Міністерство освіти І науки україни український державний хіміко-технологічний університет



Скачати 340.06 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації27.04.2017
Розмір340.06 Kb.
  1   2   3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ






К О Н С П Е К Т Л Е К Ц І Й

З КУРСУ “СОІОЛОГІЯ”
(МОДУЛЬ ІІІ)

для студентів усіх спеціальностей денної і
заочної форм навчання





Затверджено на засіданні кафедри соціології праці та управління.
Протокол № __ від______2008
Дніпропетровськ
УДХТУ-2008

2
Конспект лекцій з курсу ―Соціологія‖ (Модуль ІІІ) для студентів усіх спеціальностей денної і заочної форм навчання / Укл.: Л.Г. Московських,
В.Б.Мягких
Укладачі: Л.Г. Московських, кандидат філософських наук
В.Б. Мягких, кандидат соціологічних наук
Відповідальний за випуск: Л.Г. Московських, кандидат філософських наук
Навчальне видання
Конспект лекцій з курсу ―Соціологія‖
(модуль ІІІ) для студентів усіх спеціальностей денної і заочної форм навчання
Укладачі: МОСКОВСЬКИХ Людмила Григорівна
МЯГКИХ Вероніка Борисівна
Редактор Л.М.Тонкошкур
Коректор Л.Я.Гоцунова
Підписано до друку . Формат 60х84 1/16. Папір ксерокс. Друк різограф.
Усовно-друк. арк. Облік .- вид.арк. Тираж 100 прим. Зам. №
Свідоцтво ДК № 303 від 27.12.2000.
УДХТУ, 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 8.
Видавничо-поліграфічний комплекс ІнКомЦентру

3
ТЕМА 11. СУТНІСТЬ, МЕТОДИ ТА ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ
СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Соціологічне дослідження: поняття, функції, види

Соціологічне дослідження – система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.
У сучасній соціологічній літературі виділяють такі найважливіші функції соціологічного дослідження: пізнавальну, методологічну, практичну,
інформаційну, управлінську.
Пізнавальна функція полягає в тому, що соціологічні дослідження відкривають нові знання про функціонування і розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, дають змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати його розвиток.
Методологічна функція забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв’язку, соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів.
Практична функція полягає у виробленні практичних заходів з вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю за соціальними процесами.
Інформаційна функція сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує інформаційну базу пізнання соціальної реальності.
Управлінська функція забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв’язок між суб’єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об’єктами (населенням, окремими соціальними групами, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.
У проведенні соціологічних досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов’язаних етапи:
1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію – анкети, бланка інтерв’ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо;
2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається він за допомогою
опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту;
3. Упорядкування та обробка зібраної інформації;

4
4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання
висновків, розробка рекомендацій.
Специфіка кожного з етапів залежить від конкретного виду соціологічного дослідження, які виділяють залежно від узятих за основу критеріїв, найважливішими з яких є мета дослідження, глибина потрібного аналізу, метод збирання первинної соціологічної інформації, об’єкт дослідження, терміни проведення, відносини між замовником і виконавцем, сфера соціальної дійсності, яку вивчають.
За метою виокремлюють:
- фундаментальні дослідження, спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов’язані з вирішенням найскладніших проблем суспільства,;
- прикладні дослідження, націлені на вивчення конкретних об’єктів, вирішення певних соціальних проблем.
За глибиною аналізу виділяють:
-
пошукові дослідження. За своїми параметрами вони є найпростішими, вирішують прості за змістом завдання. Застосовують їх тоді, коли проблема, об’єкт або предмет дослідження належать до мало або взагалі невивчених.
Охоплюють невеликі сукупності, мають спрощені програму та інструментарій.
-
описові дослідження. Покликані створити відносно цілісну уяву про досліджувані явища, процеси. Проводять відповідно до повної програми, застосовуючи чіткий, детально опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, коли об’єктом аналізу є відносно велика спільнота людей, з певними соціальними, професійними і демографічними характеристиками.
- аналітичні дослідження. Полягають не тільки в описуванні соціальних явищ та їх компонентів, а й у встановленні причин їх виникнення, механізмів функціонування, виокремленні факторів, що забезпечують їх. Саме аналітичні дослідження мають найбільш значну наукову і практичну цінність.
За методом, застосовуваним у соціологічному дослідженні, виокремлюють
опитування і аналіз документів, соціологічне спостереження, соціологічний
експеримент.
За затратами часу виділяють довгострокові (терміни проведення – від 3-х років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові
(від 2 до 6 місяців) та експрес-дослідження (від 1–2 тижнів до 1–2 місяців).
Зважаючи на тип відносин між замовником і виконавцем, соціологічні дослідження бувають держбюджетними (дослідження виконують на замовлення державних установ, оплачуються ними) і госпрозрахунковими (на замовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їх виконання).
Залежно від способу дослідження об’єкта ( у статиці чи динаміці), виділяють разове і повторне соціологічне дослідження. Разове дослідження
інформує про стан об’єкта, його кількісні, якісні характеристики на момент

5 дослідження, відображає, так би мовити, "моментальний зріз" соціального явища. Повторні дослідження проводять кілька разів протягом певного часу на підставі єдиної програми та інструментарію. Серед повторних досліджень виділяють панельні (досліджують зміни одного й того самого об’єкта у продовж певного часу, при цьому обов’язковим є збереження однакової вибірки),
трендові (досліджують зміни протягом певного часу на тому самому об’єкті без дотримання вибірки), когортні (досліджують специфічні соціальні сукупності – когорти – у продовж певного часу).
Щодо об’єкта пізнання, сфери дійсності, то виокремлюють соціологічні дослідження у сфері управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, політики, культури, охорони здоров’я тощо.
За системою вибору одиниць об’єкта, соціологічні дослідження поділяються на монографічні, суцільні та вибіркові. Монографічні дослідження спрямовані на вивчення певного соціального явища, або процесу на одному об’єкті, який виступає представником цілого класу подібних об’єктів. У
суцільних дослідженнях обстежують всі, без винятку, одиниці об’єкта. У
вибіркових дослідженнях обстежують не всі одиниці, сукупність яких складає об’єкт дослідження, а лише їх частину. Вибіркове дослідження покликане, щоб на підставі певної кількості обстежених одиниць об’єкта скласти висновки щодо досліджуваного явища як цілого.
Ще одним видом соціологічних досліджень є пілотажні (пробні)
дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур аналізу документів тощо), а також внести необхідні корективи у нього.
Програма соціологічного дослідження та її компоненти

Кожне соціологічне дослідження починається з із з’ясування намірів і мети замовника, уточнення теми дослідження, визначення термінів і витрат, пов’язаних з ними, з’ясування фінансових, матеріально-технічних аспектів справи. Після цього настає безпосередня дослідницька робота, початок якої пов’язаний зі створенням програми.

Програма соціологічного дослідження – є науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про досліджуване соціальне явище процес, до використання
інструментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації).
Оскільки програма визначає стратегію майбутнього дослідження, то вона надає досліднику змогу заздалегідь побачити дослідження в цілому, спрогнозувати його результативність. Вона виконує методологічну, методичну,
організаційну функції. Їх реалізація впливає на структуру програми, яка складається з методологічної та методичної частин.

6
Методологічна частина програми включає такі компоненти:
- формулювання та обґрунтування проблеми;
- розробка мети і завдань дослідження;
- визначення об’єкта і предмета дослідження;
- системний аналіз об’єкта дослідження;
- формулювання робочих гіпотез дослідження;
-
інтерпретація та операціоналізація основних понять дослідження.
Методична частина програми передбачає:
- розробку стратегічного плану дослідження;
- визначення досліджуваної сукупності, розробка вибірки дослідження;
- вибір і опис методів збирання первинної соціологічної інформації
(опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент);
- обґрунтування логіки аналізу та інтерпретація зібраної первинної соціологічної інформації за розробленим інструментарієм;
- описання схеми аналізу отриманих даних.
Початок створення програми полягає в окресленні проблеми дослідження, визначення предмета і мети дослідження. Предметом соціологічного дослідження завжди є реальні життєві протиріччя, які складають проблемну соціальну ситуацію, для вирішення якої необхідна правдива, оперативна, науково обґрунтована інформацію.
Соціальна проблема – це суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.
Соціологія використовує різноманітні підходи до визначення типу соціальної проблеми, беручи за основу мету дослідження, носія проблеми, масштаби її поширення, час дії.
Відповідно до мети виокремлюють гносеологічні (спричинені нестачею
інформації про стан, тенденції функціонування соціального об’єкта) і
предметні (це протиріччя, зумовлені соціальних спільнот, інститутів, які дестабілізують їхню життєдіяльність і стимулюють до активних дій) проблеми.
За носіями виділяють такі види соціальних проблем: проблеми окремих соціальних груп (соціально-демографічних, національних, професійних, політичних та інших), проблеми соціальних інститутів, конкретних виробничих підприємств, державних закладів та установ, закладів освіти, організацій тощо.
Згідно з масштабами поширеності соціальні проблеми можуть бути
державними, регіональними, локальними, відповідно до часу діїнетривалими
і довготривалими.
Для того, щоб сформулювати соціальну проблему, необхідно:

на підставі аналізу документів замовника скласти уявлення про реальну проблемну ситуацію;

провести розмову з керівниками і працівниками організації – замовника, з метою отримання додаткової інформації щодо проблемної ситуації;

7

проаналізувати наукову літературу, статистичні матеріали, дані інших досліджень (соціологічних, економічних, політологічних тощо) для остаточного завершення інформаційного пошуку.
Необхідно розрізняти проблеми соціальні й наукові. Соціальна проблема – це життєве протиріччя, яке потребує вирішення. Неможливість вирішення соціальної проблеми існуючими засобами і методами змушує вдатися до наукового пізнання. Наукова проблема повинна більш-менш точно відображати проблемну соціальну ситуацію. З’ясування власне наукової проблеми дає змогу зафіксувати, з одного боку, наявність соціальної проблеми, а з іншого – відсутність або застарілість шляхів, способів її вирішення.
Об’єкт соціологічного дослідженняте, на що спрямований процес пізнання (індивіди, соціальні інститути, їх діяльність, умови цієї діяльності, соціальні явища і процеси тощо). Він існує в соціальній реальності незалежно від дослідника.
Предмет соціологічного дослідження - найбільш значимі з теоретичної або практичної точки зору певні особливості, сторони об’єкта, які необхідно дослідити. Він має штучне походження, оскільки формулюється дослідником відповідно до мети і завдань дослідження.
У реальному соціологічному дослідженні визначення проблеми, об’єкта і предмета іноді зумовлює певні складнощі. Тому програма дослідження обов’язково передбачає системний аналіз об’єкта, основною метою якого є побудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об’єкта з урахуванням комплексу його елементів, зовнішніх і внутрішніх зв’язків. Такий аналіз об’єкта дослідження дає змогу: 1) зафіксувати його складові зовнішні та внутрішні зв’язки; 2) описати механізм його функціонування і розвитку; 3) встановити головні і другорядні чинники, що визначають цей механізм; 4) конкретизувати проблемну ситуацію; 5) з'ясувати предмет дослідження; 6) визначити й проінтерпретувати основні поняття дослідження; 7) розробити робочі гіпотези;
8) виокремити категорії та одиниці аналізу.
Мета і завдання соціологічного дослідження. Мета соціологічного дослідження містить в собі відповідь на питання, для чого воно проводиться, орієнтує на кінцевий результат, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядкує різноманітні дослідницькі процедури. Оскільки мета дослідження має узагальнений вигляд, для її досягнення треба розробити завдання.
Завдання соціологічного дослідження – це логічно сформульовані настанови, вказівки, що конкретизують поставлену мету, яких забезпечить її реалізацію. Завдання соціологічного дослідження поділяють на головні,
(передбачають пошук відповідей на головне запитання, безпосередньо пов’язане з розв'язанням поставленої проблеми), часткові (виникають у процесі вирішення головних завдань, випливають з них і також спрямовані на розв'язання проблеми) і додаткові (можуть бути логічно не зв’язаними з метою

8 дослідження, виникають у разі необхідності вирішення якихось додаткових питань, наприклад, методичних).
Теоретична та емпірична інтерпретація понять. З’ясовуючи сутність предмета соціологічного аналізу, дослідник використовує поняття, які є ключовими у теоретичному опрацюванні соціальних явищ і процесів. При цьому важливе значення має їх чітке, одностайне розуміння і використання у продовж усього дослідження. У жодному разі не можна допустити розпливчатого формулювання, використання у різних контекстах, наявності кількох визначень, оскільки це може унеможливити зіставлення теоретичних положень з емпіричними даними, перевірку (підтвердження або спростування) розроблених гіпотез, аналіз первинних даних. Завдання науковця полягає в розкритті, поясненні, тлумаченні, фіксації змісту необхідних понять відповідно з концепцією дослідження. За необхідністю використання авторського поняття, слід зазначити, на підставі чого воно сформульоване, які правила при цьому були застосовані. Дана процедура має назву теоретична інтерпретація .
Пошук емпіричних значень поняття у термінах, які пояснюють його зміст і важливі підчас конкретного дослідження, називають емпіричною
інтерпретацією, а визначення поняття, через фіксацію емпіричних ознак називають операційним визначенням. Отже головним завданням емпіричної
інтерпретації є поступове зведення складних теоретичних понять, якими оперує соціологія, і які найчастіше із-за своєї складності не сприймаються респондентами до відносно простих емпіричних характеристик, які відображають його сутність і можуть бути задіяні для збирання первинної соціологічної інформації. Ця соціологічна процедура передбачає такі послідовні операції:
1.
Аналіз наукової літератури, пошук теоретичних визначень поняття, яке належить інтерпретувати, з’ясування сутності, створення його цілісного образу.
2.
Визначення якостей, характеристик поняття і систематизація найважливіших ознак досліджуваного цілісного образу.
3. Вибір прямих показників для кожної з визначених характеристик, що дає змогу їх зафіксувати і побудувати так звані індикатори (найпростіші показники), які можна використати потім в інструментарії соціологічного дослідження.
Аналізуючи отриману підчас дослідження інформацію, дослідник проводить зворотну соціологічну процедуру (послідовно аналізуючи значення
індикаторів, він поступово повертається на рівень теоретичних понять і робить висновки щодо досліджуваної проблеми).
Розробка і перевірка робочих гіпотез.
Гіпотеза в соціологічному дослідженні обґрунтоване припущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об’єкта.
Головна її функція полягає в отриманні нового знання, яке збагачує уявлення

9 про досліджувану проблему. У соціологічному дослідженні застосовують різноманітні види гіпотез. За змістом виокремлюють гіпотези описові (містять припущення про фактичний стан об’єкта, його функціонування), пояснюючі
(орієнтовані на встановлення причин, чинників, що пояснюють механізми функціонування об’єкта), прогнозні (передбачають тенденції та напрями функціонування і розвитку об’єкта).

За рівнем аналізу гіпотези бувають теоретичні (існують у формі теоретичних припущень), статистичні (формулюються як система показників й індексів статистики), емпіричні (постають як операційні поняття, індекси, показники).
З огляду на завдання дослідження виокремлюють основні та другорядні гіпотези. Крім того, гіпотези бувають первинні (робочі гіпотези, які висуваються у ході розробки програми дослідження), та вторинні (виробляють замість первинних, якщо ті не підтверджуються підчас дослідження).
Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки у процесі попереднього системного аналізу досліджуваного об’єкта. Підчас соціологічного дослідження вона може бути підтвердженою або спростованою. Перевірка робочих гіпотез можлива тільки за умови, що всі поняття і терміни, за допомогою яких вона сформульована, пройдуть теоретичну та емпіричну інтерпретацію, будуть визначені за допомогою індикаторів і знайдуть своє місце в соціологічному
інструментарії.
Розробка стратегічного плану дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження, обізнаності щодо досліджуваного об’єкта виробляють конкретну стратегію пошуку – план соціологічного дослідження (пошуковий, описовий,
експериментальний), який визначає послідовність, спрямованість операцій на досягнення поставленої мети.
Пошуковий план використовують за відсутністю чіткого уявлення щодо проблеми або об’єкта дослідження. Головна мета його полягає в націлені роботи дослідника, з'ясуванні проблемної ситуації, визначенні контурів об’єкта дослідження, формулювання мети, завдання, вироблення гіпотез. Пошуковий план передбачає такі головні етапи роботи: вивчення наукової літератури, документів ( допомагає скласти загальне уявлення про досліджувану проблему)
; опитування експертів (сприяє доповненню і уточненню проблеми, формулюванню первинних гіпотез); проведення спостережень (визначає формулювання проблемної ситуації і вироблення гіпотез).
Описовий план. До нього вдаються, коли наукові знання дають змогу дослідникові визначити об’єкт дослідження, сформулювати описову гіпотезу.
Мета такого плану – перевірити цю гіпотезу, отримати кількісно-якісні характеристики досліджуваного об’єкта. Описовий план передбачає, окрім процедур, які використовуються при розробці пошукового плану (вивчення наукової літератури, опитування експертів, проведення спостережень),

10 застосування додаткових дослідницьких засобів (проведення соціологічного дослідження, статистичний аналіз отриманих даних).
Експериментальний план. Він є ефективним тоді, коли знань про об’єкт дослідження достатньо для формулювання пояснюючої гіпотези. Мета цього плану полягає у встановленні механізмів функціонування і розвитку об’єкта.
Розробка методичного плану дослідження. Методична частина програми має на меті організацію і впорядкування методів збирання, аналізу первинної соціологічної інформації, описання методичних і технічних прийомів, які використовуватимуться для здобуття соціологічної інформації, необхідної для перевірки загальної концепції дослідження. При цьому найчастіше застосовуються такі терміни: первинна соціологічна інформація, метод, методика, техніка, процедура.
Первинна соціологічна інформація – дані, отримані підчас соціологічного дослідження, які підлягають подальшій обробці й узагальненню відповіді респондентів, нотатки спостерігача у картках спостереження, матеріали, здобуті внаслідок аналізу документів, цифровий матеріал тощо.

Метод – головний спосіб, який дослідник застосовує для збирання, обробки та аналізу даних.
Методика – послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій, пов’язаних з конкретним методом.
Техніка – сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання певного методу. Передбачає прийоми, які сприяють підвищенню надійності первинної інформації, проведення за потреби якісного і кількісного вирівнювання (ремонту) вибірки.
Процедура – загальна система дій дослідника, засоби організації та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.
Оскільки соціологічне дослідження охоплює значну кількість операцій, конкретних процедур, специфічних технологій, важливо, щоб усі вони були чітко визначені, детально описані, логічно взаємопов'язані. Цьому сприяє
робочий план, який розробляють поряд з програмою та організаційно- методичним планом соціологічного дослідження. Завдання його полягає у впорядкуванні відповідно до програми основних етапів, термінів дослідження, використання матеріальних і людських ресурсів. Робочий план включає такі види робіт з встановленням термінів і відповідальних за їх виконання :
- обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження;
- розробка проекту вибірки і схеми її коригування;
- складання інструкцій для групи, яка збиратиме первинну інформацію;
- проведення пілотного (пробного) дослідження, спрямованого на опанування методики збору первинних даних, випробування розробленого
інструментарію;
- аналіз результатів пілотного (пробного) дослідження, внесення за його результатами коректив у програму, методичні документи та інструментарій;

11
- тиражування методичного матеріалу та інструментарію для проведення масового збирання соціологічної інформації;
- формування групи збирання первинної інформації та проведення відповідного інструктажу;
- проведення польового дослідження, для отримання первинних даних;перевірка зібраного матеріалу, редагування, кодування тощо;
- введення первинної інформації до ЕОМ та її обробка;
- побудова таблиць, проведення математичних обчислень, перевірка гіпотез, проведення математичних розрахунків із застосуванням різних видів аналізу
– регресійного, факторного, кластерного тощо;
- аналіз результатів дослідження і підготовка попереднього звіту;
- доопрацювання і затвердження остаточного звіту про дослідження, впровадження вироблених рекомендацій.

Вибірка у соціологічному дослідженні
Поняття вибірки. У практиці емпіричних соціологічних досліджень, якщо об’єкт дослідження кількісно не дуже великий (не перевищує 300–500 одиниць) можна вдатися до суцільного обстеження, опитавши всіх респондентів або проаналізувавши всі номери визначених часописів тощо.
Але соціологія найчастіше має справу з великими масивами людей, носіями певних характерних ознак, учасниками різноманітних соціальних процесів.
Об’єктом досліджень можуть бути десятки і сотні тисяч людей, що мешкають у регіонах, містах, областях; багатотисячні колективи промислових підприємств, організацій; великі соціальні спільноти: підприємці, молодь, студентство, жіноцтво, діти тощо. Зрозуміло, що суцільні обстеження за таких обставин неможливі (виняток становлять суцільні дослідження, використовувані підчас перепису населення, проведення референдумів). Тому найчастіше вдаються до вибіркового методу, теорія якого ґрунтується на досягненнях математичної статистики.
Вибірковий метод – це науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об’єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини. Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як ―генеральна сукупність‖, ―вибіркова сукупність‖,
―одиниця відбору‖, ―одиниця спостереження‖,‖ репрезентативність‖, ―помилка репрезентативності‖ тощо.

Генеральна сукупність – обмежений територіально і в часі об’єкт
дослідження. Вибіркова сукупність – певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності, яка виступає мікромоделлю генеральної сукупності. Її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

12
Одиниця відбору – елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки (поселення, підприємства, різноманітні спільноти).Одиниці спостереження – елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню (окремі індивіди, соціальні групи).
Для побудови вибірки конкретного соціологічного дослідження потрібно попередньо оцінити якість вибірки (визначити ймовірність і ступінь точності, з якими дані, отримані під час дослідження вибіркової сукупності, можна переносити на генеральну сукупність). Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об’єкта дослідження.
Репрезентативність вибірки – властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності. Зрозуміло, що вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.
Помилка репрезентативності – відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності. Чим більша величина цих відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження
– врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.
Перед тим, як обрати тип вибірки, що застосовуватиметься у дослідженні, визначаються щодо методу (імовірнісний або цілеспрямований) відбору одиниць аналізу.
Імовірнісний (стохастичний, випадковий) метод. Передбачає випадковий відбір одиниць аналізу, згідно з яким кожна одиниця генеральної сукупності має однакову можливість потрапити до вибіркової сукупності. Він покладений в основу таких типів вибірки, як випадкова та механічна.
Випадкова вибірка є досить поширеною в соціологічних дослідженнях.
Сутність її полягає в тому, що всі елементи генеральної сукупності, наприклад, працівники підприємства фіксують на картках, використовуючи їх прізвища або спеціальні кодувальні номери. Перемішавши картки у барабані, вибирають необхідну їх кількість. Для великих генеральних сукупностей застосовують вибірку, яка передбачає, що всі елементи генеральної сукупності утворюють
єдиний список і з нього через рівні інтервали відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності. Крок відбору визначають за допомогою спеціальної формули:
К=N : n , де К – крок відбору, N – величина генеральної сукупності, n – величина вибіркової сукупності.
Поширеною є стратифікаційна (районована) вибірка, побудова якої пов’язана з поняттям ―районування генеральної сукупності‖. Районування

13
генеральної сукупності – процес поділу досліджуваного об’єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження. Стратифікаційна (районована) вибірка передбачає попереднє групування одиниць генеральної сукупності за певними критеріями, які з одного боку повинні справляти вплив на досліджуване явище, з другого, одиниці сукупності повинні істотно різнитися.
Гніздова‖ вибірка є протилежною до районованої. У ній за одиницю відбору для суцільного обстеження беруть групи, колективи. Якщо при районуванні дослідник виокремлює різнотипні підсукупності, то при гніздовій вибірці генеральну сукупність розбивають на однотипні групи (―гнізда‖), в середині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. Наприклад, досліджуючи колективи навчальних закладів, за одиницю можна взяти певні учнівські класи, студентські групи тощо.
Застосовуючи цей метод, дослідник повинен враховувати, що всі одиниці генеральної сукупності мають бути розподілені між гніздами, основні характеристики гнізд мусять бути максимально ідентичними за заданими параметрами.
Серійну вибірку використовують, маючи змогу розбити генеральну сукупність на однорідні частини (серії) за певними ознаками. Вважаючи серією сукупність статистично відмінних одиниць, дослідник може будувати вибірку з урахуванням детальних ознак структурної організації об’єкта. З кожної серії (пропорційно кількості елементів у ній) відбирають необхідну кількість елементів вибіркової сукупності.
Поряд з імовірнісним підходом до побудови вибірки використовують
цілеспрямований підхід, який не передбачає використання правил теорії ймовірності. Він складає основу квотної та стихійної вибірок.
Квотна вибірка застосовується тоді, коли до початку дослідження відомі статистичні дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Це дає змогу побудувати вибіркову сукупність, відтворивши найважливіші пропорції генеральної сукупності, а на підставі цих пропорцій розрахувати відповідні квоти. Інформацію, яка утворює квоти, одержують з документів державної чи відомчої статистики. Найчастіше використовують показники за статтю, віком, освітою, типом поселення тощо.
Прикладом стихійної вибірки є поштове опитування читачів періодичного видання, опитування першого зустрічного журналістами на вулицях міст, метод "снігової кулі". Цей метод використовують, коли потрібно опитати декілька сот представників громадських організацій, знаючи, наприклад, лише 10 з них. Тоді
інших респондентів шукають за допомогою цих 10, якщо кожен з них погодиться повідомити додатково про своїх знайомих, які належать до цих організацій, а ті повідомлять про своїх знайомих. Наслідком цього буде збільшення кількості людей, яких можна буде опитати, тобто вибірка формується поступова, як "снігова куля".

14
Запитання для самоперевірки

1. Яке значення мають соціологічні дослідження в житті сучасного українського соціуму?
2. Назвіть етапи проведення соціологічного дослідження та проаналізуйте їх з боку послідовності, призначення, змісту, особливостей здійснення.
3. Назвіть види соціологічного дослідження, поясніть доцільність їх застосування у вивченні соціальної реальності.
4. Визначте, яке місце займає програма соціологічного дослідження у його підготовці, організації і проведенні?
5. Назвіть основні компоненти програми соціологічного дослідження і дайте їм змістовну характеристику.
6. Поясніть, що таке вибірковий метод, які поняття його характеризують?
7. Назвіть основні типи вибірок, наведіть загальну характеристику.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал