Міністерство освіти і науки України Національний авіаційний університет



Pdf просмотр
Сторінка16/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір4.19 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   26
Тема 4.
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА РОБОТА ЯК ПРОЦЕС
ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ.
НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА
ПЛАН
4.2.

Інформаційна робота як процес творчого мислення.
4.2. Оціночна діяльність і прогнозування в інформаційно-
аналітичному процесі.
4.3. Інформаційне забезпечення управління.
4.4. Нові інформаційні технології обробки інформації.
a.

WWW-технології в інформаційній сфері.
4.6. Інформаційні технології аналітичної обробки інформації.
4.7. Сучасні технології спільної роботи.
4.1.
Інформаційна робота як процес творчого мислення.

Якщо поетапний порядок підготовки документів відображає формально- організаційний аспект інформаційної діяльності, то підхід до процедури підготовки документів, як процесу творчого мислення, відображає змістовно-аналітичний аспект інформаційної діяльності.
Причому потреба у творчому мисленні виникає перш за все при вирішенні нестандартних завдань, які вимагають відповідного підходу для свого розв'язання. Адже дослідник повинен уже на ранніх стадіях своєї роботи, а саме на етапі збору необхідної інформації, побудувати робочу гіпотезу стосовно найважливіших чинників, які діють у досліджуваній ним галузі. Прийнята на початку робоча гіпотеза виконуватиме функції своєрідного орієнтира у всій організації інтелектуального процесу, аж поки аналіз об'єкта дослідження не дасть можливості побудувати нову, досконалішу гіпотезу.
Інтелектуальний процес може бути представлений як послідовність стадій, що змістовно відрізняються одна від одної
:
-
накопичення відомостей (фактів)та знань;

-
осмислення накопиченого матеріалу;

-
побудова ментальних
конструкцій
та формування висновків;

-
перевірка висновків[5, с.139].

Стадія накопичення відомостей (фактів) та знань певною мірою стосується всіх етапів процесу
інформаційної роботи. Збір фактів є основним на цій стадії. Розглядаючи процес мислення, необхідно підкреслити, що на стадії накопичення відомостей і знань ми зіштовхуємося з величезною масою фактів, які стосуються справи.
Частина цих відомостей була, безумовно, спеціально зібрана у зв'язку з конкретним інформаційним завданням. Інша частина відомостей, яка
значно впливає на результати роботи, накопичувалася в нашій пам'яті як результат нашої загальної освіти і всього життєвого досвіду.
Після накопичення і добору фактів настає їхнє осмислювання
, що являє собою другу логічну стадію процесу творчого мислення. При цьому накопичений матеріал оцінюється дослідником відповідно до його загальної підготовки, що представляє, поєднання його освіти і життєвого досвіду. Цей розумовий процес певною мірою відбувається підсвідомо,
і його можна охарактеризувати як процес приведення в систему і міцне засвоєння доступних фактів. Для того, щоб приступити до глибокого аналізу, у процесі якого дослідник систематизує і розташовує в логічному порядку свої думки, розкриває існуючі причинно-наслідкові зв'язки між явищами та процесами, немає необхідності чекати закінчення збору фактів. Цим звичайно, залежно від рівня його кваліфікації, дослідник може зайнятися вже на початку виконання завдання. Стадія побудови ментальних конструкцій та формування висновків починається з ланцюга спроб знайти рішення і пов'язаних з цим помилок. Зрештою ми наштовхуємося, більш-менш випадково, на відповідь,
проти якої немає явних заперечень. Після чого безупинний процес пошуків правильних рішень і відкидання хибних припиняється. Ми зосереджуємося.Подальші міркування підтверджують, що рішення, на якому ми зупинилися, можливо є правильним.
Ми не відкидаємо можливу відповідь,
на яку нам вдалося натрапити. Навпаки, ми затримуємося на ній, піддаємо її подальшому розгляду та остаточно приймаємо, якщо немає явних заперечень та
(чи) прийнятної альтернативи.
У процесі роботи над проблемою як правило, настає такий момент, коли необхідно з великої кількості
можливих рішень попередньо вибрати найкращі. Часто кількість робочих гіпотез, що заслуговують на увагу, буває надмірно великою. У такому випадку наш розум повинен відібрати для подальшого розгляду обмежену кількість гіпотез. Нерідко, прагнучи до досконалості і вивчаючи все підряд, ми приділяємо так багато часу маловажливим моментам, що позбавляємо себе можливості глибоко розглянути найважливіші аспекти поставленого завдання. Поряд із копітким усебічним вивченням, шлях до розв'язання проблеми можна знайти за допомогою вдало висловленого судження, інтуїції.
Коли ми приходимо до визначеного висновку, увага концентрується на одному чи двох найважливіших моментах і наш розум будує гіпотези, що пояснюють значення цих моментів у всій сукупності досліджуваних явищ.

Таким чином, дійшовши у процесі роботи до стадії перевірки висновків, ми ставимо перед собою запитання: чи правильний метод ми схильні обрати? Чи справді правильна висунута нами гіпотеза, що в даний момент здається такою багатообіцяючою, і чи можна на
її основі сформулювати остаточний висновок? Чи слушне уявлення про всю проблему, що так чітко вимальовується в нашій свідомості
В цей момент, чи вірно воно висвітлює значення окремих елементів проблеми? Чи справді прогноз, що ми збираємося зробити, найімовірніший і чи немає проти нього серйозних заперечень? Очевидно, тільки в тому випадку, коли пропонуємо яке-небудь конкретне рішення, можемо піддати його критичному розглядові. Тільки
В цьому випадку ми можемо перевірити, змінити, прийняти або відкинути його[5, с.141].
4.2.

Оціночна діяльність

і прогнозування в інформаційно-
аналітичному
процесі.
Невід'ємною складовою будь-якого
інформаційно-аналітичного процесу, як уже зазначалось, є побудова гіпотези. Гіпотези, як правило, бувають представлені у формі різноманітних оцінок
імовірних сценаріїв подій.
Оцінки ці
можуть носити ретроспективний, поточний або перспективний характер. Причому різниця в методиці між оцінками
імовірних альтернативних сценаріїв поточних
і перспективних подій зменшується зі скороченням періоду упередження прогнозування, тобто відрізку часу, на який розробляється прогноз.
У такому контексті прогноз являє
собою
науково обґрунтоване
судження про можливі стани об'єкта в майбутньому або про
альтернативні шляхи і терміни їхнього здійснення.
Розробка певним суб'єктом імовірних сценаріїв подій як альтернативних для ретроспективи і сучасного етапу, так і перспективного періоду
(
тобто прогнозування) здійснюється з метою вироблення найкращих варіантів поведінки цього суб'єкта. А оскільки всі перелічені сценарії мають імовірнісний характер, то схематично узагальнений підхід до їхньої
побудови можна описати формулою «якщо
... то ...», тобто якщо складатимуться умови х1, то, як наслідок, можна очікувати на реалізацію сценарію у1, а якщо складатимуться умови х2, то в результаті найімовірнішою буде ситуація у2. Головна перевага такої схеми прогнозу (оцінки) полягає в тому, що
її кінцевим результатом виступає не стільки перелік якихось конкретних кількісних показників, які описують стан відповідного об'єкта, скільки система ймовірних причинно-наслідкових зв'язків і, що особливо важливо, ймовірні сценарії поведінки певних суб'єктів.

Саме з цих позицій треба підходити до питання про доцільність застосування в певній ситуації відповідного типу прогнозу. Останні поділяються на пошукові та нормативні. Пошуковий прогноз — це визначення можливих станів явища в майбутньому. Тобто умовне продовження в майбутньому тенденцій розвитку явища, яке вивчається в минулому і теперішньому часі абстрагуючись від можливих рішень, дії на основі яких можуть радикально змінити тенденції, викликати в деяких випадках самоутвердження або самознищення прогнозу. Такий прогноз відповідає на запитання: що, швидше за все станеться при умові збереження існуючих тенденцій?
Нормативний прогноз — це визначення шляхів
і строків досягнення можливих станів явища що приймаються в якості мети. Мається на увазі прогнозування досягнення бажаних станів на основі наперед заданих норм,
ідеалів, стимулів, цілей. Такий прогноз відповідає на запитання: якими шляхами досягти бажаного? Пошуковий прогноз будується на визначеній шкалі (полі, спектрі) можливостей, на якій потім встановлюється ступінь імовірності прогнозованого явища. При нормативному прогнозуванні відбувається такий самий розподіл
імовірностей, але вже у зворотному порядку: від заданого стану до тенденцій, які спостерігаються. Це стохастичний (імовірнісний) опис можливих альтернативних шляхів досягнення цих норм.
За періодом упередження — проміжком часу, на який розраховано
прогноз, — розрізняють оперативні (поточні), коротко-,

середньо-,
довго- та далекотермінові (наддовготермінові) прогнози[5, с.143].
Оперативний, як правило, розрахований на перспективу, протягом якої не очікується істотних змін об'єкта дослідження - ані кількісних,
ані якісних.
Короткотерміновий - на перспективу тільки кількісних змін, довготерміновий - не тільки кількісних, але головним чином, якісних.
Середньотерміновий охоплює перспективу між коротко- та довготерміновим із перевагою кількісниз змін над якісними, далекотерміновий (наддовготерміновий) - перспективу, коли очікуються настільки значні якісні
зміни, що говорити можна, власне тільки про найзагальніші перспективи розвитку природи та суспільства.
Часова градація прогнозів є відносною і залежить від характеру та мети даного прогнозу.
У
деяких науково-технічних прогнозах період упередження навіть довготермінових прогнозів може вимірюватися днями, а в геології чи космології - мільйонами років.

У
соціально-економічних прогнозах, відповідно до характеру та темпів розвитку прогнозованих явищ, емпірично встановлений такий часовий масштаб: оперативні прогнози - до одного місяця, короткотермінові - до одного року, середньотермінові - на кілька
(зазвичай до п'яти) років, довготермінові - на період понад п'ять і приблизно до п'ятнадцяти - двадцяти років, далекотермінові - за межами довготермінових.
Однак і тут
є відмінності
,
пов'язані з особливостями окремих галузей соціально-економічного прогнозування.
Так у сфері політики діапазон між коротко- та довготерміновістю звужується до меж найближчого десятиріччя, у міському будівництві — розтягується на кілька десятиліть, в економіці — пристосовується до діапазонів протікання мікро- та макроекономічних процесів.
За ступенем формалізації всі методи прогнозування діляться на
інтуїтивні та формалізовані.
Інтуїтивне прогнозування застосовується, коли об'єкт прогнозування або надто простий, або настільки складний, що аналітично врахувати вплив багатьох факторів практично неможливо. У таких випадках вдаються до опитування експертів. Отримані
індивідуальні та колективні експертні оцінки використовують як кінцеві прогнози чи як вихідні
дані у комплексних системах прогнозування.
При виборі методів прогнозування важливим показником є глибина упередження прогнозу.
При цьому необхідно не тільки знати абсолютну величину цього показника, а й віднести його до тривалості еволюційного циклу розвитку об'єкта прогнозування.
4.3. Інформаційне забезпечення управління. Інформаційну складову управлінської праці становить збирання, зберігання,
опрацювання(аналіз) і передача інформації. Через органи управління проходить велика за обсягом, різноманітністю і динамікою інформація.
Одна
її частина має безпосередньо управлінський характер, інша виражає взаємозв'язки державного апарату із суспільством, з його численними проявами і потребами, інтересами громадян. Інформацію, яка циркулює в органах державної влади, можна визначити як соціально-управлінську інформацію. Будь-який вид виробничо- економічної діяльності
ґрунтується на відповідному інформаційному забезпеченні, в тому числі економічною, науково-технічною, оглядово- аналітичною, фактографічною та іншою інформацією. Визначення поняття «інформаційне забезпечення», наведені в різних наукових
джерелах, висвітлюють мету інформаційного забезпечення, його об'єкт, засоби здійснення, процесуально-діяльнісну та інформаційно-ресурсну складові.
Інформаційне
забезпечення
управління
-
це
організація
цілеспрямованих
масивів
інформації й інформаційних потоків, яка
включає збирання, зберігання, опрацювання і передавання інформації (в
тому
числі і з використанням комп'ютерних інформаційних систем) з
метою аналізу одержаних результатів для підготовки, обґрунтування і
прийняття управлінських рішень органами управління.
Володіння достовірною
і актуальною інформацією поряд з умінням ефективно використовувати адекватні методи
її збирання, аналізу
і надання є основою успішної діяльності
підприємств і організацій будь-якої організаційно-правової форми.
Диференціація попиту на всі види інформації - наукову, технічну, економічну, урядову, задоволення зростаючих
інформаційних потреб є актуальним завданням у сфері управління. Інтуїтивні дії у цій сфері, відсутність інформаційної політики підприємства можуть призвести до неадекватних рішень і відчутних фінансових витрат.
Однією
З особливостей управлінської праці є постійна необхідність прийняття рішень в умовах дефіциту часу. Процес вироблення і прийняття рішень у системі управління по суті
є інформаційним процесом.
Рішення - це "згусток" інформації, спеціально зібраної
проаналізованої і опрацьованої суб'єктом управління.
Аналіз видів управлінської діяльності
дозволяє визначити завдання, вирішувані в організації
і виконавців цих завдань.
За ступенем інтелектуальності
і складності аналітичні завдання можна класифікувати:
Перший
клас - найбільш прості
завдання, які складаються з повністю формалізованих процедур і виконання яких, крім витрат часу, не становить ніякої складності для виконавців. Ці завдання стандартизуються і програмуються.
До них відносяться контроль і облік, оформлення документів їх тиражування, розсилку та ін. Такі завдання вирішуються практично всіма автоматизованими
інформаційними системами.

Завдання цього класу, якщо вони використовуються для прийняття рішень, називаються завданнями прийняття рішень в умовах повної визначеності. При цьому випадкові і невизначені чинники відсутні.
Другий клас - більш складні завдання прийняття рішень в умовах ризику, тобто в тому випадку, коли наявні випадкові чинники, але для яких відомі
закони їх впливу. Постановка і вирішення таких завдань можливі на основі методів теорії ймовірностей, аналітичного та
імітаційного моделювання.
Третій клас завдань становлять слабко структуровані завдання, які містять невідомі або невимірювані компоненти (кількісно не оцінювані). Для цих завдань характерна відсутність методів розв'язання на основі безпосереднього опрацювання даних. Постановка завдань базується на прийнятті рішень в умовах неповної інформації. У ряді випадків на основі теорії нечітких множин і застосувань цієї теорії вдається побудувати формальні схеми рішення.
Четвертий клас завдань становлять завдання прийняття рішень в умовах протидії або конфлікту (наприклад, необхідно враховувати наявність активно діючих конкурентів). У завданнях цього класу можуть бути наявні випадкові чинники, для яких невідомі закони їх впливу. Постановка і вирішення таких завдань можливі (але не завжди) методами теорії ймовірностей, нечітких множин і теорії
ігор.
П'ятий клас - найбільш складні завдання прийняття рішень, які характеризуються відсутністю можливості формалізації через високий ступінь невизначеності. Ефективне вирішення не завжди можливе.
4.4. Нові інформаційні технології обробки інформації. З розвитком інформаційних технологій у всьому світі зростає розуміння переваг, які може надати організаційній структурі інформаційно- комунікаційна система. Тому питання створення інформаційно- комунікаційних систем, які б ефективно працювали з інформаційними ресурсами, є надзвичайно актуальним.
Сьогодні інформаційні технології впроваджуються на багатьох підприємствах, організаціях та різних органах влади.
Нова інформаційна технологія є не що інше, як сукупність автоматизованих процесів руху (по каналах зв'язку) і обробки інформації тієї чи іншої предметної області (або їх сукупності), що видається користувачу на екран ЕОМ.
Інформаційні технології (ІТ) – це системноорганізована для
вирішення завдань управління сукупність методів і засобів реалізації
операцій збирання, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, обробки і

захисту інформації на базі застосування розвиненого програмного
забезпечення, використання засобів обчислювальної техніки і зв’язку, а
також способів, за допомогою яких інформація надається тим, хто її
потребує.
Інформаційні технології в даний час можна класифікувати за рядом
ознак, зокрема: способом реалізації в інформаційній системі, ступенем охоплення завдань управління, класами здійснюваних технологічних операцій, типом призначеного для користувача інтерфейсу, варіантами використання мережі ЕОМ тощо.
Із зростанням технічної потужності ІТ комп’ютери почали не просто полегшувати роботу людини, а дозволяють виконувати те, що без ІТ було неможливим. У зв’язку з тим, що аналітику доводиться приймати рішення в умовах високого ступеня невизначеності та ризику, нові можливості інформаційних систем дуже швидко починають знаходити застосування в бізнесі.
Кажучи про «нові» можливості ІС в управлінні, справедливіше називати деякі з них новими тільки для нас. Наприклад, системи підтримки прийняття рішень вже більше двох десятиліть використовуються в розвинених країнах, але поки що не набули широкого поширення в нашій країні.
Стратегічна мета інформаційних технологій – сприяти управлінню економічними комплексами, реагувати на динаміку ринку, створювати, підтримувати та поглиблювати конкурентні переваги. Виконання цього завдання вимагає побудови інформаційно-технологічних систем, які мають наступні атрибути: а) максимальна доступність – кожна людина може дістати доступ до
ІТ ресурсів у будь-який час і з будь-якого місця; б) будь-який інформаційний об’єкт повинен бути доступний одночасно багатьом; в) маневреність прикладних програм – необхідний перехід до мережевої архітектури, що призводить до серйозних змін в організації і роботі ІТ-відділів.
Удосконалення технічних засобів і методів по збиранню і обробці
інформації свідчить про те, що є реальна можливість збирати первинну
(фактичну) інформацію в ритмі виробництва, тобто близько до реального часу, здійснити перехід від рішення окремих обліково-планових і нормативних задач до системного рішення задач по управлінню підприємством в цілому. Цьому сприяє і впровадження комп’ютерної

інформаційної технології, яка одержала назву нової інформаційної
(безпаперової) технології.
Основу нової інформаційної (безпаперової) технології, при якій застосовуються ПЕОМ, складають розподілені системи сучасної обчислювальної техніки, програмне забезпечення, розвиток комунікацій, безпаперове (тобто екранне) видавання обробленої інформації користувачам. Користувачу, який не є програмістом, надана змога прямого спілкування з ПЕОМ за допомогою діалогового режиму.
Програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи, бази знань тощо), якими забезпечується ПЕОМ, створюють зручність у роботі, дозволяють не тільки автоматизувати процес зміни форми і місця розміщення інформації, але і змінити її зміст. Сучасні ПЕОМ не викликають інформаційну продуктивність, але надають можливість фахівцю підвищити продуктивність праці шляхом збільшення обсягів робіт, які він виконує індивідуально.
Для такої технології характерні:

праця користувача на ПЕОМ у режимі маніпулювання;

прохідна (наскрізна) інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка забезпечує єдину уніфіковану форму зображення, зберігання, пошуку, відображення, відновлення і захисту інформації;

безпаперовий процес обробки інформації, при якому на папері фіксується (за необхідністю) лише остаточний варіант розрахунків у вигляд;

документи, проміжні версії і необхідні дані записані на машинні носії і доводяться до відома користувача через екран ПЕОМ;

інтерактивний (діалоговий) режим рішення задачі (одержання необхідних показників) з широкими можливостями для користувача;

можливість колективного виконання документів на основі об'єднаної каналами зв'язку групи ПЕОН, які працюють в одному режимі;

можливість адаптивної перебудови форм і способу подання
інформації у процесі рішення задачі або при одержанні необхідних показників.
Нова інформаційна технологія може бути впроваджена на об'єкті управління як свідчить практика, двома способами: в локальні
інформаційні структури, які засновані на адаптації нової інформаційної технології до діючої організаційної структури; та на удосконаленні докорінним чином діючої організаційної структури управління.

Перший спосіб впровадження нової інформаційної технології приводить до локального удосконалення методів обробки інформації, які діють на об'єкті управління і не міняє діючу організаційну структуру управління.
Так як комунікації розвинуті недостатньо, то раціоналізуються тільки методи збору і обробки інформації на робочих місцях фахівців шляхом організації окремих автоматизованих робочих місць. При цьому відбувається зливання операцій по збиранню і обробці первинної інформації, а в ряд випадків і з функцією прийняття управлінських рішень.
За другим способом впровадження нової інформаційної технології удосконалюється організаційна структура управління таким чином, щоб ця технологія принесла якнайбільшу ефективність управлінню виробництвом. В цьому випадку відбувається розвиток комунікацій і розробляються нові інформаційні і організаційні взаємозв'язки, створюються комплекси взаємозв'язаних АРМ керівників і фахівців різних рівнів, впроваджуються розподілені бази даних. При цьому способі продуктивність організаційної структури управління збільшується за рахунок раціонального розподілення обробки
інформації; відбувається зниження обсягів інформаційних потоків по каналах зв'язку, приближення обробленої інформації до користувачів різних рівнів, збирання і обробка первинної інформації в ритмі виробництва, яка передається відповідним користувачам в такому ж ритмі.
4.5.

WWW-технології
в
інформаційній
сфері.
Сьогодні загальновизнано, що інформаційна глобальна мережа Інтернету
(Internet) – феномен кінця XX століття – є головним інструментом людства при його переході від індустріальної до інформаційної ери.
Інтернет є головним світовим джерелом інформації, оперативним глобальним засобом зв'язку, базою для розвитку технології майбутнього.
Проголошена як світова інформаційна супермагістраль, Інтернет є об'єктом вкладення величезних сил і коштів міжнародних організацій, урядів і приватних фірм в усьому світі. Мережа дала потужний імпульс розвитку корпоративних інформаційних систем, значна частина яких будується на основі технологій Інтернету.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал