Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет




Сторінка26/34
Дата конвертації02.12.2016
Розмір5.09 Kb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   34

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
концепції щодо України. Розв’язання суперечностей буде залежати від того, який результат боротьби в інших секторах життя суспільства, і особливо від реконструкції відносин власності так, що вона дійсно стала важливим стимулом трудової діяльності і раціональної організації виробництва. По-друге, розв’язання суперечностей геополітичних орієнтацій залежить від суб’єктивного критерію, який би уможливив примирення прихильників протилежних концепцій Україна мусить бути із Заходом чи з Росією. Річне в ідеологічних уподобаннях, а втому, що головним критерієм, який би визначав дії України стосовно Заходу чи Сходу – є об’єктивні інтереси України. А вони мають місце яку західноєвропейському, такі євразійському просторі.
Література
1. Винниченко В. Відродження нації У х ч. – Київ, Відень Дзвін, 1920. – 535 с.
2. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть – Київ, 1991. – 240 с.
3. Державна політика аналіз та механізм її впровадження в Україні Навч. посібник / За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В.Тертички. – К УАДУ, 2000. – 232 с.
4. Лисяк-Рудницький. Історичні есе У х тт. – К, 1994. – Т 1. – 540 с.
5. Мадіссон ВВ, Шахов В.А. Сучасна українська геополітика Навч. посібник. – К Либідь, 2003. – 176 с.

Сучасний стані прогнози розвитку соціально-
екологічної кризи глобальної економіки
Леонід Кушнір, Людмила Кушнір

Соціально-екологічна криза, що нині охопила людство, стає чимдалі очевиднішою. Депресії, наркотики, розпад сім'ї, тероризм, некерованість суспільних систем, екологічні катастрофи, загроза застосування ядерної зброї вже стали майже звичним явищем. Глобальні зміни відбуваються в оточуючому природному середовищі. Вони являються прямим наслідком господарської діяльності людства й можуть свідчити про принципову його неготовність справитися не тільки з ураганами та землетрусами, алей з наслідками власного господарювання. Тому сьогодні людство все частіше задається питанням що ж буде далі Чи зможе воно справитися з шквалом нових проблемі викликів Чи буде знайдений шлях не тільки виживання, але і подальшого розвитку Чи зможе наука своєчасно дати відповіді на всі ці питання І найголовніше питання – якими будуть місце і роль особи в наступаючій глобалізованій
економіці? Власне, саме цьому аспекту розвитку глобальної економіки і присвячений даний стислий огляд. У сучасному світі досягнення високого рівня матеріального добробуту вимагає від працівника високого рівня спеціалізації. І заради


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
233
того, щоб стати високооплачуваним фахівцем, він вимушений багато від чого відмовлятися. Але головна проблема полягає в іншому. На жаль, нині все більш типовою є ситуація, коли з тих, або інших причин підвищення компетентності людини до рівня, необхідного для самостійного прийняття рішень стає просто неможливим. Сьогодні це стосується вжене тільки виконавця, а навіть менеджера всередині фірми, роль якого дедалі частіше зводиться лише до своєчасного і точного виконання своїх функціональних обов'язків, установлених менеджером більш високої ланки. При цьому внутрішні правила (корпоративна етика тощо) дедалі частіше вимагають майже повної відмови людини від свого індивідуального Яна користь Я колективного, тобто, на користь отримання позитивного групового результату, який все більше розуміється як продаж продукту діяльності на ринку. Якщо ж в таких умовах індивід стає неспроможним прийняти як нормальне явище свою всезростаючу залежність від начальника на роботі тане в силах знайти прийнятного рішення для психологічних проблем, породжених побутом і родиною, то він стає приреченим на розвиток депресивного синдрому. Сьогодні депресія розповсюджується по світу подібно до епідемії грипу. Так, заданими Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ, оголошеними на її й сесії, депресія нині вийшла на перше місце серед причин непояви на роботі, на друге – серед хвороб, що призводять до втрати працездатності. Якщо не буде вжито відповідних заходів, то до
2020 року депресія паралізує економічне життя як розвинених, такі країн, що розвиваються. Тільки економіці США вона завдає щорічних збитків на суму в 53 млрд. дол., 290 млн. дол. з яких – це вартість втрачених робочих днів, психотерапевтичної допомоги та зниження працездатності. Згідно даних Американської психіатричної асоціації, депресією страждає 15 млн. осіб. Інші дослідження оцінюють поширеність депресивних розладів у США набагато вище – більше 26% серед жінок і 12% серед чоловіків [1]. Далеко не краща ситуація склалася нині і в Європі. Згідно зданими, опублікованими Єврокомісією в Зеленій книзі („Gruenbuch”), щорічно різні депресії стають причиною самогубств 58 000 жителів Європейського Союзу, розладом психіки страждають більше тридцяти відсотків його громадян. За деякими оцінками, кількість хворих на депресію в Росії збільшується на 3–5% щорічно. На сьогоднішній день до чотирьох п'ятих населення Росії перенесли депресії різної тяжкості [2]. Із 58 млн. випадків смерті з усіх причин, які прогнозуються експертами Всесвітньої організації охорони здоров’я найближчим часом, 35 млн. летальних результатів стануть прямим наслідком хронічних захворювань. Це вдвічі перевищить кількість смертей зароків від всіх інфекційних хвороб (включаючи ВІЛ-
інфекцію, малярію, туберкульоз, разом узятих. Очікується, що перші чотири місця займуть серцево-судинні захворювання, рака також хронічні респіраторні захворювання і діабет. 80% смертей від хронічних хвороб


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
припаде на слаборозвинені країни, де проживає основна частина населення Землі. До цього розряду віднесено і Російську Федерацію, яка, за оцінками експертів, протягом 2005–2015 рр. недоотримає до національного бюджету біля 300 млрд. дол. із-за передчасної смертності від інфарктів, інсультів і ускладнень діабету. Ще більші збитки – близько 558 млрд. дол. – матиме тільки економіка Китаю [3]. Нині в геометричній прогресії поширюється проблема наркотизації населення, особливо молоді, жорстокого поводження з однокласниками і вчителями, залучення до проституції й багатьох інших видів протиправної діяльності. Експерти вважають, що якщо 7% населення країни споживають наркотики, то така країна гине безповоротно. У наркотичну залежність потрапляють представники практично всіх соціальних шарів суспільства. Співвідношення чоловіків і жінок серед них 3:1. Так, наприклад, у Росії число жінок, які вживають токсичні засоби, за останнє десятиріччя зросло в 7 разів. Кількість випадкових споживачів досягає у великих містах 28% Москва. Частка споживачів наркотиків серед підприємців сягає 30%, робітників і безробітних – по 17, учнівської молоді та студентів – 14% [4]. Величезною проблемою для густонаселених регіонів світу стали забруднення повітря й утилізація сміття. Так, наприклад, лише жителі
Нью-Йорка викидають вдень у цілому близько 24 тис. т різних предметів, що містять ртуть із батарей, фосфоро-карбонати з флуоресцентних ламп, токсичні хімікати з побутових розчинників та фарб тощо. Навіть просте захоронення відходів є досить дорогим заходом, і неважливо, який спосіб обирає для цього держава – закопує їх, спалює чи переробляє. Уданий часу розвинених країнах близько 50% всіх відходів спалюються. Багато країн проводять поховання відходів у морських глибинах, особливо часто в такий спосіб утилізують пусту гірську породу, буровий шлак, відходи промисловості, будівельне сміття, вибухові та хімічні речовини, а також радіоактивні відходи. Так заданими ООН, щорічно у Світовий океан потрапляє 50 тис. т пестицидів, 5 тис. т ртуті, 10 млн. т нафти і безліч інших забруднювачів [5]. Трапляється, що іноземні компанії пропонують безкоштовно побудувати в країнах, що розвиваються заводи з переробки небезпечних відходів за умови, якщо на них перероблятиметься і певна кількість зарубіжних відходів. Проте відомо, що деякі відходи, які самі по собі не є токсичними, при переробці стають отруйними. Так, наприклад, лише при спалюванні нешкідливих хлоромістких пластиків утворюються високотоксичні поліхлоровані біфеніли, діоксини, фурани й інші шкідливі сполуки. Згідно доповіді Американського федерального океанографічного й атмосферного агентства, вміст в атмосфері Землі промислових газів, що викликають парниковий ефект, за період 1990–2004 рр. збільшився на 20%. Накопичувані в земній атмосфері шкідливі гази сприяють поступовому підвищенню температури на поверхні земної кулі. Так, лише за минуле століття середня температура повітря збільшилася на С. А підвищення


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
235
середньої температури на Сяк уважають науковці, викличе величезні змінив кліматі Землі, і сучасні цунамі, засухи і повені – тільки перші ластівки майбутньої трагедії [6]. З 1978 р. учені відзначають скорочення площі крижаного покриву в Арктиці. Раніше на момент сезонного мінімуму у вересні крижані поля покривали там приблизно 7 млн. км. Проте у вересні 2002 р. ця ділянка виявилася на 16% меншою своїх звичних розмірів. Ситуація продовжує погіршуватися. Починаючи із зими 2004–2005 рр. вперше за всю історію спостережень не відбулося природного відновлення криги у її попередніх межах. Арктична крига утворює потужний покрив над товщею морської води, захищаючи її від холоду. Крига відбиває до 80% світла, що надходить до поверхні Землі, а поверхня моря, позбавлена крижаного покриву, поглинає велику частину сонячного тепла. Потепління моря, у свою чергу, призводить до танення криги. Створені комп’ютерні моделі дозволили вченим зробити висновок проте, щодо літа 2070 р. в Арктиці розтане вся крига. Це призведе до підвищення рівня Світового океану, відповідно до підтоплення прибережної зони і попадання забруднюючих речовину воду, загибелі морських біоценозів, не кажучи вже про збитки, нанесені економіці, історичним і культурним цінностям [7]. Паризька міжнародна рада з питань науки (ICS), одна з найстаріших некомерційних і недержавних організацій, заявила, що останнім часом на десятиріччя припадає до 2,8 тис. природних катастроф, наслідки яких тільки в 2004 р. обійшлися урядам потерпілих країн в 140 млрд. дол. Зрозуміло, що страждання мільйонів людей від тих проявів соціально-екологічної кризи глобальної економіки, які виражаються у хворобах, страхуй невпевненості у завтрашньому дні, підрахункам не піддається [8]. Що ж очікує суспільство в новому столітті і, що з цього приводу говорить наука Поки що наша діюча система наукових знань покликана забезпечувати підтримку сучасній етиці й стратегії життя. Традиційне західне та сучасне вітчизняне суспільство пропагандує особистий успіх. Уявляється абсолютно природним створювати краще майбутнє для себе й близької тобі групи людей за рахунок інших. Громаді постійно нав’язують думку проте, що добробут індивіда напряму залежить від матеріальних засобів – особистого доходу і власності, зростання валового національного продукту і т.п. Хочеться вірити, що сучасна наука віднайде нові ефективні форми мислення й господарської діяльності, здатні вирішувати більшість гострих проблем сьогодення, навчиться боротися з важкими недугами, допоможе урядам ліквідувати голоді бідність, дозволить понизити об'єми промислових викидів і замінить руйнівне викопне паливо відновлюваними екологічно чистими джерелами енергії. Задача нинішнього покоління – зробити так, щоб світу ст. став безпечнішим. Хочеться вірити, що час для цього ще є.



Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.

236
Література
1. Вахромов Е.Е., Ашер Т. Психологический кризис нашего времени / Глобальные проблемы человечества. Междисциплинарный научно-практический сборник. – М
Изд-во МГУ, 2006. – С. 19–26.
2. Лайман М. Выступление нам Всемирном Духовном Форуме “Сотрудничество в области сознания” в городе Ароса (Швейцария), 23 января 2006 года / http://www.kabbalah.info/arosa
3. Доклад ВОЗ. Предотвращение хронических болезней: жизненно важное вложение средств / www.who.int/ru
4.
Пищулин Н.П., Пищулин С.Н. Наркомания среди несовершеннолетних в оценках общественности. Официальный сервер правительства Москвы / www.mos.ru
5. Официальний сайт ООН в России / www.un.org/russian/
6. http://www.podrobnosti.ua/technologies/nature/2005/09/28/247253.html
7. http://www.utro.ru/articles/2005/09/16/477772.shtml
8. Маркина Н. Экологам придется учить психологию. Научный проект газеты
“Известия” / http://www.inauka.ru/ecology/article54590.html

Українська культура що знає про нас світ
Тетяна Непокупна, Віталій Даниленко
Відомий сучасний культуролог Гончаренко М.В. зазначає, що про високу історичну зрілість і міжнародне значення будь-якої національної культури, можна говорити тоді, коли вона тісно і дійово включена в міжнародний культурний процес, коли її духовні цінності ефективно діють на міжнародній арені, а її творчі сили беруть активну участь у культурному житті світу [1, С. 148]. Ця теза дає можливість зрозуміти виняткову актуальність проблеми української культури. Істинний, непідробний інтерес до культури України зник ще на початку ХХ століття, коли країну поглинув комуністичний монстр під назвою Радянський Союз. До цього моменту наша культура викликала справжній захвату іноземців, нею цікавились, її вивчали. Й.-Г. Гердер ще у 1769 р. писав Україна стане новою Грецією… Виникне цивілізована нація. Дух цей полонить усю Європу і змусить її служити тому ж духовному началу… Усе це попереду, усе це повинно колись здійснитися, – але як, коли, завдяки кому [2, С. 333]. Перший крок до втілення пророцтва великого німецького філософа- гуманістами здійснили у 1991 р, коли постали як нова незалежна держава. А щодалі Україна нестала новою Грецією, не полонила Європу (а якщо й полонила, то тільки полчищами вітчизняних остарбайтерів). Замість того, щоб вступити в стадію всебічного соціально-культурного підйому, нас поглинула криза економіки, політики, насамкінець глибока криза нації, що проявилась у нівелюванні суспільної цінності сім’ї, руйнуванні моральних засаду політиці, охороні здоров’я, освіті, бізнесі. Все вищезгадане стало


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
237
основними причинами того, що світ забув Україну, точніше не забув, а відмовився пізнати її. Тому є вкрай важливим не допустити перетворення нашої держави на забуту світом, безкультурну, дику територію в центрі Європи, куди туристи забудуть дорогу і, яка стане хрестоматійним прикладом того, як непотрібно вести державне будівництво. В останні роки маємо дещо оптимістичні результати щодо поширення нашої культури у світ, хоча такі мізерні, що й оптимістичними їх назвати можна тільки з великою натяжкою. Насамперед вони пов’язані з перемогами нарізних форумах наших молодих режисерів ігрового кіно Г. Томенко, Тигр О. Санін, Мамай, документалістів (І. Стрембіцький, Подорожній, аніматорів (С. Коваль, Йшов трамвай десятий номер та
ін.). Але все ж таки в кіномистецтві нас мало знають, хоча як недивно вже маємо два Оскара, технічні, які у 2006 р. Американська кіноакадемія вручила українській компанії „Фільмотехнік” за розробку новітніх засобів кінозйомок. Перемога Руслани Лижичко та виступ Андрія Данилко на Євробаченні, де образі пісня останнього викликали двозначну реакцію, дозволили заговорити про Україну у світі, зацікавитися нею. Останні роки виявили нову тенденцію у діяльності вітчизняних кінокомпаній – робота на російський ринок. Здавалося б хоч дружні росіяни знатимуть про нас більше, проте не все так просто. Північний сусід поставив жорсткі умови щодо українського кінопродукту: грати ролі повинні російські актори, виключно російською мовою та ще й за відсутності будь-якої української символіки. Хтось зауважить, що таке українське кіно краще ніж взагалі ніякого. Безперечно, однак за подібних умов стає майже неможливою поява вітчизняних Брюсів Уіллісів та Джекі Чанів, завдяки популярності яких широкий загал, в якійсь мірі, дізнається по культуру країни. Тому невідкладним завданням є створення героїв, котрі б найбільш уособлювали свою Батьківщину і водночас були цікавими для іноземного глядача. Головне, щоб нами створені герої і фільми не були затхлими копіями американських, як це часто доводиться бачити у росіян. Ми – нація з дійсно визначною історією і культурою, нам є що показати, тому непотрібно сліпо копіювати захід чи схід. Стосовно української художньої та наукової літератури закордоном, то ситуація там якщо не така сама, то ще гірша. Рідко можна зустріти інформацію про публікацію українських книжок закордоном, тим більше таких, що популяризують нашу країну. В той же час на полицях вітчизняних книгарень знаходимо літературу про будь-чию культуру, мистецтво, звичаї. Такий стан речей потрібно кардинально змінювати і найперше підтримати українське книговидавництво на державному рівні. Тому говорити про якусь знаність нашої літератури у світі не доводиться. Хоча, як грім серед ясного неба, в Інтернеті нещодавно з’явилось повідомлення, в якому говорилось, що в Хорватії вийшла наша книга. Та


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
ще й яка Серце Європи – Україна – тепер дружній хорватський народ знатиме хто в тілі Старого світу найважливіший. Будемо вважати це першою ластівкою і сподіватимемося на продовження просвітництва інших народів українською книгою. Ще одним способом інформування світу про нашу культуру є мистецькі виставки та фестивалі. Останніми роками ми досить непогано виглядаємо на великих форумах, участь в яких оплачують держава і приватні меценати. У вітчизняному владному і мистецькому просторі заговорили про створення українських культурних центрів закордоном. До речі, один уже діє в Москві і є чи неєдиним в Росії об’єктивним джерелом інформації про Україну. Також інтенсивніше почали виставлятись роботи наших митців і в Західній Європі. Наприклад, у Лондоні восени 2007 р. відбувались покази робіт харківського фотографа Бориса Михайлова і колишнього киянина, художника Алекса Коша. Британці тільки зараз почали вирізняти українське мистецтво з радянського, алей досі часто ототожнюють їх. Коротко розглянувши нинішню ситуацію й основні тенденції пропаганди української культури закордоном, напрошується сумний висновок світне знає нас, а якщо й знає, то дуже мало і часто спотворено. Тому вважаємо, щоб Україна стала рівною серед рівних уколі великих держав, необхідно докласти величезних зусиль всього народу. Кожен громадянин повинен усвідомлювати, в якій країні він живе і яка мета цієї країни як складової загальнопланетарної цивілізації. Поряд із розвитком економіки першочерговим завданням є створення культурного коридору у світ, який би став дороговказом і найкращою рекламою для нашої економіки та політики. В той час, коли українська влада нехтує питаннями розвитку культури, західні країни (в останні роки і Росія) нарощують темпи культурно-економічної експансії, намагаючись українців перетворити на роботів, позбавлених своїх традицій, використовуючи, при цьому, досягнення свого національного мистецтва. Американізація і вестернізація, наступ масової кітчевої культури призвели до майже повної окупації вітчизняного кінопрокату і телебачення. Причиною такого стану речей певною мірою вважаємо специфіку нашого сучасного менталітету байдужість до того, що відбувається за межами власної хати, незацікавленість у власній державі, нехтування своїх традицій і культури [3, С. 75–76].
Література
1. Культурологія / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів Новий Світ, 2004. – 240 c.
2. Чугуєнко М. Україна яка шокує лабіринти історії. – Харків, 2005. – 351 c.
3. Непокупна ТА, Бровко Т.В. Проблема формування соціального капіталу через призму національного менталітету // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. Т. 1. – Полтава Скайтек, 2007. – 180 с.


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
239
Соціально-економічний розвиток регіонів України
Тетяна Бровко, Наталія Хохуля
Сучасний етап становлення національної економіки потребує винайдення докорінно нових підходів до формування політики регіонального розвитку, яка б забезпечила стале економічне зростання країни у цілому. Вирішення регіональних проблем економічного і соціального розвитку набрало особливої актуальності на порозі нового тисячоліття.

Ефективний економічний розвиток забезпечує економічне зростання в регіоні, і оскільки регіон є частиною держави, це сприяє економічному зростанню в державі, підвищуючи добробут як населення території, такі держави в цілому. Тому актуальне завдання – реалізація принципу сильні регіони – сильна держава. Під регіоном треба розуміти частину території країни, відмінну від суміжних територій, з певним поєднанням природно- географічних, соціально-економічних, демографічних, національно- культурних, екологічних та інших ознак. Підставою виділення окремих регіонів, як економічних районів, є відмінності між їхніми природними умовами і ресурсами, господарськими особливостями, демографічними характеристиками тощо. Завданням економічного районування є створення теоретико- методологічного підґрунтя для цілеспрямованої територіальної організації народного господарства й обґрунтування раціонального розміщення виробництва у регіонах, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку територій і країни в цілому [1]. За результатами дослідження, що основані наданих за 2006 р, можемо зробити висновки щодо інвестиційної привабливості регіонів України.
Регіонів-лідерів

стало три – до Києва й Донецької області підтяглася Дніпропетровська. Останні дві будуть із новою енергією боротися за лідерство, оскільки, будучи індустріальним серцем України, мають величезну ресурсну базу для стійкого розвитку, високим інвестиційним потенціалом, а також більшим запасом фінансової стабільності. Київ які раніше залишиться головною фінансово-торговельною артерією країни, через яку в Україну будуть вливатися нові інвестиції. У категорію регіонів-сублідерів

увійшла тільки Луганська область. Ця група – найменш стійка. У результаті два її представники минулорічний рейтинг) – Запорізька й Дніпропетровська області – перемістилися в нові рейтингові категорії. Рівень потенціалу Запорізької області дещо знизився, чому сприяло падіння роздрібного товарообігу на 6%, експорту – на 13%, а також невеликий ріст питомої ваги збиткових підприємств.
Базисні регіони

(Харківська, Одеська, Львівська, Київська, Миколаївська, Полтавська, Запорізька області, Автономна Республіка Кримі Севастополь) які раніше є економічною основою України. У цієї


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
групи рівень інвестиційного ризикуй потенціалу середні по країні. Ця обставина не може не викликати до них підвищеного інтересу збоку потенційних інвесторів. До групи регіонів-челенджерів, у яку входять Чернігівська, Волинська, Житомирська, Вінницька, Сумська, Хмельницька, Херсонська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська й Івано-Франківська області, цього року приєдналися два колишні представники групи базисних регіонів – Черкаська й Рівненська області. Залучення в них нових інвестицій багато в чому залежить від зусиль місцевих органів влади, їхнього бажання й уміння показати приховані можливості регіонів
Регіоном-аутсайдером


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал