичаями, традиціями, обрядами українців. Народ у фольклорних творах висловлює гарячу любов до рідного краю, опоетизувує героїчне минуле.

Важко уявити, яким сірим було б життя без колядок і щедровок, без Різдвяних вертепів і Великодніх веснянок, без українських пісень. Велике багатство мудрості та краси передали нам предки. I все це потрібно знати, оберігати, щоб не забути своє коріння, традиції та звичаї свого народу, свій родовід.

У нашій школі дуже часто проводяться заходи, пов’язані з народною творчістю, таким чином ми підтримуємо народні традиції, показуємо розмаїття народних обрядів, намагаємося показати, яким духовно багатим є український народ.



Література.

  1. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етногр. нарис: Т.1/ відпов. за вип. С.І. Білокищ – К. : Оберіг, 1991р.

  2. Скуратівський В.Т. Український народник.-К.:Техніка, 2003р.

  3. Лановик М., Лановик З. українська усна народна творчість: Підручник.-К., 2001р.


c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение\изображение 020.jpg

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение\изображение 021.jpg

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение\изображение 022.jpg

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение\изображение 023.jpg

d:\изображение\шк\img_0726.jpg

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение\изображение 024.jpg

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал