Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького




Сторінка6/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


Варивода Ю.Ю., к.т.н., доцент
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького, м. Львів varjj@ukr.net
МОЖЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НА РІВНІ УНІВЕРСИТЕТУ

Національно-патріотичне виховання студентської молоді – необхідна складова ідеологічної політики нашої держави. Його головною метою є становлення самодостатнього молодого громадянина, фахівця і патріота
України, готового до виконання громадянських та конституційних обов’язків.
Виховання молоді, і в тому числі студентства, сприяє зміцненню духовних, культурних і соціально-економічних основ розвитку української держави [1].
На сучасному етапі розвитку України, коли реальністю стає небезпека втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність здійснення системних заходів. Їх слід

51 спрямувати на посилення патріотичного виховання всієї молоді, а студентської зокрема. До дієвих та ефективних кроків можна віднести систематичний
інформаційний супровід університетом всіх важливих подій та заходів національно-патріотичного спрямування. І здійснювати це бажано через всі доступні засоби інформації-соціальні мережі, друковані видання, радіо.
Для цього пропонується сайт університету доповнити окремою рубрикою, яка б відображала щоденну участь студентства у громадському житті свого навчального закладу та міста, волонтерський рух молодих людей у справі підтримки воїнів АТО, співпрацю громадських організацій Львова із студентським самоврядуванням університету.
Не менш дієвим інформаційним засобом національно-патріотичного виховання нашого студентства слід розглядати формування окремого стенду в музеї університету, присвяченому останнім військовим подіям на території держави. Цікавим матеріалом цього стенду стала б подача наглядної інформації фото-відео матеріалів про участь і геройські вчинки співробітників університету. Перегляд цієї інформації повинен бути окремою темою занять в курсі «Основ української державності, культури та духовності».
Беручи до уваги зацікавленість студентської молоді подіями, які відбуваються у державі, місті, навчальному закладі а також можливість раціонального використання навчального часу, розглядається можливим повернутися до використання проводового радіо [2], мережа якого в університеті не справедливо забута. Інтелектуальні потужності викладацького персоналу та активної студентської молоді дозволило б швидко сформувати громадську редакцію університетського радіо. Через нього в обідній час можна здійснювати ознайомлення студентів та співробітників з останніми цікавими подіями, що відбуваються не тільки в університеті але й мережі освіти, науки та політики держави. Крім цього це дало б швидше доводити гарячу інформацію до студентської аудиторії, можливість зробити наголос на першочергових подіях, прорекламувати передове.
Весь цей інформаційний потік повинен подаватись під кутом шанування національних та європейських цінностей:
 повага до національних символів;
 активна участь у громадсько-політичному житті університету і держави;
 толерантне ставлення до своїх колег;
 вилучення культу насильства і бездуховності;
 підтримка видання науково-політичної, художньої літератури національно-патріотичного спрямування.
Процес національно-патріотичного виховання студентської молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати особистісним характеристикам молодої особи під час навчального процесу і по за ним.
Список використаних джерел.
1.
Концепція. Національно-патріотичне виховання дітей та молоді.
Додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015р. №641.

52 2.
Костура Д. За проводові радіо замовимо слово[Електронний ресурс]
– Режим доступу: http:/www.pravda.com.ua/columns/2010/03/4826945/.


Висицька С.М.
ВП «Слов’янський технікум Луганського національного аграрного університету» svetlana0108@i.ua

ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ, НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ
СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ ЗІ СВІТОВОЇ
ЛІТЕРАТУРИ

У сучасних суспільно-політичних умовах патріотичне виховання молоді набуває пріоритетного значення, виникає необхідність здійснення системних заходів, спрямованих на посилення національно-патріотичного виховання дітей та молоді, формування нового українця, який діє на основі національних та
європейських цінностей. Патріотичне виховання має наскрізно пронизувати весь навчально-виховний процес.
Багатогранні аспекти патріотичного виховання особистості знайшли своє відображення у працях педагогів Х.Алчевської, Г.Ващенка, О.Духновича,
І.Огієнка, С.Русової, К.Ушинського, Я.Чепіги, які велику увагу приділяли вихованню любові до своєї землі, рідної мови, формуванню національної самосвідомості, поваги до
історичного минулого.
А.Макаренко,
В.Сухомлинський радили прищеплювати молоді високі почуття вірності й відданості Батьківщині, пошани до її трудівників. Письменники, історики, філософи та літературознавці М.Бердяєв, М.Грушевський, С.Єфремов,
І.Огієнко, Г.Сковорода, І.Франко, Д.Чижевський визначали основні складники патріотичного виховання свідомого українця; методисти
Т.Бугайко,
В.Водовозов, В.Острогорський, В.Стоюнін, М.Рибникова розробляли шляхи формування патріотичних почуттів, переконань засобами художнього слова.
Аналіз психолого-педагогічної, філософської, літературознавчої та методичної літератури показав, що більшість авторів розглядають проблему патріотичного виховання молоді в контексті національного, прагнуть виховати творчо мислячу людину, патріота України, сповненого пошани до материзни, до одвічних загальнолюдських високоморальних чеснот. Водночас ціла низка аспектів у цій важливій і складній проблемі ще недостатньо вивчена. Зокрема, не визначено нових підходів до створення цілісної системи патріотичного виховання студентів засобами художньої літератури, не досить повно обґрунтовані психолого-педагогічні умови ефективного формування патріотичних почуттів і переконань, не узагальнено передовий досвід викладачів світової літератури з питань патріотичного виховання засобами художнього слова в умовах української державності.
Література є першоосновою духовного та соціального розвитку суспільства. Ця істина підтверджується усім ходом розвитку людської

53 цивілізації. Заняття з літератури в навчальному закладі повинні стати основою патріотичної вихованості студентів, їхнього громадянського змужніння, високої моральності та працелюбності, естетичної наснаги. В умовах відродження національної свідомості українського народу вирішення проблеми взаємопов’язаного вивчення рідної і світової літератур набуває особливого значення. Засобами зарубіжної літератури викладач має виховувати патріотів рідної землі, які пишаються надбаннями своїх предків і з неослабним інтересом відслідковують, який вплив здійснила українська історія та культура на творчість світових майстрів слова.«Одним із завдань зарубіжної літератури є виховання любові до української мови і літератури як органічної частки світової культури, прагнення до збереження рідної мови національних традицій
і цінностей. Під час читання творів зарубіжних поетів в українських перекладах необхідно звертати увагу учнів на майстерність художніх перекладів, барви української мови, розповідаючи про національні традиції, образи, звичаї українського народу, що знайшли відбиток у творах»[3].
Викладачам світової літератури особливу увагу слід приділяти висвітленню взаємозв’язків української та зарубіжної літератур, зв’язків зарубіжних письменників з Україною, особливостей втілення української теми в їхніх творах, здобутків українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатства української мови й літератури на тлі світової культури. Усе це сприятиме національній самоідентифікації студентів,
«усвідомленню ними національних цінностей і необхідності їх збереження та примноження в умовах глобалізації світу» [3]. Навчальна дисципліна «Світова література» надає можливість формувати у студентів уявлення про діалектичну
єдність світового літературного процесу, про взаємозв'язки між національними літературами.
Організація роботи щодо літературної освіти студентів у
ВП
«Слов’янський технікум Луганського національного університету» не обмежується лише рамками навчальних занять за відповідною програмою. активно ведеться позакласна робота, що сприяє поглибленню творчих здібностей та естетичних смаків студентів, самостійності та підвищенню їхньої читацької культури.
Позакласній роботі з літературного краєзнавства великого значення надавали такі дослідники, як Л.Мірошниченко,Є.ПасічникО. Ставровський,
М.Янко та ін. [4; 5; 7; 8]. Так, зокрема, один із перших теоретиків краєзнавства
О.Ставровський розробив питання різних форм організації позакласної краєзнавчої діяльності, які запропонував реалізувати за допомогою гуртків, туристично-краєзнавчих естафет, походів, краєзнавчих куточків, музеїв, конференцій, зльотів, вечорів [7]. Є. Пасічником визначено такі форми проведення зазначеного навчання: «екскурсії до історичних, краєзнавчих, літературно-меморіальних музеїв, пам’ятних місць, тих об’єктів, що змальовані у творах письменників, літературні подорожі в рідну природу»; літературно- краєзнавчі походи «по літературних місцях, пов’язаних з творчістю якогось письменника»; організація літературних вечорів на краєзнавчій основі, і таких, що присвячені творам певного літературного жанру, а також зустрічей, під час

54 яких «учні діляться своїми враженнями про побачене під час екскурсій, походів, фольклорних експедицій» [5, с. 370-382]. Методисти П.Іванов, М.Янко визначають і інші види роботи: краєзнавчі дослідження [2], оформлення краєзнавчих папок, бесіди за прочитаними творами краєзнавчої тематики
[8].Г.Самойленко у позакласній роботі з краєзнавства виокремлює колективні форми (екскурсії, походи пам’ятними місцями та в музеї, експедиції, вечори, олімпіади, конкурси, конференції, концерти, зустрічі), групові (гуртки, товариства, метою яких є підготовка альбомів, альманахів, журналів, газет, наочних посібників тощо) та індивідуальні – знайомство з краєзнавчою літературою, архівними матеріалами, підготовка рефератів, доповідей, матеріалів до оглядових чи монографічних тем, записи спогадів, збирання та оброблення фольклорних матеріалів [6].
Заслуговують на увагу дослідження Волинець І.М., яка розглядає літературне краєзнавство у курсі світової літератури як
змістову складову світової літератури, що розкриває світовий літературний процес у тісному зв'язку з Україною за певними напрямами, має свій предмет досліджень, джерела, а також сприяє розвитку особистості, підвищенню ефективності засвоєння навчального матеріалу. Волинець І.М. пропонує такі напрями дослідження взаємозв’язків зарубіжних письменників з Україною в аспекті літературної краєзнавчої діяльності:
І. Життєвий і творчий шлях, доробок зарубіжних письменників, які мали безпосередні зв’язки з Україною, а також літературно-краєзнавчі пам'ятки, присвячені митцям, які:
1) народилися і проживали в Україні, але за об'єктивних причин їхня творчість належить іншій літературі – російській, єврейській, австрійській тощо
(Шолом-Алейхем, А.Ахматова, М.Булгаков, П.Целан та ін.);
2) перебували або жили в Україні, що знайшло відображення у їхній творчості (О. Пушкін, А. Міцкевич, В. Маяковський, Р. М. Рільке, В. Короленко та ін.);
3) Україна мала вплив не стільки на творчий, скільки на життєвий шлях (О. де Бальзак та ін.).
II. Життєпис і творчість зарубіжних митців, опосередковано пов'язаних з
Україною:
1) Україна (українська тематика, персонажі, фольклор) знайшла відображення у їхній творчості (Дж. Байрон, П. Меріме та ін.);
2) мали особисті та ділові стосунки з українцями, українськими діячами культури, перебуваючи за межами нашої країни (Й. Гете, Г. де Мопассан та ін.).
ІІІ. Відображення українського національного колориту (історичні події, явища, факти, відомі особистості, культура, світобачення, традиції, побут, мова тощо) в
інокультурних творах та
інших матеріалах зарубіжних письменників [1].
Ще одним вагомим напрямом позакласної роботи з літературного краєзнавства є забезпечення пізнання студентами культурних літературно- краєзнавчих пам'яток України, пов’язаних із зарубіжними письменниками, адже «історична культурна пам'ять нації – музеї зарубіжних письменників,

55 кімнати письменників у краєзнавчих музеях, пам’ятники, меморіальні дошки на будинках, у яких жили зарубіжні митці – є свідченням взаємозв’язків світового літературного процесу з Україною, яскравим прикладом пошанування пам'яті відомих зарубіжних письменників у нашій країні»[1] , а ознайомлення студентів з культурними літературно-краєзнавчими пам'ятками України – це один з найефективніших засобів ґрунтовного засвоєння літературного краєзнавства у процесі вивчення світової літератури, розвитку патріотичних почуттів студентської молоді.
Всі вищеозначені напрями позакласної роботи з літературного краєзнавства впроваджуються у ВП«Слов’янський технікум Луганського національного університету».Найбільшу зацікавленість студентіввикликають літературно-краєзнавчі очні та заочні екскурсії. Л. Мірошниченко та
Ю. Дишлюк розглядають екскурсії як «відвідування визначних пам'яток культури, форму і метод набуття знань» [4, с. 96]. Такий вид навчальної діяльності розширює кругозір молоді, конкретизує і поглиблює знання та уявлення студентів про письменника, посилює інтерес до тих місць, що пов’язані з його життям. Аналізуючи значення пізнання молоддю літературно- краєзнавчих місць і пам'яток, Є.Пасічник стверджує, що в процесі екскурсії молодь отримує знання, що «ґрунтуються не на абстрактних уявленнях та словах про того чи іншого письменника, про його твори, а на конкретних образах» [5, с. 45].
Нами були організовані заочні екскурсії «Київ у житті та творчості
М.Булгакова», «Навчання М.Гоголя в Ніжинській гімназії», «Життя Бальзака в
Україні», «Подільський період життя і творчості О. Купріна» та ін. Слід зазначити, що реалізація зазначеної форми в позакласній роботі передбачає ретельну попередню підготовку, що полягає в ознайомленні студентів з наступною інформацією:
 науковим історико-літературним матеріалом про місця, у яких жив письменник;
 про твори, написані ним саме в цьому краї;
 про твори, в яких відтворено цей куточок України чи країну в цілому;
 вивчення путівників, що знайомлять з певним місцем, музеєм,
іншою літературно-краєзнавчою пам’яткою.
Варто підкреслити також, що позакласна робота з літературного краєзнавства надає широку можливість студентам засвоїти взаємозв’язки життя
і творчості тих зарубіжних письменників, які не вивчаються за чинними програмами із світової літератури. Мабуть, тому дуже цікавими стали для наших студентів читацькі конференції на такі теми, як «Французькі письменники й Україна» ,«Київ у житті й творчості зарубіжних письменників»,
«Поезія «срібної доби» російської літератури та Україна (А. Ахматова,
М. Гумільов, В. Хлєбніков, Й. Мандельштам, С. Єсенін, В. Маяковський)»,
«Україна в епістолярній спадщині зарубіжних письменників» та інші.
Важливою складовою позакласної навчальної діяльності студентів у системі вивчення літературного краєзнавства є написання науково-дослідних

56 робіт. Такий вид діяльності сприяє не лише засвоєнню, систематизації та узагальненню знань студентів про літературне краєзнавство, а й має розвивальний характер: спонукаєтворчо мислити, розвиває навички роботи з довідковою літературою, формує навички самовизначення і конкретного відстоювання власної точки зору.
Студенти ВП «Слов’янський технікум Луганського національного університету» працювали над науковими дослідженнями за наступними темами:

Вплив української дійсності на життя і творчість Р. М. Рільке;

Життя і творчість Анни Ахматової і Україна;

Образ Києва у творчості В. Маяковського;

Друге народження Б. Пастернака. Київ та Ірпінь у житті письменника;

Україна в житті і творчості Г. Белля;

Пауль Целан і Україна;

Україна в житті і творчості І. Буніна;

Подільський період життя і творчості О. Купріна;

Образ України в творчості М. Гоголя;

«Київ дуже приваблює мене…». Лев Толстой;

Український період життя і творчості А. П. Чехова;

Бальзак і Україна.
За результатами проведеної дослідницької роботи проводяться найрізноманітніші заходи: конференції, літературно-краєзнавчі очні та заочні екскурсії, засідання літературних віталень, літературно-музичні вечори, ток- шоу, прес-конференції, зустрічі з письменниками та поетами, літературні свята. в ході вивчення світової літератури студентами оформлюються літературно-краєзнавчі газети, при кабінеті літератури є стенд «Зарубіжна література: літературне краєзнавство»з рубриками «Це цікаво знати» та «До теми, що вивчається», матеріали яких постійно оновлюються.
З метою активізації пізнавального інтересу студентів до літературного краєзнавства реалізуємо такий прийом навчання, як «літературна картографія», тобто виготовлення карт, що «відтворюють літературну географію краю. Вони дають наочне уявлення про багатство зв’язків письменників з краєм і можуть бути засобом унаочнення в процесі вивчення літератури» [6, с. 77-78]На заняттях літературного гуртка виготовляємо карти «Зарубіжні письменники і
Україна» з портретами зарубіжних письменників, які розміщуємо у тих місцях, де проживали або побували митці. Призначення таких карт – наочна демонстрація різноманітних зв’язків зарубіжних письменників з Україною.
Таким чином, предметом літературно-краєзнавчої роботи зі студентами у процесі вивчення курсу світової літератури у ВП «Слов’янський технікум
ЛНАУ» є:
 відомості про персоналії зарубіжних письменників, їх зв'язки з українськими митцями, видатними особистостями, особисті стосунки;

57
 літературні твори, у яких знайшли відображення історичні події, українські образи-персонажі, традиції, фольклор, лексика, картини побуту і природи тощо;
 літературно-краєзнавчі пам'ятки, а також відтворені національно- культурні компоненти, що розкривають український колорит.
Використання на на заняттях та в позакласній роботі з світової літератури матеріалів про зв'язки зарубіжних митців з Україною викликає у студентської молоді більший інтерес до вивчення дисципліни та почуття гордості за наш рідний край, сприяє інтеграції українського студента в сучасному світовому суспільстві, допомагаючи йому зрозуміти роль України в історії розвитку світової спільноти. Літературнатворчістьгеніївдопомагаєїмпобачити у звичнихобрисахконтуринеповторноїукраїнськоїментальності.
Українознавство при вивченні світової літератури — невичерпний матеріал, що відкриває вікно у світ, сприяє формуванню гуманістичного світогляду студентів, виховує шанобливе ставлення до загальнолюдських цінностей, національну гідність та повагу до інших народів.Засобами світової літератури викладач сприяє вихованню патріотів рідної землі, які бережуть українську ментальність, пишаються надбаннямисвоїх предків і з неослабним
інтересом відслідковують, який вплив здійснила українська історія та культура на творчість світових майстрів слова.
Список використаних джерел
1. Волинець І.М. Позакласна робота з літературногокраєзнавства в курсісвітовоїлітератури [Текст] [Електронний ресурс] / І.М.Волинець //
Народна освіта.

2011.

№ 2
(14).
–Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/14/statti/volinec.htm.
2. Иванов П. В. Основы школьного краеведения : учеб. пособ. / Павел
Владимирович Иванов. – Петрозаводск : ПГУ, 1977. – 106 с.
3. Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах. Додаток до Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641.Режим доступу:http://www.osvita-mk. org. uaosvita-mk/org.ua/2015-2016/rekomrndaczii-po-predmetax-docx
4. Мірошниченко Л. Ф. Зарубіжна література. Позакласні заходи. 9-11 кл. : посібн. для вчителя / Л. Ф. Мірошниченко, Ю. М. Дишлюк. – Харків : Ранок,
2004. – 208 с.
5. Пасічник Є. А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах : навч. посібн. [для студ. вищих навч. закладів освіти] /
Євген Андрійович Пасічник. – К. : Ленвіт, 2000. – 384 с.
6. Самойленко Г. В.
Краєзнавство культурно-мистецьке та літературне : навч. посібн. / Григорій Васильович Самойленко. – Ніжин: НДПУ,
2001. – 150 с.
7. Ставровский
А. Е.
Краеведческаяработа в школе
/
Александр Евгеньевич Ставровский. – 2-е изд., переработ. и доп. – М. :
Учпедгиз, 1954. – 208 с.
8. Янко М. Д. Литературное краеведение в школе / Михаил Данилович
Янко. – М. : Просвещение, 1965. – 192 с.

58
Вовк М. В., к.е.н., доцент
Крупка З.М., 1 курс ОКР «Магістр»
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького, м. Львів

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ДУХУ, ЯК
ОСНОВА ВИХОВАННЯ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Люблять батьківщину не за те,
що вона велика, а за те, що своя.
Сенека
Сьогодні, Україна проживає один із найсуворіших періодів становлення та розвитку. Відбувається випробування народу на стійкість, мужність, порядність. Загартовується сила і дух нації, викристалізовуються її цінності, торгується нелегкий шлях до суверенності. Сучасна епоха з її суперечностями та альтернативами формує новий, неоднозначний та багатогранний облік патріотизму, а процес виховання набуває гостроти і особливої актуальності.
Дух нації, що тотожний поняттю «дух народу», народжується з появою самої людської спільноти, яку називаємо народністю чи етносом. Він забезпечує їй цілісність і єдність, а водночас виступає як вияв універсального закону природи – її ієрархізму, що пронизує все створене Богом. У всі віки дух нації був основою природної прихильності людини до власного народу. Ця прихильність – вічна і в ній ґрунтується відчуття Батьківщини [1, с. 147].
Українське студентство як суспільний прошарок є найбільш мобільною та національно свідомою групою, від якої завжди залежала доля суспільних трансформацій. Більшість молодих людей сьогодні, будучи носієм нового прогресивного мислення, гартуються не за студентськими партами, а під час революції Гідності на Майдані, на Сході нашої країни, у волонтерських групах та громадських організаціях. Тому настав час більш відповідально поставитись до національно-патріотичного виховання. І якщо свідомість дорослої частини громадян змінити вже дуже важко, то підростаюче покоління можна навчити любити свою Батьківщину по-справжньому.
Всеосяжну любов до Батьківщини можна виховати лише національною культурою. Патріотизму не можна навчити шляхом директивних розпоряджень, чи з допомогою владного примусу. Об’єктом такого виховання, в першу чергу, звичайно має бути молодь. Активно до цього процесу повинні долучатись освітньо-виховні заклади. Основним завданням вітчизняних навчальних закладів (особливо вищих), поряд з підготовкою висококваліфікованих фахівців, мусить бути виховання патріотичної свідомості молодого покоління.
Цей чинник зобов’язані враховувати всі освітні програми вищих навчальних закладів України. Любов до Батьківщини виховується з самого дитинства через засвоєння її національної історії, культури, а також морально-етичних та духовних рис народу.
Національне виховання передбачає визнання національних вартостей як визначальних. До них належать: українська ідея, що втілює в собі прагнення до

59 державності та соборності, патріотизм та готовність до самопожертви у випадку потреби захисту Батьківщини, почуття національної самопошани і гідності, і сторична пам'ять, повага до державних та національних символів та до Гімну України, любов до рідної культури, мови , національних свят і традицій, повага до Конституції України і до обраних демократично владних чинників, орієнтація власних зусиль на розбудову Української держави та прагнення побудувати справедливий державний устрій, протидія антиукраїнській ідеології, прагнення до розвитку духовного життя українців [1, с. 148].
Патріотичне виховання молоді, як нашої надії та майбутнього, слід здійснювати на кращих зразках української класики. Система національно- патріотичних цінностей суспільства базується на архетипах мудрості, що створюються духовно-культурною елітою суспільства. Серед творців великої парадигми української духовності провідне місце займають постаті Тараса
Шевченка та Івана Франка. Вони були не лише речниками трагічної історії, поневірянь і боротьби свого нараду за свободу й незалежність, а й провісниками нової, вільної і демократичної України. Титани духу – Тарас
Шевченко та Іван Франко – уособлюють, передусім, символи єдності українців.
Вони були геніальними творцями слова як універсальної форми буття і свідомості людини.Всі компоненти духовності українського народу, як і його матеріальної культури, становлять національні цінності, які є серцевиною освіти і виховання. Матеріальні та духовні надбання пізнаються, шануються, примножуються працею рук, зусиллям мозку та енергією серця, теплотою душі кожного студента – майбутнього вчителя технологій. Система національно- патріотичного виховання використовує практично невичерпні можливості народного мистецтва у формуванні особистості.
Давид Бен-Гуріон, людина, котра відіграла одну з ключових ролей у створенні Ізраїлю, казав: «Батьківщину не дають і не отримують у подарунок, не здобувають у результаті політичних угод, не купують за золото і не завойовують кулаками. Її будують у поті чола» [2]. Кожен українець повинен пам’ятати, що ми самі себе створюємо, нас з дитинства повинна бути закладена любов до України, батьки та школа дають нам базовий рівень знань, а саме в
ВНЗ нам дає найбільше інформації про Україну ,її історію. Бо саме історія – це те, що не можна змінити. Найкращим тому є вірш, який представлений нижче:
Сторіччями здригався наш народ
Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,
І мову як духовний ополот.
Втирали в бруд прямісінько у душах.
Ні, це не пафос. Це молитва вам,
Сини народу – Фенікси крилаті,
Цінуйте, пийте рідні ви слова,
Із попелу ви будете вставати.
Патріотичне виховання у студента покликане високі моральні ідеали, глибокі почуття любові до Батьківщині. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молодому віці під впливом загальнонародних цінностей, у

60 взаємодії особистості з суспільством, яке на кожному етапі репрезентують родина, школа та різноманітні колективи [3, с. 170]. Патріотичне виховання завжди виступало одним з головних елементів духовної свідомості підростаючого покоління, що визначав і визначає в цілому домінантні риси
існування людини в соціуму, виступаючи наріжним каменем суспільно- політичного, історико-культурного та правового життя особистості.
Виховання почуття патріотизму повинно відбуватись на основі глибокого розуміння цінності та рівності національних культур усіх народів, які проживають на теренах України. Це є обов’язковою умовою для прилучення підростаючого покоління до культурної спадщини даних народів, виховання у студентів позитивного ставлення до культурних відмінностей як чинника поступального розвитку світової цивілізації й самореалізації особистості; виховання їх у дусі взаєморозуміння, довіри й толерантності, готовності до позитивного міжетнічного й міжкультурного діалогу.
На рівні держави потрібно розвивати свою національну ідею, адже саме вона відіграє провідну роль в її розбудові, а знання історичного минулого є невід’ємною частиною цього процесу. Щоб утвердити і зберегти патріотичний дух молоді, держава повинна забезпечити верховенство закону, піклуватися про кожного українця, відстоювати національні ідеї на міжнародній арені; піднести статус української мови, як єдиної державної, давати молоді можливість реалізувати себе в своїй країні, заохочувати молодь до активного суспільного життя, надати реальне право на безкоштовну освіту, забезпечити житлом, якісним медичним обслуговування, допомогти
і гарантувати працевлаштування, знищити корупцію в державних установах та бюрократію.
Отже,

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал