Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет




Сторінка29/34
Дата конвертації02.12.2016
Розмір5.09 Kb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34
Література
1. Статистичний щорічник України // http://ukrstat.kmu.gov.ua./
2. Туранський Ю, Степура Т. Демографічні передумови формування трудового потенціалу // Зайнятість та ринок праці. Вип. 15. – 2001. – С. 135–144.
3. Трон О. Методологічні аспекти оцінки постіндустріальних трансформацій ринку праці в економічному просторі України // Формування ринкових відносин в Україні.
– 2006. – №7–8. – С. 126–130.
4. Гавриличенко Ю. Міфи та реальність українського ринку праці // Праця і закон. –
2007. – № 3. – С.


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
259
Основні поняття ринку інтелектуальних продуктів
Олена Колінько
Майже 80% американського населення зайнято у сфері послуг, тобто освіті, науці, охороні здоров’я, культурі – галузях, які забезпечують всебічний розвиток людини. Приблизно такі ж показники й у інших передових країн. У новому суспільстві на перше місце виходить якісно новий виробничий ресурс – інформація та знання. А перетворення їх на виробничий ресурс зумовило появу таких понять, як інтелектуальний продукт, інтелектуальна праця, інтелектуальна власність, інтелектуальний капітал [1, С. 1]. Тому постає проблема співвідношення наступних понять інформація та знання інтелект інтелектуальна та творча діяльність інтелектуальний продукт та об’єкти інтелектуальної власності. Інформація є загальнонауковим, міждисциплінарним поняттям, що немає однозначного визначення [2, С. 31]. У найзагальнішому розумінні інформація – це певне ідеальне повідомлення, що зменшує або повністю виключає невизначеність при виборі однієї з можливих альтернатив. Таким чином, сучасні технології збирання, накопичення, зберігання та передачі інформації є лише частиною загального інформаційного процесу, який залишиться незавершеним, якщо отриманий інтелектуальний продукт не буде засвоєний споживачем. Споживання інформації тотожне формуванню нового знання. Інтелект, який не можна привласнити з такою легкістю, як матеріальне благо, є лімітуючим чинником, який дає змогу користуватись доступною всім інформацією лише обмеженому колу людей. За цих умов визначальну роль у суспільних відносинах відіграє не стільки право розпорядитися благом, стільки здатність ним скористатися. Знання – результат пізнавальної діяльності людини, об’єктивований знаковими засобами мови. Знання мають інформаційну природу та характеризуються ознаками продуктивності, структурованості та латентності. Інформація та знання мають такі специфічні властивості
1) вони не споживаються (у традиційному розумінні) у виробничому процесі та можуть використовуватись у необмеженій кількості виробничих циклів „... знання не зменшуються у міру їх використання. Вони невідчужувані придбання мною певного обсягу знань аж ніяк не зменшує ваші можливості щодо придбання такого самого їх обсягу [3];
2) вони не є рідкісними (у класичному розумінні, оскільки споживання знань та інформації приводить до їх нарощування, самозростання;
3) процес їх передачі заснований на суб’єктних взаємодіях і неможливий без спільних зусиль виробника і споживача
4) їх цінність значною мірою є суб’єктивною і зумовлюється


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
необхідністю та важливістю знань для споживача
5) їх характерною рисою є вибірковість, оскільки потенційно інформація може бути доступна широкому колу людей, але реально незасвоєна ними внаслідок відсутності комплексу якостей, які характеризують сучасну особистість
6) їх створення є суто індивідуальним процесом, відтак вони є унікальними, оскільки, незважаючи на можливості тиражування, ідея продовжує залишатись однією і тією самою, до неї не можна застосувати поняття множини
7) до них непридатні традиційні вартісні оцінки, оскільки витрати на поширення і тиражування інформації можуть бути незначними, водночас цінність закладених у носіях інформації знань – надзвичайно високою внаслідок їх унікальності та невідтворюваності
8) для них характерні просторова необмеженість, багатоманітність форм втілення, взаємопереплетення та взаємовплив. Водночас потрібно зазначити, що інформація та знання є взаємопов'язаними, але нетотожними поняттями. Перетворення інформації на знання є результатом інтелектуальної діяльності людини. Відтак інтелекту широкому розумінні – здатність генерувати та накопичувати знання. Інтелект створює продукту результаті інтелектуальної праці. В.Д. Базилевич поділяє інтелектуальну діяльність на репродуктивну і творчу. Співвідношення інтелектуальної діяльності і творчої представлено нарис. Інтелектуальна праця є більш широким поняттям та включає творчу складову та репродуктивну діяльність.
Рис.1. Співвідношення інтелектуальної та творчої діяльності
Продукт, отриманий в результаті репродуктивної діяльності, так які творчої може вважатися інтелектуальним продуктом. Інтелект, знання втілюються на матеріальних носіях і набирають нової якості – інтелектуального продукту. За такого формулювання обсяг інтелектуальних продуктів є досить широким. Праця бухгалтера, бібліографа, оператора електростанції є інтелектуальною, але в той же час не є творчою. Балансовий звіт та бухгалтерська документація, бібліографічний список, правильно підготовлений і оформлений документ, забезпечення безпечної роботи електростанції – все перераховане є продуктом інтелектуальної діяльності, тобто інтелектуальними продуктами. З іншого боку результатами творчої діяльності є правила складання бухгалтерської
репродуктивна творча
інтелектуальна


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
261
звітності, правила по складанню документації, програмне забезпечення тощо. На думку відомого західного дослідника Т. Стюарта, виступаючи сутнісною основою створення інтелектуального продукту, інтелектуальна діяльність несе в собі ще два важливих аспекти у її процесі відбувається відтворення персоніфікованого інтелектуального капіталу та інтелектуальний розвиток особистості [3]. Необхідно відрізняти поняття інтелектуальні продукти та об’єкти інтелектуальної власності. Інтелектуальні продукти, власність яких захищена законодавством є об’єктами інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність – це система відносин, що виникає з приводу привласнення ідеальних об’єктів виражених в об’єктивованих інтелектуальних продуктах, втілених у науково-технічних, літературних та мистецьких творах сукупність виключних прав особистого немайнового та майнового характеру на результати творчої інтелектуальної діяльності санкціоновані суспільством та державою поведінкові відносини щодо результатів творчої інтелектуальної діяльності у науково-технічній, літературній та мистецькій сферах. Інтелектуальний продукт являє собою ширше поняття ніж об’єкти інтелектуальної власності. Таким чином, інтелектуальну власність доцільно розглядати як тріаду джерел походження Інтелект Інтелектуальний Об’єкти інтелектуальної знання продукт власності
Література
1. Чухно А. Привід суспільства послуг. Яким має бути співвідношення індустріального та постіндустріального розвитку // День. – 2004. – № 27.
2. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність Підручник. – К Знання, 2006. – 431 с.
3. Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций //
Новая постиндустриальная волна на Западе. – М Academia, 1999. – C. 272–401. – http://iir-mp.narod.ru/books/inozemcev/index.html.


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.

262
Фактори конкурентоспроможності преси
як товару рекламного ринку
Вікторія Ковалевська
В умовах постійного збільшення кількості газеті журналів та одночасного зменшення частки рекламного ринку, що відводиться пресі, спостерігається зростання цікавості до сучасних технологій ринкової поведінки друкованих ЗМІ як комерційних структурі, зокрема, до конкурентоспроможності цього специфічного товару як важливого фактору комерційного успіху [4]. Реклама в пресі завдяки своїй оперативності, повторюваності, широкому охопленню ринку є одним з найефективніших та найчастіше використовуваних засобів розповсюдження рекламної інформації. Реклама в пресі – це опубліковані в періодиці різноманітні рекламні матеріали. Останнім часом видавці почали посилювати свою присутність у Інтернеті та розбудовувати власні дистрибутивні мережі [5]. Проблемами галузі залишаються відсутність сертифікації тиражів, а також непрезентабельність вибірки для існуючих досліджень аудиторії [5]. Це все робить умови розміщення реклами у пресі незручними та непрозорими для рекламодавців. Тане слід забувати, що преса – це єдиний вид ЗМІ, який споживачі використовують саме з метою ознайомлення з рекламою. Одна із відомих рекламних агенцій так визначає позитивні якості реклами у пресі популярні газети та журнали, які мають значний тираж, доходять до величезного кола споживачів видання яке займає позицію монополіста, за статистичними даними, читають до 65% дорослого населення згідно досліджень, людина сприймає і запам’ятовує інформацію вдрукованому вигляді значно краще, ніж в озвученому реклама в пресі сприймається ефективніше ніж, наприклад, на телебаченні чина радіо через те що вона постійно перед очима ознайомлення з рекламою в пресі триває стільки часу, скільки необхідно читачеві, щоб осмислити зміст повідомлення (у порівнянні з телевізійною рекламою яка триває, в середньому, 30 секунд, часто в той час коли вона непотрібна реклама в пресі ефективно доносить інформацію до певних категорій населення, вибраних за демографічними, професійними та іншими ознаками існують спеціалізовані видання для жінок, лікарів, автолюбителів, бухгалтерів, програмістів, художників, садівників, туристів та ін.; друковані видання дають можливість надати більш детальну інформацію про товари та послуги [6]. Газети – один з найдавніших ЗМІ, який займається рекламною діяльністю. Це надзвичайно дієвий та ефективний стимулюючий засіб. Рекламна цінність газети залежить від тиражу, контингенту читачів, часу виходу, популярності, престижу, здатності впливати на споживача.


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
263
Завдяки широкому числу розглядуваних питань газети мають максимальну аудиторію у порівнянні з іншими рекламними засобами. До основних типів реклами у газетах включають рубричну рекламу – рекламні оголошення, що розміщуються у газетах у відповідності з інтересами читачів макетну рекламу – рекламні повідомлення різного розміру та форми, що можуть бути розміщені убудь якому місці газети, крім редакторської сторінки додатки – загальні або місцеві кольорові вставки, що з’являються у газетах у певний час [2, С. 331–333]. Визначимо ряд основних переваг реклами у газетах [1, С. 35; 2, С. 333–334]: за допомогою газет рекламодавець може звернутися до споживачів з особливими інтересами, расових та етнічних груп реклама у газетах ненав’язлива (споживачі самі обирають, яку їм читати газету, коли і як, тому вона сприймається більш позитивно історично газети сприймаються як один з найбільш достовірних джерел інформації, тому споживачі більше довіряють газетній рекламі газети пропонують велику гнучкість у географічному плані рекламодавець може обрати рекламу на конкретному ринку газети – сприятливе середовище для програм швидкої дії, таких як розпродажі та купони газетну рекламу виділяє висока оперативність, вона своєчасно знайомить широку публіку з пропозиціями нових товарів, що у значній мірі сприяє прискоренню їх реалізації щоденна публікація в газетах рекламних оголошень дає змогу перевіряти їх ефективність, посилюючи чи припиняючи рекламу. Таким чином, газети є ефективним рекламним засобом, що має ряд специфічних конкурентних переваг. Але, досліджуючи ефективність газет як рекламного засобу, не слід забувати про недоліки такого виду реклами. Для газетної реклами найбільш проблематичними питаннями є короткий життєвий циклу середньому лише 24 години, специфіка товару (не всі товари можуть бути прорекламовані у газетах, особливо це стосується тих товарів, які потребують динамічної демонстрації, статична реклама яких є неефективною низька якість реклами [2, С. 334–335; 3]. Журнали – являють собою ЗМІ, що можуть звернутися до багатьох демографічних груп. Реклама в журналах – представлена перш за все оголошеннями з текстом та малюнками, а також рекламними статтями. У журналі можна розмістити об’ємніший та більш ілюстрований матеріал, ніжу газетах. Популярність та яскравість журналів робить їх ефективним рекламним засобом. Визначимо основні переваги реклами у журналах [1, С. 35; 2, С. 343–
345]: здатність звертатися до спеціалізованої аудиторії високий вплив на аудиторію реклама товару у відповідному журналі робить товар престижним, популярним життєвий цикл журналів є найвищим з усіх ЗМІ багато з них споживачі колекціонують, постійно перечитують, дають у користування членам родини, друзям, колегам, знайомим висока якість реклами виразність, багатоколірність, якість паперу та друку, загальна


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
привабливість оформлення журнали розширюють можливості для програм швидкої дії, надаючи можливість розповсюджувати зразки товару, інформаційні карти формат журналу дозволяє підходити до реклами більш творчо за допомогою довгих сторінок, вставок тощо аудиторія журналів є однорідною і стабільною, що дозволяє вести направлену та ефективну рекламу. Недоліками реклами у журналах є висока вартість, обмежена аудиторія та довгий час підготовки журналу [1, С. 35; 2, С. 345–346]. Загалом, реклама в періодичній пресі – одна з найпопулярніших. До неї звертаються як новостворені підприємства, такі великі фірми із солідним досвідом роботи. Більше того, удрукованої реклами є своя історія і певний кредит довір’я, з чим не можуть конкурувати реклама на телебаченні та радіо. Таким чином, основними факторами конкурентоспроможності преси як товару рекламного ринку є Демографічні, споживчі та психографічні характеристики аудиторії рекламодавець враховує вікові особливості читачів, їх смаки та мотиви поведінки. Цільова аудиторія та спеціалізація рекламодавець обирає видання, яке дозволить донести інформацію про товар саме тій категорії населення, яка може бути у ньому зацікавлена (деякі товари можна прорекламувати лише у спеціалізованих виданнях. Тиражі періодичність чим більший тиражі частота виходу газети чи журналу, тим більша зацікавленість рекламодавця утому, щоб розмістити рекламу свого товару на сторінках відповідного видання. Інформативність, гнучкість і креативність готовність і здатність редакції до створення та розміщення великих, цікавих, креативних рекламних оголошень сприяє зацікавленню рекламодавця. Якість поліграфічного оформлення, швидкість створення та розміщення реклами оперативність, чіткість, багатоколірність, висока якість паперу та друку збільшують привабливість видання. Популярність та престиж газети чи журналу. Наявність реклами конкурентів рекламодавці надають перевагу рекламі у тих виданнях, які не рекламують інших товарів того ж виду (за винятком газет рекламних оголошень. Рівень забезпечення та зручність оцінки ефективності реклами.
Література
1. Миронов Ю.Б., Крамар Р.М. Основи рекламної діяльності. – Дрогобич Посвіт, 2007.
– 108 с.
2. Уэллс У, Бернет Дж., Мориарти С. Реклама принципы и практика. – СПб.:
Издательство “Питер”, 1999. – 736 с.
3. http://readbook.com.ua/book/13/


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
265 4. Матыжев ГО.
Печатные
СМИ на рекламном рынке: факторы конкурентоспособности товара // Маркетинг в России и за рубежом. – 2003. – №4 / http://www.dis.ru/market/arhiv/2003/4/3.html
5. http://www.sostav.ua/columns/2007/10/31/67/3807/
6. http://ykrinfo.com.ua/ad-agency/ad-newspapers.php

Взаємозалежність та співвідношення людського
та інтелектуального капіталів
Тетяна Авапу
Загальна закономірність розвитку сучасної науки дедалі більшою мірою супроводжується об’єднанням зусиль і концентрацією досліджень на проблемі людини. Ізсередини ХХ ст. у науковий оборот увійшов новий виробничий фактор – людський капітал, який став оцінюватись економістами з точки зору якісних, а не кількісних характеристик. Зважаючи на нематеріальний характер даного ресурсу, автори вільно формулюють поняття і акцентують увагу на окремих його структурних елементах. Деякі вчені характеризують людський капітал з точки зору функціональних характеристик, інші визначають його змістову сутність – як фактора виробництва враховуються також не тільки знання, вміння та навички, ай мотивація працівника [1]. Більшість економістів визначають структуру людського капіталу за затратним принципом, на основі виділення різних видів інвестицій уданий капітал. І. В. Ільїнський націй основі розрізняє освітній капітал, капітал здоров’я та культури. Ф. Нойманн виділяє чотири компоненти людського капіталу, серед яких культурно-етичні особливості, загальна освіченість, професійна освіта, професійні якості [3]. Американський дослідник І. Порат під людським капіталом розумів продуктивні здібності людини. Л. Туроу основним активом людського капіталу вважає економічні здібності індивідуума, що характеризують відношення очікуваної вартості витрат виробництва активів його людського капіталу [2]. Інші дослідники, такі як Ф. Махлуп, Д. Бергг, С. Фішер, Р. Дорнбуш, К. Шмалензі, вказують на властивість людського розуму до накопичення та обробки інформації, формування досвіду, певних вмінь та навиків, які використовуються індивідом у процесі виробничої діяльності. Отже, на основі наукових джерел можна визначити людський капітал як здатність людей до участі в процесі виробництва, сукупність втілених у них потенціальних можливостей приносити доход. Він включає природні здібності й таланти, а також набуті освіту, професійні знання,


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
кваліфікацію та навички, а основними складовими теорії людського капіталу є людина, людські ресурси, знання, капітал. Говорячи про теорію людського капіталу в сучасних умовах слід відзначити недостатність аналітичного інструментарію, тому висувається потреба для створення нової теорії – теорії інтелектуального капіталу. Орієнтація на інтелектуальний капітал виступає на перший план завдяки здатності людини розробляти нові технології, здійснювати перехід виробництва на нову технологічну основу, сприяти ефективному економічному росту. Економічні категорії людський капітал та інтелектуальний капітал засновані на місці та функціях людини в економічній системі, її здатності до праці, тому мають багато загального. У той самий час вони історично використовуються для дослідження різних сторін участі людини в економічних відносинах. На думку Е. Брукінга, інтелектуальний капітал – це термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія не може існувати, підсилювати конкурентні переваги. Складовими частинами інтелектуального капіталу є людські активи, інтелектуальна власність, інфраструктурні та ринкові активи. Під людським активами мається на увазі сукупність колективних знань співробітників підприємства, їхніх творчих здібностей, підприємницьких та управлінських навичок [4]. Тут варто розглянути схему Т. Стюарта : Перші дві групи (ліва частина) – представники некваліфікованої праці. Їх робота часом й досить важлива, але не впливає на цінність продукції компанії. До третьої групи (правий нижній квадрат) належать працівники зі специфічними уміннями та навичками (дизайнери, маркетологи, політологи. Четверта група (правий верхній квадрат) – це справжні професіонали, роль яких в організації важко переоцінити. Це можуть бути як керівники великих підприємств, такі прості робітники, оскільки вони генерують конкурентні переваги підприємства на ринку [5]. Працівники четвертої групи є носіями інтелектуального капіталу, а всі інші – людського. Саме тут відбувається розмежування людського та інтелектуального капіталу. Для інтелектуального капіталу необхідною умовою є капіталізація знань, інформації, вмінь, досвіду та інших
Працівники, яких важко замінити низька віддача)
Працівники, яких легко замінити низька віддача) Працівники, яких важко замінити висока віддача)
Працівники, яких легко замінити
(висока віддача)


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
267
властивостей, тоді як людський капітал починає формуватися з перших років життя та при подальших інвестиціях у людину.
В.Л. Іноземцев визначає інтелектуальний капітал як інформацію й знання, а його складові частини наступні Людський капітал, втілений у працівниках компанії у вигляді їхнього досвіду, знань, навичок, здатностей до нововведень, а також до загальної культури, філософії фірми, її внутрішніх цінностей. Структурний капітал, що включає патенти, ліцензії, торгівельні марки, організаційну структуру, бази даних, електронні мережі [4].
людський капітал + структурний капітал = інтелектуальний капітал Разом із цим інтелектуальний капітал пов’язаний з якісними властивостями робочої сили. Для народження інтелектуального капіталу недостатньо одного творчого потенціалу. Базою його формування є наступні характеристики робочої сили природні якості (здоров’я, психофізіологічна стійкість й ін.); виховання професійна підготовка, кваліфікаційний рівень, культурний рівень, що розширює обрій знань та мислення. Але в першу чергу, це елементи які формують саме людський капітал, а вже потім є базою для формування певного творчого креативного менталітету, що є невід’ємною рушійною частиною саме інтелектуального капіталу. Поняття людського й інтелектуального капіталу досить часто змішують, але теоретичний аналіз цих категорій дозволяє з’ясувати, щоці поняття виступають як „взаємопроникаючі”. З одного боку, інтелектуальний капітал – частина людського, з іншого – більш складне поняття, оскільки включає в себе структурну частину загального капіталу у вигляді нематеріального потенціалу суспільства. Проте, людський капітал є первинним поняттям стосовно інтелектуального, в свою чергу останній виділяють як різновид людського капіталу.
Література
1. Буров О. Людський чиннику формуванні інтелектуального капіталу.
2. Головінов ОМ. Людський капітал в системі виробничих відносин // Дон. держ. унт екон. і торг. ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк. – 2004. – 161 с.
3. Демин П. Человеческий капитал как фактор европейской экономической интеграции Республики Беларусь.
4. Кендюхов А. В. Интеллектуальный капитал как новая экономическая категория // Економіка промисловості. – 2002. – № 3. – С. 129–133.
5. Комаров И. Интеллектуальный капитализм // Персонал. – 2000. – № 5. – С. 54–62.



Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.

268
Державне казначейство України як інститут ринкової
економіки
Катерина Дегтяр

Для розв'язання стратегічних завдань, виконання своїх функцій та завдань держава повинна мати достатньо ресурсів, тому вона створює відповідні фінансові структури. Залежно від обставин історичного розвитку, державного устрою, традицій і культури різних державці структури називають по-різному: казна, “казначейство”, скарбниця тощо. Основне їх призначення – зберігання матеріальних цінностей і фінансових ресурсів держави. Термін "казначейство" походить від поняття казна, що в перекладі з англійської означає скарб або цінність. Скарбом можна вважати блага, які вданий час складають найвищі приватні чи суспільні цінності. У різні історичні епохи були свої цінності. Наприклад, найбільшим скарбом Стародавнього Китаю вважався шовк, дорогий порцеляновий посуд. Перше письмове тлумачення казни дав древньоіндійський мислитель
Каутілья у трактаті про науку політики та управління державою
“Артхашастра” (І ст. до не. – ІІ–ІІІ ст. не, де зазначалося, що казна – це багатство держави, до якого належить, крім детально перерахованих доходів, золото, коштовне каміння й метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. Саме військо і казна є найважливішими інструментами в руках держави, тому вони мають бути під безпосереднім контролем її керівника [1, С. 126]. Сучасне казначейство має глибокі історичні корені свого зародження, становлення та розвитку. Свої витоки бере з глибокої сивини – коли зароджувались перші держави стародавнього Сходу. Для утримання війська, захисту інтересів держави та своїх власних інтересів царі створювали державний скарб.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал