Міністерство освіти і науки України



Сторінка3/5
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.76 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5

СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Глазова О. П. Українська орфографія: Навч. посібник. — Харків: Веста: Вид-во „Ранок», 2005.-384 с.

2. Козачук Г. О. Українська мова для абітурієнтів: Навч. посіб. — 7-ме вид., стереотип. — К.: Вища шк, 2006.-287 с.

3. Фурдуй М. І. Українська мова. Практикум з правопису: Навч. посібник / За ред. В. В. Різуна. — К.: Либідь, 2003. — 272 с.

4. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта, 2002. - 254 с.

5. Орфографічний словник української мови: Близько 120000 слів / Уклад.: С. І. Головащук, М. М. Пещак, В. М. Русанівський, О. О. Тараненко. — К.: Вид-во „Довіра», 1994. — 864 с.

6. Словник іншомовних слів / Укладачі: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. — К.: Наук, думка, 2000. — 680 с.

7. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Ін-т укр.мови НАН України. — К.: Наук, думка,2007.- 288 с.

8. Чукіна В. Ф., Почтаренко О. М., Почтаренко Г. С. Український правопис в таблицях і схемах: Навчальне видання. — К.: Логос, 2005. — 176 с.

9. Ющук І. П. Українська мова. Підручник. — К.: Либідь, 2003. — 640 с.

10. Український правопис. - К., "Наукова думка" , 1994.

11. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. - К., "Вища школа", 1989.

12. Лепеха Т.В. Українська мова. - К., "Просвіта", 2000.

13. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., "Освіта", 2000.



Критерії оцінювання знань з української мови (співбесіда) для вступників на основі базової загальної середньої освіти

зі спеціальностей: 5.01010201 Початкова освіта, 5.01010301 Технологічна освіта

/для вступників пільгових категорій громадян, яким надано таке право/
І рівень – початковий. Відповідь вступника при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення.

ІІ рівень – середній. Вступник відтворює основний навчальний матеріал, здатний наводити приклади, володіє елементарними знаннями, уміннями, навичками.

ІІІ рівень – достатній. Вступник знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв’язків між ними, а також самостійно застосовує знання у стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень.

ІV рівень – високий. Знання вступника є глибокими, міцними, узагальненими, системними; вступник уміє застосовувати знання творчо.



Рівні навчальних досягнень

Критерії оцінювання навчальних досягнень

Початковий

Вступник може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити деякі його елементи; мало усвідомлює мету навчально-пізнавальної діяльності.

Вступник фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу; має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення; виявляє здатність елементарно викласти думку; може усно відтворити кілька термінів, явищ без зв’язку між ними.

Вступник відтворює менш як половину навчального матеріалу; може дати відповідь із кількох простих речень; здатен усно відтворити окремі положення завдання; не має

сформованих практичних умінь та навичок.



Середній



Вступник має недостатній рівень знань; знає близько половини навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника або пояснень учителя, повторити за зразком певну операцію, дію; описує явища, процеси без пояснень причин, слабко орієнтується в поняттях.

Вступник знає більш як половину навчального матеріалу; здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило, відтворити його з помилками та неточностями; формулює поняття, наводить приклади; підтверджує висловлене судження прикладами.

Вступник виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу, може поверхово аналізувати події, процеси, явища і робити певні висновки; відповідь його правильна, але недостатньо осмислена; самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу; відповідає за планом, висловлює власну думку щодо теми, вміє застосовувати знання на практиці.


Достатній

Вступник правильно і логічно відтворює навчальний матеріал; розуміє основоположні теорії і факти, установлює причинно-наслідкові зв’язки між ними, уміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок.

Знання вступника є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, установлювати найсуттєвіші зв’язки і залежності між мовними явищами, фактами, робити висновки; відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями.

Вступник вільно володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації; висловлює стандартну аргументацію при оцінці дій, процесів, явищ; чітко тлумачить поняття.


Високий

Вступник володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх; уміє застосовувати вивчений матеріал для власних аргументованих суджень у практичній діяльності.

Вступник має системні, дієві знання, користується широким арсеналом засобів доказів своєї думки; вирішує складні проблемні завдання; схильний до системно наукового аналізу явищ; відповідь повна, глибока, аргументована.




ПРОГРАМА

вступного випробування з української мови (диктант)

зі спеціальностей:
5.01010201 Початкова освіта,
5.01010301 Технологічна освіта


для абітурієнтів освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти:

молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр
УКРАЇНСЬКА МОВА

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Українська мова – державна мова України. Вона неоціненна національна святиня, скарбниця духовних надбань, запорука його подальшого культурного прогресу. Головна функція рідної мови полягає в тому, що вона є незамінним засобом спілкування, пізнання культурних цінностей. Як форма вияву національної і особистісної свідомості мова є засобом самопізнання, саморозвитку і самореалізації людини.

Вільне володіння мовою забезпечує реалізацію творчих можливостей людини в усіх сферах життя.

Програму вступного випробування з української мови для абітурієнтів освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр – складено з урахуванням вивчення навчальної дисципліни у ВНЗ І-IV рівнів акредитації.
Екзамен з української мови є основою перевірки мовної підготовки абітурієнтів Вступники повинні:


  • знати зміст мовних понять і термінів;

  • розпізнавати мовні явища, групувати і класифікувати їх;

  • визначати істотні ознаки мовних явищ;

  • розуміти значення й особливості функціонування мовних одиниць;

  • застосовувати знання з фонетики, лексики, фразеології, морфеміки, словотвору, морфології, синтаксису та лінгвістики тексту в практичних ситуаціях;

  • оцінювати мовлення з погляду дотримання основних орфоепічних, правописних, лексичних, морфологічних, синтаксичних норм української мови;

  • відрізняти випадки правильного використання мовних засобів від помилкових;

  • використовувати різноманітні виражальні засоби, граматичні конструкції, лексичне і фразеологічне багатство української мови в процесі спілкування для оптимального досягнення мети спілкування;

  • оформлювати письмове мовлення відповідно до орфографічних, граматичних і пунктуаційних норм української мови.

Вступні випробування з української мови проводяться у формі диктанту.
Фонетика. Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Звуки мови й звуки мовлення. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі і глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я,ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків.

Основні випадки чергування у-в, і-й. Спрощення в групах приголосних.
Лексикологія. Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів'я, афоризми.


Будова слова. Словотвір

Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.



Морфологія. Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Особливості творення іменників. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста та складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Повні й короткі форми якісних прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда та м'яка групи). Творення прикметників, перехід прикметників в іменники.

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:



  • один, одна;

  • два, три, чотири;

  • від п'яти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят ... вісімдесят;

  • сорок, дев'яносто, сто; .

  • двісті - дев'ятсот;

  • нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

  • збірні;

  • дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Творення числівників. Особливості правопису числівників.

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення займенників. Правопис неозначених і заперечних займенників.

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного і наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І і II дієвідміни. Особові і числові форми дієслів (теперішнього і майбутнього часу й наказового способу). Родові і числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні і пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення.

Дієприслівниковий зворот.



Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу.

Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв'язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з'ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Правопис сполучників.

Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Правопис часток.

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова. Правопис вигуків.
Синтаксис

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв'язок між словами й частинами складного речення. Словосполучення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені. Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення; вставних слів, словосполучень, речень; відокремлених членів речення; звертання).

Просте двоскладне речення. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження. Основні функції та способи вираження компонентів складеного присудка: вираження граматичного значення присудка (функція допоміжної частини) та вираження основного лексичного значення присудка (функція основної частини - неозначеної форми дієслова чи іменної частини).

Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні. Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).

Односкладні речення. Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні).

Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні. Речення з однорідними членами. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки в реченні з односкладними членами.

Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв'язку простих речень у складному:


  • інтонація та сполучники або сполучні слова;

  • інтонація.

Типи складних речень за способом зв'язку їх частин: сполучникові й безсполучникові.

Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення. Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення.

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку в складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв'язку між частинами:


  • складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

  • складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

  • складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю.

Безсполучникове складне речення. Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

  • з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

  • з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку. Способи відтворення чужого мовлення. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.


Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.


Орфоепія

Вимова голосних (наголошених і ненаголошених). Вимова приголосних звуків:



  • [дж], [дз], [дз′];

  • [ґ];

  • [ж], [ч], [ш], [дж];

  • груп приголосних (уподібнення, спрощення);

  • м’яких приголосних;

  • подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом.


Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м'якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках, дієприкметниках і прислівниках, не, ні з різними частинами мови. Особливості написання числівників і займенників. Написання окремо (сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників, службових частин мови, вигуків).


Пунктуація

Розділові знаки в кінці речення. Розділові знаки в простому й складному реченнях.


Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв'язку речень у тексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Структура тексту типу розповіді, опису, роздуму.




СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабій І.М., Вільчинська Т.П. Службові слова в сучасній українській мові. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.

2. Білоусенко П.І. та ін. Диктант на „п’ять” без правил: Домашній репетитор абітурієнта / Укладачі: П.І.Білоусенко, М.П.Єфименко, В.В.Пєстрєцов. – Запоріжжя: ЗДУ, 1997.

3. Білоусенко П.І., Бойко Л.П., Денисенко Л.П. та ін. Мовний розбір на вступному іспиті: Домашній репетитор / П.І.Білоусенко, Л.П.Бойко, Л.П.Денисенко, Н.О.Зубець, Л.І.Кучеренко, А.Я.Мановицька, В.В.Пєстрєцов. – Запоріжжя: Хортиця, 2001.

4. Гнатюк Л.П., Бас-Кононенко О.В. Українська мова: Навч. посібник. – 4-те вид., випр. І доп. – К.: Знання-Прес, 2006.

5. Данильцова У.Д. Українська мова на кожен день: Довідник. – К.: А.С.К., 2005.

6. Зубков М.Г. Українська мова. Універсальний довідник. – Х.: Видавничий дім „Школа”, 2004.

7. Кіраль С.С. „Як парость виноградної лози...”: Посібник з української мови і літератури для вступників до вищих навчальних закладів / С.С.Кіраль, О.В.Єременко, Т.М.Чухліб. – К.: Вид-во Держкомстату України, 2002.

8. Козачук Г.О. Українська мова для абітурієнтів. – К.: Вища школа, 2003.

9. Кононенко В.І. Рідне слово: Підручник для шкіл з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв, гімназій, колегіумів. – К.: Богдан, 2001.

10. Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1998.

11. Нечволод Л.І. Сучасний український правопис: Комплексний довідник. – Харків: Торсінг, 2005.

12. Українська мова: Тестові завдання / За ред. Н.В.Гуйванюк. – К.: Видавничий центр „Академія”, 1999.

13. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наукова думка, 2007.

14. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2002.

Електронні підручники з української мови, української мови (за професійним спрямуванням), навчальні посібники, довідники, словники


  1. Безпояско О.К. Граматика української мови.-К.: Либідь, 1993.

  2. Бибик С.П. Унівесальний довідник-практикум з ділових паперів.-К. Довіра, 1997.

  3. Вихованець І. Теоретична морфологія української мови.-К.: Пульсари, 2004

  4. Волощак М. Довідник з українського слововживання.-К.: Просвіта, 2003.

  5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник-К.: А.С.К., 2003.

  6. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова.-К.: Вища школа, 1999.

  7. Гриценко Т.Б. Українська мова за професійним спрямуванням: Навчальний посібник.-К., 2010.

  8. Електронний підручник з української мови.

  9. Зубков М.Г. Мова ділових паперів. — Харків, 2001.

  10. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / за ред. Н.Д.Бабич.- Чернівці: Книги ХХІ, 2005.

  11. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія.- К.: Вища школа, 1998.

  12. Лисак Л.К. Українська мова за професійним спрямуванням: Навчальний посібник.- Краматорськ, 2008

  13. Максименко Ф. Сучасна ділова українська мова. – Харків, 2006.

  14. Мацько Л.І. Стилістика української мови.-К.: Вища школа, 2003.

  15. Масенко Л. Українська мова . Історія лінгвоциду.-К, 2005.

  16. Плотницька І.М. Ділова українська мова: Навчальний посібник.-К., 2008

  17. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови.-К.:Либідь, 1993

  18. Караванський С. Секрети української мови: Науково-популярна розвідка. — К.: УКСП «Кобза», 1994.

  19. Унівесальний довідник-практикум з ділових паперів/ за ред. Л. О.Пустовіт — К.:Довіра, 2000.

  20. Шапошникова І., Гайдученко Г. Сучасна українська літературна мова. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія: Методичний посібник.- Херсон, 2001.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал