Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет




Сторінка27/34
Дата конвертації02.12.2016
Розмір5.09 Kb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   34

за підсумками 2006 р. стала Кіровоградська область. При помірному рівні потенціалу вона має найвищі соціально- демографічні, фінансовій економічні ризики. Область перебуває в самому центрі України, однак відсутність великих місті промислових гігантів, а також часті скарги інвесторів на поганий інвестиційний клімат забезпечили їй останній рядок у нашому рейтингу. Крім того, найважливішою проблемою Кіровоградщини є слаборозвинена інфраструктура, зокрема, транспорт. Таким чином, проведений аналіз показує наявність суттєвих диспропорцій в економічному і соціальному розвитку регіонів. Незважаючи на позитивну динаміку коефіцієнта варіації по всіх показниках, дисбалансу розвитку регіонів залишається істотним. Значні міжрегіональні диспропорції зумовлені, зокрема, недосконалістю механізмів державного регулювання розвитку регіонів. Тому набуває актуальності розроблення напрямів державного регулювання розвитку депресивних територій, націлених на вирівнювання відмінностей у соціальному та економічному розвитку регіонів. В умовах значних соціально-економічних диспропорцій розвитку регіонів державна регіональна політика повинна бути спрямована на згладжування нерівномірностей у розвитку територій України шляхом диференційованого підходу до регіонів (з використанням вагових коефіцієнтів регіонального розвитку) і мати наметі розподіл фінансової підтримки відрахування коштів від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів запровадження системи державної компенсації процентів за кредитами під інвестиційні проекти запровадження системи пільгового оподаткування інвестиційної діяльності стратегічне планування розвитку регіонів тощо [2, 3].
Література
1. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України Навчальний посібник / За ред. Л.Г. Чернюка. – К, 2006. – 728 с.
2. Духненко В, Шапран В, Шапран И. Кто чего стоит? // Эксперт Украина. – 2006. –
№ 7. – 20–26 февраля. – С. 70–77.
3. Закон України Про стимулювання розвитку регіонів // http:// www.rada.gov.ua


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
241
Підлітковий суїцид психопатологічна чи соціальна
фатальність сьогодення
Петро Рендюк, Анна Маслова, Світлана Донець

Скрипаль – іронія,
Смичком леза
Торкнеться струн твого сухожилля
Хай простір наповниться
Червоним розквітом
Мелодії твого єства

[4, С.559].

Протягом грудня 2007 року в Полтавській області загинуло двоє 15- річних школярів, а річна учениця технікуму намагалася покінчити життя самогубством, вистрибнувши з го поверху.
8 підліткових суїцидів за рік, і чотири з них за два тижні – невипадковість. Адже половина суїцидальних дітей – із благополучних родин. За словами психологів, правоохоронців, причинами таких вчинків є як недостача батьківської уваги, такі надмірна опіка підлітків. Впливають також ЗМІ, пропаганда насильства, широке його поширення у комп’ютерних іграх. Спеціалісти все більше схиляються також до версії впливу на підлітків нової екстремальної молодіжної організації „ЭМО” із атрибутикою, де переважають рожевій чорні кольори, наклейки з черепів і сповідується тематика самогубства, кровопускання і якнайшвидшого переходу до життя у потойбічному світі [9]. Життя слід прожити до кінця, – саме так відреагувала на самогубство відомої поетеси Марини Цветаєвої її сестра Анастасія, яка мужньо пройшла свій життєвий річний шлях до останнього кінця. Можливо їй допомогла віра у Бога. Адже християнська мораль засуджує самогубців як нечистих мерців. Їм приписували поганий вплив на живих і ховали далеко від цвинтаря, застосовуючи при цьому марновірні прийоми знешкодження мерця щоб не дати йому можливості встати і нашкодити живим, труп пробивали осиковим кілком, тому що вірили у надприродну силу пересуватись навіть після смерті. Пішло у небуття подібне ставлення до самогубців. Розвився новий науковий напрям медицини – суїцидологія. А у більшості розвинених країн спостерігається постійна тенденція до збільшення суїцидальних спроб. Україна належить додержав з великим рівнем такої активності. За останні 10 років рівень самогубств збільшився майже вдвічі. Він дещо нижчий у західних областях (20 на 100 тис. населення, але вищий (до 44) у розвинених промислових районах) [3, С. 29]. Що могло таке статися у суспільстві, щоб зламався відтворений природою віковий найнадійніший страховий механізм, наймогутніший для


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
всіх живих організмів інстинкт – інстинкт самозбереження Питання важке, складне і виходить далеко за межі біології, медицини, психології й зачіпає всі сторони нашого сьогоденного соціального буття. Ставлення до самогубців було і залишається складним. Хтось бачить у їх відчайдушному кроці тільки прояв прихованої хвороби, хтось – гріховну малодушність, або, навпаки – силу духу. Але це тоді, коли йдеться про дорослих, що свідомо вирішили піти з цього світу і тому несуть за свій вибір повну відповідальність. Аякже бути з дітьми Невже їх особистість, яка ледь визначилась, здатна піднятися до високих соціальних, чи глибинних філософських узагальнень, щоб дійти до висновку про нікчемність земного буття Самогубство, на думку вчених, є явищем і антропологічним, і соціальним. Найвидатніші уми людства завжди задумувалися над даним явищем. Всі вони зійшлися на думці, що причини суїцидальної поведінки є дуже складні, багатогранні. Їх можна шукати у всіх сферах життя людини. На початках ХХ ст. З. Фрейд створив психологічну теорію суїциду, згідно якої всі суїциди мають в своїй основі три причини помста, ненависть (бажання вбити, депресія, безвихідь (бажання вмерти, почуття провини (бажання бути вбитим. Більшість вчених, соціологів, вважають, що суттєво на рейтинг суїциду впливають життєві цінності, соціальна структура (стратифікація) суспільства. Е. Дюркгейм – видатний французький соціолог, довів, що рейтинг самогубства тісно пов’язаний з соціальною інтеграцією людини із групою, що ризик самогубств зростає, коли людина відчуває нестачу соціальних відносин, особливо коли така проблема стає перед нею раптово втрата роботи, друзів, близьких. Самітність, – знаходимо у Е.М. Ремарк, – без всіляких ілюзій – це вже ступінь, за якою слідують відчай та самогубство [7, С. 123]. Психологи зазначають наступні основні мотиви суїцидальної поведінки переживання образи, самотності, відчуженості, неможливості бути зрозумілим іншими реальна чи уявна втрата батьківської любові, кохання без взаємності, ревнощі переживання пов’язані зі смертю одного з батьків, розлучення батьків почуття провини, сорому, образи, незадоволення собою страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням страх перед покаранням любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність почуття помсти, погроз, шантажу бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття співчуття або наслідування прикладу приятелів, героїв книг, фільмів (ефект Вертера”) [8, С. 60]. У підлітковому віці дитина раптом дорослішає, виникає гостра потреба в самотності, незалежності, їй вже частіше треба побути наодинці, щоб розібратися у своїх проблемах. Стає тривожнішою, агресивною, запальною, похмурою. В той час підліток жагуче бажає спілкування, але спілкування за вибором. Звідси велика проблема в інтимній дружбі, коли комусь можна цілком довіритись, поділитися своїми успіхами і невдачами.


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
243
В силу свого психопатологічного характеру підлітковий вік не знає середини, тільки крайності – нездара або геній, ніхто або Бог. Причому ці відчуття можуть змінюватися кілька разів на день. Багатьом здається, що вони не доживуть ідо тридцяти. Звідси жага що-небудь зробити, залишити після себе слід. Саме у цей період молоді захоплюються спортом, пишуть верші, складають пісні, що допомагає їм боротися зі страхами. І разом з тим – їх тягне до смерті. З. Фрейд називав останній потяг Танатос і вважав, що він, поряд з потягом до життя (Ерос, є уродженим у кожної людини. Під ним розуміється і жорстокість, агресивність, а також вбивства та самогубства. Сварки з батьками, проблеми в школі. Підліток не відчуває підтримки і це розцінюється як зрадництво. В уявленні підлітка все це можна розв’язати лише самогубством. Місія батьків, педагогів, лікарів не залишати його наодинці з цим вибором. Серед порад, які надаються всім, хто має справу з дітьми 12–14 років, виділяються у спеціальній літературі наступні поважати їх позицію, не нав’язувати свою думку, давати свободу (не відсутність заборона діяти шляхом доказів, ставитися до них як до рівних [6, С. 45]. Слід пам’ятати, що часто вирішальну роль вжитті підлітка відіграє не група, не музика, а старший другу психології Значущий Дорослий. Ним може стати шкільний учитель, тренер, курівник гуртка. Як правило, такій людині дитина цілком довіряє, від неї немає жодних таємниць, аж до інтимних, з нею молодій людині спокійно, і найголовніше, вона є для неї і союзник, і наставник, і ідеал. Якщо ужитті підлітка з’являється така людина, то у нього є більше шансів відбутися ужитті, позбавитися негативних рис особистості і трагедійних планів на майбутнє. Таким чином, на наш погляд, проблема утому числі і підліткового самогубства пов’язана в основному із соціально-економічними, психологічними чинниками, з економічною кризою, безробіттям, ризою сім’ї”, відкиданням батьківського досвіду як зразка для наслідування, зруйнованими ідеалами, втраченими кумирами, зневажанням інтересів дітей з раннього віку. Хтось вчасно не зреагував, не допоміг, не зарадив добрим словом, не зазирнув удушу й не спитав – що в тебе болить На жаль, діти нерідко залишаються наодинці зі своїми проблемами. Тому важливо навчити їх захищатися від зла. І педагоги, і близькі, рідні повинні постійно вселяти дітям впевненість у собі. Як свідчать дослідження, серед тих, хто має намір суїциду до 75% в той чи інший спосіб розкривають свої жахливі наміри, вони шукають можливості висловитися і бути вислуханим [9]. А хто це помічає серед вчителів, лікарів, членів сім’ї? Найбільш типовими помилками сімейного виховання є дефіцит позитивного спілкування батьків с підлітками відсутність у дорослих стійких власних моральних установок, що не сприяє формуванню у дитини


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
моральних звичок незнання і нерозуміння батьками внутрішнього світу своєї дитини недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка [5, С. 36]. Тому увага, участь сім’ї у догляді за дітьми, особливо за підлітками, в кризових ситуаціях, в реабілітаційний період визнана в усьому світі як головний чинник систематичної допомоги їм і попередження негативних суїцидальних устремлінь. Через поширення самогубств серед молоді актуалізується необхідність науково обґрунтованої профілактичної програми, підвищення рівня обізнаності, втому числі шкільних працівників, з основами профілактики самогубству підлітків для забезпечення кваліфікованої допомоги [2, С. 53]. Також актуальною залишається проблема удосконалення діяльності ЗМІ, створення суспільного телебачення як однієї із головних умов вирішення втому числі і розглянутих проблем [1]. А головне, потрібно завжди пам’ятати і використовувати у зв’язку з цим важливу китайську мудрість Слід вмирати молодим у глибокій старості. Це зовсім не те, що зараз за незрозумілою модою і слідуванням фарсу молодь бездумно на своєму одязі набиває Жити швидко, помирати молодим [4, С. 398]. Так недалеко й до суїциду.
Література
1. Бугера О. Умови злочинності неповнолітніх // Право України. – 2007. – № 12.
2. Вашека Т. Профілактика самогубства серед підлітків // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 4.
3. Влазнєва Б. Життя слід прожити до кінця // Будьмо здорові. – 2006. – № 7.
4. Жадан С.В. Капітал. – Харків Фоліо, 2006.
5. Ковальчук М. Основні причини правопорушень підлітків у сучасний період // Рідна школа. – 2007. – № 7–8.
6. Комаров Р. Фатальна дистанція перехідного віку // Відкритий урок. – 2008. – № 1.
7. Ремарк Э.М. Три товарища. Собр. соч. в 5 томах. Т. 3. – М, 1993.
8. Скаковська Л. Практичному психологу про суїцид // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 4.
9. Скобельський Д. Діти – самогубці // Голос України. – 15 лютого 2008 р.
10. Солодовник О. У Полтавській області молодіжна організація штовхає підлітків на самогубство // Вечірня Полтава. – 20 грудня 2007 р.

Особливості застосування системно-праксеологічної
моделі конкурентоспроможності нарівні регіонів
Сергій Гермашевський
Системно-праксеологічний підхід до дослідження економічних явищі процесів розглянемо у концепції конкурентоспроможності економічних систем, яка дедалі активніше пропонується в сучасних зарубіжних і


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
245
вітчизняних наукових працях. Гносеологічний бік конкурентоспроможності пов’язується не тільки із внутрішнім, ай із зовнішнім поглядом на ринкову систему. Контури нового парадигмального зрушення убік реалістичної моделі конкурентоспроможності сьогодні стають дедалі чіткішими, і пов’язані вони саме з відродженням системної методології дослідження. Її порівняльну характеристику наведено на рисунку 1. Подані методологічні підходи мають принципові відмінності, які визначають головний напрям (русло) теорії конкурентоспроможності та структуру дослідницького процесу. Якщо процесна методологія спрямовує теорію конкурентоспроможності в русло дослідження внутрішніх поведінкових процесів, то системна методологія розширює горизонт дослідження до системної морфології ринку – до закономірностей його функціонування як гомеостатичної системи (див. Рис. При цьому дослідницький процес здійснюється за схемою від елемента до цілого, що є характерним для неокласичного підходу, а за схемою від цілого до елемента [4, С. 26].
Рисунок 1

Методологічні основи теорії конкурентоспроможності



Процесна методологія Системна методологія

Загальна теорія процесів Загальна теорія систем

Теорія конкуренції як процесу Системна морфологія ринку



Процесна (поведінкова) модель конкурентоспроможності
Системно-праксеологічна модель конкурентоспроможності


конкурентоспроможність
Поведінково- результативна парадигма
Системна парадигма У системній методології дослідження конкурентоспроможності центром уваги є не принципи конкуренції та методи досягнення конкурентних перевагу ринкових структурах, а розгорнута в часі та просторі динамічна модель системи економічного розвитку, що відображає її як сукупність підсистем виробництва, розподілу, обміну і споживання і як гомеостатичний живий організм, виживання якого пов’язане з відтворенням континууму результатів – неподільного потоку їх формування, відновлення і збалансування. Системна методологія детермінує процеси формування, руху та відтворення результативних потоків в економічних системах як
предмет
теорії
конкурентоспроможності [5, С. 292].


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
За системною методологією, проблема результативності економічної діяльності в усій її гостроті виникає за межами власне виробничої системи – тоді, коли будь-яка економічна система (підприємство, галузь, регіон, економіка країни в цілому) змушена виходити у зовнішній простір з метою збуту кінцевих результатів діяльності (товарів, послуг. Умови відтворення системи в цій ситуації визначаються перехідною функцією вихідних результатів – їх вхідним значенням для інших систем. Термін вихідні результати стосуються системи, відповідно, як суб’єкта виробництва і суб’єкта взаємодії, що є відображенням соціогенезу економічної діяльності в умовах її ринкової організації. Як праксеологічна реальність, конкурентоспроможність не є іманентною характеристикою економічних систем. В історичній ретроспективі це онтологічне утворення, яке набуває змісту конкурентоспроможності в умовах, коли соціальним механізмом організації економічного розвитку стають ринок та конкуренція [1, С. 451]. Використання системно-праксеологічного підходу дає змогу сформулювати сутнісне визначення конкурентоспроможності, а саме
конкурентоспроможність – це інтегрована властивість економічної
системи, яка зумовлює реалізацію мети та досягнення результатів
функціонування, необхідних і достатніх для активного позиціювання
системи в конкурентному ринковому просторі.
Наявність конкурентоспроможності є передумовою, з одного боку, реалізації мети виробничої системи, аз іншого – зняття внутрішньої суперечності в ринковій системі між індивідуальним механізмом формування результативних потоків і системним механізмом їх збалансування та підтримки гомеостазу. Як економічна система ринок може функціонувати лише за наявності конкуренції та конкурентоспроможних учасників, тобто суб’єктом ринку може бути лише конкурентоспроможний суб’єкт. Конкурентоспроможність – норма або спосіб буття ринкових агентів і водночас імператив функціонування ринку як системи. Системна роль конкурентоспроможності визначається її причинними зв’язками з результативними параметрами та вихідними процесами в ринковій системі [2, С. 311].
Системно-праксеологічний концепт конкурентоспроможності дозволяє визначити імовірну структуру теорії конкурентоспроможності як інтегровану сукупність трьох взаємозв’язків рівнів знань, зміст яких відбиває логіку та особливості соціогенезу економічного розвитку.
Перший рівень

теорії конкурентоспроможності охоплює аналіз системи економічного розвитку з внутрішніми та зовнішніми її цілями, виживання якої здійснюється через взаємодію із зовнішнім середовищем. У сучасній економічній науці цей аналіз надають теорії економічного зростання, суспільного поділу праці, організаційних система також теорії глобалізації, постіндустріального суспільства тощо.


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
247
Другий рівень теорії конкурентоспроможності включає питання інституціональних та системно-праксеологічних основ ринкової організації економічного розвитку на базі системогенетичної парадигми походження та функціонування ринку. Розробка цих основ має ґрунтуватися на використанні фундаментальних положень системології, праксеології, теорії економічної динаміки, теорії системних переходів тощо.
Третій рівень теорії конкурентоспроможності містить аналіз конкретних форм прояву конкурентоспроможності нарівні її фенотипу та історично зумовлених просторово-темпоральних конфігурацій розвитку. Теоретичною основою цього аналізу слугують положення теорії конкуренції, конкурентних переваг, галузевих ринкових структур тощо [3, С. 216]. Наведений предметно-методологічний ракурс теорії конкурентоспроможності не є вичерпним. Але він дозволяє по-новому осмислити природу і сутність конкурентоспроможності як наукового поняття і подати теорію конкурентоспроможності в концептуально новому її об’єкт- предметному оформленні та методологічним апаратом дослідження.
Література:
1. Богданов А.А. Тектология. – М Экономика, 1999. – 655 с.
2. Економічнa енциклопедія. Утрьох томах. Т. 3. – К Академія, 2002. – С. 514.
3. Котарбинский Т.М. Трактат о хорошей работе. – М Наука, 1990. – 216 с.
4. Піддубна ЛІ, Піддубна А.І. Конкурентоспроможність у новій системі координат // Науковий журнал. Економіка розвитку. ХДЕУ.– 2006. – № 2. – С. 26.
5. Слуцкий Е.Е. Доклад о формально-праксеологическом основании экономики //
Философия хазяйства. Альманах Центра общественных науки экономического факультета МГУ имени М.В. Ломоносова. – 2000. – № 3. – С. 292–304.

Соціальна відповідальність підприємництва
Олена Годзь
На першому місці серед сукупності особистих якостей наших бізнесменів міцно тримається професійна безкультурність. Багато хто значно більш дбає про власну кишеню, ніж про власну репутацію. Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності. Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату, не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства. Можна виділити передумови дотримання високої культури підприємництва наявність позитивних прикладів забезпечення молоді можливості ознайомлення з основами бізнесової діяльності, її привабливості і корисністю для всіх верств населення у період професійного навчання організація системи навчання, яка б сприяла розвитку підприємницьких нахилів протягом усього періоді формування особистості. Професійна репутація підприємця створюється роками, її нелегко набути, але втратити можна миттєво. Підприємець з високим рівнем культури має пам’ятати і виконувати певні правила
- у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів
- постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому
- використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування
- гарантувати клієнту повне задоволення його потреб
- реалізувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу. Соціальна відповідальність охоплює широкий спектр питань ділової етики. У кожній галузі чи сфері підприємницької діяльності існують свої правила поведінки, але майже у всіх конкретних випадках вони базуються на чесності та дотримання законів забезпечені високої якості й технічного рівня продукції забезпечення безпеки праці чесних і порядних відносин з постачальниками, клієнтами, партнерами по бізнесовій справі. Сучасна підприємницька діяльність повинна викликати повагу і може ефективно здійснюватись і розвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, ай соціально-духовного та політичного характеру. Підприємницька діяльність значною мірою регулюється комплексом норм законодавства (трудового, господарського тощо. Проте далеко не всі норми можуть бути сформульовані. У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесменами, створення особливої атмосфери довіри, чесності, порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання законів і традицій, тобто тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття етика підприємництва. Існує два підходи розуміння соціальної відповідальності підприємництва.
Перший.

Підприємництво вважається соціально-відповідальним, якщо воно, не порушуючи законів і норм державного регулювання, збільшує прибуток, тобто досягає запланованих економічних цілей.
Другий.

Підприємець в доповнення до економічної відповідальності повинен враховувати людські і соціальні аспекти впливу свого бізнесу на працівників, партнерів, споживачів, і також, вносити позитивний внесок у рішення суспільних проблем. Тобто, суспільство чекає відросту

Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
249
підприємництва не тільки високих економічних результатів, ай суттєвих досягнень з точки зору соціальних цілей. Підприємництво повинно бути націлене на досягнення прибутку за умов дотримання правил гри у відкритій конкурентній боротьбі без обману і шахрайства, а також активно діяти у таких сферах як охорона здоров'я, суспільна безпека, захист прав споживачів тощо. Це означає, що бізнес повинен бути соціально відповідальним. Важливо зрозуміти різницю між соціальною і юридичною відповідальністю. Так, під юридичною відповідальністю розуміється виконання законів і нормативних актів державного регулювання, які визначають, що може і чого не може робити підприємець. Існують сотні законів, правилі нормативів, що обмежують, наприклад, наявність у суміші тих чи інших речовин, виключають дискримінацію при прийнятті на роботу, забезпечують дотримання техніки безпеки і санітарної гігієни. Підприємці, що виконують зазначені закони, правила, норми, поводять себе юридично відповідально, хоча це не означає, що і соціально відповідально.
Соціальна відповідальність


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал