Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка



Скачати 496.67 Kb.

Сторінка3/3
Дата конвертації17.12.2016
Розмір496.67 Kb.
1   2   3


Авангардизм –







Автохтонна наукова
школа –


Агогіка –



Академічний стиль –



Аксіологія –




Акустична система –





Аналіз –



метод дослідження теоретичного рівня, який полягає в уявному відокремленні певної властивості або ознаки предмету від самого предмета, від інших властивостей з метою більш глибокого його вивчення. узагальнююча назва течій сучасного музичного мистецтва, яким притаманний розрив з традиціями класичної музики, пошук нових форм та виражальних засобів. До авангардизму в музиці належать: алеаторика, додекафонія, електронна, конкретна, пуантилістична, сонористична музика.
Найвідоміші представники авангардизму: Л.Беріо,
С.Буссоті, П.Булез, П.Шеффер та ін.

це об’єднання вчених. які в основу своїх наукових теорій базували на еволюції місцевих фольклорних традицій.
(гр. аgogike – рухання) – один із засобів посилення виразності хорового виконання шляхом відхилень від рівного темпу і строгого ритму при умові їх збереження в цілому. в мистецтві стиль, що відповідає традиціям, стійким правилам та встановленим зразкам, які пройшли випробування часом.
(гр. axios– цінний, 1оgоs– слово, вчення) – філософське вчення про цінності суспільства, соціальних груп та особистості. Розрізняють цінності соціальні, духовні, культурні, моральні, естетичні, художні тощо. пристрій для відтворення звуку, що складається з однієї або кількох динамічних головок, розташованих у корпусі (акустичному оформленні).
Акустична система перетворює електричні коливання у звукові. метод наукового дослідження теоретичного рівня, який полягає у вивченні об’єкта (предмета, явища) за допомогою уявного або фактичного розкладання цілого на елементи цілого (частини об’єкта, його



Аналіз музичний у
вузькому значенні –



Аналіз музичний у
широкому значенні –


Аналіз музичних творів







Аналогія –



Ангемітонічний –


Анімізм –



Артикуляція –



Асонанс –


Аудіоредактор або
звуковий редактор –
ознаки, властивості, відношення). аналітичний розгляд окремого компонента музичної мови в рамках конкретного музичного твору, пов’язаний з необхідним виділенням певного компонента з-поміж інших (аналіз мелодії, гармонії, фактури, композиційної форми тощо). аналітичний розгляд взаємодії усіх сторін музичного твору: звукової,
інтонаційної, композиційної. одна з галузей музично-теоретичних наук, яка характеризується детальним дослідженням твору, від особливості ритмічних малюнків, до визначення теми, ідеї та сюжету літературного тексту. Наукове дослідження музичних творів, їх змісту, стилю, форми, музичної мови та її елементів – як єдиного цілого. метод наукового дослідження теоретичного рівня, при якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими. це такий ладозвукоряд, який має звукові пропуски в ступеневому розгортанні. це етап у фольклорному мисленні, коли основні образи або персонажі мають одухотваорений характер.
(лат. articulatio – розчленування, від articulo – членувати) – спосіб виконання звуків під час співу або гри на музичному інструменті. це неточний збіг прикінцевих приголосних і голосних звуків у віршах. програмне забезпечення для редагування цифрового звуку.
Б
Бароко –





стиль у європейському мистецтві кінця ХVІ – середини ХVІІІ ст. Для мистецтва бароко характерні грандіозність і декоративна пишність, урочистість, схильність до вражаючих ефектів, динамічність композиції та напруженість ( музика –
К.Монтеверді, Й.-С. Бах, Г.-Ф. Гендель та ін.).


Бароко українське
(козацьке) –





Бас –



Богогласник –
національний варіант провідного стилю ХVІ-ХVІІІ ст. у мистецтві бароко українського, розквіт якого припав на ХVІІ-ХVІІІ ст. (добу козацької державності). Риси музичного бароко українського найхарактерніші для творчості М.Ділецького,
М.Березовського, А.Веделя, Д.Бортнянського. низький чоловічий голос, густий, твердий, сильний.
Діапазон звичайного баса – «мі-фа» великої октави
– «до-ре» малої. зібрання церковних пісень (духовних кантів і псальмів), широко розповсюджених в Україні у
XVIII ст.
В
Варіації –



Виховання




Вокальне мистецтво –
музична форма, що містить кілька частин (варіацій), що представляють собою видозмінену початкову тему. конкретно-історичне явище, яке тісно пов’язане з соціально-економічним, політичним і культурним розвитком суспільства, з етно-соціальними і соціально-психологічними особливостями народу. вид музичного виконавського мистецтва, що грунтується на майстерному володінні співацьким голосом. Вокальне мистецтво може бути сольним, ансамблевим та хоровим. У вокальному мистецтві різних народів відзеркалюються інтонаційні, ладові, ритмічні та інші риси народної музки.
Г
Гармонія –






Гемітонічний –


Гіпотаксис –


Гносеологія –
(грец.
αρμονία
– зв’язок, порядок; лад; злагодженість, відповідність, стрункість). Термін
«гармонія» в музиці включає ряд значень: приємна для слуху злагодженість звуків, милозвучність
(естетичне поняття); закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя
(музично- теоретичне поняття). це такий ладозвукоряд, який складається із двох або більше інтонаційних ланок. це зіставлення двох або більше простих речень, які незалежні в смисловому відношенні між собою.
(гр. gnosis – знання, вчення) – теорія вивчення
витоків, форм і методів наукового пізнання, його
істинності, а також здатності людини до пізнання дійсності.
Д
Десинкретизація
первісного художньо-
обрядового дійства –



Джаз –







Джаз-рок –






Дидактика –





Динаміка культурна –



Дипломна робота –






Диригент –




відгалуження художньої творчості від трудової, культової
і комунікативної діяльності; розмежування різних способів художньої творчості, які здобувають самостійність
і естетичну самоцінність. жанр професійної музики, що виник на початку XX ст. в південних штатах США внаслідок взаємодії африканської та європейської танцювальної музики.
Джерелами Джазу були імпровізаційні форми негритянської народної музики, зокрема, спіричуелс, блюз, регтайм, а також танцювально- побутова музика білих переселенців. напрям у сучасній музиці, що синтезує елементи джазу і рок-музики. Джаз-рок властиві колективна
імпровізація, використання латиноамериканської ритміки, застосування джазових духових мідних електроінструментів, що розширює звукову палітру завдяки електронним акустичним ефектам. розділ педагогіки, що викладає теорію освіти та навчання. Розкриває закономірності засвоєння знань, умінь, навичок, формує погляди, визначає зміст освіти, вдосконалює методи і форми навчання, виховну дію навчання на учнів. процес змін у культурі, що характеризується спрямованістю, цілісністю, закономірністю, впорядкованістю тенденцій. кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які в основному, віднесені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці до організаційної, управлінської та виконавської виробничих функцій. керівник колективу музикантів, який об’єднує виконавців з оркестру, хору, оперної або балетної вистави з метою досягнення єдиного трактування та художньої досконалості. Диригент передає свої задуми за допомогою спеціальної системи прийомів




Дихотомія –


Додекафонія –



Документування
фольклорного твору –
– мануальної техніки, виразу обличчя, погляду тощо. це логічно-структурна організація, яка в сумі дає одинакову кількість фігур. один із видів композиторської техніки XX ст., для якого характерна побудова всього твору на дванадцятизвуковій серії. це запис відомостей про автора записів та
інформатора, від якого записано фольклорний твір.
Е
Еволюція –

Екзистенціалізм



Експертна оцінка –





Експресіонізм –





Електронна музика –




Епічний фольклор –


Епос –


Етнографія музична –




процес зміни, розвитку кого-, чого-небудь. філософський світогляд, який утверджує унікальність
існування світу людської суб’єктивності. метод рейтингу, який поєднує педагогічне спостереження із опитуванням найкомпетентніших фахівців щодо оцінки досліджуваних явищ.
Різновид експертної оцінки – педагогічний консиліум.
(від лат. expressio – вираження) – напрям
європейського мистецтва першої чверті XX ст., який зосереджувався на хворобливому стані душі, негативних аспектах дійсності, співчуванні приниженим і ображеним, жаху та відчаї. музика, що виникає і реалізується за допомогою електронно-акустичної звукоутворюючої та звуковідтворюючої апаратури – магнітофонів, синтезаторів тощо. це такий фольклор, в основу якого покладено оповідь про героїчні події українського народу. розповідь про події минулого, побудована за принципом гіперболізації.
(від грец. ethnos – народ і grapho – пишу) – галузь музичної етнології, що спеціалізується на записуванні, фіксації, розшифровуванні народної музичної творчості, збиранні відомостей про народних виконавців та місця поширення творів







Етнологія музична –
фольклору, пошуку і вивченні народних музичних
інструментів, їх відновленні та поверненні до активного вжитку, систематизації зібраних матеріалів, створенні описів, каталогів, картотек, довідників, музично-етнографічних публікацій.
(від грец. ethnos – народ і logos – наука) – наукова дисципліна, що вивчає виникнення, розвиток та взаємодію усної традиції музичної творчості національних народних культур як явища, що віддзеркалює в художній формі процес суспільного розвитку, етнічну специфіку та менталітет народу, характерні виражальні засоби і виконавську поведінку тощо. Етнологія музична вивчає народне музичне мистецтво одночасно як «мову» – систему музичних структур, і як «мовлення» – специфічну виконавську «поведінку».
Є
Євангеліє –





Єктенія –
(гр.
evangelion
– добра, блага звістка; благовіствування) – загальна назва перших чотирьох книг новозавітної частини Біблії. В них викладені благі вісті про життя і вчення Ісуса
Христа, який з’явився для спасіння людства.
(гр. ektenia – протяжливо) – молитва з проханнями священнослужителя (диякона або священика) і відповідями (респонсоріями) співців: «Господи, помилуй» або «Подай, Господи», або «Toбі,
Господи».
Ж
Жанр музичний –
(франц. genre – рід, вид, тип, манера) – поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання та інші ознаки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо).
З
Загальна музична освіта





Зміст вищої освіти –




галузь освіти, яка поєднує музичне навчання, виховання та розвиток особистості учнів засобами музики і покликана підготувати їх до активної участі у соціокультурному житті, до подальшої музично-естетичної самоосвіти. обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки. Техніки,



технологій, культури та мистецтва.
І
Ідеалізація (уявний
експеримент) –



Імпресіонізм –





Індексування форми –



Інтерпретація –





Інтерпретація
виконавська –





Інтерпретація музична
у вузькому розумінні –
Інтерпретація музична
у широкому розумінні –




Інтерпретація художня






граничний вид абстракції, метод, який долає просторові, структурні і часові межі реального експерименту, дозволяє проникнути у суть предмета, зрозуміти його рушійні сили.
(франц. impression – враження) – напрям у музиці, що характеризується яскравістю, втіленням скороминущих вражень, одухотвореною пейзажністю, колоритними жанровими зображеннями, музичними портретами. це позначення латинськими буквами одинакових або неодинакових структурноритмічнох побудов у рядках.
(лат. interpretatio – тлумачення) – художньо-звукова реалізація музичного тексту в процесі виконання, що залежить від задуму автора та його
індивідуальних особливостей, принципів школи або напрямку, до яких належить виконавець. вид художньої інтерпретації, іманентна і загальна закономірність виконавського мистецтва, що передбачає глибоке осмислення тексту, художнього контексту та психологічного підтексту твору з метою формування і втілення виконавської концепції. процес звукової реалізації нотного тексту. як синонім художньої інтерпретації, процес створення і реалізації виконавської концепції, котра залежить від естетичних принципів школи чи напряму, до яких належить виконавець, від його майстерності, особистісного розуміння твору. особливий вид інтерпретації, специфіка якої полягає у визнанні художньої образності як діалектичної єдності відображення реальності та виразу ставлення до неї художника, виразового зображення, зображення з
«подвійним відображенням»
– дійсності
і художника, об'єктивного та суб'єктивного світів.

Інформатика –


Історія музики –





Історія музичної
педагогіки –





Історична
наукова
школа –

Internet –
це наука про інформацію та інформаційні процеси, про комп’ютери та їх використання. наука, що вивчає розвиток музичного мистецтва як
історичний процес – від зародження до сучасності, включаючи як загальну історію музики, так і розвиток музичного мистецтва окремих країн і народів. галузь знань, яка акумулює, фіксує та транслює творчий досвід музичної діяльності від одного покоління до іншого, сформовані етичні та естетичні ідеали тієї чи іншої доби; вона відображає еволюцію музично-педагогічної думки та музично- освітньої практики впродовж історичного розвитку. це об’єднання вчених, які в основу своїх досліджень ставили історизм фольклорних творів. це мережа комп'ютерів та комп'ютерних мереж, джерело інформації, яка постійно змінюється і розширюється.
К
Кільцева форма –


Класика музична –





Класицизм –






Класифікація –





Колядки –
це така форма, в якій останнє речення такої ж самої ритмоінтонаційної будови, як і перше речення. музичні твори, що відповідають найвищим художнім вимогам, поєднуючи глибину, змістовність, досконалість форми. Класика музична витримала «перевірку часом» та увійшла до скарбниці світового музичного мистецтва. стиль і напрямок у мистецтві ХVІІ-ХVІІІ ст., заснований на переконанні в розумності буття, в
існуванні єдиного, загального порядку у природі і житті, гармнійності людської натури (музичний класицизм – мистецтво віденської класичної школи
– творчість Й.Гайдна, В.Моцарта, Л.Бетховена). метод дослідження теоретичного рівня, який дає можливість упорядкувати досліджувані об’єкти на основі визначення їх однорідності та розподілити на взаємопов’язані групи, розряди чи класи, що відкриває можливості для пояснення та прогнозу. це музично-поетичні твори, які виконуються під час




Композиція –





Конкатенація –


Конкретизація –






Контекст –


Контркультура



Культура






Культурна конфігурація


Культурна система –




Різдвяних свят і розповідають про народження Ісуса
Христа.
(лат. composito – складання) – починаючи з XVII століття представляє цілісну науку про гармонію, поліфонію, музичний стиль, форму та
інструментовку, практичним результатом якої є складання музичних творів. це повторення словесних лексем попереднього рядка у наступному. метод дослідження теоретичного рівня, який полягає у сходженні від абстрактного до конкретного, дозволяє більш точно охарактеризувати предмет з урахуванням структурних та функціональних зв’язків його компонентів. загальні соціокультурні умови, що дають змогу виявити смисл людської життєдіяльності. сукупність соціокультурних настанов, що полягають у протистоянні цінностям фундаментального ядра культури. сукупність духовних, матеріальних і практичних здобутків людства, у яких віддзеркалюється рівень розвитку суспільства. Музична культура охоплює досягнення у сфері музичної творчості, виконавства та освіти, а також рівень обізнаності та вихованості людини в галузі музичного мистецтва. унікальна композиція зв’язків культурних елементів у системі певного історико-культурного типу. впорядкована сукупність культурних елементів, яка характеризує унікальність певного
історико- культурного типу, що історично склалася у практиці та свідомості певної людської спільноти.
Л
Лінеарність –
послідовність звуків, що утворюють мелодичну лінію.
М
Магістерська робота –

завершене самостійне дослідження, у якому висунуті для захисту наукові положення






Масова культура –




Методика –






Методика музичного
виховання –



Методика роботи з
музичним колективом –




Мистецька педагогіка –
Міграційна наукова
школа –


Міфологічне фольклорне
виступають свідченням достатнього науково- теоретичного і науково-практичного рівня, уміння творчо використовувати сучасні методи досліджень. сукупність явищ сучасного соціокультурного процесу, орієнтованих на формування споживацького типу людини і маніпулювання на цій основі її свідомістю. це галузь педагогічної науки яка вивчає теоретичні аспекти навчання якогось предмету. Музично- навчальна і виховна складова частина педагогічної науки яка вивчає закономірності, завдання, зміст, організацію, форми і методи музично-освітньої та виховної роботи з дітьми. складова педагогічної науки, вивчає закономірності, принципи, завдання, зміст, організацію, форми і методи музично-освітньої та музично-виховної роботи з дітьми. це опис конкретних прийомів засобів, способів, технік педагогічної діяльності в процесі гри на музичних
інструментах.
Методика навчання предмету включає: мету навчання, освітні, виховні, розвиваючі, практичні цілі, зміст, принципи, засоби, форми і методи навчання. наука про мистецьку освіту; теорія і практика естетичного виховання дітей і молоді, опанування ними різновидів мистецтва в загальноосвітній школі та позашкільних освітніх установах; самостійна галузь професійної педагогіки, об’єктом дослідження якої
є проблеми професійної підготовки фахівців у галузі мистецтва; вона включає педагогіку загальної мистецької освіти та естетичного виховання, педагогіку професійної мистецької освіти, до якої належать музична, театральна, хореографічна, художня, музейна педагогіка та ін. це об’єднання вчених, які орієнтувалися на запозичення фольклорних процесів від інших народів. це гіперболізація музично-поетичних образів або

мислення –


Модальна музика –


Моделювання –





Модерн –


Модернізм –





Монографія –




Музикознавство –














Музична драматургія –




Музична ілюстрація –
персонажів, які творять символічний ряд й дають можливість особливо художньо сприймати твір. це така музика, яка розгортається горизонтальним способом. метод, при якому досягається пізнання предметів та явищ на основі їх подібності з іншими шляхом створення штучної системи, котра містить істотні ознаки оригіналу, відображає з певною точністю властивості досліджуваного об’єкта. художній світогляд, який тяжіє до естетизації навколишнього середовища. напрям у музиці, якому притаманний рішучий відхід від естетичних критеріїв і традицій класичного музичного мистецтва
(пізній романтизм, імпресіонізм з деструкцією тональної гармонії, «нова музика» тощо). найбільш повне і вичерпне висвітлення результатів наукового дослідження, проведеного одним автором або авторською групою, завершеного одержанням фундаментальних наукових досягнень. наука, що вивчає музику як особливу форму художнього осягнення світу, її зв’язки з дійсністю та іншими галузями людської культури, а також закономірності та особливості музичного мистецтва, що визначають його специфічний характер. До Музикознавства належить низка наукових і навчальних дисциплін історичного та теоретичного спрямування, а також музичні сфери етнології, фольклористики, естетики, педагогіки, психології, соціології, акустики, біофізики, біомеханіки,
інформатики, кібернетики, електроніки, архівістики, бібліографії, палеографії, текстології, кібернетики, критики, нотографії,
інструментознавства та інших галузей. вміння в музиці драматичного розгортання дії, яка визначає форму, композицію і засоби виразності музично-драматичного твору (опери, балету, ораторії тощо). включення до лекції (уроку, бесіди) з мистецтва




Музична імпровізація –



Музична культура
суспільства –




Музична освіта –






Музична пам’ять –


Музична педагогіка –






Музичне виховання –











Музичне навчання –




музичних творів або уривків, що спряють кращому засвоєнню змісту заняття.
(лат. improvisus – несподіваний, раптовий) – це найдавніший вид музичної творчості, складання музики водночас з процесом її виконання. розглядається як складна система, яку складають музичні цінності, створені в даному суспільстві; всі види діяльності щодо створенню, збереженню, відтворенню, поширенню, сприйманню
і використанню музичних цінностей. це підсистема освітньої галузі, що гармонійно поєднує музичне навчання, виховання і розвиток дітей і молоді засобами музики й покликана підготувати
їх до активної участі у соціокультурному житті, до подальшої музично- естетичної освіти. здатність впізнавати і відтворювати музичний матеріал. галузь наукових знань, яка вивчає закономірності пізнання музичного мистецтва, становлення та розвитку особистості у процесі цього пізнання; вона узагальнює теорію і практику музичного навчання та виховання, музичної освіти (професійної та загальної). це цілеспрямований та систематичний розвиток музичної культури, музичних здібностей людини, виховання емоційної чутливості до музики, розуміння і переживання її змісту; процес передачі суспільно-історичного досвіду музичної діяльності від одного покоління до іншого, який включає елементи музичного навчання та музичної освіти; забезпечення педагогічних умов формування світоглядних уявлень, музичної культури, ціннісних орієнтацій, духовного світу особистості засобами музичного мистецтва. процес цілеспрямованого пізнання явищ музичного мистецтва, освоєння способів музичної діяльності в результаті взаємодії учитея з учнем; це форма пізнання дійсності, яка окрім інтелектуального передбачає також емоціно-образне освоєння світу;




Музичний театр –




Музично-естетична
компетентність –



Музично-естетичний
розвиток –




Музично-педагогічна
думка –





MIDI-клавіатура –
результати такого пізнання вивявляються у внітрішніх духовних стимулах поступків, емоціно- ціннісних критеріях та орієнтирах. загальна назва музично-сценічного виконавського колективу (соліти, хор, оркестр та ін.), який здійснює вистави творів різних жанрів (опер, мюзиклів тощо). готовність особистості до самостійної діяльності та творчої самореалізації в сфері музики, безперервного духовно-естетичного самовдосконалення протягом життя. процес становлення особистості як суб’єкта музичної діяльності, який передбачає розвинутість сенсорної та емоціно-почуттєвої сфер, образно- асоціативного мислення, загальних та спецільних здібностей. одна з форм індивідуальної та суспільної свідомості, яка включає відомості з різних галузей наукових знань, зокрема педагогіки, психології, естетики, філософії, мистецтвознавства; вона узагальнює музично-педагогічну теорію і практику, прогнозує напрямки їх подальшого розвитку. пристрій у вигляді фортепіанної клавіатури, призначений для генерування та передачі MIDI- повідомлень іншому MIDI-сумісному приладу
(наприклад комп'ютеру, або апаратним синтезаторам чи семплерам).
Н
Народна музична
творчість –

Народномузична форма


Народнопісенний жанр



Наука –



це передача музично-поетичної творчості народу від покоління до покоління усним способом. це структурне зіставлення словесного, власне пісенного та мелодичного рівнів у пісні. це система типологічних характеристик пісень, пов’язаних з обрядом або із звичайними обставинами виконання. динамічна система знань об’єктивних законів природи, суспільства
і мислення, які перетворюються у безпосередню продуктивну силу суспільства у результаті спеціальної діяльності






Наукова стаття –


Наукове дослідження –










Неокласицизм –







Неофольклоризм –






Нотація –



Нотний редактор –
людей. Її мета – опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, котрі складають предмет вивчення певної науки, на основі вироблених нею принципів, законів, методів. основний вид оперативної публікації про нові дослідження з конкретної тематики. процес та результат спеціально організованої діяльності щодо постановки та розв’язання проблеми, яка входить до кола певної науки, на основі використання загальнонаукових та конкретно наукових
(емпіричних) методів дослідження. Його мета – створення нового теоретичного знання (теорії) на основі висування наукової ідеї, гіпотези, розробки методологічних та методичних основ дослідження, проведення експерименту (практичної перевірки наукової ідеї). напрямок у музиці 20-30-х років XX ст., представники якого зверталися до принципів музичного мислення та жанрів, типових для бароко.
Прибічниками Неокласицизму в музиці були
А.Казелла,
О.Респігі,
А.Онеггер,
Ф.Пуленк,
П.Хіндеміт та інші. Найвидатнішим з-поміж композиторів цього напрямку був І.Стравінський. оновлення засобів композиції в європейській музиці першої третини XX ст. шляхом використання фольклорних джерел
(Б.Барток,
З.Кодай,
Б.Лятошинський,
Д.Мійо,
М. де
Фалья,
І.Стравінський, Л.Яначек, В.Гаврилін, Г.Свиридов та ін.). це перенесення звучання музичного твору нотними засобами із фонограми або людського голосу на папір. комп'ютерна програма, призначена для набору нотного тексту.
О
Образ музичний –





узагальнене відзеркалення в музиці явищ дійсності і духовного світу людини.
Образ музичний розкривається через виклад музичної теми, її розвиток, варіювання, доповнення тощо. У великих музичних творах музичний образ виступає як складна художньо-емоційна система, що забезпечує



Обрядовий фольклор –



Однорядкова форма –


Оліготонічний –


Опитування –





Оформлення
результатів
дослідження –
втілення змісту творів. це такий фольклор, який виконується при відповідному обряді і поза ним не може функціонувати. це така форма, в основу якої покладено просте речення. це такий ладозвукоряд, який акумульований в межах прими-сексти. підгрупа методів дослідження емпіричного рівня, яка охоплює бесіду, інтерв’ю, анкетування за спільною ознакою – можливістю дізнатися про мотиви дій, потреби, інтереси, позиції, погляди, смаки, власні судження респондентів. процес його удосконалення, котрий передбачає уточнення логіки викладу матеріалів дослідження;коректування понятійного апарату і термінології; обґрунтування висновків
і рекомендацій.
П
Паралелізм –



Паратаксис –


Партитура –












Паспортизація
фольклорного твору –
це таке поєднання двох синтаксичних речень, в яких відбувається зіставлення двох, різних за смислом образів. це поєднання двох або більше речень, які в смисловому відношенні поєднані між собою.
(італ. partitura – розподіл) – система роздільного запису на кількох нотоносцях, розташованих колонкою і поділених спільними тактовими рисками, всіх голосів багатоголосного твору для виконання ансамблем, оркестром або хором.
Сучасна партитура сформувалася до середини XIX ст.
Партії
інструментів розташовуються оркестровими групами за висотним принципом, що дає змогу диригенту охопити поглядом весь запис.
Починаючи з 50-х років XX ст., до партитури включають способи нотації нових видів композиторської техніки та електронних музичних
інструментів. це запис повних відомостей про інформатора, рік його народження, зазначення місця проживання,



Педагогічне
спостереження –





Педагогічний
експеримент –









Пентатоніка –


Полістилістика –



Поліфонія –






Поліхудожня освіта




Порівняння –







професії та освіти. метод науково-педагогічного дослідження, що
ґрунтується на безпосередньому та опосередкованому сприйманні педагогічних явищ, характеризується цілеспрямованістю, послідовністю проведення, точною фіксацією отриманих результатів. метод одержання нового педагогічного знання, який має складну структуру та здійснюється за допомогою групи методів емпіричного пізнання.
Полягає у внесенні в педагогічний процес принципово важливих змін (активних факторів) у відповідності з поставленими завданнями та висунутою гіпотезою, що дає змогу розкрити суттєві відношення між елементами досліджуваного явища, описати їх кількісно та якісно. це такий ладозвукоряд, в якому є звукові пропуски між сусідніми ступенями. навмисне поєднання в одному творі несумісних або надзвичайно відмінних, різнорідних стилістичних елементів.
(від грец. poly – багато і phone – звук) – вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний
інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та розбіжність в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін. розширення й поглиблення змісту навчання і виховання за рахунок впливу різних видів мистецтва,
їх взаємодоповнення й взаємозбагачення. метод наукового дослідження теоретичного рівня, за яким відбувається зіставлення досліджуваних предметів та встановлення їх подібності або відмінності. Вимоги до використання методу: зіставлення однорідних предметів, порівняння за суттєвими ознаками. Цей метод лежить в основі
індуктивних та дедуктивних висновків, аналізу, синтезу, класифікації.


Праксеологія –


Професійна музична
освіта –








(гр. рracticos – діяльний, активний) – теорія вивчення цілеспрямованої перетворюючої діяльності, здатності до неї людини. становлення та розвиток особистості у процесі засвоєння професійних знань, умінь, досвіду, здобуття фахових компетентностей, необхдіних для професійної музичної діяльності; сукупність освітніх результатів, отриманих в результаті навчання, рівень сформованості професійної музичної та особистісної культури; система організації професійного музичного навчання та виховання.
Р
Романтизм –







Рондо –
художня течія, сформована в кінці ХVІІІ – на початку
ХІХ ст.
Романтичний метод характеризується гострим зіткненням образних антитез, протиставленням світу прекрасних, недосяжних ідеалів та трагічної дійсності, драматичною конфліктністю (в музиці – творчість
Р.Шумана, Р.Шуберта, Ф.ліста, Ф.Шопена та ін.). музична форма, в які не менше трьох разів проведення головної теми чергується з епізодами.
С
Сакральне –



Сегмент –


Серіація –


Силабомелодична
модель –

Синкретизм первісного
мистецтва –


Синтез –


світоглядна категорія, яка виділяє сфери буття, що сприймаються як відмінні від буденної реальності, особливо ціннісні, священні. це найменша структурна частина музичного твору в межах від трьох до семи складонот. це багаторазове повторення однієї ритміко-
інтонаційної фігури, яка в сумі творить одне ціле. це типова організація словесної і музичної акцентуації. переплетіння різномаїття виразових засобів: словесних, звукових, жестомімічних, орнаментальних, зображальних. метод наукового дослідження теоретичного рівня для вивчення об’єкта у цілісності, єдності і взаємозв’язку його частин, який полягає у





Спеціалізація –



Спеціаліст –







Сприймання –


Сприймання
«адекватне» –




Сприймання музики –






Сприймання музичне –



Сприймання «реальне» –





Сприймання художнє –


відновленні цілісності досліджуваного предмету, в об’єднанні різних теоретичних тверджень для отримання нового знання. набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов’язки, які мають особливості, в межах спеціальності. освітньо-кваліфікаційний рівень (ОКР) вищої освіти особи, яка на основі ОКР бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатній для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. психічний процес прямого відображення у свідомості суб’єкта сенсорної інформації.
ідеал, еталон досконалого сприймання певного твору, оснований на досвіді всієї художньої культури. Воно вимагає прочитання твору у світлі музично-мовних, жанрових, стилістичних, духовно- ціннісних принципів культури. процес
і результат актуалізації психічних механізмів, в якому музика – специфічний об’єкт впливу на людину. Психічні процеси, задіяні у сприйманні музики, включають у себе весь спектр свідомості: від найпростіших відчуттів – до найскладніших операцій музичного інтелекту. осягнення і осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен. конкретний акт сприймання музики, що має художньо-естетичну мотивацію і характеризується особливостями та ступенем музичного сприймання суб’єкта, рівнем його загальної культури, наявністю досвіду спілкування з музикою різних жанрів та стилів, комунікативною ситуацією. комплексна психічна діяльність, процес і результат розумово-почуттєвої активності людини.

Стиль музичний –







Структуротворче
повторення –

Субкультура –



Сучасна
етномузикологія –
сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склались і відображає естетичні погляди певної епохи або творчого напрямку. Поняття стиль музики визначає значні етапи розвитку музичного мистецтва (класицизм, романтизм, бароко, рококо, сентименталізм, веризм,
імпресіонізм, експресіонізм та ін.). це таке повторення, при якому менші ритмічні побудови повторюються не точно. цілісне утворення всередині культури, що відрізняється власною системою цінностей, звичаїв
і норм. це наука, яка вивчає теоретичні проблеми сучасних фольклористичних процесів.
Т
Тези –





Тематизм –





Тенденція –






Тест –









стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає попереднє ознайомлення учасників конференцій, семінарів, симпозіумів та інших наукових форумів з результатами проведеного дослідження. поняття, яке узагальнює весь тематичний матеріал окремого твору. В ХХ ст. поширились нові форми тематизму – так званий мікротематизм, де роль теми виконує мотив і навіть окремі інтонації або
інтервали. напрям розвитку чого-небудь. Прагнення, намір, властиві кому-, чому-небудь. Провідна думка, ідея художнього, наукового й т. ін. твору; ідейне спрямування. Упереджена думка, ідея, теза, що не випливає логічно з самого розвитку подій, з художніх образів, а нав'язується читачеві. система психолого-педагогічних завдань, спрямованих на дослідження окремих рис, властивостей особистості. Категорії тестів: тести успішності (оцінка наявного рівня знань чи умінь, прогнозування ймовірного рівня); тести здібностей
(тести загальних здібностей, тести інтелекту, тести спеціальних здібностей); індивідуальні тести
(виявлення якостей темпераменту та характеру особистості).

Тотемізм –



це етап у фольклорному мисленні, коли певні образи чи персонажі є в родових зв’язках із людиною.
Ф
Фетишизм –


Фольклоризм –



Фуга –
це етап у фольклорному мисленні, яке набирає властивостей сакральних предметів або амулетів. це такий процес, в якому фольклорний твір перенесений з природного побутування в інші
(сценічні) форми. музична форма, заснована на розвитку однієї теми
(рідше – двох або трьох тем), що проводиться поперемінно в різних голосах (вокальних або
інструментальних).
Х
Хорал –



Хроматизований
звукоряд –
(лат. choralis – гр. choros хор) – рід релігійних піснеспівів в католицькій і протестантській церкві; музичний твір в такій формі. це такий ладозвукоряд, в якому відбувається хроматизація одного ступеня.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал