Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького



Pdf просмотр
Сторінка8/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   34



69
Список використаних джерел
1. Дейниченко Г.В., Золотухіна І.В., Беляєва І.М. Дослідження дисперсності повітряної фази нових видів м'якого морозива / Електронний ресурс. – Режим доступу: file: D:/OKSANA/Downloads/22087-35498-1-SM.pdf.
2. Жилина А. Что такое стрес и как с ним бороться // Неведомый мир. -
№8. С.23-25.
3. Куліш О. В. Особливості формування стресостійкості у студентів- психологів: Психологічні науки. / Електронний ресурс. – Режим доступу:
D:/OKSANA/Downloads/VchdpuPH. pdf.
4.
Стресс-менеджмент у педагогічній діяльності:
Перспектива.
Електронний ресурс. – Режим доступу: www.perspektyva.in.ua.
5. Психологічні особливості навчального стресу студентів. / Електронний ресурс. – Режим доступу: ua-referat.com.


Горденко А.П., Паламарчук С.І.,
викладачі вищої категорії
Технологічно-промисловий коледж
Вінницького національного аграрного університету, м. Вінниця gordalla75@mail.ru
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
Патріотичне виховання - це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.
В. Сухомлинський
Останні півтора роки, з тих пір, як почалися в Україні військові події, стало актуальним питання національно-патріотичного виховання. Та що ж стало причиною саме зараз звернути увагу на такі моральні якості як патріотизм, національна свідомість, відданість Батьківщині? І що ж стало причиною саме зараз звернути увагу на цей аспект виховання? Чому раніше не приділялося стільки уваги на ці якості? Невже попередні упущення в патріотичному вихованні призвели до подій, які сталися в нашій країні і які на превеликий жаль продовжуються? І ніхто не знає, коли і чим вони закінчаться.
Чи можемо в майбутньому запобігти повторення цих негативних подій? Чи зможе жінка народити дитину та , взявши її вперше на руки та пригорнувши до грудей, сподіватись, що її дитя не забере полум’я війни? Підростаючих сина чи доньку вона буде бачити щасливими, безтурботними та усміхненими, а не переляканими від кулеметних пострілів та зривів снарядів. А ставши на ноги, вони будуть планувати щасливе та сімейне життя, а не кидати коханих та, одягнувши військову форму, йти захищати свою країну. То на що ж в майбутньому нам сподіватись? Чи настане той час, коли юнак не буде казати, що «я щасливий, що не дожив мій прадідусь до часу, коли німці просять росіян не стріляти в українців!».

70
Так, ми не можемо стверджувати що виховання гідності, патріотизму, національної свідомості не призведе до повторення негативних подій. Але будемо робити все можливе, щоб кожна молода особа пам’ятала, знала, цінувала, поважала, гордилась своїм українським родом. Адже саме від світогляду нашої молоді залежить чи буде Україна самостійною та незалежною державою в Європі, чи нам постійно будуть диктувати як нам жити та розвиватись. Сучасна молодь України добре знає свою історію і буде прагнути не повторювати її сумні сторінки.
Успішна держава – це успішні громадяни, які сповнені національної свідомості, любові до рідного краю, свого народу, шанобливого ставлення до його культури, традицій та звичаїв, горді за свою землю і здатні поважати своїх сусідів, толерантно ставляться до культури всіх народностей, які проживають в
Україні. Виховуючи студентів, нам, педагогам потрібно враховувати, що пріоритетними рисами ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави для них має бути відповідальність і дієвість. Вони мають не тільки
ідентифікувати себе з українським народом, але й прагнути жити в Україні, розбудовувати свою країну, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати закони України і дотримуватися Конституції; володіти державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість. На нашу думку, важливим фактором формування патріотизму має стати славне минуле нашого народу, його найкращі надбання, звичаї і традиції. Першочергове місце відводиться принципу гуманізму, який передбачає визнання того, що людина – найвища цінність на Землі, передбачає опору на особистість, яка здатна до самовдосконалення. Ми повинні пам’ятати не лише трагічні сторінки історії, а розглядати самоцінність особистості як результат національного виховання разом із власним саморозвитком; навчити студентів знаходити гідне, схвальне і добре в національній історії.
У Національній стратегії розвитку освіти України головною метою системи освіти нашої держави є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як відданого своєї державі громадянина, виховання покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Така система освіти має забезпечувати
«формування особистості та патріота країни, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, чітко орієнтуватися в сьогоденних реаліях
і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життя і праці у ХХІ столітті». Пов’язані з цим питання порушуються у Концепції педагогічної освіти, державній національній програмі «Освіта», Закон України «Про освіту» та Закон «Про виховання дітей і молоді».
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національно-патріотичного виховання на сучасному етапі – це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі

71 формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.
До провідних завдань «Ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави» належать:
1) формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати на користь держави, готовність її захищати;
2) забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
3) формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
4) прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;
5) виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;
6) утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;
7) формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;
8) виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
9) формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.
Метою національно-патріотичного виховання є виховання молодої людини
– патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно само реалізуватися в соціумі як громадянин, професіонал, носій української національної культури.
Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Існують інші цінності життя,які пов’язані з вихованням справжнього громадянина: вірність, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім’ї, взаємодопомога і любов до батьків,культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність.
Ми, педагоги повинні орієнтувати студентів і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля – наш спільний дім, а світовий спокій ш злагода між людьми і державами
– головна умова існування землі і людства.
У процесі національно – патріотичного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:
1) національна психологія – психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

72 2) національна філософія – самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, духовний світ людини, проблему її долі;
3) національний світогляд – система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;
4) національна правосвідомість – життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;
5) національна мораль – людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;
6) національний спосіб мислення – своєрідна істотність, завдяки чому із століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня культура і душевне багатства українців;
7) національний характер і темперамент – гостинність і щедрість, талановитість, глибокий ліризм, свободолюбство;
8) національна ідеологія – ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів і переконань;
9) національна свідомість та самосвідомість – почуття гордості за приналежність до української нації.
В нашій країні навчальний заклад посідає провідне місце у підготовці молодого покоління до життя. Тут здійснюється цілеспрямований педагогічний процес, який є керованим. Принципове значення в досягненні мети та ефективній реалізації змісту виховання патріотизму в студентської молоді приділяється викладачу та куратору, його професійній готовності та переконанні в необхідності його здійснення, духовному і моральному самопочутті, в якому виявляється любов і щирість ставлення до Батьківщини і яке є запорукою успішності прищеплення студентам відповідної якості.
Навчальний заклад несе моральну відповідальність за розвиток громадянської культури і й відповідальності студентів за майбутнє своєї держави. Виховання патріотичних і громадянських якостей студентської молоді в навчальних закладах відбувається в процесі різних форм навчальної роботи.
Вони передбачають організацію і здійснення навчально-виховного процесу в межах офіційно відведеного часу та участь у різноманітних гуртках, клубах, студіях, ансамблях, заходах, що проводяться в поза навчальний час.
Для досягнення мети патріотичного і громадянського виховання суттєву роль відіграють позанавчальні виховні заходи. Вони сприяють поглибленню знань студентів з історії та культури українського народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань та почуттів, відповідної поведінки. Останнім часом організація виховного процесу в навчальному закладі істотно змінилася. Реформи торкаються діяльності як педагогів, так і студентів. Створюються нові структури, які координують діяльність кураторів груп по вихованню студентів.
Нові підходи застосовуються й до організації діяльності студентів. Вони набагато активніше залучаються до участі в житті суспільства через студентівські органи самоврядування. Форми такої роботи не є новими, і зараз вони відіграють помітну роль у педагогічному процесі.

73
На нашу думку, студентські ради – це один із шляхів практичної підготовки свідомих громадян, патріотів своєї країни. Участь у таких радах сприяє розвитку соціальної активності, поглибленню патріотичних почуттів, відповідальності за власну долю та долю однолітків, вчить їх відстоювати свої права, поважати закони, бути небайдужими до проблем окремої людини, громади і держави. Важливим є залучення студентів до діяльності в студентському самоврядуванні, яке розглядається як лабораторія громадянського та патріотичного виховання. В кожному навчальному закладі повинні організовуватись заходи, присвячені національним святам.
Утвердженню патріотичних почуттів, співпричетності до важливих подій сприяє участь студентів в організації таких свят. Досить поширеними формами проведення кампаній є постановка п’єс, змагання на краще виконання патріотичних пісень, організація фотовиставок, флешмобів, показ патріотичних фільмів, драматичних вистав, присвячених героїчному минулому українського народу та сучасним видатним громадянам країни, вечори запитань і відповідей,
«круглі столи», дебати, конференції, проведення тематичних виховних заходів, відвідування музеїв та памяток історії. На ці заходи запрошуються гості: місцеві політичні діячі, відомі спортсмени та інші видатні постаті. Знайомство з видатними українцями викликає у студентів почуття поваги й особистої причетності до здобутків нації, заохочує їх до активного соціального життя, стимулює бажання зробити щось значне для свого народу, формує громадянську позицію.
Навчальний заклад намагається сформувати національно – свідомого громадянина з високими патріотичними почуттями.
Складовими виховного позакласного процесу є безпосередній контакт із студентами, пробудження у них глибоких емоційних переживань, що впливають на почуття, сприяють розумінню сутності патріотизму. Вміле використання позитивних прикладів і залучення студентів у різноманітні форми дискусійної роботи сприяє більш глибокому усвідомленню цих понять.
Збагачення студентів патріотичними почуттями відбувається в процесі ознайомлення з історією про героїчне минуле українського народу, його прагнення до зміцнення могутності Батьківщини. З метою надання виховній роботі більшої емоційної привабливості використовується яскравий фактичний матеріал, позитивні приклади патріотизму відомих історичних діячів, героїв,справжніх патріотів країни.
Не менш важливим є розповідь про внесок у світовий розвиток науки, культури, спорту. Без сумніву, студенти проймаються почуттям гордості, коли дізнаються про досягнення українського народу. Знайомство з науковим внеском наших вчених, з високохудожніми роботами майстрів кіно, зі світовими спортивними результатами сприяє вихованню в студентів патріотичних якостей, формуванню в них високого громадянського ідеалу.
Герої є і в наш час. Знання про їх подвиги, про справжніх громадян країни дозволяє доводити, що патріот – не книжне слово, не романтизований образ, а реальність.
Під час таких зустрічей студенти знайомляться із своїми сучасниками, які стали взірцем патріотичного служіння Батьківщині. Виховні заходи, спрямовані

74 на зміцнення патріотичних переконань студентів, створюють міцне підґрунтя для підготовки свідомих громадян, які пишаються своєю Батьківщиною і готові до активних дій щодо її подальшого розвитку іі піднесення престижу.
Перегляд фільмів, присвячених патріотичній тематиці з наступним обговоренням за круглим столом або в іншій формі обміну думками свідчить, що студенти розрізняють справжні і штстуденти ідеали, розуміють, що загальнолюдські цінності незмінні. Отже, випробувані життям і визначені цінності українського народу, які по суті збігаються із загальнолюдськими, мають становити основу патріотичного виховання молодого покоління.
«Круглі столи», як форма патріотичного виховання студентів навчальних закладів, високо оцінюється педагогами, оскільки їхні учасники мають змогу вільно висловлювати свої думки, взаємно збагачувати один одного знаннями, утверджувати власні патріотичні переконання, знаходити рішення в проблемних питаннях, поважати думку співбесідників, аргументовано доводити правильність власної позиції. Зазвичай круглі столи збирають студентів, які не обмежуються власною думкою у пошуках істини. Учасники демонструють знання теми й перспективи її розвитку. Проблемою для обговорення може бути така тематика: «Мода на патріотизм», «Український патріотизм», «Сучасні герої» та інші. Круглі столи надають студентам можливість висловлювати свої думки, сперечатися, доводити свою правоту, обстоювати власну позицію.
Дебати також є формою патріотичного виховання. У формуванні патріотичних поглядів і переконань студентів важливе місце відводиться створенню ситуацій, в яких виникає потреба у відстоюванні учнями своєї думки, завдяки чому починає формуватися власна точка зору, змінюватися внутрішня позиція, з’являється здатність до утвердження власних адекватних переконань. Під час таких дискусій формується культура мовлення, простежується логіка студентів, унаочнюються інтелектуальні здібності, відбуваються зміни поглядів на суспільні явища, переоцінка цінностей.
Одночасно вони починають замислюватися над сенсом буття, над гарантованими Конституцією правами і свободами, поважати і захищати їх, намагаються зрозуміти своє призначення як особистості й громадянина в суспільстві. Успішне розв’язання завдань виховання патріотизму в навчальних закладах залежить від форм організації та змістовного наповнення навчально- виховного процесу, пошуку яких українські педагоги приділяють особливу увагу.
Таким чином, патріотичне виховання студентської молоді є одним із найважливіших завдань викладачів вищих навчальних закладів. Оскільки саме вища школа готує не лише професіоналів, а і нову українську інтелігенцію, важливою складовою навчально-виховного процесу повинно стати формування національної самосвідомості. Це прискорить процес формування української політичної нації, сприятиме зміцненню держави та консолідації суспільства.
Список використаних джерел
1. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344;

75 2. Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27 жовтня 2009 року № 3754/981/538/49;
3. Програма патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України, затверджена наказом Міністерства освіти і науки
України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ
України 21 жовтня 2013 року № 1453 /716 /997;
4. Наказ Міністерства освіти і науки України від 27.10.2014 № 1232 "Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді";
5. Лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.2014 № 1/9-376
"Методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році";
6. Ліхачев Б.Т. Педагогіка: курс лекцій. – К., Юрайт, 2001 – 607 с.
7. Рачина Б.С. Методичні рекомендації. Харків, 2001.- 310.с.
8. Чорна К.І. Патріотизм – духовна цінність молодих громадян України
//Цінності освіти і виховання. Науково-методичний збірник /За заг. ред.
О.В.Сухомлинської. – К., 1997. – С. 209–212.


Гриценюк С.С.,
Технолого-економічний коледж
Білоцерківського НАУ, м. Біла Церква z17-7@yandex.ua
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ
Проблема патріотичного виховання як соціального явища цікавила людей з давніх часів та особливо актуальною є на сьогодні. Поняття "патріотизм",
"патріотичне виховання" піднімається як у педагогічних, так і у психологічних та філософських дослідженнях.
Питання національного виховання і, отже, побудови його системи
ґрунтовно розглядалося на Першому українському педагогічному конгресі
(1935 р.) у Львові. Воно було визначене як виховання для потреб нації:
"...національне виховання значить те саме, що творення нації" ("Перший український педагогічний конгрес", 1938, с. 234). Зміст національного виховання і характер його методів випливають з історичних умов і потреб нашого народу. Наголошувалося також, що національне виховання — це не стільки засвоєння знань, скільки участь дитини в духовному, культурному та господарському розвитку свого народу, в творенні культурних вартостей.
В основі виховання будь-якого народу міститься природна потреба у самозбереженні, самовдосконаленні, самоствердженні шляхом розбудови

76 власної держави, що викликає необхідність глибинної перебудови системи виховання в напрямі створення саме національного виховання.
Суспільство – це щось на зразок живого організму, який функціонує за певними законами. І що б там не говорили (або писали) творці різних
ідеологічних навчань – ці закони неможливо скасувати.
Основними джерелами впливу на соціалізацію особистості є країна, нація, суспільство, держава. Так, держава здійснює соціально контролюючу соціалізацію своїх громадян, створюючи для цього відповідні організації.
Проте, на жаль, в сучасній Україні склалося так, що вплив держави як джерела соціалізації на формування патріотичної свідомості є невагомим. Унаслідок низького соціально-економічного рівня більша частина населення України не має мотивації для зростання патріотичної гордості, на відміну від громадян економічно розвинутих країн.
Так що ж являє собою суспільство? Умовно, суспільство можна розділити на три частини:
1) Сім'я.
2) Колектив.
3) Нація.
1) Напевно багатьом доводилося чути про те, що сім'я – це "первинний осередок суспільства". Тим часом - це дуже вірно і дуже важливо. Сім'ї - це ті цеглинки, з яких складається вся будівля держави. Які сім'ї - така держава.
Держава може відчувати себе як завгодно сильною, може мати на озброєнні ракети з ядерними боєголовками, може користуватися в світі значним авторитетом; але якщо "на сімейному рівні" громадяни цієї держави сміються над своєю країною, не поважають її і з презирством критикують своє керівництво – це значить лише те, що почалась руйнація суспільства в самій основі. Для держави життєво важливо знати, чого хоче кожна сім'я (в цілому) –
і орієнтуватися на ці бажання, а не на свої стратегічні мрії. Непогано, якщо і кожна сім'я розуміє, приймає і схвалює політику державного керівництва.
2) Колектив – це теж осередок суспільства. До колективу цілком можна віднести не тільки робочий колектив, а й військовий колектив, громаду віруючих. Це теж щось на зразок великої сім'ї.
Колективне життя стає джерелом позитивних і негативних переживань його членів і має важливе значення для формування морального досвіду, самосвідомості під час засвоєння підростаючою особистістю суспільних моральних норм і перетворення їх у внутрішні регулятори поведінки, що стають звичними і здійснюються без зайвих вольових зусиль. Але, безумовно, розвитку моральних почуттів сприяє особистість вчителя. На початку навчання саме особистість вчителя визначає розвиток багатьох моральних почуттів школяра. Спочатку дитина пов'язана з колективом класу головним чином через вчителя. Стиль педагога несвідомо засвоюється дітьми і стає своєрідною культурою учнів класу.
Варто погодитися з думками П. Ігнатенко, В. Поплужного, Н. Косарєвої,
Л. Крицької – якщо вчитель сам не є патріотом своєї Батьківщини, це негативно впливає на становлення патріотичних якостей учнів. Учні-початківці

77 виступають переважно як об'єкт патріотичного виховання, в якому вчитель здійснює бажані зміни [1, с 78]. На уроках, завдяки прояву власних патріотичних почуттів та цілеспрямованій діяльності вчителя, під час читання художньої літератури у школярів проявляються соціальні почуття: любов до
Батьківщини, національна гордість, почуття обов'язку. Тільки під впливом виховної дії, школярі можуть захоплено ставитися до героїв-патріотів, сміливих
і відважних людей, проявляючи свої переживання в іграх, висловлюваннях.
Дуже важливо, щоб соціальні переживання і спрямування виявлялись у вчинках та діях. У практиці таких дій закладено початок розвитку та поглиблення моральних почуттів, перетворення їх у дієву силу [2, с 203]. Хоча і вплив педагога, особливо в шкільному віці, часто важливіший впливу батьків, проте саме з перших років життя батьки стають для малюка першим ідеалом для наслідування, а сімейні цінності – першим ціннісним орієнтиром. Дитина уважно спостерігає за поведінкою батьків, їх способами спілкування, намагається наслідувати ходу, інтонації голосу тощо [3, с 50].
3) Нація – це спільність людей, спаяних узами кровної спорідненості
(нехай навіть віддаленї) і єдиною, більш-менш стрункою ідеологією.
Cучасний дослідник Е. Помиткін наголошує на тому, що успішність процесу духовного розвитку особистості залежить як від внутрішніх психологічних умов, так і від зовнішніх впливів. До внутрішніх умов відноситься той потенціал, з яким дитина приходить у світ і який проявляється з перших років життя у її нахилах та інтересах. Надалі цей потенціал буде закріплюватися у рисах характеру, життєвих цінностях, принципах і смислах життя. До зовнішніх умов впливу соціалізації відносяться особливості сімейного виховання, події дитинства, специфіка спілкування з дорослими, наявність прикладів для наслідування, особливості навчання [3, с 46].
Виховання є тією діяльністю, зміст якої скерований на піклування про підростаюче покоління, створення умов для розвитку, передачу потрібних знань, вироблення певного світогляду і норм громадської поведінки [4, с 124].
П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарева, Л. Крицька вважають, що формування громадянськості дитини залежить від
її соціалізації.
Обґрунтовуючи теоретично-методологічні засади формування національної самосвідомості, В. Борисов зазначає, що період навчання в початковій школі таїть у собі певну небезпеку, тому що закладається міцна база для майбутніх забобонів і конфліктів. У дослідженнях з педагогічної психології (А. Реан, Я.
Коломийський, В. Казанська) накопичено багато фактів про вплив вчителя на відношення дитини до навчальної діяльності. Саме через вчителя школяр пізнає світ, вчиться любити, критично ставитися до себе й оцінювати інших. Крім того, любов до вчителя освітлює подальший життєвий шлях людини, ставлячи в ньому своєрідні стовпи порядності, чесності, доброти.
Кожна людина виховується в сім'ї, проходить загартування в колективі і, в кінцевому рахунку, укупі з такими ж, як він, громадянами, утворює єдину "мозаїку" нації, єдине "загальнодержавне" суспільство. Від того, яке саме виховання отримали у сім'ях, і що саме взяли в колективах люди - залежить подальша доля всієї держави.

78
В арсеналі діяльності з патріотичного виховання підростаючого покоління є багато засобів і методів впливу. Однак головне — це включення кожної особистості в конкретну діяльність з творення й примноження багатства
і краси своєї Вітчизни.
Джерелами патріотичного виховання є рідне слово батька і матері, колискова пісня, культ Матері та Батька, рідна оселя, садиба, батьківщина і
Батьківщина, героїчне минуле народу, життєдіяльність історичних постатей народу (політичних діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва і культури), конкретна діяльність особистості щодо матеріального та культурного збагачення своєї країни.
Таким же внеском є дбайливе ставлення до державного майна, розкрадати яке нас учили багато років. Для морально здорового суспільства чесно працювати і не красти є нормою, дотримання якої повертається людині загальним добробутом її народу.
Практичні зусилля, спрямовані на становлення нашої державності, є похідними від патріотизму. Патріот не виконує свою роботу будь-як, не нищить природу, не збагачується нечесним способом, бо все це завдає шкоди його
Батьківщині. За висловом І. Франка, "наш голосний, фразеологічний та в більшій частині нещирий, бо ділами не потертий патріотизм мусить уступити місце поважному, мовчазному, але глибоко відчутому народолюбству, що виявляє себе не словами, а працею" (Франко І., 2004, т. З, с. 573). Він свято оберігає її моральний престиж. Такі міркування, звичайно, можуть здатися наївними, романтичними. Але насправді це лише свідчення того, що між нами і справжнім, врешті-решт нормальним, патріотизмом існує ще велика відстань.
Цілі покоління наших людей були виховані в дусі відчуженості від рідної землі та національного самозречення.
Будь-яка держава – будь вона великою або маленькою, сильною або слабкою, багатою або бідною – складається в першу, другу і третю чергу з людей. І тільки в десяту чергу – з усього іншого. Держави створюються тільки людьми і існують завдяки зусиллями людей. Наявність або відсутність нафти, газу, алмазів, золота, родючих грунтів, великих територій, або виходу до моря – сама по собі ще нічого не вирішує і в плані благополуччя держави відіграє другорядну роль. Існують країни, які майже позбавлені корисних копалин, невеликі за площею і навіть не мають виходу до моря, але при всьому тому є цілком розвиненими і благополучними. Тільки від населення держави залежить доля цієї держави. Розвинена держава – це держава, яка обов'язково вкладає великі кошти у своїх громадян, яка бачить у своїх людях не просто натовп, не просто населення – а ТОВАРИСТВО. І чим більш розвиненим, заможним, освіченим, спаяним чи то законами, кровною спорідненістю, традиціями або
ідеологією є суспільство – тим більш стабільною, сильною, багатою є сама держава.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал