Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет




Сторінка26/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.19 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
(включно з міжнародними зобов’язаннями):
- усупереч рішенням і домовленостям Женевського (2003 р.) та
Туніського (2005 р.) самітів з розвитку інформаційного суспільства
Україна досі не прийняла ані Стратегію розвитку інформаційного
суспільства, ані Стратегію впровадження електронного урядування;
- в Україні досі не прийнято низку ключових документів, що мають сприяти формуванню розвиненого інформаційного суспільства:
Інформаційний кодекс України, Стратегія розбудови інформаційного суспільства, не створено Національну систему індикаторів розвитку
інформаційного суспільства.
Рекомендації. З метою подолання негативних тенденцій у розбудові
інформаційного суспільства України та надання цьому процесу системності та впорядкованості необхідно здійснити низку заходів.
1. Має бути вжито заходів задля зміни самого розуміння суті й сенсу розвитку ІС в Україні, подальшої механічної технологізації проблеми розвитку інформаційного суспільства та створено належні умови для розбудови суспільства, що базується на знаннях. Цей процес має бути підпорядкований Президенту України та спрямовуватися в межах
Програми економічних реформ і Послання Президента України Віктора
Януковича до Українського народу.
Зокрема пропонується:
- прийняття Указом Президента України нового концептуального документа – Стратегії розбудови інформаційного суспільства (з подальшим переглядом пріоритетних напрямів кожні 3 роки), яка б визначала ключові параметри нового типу суспільства, пріоритети розвитку, конкретні цілі та механізми їх забезпечення. На
концептуально-програмному рівні Стратегія має базуватися на нині
чинних основних профільних актах – законах України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства України на 2007-2015 роки», а також Національній програмі інформатизації – продовжувати їх
і розвивати (або коригувати) основні їх положення. У Стратегії мають
бути розкриті програми дій та/або системи заходів за ключовими напрямками розбудови ІС в Україні;
- з метою контролю за виконанням Стратегії вбачається доцільним створити при Президентові України Національну раду з розбудови
інформаційного суспільства в Україні під його головуванням та зі входженням до її складу представників органів державної влади, що відповідають за інформатизацію, науковців, представників відповідних недержавних організацій і тих політичних сил, що зацікавлені в розвитку нового, конкурентного типу суспільства в Україні.
2. Прийняття Інформаційного кодексу України. Для цього, необхідні:
1) визначення внутрішньої структури та
ієрархії актів
інформаційного законодавства України на рівні правової доктрини;
2) прийняття необхідних змін та доповнень до законів України, що регулюють інформаційні відносини ;
3) інкорпорація галузевого законодавства, тобто визначення відповідної сукупності нормативно-правових актів і розміщення її у
Зводі законів України як окремого розділу – «Інформаційне
законодавство».
Такі кроки дозволять упорядкувати інформаційні відносини в
Україні в межах чіткої ієрархії законів та єдиної системи правових норм
і понять.
3. Потребує актуалізації процес створення та практичної
імплементації
Національної
системи
індикаторів
розвитку
інформаційного суспільства, за відсутності якої Україна не має основного інструменту моніторингу й оцінки ситуації у сфері розвитку
ІТ та інформаційного суспільства в Україні. Така система має врахувати вже розроблені пропозиції Державним комітетом з питань науки,
інновацій та інформатизації України для Держкомстату, однак із доопрацюванням з огляду на необхідність гармонізувати дані показники з відповідними європейськими критеріями вимірювання інформаційного суспільства.
4. Доречним є ініціювання створення в межах проекту «Східне партнерство» спеціальної європейської програми, в межах якої відслідковувались би тенденції розвитку інформаційного суспільства, і зокрема порівнювалися б статистичні дані (індикатори) такого розвитку, в країнах-учасницях згаданого проекту. Це дозволило б принаймні на рівні підходів до формування масивів статистичних даних уже нині адаптуватися до вимог ЄС.

5. У довгостроковій перспективі Україна потребує перегляду державної політики щодо залучення інтернет-користувачів до активнішого соціального життя в інформаційному суспільстві. Крім традиційних для будь-якої демократичної країни проблем залучення громадян до функціонування систем електронного урядування, об’єктивною потребою є вирівнювання регіонального розподілу кількості інтернет-користувачів зметою збільшення рівня проникнення
інформаційної інфраструктури в сільську місцевість і здешевлення її використання.
6. Важливими залишаються проблеми призупинення на засадах матеріального та морального стимулювання «відток мізків», трудової міграції за межі країни фахівців високого рівня та налагодження системи пожиттєвого навчання, а також інноваційного реформування ринку праці та забезпечення його гнучкості на засадах упровадження прямих і зворотних зв’язків між ринками праці та ринками фахової підготовки й перепідготовки (післядипломної освіти).
7. Задані проблеми зумовлюють необхідність структурної реорганізації освітньої системи та істотне збільшення бюджетних і позабюджетних видатків на освіту в тій частині, що стосується науково- дослідницької роботи викладачів та студентів
8. Необхідно розробити конкретні державні механізми для забезпечення стратегічного розвитку економіки в напрямі
«десировинізації» та збільшення у структурі економіки питомої ваги
інтелектуальних послуг, що базуються на новітніх наукових знаннях; збільшити частку ринкової економіки в секторі ІКТ з відповідним зменшенням державних дотацій та протекціонізму; впроваджувати заохочувальну фіскально-податкову політику для розвитку спектра послуг ІКТ.
9. В Україні назріла дебюрократизація на засадах упровадження технологій електронного урядування держапарату. Це зумовлює необхідність налагодження системного діалогу між органами виконавчої влади та інститутами громадянського суспільства шляхом використання новітніх ІКТ[2, 30-32].
9.4. Перспективи розвитку інформаційних технологій на Україні.
Внаслідок глобальної інформатизації суспільства активізуються нові геополітичні процеси, такі як:
• глобалізація економіки, що проявляється у створенні
транснаціональних корпорацій, міжнародному розподілі праці та ринків
збуту продукції;

• глобалізація науки, що активізує створення розподілених
міжнародних творчих колективів учених, які працюють над спільними
науковими проектами, а також процес інтенсифікації міжнародного
обміну
науковою
інформацією,
проведення
міжнародних
телеконференцій;
• глобалізація освіти, що активізує процес розвитку систем
дистанційного
навчання,
створення
відкритих
територіальне
розподілених університетів, коледжів, інших навчальних закладів;
• глобалізація культури, яка проявляється у створенні електронних
бібліотек, картинних галерей та інших творів мистецтва і літератури.
Усе це активізує розвиток таких інформаційних технологій, як робота із сховищами даних, WАР-технології, цифрові фото та носії
інформації, ІР-телефонія, створення кишенькових комп'ютерів, нові принципи побудови дисплеїв, робота над створенням систем штучного
інтелекту, виникнення дата-центрів, дистанційна освіта.
Сховища даних. Для оброблення та зберігання даних великих обсягів використовуються БД. Такі бази складаються із кількох пов'язаних між собою таблиць, дані яких потрібні для побудови запитів.
Однак такий спосіб зберігання даних досить складно змінювати користувачеві-непрограмісту, а виконати аналіз існуючої інформації він зовсім не в змозі.
Існує два основних методи оброблення даних: операційний та аналітичний.
Операційне оброблення даних потрібне для щоденної підтримки роботи підприємства. Воно здійснюється системами оброблення транзакцій в реальному часі. Дані, що обробляються, після проведення розрахунків у подальшому не змінюються.
Аналітичне оброблення даних ґрунтується на розробці загальної стратегії підприємства. Воно провадиться за допомогою систем прийняття рішень (On-Line Analytical Processing, скорочено OLAP).
WAP
– технології. Комп'ютерні технології та технології стільникового зв'язку нестримно зближуються, відкриваючи перед користувачами нові можливості. Все більше компаній орієнтуються на мобільний Internet..
В Україні володарі мобільних телефонів із функцією WAP-доступу можуть користуватися такою інформацією, як офіційні курси валют, курси обміну валют у конкретному банку або пункті обміну. WAP- ресурс містить версії російською та англійською мовами.

До цієї новітньої технології належить також напрям перетворення телевізорів на мультимедійні апарати з доступом до Interenet.
Цифрові технології. За допомогою пристроїв, що працюють за цифровою технологією, можна знімати відео, робити фотографії, прослуховувати аудіозаписи у форматі МРЗ. Вони можуть містити карту пам'яті. Відеозапис зберігається у форматі QuickTime, його можна переглядати на маленькому (розміром 2,5 дюйма) рідкокристалічному екрані пристрою і завантажити в комп'ютер для перегляду або редагування. Завантаження відбувається за допомогою USB-кабелю або
USB-з'єднувальної станції. До цифрового фотопристрою додається програмне забезпечення, що дає змогу перетворювати аудіозаписи з лазерного диска на формат МРЗ.
Комп'ютерна телефонія. Комп'ютерна телефонія — технологія, в якій програмні й апаратні ресурси комп'ютера застосовуються для керування телефонним з'єднанням. Ця технологія включає також оброблення та синтез голосу, систему голосової поштової скриньки.
Для створення комп'ютерної телефоної системи, крім комп'ютера, треба мати телефонний пристрій та спеціальне програмне забезпечення.
Телефонний пристрій має забезпечувати запис і відтворення голосу.
Створення голосових поштових скриньок дає змогу виконувати обмін голосовими повідомленнями. Для одержання доступу до своєї скриньки потрібно звернутися до системи голосових скриньок та ввести свій пароль за допомогою кнопок набору номера. В поштових скриньках усі голосові повідомлення зберігаються аналогічно електронній пошті.
Система електронного офісу перемикає дзвінки на робочі місця співробітників, розповсюджує факсимільні повідомлення.
Комп'ютерна телефонія має великі перспективи, а її впровадження поступово замінить телефони.
Кишенькові персональні комп'ютери. Кілька років тому з'явились нові пристрої — PDA (Personal Digital Assistant), або кишенькові персональні комп'ютери. Відповідно до ОС розрізняють три класи таких пристроїв:
Windows-орієнтовані
Pocket
РС
(клавіатурні та безклавіатурні), Palm OS (безклавіатурні), а також Psion (клавіатурні).
Пристрої PDA мають вбудовану оперативну пам'ять ємністю 16—32
Мбайт, процесор із тактовою частотою 166 МГц, екран із роздільною здатністю 240x320 точок/дюйм, USB-порт для підключення пе- риферійних пристроїв. Програмне забезпечення містить такі пакети, як
Woed, Excel, PowerPoint, програми перегляду електронної пошти.
Можливість підключення навушників і мікрофону та наявність
вбудованих динаміків дає змогу відтворювати музичні файли формату
МРЗ.
Дисплеї. Рідкокристалічні дисплеї, які мають великий попит, характеризуються високою якістю аудіо- та відеовідтворення, сучасним дизайном, ергономічністю. Якість звуку поліпшено завдяки системі об'ємного звучання 3-D. Нові дисплеї дають змогу користувачеві легко контролювати колір, контрастність, положення зображення на екрані.
Системи штучного інтелекту. Системи штучного інтелекту, або штучні нейронні мережі — перспективний напрям розвитку
інформаційних технологій. Ці системи широко застосовуються при розв'язуванні неформалізованих задач або задач із неповними даними.
Робота штучної нейронної мережі ґрунтується на організації зв'язку між множиною елементів, які обробляються. Кожен нейрон одержує велику кількість сигналів на вході, аналізує їх відповідно до вагових коефіцієнтів та формує свій сигнал, що подається на вхід іншого нейрона. Всі нейрони взаємозв'язані між собою та організовані в шари.
Кожний шар, у свою чергу, одержує вхідний сигнал і формує власний для іншого шару.
Якщо систему штучного інтелекту реалізовано на одному комп'ютері, то вона працює досить повільно, але при використанні кількох процесорів її швидкодія значно зростає.
Такі системи використовують для розпізнавання та синтезу мовної
інформації, рукописного тексту, у фінансовій сфері, а також там, де треба аналізувати потужні інформаційні потоки.
До систем штучного інтелекту належать також широко відомі
експертні системи. Основою їх є база знань, в якій зберігаються потрібні для розв'язання поставленої задачі відомості та методи. Знання відображаються в експертній, описовій формі. База знань містить самонавчальний алгоритм, що спирається на процедурні знання оцінок рішень. Дуже важливий компонент експертної системи — розвинутий
інтерфейс із користувачем, який дає змогу наповнювати базу знань новою інформацією, виводити логічні висновки тощо.
Використовуючи накопичені знання з кількох проблемних сфер, такі системи можуть розв'язувати задачі, складність яких перевищує людські можливості. Експертні системи широко застосовуються в таких сферах, як навчання, медицина, прогнозування, планування, геологія, військова справа, створення програмних продуктів та багатьох інших.

Дата-центри. Із розвитком комп'ютерних мереж створюються спеціальні дата-центри для надання клієнтам будь-яких послуг, пов'язаних із роботою в Internet. Сюди належать:
• зберігання великих обсягів інформації клієнтів у спеціальному розподіленому сховищі даних, яке має надійний апаратний і програмний захист;
• використання потужних апаратних засобів та високошвидкісного каналу передачі даних, які значно підвищують швидкість обміну
інформацією;
• проектування та розробка програмних систем замовника на високому професійному рівні;
• графічний дизайн, консалтинг висококваліфікованих спеціалістів;
• оренда сучасного ліцензійного програмного забезпечення.
Інформаційні технології в освіті. Наслідком об'єктивного процесу
інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.
Передумовами розвитку дистанційного навчання є:
• бурхливий розвиток інформаційних технологій;
• поступове і неперервне зниження вартості послуг на підключення та використання глобальної мережі Internet, її ресурсів і сервісів;
• суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних технологій в освітню практику;
• значне поширення засобів комп'ютерної техніки серед населення.
Дистанційне навчання — нова організація освітнього процесу, що
ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, і призначається для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати
інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіальне розподілених місцях.
Характерними рисами дистанційного навчання є:
гнучкість — можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки, здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань- підказок тощо;


актуальність
— можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок;
зручність — можливість навчання у зручний час, у певному місці, нерегламентованість у часі для засвоєння матеріалу, можливість здобуття освіти, без відриву від основної роботи;
модульність — розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які вивчаються у міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи в цілому;
економічна ефективність — метод навчання значно дешевший, ніж традиційні, завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів та мультидоступу до них;
• можливість одночасного використання великого обсягу навчальної інформації будь-якою кількістю студентів;
інтерактивність — активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно підвищує мотивацію до навчання, рівень засвоєння матеріалу;
• більші можливості контролю якості навчання. Це і проведення дискусій, чатів, і використання самоконтролю, і відсутність психологічних бар'єрів;
• відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу.
Дистанційну освіту забезпечують такі технології:
кейстехнологія — видача портфеля з повним набором навчально- методичних матеріалів із кожної дисципліни. Інформація подається як у вигляді книжок, методичок, так і на СD-дисках, аудіо- та відеокасетах, у вигляді мультимедійних програм;
мережна — використання засобів віддаленого доступу для одержання потрібної навчальної iнформації, проведення індивідуальних консультацій з викладачами, контролю знань. Ця технологія значно ефективніша за традиційну, тому що вона орієнтується на
індивідуалізацію навчання;
телевізійна — можна одночасно охопити процесом навчання велику кількість населення. Ця технологія має більш інформативний характер.
Отже, в сучасних умовах в України немає іншого вибору, як адаптуватися до сучасного інформаційного суспільства та розвивати
інформаційні технології.


Питання для самоконтролю

1. Які наслідки інформатизації для суспільства?.
2. Охарактеризуйте поняття «інформаційні технології».
3. Коротко опишіть функції корпоративної експертної системи
«Аналітик – 2».
4. Окресліть сучасні проблеми розвитку ІАД в Україні.
5. За якими показниками в розвитку ІТ Україна відстає найбільше?
6. Які є можливості подолання негативаних явищ в інформаційній сфері?
7. Що потрібно зробити Україні, щоб наздогнати розвинені країни?
8. Охарактеризуйте перспективи розвитку ІТ в Україні.
9. Наведіть приклади розвитку ІТ в Україні.
10. Як застосовуються ІТ в освіті України?


Список використаної літератури

1. Горовий В. М. Соціальні інформаційні комунікації, їх наповнення
і ресурс / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; наук. ред. Л. А. Дубровіна./ В.М. Горовий. – К., 2010. – 360 с.
2. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С. Л.
Гнатюк. – К. : НІСД. – 2010. – 64 с.
3. Кулицький С.П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб./ С.П. Кулицький – К.: МАУП. 2002. –
224с.
4. Конотопов П.Ю
.
Аналитика: методология, технология и организация информационно-аналитической работы / П.Ю.Конотопов,
Ю.В.Курносов. - М.: РУСАКИ, 2004г. - 512 с.
5. Муковський І.Т. Інформаційно-аналітична діяльність у міжнародних відносинах: Навч. посіб./ І. Т. Муковський, А.Г. Міщенко,
М.М. Шевченко – К.: Кондор, 2012. – 224с.

Модуль №3
Курсова робота «Теоретичні та методичні основи
інформаційно-аналітичної діяльності»
Теми курсових робіт
з дисципліни «Інформаційно-аналітична діяльність»
1.
Історія виникнення та розвитку інформаційно-аналітичної діяльності.
2.
Суть та основні принципи інформаційно-аналітичної діяльності.
3.
Методи аналітики, їх універсальність в процесі пізнання.
4.
Специфіка аналітики в системі сучасних наук: проблеми і перспективи.
5.
Проблема інтерпретації фактів в інформаційній діяльності та типові помилки.
6.
Види інформаційно-аналітичної роботи: суть, особливості класифікації та функціонування.
7.
Особливості викривлення та спотворення інформації в
інформаційно-аналітичній діяльності.
8.
Комунікація як процес у структурі людської цивілізації: документознавчий аспект.
9.
Становлення
і розвиток інформаційного суспільства: проблеми і перспективи.
10.
Особливості національної моделі розвитку інформаційного суспільства.
11.
Сучасні концепції розвитку цивілізацій: перспективи і загрози.
12.
Особливості забезпечення безпеки національного
інформаційного простору.
13.
Процес глобалізації і Україна: виклики та проблеми.
14.
Україна в світовому інформаційному просторі: проблема вибору.
15.
Недоліки правової бази України в інформаційній сфері.
16.
Концепція Нового міжнародного інформаційного порядку і її вплив на Україну.
17.
Слабкість інформаційних позицій України в світовому
інформаційному просторі.
18.
Зовнішні чинники впливу на українську інформаційну політику.
19.
Міжнародний імідж України та шляхи його покращення.

20.
Фактори результативності роботи аналітика.
21.
Етапи і порядок підготовки інформаційно-аналітичних документів.
22.
Проблема «пастки часу» і засоби її подолання.
23.
Прогностична діяльність в інформаційно-аналітичному процесі.
24.
Специфіка інформаційних систем аналітичної обробки
інформації.
25.
Інформаційні війни в структурі сучасних світових процесів: виклики та загрози.
26.
Причини інформаційних війн в світлі глобалізаційних змін.
27.
Особливості технологій ведення інформаційних війн.
28.
Безпека України та інформаційні війни: стан та перспективи.
29.
Проблеми захисту та збереження інтелектуальної власності.
30.
Безпека підприємницької діяльності.
31.
Вдосконалення інформаційної безпеки України.
32.
Специфіка організації інформаційних послуг.
33.
Організація інформаційної діяльності підприємства.
34.
Кадрове забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності.
35.
Матеріально-технічне забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності.
36.
Правове забезпечення інформаційно-аналітичної діяльності.
37.
Інформаційні технології формування іміджу України.
38.
Інформаційні технології формування іміджу організації.

Навчальне видання

ВАРЕНКО ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
ІНФОРМАЦІЙНО
-
АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Навчальний посібник
В авторській редакції


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал