Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет




Сторінка15/34
Дата конвертації02.12.2016
Розмір5.09 Kb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   34

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.

126
паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) для задоволення енергетичних виробничих і невиробничих потреб країни на одиницю ВВП, то цей показник, за попередніми даними, становив для економіки України уроці кг у.п./грн. Він є у шість-десять разів більшим, ніж для розвинених країн Західної Європи [4], що лягає важким тягарем на національну економіку, тим більше в умовах її енергодефіцитності і зростаючого екологічного навантаження на довкілля. В той же час, одна лише заміна сучасними європейськими світильниками з електронними пускорегулюючими апаратами
(ПРА) четвертого покоління і енергоекономічними люмінесцентними лампами серії Т, найбільш поширених в Україні стандартних дволампових світильників з електромагнітними ПРА і лампами серії Т, зменшує викиди СО
2
в атмосферу по 1350 кг нарік на кожний світильник [2] (варто зазначити, що такі світильники з 2005 р. взагалі заборонені для використання в країнах Євросоюзу. До нових форм первинної енергії в першу чергу відносяться енергія біопалива, сонячна і геотермальна енергія, припливна, атомна, енергія вітру і енергія хвиль. На відміну від викопних палив, ці форми енергії необмежені геологічно накопиченими запасами, якщо атомну енергію розглядати разом із термоядерною. Так, на думку багатьох вчених, зараз недооцінюють значення енергії біомаси. Скажімо, якщо за рік спалюють 8 млрд. т палива, втому числі 3,5 млрд. т нафти, то щорічно наземній кулі утворюється біомаса, яка містить
220 млрд. т сухої речовини. Тому, якщо вирощувати на площі 4-5 млн. кв. км лісі використовувати деревину як джерело енергії, тонею можна було б замінити всі викопні енергоносії. Науковці вважають, щодо р. 5–8 % загального споживання первинних енергоносіїв в Україні мають покриватися за рахунок енергії з біомаси (тобто відходів людської і тваринної життєдіяльності. Для прикладу, найменшу теплоту згорання мають бідні сланці – 3,34
– 4,62 МДж/кг, молоде буре вугілля-лігніти 5,3 – 6,5 МДж/кг, сухі дрова
8,4 – 10 МДж/кг. Серед вугілля, як відомо, найбільшу питому теплоту згоряння має антрацит 32,6 – 34,8 МЖд/кг. Природний газ знаходиться нарівні антрациту. Найбільшу енергетичну ефективність серед органічного пального має мазуті нафта 43,5 – 46 МДж/кг. Питома теплота згорання уранового палива 7,4*10 7
МДж/кг, тобто приблизно у 2,5 млн. разів більше питомої теплоти згорання органічного палива. Можна привести другий приклад, що свідчить про величезну енергію, яка прихована в ядерному паливі. Для забезпечення пальним теплових електростанцій (ТЕС) потужністю 1 млн. КВт необхідно витратити приблизно 4-5 млн. тон вугілля за рік. Для запуску реактора АЕС з потужністю 1 млн. КВт необхідно завантажити в реактор приблизно 70 тон ядерного пального і


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
127
кожен рік міняти 23 тони [1]. Газі нафта закінчуються, ми можемо спостерігати значне підвищення цінна них в останні роки. Недоліками ТЕС є великі викиди вуглекислого газу, ртуті, сірки, окислів азоту, токсичних металів і радіоактивних речовин. Останнє пов’язане з тим, що зола, яка утворюється при роботі ТЕС, містить радіоактивні речовини, при цьому ТЕС утворюють більше радіоактивних відходів, ніж АЕС при тій же потужності. Перевагами ядерних енергоресурсів є найвища серед інших видів енергоресурсів по теплоутворюючій здатності, можливість широкого виробництва, відсутність споживання кисню і виділення вуглекислого газу, золи, токсичних відходів, оксидів сірки і азоту. Особливо перспективним і безпечним є, розроблений останніми роками, так званий електроядерний метод (коли сам реактор перебуває у підкритичному стані і нейтрони, необхідні для керованої ланцюгової реакції поділу ядер, вводяться в активну зону за допомогою прискорювача протонів. Проте в ядерних енергоресурсах виникає необхідність складних додаткових технологічних процесів для завантаження АЕС, утворення в паливі значної кількості радіоактивних продуктів поділу, необхідність забезпечення радіаційної безпеки, спеціальна технологія використання, складність задачі, довготривалого зберігання, використаного палива і продуктів його радіохімічних перетворень. Якщо сонячну і вітрову енергію ще потрібно освоювати в промислових масштабах, то інший вид відновлюваних енергоресурсів – гідроенергія – людьми вже використовується близько ста років. Гідроенергія в якості енергоресурсу має принципові переваги в порівнянні з вугіллям чи ядерним паливом. Її непотрібно добувати, обробляти, транспортувати, її використання не дає шкідливих відходів та викидів в атмосферу. В деяких випадках греблі гідростанцій дозволяють регулювати річний стік, вони надійні і прості в експлуатації. Порівняно з ТЕСі АЕС набагато дешевші. Вода водосховищ може використовуватися у сільському господарстві для поливу. В них можна розводити рибу. Недоліками ГЕС є затоплення значних територій родючого чорнозему, цвітіння води. Також серйозну небезпеку являють собою високі греблі при їх випадковому та умисному руйнуванні. На жаль, переважно нарівні розмов, обмежується в Україні використання енергії тепла землі. В той же час, прогнозовані ресурси геотермальних джерел тільки у Закарпатті становлять 239 тис. куб. м за добу, тепловідбір – 492,6 Мвт при температурі води +Сі глибині залягання запасів – до 2000 м. Тепер охарактеризуємо доцільність використання сонячної енергії. Найпростіший спосіб використання сонячної радіації полягає в прямому нагріві теплоносія, що знаходиться в сонячному колекторі. Призначення колектора – поглинати сонячну енергію, тобто акумулювати сонячне тепло


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
і перетворювати його в низько потенційне тепло за рахунок нагріву теплоносія. Ще один напрямок – це перетворення енергії прямого сонячного випромінювання в електричну енергію за допомогою напівпровідникових фотоелементів. Сонячні фотоелементи вже сьогодні знаходять своє специфічне вживання. Вони виявилися практично незамінними джерелами електричного струму в ракетах, супутниках і автоматичних міжпланетних станціях, а на Землі, в першу чергу – для живлення телефонних мереж в неелектрифікованих районах, або ж для малих споживачів струму. Іде робота. Йдуть оцінки. Поки що вони, треба визнати, не на користь сонячних електростанцій сьогодні ці споруди все ще відносяться до найскладніших і найдорожчих технічних методів використання геліоенергії. Потрібні нові варіанти. Недоліку в них немає, але з реалізацією гірше. Найвизначнішим заходом здійсненим в Україні у галузі використання сонячної енергії, є побудова сонячної електростанції в Криму потужністю 5 МВт (СЕС-5). У Києві розробляється проект освітлення мосту імені Є. О. Патона за допомогою сонячної енергії, який буде втілений ужиття після капітального його ремонту. Ще одним джерелом енергії є вітрова. Це хороше джерело енергії, але має ряд недоліків. Недоліком є низька інтенсивність вітру, що потребує значної території для розміщення вітрової установки. Недоліком є також те, що робота установок негативно впливає на роботу телевізійної мережі. Також вітрові установки є досить сильними джерелами інфразвукового шуму, який негативно впливає на людський організм, що може викликати пригнічений стані дискомфорт. Незважаючи на це, заразу Німеччині загальна потужність вітроенергетичних установок складає близько 11600
МВт що еквівалентно 2,5 блокам колишньої Чорнобильської АЕС. Сумарна потужність вітрових електричних установок сьогодні в Україні наближається до 35 МВт. Серед розробок останнього часу варто згадати найбільш перспективні – вакуумна енергетика (компактні генератори енергії, засновані на реалізації вакуумних ефектів, розташованих у місцях використання енергії – термомолекулярна енергетика (використання електромагнітної природи сил поверхневого натягу, які діють на великих міжфазових поверхнях. По словам відомого німецького вченого, громадського діяча і політика Германа Шеєра, в його роботі Стан перспективи, розвиток нетрадиційних джерел енергії, розвиток людської цивілізації, з точки зору використання джерел енергії, розділяється натри перехідні фази – перша фаза, яка тривала до ХVІІІ сторіччя була дотехнологічна, яку можна назвати сонячною фазою. В цей час використовувалась енергія, джерелом якої було Сонце. Це мускульна енергія, енергія води та вітру – друга фаза, яка розпочалася з початком промислової революції і триває дотепер – це


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
129
фаза коли енергія добувається з викопних матеріалів. Ці джерела енергії обмежені, їх використання супроводжується виділенням отруйних речовин. Наше суспільство можна назвати викопним суспільством – третьою фазою у використанні джерел енергії має стати сонячна фаза, але вже технологічна сонячна фаза. Сьогодні люди мають змогу користуватися всіма благами цивілізації завдяки тому, що видобувають, викопують, викачують енергоносії із земних надр, за рік спалюючи те, що природа накопичувала мільйони років. Є така думка багатьох вчених, втому числі і Г.Шеєра, в ХХІ столітті викопні джерела енергії закінчаться, надії, які покладали на ядерну енергію не виправдалися, використання, керованого термоядерного синтезу знаходиться в такому стані, коли дослідники в цій області, чим більше працюють, тим далі вони відсувають строки практичного застосування цього виду енергії. Вакуумна енергія , до якої залучаються вчені у США, Швейцарії, Англії, Японії, знаходиться в започаткованому стані. На думку Г.Шеєра, важливим питанням є чи вдасться протягом наступних 50 років замінити викопні джерела енергії сонячною енергією. Сучасна техніка дозволяє ствердно відповісти на це запитання. Щодо перспектив застосування відновлюваних видів енергії в Україні Г.Шеєр підкреслив, що на його думку, навіть Німеччина може в майбутньому перейти на використання виключно відновлюваних видів енергії. А оскільки в Україні площа території більша, а клімат тепліший, то потенціал відновлюваних видів енергії в Україні значно більший [4].
Література
1. Киселев Г. В. Екология и економия енергетики. – М Знание, 1990 – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. Физика; №5).
2. Скриль І. Н, Скриль СІ. Основи архітектурної світлології: Навч. посібник. – К Вища школа, 2006. – 214 с.
3. Наукові записки Матеріали звітної наукової конференції викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету. – Полтава ПДПУ, 2006.
– С. 90 – 163.
4. Відновлювані джерела енергії

Загадка кульової блискавки
Юрій Лошак, Григорій Кузьменко
Кульовою блискавкою прийнято називати утворення, що світиться і формою нагадує кулю. Це явище виникає іноді під час грози у повітрі, найчастіше, поблизу поверхні. Як правило, супроводжуючись звичайною блискавкою, кульова блискавка сильно відрізняється від неї поведінкою і виглядом. Вона належить до досить рідкісних, але стабільно спостережуваних природних явищ.


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
Існує безліч питань, що стосуються кульової блискавки. Яким чином вона потрапляє в закриті приміщення Звідки береться аномально висока концентрація енергії Що служить передумовами для її появи Чому вона світиться, але при цьому не випромінює тепла Чому її форма тривалий час залишається незмінною Повідомлення про кульову блискавку можна знайти в записах, зроблених ще сім століть тому. Існують старовинні гравюри з її зображенням. Уроці французький фізик Д. Араго зібрав відомості про 30 випадків спостереження кульової блискавки. Це була перша спроба систематизувати дані про це загадкове природне явище. Вже з самої назви випливає, що ця блискавка має форму кулі. Насправді її форма лише близька до кулі, – блискавка може витягуватися, приймаючи форму еліпсоїда або груші, її поверхня може коливатися. У деяких теоріях робиться припущення, що форма кулі – це лише візуальний обмані що насправді блискавка має форму тора. Але ми, узагальнюючи матеріали спостережень, будемо вважати форму блискавки кулеподібною. Діаметр кульових блискавок знаходиться в діапазоні від частки сантиметра до декількох метрів. Найчастіше зустрічаються блискавки діаметром 15-
30 см. Узагальнюючи матеріал емпіричних досліджень (свідчень очевидців, деякі дослідники подають графічні залежності ймовірності появи кульової блискавки від її розмірів. Спробуємо розглянути основні теорії існування кульової блискавки.
Теорія академіка Капіци намагається пояснити існування кульової блискавки за рахунок енергії електромагнітних хвиль (точніше – радіохвиль, що постійно надходить ззовні. З основних уявлень сучасної фізики виходить, що потенціальна енергія молекул газу в будь-якому хімічному або активному стані менше тієї, яку потрібно витратити на дисоціацію та іонізацію молекул. Це дає можливість кількісно встановити верхню межу енергії, яка може бути збережена в газовій кулі, заповненій повітрям і розмірами з кульову блискавку. Таким чином, якщо в природі не існує джерел енергії, ще намне відомих, то на підставі закону збереження енергії доводиться прийняти, що під час світіння до кульової блискавки безперервно надходить енергія, і ми вимушені шукати це джерело енергії поза об'ємом кульової блискавки. Оскільки кульова блискавка зазвичай спостерігається такою, що "висить" в повітрі, безпосередньо не стикаючись з провідником, то найбільш природний, і, мабуть, єдиний спосіб підведення енергії – це поглинання нею інтенсивних радіохвиль, що надходять ззовні.
Теорія
релятивістського
магнітного
ротатора

створена В Щербаковим
.
Аналіз властивостей кульової блискавки однозначно вказує, що в природі існує невідомий науці спосіб накопичення значної густини електромагнітної енергії. Модель такого накопичувача, на думку автора, повинна містити два обов'язкові елементи коловий струм


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
131
(магнітний диполь) і обертання магнітного поля з релятивістськими швидкостями при цьому втрати електромагнітної енергії на випромінювання і магнітне гальмування повинні бути відсутніми. Згідно моделі магнітного поля Фарадея-Максвелла, навколо замкненого провідника зі струмом у фізичному вакуумі утворюються магнітні силові лінії у вигляді вихорів, що володіють реальним механічним моментом імпульсу та енергією. За сучасними уявленнями у фізиці, всі види енергії, утому числі й магнітне поле (магнітні силові лінії, повинні мати інерційну масу, прямо пропорційну енергії і обернено пропорційну квадрату швидкості світла. Інерційна маса магнітного поля навколо провідника зі струмом пропорційна кількості магнітних силових ліній, їх енергії. При обертанні або прецесії магнітного диполя навколо осі, розташованої між полюсами, магнітні силові лінії, жорстко зв'язані з полюсами, утворюють систему, що обертається. При цьому енергія магнітного диполя, подібно до маховика, повинна збільшитися за рахунок появи моменту імпульсу інерційної маси магнітних силових ліній, що обертаються.
Плазмово-пучкова теорія, вперше запропонована М. Акімовим, належить до так званих класичних плазмових теорій і являє собою спробу пояснити виникнення, існування та смерті кульової блискавки як високоенергетичного плазмового утворення. У результаті процесів, які супроводжують розряд лінійної блискавки (теплового розширення газів, вибуху плазми, у повітрі утворюються і розповсюджуються ударні хвилі, що характеризуються високою концентрацією атомів і молекул. Унаслідок утворення, накладання і певної конфігурації ударних хвиль або флуктуацій концентрації частинок середовища, хімічного складу, може скластися така ситуація, коли електронний пучок лінійної блискавки буде замкнений у певній області простору.
Теорія бета-розпаду, запропонована професором Ю.Л. Ратісом, на перший погляд здається малоймовірною, оскільки перетворює кульову блискавку на ядерний реактор, усередині якого весь час проходять реакції бета-розпаду. Але, з точки зору автора, вона найбільш повно пояснює увесь спектр загадкових явищ, що мають місце під час спостережень цього феномену природи у різних ситуаціях. На його думку, кульова блискавка виникає в атмосфері як наслідок декількох досить добре вивчених фізичних процесів
29
32
14
15
Si( ,p) P

,
31
32
15
15
P(d,p) P
,
31
32
15
15
P(n, ) P

,
32
32
16
15
S(d, 2p) P
,
33
32
16
15
S(p, 2p) P
,
35
32
17
15
Cl(n, ) P

,
32
32
16
15
S(n,p) P
,
63
32
29
15
Cu p
2 P
 
, а також
32
33
15
15
P(n, ) P

,
33
33
16
15
S(n,p) P
,
35
33
17
15
Cl( , 2p) P

,
37
33
17
15
Cl( , ) P
 
,
65
33
29
15
Cu p
2 P
 
Утворившись у верхніх шарах атмосфери, хмари атомарного радіофосфору поволі опускаються на землю під дією сили тяжіння. Проаналізувавши вищеописані теорії, ми дійшли до висновку, що особливої уваги заслуговують теорії бета-розпаду та тороїдальна. Вони


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
найбільш повно пояснюють увесь спектр явищ, які спостерігаються під час дослідження поведінки загадкового природного феномену. Але, незважаючи на певні експериментальні докази, жодна з вказаних теорій не може бути покладеною в основу повної теорії кульової блискавки. Жодна з них не дає вичерпної відповіді на питання, як створити це диво природи в лабораторних умовах. Саме тому численні експерименти по відтворенню в штучних умовах продовжуються. Найближче до вирішення цього питання наблизилися брати Корум зі США та російські дослідники, що спромоглися створити плазмове утворення з часом життя порядку кількох хвилин. Існують свідчення про успішне створення кульової блискавки в лабораторії видатного сербського вченого Ніколи Тесли, але досі ще не вдалося відтворити умови, подібні до тих, які були створені Теслою.
Література
1. Маханьков Ю. П. Условия образования шаровой молнии. – НиТ, 2000.
2. Носков Н. К. Физическая модель шаровой молнии. – НиТ, 1999.
3. Ратис Ю. Л. Шаровая молния как макроскопическое квантовое явление. – Самара
Изд-во СНЦ РАН, 2004.
4. Резуев К. В. Шаровая молния. – НиТ, 2002.
5. Стаханов И. ПО физической природе шаровой молнии. – М Энергоатомиздат,
1985.
6. Федосин С. Г, Ким АС. Шаровая молния: электронно-ионная модель. – НиТ, 2000.

Спектральні кольори
Сергій Куликовський
До програми з фізики для сьомих класів включена тема Дисперсія світла, яка передбачає, зокрема, ознайомлення учнів з утворенням кольорової гами шляхом накладання світлових пучків, а також виконання відповідної лабораторної роботи. Оскільки матеріал є досить складним, то в процесі його викладання можуть виникнути певні труднощі. Автор вирішив дещо глибше розглянути деякі аспекти даної теми, які, на його думку, допоможуть вчителям і студентам при її викладанні. Відчуття кольору, які відчуття яскравості, є характеристикою, яку дає людина світловому потоку, що поступає у її око. Ця характеристика відображає спектральний склад потоку. Для того, щоб виділити якийсь із кольорів спектру, необхідно навчитись його характеризувати певними параметрами, тобто вимірювати. Цим займається наука колориметрія (від латинського “color” – колір та грецького “
” – міряти. Складність таких вимірювань полягає втому, що колір є не стільки величиною, як якістю. Тому його не можна порівнювати з величиною, яка прийнята за одиницю виміру. Не можна сказати, що даний колір більший чи менший


Звітна наукова конференція викладачів, аспірантів, магістрантів і студентів фізико-математичного факультету
133
іншого, абощо він має певну кількість одиниць іншого. Тому зрозумілою є необхідність розробки відповідних характеристик кольору. Відчуття зором певного кольору виражає властивості сприйнятої електромагнітної хвилі. З часів Ньютона весь спектр був умовно розділений на сім кольорових зон (див. таблиця 1). З таблиці видно нерівномірність зміни кольору зі зміною довжини хвилі. Найшвидші зміни кольору спостерігаються в області жовтої ділянки спектру, а найповільніші в області червоної ділянки. Швидкість зміни кольору є кількісною характеристикою. Мінімальна різниця у довжині хвилі
, при якій відчувається різниця в кольорі, є мірою швидкості зміни кольору уданій ділянці спектру. Мінімумів є декілька. Найбільший припадає на довжину хвилі 590 нм і має ширину 10 нм (жовта ділянка спектру. Другий мінімум припадає на довжину хвилі 490 нм і має ширину
20 нм ( голубий колір. Між цими мінімумами розміщений максимум 535 нм, який має ширину 10 нм (зелений колір. Промені з довжиною хвилі, яка більша за 700 нм, є червоними. Таблиця 1. Суцільний Сонячний спектр Колір Червоний Оранжевий Жовтий Зелений Голубий Синій Фіолетовий Діапазон довжин хвиль, нм
800-620 620–585 585-575 575-510 510-480 480-450 450-390 На основі чутливості ока до сприйняття змін можна вважати, що око спроможне виділити у спектрі від 100 до 200 кольорів. Біологічна особливість людини полягає (у аспекті, який нами розглядається) в суттєвій відмінності сприйняття оточуючого світу органами зору і слуху. Слухаючи, наприклад, музику, людина відрізняє окремі ноти, а часом і всі. Око жне може із видимої ділянки спектру виділити окремий колір. Всі кольори зливаються в один. Тому суміші кольорів людина сприймає як окремий колір. Яким є цей колір – одна із складних проблем оптики. Її почав вирішувати ще Ньютон. Частково вінцю проблему розв’язав, встановивши, що білий колір є сумішшю всіх кольорів спектру, а не окремим кольором. Більше того, у спектрі немає окремих природних кольорів, пурпурового або малинового. Ці кольори отримуються при змішуванні червоного і фіолетового у різних пропорціях в природі деякі гвоздики польові, герань. Змішування монохроматичних спектральних кольорів із білим дає невиразні, бліді кольори (лугова трава, цегла. Будь-який колір (окрім пурпурового) можна отримати, змішуючи білий колір із чистим спектральним. Насиченість кольору визначається формулою
0
P


    
(1). Тут


– потік монохроматичного випромінювання з довжиною хвилі
.
0

– потік випромінювання білого кольору.


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, 15 травня 2008 р.
Чим ближче насиченість до одиниці, тим чіткіше і інтенсивніше виражене забарвлення. Чим менша насиченість, тим більш невиразним, тьмяним є колір. Окремим моментом в аналізі спектральних кольорів є проблема їх змішування. При цьому йдеться про спектральне змішування, а не змішування фарб. Як правило, колір суміші фарбі суміші спектральних кольорів різний. При змішуванні фарб, які мають вказані в табл.1 кольори, отримуємо небілий колір, а чорний або грязно-коричневий. Змішуючи червону фарбу з фіолетовою, отримаємо не пурпурову, а темно-буру. Для кожного із спектральних кольорів можна підібрати інший спектральний колір, в суміші з яким він дає білий. Такий колір називають доповняльним. Це червоний і голубувато-зелений, оранжевий і голубий, жовтий і синій, зеленувато- жовтий і фіолетовий. За основні кольори спектру беруть червоний (
 = 700.0 нм, зелений (
 = 546.1 нм) і синій (
 = 435.8 нм. При змішуванні цих кольорів отримується білий колір. При експериментальному відтворенні цього факту слід мати на увазі, що додавання до суміші зеленого кольору грає значно меншу роль, ніж синього. Це означає, що, направивши на екран три однакові (наприклад, в
1 люмен) потоки світла червоного, зеленого і синього кольорів, ми отримаємо на екрані небілий, а синій колір. Щоб отримати на екрані білий колір, потрібно направити потоки світла вказаних кольорів у співвідношенні 1:4.6:0.06. Як видно, це непросто зробити. Тому домовились характеризувати потоки, які змішуються, не одиницями величини потоку, а особливими одиницями кольору. Цю одиницю підбирають так, щоб при змішуванні у рівних кількостях вони давали білий колір. Отже, коли ми змішуємо потоки червоний, зелений і синій з рівними одиницями кольору, то отримуємо білий колір. При користуванні одиницями величини потоку для отримання білого кольору потрібно направити, наприклад, потік синього кольору в 1 люмен, червоного в 16.7 люмені потік зеленого в 76.7 люмен. Позначимо три основних кольори буквами R(red – червоний
– зелений) та B(blue – синій. У відповідності із вищесказаним для Рис



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал