Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка




Сторінка4/10
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.87 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
оволодіти стилістичною системою української мови (стилістикою ресурсів і функціональню стилістикою), а також навичками текстотворення в усіх функціональних стилях, підстилях і жанрах; виробити вміння і навички, пов’язані із практичною стилістикою.
Форми контролю:
залік

ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН САМОСТІЙНОГО ВИБОРУ НАВЧАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ

Предмет
Спецсемінар «Актуальні питання орфографії і пунктуації»

Статус
вибіркова
Рік, семестр
3 рік, 6 семестр
Анотація
Поглиблення знань студентів з орфографії та пунктуації – практичних розділів мовознавства. Обговорення «слабких» орфографічних та пунктуаційних норм, суперечливих питань та інновацій правопису. Робота з новими академічними орфографічними словниками, довідниками. Аналіз публікацій з орфографії, і пунктуації у періодичних фахових виданнях.
Форма контролю Залік


Цикл дисциплін вільного вибору студента

Предмет
Спецкурс «Лінгвосвіт художнього тексту»

Статус
Вибіркова
Рік, семестр
4 рік, 8 семестр
Анотація
З’ясування місця і ролі лінгвостилістики в системі мовознавчих наук. Аналіз і систематизація теоретичних положень щодо специфіки мовомислення українства, лінгвосвіту письменників, особливостей дослідження художнього дискурсу.
Обговорення критеріїв відбору текстів для лінгвостилістичних розвідок, виокремлення мовних одиниць, важливих для інтерпретації змісту та художньої ідеї твору.
Форма контролю Залік

3.1.5. ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
КАФЕДРИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативні дисципліни
Предмет: Давня українська література
Статус: нормативна
Рік, семестр: 1 рік, 1 семестр
Анотація: Основу знань з історії української літератури закладає вивчення першого етапу її розвитку – давньої літератури, яка містить багатий потенціал для збагачення читача, естетичного розвитку, повнішого усвідомлення історичних, культурних та релігійних процесів, що в різні часи формували українську ментальність. Курс «Давня українська література» як навчальна дисципліна передбачає ознайомлення студентів із періодом зародження та початкових етапів розвитку українського письменства, характеристикою особливостей давньої української літератури, показу наступності традицій. Головними завданнями курсу є: сформувати знання про визначні здобутки літературного процесу ІХ-
ХVІІІ ст., шляхи формування та розвитку жанрово-стильової структури; розкрити модель фольклорно-літературних взаємин, взаємодію літератури та суспільно-політичного розвитку; навчити студентів-філологів аналізувати давньоукраїнські літературні тексти, засвоївши специфіку давніх пам’яток; залучати студентів до самостійного опрацювання текстів давньої української літератури за оригіналом.
Форми контролю: Іспит

Предмет: Фольклор (Усна народна творчість)
Статус: нормативна
Рік, семестр: 1 рік, 2 семестр
Анотація:
Курс усної народної творчості представлений різножанровими творами усної народної словесності, працями вітчизняних і зарубіжних дослідників фольклору. У ньому відтворено розвиток народної творчості від витоків до сучасності, особливості побутування текстів за певних історичних умов. Кожне явище народної творчості розглядається у його зв`язку з художньою літературою.

Мета вивчення курсу – ознайомити студентів із феноменом усної народної словесної творчості кожного історичного періоду, специфікою фольклору, з науковими класифікаціями та жанровою різноманітністю творів, взаємовпливами та взаємодією усної народної творчості та художньої літератури.
Завдання курсу: сформувати у студентів систему знань про українську усну народну творчість, її специфіку, закономірності розвитку, спосіб побутування фольклору; дати уявлення про фольклористику як науку, її методи, завдання, проблематику, опрацювати найвідоміші праці учених-фольклористів; розширити уявлення майбутніх словесників про основні світоглядні системи українського фольклору, про класифікацію жанрів української народної творчості; ознайомити студентів із методикою збирання фольклорних творів.
Форми контролю: Іспит

Предмет: Історія української літератури І половини ХІХ століття
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 1 рік, 2 семестр
Анотація: Літературний процес першої половини ХІХ ст. закладає національний характер нової української літератури, характеризується синкретичними дискурсивними моделями. Курс «Історія української літератури першої половини ХІХ століття» як навчальна дисципліна передбачає формування у студентів розуміння закономірностей розвитку української літератури першої половини ХІХ ст. як самодостатнього естетичного феномену зі своєю жанровою та стильовою системою. Головним завданням курсу є ознайомитися з художніми текстами митців першої половини ХІХ ст., шляхами розвитку нової української літератури, її основних стильових течій, естетичну стратегію українського письменства, вміти аналізувати художні тексти зазначеного періоду в єдності форми і змісту, опанувати найважливішим історико-літературним і фактичним матеріалом, збагнути картину літературного процесу та місце митця у ньому.
Форми контролю: Іспит

Предмет:
Історія української літератури ІІ половини ХІХ століття
Статус: нормативна
Рік, семестр: 2 рік; 3, 4 семестри
Анотація: Курс «Історія української літератури ІІ половини ХІХ століття» як навчальна дисципліна передбачає набуття студентами знань про особливості розвитку українського літературного процесу в умовах геополітичної розірваності української нації другої половини ХІХ століття; поглиблення розуміння літератури як форми художнього пізнання та упорядкування дійсності; розвиток інтелектуального та професійного потенціалу майбутнього словесника засобами української літератури другої половини ХІХ ст.
Завданням курсу «Історія української літератури ІІ половини ХІХ століття» є розкрити загальні закономірності розвитку української літератури у другій половині ХІХ ст.; оволодіти навичками аналізу творчості українських письменників означеного періоду; осягнути тяглість літературного процесу; сформувати уявлення про розмаїття художніх стилів, напрямків, жанрів в українському письменстві другої половини ХІХ ст.; опанувати відповідний термінологічний апарат; навчити студентів працювати з художніми текстами, аналізувати твори класичного українського письменства, застосовуючи відповідні історико- літературні та критичні матеріали.

Форми контролю: Залік (3 семестр), іспит (4 семестр)

Предмет: Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття
Статус: нормативна
Рік, семестр: 3 рік, 5 семестр
Анотація: Українська літературі кінця XIX – початку XX ст. розгорталася у руслі модернізму, що зумовило удосконалення і розвиток виражальних художніх засобів, посилювало роль читацької рецепції. Курс «Історія української літератури» як навчальна дисципліна передбачає набуття знань про особливості розвитку українського літературного процесу в умовах переходової доби (кінець XIX – початку XX ст.). Головним завданням курсу є засвоїти особливості розвитку української літератури кн. ХІХ – поч. ХХ ст., її основних стильових течій, естетичну стратегію українського модернізму, уміти аналізувати художні тексти зазначеного періоду в єдності форми і змісту, пропонувати рецепцію твору, опанувати найважливішим історико-літературним і фактичним матеріалом, збагнути картину літературного процесу та місце митця у ньому.
Форми контролю: Іспит

Предмет: Історія української літератури ХХ століття
Статус: нормативна
Рік, семестр: 3, 4 рік; 6, 7, 8 семестри
Анотація:
Курс «Історія української літератури ХХ століття» як навчальна дисципліна передбачає ознайомити студентів з основними тенденціями розвитку українського літературного процесу ХХ ст., акцентуючи увагу на традиціях і новаторстві митців слова, простежуючи загальнонаціональні тенденції розвитку української літератури у зв’язках з іншими літературами; на конкретному фактичному матеріалі з’ясовувати історичну змінюваність напрямів, жанрів і стилів, зростання естетичного потенціалу української новітньої літератури, сприйняття її в контексті світової культури.
Завданням курсу «Історія української літератури ХХ століття» є висвітлення неперервності літературного процесу, сприяти усвідомленню літератури як певного національного та історичного типу художньої творчості, удосконалювати вміння студентів зіставляти художні твори, забезпечити оволодіння студентами необхідною термінологією; формувати вміння та навички наукової роботи студентів під час виконання ними рефератів і доповідей з питань, винесених на самостійне опрацювання; розвивати творчу уяву студентів; сприяти виробленню в них власних поглядів на явища літературного процесу.
Форми контролю: Іспит (6, 8 семестри), залік (7 семестр)

ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН САМОСТІЙНОГО ВИБОРУ НАВЧАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ
Предмет: Виразне читання
Статус: вибіркова
Рік, семестр: 1 рік, 2 семестр
Анотація: Курс «Виразне читання» як навчальна дисципліна передбачає сформувати професійно-виконавську культуру майбутніх вчителів-словесників, розширити їх професійний світогляд, педагогічну ерудицію, методичні можливості, що в цілому сприяє
емоційному сприйманню художнього твору та загальному підвищенню ефективності практичної навчально-виховної роботи з учнями; вимагає розуміння і практичного удосконалення техніки мовлення, тобто теоретико-практичних основ вимови: досконале володіння мовним апаратом, уміння правильно користуватися мовою і мовленням; навчати студентів розуміти і переживати зміст літературного твору, образного значення слова, уміння його творчо використовувати (не лише на сцені, а й у побуті); виробляти уміння акторського виконання певної ролі у власному чи чужому сценарії.
Курс «Виразне читання» передбачає формування знань і вмінь з основи теорії виразного читання як мистецтва слова в педагогічному процесі, техніки мовлення як необхідної передумови словесної дії, основних положень засобів логіко-емоційної виразності читання, мовлення, особливостей читання творів різних жанрів.
Форми контролю: Залік

Предмет: Літературне краєзнавство
Статус: вибіркова
Рік, семестр: 2 рік, 3 семестр
Анотація: Літературне краєзнавство доповнює курс історії української літератури, увиразнює особливості становлення та розвитку літературного процесу в окремому регіоні
України, зокрема на Тернопільщині. Курс охоплює всі періоди розвитку літератури: від найдавніших часів до актуальних проблем сучасної літератури. Окрім того він має великий потенціал для виховання патріотизму, національної самоідентифікації, польових краєзнавчих досліджень. Отже, курс «Літературне краєзнавство» як навчальна дисципліна передбачає ознайомлення студентів із періодом зародження та початковими етапами розвитку місцевого письменства, становленням літературного процесу як частини загальнонаціонального з урахуванням регіональних особливостей, характеристику особливостей сучасних письменницьких шукань в царині поезії, прози, драматургії, показ наступності традицій.
Головними завданнями курсу є: розкрити загальні закономірності розвитку літератури
Тернопільщини від найдавніших часів до сучасності, сформувати уявлення про різноманітність стилів, напрямків, жанрів літератури рідного краю,ознайомити з творчістю видатних поетів та прозаїків краю, розвивати навички аналізу окремих знакових текстів та збору й опрацювання краєзнавчих матеріалів.
Форми контролю: Залік

Предмет: Спецсемінар «Вивчення елементів теорії літератури на уроках
української літератури в середніх класах»
Статус: Вибіркова
Рік, семестр: 3 рік, 6 семестр
Анотація: Основу завдань з літератури складає її теоретична база – літературознавство.
Елементи науки про літературу закладаються у навчальний курс з перших років навчання у школі. Власне, у середній шкільній ланці (5-8 класи) предмет набуває системного характеру.
І при вивченні окремих творів, і під рубрикою «Теорія літератури» подаються закони, опираючись на які, учень формує свою базу знань про теорію епосу, лірики, драми, фольклорних жанрів, про будову твору, сюжет і композицію тощо.
Головним завданням навчальної дисципліни є: сформувати необхідні знання студентів з теорії літератури, історії літератури; виробити вміння знаходити художні засоби творення тексту; сформувати в свідомості третьокурсників модель художнього світу; подолати через
читання та аналіз проблему так званого «наївного реалізму» під кутом зору шкільного вивчення української літератури.
Спецсемінар з методики викладання української літератури «Вивчення елементів теорії літератури на уроках української літератури в середніх класах» передбачає роботу студентів зі шкільними програмами, підручниками, моделювання фрагментів уроків з вивчення теорії літератури, орієнтуючи студентів на якісне оволодіння фахом вчителя української літератури.
Форми контролю: Залік

Предмет: Спецкурс «Новаторство і традиції поетичного епосу Івана Драча»
Статус: Вибіркова
Рік, семестр: 4 рік, 7 семестр
Анотація: Спецкурс з української літератури «Новаторство і традиції поетичного епосу
Івана Драча» як навчальна дисципліна передбачає формування у студентів розуміння закономірностей розвитку української літератури ХІХ – ХХ ст. як національного естетичного феномену. Мета курсу – з’ясувати специфіку художнього дискурсу поетичного епосу Івана Драча в контексті поетичної епіки шістдесятників; розкрити жанрову своєрідність поем митця.
Головним завданням навчальної дисципліни є: простежити ґенезу та шляхи розвитку жанру поеми у світовій та українській літературах; розкрити діалектику традицій і новаторства в українській поемі другої половини ХХ століття в контексті поетичного епосу шістдесятників; окреслити жанрову самобутність поеми та оригінальність поемного мислення автора; з’ясувати собливості творення часо-простору в поемах І.Драча; схарактеризувати специфіку суб’єктної організації поетичного епосу митця; вивчити жанрово-стильову специфіку ліро-епічних, ліричних, драматичних поем письменника (епічна поема у доробку І.Драча відсутня).
Форми контролю:Залік

3.1.6. ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
КАФЕДРИ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ПОРІВНЯЛЬНОГО
ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Нормативні дисципліни
Предмет
Вступ до літературознавства
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 1 рік, 1 семестр
Анотація:
Метою викладання навчальної дисципліни
«Вступ до літературознавства» є необхідність поглибити вивчене у школі, привести знання з теорії літератури до певної системи, зробити їх засобом пізнання літературного твору як мистецтва слова
Основними завданнями вивчення дисципліни «Вступ до літературознавства» є: засвоїти найзагальніші теоретичні положення про літературу; збагнути специфіку літератури як способу образного пізнання дійсності, мінливості розвитку літературного процесу
(функціонування літературних напрямів, стилів, течій, родів, жанрів і т.д.); удосконалити навики самостійного аналізу художнього твору в єдності змісту і форми.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів: 1. Література як вид мистецтва. Особливості аналізу та інтерпретації художнього твору. 2. Будова художнього твору. 3. Жанрово-родові особливості художніх творів. 4. Версифікація. Мова художнього твору. 5. Історико-літературний процес.
Форма контролю:
іспит
Предмет
Історія зарубіжної літератури (антична)
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 1 рік, 1 семестр
Анотація:
Метою курсу навчальної дисципліни є засвоєння основних закономірностей розвитку античної літератури як основи формування писемної традиції
європейських національних літератур.
Основні завдання курсу: ознайомлення із творчістю основних античних письменників
Стародавньої Греції та Стародавнього Риму; формування уявлення про жанрову систему античної літератури різних періодів її розвитку (долітературного, гомерівського, післягомерівського, аттичного, доби еллінізму, періоду Римської республіки, періоду пізньої
імперії); поглиблення розуміння специфіки літературного процесу; осмислення міжкультурних та міжпредметних зв'язків надскладних літературних феноменів (зв’язок з
історією, психологією, культурологією та ін.).
Основні теми курсу: Походження та джерела вивчення античної літератури;
Міфологія Стародавньої Греції; Гомерівський епос; Особливості та жанрові різновиди давньогрецької лірики; Дидактичні твори Стародавньої Греції; Передумови виникнення та розвиток античного театру; Розвиток прози Стародавньої Греції; Становлення літератури
Стародавнього Риму; Римська література доби імперії; Римська література періоду пізньої
імперії.
Форма контролю:
залік
Предмет
Історія зарубіжної літератури (Середні віки і Відродження)
Статус:
нормативна
Рік, семестр:
1 рік, 2 семестр
Анотація:
Метою викладання навчальної дисципліни «Зарубіжна література
(Середні віки і Відродження)» є oзнайомлення студентів із домінуючими літературними явищами доби середніх віків та епохи Ренесансу, розкриття їх місця та значення в історико- літературному процесі; формування вмінь з аналізу літературних текстів.
Завданнями навчальної дисципліни «Зарубіжна література (Середні віки і
Відродження)» є інформування студентів про особливості світогляду доби середньовіччя та епохи Відродження, виникнення та еволюції жанрів і стилів зазначеної доби, про творчість основних письменників і загальні закономірності розвитку літературного процесу, пояснити зміст провідних образів і термінів.
Основними темами навчальної дисципліни є середньовіччя як нова історична та культурна епоха, її хронологічні межі та періодизація, джерела середньовічної літератури, народно-героїчний епос раннього та пізнього середньовіччя, лірика вагантів, лицарська література, Відродження та його національні особливості, література Ренесансу в Італії,
Німеччині, Нідерландах, Англії, Франції, Іспанії та Португалії, література країн Сходу.
Форма контролю:
залік

Предмет
Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 2 рік, 1 семестр
Анотація:
Метою курсу є прилучення студентів до скарбниці світової літератури, зацікавлення їх неперевершеними творами XVII-XVIII ст., вивчення та засвоєння основних питань з теорії та історії зарубіжної літератури зазначеної доби.
Основні завдання курсу:
- виявлення світового значення та особливостей розвитку зарубіжної літератури
XVII-XVIII століття;
- розкриття специфіки естетичних систем окресленої доби;
- характеристика художніх напрямків;
- аналіз етапів літературного розвитку і творчих здобутків найвідоміших письменників;
- вивчення закономірностей взаємодії загальних тенденцій, національного і особистого в літературному процесі;
- засвоєння теоретичних понять у межах вивчення питань формування літературних жанрів цього періоду, особливостей розвитку художньої форми.
Основні теми курсу: XVII століття як перехідна культурно-історична та літературна епоха. Криза ренесансного гуманізму та культури Відродження і пошуки нового синтезу.
Складність і різноманітність літературного процесу XVII століття. Маньєризм, бароко, класицизм у національних літературах. Література XVIII століття і рух Просвітництва.
Естетика Просвітництва і його основні принципи. Основні літературні напрями: класицизм, сентименталізм, рококо, пре романтизм. Особливості розвитку національних літератур у
XVIII столітті. Значення літератур XVII-XVIII століття для формування новітньої літератури.
Форма контролю:
залік
Предмет: Історія зарубіжної літератури ХІХ ст.
Статус:
нормативна
Рік,семестр: 2-й курс, 2 семестр
Анотація:
Мета навчальної дисципліни полягає у збагаченні студентської молоді знаннями із зарубіжної літератури ХІХ століття. Дисципліна покликана виховати у студентів потребу в читанні, інтересу до художнього слова, сформувати естетичний смак, високу загальну і читацьку культуру.
Завданнями курсу є сформувати: систематизовані навички в характеристиці художніх напрямів, аналізі етапів літературного розвитку і творчості найвидатніших письменників, засвоєння знань про літературні роди і жанри; уміння володіти навичками текстуального аналізу літературного твору, оцінювати нові літературні явища, систематизувати та узагальнювати набуті знання.
Форми контролю:
Екзамен, залік.
Предмет: Історія зарубіжної літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 3-й курс, 1 семестр
Анотація:
Мета навчальної дисципліни полягає у вивчені особливостей розвитку зарубіжної літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття, розкритті специфіки естетичних
систем зазначеного періоду. Дисципліна покликана допомогти студентам дослідити творчу лабораторію письменника.
Завданнями курсу є сформувати: систематизовані навички аналізу етапів літературного розвитку і творчості найвидатніших письменників, засвоїти теоретичні знання про формування літературних жанрів, еволюцію художньої форми; уміння здійснювати аналіз літературного твору; систематизувати та творчо використовувати дібраний матеріал.
Форми контролю:
залік
Предмет
Дитяча література
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 3 рік, 2 семестр
Анотація:
Метою курсу є: засвоєння знань про особливості розвитку української літератури для дітей; ознайомлення студентів з літературним процесом в українському та світовому письменстві у дискурсі дитячого читання; засвоєння теоретичного інструментарію сучасного літературознавства для пізнання художньо-естетичних особливостей дитячої літератури; виклад програмового матеріалу в контекстному, особистісно адаптованому вимірі; проектування змісту програми на систему методичних навиків і вмінь для практичного застосування у педагогічній діяльності в умовах сучасної школи.
Завдання курсу: формування системи знань про дитячу літературу як процес, її специфіку та пізнавально-виховний потенціал, а також практичних навиків для розвитку творчого й критичного мислення учня загальноосвітньої школи в системі новочасних освітніх перспектив.
Основні теми курсу: Найдавніші пам’ятки української дитячої літератури для дітей;
Українська література для дітей ІІ половини ХІХ століття: імена, твори, визначальні тенденції; Іван Франко – теоретик і практик дитячої літератури; Українська література для дітей ХХ століття. Видавнича справа у царині дитячої літератури; Письменники- шістдесятники у дитячій літературі; Творчість В.Нестайка; Творчість А.Дімарова; Сучасна українська література для дітей; Українська пригодницька література для дітей. Специфіка пригодницької літератури. Жанрові особливості пригодницької літератури для дітей;
Зарубіжна літературна казка; Вершинні явища світової літератури.
Форма контролю:
залік
Предмет: Історія зарубіжної літератури І пол. ХХ століття
Статус:
нормативна
Рік,семестр: 3-й курс, 2 семестр
Анотація:
Метою курсу є засвоєння основних літературних явищ і закономірностей розвитку зарубіжної літератури І пол. ХХ ст.
Основні завдання курсу: ознайомлення із творчістю основних письменників періоду І пол. ХХ ст.; формування уявлення про жанрову систему літератури цього періоду та особливостей її розвитку; поглиблення розуміння специфіки літературного процесу доби модернізму; опанування навиками аналізу літературних творів різних модерністських та аванґардистських напрямів і стилів; осмислення міжкультурних та міжпредметних зв'язків надскладних літературних феноменів.
Основні теми курсу: Історичні передумови виникнення, філософсько-естетичні засади модернізму та аванґардизму, художньо-стильові течії та їх представники; література «потоку свідомості», «новий ліризм» та ліризація прози; творчість письменників «втраченого
покоління», письменників-екзистенціалістів; розвиток експресіонізму та інтелектуальної прози,
«роману-ріки» та новелістики у західноєвропейських літературах; мультикультуралізм в американській літературі.
Форми контролю:
залік
Предмет
Історія зарубіжної літератури ІІ пол. ХХ століття
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 4 рік, 1 семестр
Анотація:
Метою курсу є засвоєння основних літературних явищ і закономірностей розвитку зарубіжної літератури ІІ пол. ХХ ст.
Основні завдання курсу: ознайомлення із творчістю основних письменників періоду ІІ пол. ХХ ст.; формування уявлення про жанрову систему літератури цього періоду та особливостей її розвитку; поглиблення розуміння специфіки літературного процесу доби постмодернізму; опанування навичками аналізу літературних творів різних постмодерністських напрямів і стилів; осмислення міжпредметних зв'язків складних літературних явищ.
Основні теми курсу: Історичні передумови виникнення, філософсько-естетичні засади постмодернізму, художньо-стильові течії та їх представники; література екзистенціалізму,
«новий роман», «драма абсурду», «сердиті молоді люди», «магічний реалізм», література
«бітників», «мультикультуралізм».
Форма контролю:
іспит
ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН САМОСТІЙНОГО ВИБОРУ НАВЧАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ
Предмет
Теорія літератури
Статус:
вибіркова
Рік, семестр: 4 рік, 2 семестр
Анотація:
Метою курсу є формування уявлення про суть та завдання теорії літератури як основної галузі літературознавства, про етапи її становлення та розвитку, її місце в системі гуманітарних дисциплін; ознайомлення з основними підходами, школами та напрямами дослідження та аналізу літературних явищ, методами та принципами їх систематизації.
Основні завдання курсу: освоєння термінологічного апарату теорії літератури, оволодіння основами сучасних теоретико-літературних методологій вивчення літературних творів, творчості письменників та літературного процесу загалом; засвоєння навиків фахового аналізу літературного твору на структурно-композиційному, жанровому, художньо-образному, тематичному та ін. рівнях; поглиблення розуміння міждисциплінарних та інтермедіальних зв'язків надскладних літературних феноменів.
Основні теми курсу: Розвиток теорії літератури від античності до наших днів; література в системі інших видів мистецтва, її функції, завдання, місце в суспільному розвитку; теорії художньо-образного мислення в літературній творчості, класифікації образів, структура художнього світу; жанрова система літератури, проблеми поетики, стилістики, архітектоніки; літературний процес та суспільні практики, ідеологія, політика; сучасні підходи до вивчення літератури: герменевтика, психоаналіз, феноменологія,
міфокритика, формалізм, структуралізм, семіотика, деконструктивізм, постколоніальна критика та ін.
Форма контролю:
іспит

ЦИКЛ ДИСЦИПЛІН ВІЛЬНОГО ВИБОРУ СТУДЕНТА

Предмет
Спецкурс «Основи наратології»
Статус:
вибіркова
Рік, семестр: 4 рік, 7 семестр
Анотація:
Метою курсу є засвоєння основних понять наратології, прийомів наратологічного аналізу розповідних явищ, незалежно від форми їх медійної репрезентації.
Основні завдання курсу: ознайомити з історією виникнення дисципліни наратології, з працями її оснвних представників; розглянути ключові поняття наратології, набути навички наратологічного аналізу розповідних текстів.
Основні теми курсу: проблеми дисциплінарного статусу наратології; класичний і пост класичний етапи розвитку наратології, структура розповідного тексту, проблеми недійної репр езентації наратива, комунікативна природа наратива: наратор і нарататор, прагматичні аспекти наративного тексту.
Форма контролю: залік
Предмет
Спецсемінар «Німецькомовна література»
Статус:
вибіркова
Рік, семестр: 4 рік, 7 семестр
Анотація:
Мета курсу: залучення студентів до найвищих досягнень німецької, австрійської та швейцарської літератур і культури, національних духовних цінностей німецького народу та народів Австрії і Швейцарії, формування естетичного смаку, високої читацької і загальної культури.
Завдання курсу: читання і вивчення творів німецькомовної літератури, засвоєння їх художніх цінностей та формування в студентів потреби в широкому узагальненні та цілісному сприйнятті життя й історичної долі німецького, австрійського, швейцарського народів, в осмисленні ролі мистецтва, а також творчого шляху письменників, їхнього вкладу в світову культуру.
Форма контролю:
залік
3.2. ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
Нормативні

Предмет: Методика навчання української літератури
Статус: нормативна
Рік, семестр: 3 рік (5-6 семестри), 4 рік (7 семестр)
Анотація: В умовах постійного оновлення змісту, методів та форм літературної освіти школярів, перебудови навчального процесу на нових методологічних засадах посилюються вимоги до підготовки майбутнього вчителя-словесника, вдосконалення його педагогічної майстерності. Отже, курс «Методика вивчення української літератури» як навчальна дисципліна передбачає ознайомлення студентів із психолого-педагогічними засадами роботи
вчителя, вимогами до літературного і літературознавчого змісту навчання, методами і прийомами, формами та умовами оптимального навчання і виховання учнів засобами художнього слова.
Мета курсу – дати студентові психолого-педагогічні основи та практичні рекомендації щодо вивчення української літератури в школі; озброїти майбутніх учителів умінням аналізувати художні твори різних жанрів у єдності змісту і форми; дати такі теоретичні знання і практичні вміння, за допомогою яких майбутні вчителі зможуть досягти високого науково-методичного рівня викладання предмета, ефективного навчання школярів і формування у них світогляду засобами шкільного курсу української літератури та методики
її викладання.
Головним завданням курсу є: актуалізувати знання студентів із суміжних наук, у колі яких розвивається методика викладання української літератури (літературознавство, теорія літератури, історія української літератури, критика, педагогіка, психологія, історія педагогіки); сформувати певний образ вузівської дисципліни, особистісно й художньо значущий для майбутнього словесника; досліджувати актуальні проблеми викладання літератури у шкільному курсі, які розглядаються на міцному ґрунті усталених традицій української школи; сформувати знання про педагогічні принципи викладання української літератури, методи і прийоми навчання, інноваційні технології, сучасні вимоги до уроку української літератури, специфіку викладання окремих розділів літературної освіти;розвивати вміння моделювати уроки різних типів, враховуючи жанрово-родову специфіку виучуваного твору, застосовувати різноманітні види наочності, працювати над розвитком усного і писемного мовлення школярів та їх творчих здібностей; виховувати бажання активно підтримувати все нове, передове в літературознавчій, педагогічній і психологічній науці та шкільній практиці; бути завжди у творчому пошуку; раціонально використовувати всі багатства мистецтва слова.
Форми контролю: Залік (6 семестр), іспит (7 семестр)
Предмет:
Методика навчання української мови
Статус:
нормативна
Рік, семестр: 3, 4 рік, 5, 6, 7 семестри
Анотація: Мета курсу: підготувати майбутніх учителів української мови, спроможних забезпечувати учнів середньої загальноосвітньої школи мовними знаннями, формувати мовленнєві уміння і навички учнів, підвищувати культурологічну компетенцію, використовуючи пізнавальні можливості суміжних навчальних предметів.
Основні завдання курсу: cформувати в майбутніх учителів свідоме ставлення до української мови як суспільного чинника, предмета шкільного навчання і засобу вивчення
інших предметів; збагатити студентів-філологів психолого-дидактичними знаннями, методичними уміннями й навичками, які змогли б сприяти засвоєнню учнями програмового матеріалу з української мови та формуванню їх морально-патріотичних цінностей; забезпечити засвоєння студентами мовних знань як основи формування мовно-мовленнєвих умінь і навичок – орфоепічних, акцентуаційних, лексико-фразеологічних, морфемних, словотворчих, граматичних, правописних, стилістичних; навчити студентів самостійно працювати з навчально-методичною літературою, поповнювати й удосконалювати професійні знання й уміння; сприяти втіленню нових методичних ідей у практику вивчення української мови, виховувати творче ставлення до праці вчителя-філолога.
Форма контролю:Залік (6 семестр), іспит (7 семестр)

Предмет: Cпецкурс «Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови»
Статус: варіативнна
Рік, семестр: 4 рік, 8 семестр
Анотація: Мета курсу: забезпечити засвоєння теоретичних відомостей про текст як об’єкт лінгвістики, сприяти практичному застосуванні їх студентами.
Основні завдання курсу: удосконалення мовленнєвих умінь студентів у створенні текстів, різноманітних за стилем і типом висловлювань, підвищення рівня професійної підготовки майбутніх учителів-словесників до роботи з розвитку зв’язного мовлення.
Форми контролю: залік

3.2.1. ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН САМОСТІЙНОГО ВИБОРУ НАВЧАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ
Предмет:
Педагогічна практика
Статус:
вибіркова
Рік, семестр: 4 рік, 7 семестр
Анотація:
Педагогічна практика передбачає прагматичне закріплення професійних знань, умінь і навичок, одержаних на заняттях із мовно-літературних, психолого-педагогічних, медико-гігієнічних дисциплін. Метою є забезпечення уміння здійснювати різні види діяльності студентів-практикантів із навчання української
(іноземної) мови й української літератури в ЗНЗ на базі сформованої у них мовно- комунікативної компетенції та знань з основ теорії методики, педагогіки й психології.
Форми контролю:Диференційований залік
Предмет: Пропедевтична практика
Статус: вибіркова
Рік, семестр: 1 рік, 1 семестр
Анотація: Під керівництвом викладачів педагогіки, психології та педагогічної майстерності студенти ознайомлюються із особливостями діяльності різних типів середніх загальноосвітніх шкіл та професійних закладів, особливостями роботи позашкільних установ, виховною діяльністю школи та організацією навчального процесу, реальними проблемами сучасної школи та позашкільних закладів, труднощами роботи учителів, вихователів, керівників гуртків, секцій та ін., зі змістом і обсягом їх роботи, технологіями різних форм навчально-виховного процесу. Основними завданнями пропедевтичної практики є ознайомлення студентів зі станом навчально-виховної роботи у різних типах закладів освіти, передовим педагогічним досвідом, особливостями реалізації основних завдань концепції української національної школи; формування психологічної готовності до фахової педагогічної діяльності; закріплення і поглиблення знань з психолого-педагогічного циклу дисциплін.
Форма контролю: залік.
Предмет: Архівно-краєзнавча практика
Статус: Вибіркова
Рік, семестр: 2 рік, 3 семестр
Анотація: Мета практики полягає у з`ясуванні комплексу питань, пов`язаних із регіональною специфікою літературного процесу від його виникнення до сьогодення з
особливим акцентом на сучасному стані розвитку регіональної літератури, надбанні студентами практичного досвіду у галузі літературно-краєзнавчої діяльності.
Відповідно до мети основними завданнями практики є: актуалізація та закріплення теоретичних знань, отриманих студентами при вивченні курсу «Літературне краєзнавство»; ознайомлення студентів-практикантів із системою функціонування державних архівів та музейних установ; оволодіння уміннями та навичками з методики краєзнавчої, експозиційної та науково-просвітньої роботи; формування вміння роботи з архівними джерелами, листами, періодичними виданнями, альманахами та іншими літературними джерелами; оволодіння навичками особистого спілкування з діячами літератури чи їх сучасниками, родичами тощо; виховання у студентів дбайливого ставлення до архівних документів та музейних предметів, як до національного надбання.
Форми контролю: Залік

Предмет: Комп’ютерна практика
Статус: вибіркова
Рік, семестр: 1 рік, 2 семестр
Анотація: Дисципліна передбачає формування у студентів знань з інформаційних технологій, поглиблення та закріплення практичних навичок використання інформаційних технологій в майбутній професійній діяльності, набуття нових практичних навичок самостійної роботи, формування навичок професійного використання офісного програмного забезпечення для вирішення конкретних практичних задач, оволодіння основними прийомами та вміннями застосовувати інформаційні технології для створення навчальних та соціальних проектів.
Форми контролю: залік

3.2.2. ЦИКЛ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ВІЛЬНОГО ВИБОРУ СТУДЕНТІВ
Предмет: Фольклорна практика
Статус: Вибіркова
Рік, семестр: 1 рік, 2 семестр
Анотація:
Мета практики полягає у з’ясуванні комплексу питань, пов`язаних із регіональною специфікою побутування усіх фольклорних жанрів – від найбільш традиційних (календарно- обрядової, родинно-обрядової, суспільно-побутової лірики, зразків народної прози, поезії, пареміографії, дитячого фольклору) до таких рідкісних на сьогодні, як замовляння та заклинання. Фіксація різних фольклорних жанрів відбувається з дотриманням регіональних мовних особливостей та способів передачі їх на письмі.
Упродовж практики реалізуються такі завдання: навчальне – поглибити знання студентів з української народної словесності та традиційної народно-побутової культури, розширювати уявлення майбутніх словесників про роль фольклору в житті народу, у збереженні української мови, духовності, національної
ідентичності й перспективи існування; наукове – виробити у студентів навички, технологію ведення наукового дослідження, уміння спостерігати, порівнювати, з`ясовувати вплив історичних віх на формування фольклорної традиції терену; професійне – формувати у студентів навички фольклориста і етнографа – збирача.

Форми контролю:Залік
Назва:
Діалектологічна практика
Статус:
вибіркова
Рік, семестр: 2 рік, 4 семестр
Анотація: Метою діалектологічної практики є формування у студентів-філологів вироблення умінь і навичок збирати й аналізувати діалектний матеріал, розуміння важливості діалектної мови для історії народу, історії мови, духовної і матеріальної культури українців, української літературної мови. Діалектологічна практика передбачає запис студентами діалектних текстів фонетичною транскрипцією для максимального відтворення живої мови народу з уст безпосередніх її носіїв у певних регіонах, а також укладання словника діалектів за визначеними рубриками у поєднанні з літературними відповідниками.
У процесі діалектологічної практики студенти-філологи набувають досвіду самостійного дослідження народнорозмовної мови, простежують взаємодію між говірками та говорами, вплив літературної мови на говірки, архаїзацію й оновлення народної мови.
Форма контролю:
Залік

Літня в оздоровчих таборах
Предмет: Методика виховної роботи в ЛОТ
Статус: Вибіркова
Рік, семестр: 3 рік, 6 семестр
Анотація: Завдання курсу: теоретично й методично підготувати студентів до згуртування дітей (різних вікових категорій) у тимчасово створені колективи в умовах табірного літа.
Детально розкрити студентам зміст таких питань:

роль і місце літнього відпочинку в системі виховання школярів;

особливості організації праці педагога-організатора;

планування та облік роботи в таборах;

проблеми самовизначення та самовираження особистості в умовах табірного літа;

особливості спілкування з дітьми різного віку.
Сформувати у студентів вміння організовувати та проводити:

фізкультурно-оздоровчу роботу та загартування школярів;

спортивно-масові заходи та дійства в умовах табірного літа;

організовувати та проводити національні ігри та розваги з дітьми різних вікових категорій в умовах літнього відпочинку.
Форми контролю: залік


11.

ФАХОВЕ СПРЯМУВАННЯ ТА КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ДО ФАХІВЦІВ
СПЕЦІАЛЬНОСТІ
Сферою професійної діяльності випускника-бакалавра є практична діяльність у форматі сучасної мовної і літературної освіти. Бакалавр з української мови і літератури має бути підготовлений до вирішення низки професійних завдань.
Забезпечення ефективного вивчення в ЗОШ української мови передбачає знати:
термінологічний апарат сучасної лінгвістики; її основні проблеми і напрями, типи класифікації мов світу, історичні та сучасні типи письма; визначальні тенденції літературно- мовної генези у різних часових межах, найважливіші писемні пам’ятки, лінгвістичні ознаки, форми існування літературно-писемної мови, варіанти літературної мови, стилістичну диференціацію української мови, сучасні проблеми функціонування української мови; основні терміни української діалектології, класифікацію наріч та говорів української мови, їх характеристику; п оняття і явища, що стосуються усіх розділів української літературної мови
(фонетики, графіки, орфоепії, орфографії, лексикології, фразеології, лексикографії, морфеміки, дериватології, морфології, синтаксису); теоретичні основи методики навчання української мови – лінгвістичні, психологічні, педагогічні, методичні, інші; закономірності, принципи, методи і прийоми навчання української мови; загальні питання організації нових лінгводидактичних досліджень; зміст і структуру шкільних навчальних програм, підручників з української мови, методичних посібників і рекомендацій для учителів; шляхи вдосконалення і самовдосконалення майстерності вчителя-словесника; типи уроків, етапи кожного з них.
Студенти повинні уміти: використовувати методи, методики та прийоми дослідження мови як соціально-історичного, індивідуально-біологічного, семіотичного тощо явища; застосовувати теоретичні знання про мову для вирішення проблем вивчення української мови у вузі та школі; формувати в учнів знання про основні закономірності, притаманні тій чи іншій мові, про функціонування мовних одиниць та категорій, про закони розвитку мови в тісних зв'язках з історією народу; визначати, розмежовувати, пояснювати усі мовні явища і поняття (фонетичні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні тощо), працювати з різними типами лінгвістичних словників; виконувати усі види мовного розбору
(фонетичний, орфографічний, морфемний, словотвірний, лексичний, морфологічний, синтаксичний, стилістичний тощо) аналізувати і правильно вживати у власному мовлення усі мовні одиниці, конструювати стилістично довершений текст, уникаючи лексичних, граматичних, орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок; класифікувати мовні явища за різними ознаками; виконувати різні завдання як теоретичного, так і практичного характеру, активно послуговуватися вивченим матеріалом у професійному спілкуванні; укладати календарно-тематичне планування, конспекти уроків різних типів, систему вправ для засвоєння учнями знань і формування набутих умінь із відповідної теми; формулювати триєдину мету, спрямовану на пізнання мовно-мовленнєвого матеріалу, розвиток школярів,
їх виховання; установлювати міжпредметні зв’язки між вивченням української мови та
іншими суміжними дисциплінами; проводити уроки української мови різних типів, активізувати роботу школярів під час їх проведення, використовувати дидактичні можливості підручника, наочні й технічні засоби навчання; аналізувати навчальний мовний матеріал, дотримуватися наступності в його засвоєнні, співвідношення між теорією і практикою, диференціації за ступенем складності; доступно пояснювати, закріплювати, узагальнювати, систематизувати і повторювати мовно-мовленнєвий матеріал; контролювати знання, уміння і навички учнів з української мови, об’єктивно оцінювати школярів;
організовувати роботу методичних об’єднань для підвищення й удосконалення методичної кваліфікації учителя-словесника; обладнати кабінет української мови з урахуванням вимог програми, психологічних особливостей учнів, можливостей технічних засобів, потреб суспільства.
Організація навчально-виховного процесу з української літератури передбачає такі фахові компетентності: студент повинен знати: предмет та завдання літературознавства як основної фахової галузі, основні та допоміжні літературознавчі дисципліни і їх місце у системі гуманітарних дисциплін, зв’язок із іншими філологічними галузями; поняття про роди, види, жанри літератури, їх класифікацію та дифузію, взаємозв’язок літератури із розвитком суміжних видів мистецтва, культури, філософії, науки, а також генетичні та типологічні зв’язки зарубіжної літератури з українською; ґенезу та основні тенденції розвитку історії української літератури, дискусійні питання автентичності, найважливіші факти історико-літературного процесу від Х століття до актуальних проблем сучасного літературознавства; основні питання, що стосуються української фольклористики; групування та інтерпретацію фольклорних творів; періодизацію української літератури та головні здобутки кожного періоду; найважливіші відомості про творчі методи й літературні напрями, різні погляди дослідників на вказані явища; основні етапи життєвого й творчого шляху видатних митців українського письменства та місце і значення творів у їхньому доробку та в літературному процесі відповідного періоду; роль української літератури в контексті світової культури; провідні лінії в галузі проблематики, жанровій системі; найвагоміші факти літературного процесу Тернопільщини; основні етапи розвитку й становлення української методики літератури.;
Студент повинен уміти: характеризувати основні риси, засади та принципи сучасних літературознавчих методологій; визначати жанр літературного твору, його формальні та змістові параметри, приналежність до певного літературного стилю чи напряму; здійснювати аналіз художніх творів із залученням різних інтерпретативних підходів, аналізувати художні твори на тематично-змістовому, формально-композиційному, художньо-образному, морально-етичному та інших рівнях у контексті конкретного літературного періоду; аналізувати особливості художньої мови на фонемному, лексичному та синтаксичному рівнях, засоби версифікації; аналізувати художні твори в єдності змісту і форми та з урахуванням авторської позиції і сучасного прочитання; застосовувати на практиці літературознавчі терміни; оцінювати художні явища та літературознавчі праці; з’ясовувати специфіку течій і напрямів в українській літературі, аналізувати новітню тематику творів і художні засоби її втілення на матеріалі творчості українських митців; робити аналітичний огляд літературно-критичних статей та досліджень щодо творчості окремих персоналій та літературного процесу доби загалом; з’ясовувати взаємозв’язок між подіями певної епохи, світоглядом і творчістю письменника; оцінювати окремі художні явища української літератури та висвітлювати їх значення у контексті літературного процесу; зіставляти різні погляди в процесі полеміки, виявляти здатність доводити свої судження, власну думку, вміти дискутувати; зіставляти кілька творів, проводячи компаративний аналіз на різних рівнях текстів; використовувати здобутки сучасної літературознавчої науки; характеризувати основні фактори літературного процесу на Тернопільщині; вміти виразно читати напам’ять твори різних жанрів; виконувати завдання творчого характеру; робити виконавський аналіз тексту; здійснювати аналіз професійного виконання в аудіозаписі; аналізувати явища, властиві методиці літератури, активно підтримувати все нове, передове в літературознавчій,
педагогічній і психологічній науці та шкільній практиці; бути здатним до творчого пошуку; раціонально використовувати всі багатства мистецтва слова; добирати і застосовувати методи і прийоми вивчення літератури в школі; всебічно використовувати виховні можливості літератури, які б забезпечували при вивченні літературного твору повноцінне сприйняття почуттями й мисленням, серцем і розумом усієї глибини художніх образів, характерів і явищ, картин і подій, ідей та ідеалів, розробляти та проводити уроки різних типів у школі, а також організовувати позакласну роботу.








11. ГЛОСАРІЙ ДИСЦИПЛІН, ЯКІ ЧИТАЮТЬСЯ НА КАФЕДРІ
УКРАЇНСЬКОГО І ЗАГАЛЬНОГО МОВОЗНАВСТВА
А
Автохтони
місцевий корінний народ, аборигени.
Акомодація
(лат. accomodatio –
пристосування) –
часткове пристосування вимови суміжних приголосних і голосних звуків.
Антоніми
слова з протилежним значенням.
Аорист (від гр.aoristos –
невизначений) –
це проста форма минулого часу, що виражала цільну, єдину, нерозчленовану на складові моменти дію, що повністю відбулась у минулому.
Артикуляційна база –
властива певній мові система рухів мовних органів при творенні звуків цієї мови; сукупність артикуляцій.
Асиміляція
(лат.assimilatio –
уподібнення) –
взаємне пристосування звуків один до одного в потоці мовлення.
Астериск (зірочка)
спеціальний знак * на початку кожної окремо вживаної гіпотетичної одиниці (окремого звука чи праформи (архетипа) праслов’янської мови.
Атематичні дієслова
невелика група безсуфіксних дієслів, у яких основа теперішнього часу дорівнювала кореневі, і давні закінчення безпосередньо приєднувались до цієї основи.
Г
Генеалогічна
класифікація мов
вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв’язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови).
Глаголиця
одна із двох слов’янських азбук, створення якої приписують
Костянтину (Кирилу). Її назва утворена від старослов’янського
«слово, мовлення».
Головний вияв фонеми –
звук, у якому реалізується фонема в сильній позиції незалежно від оточення іншими звуками, наголошеності чи ненаголошеності складу тощо.
Граматика
1) будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій); 2) наука, яка вивчає будову мови.
Граматичне значення
узагальнене, абстрактне мовне значення, яке властиве ряду словоформ та синтаксичних конструкцій і знаходить своє регулярне (стандартне) вираження.
Д
Дедукція
метод дослідження, згідно з яким на основі загальних положень
(аксіом, постулатів, гіпотез) роблять висновки про окремі факти.
Деназалізація
втрата носових голосних (інакше – втрата носової артикуляції голосних) та перехід їх у чисті (ротові) голосні у, а.
Детермінативи
це суфіксальні морфеми давніх іменних основ, що визначали входження іменника до певної відміни.

Дисиміляція
(лат.dissimilis –
несхожий) –
фонетичне явище, за якого один з двох однакових чи подібних звуків у межах одного слова замінюється іншим, артикуляційно близьким.
Дифтонг
поєднання двох голосних звуків в одному складі.
Діахронія (від гр. dia -
через і chrono – час,
тобто різночасність)
1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її
історичному розвитку.
Е
Евфонія (гр.euphonia –
милозвучність) –
милозвучність мовних елементів (звукосполучень, слів і словосполучень) шляхом чергування окремих голосних і приголосних, використання фонетичних варіантів службових і повнозначних слів.
Експресивна лексика

слова, які не тільки виражають якесь поняття, а й мають емоційний відтінок.
Етногенез (від грец.
ethnos – народ і genesis –
виникнення,
походження) –
процес утворення етнічних спільностей.
З
Закон відкритого складу
полягав у побудові складу за принципом висхідної звучності.
Кожен наступний звук у складі повинен був бути зручнішим від попереднього. Голосні звуки як найбільш звучні знаходилися в кінці складу, творячи його межу.
Закон складового
сингармонізму
полягав у сполученні в межах складу звуків однорідної артикуляції в плані їх переднього чи непереднього творення: тверді приголосні поєднувались з голосними непереднього ряду, а м’які та пом’якшені – з голосними переднього ряду.
Занепад редукованих
процес затрати редукованих голосних [ъ], [ь] як самостійних фонем, що полягав у переході в нуль звука редукованих у слабкій позиції та вокалізації (переході в голосні повного творення [о], [е] ) редукованих у сильній позиції.

Західнослов’янська
підгрупа слов’янських
мов
польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька і мертва зараз полабська мови.

І
Ієрархічні відношення
це відношення підпорядкування структурно простіших одиниць структурно складнішим.
Ізводи (редакції)
старослов’янської мови
регіональні варіанти старослов’янської мови, тексти, де відбито мовні риси окремих слов’янських мов.
Імперфект (від лат.
іmperfectum –
незавершене)
проста форма минулого часу, що виражала тривалу, повторювану, необмежену в часі дію.
Індукція

метод дослідження, згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.

Інтонація (лат.
іпtonare – голосно
вимовляти)
основний структурний, комунікативний та виразовий засіб мови; ритмомелодійний лад мовлення, який служить для вираження смислових і емоційних особливостей висловлення і виявляється у послідовних змінах висоти тону й тривалості звучання, а також тембру голосу.
Історизми

– застарілі слова, що вийшли з ужитку в зв'язку із зникненням з повсякденного вжитку тих реалій, які вони називали.
Історична граматика
спеціальна лінгвістична дисципліна, яка досліджує процеси становлення і розвитку граматичної будови мови і поділяється на історичну морфологію та історичний синтаксис.
Історична фонетика
спеціальна лінгвістична дисципліна, що вивчає звукові зміни в мові від найдавнішого періоду її існування і до сьогодні.
Історія української мови

наука, що вивчає становлення і розвиток української мови від найдавніших часів до наших днів, всі ті зміни, що відбувались у фонетичній, лексичній та граматичній системах мови на різних етапах її історичного розвитку.
К
Кирилиця
слов’янська азбука, створена учнями Костянтина і Мефодія у
Східній Болгарії. Поширилась у слов’янському світі і трансформувалась в сучасні азбуки східних і південних слов’ян, крім хорватів і словенців.
Л
Лексема

номінативна одиниця мови, що характеризується фонетичною цілісністю та лексико-семантичною і граматичною віднесеністю.
Лексичне значення
це предметно-понятійний зміст, який виступає елементом лексичної системи мови.
М
Метонімія
перенесення назви з одного предмета на інший за сумісністю
(просторовою, часовою, логічною і т.д.).
Метафора
вид тропа, що побудований на основі вживання слів чи виразів у переносному значенні за подібністю, аналогією тощо.
Мовний рівень
сукупність відносно однорідних одиниць, що виконують однакові функції.
Мовні універсалії –
суттєві властивості, важливі характеристики, наявні в усіх мовах або в більшості з них.
Монофтонг
голосний звук, для якого характерна артикуляційна й акустична однорідність.
Монофтонгізація
дифтонгів
це процес перетворення дифтонга в один звук (монофтонг).
Морфема
найменша значуща двобічна одиниця мови.
Морфонологія (гр. morphe
– форма, phone – звук і
logos – вчення)
розділ науки про мову, в якому вивчають фонему як елемент побудови морфем і словоформ.
Н

Наголос
виділення одного зі складів неодноскладового слова або слова в реченні посиленням голосу, підвищенням тону, тривалішим звучанням.
Неологізм

слово або мовний зворот, створені для позначення нового предмета чи вираження нового поняття.
Носові голосні
це звуки, при творенні яких піднебінна завіса опускалась і повітряний струмінь проходив у носову порожнину, надаючи голосному носового звучання. У старослов’янській мові носові голосні позначалися «юсами» .
О
Омоніми
слова, які становлять один звуковий комплекс, що має два і більше лексичних значень, не пов’язаних семантично в сучасній лексичній системі.
Орфоепія (гр. оrthoepeia –
правильна мова, від оrthos
– правильний ероs – мова,
мовлення) –
система загальноприйнятих правил, що визначають норми літературної вимови; розділ мовознавства, який вивчає і встановлює нормативну літературну вимову.
П
Палаталізація (перехідне
пом’якшення)
утворення нових м’яких приголосних на місці твердих *g, *k,
*ch під впливом голосних переднього ряду.
Парадигматичні
відношення
відношення, суть яких полягає в подібності мовних одиниць за одними ознаками та у відмінності за іншими.

Південнослов’янська
підгрупа слов’янських
мов
болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська та мертва старослов’янська мови.
Плюсквамперфект (від
лат. plusquafmperfectum
– передминулий) –
складена форма минулого часу, що виражала минулу дію, яка відбувалася раніше від іншої минулої дії.
Повноголосся
явище переходу праслов’янських сполук *-or-, *-ol-, *-er-, *-el- між приголосними, зумовлене дією закону відкритого складу, в східнослов’янських мовах в -оро-, -оло-, -ере-.
Порівняльно-історичний
метод
метод реконструкції, відновлення фактів історії мови, не зафіксованих у писемних пам’ятках; послідовне зіставлення фонетичних, лексичних, морфологічних, словотвірних фактів споріднених мов.
Праслов’янська
(спільнослов’янська
мова)
це розмовна мова давніх слов’ян від початку її виділення з праіндоєвропейської мови-основи до розпаду слов’янської мовної єдності. Складалась із близьких між собою племінних діалектів слов’ян.
Предикативність
граматичне значення речення, що постає як відношення його змісту до дійсності.
Р
Редуковані голосні
звуки, що вимовлялись дуже коротко, без повного напруження голосових зв’язок, тому їх ще називають над короткими, або
голосними неповного творення. Редукованими були голосні
[ъ], [ь], успадковані слов’янськими мовами від праслов’янської мови.
Редукція (лат. reductio –
відсунення) –
ослаблення вимови ненаголошених голосних чи приголосних, унаслідок чого вони якісно видозмінюються чи повністю зникають.
Розвиток мови
це зміни, які відбуваються в мові в напрямку її вдосконалення
С
Семантика структурної
схеми
типовий інформативний зміст, абстрагований від конкретного лексичного наповнення синтаксичних позицій.
Синоніми
слова, що співвідносяться з тим самим поняттям, мають одне загальне значення, але різняться відтінками лексичного значення, стилістичним забарвленням, сполучуваністю з
іншими словами.
Синтагматичні
відношення
закономірності поєднання мовних одиниць одна з одною.
Система
сукупність взаємозв’язаних та взаємозумовлених одиниць.
Слово
найменша самостійна одиниця мови, що складається зрідка з одного звука, а частіше із граматично оформленого звукового комплексу, за яким суспільною практикою закріплене певне значення і якому властива відтворюваність у процесі мовлення.
Слов’янознавство,
славістика
сукупність наук про слов’ян, їхні мови, літератури, фольклор,
історію,матеріальну та духовну культуру.
Слов’янська філологія
сукупність гуманітарних наук, які вивчають культурне надбання слов’ян чи окремих слов’янських народів шляхом мовного й стилістичного аналізу писемних текстів.
Слов'янські мови
група споріднених мов індоєвропейської сім'ї. Поширені на території Європи і Азії. Загальне число мовців понад 400 млн осіб. Відрізняються великим ступенем близькості один до одного, яка виявляється в структурі слова, вживанні граматичних категорій, семантиці, системі регулярних звукових відповідностей.
Ця близькість пояснюється
єдністю походження слов'янських мов і їх тривалими і інтенсивними контактами між собою на рівні літературних мов і діалектів.
Спорідненість мов
ознака спільності походження мов з однієї прамови, що підтверджується наявністю спільних або закономірно видозмінених у кожній з них фонетичних, лексичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних елементів.
Старослов’янська мова перша писемно-літературна мова слов’ян. Це мова найдавніших слов’янських перекладів грецьких богослужбових книг, виконаних Костянтином (Кирилом) і Мефодієм у другій половині IX ст.
Структура
склад; внутрішня організація системи.
Структурна схема
конструкція; узагальнений, абстрактний зразок, що містить мінімум компонентів, необхідних для побудови
словосполучення та речення і вираження думки.
Східнослов’янська
підгрупа слов’янських
мов
українська, російська, білоруська мови.
Т


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал