Міністерство освіти І науки україни полтавський комерційний технікум цикл оргтехнічних дисциплін методичний посібник по виконанню контрольної роботи з дисципліни «Економіка торгівлі»



Сторінка3/8
Дата конвертації01.01.2017
Розмір1.26 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8

ЗАДАЧА

Проаналізуйте надходження товарів у підприємство за квартал, зробіть висновки та пропозиції.



РІШЕННЯ

Для того, щоб провести аналіз надходження товарів по підприємству необхідно розрахувати відхилення. Для цього необхідно фактичну суму відняти від суми плану-прогнозу.


1. 84100-95300= -11200 тис. грн.

2. 25400-38900= -13500 тис.грн.

3. 50100-54300= -4200 тис. грн..

4. 180-150 = 30 тис.грн.



Показники

План-прогноз тис. грн.

Фактично

тис.грн.


Відхилення тис. грн.

3.1.

Виробничі підприємства

95300,0

84100,0

-11200

3.2.

Кооперативи

38900,0

25400,0

-13500

3.3.

Малі підприємства

54300,0

50100,0

-4200

3.4.

Індивідуальні виробники

150,0

180,0

+30

ВИСНОВОК: отже провівши розрахунки по даній задачі ми спостерігаємо зниження поставки товарів по виробничих підприємствах, кооперативах, малих підприємствах на 11200 тис. грн., 13500 тис. грн..,4200 тис. грн.. відповідно.Це свідчить про порушення реалізації товарів та їх поставки.

Зросла кількість поставки товарів лише в індивідуальних виробників з 150 тис. грн. до 180 тис. грн..

Отже підприємствам де відбулося зниження поставки товарів необхідно звернути увагу на своїх постачальників, умови поставки товарів, також до зниження поставок товарів могло призвести не якісний аналіз покупців та їх смаків.

7. Дати характеристику видам підприємства і економічним
особливостям їх діяльності

Формування ринкової структури економіки України призведе до появи різноманітних форм сучасних підприємств, які функціонують у розвинених країнах, їх можна класифікувати за різними критеріями, найпоширенішими з яких є форма власності, розмір, сфера діяльності.



Види підприємств за формою власності

Залежно від основних форм власності (приватна, колективна, державна) розрізняють такі організаційні види підприємств - одноосібне володіння, партнерство, або товариство, корпорація (акціонерне товариство), державне підприємство.

Одноосібне володіння - підприємство, в якому майно належить одному суб'єкту, що самостійно веде справу, отримує весь доход і несе відповідальність за ризик від бізнесу.

Такі підприємства мають свої переваги і недоліки. До перших належать: економічна самостійність, свобода і оперативність дій, високий безпосередній стимул до ефективного виробництва, низькі організаційні витрати. Недоліками одноосібних володінь є передусім те, що їхніх власних фінансових ресурсів недостатньо для швидкого розширення виробництва, а комерційні структури не охоче надають їм кредити у достатніх розмірах.

Багатоманітність обов'язків, які покладаються на власника підприємства у виробничій, комерційній, технічній та інших сферах, нерідко призводить до помилкових рішень, які стають причиною не тільки значних витрат, а навіть і банкрутства. Через це одноосібні володіння у країнах з ринковою економікою є досить поширеною і водночас найменш стійкою формою організації. Щороку значна кількість їх як виникає, так і припиняє свою діяльність.

Партнерство, або товариство, - форма організації бізнесу, що засновується на об'єднанні (пайовому, дольовому) майна різних власників.

Паї відіграють двоїсту роль. По-перше, одержання товариством прибутку після сплати податків і виділення засобів на нагромадження капіталу та розподілу між його членами на доход, пропорційно до паїв. По-друге, надання права голосу. Кількість їх кожний член отримує пропорційно до його паю.

Товариства, як правило, - це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається лише зі згоди більшості їхніх членів. Кількість членів товариства, які особисто беруть участь у їхній роботі, відносно невелика.

Розрізняють такі види партнерства:


  • повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю);

  • товариство з обмеженою відповідальністю;

  • змішане (командитне) товариство.

Найпоширенішим є повне товариство (товариство з необмеженою відповідальністю). Його учасники несуть відповідальність за роботу фірми в розмірах як свого внеску, так і своїх особистих коштів. Найчастіше статус повного партнерства використовують невеликі фірми у сфері професійних послуг (юридичних, аудиторських, медичних тощо).

У товариствах з обмеженою відповідальністю майнова відповідальність партнерів не перевищує суми, яку вони внесли при створенні товариства. Такі партнерства характерні для фірм, зайнятих здійсненням будівельних проектів, розробкою природничих ресурсів, операціями з нерухомістю та іншими видами діяльності в капіталомістких сферах.



Змішане (командитне) товариство об'єднує частину своїх членів за принципом повної (необмеженої) відповідальності (дійсні члени), а частину - за принципом обмеженої відповідальності, майнова відповідальність яких поширюється лише на внесок, зроблений учасником у капітал товариства. Право голосу в таких фірмах мають лише дійсні члени товариства.

Частка партнерства у ринковій економіці відносно невелика, але має ряд переваг перед одноосібними володіннями, що виявляються у зростанні фінансових можливостей фірми внаслідок об'єднання капіталів; зменшенні ризику банкрутства і створенні довіри у банків для отримання кредиту; вдосконаленні управління в результаті розподілу управлінських функцій між партнерами. Недоліками цієї форми організації є можливі розходження в поглядах, інтересах партнерів, що ускладнює процес управління.



Корпорація (акціонерне товариство) - провідна форма сучасного підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм належить провідна роль.

Корпорація є юридичною особою, що утворюється об'єднанням на пайових (дольових) засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належить до товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки кожний акціонер відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом. Отже, майновий ризик акціонерів обмежується тією сумою, яку вони заплатили за придбані акції.

Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною і неподільні паї у вигляді акцій. Цим вони відрізняються від партнерств (товариств).

Засновниками корпорацій можуть бути юридичні та фізичні особи, які купують або розподіляють акції між собою. Той, хто акумулює більшу кількість акцій, які мають право голосу, на загальних зборах, що є вищим органом управління акціонерних товариств, обирає керівні та контролюючі органи (раду директорів, правління, ревізійну комісію тощо).

На практиці ж рішення приймає невелика група акціонерів, які володіють контрольним пакетом акцій. Останній становить не 50 відсотків + 1 акція, що голосують, а набагато менше. Це зумовлено тим, що у великих акціонерних товариствах акції "розпорошені" серед багатьох власників, які володіють мізерним пакетом.

Подібні власники не беруть участі у зборах або укладають трастові угоди на управління акціями, які їм належать, з банками, страховими компаніями, соціальними фондами, членами яких вони є, або спеціально для цього утворюваними трастовими компаніями, які дістали назву інституціональних інвесторів.



Вищим органом управління концерну є загальні збори акціонерів.

Для практичних функцій управління підприємством загальні збори призначають відповідні інституції: президента, правління, ревізійну комісію, вчену раду, раду директорів, апарат управління.

Синонімом сучасної корпорації є холдингові компанії, які виступають власниками контрольних пакетів акцій низки підприємств. Холдинг по відношенню до останніх виступає материнською компанією, а компанії, акціями яких володіє холдинг, є по відношенню до нього дочірніми. Одночасно холдинг може бути дочірньою компанією по відношенню до компанії, що володіє контрольним пакетом акцій холдингу. Такий механізм називають системою участі

Залежно від специфіки утворюваних корпоративних структур холдингові компанії виконують різні функції. Це може бути виробнича, інвестиційна, комерційна, збутова, зовнішньоекономічна діяльність тощо. Як показує світовий досвід, холдингові компанії можуть підключати середні та навіть малі підприємства для обслуговування технологічних цілей фінансово-промислових груп.

У країнах з ринковою економікою помітна роль в економічному житті належить фінансово-промисловим групам. Вони здійснюють контроль за виробничо-розподільчим циклом з одного центру. Це дає можливість сформувати потужні виробничі комплекси, які здатні конкурувати з найбільшими світовими компаніями. Недолік їх полягає у створенні монополії, що потребує застосування методів антимонопольного регулювання.

Державні підприємства засновані на державній власності, яка має два рівні: загальнодержавний і комунальний. Відповідно функціонують і два види підприємств.

Майном і виробничо-комерційною діяльністю загальнодержавних підприємств розпоряджається вищий орган державної влади.

Комунальні підприємства є власністю адміністративно-територіальних одиниць влади, які використовують їхній потенціал у своїх власних інтересах.

Об'єктами державної власності можуть бути різноманітні засоби виробництва. Це залежить від конкретних історичних, кон'юнктурних, геополітичних та інших умов кожної країни. Проте, як правило, у державному секторі знаходяться підприємства, що виробляють продукцію, широко доступну для населення або капіталомістку, яка не може бути прибутковою, проте конче потрібна для технічного та технологічного зміцнення виробничого і наукового потенціалу країни. Саме тому практично в усіх промислове ' розвинених країнах державні підприємства здебільшого є низько ефективними, і спостерігається тенденція до скорочення їхньої чисельності.

З метою глибокого реформування державного сектора економіки України, частка якого у виробництві промислової продукції становить дещо менше ніж 52 відсотки, передбачено здійснити структурне розмежування державного сектора на дві підгрупи.

До першої групи ввійдуть підприємства, яким буде надано статус казенних. Вони не підлягають акціонуванню і перебуватимуть у прямій адміністративній підпорядкованості відповідним органам державного управління. До них належать такі підприємства: що випускають продукцію, яка забезпечує обороноздатність і національну безпеку; потребують високої мобілізаційної готовності; виробляють особливо екологонебезпечну продукцію; здійснюють державну монополію в окремих секторах економіки (транспорт, порти, трубопроводи, пошта, зв'язок, телекомунікаційні мережі, енергетика, виробництво лікеро-горілчаних виробів).

Власністю казенних підприємств, їхнім управлінням будуть розпоряджатися міністерства і відомства. Такі права їм передасть уряд.

До другої групи державних підприємств належатимуть ті, які обов'язково мають корпоратизуватися на таких засадах, щоб не менше ніж 51 відсоток акцій належало державі. Так створюватиметься група нових для нашої країни підприємств - державних акціонерних товариств.

Формуватиметься ще одна група підприємств з часткою державної участі в статутному капіталі, меншою ніж 50 відсотків. Управління цією групою підприємств здійснюватиметься за участю представників державних органів у наглядових радах.



Підприємства з часткою державної власності в статутних фондах працюватимуть на принципах повного комерційного розрахунку. Таке реформування державного сектора економіки дасть можливість, з одного боку, підвищити ефективність управління народним господарством, а з іншого - створювати ринкове середовище.

Види підприємств за розміром

Розрізняють підприємства малі, середні та великі.



8. Охарактеризувати суть і склад товарних запасів, їх значення в
розвитку товарообігу, класифікацію, одиниці виміру, чинники, які
впливають на величину товарних запасів

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування покупців потребує створення на торговельному підприємстві певного обсягу товарних запасів.

Товарний запас – являє собою масу товарів, призначену для наступного продажу та здійснення безперебійної торгівлі, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживання.

В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм:

 запаси готової продукції на складах підприємств-виробників → товари в дорозі від виробника до оптової ланки → товарні запаси на складах гуртової торгівлі та інших збутових посередників → товари в дорозі від гуртової до роздрібної ланки торгівлі → запаси підприємств роздрібної торгівлі (на складах та в торговельному залі).

  

Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими причинами:



1)    невідповідність часу споживання та виробництва товарів;

2)    сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів;

3)    нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання товарів;

4)    необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий;

5)    необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачуваних коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

 

Класифікація товарних запасів:

1) за призначенням запасів:

- запаси поточного зберігання;

- запаси сезонного зберігання;

- запаси попереднього (дострокового) завозу;

- запаси цільового призначення;

 2) залежно від місця формування:

- запаси роздрібної торгівлі;

- запаси оптової торгівлі;

- запаси товарів у дорозі;

 3) залежно від асортиментної структури запасів – запаси за товарними групами;

 4) залежно від моменту та характеру оцінки:

- початкові (вхідні) товарні залишки, що характеризують розміри товарних запасів, які фактично склалися на початок певного періоду;

- вихідні, які характеризують розміри товарних запасів, що фактично склалися на кінець певного періоду;

- середні товарні запаси, які характеризують розміри товарних запасів протягом певного періоду та розраховуються по середній арифметичній чи середній хронологічній;

- планові (прогнозні) товарні запаси, які підприємство планує або очікує забезпечити на певну дату;

 5) за відношенням до зміни обсягу товарообігу (за чутливістю до зміни товарообігу):

- умовно-змінна частина запасів (розмір обумовлюється розміром та динамікою товарообігу);

- умовно-постійна частина запасів (представницький асортиментний набір, що має постійно знаходитися в торговельній мережі підприємства, запаси цільового призначення);

 6) залежно від регулярності поповнення:

- запаси товарів регулярного поновлення та витрат;

- запаси регулярного поновлення, але сезонного використання;

- запаси сезонного формування та регулярного використання;

- запаси періодичного поновлення;

 7) в залежності від попиту на споживчі товари:

- запаси, що відповідають параметрам попиту;

- запаси, що не відповідають параметрам попиту (неходові товари, залежалі товари, товари, завезені понад норму)

 

8) відповідно до нормативу:



- запаси у межах нормативу;

- понаднормативні запаси („заморожування” оборотних коштів, зростанні витрат обігу);

- запаси менше нормативу (призводить до порушення ритму продажу, неотримання належного обсягу товарообігу та прибутку, формування незадоволеного попиту населення).    


ЗАДАЧА

Визначити суму і рівень валового доходу на прогнозуємий період.




Товарні групи

Товарообіг тис. грн.

Торгова

надбавка,

%


Сума

торгових

надбавок

1.

Товарна група № 1

300,0

20

60

2.

Товарна група № 2

375,0

19,5

73,1

3.

Товарна група № 3

450,0

17,8

80,1

4.

Товарна група № 4

420,0

20

84

5.

Інші товари

875,0

18,1

158,4






Разом:

23470,0

х

455,6

Для того, щоб порахувати суму торгової надбавки необхідно окремо по кожній групі товарів розмір торгової надбавки помножити на товарообіг.

1. 300 х 20% = 60 тис. грн..

2. 375 х 19,5% = 73,1 тис. грн..

3. 450 х 17,8 % = 80.1 тис. грн..

4. 420 х 20% = 84 тис. грн..

5. 875 х 18,1% = 158,4 тис. грн..
ВИСНОВОК: Отже провівши, ряд розрахунків можна зробити висновок, що загальна сума доходу по всім групам товару становить 455,6 тис. грн.. Середня надбавка 19,1 %.



  1. Розкрити суть форм і систем оплати праці в торгівлі, формування фонду оплати праці.

Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина національного доходу, яка розподіляється за кількістю та якістю праці, витраченої кожним працівником, надходить у його особисте споживання. Заробітна плата - це винагорода за працю.

Оплата праці працівників - це ціна трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі. В значній мірі вона визначається кількістю і якістю витраченої праці, але на неї впливають і такі ринкові чинники, як попит і пропозиція праці, що склалася конкретна кон'юнктура, територіальні аспекти, законодавчі норми.

Заробітна плата є частиною доходу власника торгового підприємства, що витрачається для оплати праці найманого працівника відповідно до умов найму. Організація заробітної плати включає такі елементи, тарифну систему, форми і системи оплати праці.

Організація заробітної плати в торгівлі здійснюється у відповідності з наступними функціями:

1) Стимулююча функція оплати праці. Цей принцип організації заробітної плати передбачає встановлення відносного рівня заробітної плати в залежності від кількості, якості та результатів праці.

2) Регулююча функція оплати праці. Ця функція полягає в її впливі на співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили, на формування персоналу, чисельність працівників і рівень їх зайнятості. Об'єктивною основою реалізації цієї функції є принцип сегментації рівня оплати праці, що передбачає розмежування його по окремих сегментах (субринків), тобто групам працівників, що розрізняються пріоритетністю сфери діяльності та рівнем матеріальної забезпеченості.

3) Відтворювальна функція визначає абсолютний рівень оплати праці, необхідний для забезпечення життєвих потреб працівника та його сім'ї. У нормальних умовах мінімальний рівень оплати праці повинен відповідати вартості набору товарів і послуг, входять до споживчого кошика, включаючи не тільки фізіологічні потреби, але і забезпечення кваліфікаційного росту і розвитку творчого потенціалу працівника.

Диференціація окладів у Залежно від обсягів робіт, кваліфікації працівника, умов праці. Диференціація оплати праці тісно пов'язана з сегментацією ринку праці, регулюючої рівень оплати праці різних категорій працівників.

Заробітна плата ділиться на чотири види: основна, додаткова, номінальна і реальна.

Основна заробітна плата нараховується за фактично відпрацьований час і виконані на підприємстві роботи. Додаткова - це заробітна плата, яка виплачується за невідпрацьований час: оплата чергових і додаткових відпусток; вихідна посібник; оплата пільгових годин підліткам; компенсація за невикористану відпустка та інше. Номінальна заробітна плата - це грошова заробітна плата, це та сума грошей, яку отримує працівник.

Номінальна заробітна плата може відображати явища з різним соціально - економічним змістом: купівлю - продаж робочої сили, оплату послуг, розподіл по праці. Реальна заробітна плата - це та кількість товарів і послуг, який працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату. Виділяють наступні фактори, яке визначають рівень заробітної плати:

1) розмір номінальної заробітної плати;

2) рівень цін на товари масового споживання і послуги;

3) розмір стягуваних податків.

В умовах різних організаційно-правових форм власності торгові підприємства отримали право самостійно вибирати порядок оплати праці.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал