Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка6/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.19 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26
Прогноз - це висновок про майбутнє інформаційного процесу, що
досліджується, на основі загальної тенденції його розвитку.
Теорія прогнозування тільки формується. Вітчизняна наука з цієї проблематики ледве досягла рівня публіцистичних робіт. Іноземна література насичена туманними домислами, що не мають міцного методологічного фундаменту чи описують маніпуляції другорядними чинниками, не розкриваючи сутності процесів, які розглядаються.
Що стосується практики прогнозування, то найчастіше вона обмежується епізодичними інтуїтивними прогнозами.
Наукова концепція прогнозування повинна викривати сутність прогнозованої діяльності, основні закономірності цієї роботи, основні форми її проведення, критерії перевірки істинності її результатів, оцінку істотних меж прогнозування. З іншого боку, в рамках такої концепції необхідно встановити комплекс методів прогнозування, що охоплюють різні аспекти підготовки прогнозів, а також виявити сферу та принципи найбільш ефективного застосування кожного з них у
інформаційній аналітиці.
Підготовка прогнозів - це сфера практичної пізнавальної діяльності, сфера отримання висновків про майбутнє певного явища. Тож для прогнозування важливе значення мають положення теорії пізнання діалектичного матеріалізму. Не менш важлива в цій діяльності світоглядницька функція філософії, тому що в процесі підготовки прогнозів немає можливості спиратися на твердо встановлені наукові факти, котрі стосуються майбутнього.
Вдалий прогноз - це той, що надав суттєву допомогу тому, для кого він був зроблений. Критерієм якості передбачення, як й інших видів
інформації, є корисність.

Кожний прогноз повинен бути випереджувальним. Інформація, що міститься в прогнозі, має давати змогу замовнику відреагувати на спрогнозовані події. Прогноз знецінюється, коли відбувається порушення термінів надання інформаційного документа. Наприклад, прогноз щодо ймовірного ходу переговорів іноземної делегації не має сенсу, коли надається в день їх проведення.
Система прогнозування має відповідати таким принципам:
-

неперервності (тобто мати постійний характер);
-

комплексності (паралельне ведення прогнозованих досліджень різних
рівнів);
-

співмірності прогнозних завдань і наявних ресурсів;
-

наявності зворотнього зв'язку (перевірка сформульованих
прогнозів на практиці, аналіз усіх випадків підтвердження та спростування
практикою спрогнозованих висновків, корегування на цій основі решти
прогнозів, а також прогнозованих методик).
На думку більшості аналітиків, успіх прогнозування залежить від
п'яти чинників:
-

наявність усієї доступної достовірної інформації;
-

знання національних особливостей країни, що досліджується;
-

уміле використання необхідних знань за допомогою методів, які
відпрацьовані на основі загальних принципів передбачення;
- компетентність аналітика в даній галузі;
-

творчі здібності, освіта, досвід.
Прогноз базується на висновках, зроблених у результаті попереднього аналізу інформації, та містить висновок про майбутній розвиток ситуації, явища чи події. Тож процес прогнозування починається з вивчення всієї доступної інформації, бо всі подальші оцінки залежатимуть від того, чим же, власне, є це явище (процес) на теперішній час. На ці оцінки впливають також відомості про минуле явища, що вивчається. Таким чином, головною
умовою точного й обґрунтованого прогнозування є наявність широкого
масиву інформації.
Для ефективного функціонування системи прогнозування необхідне також існування інформаційної бази, тобто необхідного мінімуму достовірної інформації. Крім того, потрібна адекватна інформаційно- логічна підсистема, що забезпечує можливість логічної обробки
інформації, яка існує в системі.
При організації роботи з прогнозування слід мати на увазі, що якісний прогноз повинен бути звернений у майбутнє та містити альтернативні можливості розвитку тих або тих подій. Без альтернатив
прогноз в історії людства був можливим лише в пророкуваннях оракулів і пророків.
Альтернативність прогнозу передбачає наявність декількох
сценаріїв його розвитку. При цьому, зазвичай, виділяють:

оптимістичний сценарій;

песимістичний сценарій;

найбільш імовірний сценарій, що може містити елементи
перших двох.
Не можна не зважати на роль і вплив кожного з чинників, які визначають цей розвиток, темпи їх зміни, взаємозв'язок.
Загальне правило прогнозу: він знижується, зважаючи на
зростання рівня прогнозованого явища та величини попередження, а
також у напрямку від опису сутності процесу до його деталей.
Отже, під аналітичним прогнозом розуміють висновок про майбут-
ній розвиток явища, що ґрунтується на знанні про закономірності
суспільного розвитку та інформації про минуле й нинішній стан
конкретного інформаційного явища.
Прогнозування є складовою частиною передбачення суспільного розвитку загалом. Його специфіка зумовлена великим упливом суб'єктивного чинника, багатоплановістю та високим динамізмом. Для аналітичного прогнозування особливо характерний зворотній уплив прогнозу через дії людей на події, що прогнозуються.
Під час аналітичного прогнозу відбувається рух думки від конкретного до абстрактного, в результаті чого аналітик виявляє сутність явища.
Методи прогнозу інформаційних подій і процесів.
Виходячи з логіки процесу прогнозування, можна відзначити деякі загальні
принципи, придатні до цього виду пізнавальної діяльності:
абстрагування, аналіз і синтез, узагальнення, ідеалізація, індукція
та дедукція, моделювання, екстраполяція, експертиза, порівняльні
методи.
Що стосується конкретних методик аналітичного прогнозування, то серед них слід відзначити методи:
1)сценаріїв;
2)зворотнього прогнозування;
3)прогноз за аналогією;
4)прогноз за теорією ймовірності;
5)прогноз на основі причинових зв'язків;
6)прогноз на основі стійких тенденцій;

7)прогноз зважаючи на розвиток подій у визначеному напрямку;
8)прогноз на основі циклічного розвитку подій.
Метод сценаріїв. Прогноз може бути складений за сценаріями. Цей крок робиться в тому випадку, коли відбуваються події, результат яких важко передбачити, але їхній уплив є очевидним.
Найбільш відомим у цій групі є метод сценаріїв, орієнтований на те, щоб виявити та підкреслити принципову невизначеність майбутнього в умовах турбулентного зовнішнього середовища. Відповідно до цього методу, розробляється декілька варіантів майбутнього розвитку подій, що поєднують, як мінімум, песимістичний, оптимістичний і найбільш
ймовірний варіанти.
Одне з головних завдань методу сценарію - виявити вирішальні чинники, від яких буде залежати розвиток подій за певним сценарієм.
Розробивши варіанти своєї стратегії та тактики відповідно до сценаріїв і виконуючи моніторинг вирішальних факторів, розвідка розширює свої можливості швидкого реагування на різкі зміни зовнішнього середовища.
Своєрідною модифікацією цього методу є метод зворотнього
прогнозування. У рамках цього методу на першому етапі формулюють різноманітні варіанти майбутнього, позитивного для замовника, беручи до уваги стратегічні цілі, переваги й інші релевантні чинники. Потім для кожного варіанту розробляються ймовірні сценарії, спрямовані від майбутнього до теперішнього, тобто спочатку визначається завершальний крок, який призводить до бажаного майбутнього тощо. Для кінцевого аналізу залишаються тільки ті сценарії, що не містять нереалістичних, малоймовірних кроків. Основна перевага методу полягає в свободі від необгрунтованого перенесення колишнього досвіду на майбутнє.
Прогноз за аналогією. Під час прогнозу за аналогією передбачення базується па розвитку аналогічного об'єкта, що відомий.
При цьому необхідний правильний вибір об'єктів порівняння.
Дослідження явища, що прогнозується, доцільно розпочинати з оцінки його нинішнього стану. Мета цього підходу полягає у виявленні системи чинників, які суттєво впливають на розвиток явища, що аналізується.
Використовуючи цей метод при побудові первісних гіпотез про майбутні події, слід починати не з вивчення тенденцій, притаманних цьому явищу, а з розгляду подій, які мали місце за аналогічних обставин.
Окрім того, за аналог потрібно брати події, що відбулися нещодавно.
Цей метод дуже поширений, особливо зважаючи на те, що він є найбільш близьким до людського розуму. Проте прогноз за аналогією небезпечний тим, що він виглядає надійним у той час, як не завжди є таким.

Прогноз за теорією ймовірності. Прогноз за теорією імовірності передбачає, що прийняття всіх важливих рішень пов'язане з
імовірністю. Наприклад, Верховна Рада України планує прийняти закон X. Відомо, що цей .закон відразу підтримає лише 25% депутатського корпусу. 70% депутатів парламенту можуть підтримати проект цього закону після внесення відповідних поправок з боку партій і фракцій, та наприкінці 90% складу Верховної Ради України можуть підтримати законопроект.
Прогноз на основі причинових зв'язків грунтується на вивченні причин, які зумовлюють явище, що вивчається. Це ті причини, що зумовлюють виникнення цього явища чи роблять його виникнення неможливим. Цей метод може використовуватися для прогнозування таких одиничних явищ, як переворот, початок збройного конфлікту, відокремлення території та ін. Він зовсім не придатний для про- гнозування розвитку тривалих нестабільних процесів, які піддаються впливу та змінюються (розвиток сектору економіки, ВПК). Застосування цього методу вимагає знання багатьох чинників і широкого кола питань.
Прогноз на основі циклічного розвитку подій. Ще одним методом прогнозування є прогноз на основі циклічного розвитку подій. Циклічність наявна не тільки в природі, але й в суспільстві,
інформаційних процесах.
Якщо явище чи подія розвивається циклічно, то прогнози, які створювалися па основі припущення, що розвиток цього явища відбувається в одному напрямку протягом тривалого часу, і далі розвиватиметься таким же чином. Якщо ж явище розвивається циклічно, то прогнози, створені па основі припущення про розвиток явища в одному напрямку упродовж тривалого часу, є помилковими.
Треба пам'ятати, що припущення про циклічний розвиток якого- небудь явища можна зробити тільки на підґрунті достовірних даних, які охоплюють значний період часу розвитку цього явища в минулому.
Рішення може бути прийняте па основі відомостей про не менш, ніж два повних цикли.
Отож спочатку роблять прогноз на основі стійких тенденцій (напр., подальше зростання населення та збільшення виробництва електроенергії), і лише на основі цього сценарію застосовують метод
причинових зв'язків.
3.6. Етапи прогнозування. Процес аналітичного прогнозування складається з декількох етапів:


оцінка нинішнього стану явища (виділення чинників, які виливають
на ситуацію, а також основних тенденцій розвитку ситуації);

ретроспективний аналіз явища, що досліджується;

аналіз подальшої зміни стану ситуації (події) за оцінками попередніх
відомостей у хронологічному порядку (від тенденцій до їх упливу на
майбутнє прогнозованого явища);

прогноз, який формується відповідно до загальної тенденції
розвитку явища (зважаючи на роль і вплив кожного з чинників, що
визначають цей розвиток, темпи їх зміни, взаємозв'язок).
Користь від отриманих матеріалів значно підвищується, якщо відоме
їхнє значення. Істина, зазвичай, розкривається не в первинних даних, а в їх точній інтерпретації, бо конкретний факт можна зрозуміти тільки у порівнянні з іншими.
Обробка інформації після попереднього збору фактури та конкретної постановки проблеми означає:
1)
систематизацію фактів, які сортують за ступенем їх стосунку
до якогось питання;
2)виявлення ключових моментів, спираючись на знання проблеми;
3)побудова гіпотез, які пояснюють основні факти;
4)отримання (в разі потреб) додаткових даних;
5)оформлення висновків та їх перевірка на відповідність іншим
фактам.
Систематизація фактів. Для того, щоб виявити шляхи розвитку первинної ситуації, потрібно чітко уявляти:
1)позицію певних рухів і осіб, які формують проблему;
2)наявність чіткої системи дій з приводу процесу, що цікавить;
3)існування союзів, альянсів, групових інтересів та їхній уплив на
процеси;
4)імовірні реакції на дії з кожного боку.
Виявлення
ключових
моментів
і
тенденцій.
Успішне прогнозування залежить від правильності виокремлення ключових моментів і тенденцій, що зумовлюють розвиток процесу чи події. Так, наприклад, відомо, що тенденції в суспільно-політичному розвитку держав і в політиці правлячих кіл є в прогнозі основним об'єктом дослідження, джерелом інформаційних пріоритетів.
Історичні аналогії можуть підказати, в якому приблизно напрямку має йти розв'язання суперечностей, які спостерігаються, звичайно, з поправкою на сучасність, що, своєю чергою, дає можливість зазирнути в
майбутнє. Головне при цьому - виявити ті сили, змагання між якими створює основну тенденцію розвитку.
Для того, щоб визначити, яким напрямком піде розвиток обставин, необхідно не тільки уявляти, але й чітко знати, за яких конкретно умов, чинників можливий той або той розвиток ситуації.
Окрім того, щоб зробити прогноз обставин, необхідно брати до уваги, в рамках якої більш крупної тенденції розвиваються обставини, що вивчаються.
Побудова гіпотез. Важливою умовою повноти й об'єктивності прогнозування є дотримання правил розробки та перевірки гіпотез.
Щодо кожної незрозумілої чи сумнівної обставини мають бути висунені всі можливі гіпотези. Не можна захоплюватись одними гіпотезами й
ігнорувати інші тільки тому, що вони здаються малоймовірними. Усі обґрунтовані гіпотези повинні перевірятися на моделі. Усі гіпотези в розвитку проходять три стадії:
1)виникнення гіпотези;
2)аналізу висунутого припущення та визначення черги наслідків
(обставин, подій, фактів), які логічно випливають із цього
припущення;
3)перевірка припущення на моделі.
Пізнавальна роль гіпотези в аналітичному прогнозі полягає в тому, що вона здатна пояснити вже відомі аналітику факти, а також відкривати нові обставини та факти, невідомі йому. Якщо гіпотеза виражає об'єктивну істину, то з її змісту аналітично можуть бути виведені не тільки ті факти, що встановлені до висунення гіпотези, а й ті, котрі стали відомі після її висунення.
Висловивши припущення, його уважно перевіряють на співвідношення з усіма даними, і якщо виявляється значна непогодженість, а факти явно неправдиві, потрібно змінити твердження.
Помилкова інтерпретація фактажу ймовірна, якщо:
- подано не всі матеріали;
- деякі з фактів є сумнівними;
- уся увага зосереджується лише на тих повідомленнях, які
підтверджують припущення аналітика.
У деяких випадках перспективно йти не від фактів до гіпотези, а від висунутої гіпотези до фактів, які маємо.
Оформлення висновків. На деякі запитання часто вдається отримати пряму та досить визначену відповідь, а в інших випадках
обмежуються лише припущеннями. Треба розуміти, які з моментів є найважливішими, а не концентрувати увагу одразу на багатьох.
Форма прогнозу спрямована на вдосконалення методів перед- бачення можливостей розвитку значущих подій.
У прогнозі відображають:

послідовно описані сприятливі та несприятливі чинники й оцінки результатів їхньої взаємодії;

порівняння властивостей об'єктів, які вивчаються, з відомими властивостями аналогічних об'єктів;

визначення верхніх і нижніх меж розвитку об'єкта з образом постійних і тимчасових чинників.
У процесі прогнозування роблять
короткострокові,
середньострокові та довгострокові прогнози. Для інформаційної аналітики найбільшого значення мають середньострокові прогнози, тому що саме вони є найбільш точними та дають можливість приймати рішення, спрямовані на зміну розвитку подій у ймовірному напрямку.
Довгострокові прогнози, хоча й є цінністю, залежать від подій, котрі важко передбачити.
3.7. Моделі та типи прогнозів. Інформаційна модель - це модель,
що описує інформаційні процеси або містить інформацію про
властивості і стан об'єктів, процесів, явищ.
У аналітичному прогнозуванні широко використовуються різні моделі.
Моделювання - це спосіб прогнозування, що передбачає
конструювання моделі реального процесу чи явища, які можуть
відбутися у майбутньому.
Процес моделювання включає попереднє вивчення об´єкта (явища),
виділення його характеристик (ознак) та закономірностей розвитку,
теоретичне та експериментальне конструювання моделі, порівняння
результатів моделювання з фактичними даними про об´єкт,
коригування й уточнення моделі.
З урахуванням фактора часу моделі можуть бути:
- статичні - коли обмеження в моделі встановлюються для одного певного періоду і при цьому мінімізуються витрати або максимізується результат;
- динамічні - коли обмеження встановлюються для декількох періодів часу за тієї ж мінімізації чи максимізації результату за весь плановий період.

Типи прогнозів. На сьогоднішній день у самих різних сферах людської діяльності розроблена значна кількість прогнозів, котрі можуть бути класифіковані на різних підставах: залежно від цілей, завдань,
об'єктів прогнозування, 'періоду упередження прогнозу і методів, що
використовують для його розробки, і т. ін.
Найбільш загальним критерієм типології всіх прогнозів є проблемно-
цільовий критерій, що розмежовує прогнози з точки зору мети, заради якої вони розробляються. За даним критерієм розрізняють два типи прогнозів: пошукові (інша назва – дослідні, трендові) та нормативні
(програмні, цільові).
Пошукове прогнозуванняце визначення можливих станів об'єкта
в майбутньому. При такому прогнозуванні здійснюється умовне
продовження, перенесення в майбутнє існуючих у минулому і тепер
тенденцій розвитку об'єкта з припущенням, що протягом
прогнозованого періоду не станеться ніяких подій, котрі могли б різко
змінити ці тенденції.
Нормативне прогнозуванняце визначення шляхів і строків
досягнення можливих станів об'єкта, котрі (стани) відповідають на
запитання, яким шляхом можна досягти бажаного стану. Нормативне
прогнозування будується на основі заздалегідь заданих норм, ідеалів,
цілей.
Існують також інші типи прогнозів. Так, за об'єктом дослідження
розрізняють природознавчі, науково-технічні та суспільствознавчі
(соціально-економічні в широкому значенні цього терміна) прогнози.
Своєю чергою природознавчі прогнози підрозділяються на такі види:
- метеорологічні (погода, повітряні потоки та інші атмосферні
явища);
- гідрологічні (морські хвилювання, паводки, тайфуни, шторми);
- геологічні (завали корисних копалин, землетруси, сход лавин);
- біологічні, включаючи фенологічні та сільськогосподарські
(врожайність, захворюваність і т. ін.);
- медико-біологічні (переважно хвороби людини);
- космологічні (стан та рух небесних тіл, випромінювання,
затемнення і т. ін.);
- фізико-хімічні прогнози явищ мікросвіту.
Науково-технічне прогнозування охоплює, з одного боку, оцінку станів і перспектив роботи механізмів, приладів, електронної апаратури, а з іншого – прогнозування розвитку науки, техніки, технології, підготовки наукових кадрів і т. ін.

Суспільствознавчі прогнози підрозділяються на різні види залежно від конкретної форми їх прикладення, найбільш відомими з них є:
соціально-медичні (охорона здоров'я, фізкультура, спорт);
соціально-екологічні (перспективи збереження рівноваги між
станом природного середовища та життєдіяльністю людини);
економічні (перспективи розвитку господарства і економічних
відносин взагалі, різних форм господарювання та власності);
юридичні, в тому числі кримінально-правові та кримінологічні
(розвиток держави та законодавства, стан злочинності та інших
правопорушень, взагалі правових відносин);
демографічні (зміни чисельності населення, статево-вікової
структури населення, міграції) та ін.
Для соціально-економічних прогнозів згідно з характером і темпами розвитку явищ, які прогнозуються, доцільно прийняти ось такий приблизний часовий масштаб для періодів упередження:
- короткостроковий прогноз (до одного року);
- середньостроковий прогноз (від одного до п'яти років);
- довгостроковий прогноз (від п'яти до п'ятнадцяти років).
З періодом упередження певною мірою пов'язаний і поділ прогнозів
на якісні та кількісні.
Якісні прогнози розробляються у вигляді якісних оцінок розвитку об'єкта: загального опису тенденцій та очікуваного характеру змін, а в самому простому випадку – ствердження про можливість або неможливість настання подій, що прогнозуються, (наприклад, "можливе зростання злочинності", або "може настати стабілізація певних видів злочинів", або "можна очікувати зниження темпів зростання аварійності"
і т. ін.).
Кількісні прогнози являють собою числові значення прогнозованих показників (наприклад, "кількість крадіжок перевищить мільйон") або кількісні оцінки достовірності досягнення цих значень. На практиці, як правило, прогнозуються одночасно і якісні і кількісні характеристики об'єкта. Співвідношення цих сторін у прогнозі залежить від специфіки самого об'єкта прогнозу, цілей прогнозування, періоду упередження та
ін.

Питання для самоконтролю
1. Дайте характеристику основним методам організації
інформаційно-аналітичної діяльності.

2.
Окресліть загальноприйнятий алгоритм діагностики
інформаційних подій і процесів.
3. Назвіть найпоширеніші види аналізів інформаційних процесів і явищ.
4. Охарактеризуйте основні методи збору інформації.
5. Дайте обґрунтування використання основних логічних законів.
6. Назвіть типові помилки при написанні та оформленні аналітичної роботи.
7. Дайте визначення поняттям «прогноз» та «прогнозування».
8. Окресліть загальне правило прогнозу.
9. Коротко охарактеризуйте методи прогнозу інформаційних подій і явищ.
10. Назвіть основні етапи прогнозування.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал