Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет




Сторінка5/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.19 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Одним з найкращих методів використання суджень експертів є метод "Дельфі", що передбачає проведення експертного опитування в кілька
турів. Творці цього методу назвали його "Дельфі" за ім’ям давньогрецького міста Дельфі, що заслужив свою популярність оракулами, що займалися пророкуванням майбутнього.
У методі "Дельфі" робиться спроба удосконалити груповий підхід з вирішення задачі розробки чи прогнозу оцінки шляхом взаємної критики суб'єктивних поглядів, висловлюваних окремими фахівцями без безпосередніх контактів між ними і при збереженні анонімності думок чи аргументацій у захист цих думок.
В одному з варіантів цього методу пряме обговорення заміняється обміном інформацією і думками за допомогою ретельно розроблених запитальників. До учасників звертаються з проханням не тільки висловити свої думки, але і привести їхнє обґрунтування, а в кожнім з наступних турів опитування їм видається нова й уточнена інформація з висловлених думок, що утвориться в результаті розрахунку збігу крапок по раніше виконаних етапах роботи. Цей процес продовжується доти, поки просування в напрямку підвищення збігу точок зору не стає незначним. Після цього фіксуються відмінні точки зору.
Методи прогнозування економічних процесів. Методи економічного прогнозування - це сукупність способів і прийомів розробки прогнозів, які дозволяють на основі аналізу даних ретроспективного періоду, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, а також їх кількісних змін здійснити переконливі передбачення стосовно майбутнього розвитку економіки чи суспільства в цілому. Для прогнозування використовується статистична інформація, яка описує процеси за минулі роки, та проводиться експертна оцінка тенденцій змін макроекономічних показників. Об'єктами прогнозування є економіка, її галузі, регіони, форми власності тощо. Для вибору методу прогнозування слід визначити мету й завдання прогнозу та період, на який він формується, врахувати специфіку об'єкта прогнозування, види, повноту та вірогідність вхідної
інформації, а також ряд інших факторів.
Методи прогнозування мають відповідати таким вимогам: поєднання суб'єктивної цінності й об'єктивної значущості оцінок; чітке застосування оцінок, яке не допускає різних тлумачень щодо вибору методів; створення можливості нагромадження статистичної інформації та її використання для прогнозування. За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні (експертні) та формалізовані.
3.2.
Загальноприйнятий алгоритм діагностики інформаційних
подій і процесів. Сьогодні вченими нараховується декілька сотень видів

інформаційно - аналітичної діяльності залежно від сфери знань і практики застосування. Однак з цієї кількості можна виділити найпоширеніші, найпопулярніші серед аналітиків види аналізів:
- проблемний – здійснення проблемного структурування, що вимагає виділення комплексу проблем ситуації, що склалася, їх типології, характеристик, наслідків, шляхів розв’язання;
- системний - визначення характеристик, структури ситуації, її функцій, взаємодії з навколишнім і внутрішнім середовищем;
- причинно-наслідковий – виявлення причин, які привели до виникнення даної ситуації, наслідків її подальшого розвитку;
- праксеологічний – діагностика змісту діяльності в ситуації, що склалася, її моделювання і оптимізація;
- аксіологічний – побудова системи оцінок явищ, діяльності, процесів, ситуацій з позицій тої або іншої ціннісної системи;
- ситуаційний – моделювання ситуації, її складових, умов, наслідків, діючих осіб;
- прогностичний – підготовка прогнозів стосовно ймовірного, потенційного і бажаного майбутнього;
- рекомендувальний – вироблення рекомендацій відносно поведінки діючих осіб у відповідній ситуації;
- програмно-цільовий – розробка програм діяльності в ситуації, що виникла [Сурмін, с. 256].
Зрозуміло, що кожний з видів аналізу має свою методику, особливості, але все ж є загальні закономірності аналітичної діяльності, притаманні всім видам.
Схематично універсальна технологія аналітичної діяльності має такий вигляд:

Визначення об’єкта, предмета чи проблеми аналізу

Побудова ідеальної моделі об’єкта чи предмета


Побудова гіпотез


Вибір типу (виду) аналізу



Вибір або розробка методів аналізу


Доведення гіпотез


Формулювання аналітичних висновків

Написання аналітичного документу[7, с.255]
Розпочинається будь-яка аналітична діяльність з визначення об’єкта,
предмета чи проблеми, яку необхідно вирішити. Після цього необхідно
побудувати ідеальну модель об’єкта чи предмета, що допомагає створити нормативну базу для наступної пошукової діяльності.
Наступний крок – висунення різноманітних гіпотез, що ведуть аналітика до розуміння проблеми. Обов’язковим кроком є вибір типу аналізу, що має бути адекватним ситуації. Цей крок пов'язаний з наступним –
вибором конкретних методів аналітичної діяльності, які дозволять ефективно і швидко вирішити проблему. Застосування вибраних методів дозволяє об’єктивно перевірити і довести існуючі гіпотези. Закінчується будь-який аналіз кінцевою метою - формулюванням аналітичних
висновків та написанням аналітичних оглядів, звітів, довідок, прогнозів
тощо.
3.3. Методи збору аналітичної інформації. Аналітична інформація поділяється на зовнішню і внутрішню.Зовнішня інформація – це
інформація, що надходить до аналітика із зовнішнього середовища. Вона поділяється на:
- ринкову інформацію. Ринкова інформація зараз по праву є основним товаром для фірм, починаючи від рекламних агентств і закінчуючи банками (а також для спеціалізованих компаній, що займаються ринковими дослідженнями), що конкурують за право надати
інформацію фірмам. Ринкова інформація може бути дуже різною за формою — від конкретної (як, наприклад, аналіз структури магазинів у вузькому сегменті роздрібного ринку) до найзагальнішої (як аналіз тенденцій на світовому ринку якого-небудь товару). Від ринкової
інформації залежать розробки компаніями нових продуктів, маркетингове планування, планування комунікацій і реклами, рішення про експорт, а також загальні стратегічні рішення.

- інформацію про конкурентів. Її іноді розглядають як частину ринкової інформації, але вона по праву заслуговує окремого розгляду, оскільки може впливати на прийняття стратегічних рішень, навіть якщо ринкові умови не враховуються безпосередньо. Компанії можуть, наприклад, зацікавитися, де конкуренти знаходять джерела сировини і фахівців, для того, щоб брати участь у конкурентній боротьбі за ці джерела чи зберегти вже наявні.
- макроекономічну і геополітичну інформацію. Хоча інформація цього виду рідко прямо впливає на компанії, вона може зіграти вирішальну роль при розробці довгострокової стратегії. Наприклад,
інформація про розробки в Китаї допомогла компаніям вирішити, виходити на китайський ринок чи ні; примітний той факт, що перші
іноземні компанії, що вийшли на китайський ринок, мали кращі і найбільш достовірні джерела інформації про політичні й економічні зміни в Китаї.
- інформацію про постачальників. Цю інформацію часто випускають з уваги, але вона грає не останню роль і при розробці нових продуктів, і при розрахунку практичних результатів. Інформація про постачальників звичайно концентрується на таких аспектах, як витрати, надійність, якість і час доставки.
- зовнішню фінансову інформацію. Компаніям, особливо великим зі складною структурою інвестицій і (чи) зі складною фінансовою структурою, потрібна різноманітна інформація з таких питань, як, наприклад, валютні курси, динаміка курсів акцій, рух на ринку капіталу і т.д.
- інформацію про регулювання й оподатковування. Компаніям потрібна інформація про умови регулювання, цілком ймовірно, тільки для дотримання правових норм, а не з якихось інших причин. Інформація про податкові системи важлива не тільки для дотримання правових норм, але і для визначення ефективного з погляду податкових виплат способу ведення операцій. Наприклад, можуть бути якісь податкові стимули до розміщення виробництва в одній країні, а не в іншій, де планується введення більш високих податків.
Внутрішня інформація – це інформація про сам об’єкт, процес чи
явище, що досліджується.Вона поділяється на:
- інформацію про виробництво. Аналітику потрібна інформація про такі речі, як ефективність виробництва і продуктивність, витрати, відходи виробництва і якість. Інформація про виробництво важлива для фінансового планування, але багато компаній також спираються на неї і
при маркетинговому плануванні; їм важливо знати, чи здатне виробництво поставляти продукцію визначеної якості в обсязі, достатньому для виконання службами маркетингу і збуту своїх зобов'язань перед споживачами.
- інформацію про трудові ресурси. На сьогоднішній день це “сіра зона” у керуванні інформацією; хоча багато фірм налагодили складну систему одержання інформації про ринок, конкурентів і виробництво, лише деякі мають схожу по складності систему для одержання
інформації про трудові ресурси. Інформація про трудові ресурси звичайно зорієнтована на таких моментах, як навчання персоналу і рівень кваліфікації, моральний стан персоналу і витрати на забезпечення кадрами. У досить досвідчених фірмах спостерігається тенденція збирати інформацію про особисте життя працівників.
- внутрішню фінансову інформацію. Ця категорія інформації описує те, що звичайно називають “показниками”. Вона включає основну
інформацію з бухгалтерського балансу про прибуток і витрати, про майно і зобов'язання, а також великий спектр фінансових показників.
Така інформація звичайно дає вихідну картину фінансового благополуччя і рентабельності компанії.
До джерел аналітичної інформації належать:
- урядові заклади;
- бібліотеки;
- торгові асоціації;
- компанії, що займаються приватними дослідженнями й
інформацією;
- газети і журнали;
- служби бізнес-інформації;
- бази даних у режимі онлайн.
Організації використовують аналітичну інформацію в чотирьох
основних цілях:
- для створення можливості зростання прибутку і розширення
ринків;
- для зниження ризику і зменшення невизначеності;
- для одержання влади і засобів впливу на інших;
- для контролю й оцінки продуктивності й ефективності своєї
фірми.
З цих цілей найважливішим є зниження ризику. Звідси випливає, що чим більше інформації є в компанії, тим менше рівень ризику в її наступних діях. Поки існує асиметрія інформації, фірми, що володіють
більшою кількістю інформації, ніж їхні конкуренти, будуть мати переваги над ними. Інформація дозволяє компаніям діяти першими, а якщо в них є більш ефективне рішення, ніж у конкурентів, то інформація дає їм більш високий шанс завоювати ринок.
Процес збору інформації. Активний збір інформації найчастіше буває моментальним і фокусується на конкретній події; він рідко буває постійним і усвідомлюється саме як процес збору інформації.
Регулярний збір інформації виникає як складова частина бізнесу, але більш цілеспрямовану роботу можна включити до складу заходів щодо щорічного планування і складання бюджету, по координації стратегічних рішень із прогнозами зовнішніх і внутрішніх умов, по розробці нових товарів, послуг, ринків або раціоналізації забезпечення. Пасивний збір
інформації виникає в більшості випадків у процесі різних чи взаємодій операцій у бізнесі, а також під час неофіційного обміну. Збір інформації як процес складається з двох частин: безупинний збір загальних ділових зведень від неформального спілкування з колегами й іншими контактами як частина повсякденної діяльності, а також постійне підживлення
інформацією з більш офіційних мереж, звідки надходять важливі новини.
При проведенні аналітичних досліджень крім аналізу статистичних показників найчастіше застосовуються наступні методи збору
інформації:
• анкетне опитування;
• інтерв’ю;
• спостереження;
• аналіз документів;
• соціометричне опитування;
• тестування;
• експеримент тощо.
Результативність анкетного опитування визначається якістю розроблених анкет, принципами вибору респондентів. Основні правила, що забезпечують якість анкетного опитування: необхідно фіксувати тільки найбільш істотні запитання, відповіді на які не можна одержати використовуючи офіційні документи; формулювання запитань повинне бути зрозумілим респондентові та однозначними, адекватним рівневі знань респондента, для чого кожне питания попередньо апробується; необхідно враховувати фактор пам’яті та давнину події на ринку праці; запитання повинні викликати позитивну реакцію респондента і бажання
надавати достовірну інформацію, при цьому необхідно формулювати питания досить коректно і делікатно, поважаючи респондента.
Інтерв'ю — це метод одержання інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди аналітика з респондентом. Основні сфери застосування методу інтерв'ю: для уточнения проблеми і формулювання гіпотез щодо ринку праці; для розробки методики великомасштабних опитувань; як головний засіб збору інформації щодо соціально-трудових відносин при малій вибірці; як додатковий метод збору інформації про ринок праці; у контрольних дослідженнях для уточнения і перевірки
інформаційного масиву.
Метод спостереження передбачає цілеспрямовану і систематичну фіксацію процесів відповідно до завдань дослідження, застосовується на етапі складання програми, коли необхідно отримати попередні дані про об’єкт, уточнити проблему, сформулювати гіпотезу. Також цей метод можна використовувати для перевірки даних, отриманих іншими методами.
Метод аналізу документів — застосовується на основі спеціально створених матеріальних носіїв інформації, призначених для її фіксації, передачі і збереження. Вирішення аналітичної проблеми вимагає визначення того, які документи потрібно вивчити, щоб дані про об’єкт були об’єктивними і достовірними.
Основна відмінність соціометрії від інших різновидів опитування складається в можливості з її допомогою виявити взаємні почуття симпатії і ворожості між членами первинного колективу і на цій основі одержати кількісну оцінку міжособистісних відносин у ньому. Термін
«соціометрія» у перекладі означає: вимір ступеня дружніх відносин.
Соціометричне опитування відноситься до соціально-психологічних методів, використовується для дослідження різних міжособистісних відносин: формальних і неформальних, емоційних, раціональних, ділових і рольових. Він досить широко використовується для вивчення функціонування бригад і особливостей трудових відносин у первинних трудових колективах.
Тест — це короткий стандартизований іспит, метою якого є вияв наявності і ступеня виразності рис особистості, здібностей і умінь, мотивів і психічних станів. Тести не дозволяють зробити однозначний висновок, але надають корисну інформацію при його вірній постановці.
До числа найбільш складних методів збору інформації відноситься
експеримент, що дозволяє отримати унікальну інформацію, добути яку
іншими методами практично неможливо. Ефективність експерименту
залежить від врахування умов: при створенні експериментальної ситуації в якості контрольних вибираються характеристики, найважливіші з погляду досліджуваної проблеми; слід враховувати ті зміни контрольних характеристик експериментальної групи, що вводяться або змінюються самим дослідником; на процес експерименту не повинні впливати ті явища, що не відносяться до експериментальної ситуації, але потенційно здатні змінити її стан в конкретний момент часу.
3.4. Проблема інтерпретації фактів та типові помилки в
аналітичних висновках. Мислити логічно правильно — це означає мислити у відповідності до правил і законів логіки.
При аналізі інформаційних процесів і явищ застосовують такі основні логічні закони.
Закон тотожності. В межах цього закону предмет думки одного міркування, одного доказу, однієї теорії повинен залишатися незмінним.
Закон тотожності вимагає, щоб у процесі міркування одне знання про предмет не підмінялося на інше. Якщо ця вимога порушується, то руйнуються логічні зв'язки.
Закон тотожності має практичне значення. Так, починаючи обговорювати якийсь предмет, необхідно бути впевненим, що обидві сторони вкладають в нього один і той же зміст. Якщо співбесідники не сходяться в розумінні термінів і по-різному трактують їх, обговорення стає беззмістовним. Закон тотожності спрямований і на тих осіб, які досить нечітко і неконкретно ведуть мову про якийсь факт чи ситуацію.
Закон протиріччя. Згідно з цим законом не можуть бути однаково вірними (істинними) обидва висловлювання (повідомлення), одне з яких що-небудь стверджує, а друге - заперечує в той же час. Наприклад, описуючи в звіті фінансово-виробничий стан за попередній календарний рік, автор повідомляє, що "організація досягла найвищих показників у цьому році. Не менш високих показників було досягнуто і в минулому році". В цьому випадку перше твердження заперечується наступним. Це
- нонсенс, який завдає шкоди не тільки авторитету автора документа, а й самій організації, якщо документ призначений для виходу за її межі.
Слід відмітити, що закон протиріччя не дає теоретичної відповіді на питання, яке з суджень вірне. Достовірність вивіряється тільки практикою.
Закон виключення третього. Основний зміст цього закону логіки полягає в наступному: якщо є два судження, які суперечать одне одному, то одне з суджень обов'язково вірне, а друге - невірне. Отже, між ними не може бути середини - третього судження. Наприклад, в тексті
документа може бути повідомлено, що "організація виконала план повністю, але недовиконаною залишилася ланка роботи...".
Закон достатньої підстави. Цей закон формулюється так: для того, щоб визнати судження про предмет істинним, повинні бути вказані достатні підстави для цього. Не досить тільки стверджувати що-небудь, необхідно думку (точку зору) обгрунтувати. Інакше кажучи, підтвердити
її фактами, інакше висловлювання залишиться голослівним.
Мислення, в яких допущені логічні помилки внаслідок недотримання законів та правил логіки, називаються неправильними.
Логічні помилки у процесі мислення можуть припускатися як ненавмисно (через незнання), так і навмисно, з метою введення в оману опонента, обгрунтування неправдивого твердження, якоїсь нісенітниці тощо. У першому випадку логічна помилка називається паралогізмом, у другому — софізмом. Відмінною рисою софізму є те, що він, будучи
неправильним мисленням, видається за правильне.
Софізми відомі ще з давнини. Такими мисленнями широко користувалися у своїй практиці софісти. Саме від назви цих людей і походить назва «софізм». Деякі з таких мислень навіть увійшли в
історію. Так, ще з античних часів відомий софізм «Рогатий»:
–Що ти не втрачав, то ти маєш.
–Роги ти не втрачав.
–Отже, в тебе є роги.
Це мислення з першого погляду здається правильним. Але у ньому допущено логічну помилку, яку людина не знайома з логікою навряд чи зможе одразу знайти.
Типові помилки при написанні та оформленні аналітичної роботи:
1. Зміст роботи не відповідає плану роботи або не розкриває теми.
2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну
проблемну ситуацію, стан об'єкта.
3. Мета дослідження не пов'язана з проблемою, сформульована
абстрактно і не відбиває специфіки об'єкта і предмета дослідження.
4. Автор не виявив самостійності.
5. Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і
нормативних документів, нової спеціальної літератури з теми
дослідження.
6. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми
роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня дослідження
проблеми.

7. Не розкрито зміст та організацію експериментального
дослідження (його суть, тривалість, місце проведення, кількість
обстежуваних, їхні характеристики), поверхово висвітлені практичні
питання.
8. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не
відповідають поставленим завданням.
9. У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з
яких запозичено матеріал.
10. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури
наведено довільно, без додержання вимог державного стандарту.
11. Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам
замовника, вона виконана неохайно, з помилками.
Доброякісність аналізу і вірогідність аналітичних висновків будуть залежати насамперед від якості джерел інформації. Помилки, неузгодженості та всі інші недоліки, що є часом у звітності, можуть відбитися на аналітичних розрахунках, спотворити результати аналізу.
Тому попередньою умовою аналізу є ретельна перевірка всіх залучених до аналізу матеріалів. Підготовка даних до аналізу полягає головним чином у їхній перевірці, у перевірці якості джерел інформації.
Перевірка джерел інформації проводиться з метою встановлення:
1) правильності оформлення звітів, правильності підрахунків і обчислень;
2) повноти, якості і термінів проведення звітності, відображення її результатів в обліку і заходах, вжитих по виявлених недоліках;
3) взаємного ув’язування показників, порівнянності звітних показників.
Вірогідність інформації в першу чергу залежить від джерела, з якого отримано документ: форми, таблиці, графіки тощо.
Треба мати на увазі, що надійність даних самого документа не можна ототожнювати з надійністю поданих даних.
Документи цільової спрямованості, досліджувані аналітиком, будуть надійними у тому випадку, коли передбачені звичайні операції
контролю:
— джерело інформації повинно бути незалежним;
— слід повторно звертатися до того ж самого джерела даних;
— домінуючою повинна бути актуальна інформація.
Думки, оцінки, погляди потенційно мають менший рівень вірогідності і надійності, аніж інформація про конкретну економічну ситуацію, підтверджену конкретними кількісними показниками. Саме
конкретна економічна ситуація є ключем до розкодування змісту поглядів, думок, що констатують економічний стан.
Доцільно пильно аналізувати, які наміри мав укладач документа, що допоможе виявити навмисні та ненавмисні помилки.
3.5. Поняття та методи аналітичних прогнозів. Єдина мета будь- якої науки є передбачення. У аналітиці передбачення - це аналітичний прогноз.
Під терміном "прогнозування" розуміють процес визначення
перспектив розвитку якогось явища, події, що ґрунтується на знанні
закономірностей суспільного розвитку та взятті до уваги інформації
про минулий і сучасний стан цього явища чи події.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал