Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького




Сторінка4/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
Особливості національного виховання. При проведенні виховних заходів патріотичного спрямування рекомендується ознайомити студентів з
історією та значенням української символіки, яка задекларована у 20 статті
Конституції України.
Особливо слід підкреслити, що незалежність і суверенність держави створили сприятливі умови для демократичних перетворень, що суттєво вплинули на подальший розвиток прав і свобод людини і громадянина, забезпечити широке міжнародне визнання: підписано та ратифіковано Угоду про асоціацію з Євросоюзом, серію політичних та економічних угод з іншими державами. Необхідно наголосити, що система прав і свобод людини і громадянина гарантованих
Конституцією, відповідає загальновизнаним демократичним стандартом, закріплених міжнародно-правовими актами.
Необхідно поглиблювати знання студентів про історичний розвиток
України, як держави, обговорювати проблеми національного державного будівництва в країні, національного відродження у контексті історичного досвіду. Студенти мають задуматись над Шевченковими словами: «Хто ми? Чиї сини? Яких батьків?». Підкреслити, що знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідне для формування національної самосвідомості.
Акцентувати увагу студентів, що Україна – багатонаціональна держава, де проживають представники понад 130 національностей та народностей, де в різних формах реалізується право національних меншин на освіту, активної участі їх у соціально-економічному, політичному, духовному та культурному житті. Підкреслити, що українська держава, тримає курс на створення суспільства на принципах рівності усіх громадян перед законом, незалежно від расової та національної приналежності.
Основи держаної мовної політики визначаються Конституцією України.
Студенти мають чітко знати, що державною мовою є українська мова, але наше законодавство істотно розширює використання регіональних мов, якщо

31 кількість носіїв цих мов не менше 10% від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10%.
Потрібно також наголосити, що людина – це частка цілого, яким є народ, тому знання історико-культурних традицій українського народу, особливостей його трудової діяльності й побуту, матеріальної та духовної культури, відомостей і про рідний край важливі. Любов до рідного краю, повага до батьків, знання свого родоводу є джерелом, що живить патріотизм людини, її любов до Батьківщини.
Слід акцентувати увагу на тому, що невід’ємною частиною громадської культури виступає патріотизм, почуття відповідальності за долю рідної землі, народу. Наголосити, що патріот є та людина, яка любить свою Вітчизну, шанує
її історію, хто вміє бачити традиції, розуміє суспільно-політичну ситуацію в країні, проте не панікує, не стоїть осторонь, а готовий долати перешкоди.
Патріот – це той, хто сприяє розбудові демократичної держави.
Принципи національного виховання.
Народність – єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу.
Природовідповідність – врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей студентської молоді.
Культуровідповідність – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурними і побутовими традиціями.
Гуманізація – створення умов для формування кращих якостей та здібностей студента, джерел життєвих сил.
Демократизація

усунення авторитарного стилю виховання.
Співробітництво вихователів
і вихованців.
Формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини, її громадською відповідальністю.
Безперервність – досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини.
Послідовність, систематичність і варіативність форм і методів
виховання. Свідомість, активність, самодіяльність і творча ініціатива молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою студентів.
Інтегративність – єдність педагогічних вимог навчального закладу, сім’ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучу батьків.
Шляхи реалізації концепції національно-патріотичного виховання:
• Патріотичні заходи рекомендується розпочинати з Державного Гімну
України, підняття Державного Прапора;
• використовувати плакати з символікою України, карти і художні репродукції краєвидів України, тексти художніх творів, технічні засоби;
• організовувати тематичні читання, лекції, семінарські заняття, круглі столи, вечори пам’яті, інформаційно-просвітницькі заходи у бібліотеках, у музеях.

32
• сприяти проведенню конкурсів декламаторів патріотичних пісень та поезії;
• проводити екскурсії до краєзнавчих музеїв, залучати студентів до впорядкування меморіальних пам’ятників та шефства над родинами учасників антитерористичної операції та Революції гідності, ветеранів війни і праці;
• проводити виховні заходи за участю учасників Революції гідності; антитерористичної операції та бойових дій на території інших держав, ветеранів війни і праці;
• налагоджувати партнерські стосунки їх навчальним законодавством
Сходу України з метою популяризації історичної і національної спадщини.
Вірність пророчим словам Великого Кобзаря.
В ці дні минає річниця Революції гідності, події по анексії Криму, вже найближчим часом будуть роковини з початку АТО на Сході країни. Це був
2014 рік – один із найважчих і трагічних в історії нашої держави. Але і це рік –
200річного ювілею безсмертного генія-мислителя, письменника, художника, духовного покровителя українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.
Сьогоднішні суспільно-політичні зміни в нашій країні і супутні їм збурення громадського спокою, а також виклики, пов’язані з введенням на територію України іноземних військових формувань, не повинні стати на перешкоді виховання у молоді боротьби за волю, за єдність і згуртованість українського народу, адже ці риси характеру, творчості були життєвим кредо
Тараса Шевченка.
«Борітеся – поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» – пристрасні слова поета долинають зараз до нас крізь віки, дивуючи сучасністю і актуальністю звучання.
Тому всі ці події спонукали всіх нас до глибокого осмислення громадянських і духовних цінностей студентської молоді, значно посилили відповідальність за роботу з молоддю, проведення заходів, які дуже своєчасні і необхідні, які активно сприятимуть зміцненню єдності й злагоди в нашому суспільстві, посилюватимуть патріотичні почуття студентів і прихильність їх до демократичних цінностей. Основні напрямки роботи педагогічного колективу з реалізації концепції національно-патріотичного виховання:
- на педагогічній раді розглянуто питання патріотичного виховання студентів у коледжі.
- студентські групи закріплені за ветеранами війни і праці, дітьми війни для надання допомоги та їх участі у виховних заходах;
- майже щомісячно відбуваються міські студентські патріотичні акції, флеш-моби, в яких приймаємо активну участь, це зокрема: День вишиванок, урочиста хода до Дня Незалежності України, Марш Миру, мітинги до Днів: Свободи, Соборності, революції Гідності, Героїв Крут, воїнів-інтернаціоналістів,
Пам'яті
і примирення,
Перемоги, Дня прикордонника та інші;
- тематичні виховні години: «З Україною в серці», «Я люблю Україну», уроки мужності, урок-реквієм «Хоробрі серця»;
- зустрічі з воїнами АТО;

33
- взято на облік студентів (27 осіб), батьки яких є учасниками АТО та студентів (4 особи), переселених з Донбасу;
- конкурси, фестивалі патріотичної поезії, пісні, весняні та осінні дні поезії;
- запроваджено виконання Державного Гімну щопонеділка до початку занять;
- встановлено флагшток з Державним Прапором на території коледжу;
- поновлено державну символіку в аудиторіях, навчальному корпусі, гуртожитку;
- відремонтували бронетранспортер «БТР-70» та передали трактор для потреб АТО;
- благодійні ярмарки та благодійні акції «Зігрій теплом солдата» по збору коштів, речей, продуктів харчування для воїнів АТО та допомога пораненим бійцям-випускникам коледжу;
- конкурс стінгазет «Лист-звернення до солдата», які були передані в зону
АТО;
- в кожному номері багатотиражної газети «Коледж-інформ» друкуються статті та поезії патріотичного змісту;
- науково-дослідна робота по вивченню історії рідного краю, героїчного минулого Черкащини;
- дві історико-краєзнавчі конференції «Наш рідний край», дві конференції по Голодомору 1932-1933 рр. та до 100-річчя з дня народження Героя
України генерал-лейтенанта К.М.Дерев'янка, Двічі Героя Радянського
Союзу генерала армії Ї.Д.Черняховського;
- екскурсії студентських груп по рідній Україні;
- переоформлено згідно сучасних вимог музей коледжу та етнографічну кімнату.
Заходи, що проводяться в навчальному закладі з студентами дають позитивні результати. Підставою стверджувати так дають нам результати соціологічного моніторингу, які проводились в квітні 2010 року та грудні 2014 року. Для прикладу, порівняльна таблиця опитування студентів з проблем патріотичного виховання (у відсотках):
№ п/п
Питання
Квітень
2010 р.
Грудень
2014 р.
1
Ви стали свідком порушення громадського
порядку і несправедливості. Ваші дії?
а) негайно допоможете; б) викличете міліцію; в) не звернете увагу.

58 28 14

66 27 11 2
Що таке ПАТРІОТИЗМ?
а) любов до Батьківщини; б) дотримання Конституції; в) повага до історії г) просто слово.
61 12 20 9
86 10 21 2
№ п/п
Питання
Квітень
2010 р.
Грудень
2014 р.

34 3
Чи вважаєте себе патріотом України?
а) так; б) ні; в) не знаю.
42 15 43 85 6
9 4
Чи могли б ви віддати своє життя за
Батьківщину?
а) так; б) ні; в) не знаю; г) власне життя дорожче.

24 35 21 20

62 5
28 5
5
Чи змогли б ви залишити Україну, виїхати за
кордон?
а) так; б) ні; в) не знаю.

65 13 22

28 48 24
Аналіз відповідей, особливо на питання 3, 4, 5 свідчить про докорінну зміну в думках і свідомості студентів до сьогоденних проблем держави. Так, 85 відсотків (проти 42 у 2010 р.) вважають себе патріотами України, 62 відсотки
(проти 24 у 2010 р.) готові віддати своє життя за Батьківщину і лише 28 відсотків опитаних мають бажання залишити Україну, тоді як у 2010 році цей показник був понад 60 відсотків.
Висновок. Проведення цих та інших заходів вселяють впевненість і надію для наших викладачів і студентів, що разом з українським народом ми згуртуємось і об’єднаємось у відповідальний для країни час, адже саме зараз потрібна консолідація і національна єдність, спокій і витримка, діяти виважено
і толерантно, а у випадках потреби виступити на захист нашої Батьківщини.
Слава Україні!
Список використаних джерел
1. Загальна декларація прав людини (прийнята Генеральною асамблеєю
ООН 10.12.48 р.).
2. Конституція України: чинне законодавство станом на 01.07.2014 р.:
(офіційний текст). – Київ: Паливода А.В., 2014.
3. Закон України від 13.04.2012 «Про засади державної мовної політики»
(із змінами і доповненнями).
4. Закон України від 25.06.1992 «Про національні меншини в Україні».
5. Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 р.
6. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді
(проект). Міністерство освіти і науки України № 128 від 03.02.2015.
7. Рекомендації Черкаської обласної державної адміністрації «Про впровадження в області заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молоді» № 22 від 02.09.2014.
8. Словник іншомовних слів, 2000.
9. Довженко О. Україна в огні. Кіноповість про війну.
10. Шевченко Т. Поема «Кавказ».

35 11. Шевченко Т. Поема «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…».
12. Газета «Нова доба», № 76 від 07.10.2014.
13. Газета «Вечірні Черкаси», № 40 від 01.10.2014.


Боршош Ю.Ю., студент ІІІ курсу ФВМ
Чернушкін Б.О., к.вет.н., асистент
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, м. Львів
ОСНОВНІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ НА
СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
Останнім часом ми переживаємо доленосні події – Революція Гідності, жертовний подвиг Героїв Небесної Сотні, збройне протистояння на сході
України. Вони чітко засвідчили життєву необхідність щодо активізації національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання дітей та молоді, що являється важливим питанням національної безпеки і тому виховання національних почуттів та патріотизму (за допомогою відповідних заходів, історичної освіти, святкування визначних дат, популяризації національних міфів та символів; участі в різноманітних громадських акціях патріотичного змісту) є одним з основних засобів консолідації української політичної нації.
Слід чітко зазначити, що патріотичне виховання повинно бути націоцентричним, тобто воно спрямоване на формування любові до української нації, до власної історії, традицій, мови, віри, вітчизняної культури. Це аж ніяк не порушує права національних меншин, які проживають на території України, так як всі ми є єдиною українською політичною нацією, яка включає всіх громадян України, незалежно від їхньої етнічної приналежності. Знову ж таки, якщо представники інших етнічніх груп, які проживають на території України, поважають її історію, культуру, мову і працюють на її благо, то вони є також її патріотами. Вони можуть шанувати свою культуру, розмовляти на своїй мові, але повинні знати українську мову і поважати наші традиції. Цю ідею активно підтримував відомий український дослідник В.Липинський, який зазначав:
«Сутність територіального патріотизму – це пробудження почуття солідарності та єдності всіх постійних мешканців української землі, незалежно від їх етнічного походження, класової належності, віросповідання, соціально – культурного рівня. Ось чому любов до рідного краю (української землі), яка годує всіх її мешканців, є об’єктивною передумовою створення соціально – національного союзу. Почуття любові до рідного краю, як до органічної цілісності, вважає Липинський, – є необхідною і єдиною можливістю того найтіснішого у світі зв’язку людей, що називається нацією»[1].

36
Національне патріотичне виховання є складовою частиною політики національної безпеки держави в гуманітарній сфері, спрямованої на формування національної ідентичності молоді, поваги до рідної країни, готовності захищати свою Вітчизну. Воно являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у молодих громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків.
Вітчизняний дослідник О.Майборода відзначає: «Патріотизм як одне з сильних почуттів, із яких складається емоційний світ людини, невід’ємний від осмислення і вибору шляхів та засобів реалізації інтересів своєї Вітчизни. У зв’язку з цим видається важливим з огляду на розуміння сутності патріотизму розмежовувати чуттєво-емоційну та осмисленево-дієву складові людської свідомості, яка, якщо виходити з відомого вислову Фрідріха Ліста стосовно того, що між особистістю і людством стоїть нація, практично завжди є свідомістю національною» [2].
Патріотизм виховує у людини почуття громадянськості. Громадянськість визначається як духовно-моральна цінність, світоглядно-психологічна характеристика людини, що зумовлена її державною самоідентифікацією. Це складне особистісне утворення, яке включає в себе почуття поваги і любові до рідної країни, політичну і моральну відповідальність, правову культуру, усвідомлення власної гідності, повагу
і довіру до співгромадян.
Громадянськість має ціннісно-смислову природу і проявляється у єдності громадянської свідомості та громадянської поведінки. Тобто вона повинна проявлятися не тільки у усвідомленні своєї приналежності до даної країни, а й у активних діях, спрямованих на виконання своїх громадських обов’язків перед суспільством і державою. Громадянськість виступає критерієм особистісної зрілості. Відомий дослідник Д.Локк зазначав, що однією з основних свобод є свобода мати обов’язки, а ті, хто цього не розуміють, приречені на вічну незрілість. Громадянськість пов’язана також з формуванням розвинутої правосвідомості: законослухняності, правової культури, свідомого та відповідального ставлення до виконання своїх обов’язків перед суспільством та державою.
Громадянськість та патріотизм включають в себе також усвідомлення того, що всі ми – від перших осіб держави до кожного громадянина – повинні особисто докладати зусилля до розбудови власної державності, так як ніхто за нас не виконає цю історичну місію.
Потрібно чітко відзначити, що процес національно-патріотичного виховання молоді повинен бути довготривалим і безперервним, починаючи з дошкільних навчальних закладів і закінчуючи вузами. Особливу увагу потрібно приділяти дошкільному вихованню, періоду навчання у початкових та середніх класах, коли закладаються морально-етичні засади особистості, що формується.
Відтак виховна програма повинна бути довгостроковою, поділеною на окремі етапи за часом реалізації, а кожний етап має включати напрямки, орієнтовані на різні вікові групи молоді. У старших вікових групах потрібно акцентувати

37 увагу на виховання молодої людини як захисника Вітчизни, виробляти у нього відповідні уміння та навички.
Патріотичне виховання повинно крім власне виховання патріотизму повинно також бути спрямованим на виховання молодої людини як свідомого громадянина, державо творця, носія християнських чеснот, охоронця і популяризатора української національної культури, екологічно грамотної людини, з високим рівнем політичної та правової культури, доброго сім’янина тощо.
Аналізуючи сутність патріотичного виховання, слід відзначити, що воно включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти.
Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи державної влади, які здійснюють його переважно через формування готовності до захисту Батьківщини, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних пам’яток культури.
Дані соціологічних досліджень засвідчують, що рівень патріотизму в значній мірі змінюється в залежності від соціально-політичної ситуації. Так за даними опитування проведеного Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова у 2007 р на запитання «Чи вважаєте Ви себе патріотом України?» 44,2 % респондентів відповіли «так», 35,6% –
«скоріше так», 9,7% – «скоріше ні», 4,3% – «ні», 6,2% – «важко відповісти»
[3].Згідно результатів соціологічного опитування, що проводилося Центром соціальних досліджень «Софія» в серпні 2007 року, 40% українців хотіли б виїхати за кордон. Ще кожен шостий громадянин України бажає емігрувати назавжди. Кожен десятий опитаний зовсім не пишається своїм громадянством,
«скоріше не пишається» і того більше – 17,2% [4].
За даними соціологічних досліджень
Інституту
Горшеніна, що проводилися у березні 2012 року – 65,1% респондентів пишаються тим, що вони є громадянами своєї країни, 17,6% – не пишаються і 17,3% – утримуються з відповіддю.
У 2014 році, як наслідок підвищення громадянської активності українців під час Євромайдану та консолідації українського народу в умовах зовнішньої агресії та збройного протистояння на Сході країни, рівень патріотизму значно виріс. За даними соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова у кінці 2013 на початку 2014 року, 95 % жителів усіх регіонів України сприймають її своєю Батьківщиною. 84,5 % респондентів вважають себе патріотами України. Зокрема, в західному регіоні – 94 % в центральному – 88,5
%, у східному – 81 %, у південному – 72 %.
Останнім часом рівень патріотизму українського населення зріс, але необхідність у вихованні патріотизму та національної свідомості молоді як основи консолідації суспільства і зміцнення держави залишається досить актуальною. Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за

38 становлення української державності є одним з найбільш важливих шляхів формування історичної пам’яті. Патріотичне виховання молоді сприяє конструюванню національного історичного наративу через донесення до молоді правдивої інформації про героїчне минуле українського народу та звільненню історії від ідеологічно заангажованих, а то й відверто маніпулятивних трактувань радянсько-імперської доби.
Патріотизм повинен проявлятися і у представників національних меншин, так як всі вони є складовими єдиної політичної нації і тому патріотизм – це повага до своєї країни, до свої етнічної групи і до інших етнічних груп України, що працюють на нашу державу. Відомий дослідник Г.Ващенко зазначає:«Треба пам’ятати, що на теренах України живуть й інші народи. З ними нам доведеться співпрацювати, а це можливо лише за умови справедливого ставлення до них, за яких захищаються права українського народу, але разом із тим не порушуються права інших народів» [5]. М.Грушевський відзначав: «Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на теренах України, а живучи, любить
її, а люблячи, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не оббирати, не експлуатувати для себе» [6].
Основними державними
інституціями, що забезпечують питання формування і реалізації державної політики у сфері патріотичного виховання молоді є Міністерство освіти та науки, Міністерство молоді та спорту,
Міністерство оборони,
Міністерство культури,
Український
інститут національної пам’яті, Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук
України та інші.
Значну роботу по реалізації патріотичного виховання молоді проводить
Міністерство освіти та науки. В Національній доктрині розвитку освіти
(затверджена Указом Президента №347 від 17.04.2002) зазначається, що національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин. Одним із шляхів забезпечення патріотичного виховання в школі є створення відповідних навчальних програм з предметів гуманітарного циклу (Історія, Людина і світ), які б відображали основні етапи становлення української державності та висвітлювали життя та діяльність видатних українських діячів. Особлива увага приділяється викладанню історичних дисциплін, так як саме через них здійснюється конструювання національного
історичного наративу через докорінне оновлення поглядів на минуле України та звільнення його від стереотипів та міфів радянсько-імперської доби. В
Державному стандарті базової і середньої освіти, затвердженому постановою
Кабінету Міністрів України N24 від 14 січня 2004 р., зазначається: «Викладання
історичних дисциплін спрямоване на виховання в особистості рис патріота
України, активного компетентного громадянина, людини з гуманістичними і демократичними цінностями»[7][6].
За роки незалежності видано 3,5 тис. назв навчально-методичної літератури з історії України, що є значним позитивним досягненням. Хоча якісне наповнення підручників з історії України не завжди відповідає високим

39 навчальним та виховним вимогам. Зокрема за підсумкамиРобочої наради з моніторингу підручників історії України для середніх шкіл було зазначено, що підручники «не відповідають ні державному стандартові, ні сучасному станові
історичної науки, ні потребам суспільства»[8].
У підручниках історії для учнів акцентувалася увага не стільки на трагічних сторінках української історії, скільки відображалося героїчне минуло українського народу, визначні перемоги українського війська (спільна перемога литовсько-польсько-українського війська над московським військом під Оршею
(1514 року), перемоги Б. Хмельницького під Жовтими водами, Пилявцями,
Корсунем, Батогом, перемога українських січових стрільців на горі Маківка
(1915 рік), героїчний захист української державності (1918 -1920 роки), визвольна боротьба воїнів ОУН-УПА., інше), висвітлювалася тривала традиція державотворення (Київська Русь – Козацькі національно-визвольні змагання – боротьба за незалежність на початку 20 століття – героїчна боротьба ОУН-УПА
– отримання незалежності (1991 року), героїчний подвиг Небесної сотні та воїнів АТО.
28 липня 2015 виповнюється 1000 років з дня смерті рівноапостольного князя Володимира. 25 лютого 2015 Президент України Петро Порошенко підписав указ №107/2015 «Про вшанування пам’яті Князя Київського
Володимира Великого - творця середньовічної європейської держави Руси-
України», що викликало бурхливу негативну реакцію з боку Російської
Федерації, яка намагається привласнити постать Володимира та всю києворуську історію. Кремль вже багато років веде системну роботу всередині
Росії і на міжнародній арені, щоб зміцнити асоціацію «Давня Русь = Росія» і одночасно нав’язати тезу про те, що Україна - це тимчасове штучне утворення, а українці - «неісторична нація», «окраїнні росіяни», які через непорозуміння отримали свою державу. І в даному контексті привласнення постаті київського князя Володимира для них є дуже важливим. З самого початку 2015 в Росії розгорнулася активна кампанія з увічнення пам’яті князя Володимира[9].
Зокрема, 18 січня в Севастополі стартував всеросійський просвітницький проект «Хреститель». На території Херсонеса за один день був побудований буденний храм, проведений молебень. 21 січня патріарх Кирило звернувся до пастви зі спеціальним посланням у зв’язку з 1000-річчям смерті святого рівноапостольного великого князя Володимира. 21–23 січня в Москві проходили XXIII Міжнародні Різдвяні освітні читання «Князь Володимир.
Цивілізаційний вибір Русі». Тільки в столиці Росії в рамках читань відбулося близько 160 заходів, в яких взяли участь близько 10 тис. чоловік. А в регіональних етапах – більше 100 тис. Серед іншого, було проведено спеціальний круглий стіл «1000-річчя смерті князя Володимира у світських і православних ЗМІ». 25 лютого московська влада прийняла рішення про зведення 25-метрового (!) пам’ятника Володимиру на Воробйових горах в
Москві (архітектор – Салават Щербаков). Активно і масовано висвітлюється постать князя Володимира як частини російської історії і за кордоном.
Наприклад, на півночі Таїланду, в м.Чіанг має 10 лютого був закладений перший камінь храму в ім’я рівноапостольного князя Володимира.

40
Враховуючи, що Україна протягом останніх десятиліть ніяких порівнянних зусиль для популяризації своєї києворуської історії не докладає, формується картина, при якій ключові події і персонажі Давньої Русі асоціюються з
Москвою, хоча вони жили років за 100 до її заснування. Тому ми на противагу російській пропаганді повинні підготувати і провести широкомасштабну компанію щодо вшанування пам’яті Володимира Великого саме як київського князя - творця середньовічної європейської держави Руси-України. І в подальшому потрібно чітко відстоювати свою історію, популяризуючи видатні
історичні постаті через вітчизняні ЗМІ, проведення відповідних заходів і, що дуже важливо, об’єктивно їх висвітлюючи в підручниках з історії України.
Отже, я хочу зазначити тут корені нашої державності, тут центр руської, а не російської цивілізації, бо всі новоутворені північно-східні князівства підпорядковувались, залежали від столиці Києва, а Москви на той час небуло.
Патріотичне виховання у освітніх закладах також здійснюється через систему поза навчальних заходів, зокрема організовуються табори патріотичного спрямування, проводяться ігри національно-патріотичного спрямування («Джура»), здійснюються екскурсії по «місцях пам’яті», проводяться відповідні науково-практичні конференції, реалізуються дослідно- експериментальні роботи. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки
України № 286 була розроблена програма проведення комплексних навчально- тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна –
Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих, географічних, історичних, етнографічних об’єктів). Зокрема відповідно до програми проводяться такі екскурсії: «Шляхами козацької звитяги» (Луцьк – Берестечко – Пляшева),
«Шляхами козацької слави», (Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно- степове
Побужжя»),
«Поле козацької слави»
(Історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»), Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви», Острів Хортиця – Національний заповідник України та інші.
Також потрібно відмітити низький рівень
інформаційно- пропагандистського забезпечення патріотичного виховання молоді. У засобах масової інформації досить мало матеріалів які б висвітлювали героїчні сторінки української історії, на багатьох програмах телебачення транслюються фільми та передачі, що відображають радянське імперське минуле Російської Федерації.
Подібні тенденції спостерігаються і у вітчизняному кінопрокаті, який заповнений зарубіжними фільмами, які пропагують цінності інших країн. На жаль фільмів вітчизняного виробництва, які б виховували молодь на кращих зразках української історії на сьогодні досить мало.
Нами наведено ряд стратегічних векторів розвитку у даній сфері, які необхідно наповнити конкретним змістом при виробленні цільових програм патріотичного виховання. Крім заходів в гуманітарній сфері, комплексне впровадження патріотичного виховання вимагає системного і довгострокового підходу з вирішенням проблем в економічній, соціальній, політичних та інших сферах життєдіяльності країни.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал