Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького



Pdf просмотр
Сторінка7/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   34
підсумовуючи, підкреслимо, що виховання національно- патріотичної особистості є перманентним процесом, що передбачає формування колективної душі українського народу, засвоєння нею вітчизняних традицій, духовності, культури, плекання демократичних цінностей ідей свободи й плюралізму в поглядах на суспільне життя, поєднання національних цінностей з гуманістичними. Національно-патріотична свідомість формується у процесі політичної соціалізації на основі любові до Батьківщини і свого народу.
“Бути патріотом, – вчить В. Липинський, – це значить шукати задоволення не в тім, “щоб бути українцем”, а в тім, щоб було честю носити ім’я Українця. Бути патріотом – це значить, перш за все, вимагати гарних і добрих учинків від себе, як від Українця, а не перш за все, ненавидіти інших тому, що вони “не
Українці”. Врешті, бути патріотом, це значить, будучи Українцем, виховувати в собі, перш за все, громадські, політичні, державотворчі прикмети, віру в Бога і послух Його законам, тобто духовні вартості; далі вірність, твердість, дисципліну, пошану до своєї традиційної Влади (монархізм), загалом кажучи, лицарськість – тобто політичні вартості” [4]. Отже, сучасні вимоги до якості навчання і патріотичного виховання молоді мають бути національними
інтересами України та політичними цілями новітнього державотворення. Їх якість і рівень повинні бути достатніми для розбудови демократичної правової
Української держави, для забезпечення прав і свобод громадян, для

61 утвердження громадянського суспільства, виховання національної самосвідомості та гордості, що Ти - Українець.
Список використаних джерел
1. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки / О.
Вишневський //Пос. для студ. вищ. навч. закл.–Дрогобич: Коло.–2006.–326 с.
2. Режим доступу: http://gazeta.dt.ua.
3. Кухаренко П.М., Резнікова О.О. Формування громадської позиції сучасної молоді//Україна на зламі тисячоліть – 20 років незалежності (1991-
2011): зб. наук. пр. /Редкол.: Кобець А.С. (відп. ред. та ін.) – Д.:Вид-во
«Придніпров’я», 2011. – Вип. 3. – С.169-174.
4. Липинський В. Листи до братів хліборобів про ідею і організацію українського монархізму / В. Липинський // Київ-Філадельфія. - 1995. – 470 с.


Войтович Н.М.
кандидат історичних наук, доцент
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького, м. Львів wojtovych@ukr.net

МАЙДАН ЯК СИМВОЛ ВІДРОДЖЕННЯ ЦІННОСТЕЙ СВОБОДИ
ТА ГІДНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Національно-патріотичне виховання – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім'ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов'язків із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави [1].
На наш погляд, у сьогоднішній, нелегкий для всіх період російської військової агресії визначальним
є військово-патріотичне виховання, спрямоване на формування готовності до захисту рідної землі. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її від зовнішньої загрози [2].
У цьому контексті важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – свідчення жертовності заради дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів, відмовою його учасників від особистого заради досягнення спільної мети [4]. Отож зміст усіх виховних заходів, які проводяться у нашому ВНЗ та стосуються даного напрямку національно- патріотичного виховання, має бути зорієнтований на характеристику Майдану як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту

62 українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.
Революція Гідності 2013–2014 рр. та війна українського народу проти російської агресії стали у XXI столітті центральними подіями новітньої історії не лише України, а і Європи та світу. Єврореволюція сприяла відродженню цінностей свободи, гідності, переосмисленню багатьма людьми свого призначення, а російська агресія проти України змусила вільний світ усвідомити мету російського режиму та почати готуватися до опору [5, с. 3].
Здається, що події Майдану житимуть у пам'яті вічно. Позаяк нашим студентам необхідно повсякчас акцентувати на них особливу увагу. Спробуємо здійснити короткий екскурс тих епохальних моментів в історії української нації.
У своїй гонитві за приватним зиском влада відірвалася від потреб суспільства. Режим узяв під контроль бізнес та телеканали країни. Один із синів Януковича швидко прибрав до рук значну частку економіки. На керівних посадах у владі переважали вихідці з однієї області. Ті, хто не були пов’язані з найближчим оточенням Януковича, не мали шансів домогтися успіху.
Беззаконня становило загрозу фактично кожному громадянину. Для людей, далеких від влади та великих грошей, майже не було можливостей добитися справедливості. Правоохоронні органи зрослися з криміналом, їхньою метою став захист інтересів олігархів. Влучну характеристику цьому режимові дав німецький журналіст Жак Шустер: «Саме за Януковича небувалих висот досягли кумівство, хабарництво, аморальність і жорстокість, яка легко переходить в насильство проти будь-яких інакомислячих» (видання “Die Welt”
(Німеччина), 31 січня 2014 р).
Виховні заходи, присвячені тим подіям, мають стати показовими для молоді, адже саме остання під час революції гідності продемонструвала готовність відстоювати національні цінності, українську державність, орієнтацію на фундаментальні орієнтири світової цивілізації.
Ми ще не можемо остаточно осмислити події Революції Гідності, а от її здобутки є очевидними вже сьогодні:
- зростання самоповаги, патріотизму та солідарності громадян України;
- Майдан продемонстрував здатність українців до самоорганізації, взаємодопомоги та самопожертви, виявив, що для наших співгромадян, незалежно від регіону проживання, етнічної належності та мови, важливими цінностями є свобода, людська гідність, право вибирати свою долю;
- відновлення основних громадянських свобод, порушених
«диктаторськими законами»;
- припинення визискування ресурсів країни кланом Януковича;
- відновлення можливостей для реформування країни;
- відновлення руху України до Європи;
- становлення України у світовій громадській думці як держави з власною самобутністю, історією та гідністю;
- збереження державного суверенітету України;

63
- презентація України у світі як країни громадян з високим почуттям гідності;
- подолання у суспільстві страху перед тиранією та репресіями;
- прискорене завершення формування української політичної влади та громадянського суспільства [4, с. 14-15].
Всі чудово розуміють, що якби не «рука помощи» нашого східного сусіда, тоді, можливо, не було би стільки жертв. Проблема в тому, що одним із провідних напрямів зовнішньої політики Росії після розпаду Радянського
Союзу стала, по-суті, реінкарнація радянського режиму. Для цього використовувалися економічна слабкість пострадянських країн,
їхня енергетична залежність від
Росії, незавершеність демократичних трансформацій і, як наслідок, політична нестабільність. У цих планах Кремля
Україна посідала ключове місце, адже російське керівництво вважало її одним
із провідних центрів так званого «русского мира» [5, с. 19]. Росія прагнула позбавити Україну перспектив нормального розвитку за зразком європейських держав, адже деградовану країну значно легше підкорити.
Значну роль у протидії підконтрольним Росії терористам відіграли добровольчі батальйони, сформовані з активістів Євромайдану й небайдужих громадян. Саме вони наочно продемонстрували, що українське суспільство здатне до найвищих форм опору. Небаченого масштабу досягло розгортання волонтерського руху. Ідеться не тільки про добровільний збір коштів та матеріальних ресурсів. Ті, хто не мав грошей, намагалися виготовити потрібні для фронту речі власноруч; діти писали листи та передавали військовим власні малюнки тощо. Євромайдан засвідчив, що європейські цінності все більше стають консолідаційною ідеєю для українського народу, а
європейська інтеграція ‒ найбільш привабливою перспективою для всіх регіонів і різних суспільних груп населення країни.
У центрі столиці утворилося щось на кшталт Запорізької Січі. На Майдані було заборонено спиртні напої, а їжу та лікування безкоштовно всім надавали волонтери. «Майдан — це така реальна народна містерія. Нічого схожого ніколи не було у Москві ‒ я в житті нічого такого не бачив. Цього нема не лише в Росії, цього нема взагалі, я думаю, ніде у світі. Тобто я не знаю, як це все відбувається, скажімо, у Таїланді, або як це було в Єгипті. Думаю, там це було по-іншому. Там якось все це було шумно, агресивно. А тут просто такий могутній монолітний народ». (Артемій Троїцький, музичний критик (Росія),
17 грудня 2013 р).
Кадри розстрілів беззбройних людей, прикритих хіба що дерев’яними чи алюмінієвими щитами та пластиковими касками, облетіли увесь світ.
Майданівці жертовно витягали з-під куль загиблих і поранених людей.
Протягом трагічних подій 18-20 лютого загалом загинули 77 євромайданівців, понад 700 зазнали поранень. А за весь час Революції постраждали 3,5 тисячі мирних громадян. Більше ста було вбито або загинуло від ран. Згодом
їх назвали «Небесною сотнею». («Українці практично голіруч змусили відступити «Беркут», з гідною великих народів холоднокровністю завдали
історичної поразки тиранії, і тому не просто європейці, а кращі з європейців,

64
європейці не тільки з історії, а й за пролитою кров’ю» (французький філософ
Бернар Анрі-Леві, 5 березня 2014 р)).
Майдан став явищем небаченого масштабу. Кожен п’ятий дорослий громадянин України, або майже 10 мільйонів безпосередньо чи опосередковано брали участь у цих подіях (за даними соціологів Фонду «Демократичні
ініціативи») [5, с.21].
Російське керівництво сприйняло перемогу Майдану і втечу Януковича як власну катастрофу. Плани поглинути Україну і використати її ресурси для потреб Росії зазнали краху. Успішна модернізація України ставила б хрест на імперських амбіціях, демонструвала неефективність її суспільно- політичного режиму порівняно з європейським. Тому Кремль вирішив задіяти заздалегідь розроблений план військової окупації Криму [3].
Гаслами «Новоросії» та «русского мира», що їх підняла російська пропаганда, намагалися виправдати агресію проти українського народу, позбавлення його права на власну державу, культуру, історію. Більша частина земель, які в Росії шовіністи називали «Новоросією» [6], історично належала до Київського князівства та Війська Запорозького, а їхні сучасні мешканці, за соціологічними опитуваннями, у переважній більшості вважають Україну своєю Батьківщиною і не прагнуть відокремлюватися.
Розраховуючи, що все піде, як при загарбанні Криму, Путін прорахувався щодо неготовності українців захищати рідну землю. Як і під час Другої світової війни, знайшлися такі, які стали колаборантами, тобто зрадниками своєї країни, співпрацюючи із загарбниками. Чимало людей накликало біду на свій край, перебуваючи під впливом російської пропаганди. Деякі зраджували свою країну, розраховуючи на більші соціальні виплати у разі окупації Росією. Інші сподівалися, що переворот винесе їх нагору і дасть змогу безкарно грабувати та займатися мародерством. Натомість ядро сепаратистів становили російські агенти. У відповідь на терор Україна розпочала Антитерористичну операцію
(АТО), яка фактично стала російсько-українською війною.
Українській армії довелося відновлювати свою боєздатність безпосередньо в ході бойових дій. Агресія проти України супроводжувалася небачено безсоромною брехнею в російських ЗМІ. Аби збуджувати ненависть до українців, вони повідомляли вигадані історії про «розіп’ятого хлопчика», про «рабів», яких нібито мали давати кожному українському бійцю, про пташок снігурів, яких нібито знищували українські школярі, та інші нісенітниці; цинічно використовували для своїх зйомок хворих дітей, підтасування відеокадрів тощо.
Війна тяжко позначилася на долях мільйонів українців. Існує небагато держав у сучасній історії, які пройшли такі випробування. Загинули тисячі цивільних і військових.
Саме тому на часі є організація виховних заходів, збирання та поширення
інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та
інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності
України. Тим паче, що нашому університетові є ким гордитися. Маємо своїх

65 захисників – Тараса Гривула, Руслана Філіпсонова, Гната Тарасюка, які пройшли «сім кругів пекла» і, дякувати Богу, повернулися живими. Ці герої є для студентської молоді яскравим прикладом патріотизму, мужності, відданості, жертовності, гідності тощо.
Під час війни відродилися самоповага, кращі героїчні військові традиції українського народу та готовність людей усіляко підтримувати свою країну: особистою збройною участю, волонтерською працею, грішми, майном. Навіть діти надсилали захисникам Вітчизни заощаджені чи наколядовані гроші, свої малюнки та листи підтримки.
Стійкість і мужність української армії та підтримка її народом стали основними чинниками, які поряд із тиском Заходу змушували Росію йти на «заморожування» агресії. Попри жертви та економічні проблеми багато людей усвідомили цінність власної держави й армії для захисту життя. Мужній опір українців змусив розвинуті країни світу нарощувати міжнародний тиск на Росію, внаслідок чого вже за півроку російська економіка увійшла в глибоку кризу. У Європі та світі почалося усвідомлення загрози світовому порядку від російської агресії, важливість міжнародної солідарності з Україною в її боротьбі за незалежність.
Українці своєю кров’ю сповна заплатили за європейські цінності свободи.
Список використаних джерел
1. Додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р.
№ 641 «Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді».
2. Додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16. 06. 2015 р. № 641 «Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах».
3. Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях [Електронний ресурс]. ‒ К. : Інститут історії України, 2014. ‒ 456 с. ‒ Режим доступу : http://history.org.ua/?litera&id = 9550&navStart = 41.
4. Палій О. Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти
України: навч.-метод. посіб. / Палій О., Головко В., Черевко О., Янішевський
С.; за заг. ред. П. Полянського. ‒ К. : Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка, 2015. ‒
36 с.
5. Палій О. Революція Гідності 2013-2014 рр. та агресія Росії проти
України: наук.-метод. матер. / Головко В., Палій О., Черевко О., Янішевський
С.; за заг. ред. П. Полянського. ‒ К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. ‒ 36 с.
6. Турченко Г. Проект «Новоросія»: 1764–2014 рр. Ювілей на крові /
Г.Турченко, Ф.Турченко. ‒ Запоріжжя, 2014. ‒ 115 с.



66
Гірняк К.М., к.е.н., доцент
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, м. Львів
ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У СТУДЕНТІВ
Студентське життя зустрічається з величезною кількістю стресів різних категорій, що можуть накопичуватися і призводити до втрати життєвої енергії, яку потім надзвичайно складно відновити. Більшість струдентської молоді на рівні інстинкту навчилися контролювати свої емоції (точніше свою реакцію на навколишнє), стан поганого настрою, спалахи вибухів на оточуючих.
Навчання є своєрідним полігоном для тренування адекватних реакцій на різноманітні стимули соціального та фізичного середовища. Для успішного навчання у вищому навчальному закладі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, ерудованості, широти інтересів, рівня володіння певним колом логічних операцій тощо. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, наполегливості, ретельності і акуратності в навчальній діяльності.
Отже, стресостійкість – це сукупність особистісних якостей, які дозволяють людині переносити значні інтелектуальні, вольові і емоційні навантаження, обумовленні особливостями професійної діяльності [1].
Висока стресостійкість забезпечує успішність виконання професійних обов’язків в екстремальних умовах, збереження працездатності і здоров’я особистості після впливу екстремальних факторів зовнішнього середовища.
Низький рівень стресостійкості, нездатність людини протидіяти стресам призводить до негативних наслідків у психічній, соціальній, професійній і поведінковій сферах: різноманітних проявів посттравматичних стресових розладів: А.Г. Маклаков, В.О. Моляко, В.І. Берзінь, В.О. Бодров, М.В. Савчин,
О.Є. Самойлов, Н.В. Тарабріна, С.І. Яковенко.
Вміння прогнозувати поведінку особистості в екстремальних умовах діяльності, а також оцінка вірогідності збереження їх здоров’я і працездатності після впливу екстремальних факторів привертає увагу багатьох дослідників, зокрема:
М.М. Решетников,
Н.В. Тарабріна,
В.О. Моляко,
Г.В. Ложкін,
О.Р. Малхазов, О.М. Морозов, С.М. Миронець, О.В. Тимченко, В.О. Бодров,
А.Г. Маклаков.
Науковцями доведено, що нервові клітини не відновлюються, стрес це згубно [3]. На нашу думку, кожна людина сама собі є порадником в стресовій ситуації - дратування, злість, самоїдство тощо.
Інтелектуальна обробка інформації (свідомість і підсвідомість), потім емоційне відчуття (сильне або слабке) і тільки потім ці процеси закріплюються на фізичному рівні.
Зняття м'язового напруги знайоме нам з дитинства: «Ми писали, ми трудились, наші пальчики втомилися». Прислухавшись до свого тіла можна відчути, що якісь м'язи напружені без будь-якої необхідності. Це можуть бути

67 стислі щелепи або напружений прес, м'язи спини. Відомий німецький психолог
Курт Райх назвав це явище «м'язовий панцир». Він утворюється у людей, які не вміють відпочивати, тобто знімати стрес. М'язові затиски відображають певні психологічні проблеми особистості. М'язові затиски - це залишкові явища напруги, що з'явилися через негативних емоцій і не реалізованих бажань [2].
Стресові ситуації в першу чергу залежать від того, як ми до них ставимося.
Таким чином, чим позитивніше ми налаштовані, тим менше ми схильні до стресу, а негативний настрій - це запорука стресу.
Кожен день ми стикаємося з негативними емоціями. Наприклад, прокинулися від ненависного звуку будильника, потім поїздка в громадському транспорті, зламаний каблук, погана погода і т.д. Багато людей до такого стану роздратування, тобто до стресового стану відносяться як до норми життя.
Стрес створює: порушення концентрації уваги, агресивність, тривожність без приводу, безсоння, депресія. Мозок молодої людини не відрізняє реальної загрози від гаданої, тому всякий раз, коли ситуація здається небезпечною, реагує як на реальну загрозу. Чим частіше навколишнє оточення здається ворожим, тим більше часу організм перебуває в стані бойової готовності.
Хронічний стрес - результат постійного перебування в обстановці повної небезпеки, який якраз і є зараз у середовищі навчання студента.
Людський організм міцний та стійкий, він має високу здатність до відновлення, але лише в тому випадку, якщо розум працює чітко і правильно.
Все, що відбувається у нас в голові, що ми думаємо, що ми собі уявляємо, впливає на наш стан, причому відбувається це автоматично, крім нашої свідомості [2].
Сьогодні існує техніка під назвою «позитивна візуалізація», яка допомагає позбутися негативних емоцій. Коли ми згадуємо приємну подію, наприклад, подарунок від батьків, цікаві вечірки, те при таких спогадах наш організм згадує хороші емоції і від цього стає краще (іноді люди йдуть і посміхаються самі собі).
В більшості випадків ми «пережовуємо» негативні випадки. Наприклад, при не об'єктивному оцінюванні знань, вже пройшло понад дві години, а ми ще переживаємо дану ситуацію, тим самим наш організм відчуває неприємні відчуття. Виникаючі у нас при згадці образи можна посилити і застосовувати їх для боротьби зі стресом.
Згадайте розповідь А. П. Чехова «Смерть чиновника». Герой оповідання в театрі чхнув і оббризкав лисину генерала. Від своїх переживань, з приводу події, він незабаром помер.
Дуже важливо самому і своєчасно справлятися зі своїми стресами. Тут важливо пам'ятати, що сам по собі стресор - лише привід для початку стресу, а причиною нервово-психічного переживання ми робимо його самі. Наприклад, для окремих жінок перевернута чашка з чаєм або кавою - це дрібниця, яку можна швидко виправити (прибрати), а для окремих чоловіків це привід для розлучення.
Іншими словами, стресор один, а реакція на нього абсолютно різна.
Згідно до думки науковців [2, 3] ми розділити стресори на три категорії:

68
- перша категорія - це стресори, які практично нам не підвладні. Це ціни, податки, уряд, погода, звички і характери інших людей. Звичайно, ми можемо нервувати і лаятися з приводу відключення електроенергії або невмілого водія, який створив корок, але крім підвищеного рівня артеріального тиску і концентрації адреналіну в кров, ми нічого не доб'ємося. Набагато ефективніше в цей час застосувати техніки м'язової релаксації, різні прийоми медитації, дихальні вправи або техніку позитивної візуалізації;
- друга категорія - це стресори, на які ми можемо і повинні вплинути. Це наші особисті не конструктивні дії, невміння ставити життєві цілі і визначати пріоритети, нездатність управляти своїм часом, а також різні труднощі в міжособистісному взаємодії;
- третя категорія - події та явища, які ми самі перетворюємо в проблеми.
Сюди можна віднести всі види занепокоєння про майбутнє, а також переживання з приводу минулих подій, які ми не можемо змінити.
Протягом життя людина накопичує в собі величезну кількість
«несформованих думок», які рояться в голові, перевантажуючи головний мозок
і нервову систему. Молода людина носить у собі велику кількість непотрібних думок, які систематично бігають в голові. Через перевантаження нервової системи відбувається зниження адаптаційних функцій психіки, що призводить до стресу.
Діти та дорослі люблять морозиво: воно прекрасно знімає стрес. Молоко та вершки містять триптофан - ефективний природний транквілізатор, що заспокоює нервову систему, піднімає настрій, допомагає впоратися з безсонням. Що ж стосується шоколаду. Довгий час вважали, що він діє на мозок подібно наркотику. Каліфорнійський фармаколог Піанеллі і його колеги виявили в бобах какао речовини, схожі з деякими компонентами марихуани.
Однак, в кінці минулого року група американських вчених «реабілітувала» шоколад і какао. Виявилося, що концентрація в ньому злощасних з'єднань вкрай низька. До того ж, більшість з них розчиняються ще в шлунку, не досягаючи мозку [1].
Лікарі дослідники знайшли в шоколаді речовину, споріднену гормону адреналіну. Вона підвищує кровоносний тиск, роблячи більш частішим пульс, і
є природним стимулятором як кофеїн [1]. Так само є продукти, що містять
«гормон радості». Найпоширеніші з них: гречка, вівсянка, банани [1].
Отже, стійкість до стресу, по-перше, обумовлює значне підвищення рівня ефективності майбутньої професійної діяльності, по-друге, забезпечує кардинальні зміни способу та якості життя. Щоб зберегти своє емоційне здоров’я необхідно мати високий рівень стресостійкості, для цього існує ряд конструктивних способів подолання стресів: - сон, відпочинок та зміна діяльності; - спілкування з друзями чи коханою людиною; - фізична активність
(біг, плавання, футбол, ролики, лижі); - аналіз своїх дій та пошук інших варіантів; - зміна своєї поведінки в тій чи іншій ситуації. Любіть себе і тоді ніякі стреси Вам не будуть страшні.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал