Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького



Pdf просмотр
Сторінка32/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34
Список використаних джерел
1. Кульчицький В. Й. Філософсько-світоглядні передумови розвитку патріотичного виховання в Україні (історичний аспект) / В. Й. Кульчицький //

313
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія педагогіка і соціальна робота. – 2013. – № 30. – С. 76–78.
2. Соловей М. І. Діяльність інституту наставників академічних груп студентів як важлива структурна ланка у виховній системі вищого навчального закладу / М. І. Соловей, В. С. Демчук // У книзі: Виховна робота у вищому навчальному закладі. – К., 2003. – Розд. III. – С. 66–100.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В. Т. Булес. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
4. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. –
Київ: Либідь, 1997. – 376 с.
5. Зязюн Л. Концептуально-методологічні підходи до процесу виховання в освітній системі України / Л. Зязюн // Вища освіта України. – 2009. – № 2. –
С. 65–74.
6. Патріотизм: філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К., 1986. – 358 с.
7. Джус О. Творча спадщина Софії Русової періоду еміграції:
[монографія] / О. Джус. – Івано-Франківськ: плайн, 2002. – 260 с.
8. Франко І. Публіцистика. Вибрані статті / І. Франко. – К.: Наука, 1953.
– 158 с.
9. Снопко Н. М. Психологические механизмы и педагогические основы патриотического воспиитания в системе профессионального образования /
Н. .Снопко. – Автореф. докт. пед. наук. – М., 2007 – 34 с.
10. Кіндрат В. К. Патріотизм В. О. Сухомлинського / В.К. Кіндрат // Зб. матеріалів ІІІ Всеукраїнських пед. чит. “Василь Сухомлинський і сучасність”. –
Вип. 3. – Умань, 1996. – С. 29–31.
11. Братко М. В. Сутнісний зміст поняття “освітнє середовище вищого навчального закладу” / М. В. Братко // Педагогічна освіта: Теорія і практика.
Психологія. Педагогіка. Фахове видання Київського університету імені Бориса
Грінченка № 18 (2012) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// pedosvita.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/14#.VaaCA7U6A3D
12. Бех І. Д. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді
/ І. Бех, К. Чорна. – Київ, 2014. – 29 с.
13. Абрамчук О. В. Патріотичне виховання студентів вищих технічних навчальних закладів: [монографія] / О. Абрамчук, М. Фіцула. – Вінниця:
УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2008. – 137 с.
14. Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості / І. Д. Бех //
Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С. 124–129.
15. Биков В. Ю. Відкрита освіта і відкрите навчальне середовище /
В. Ю. Биков // Теорія і практика управління соціальними системами : щоквартал. наук.-практ. журн. – Харків: НТУ «ХПІ», 2008. – №2. – С. 116–123.
16. Бех І. Д. Національна ідея в становленні громадянина-патріота
України / І. Бех, К. Чорна. – Київ, 2014. – 48 с.
17. Білоус В. С.
Патріотизм
/
В. С. Білоус
//
Політологічний енциклопедичний словник. – К., 2004. – С. 477.

314 18. Жаровська О.П. Патріотичне виховання студентів в освітньо- виховному середовищі педагогічного університету / О. П. Жаровська. –
Автореф. дис. канд. пед. наук. – 13.00.07 – теорія і методика виховання. –
Вінниця, 2015. – 20 с.

Боднар П. В., к.с.-г.н., асистент
Боднарук В. Є., к.б.н., ст. викладач
Оріхівський Т. В., асистент
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького, м. Львів bodnarlviv28@mail.ru
ЕТАПИ ТА МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПАТРІОТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ СТУДЕНСЬКОЇ МОЛОДІ
Патріоти́чне вихова́ння – планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до
Батьківщини та до представників спільної культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Результатом патріотичного виховання можна вважати людину, громадянина чи представника певної нації або національності, який: розуміє і поділяє сутність національної ідеї; є носієм національної культури; своєю професійною діяльністю сприяє економічному, науковому, культурному зростанню Батьківщини; любить і відстоює рідну мову, користується нею; любить, захищає і відстоює рідну країну / державу / територію; любить, захищає і відстоює свої звичаї, традиції; любить, захищає і підтримує співгромадян з патріотичним способом мислення; постійно відчуває гордість за вищенаведене і приналежність до цих категорій [1].
Власну точку зору стосовно сутності патріотизму має О. Стьопіна [2], яка визначає досліджуваний феномен як інтегральну цінність та духовно-моральну якість особистості, що виражається в почутті любові до Батьківщини та відчутті духовного зв’язку з нею, моральній відповідальності за долю Батьківщини і готовності її захищати, вільному етнічному та національному самовизначенні, свідомому збереженні та примноженні національних духовних і матеріальних цінностей.
Таке розуміння патріотизму дозволило О. Стьопіній [2] визначити етапи виховання патріотизму особистості:
 виховання любові й поваги до своїх батьків, своєї родини, що повинно формуватися в молодому віці в межах родинного виховання;

315
 виховання позитивного ставлення до “малої батьківщини” (свого міста, краю, регіону) тобто етнічна самоідентифікація, що формується у студентів у період їх навчання;
 виховання позитивного ставлення до своєї країни (національного патріотизму) відповідає молодому віку, яке формується в період навчання у
ВНЗ;
 виховання усвідомлення своєї належності до історичної спільноти та культурно-релігійної традиції східнослов’янських народів, тобто формування через позитивну етнічну ідентичність толерантності в міжнаціональних відносинах – також є виховним завданням ВНЗ;
 виховання доброзичливого ставлення до всіх народів світу – якість, притаманна високодуховній особистості, яка формується у процесі самовиховання протягом усього життя [2, 3].
Виховання національно-державницького патріотизму, що ґрунтується на позитивному ставленні до своєї країни, на думку О. Стьопіної [2], неможливе без проходження людиною усіх попередніх етапів. Патріотизм – складна
інтегрована система патріотичних якостей духовно-морального, емоційно- почуттєвого,
інтелектуального та діяльнісно-поведінкового характеру.
Виходячи з цього, визначено структуру патріотизму, яку складають такі компоненти: 1) духовно-моральний (почуття любові до Батьківщини, моральної відповідальності перед нею, відчуття духовного зв’язку зі своїм народом); 2) когнітивний (комплексні знання з історії та культури Батьківщини, патріотична свідомість); 3) ціннісний (потреба в інтеріоризації системи духовно-моральних і культурних національних і загальнолюдських цінностей, серед яких належне місце посідає патріотизм); 4) діяльнісний (готовність діяти на благо своєї країни, відстоювати її інтереси, захищати їх тощо); 5) ідентифікаційний:
- етнічна самоідентифікація (толерантне ставлення до представників
інших народів на основі позитивної етнічної самоідентифікації);
- національна ідентифікація (національна гідність, відчуття своєї належності до нації, позитивне ставлення до співвітчизників);
- громадянськість (потреба у належному виконанні громадянських обов’язків) [2, 4].
Педагогічне розуміння патріотичних якостей студентів лежить у площині цілеспрямованої особистісно-перетворювальної дії у процесі їх патріотичного виховання. Так, патріотизм, із позиції педагогіки, визначається як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури [5, 6].
Аналіз різних підходів до визначення поняття “патріотизму” дав змогу
Ю. Зубцовій [5] виокремити такі аспекти цього явища: 1) патріотизм як почуття: ставлення до Батьківщини, народу, суспільства, моральне почуття, обумовлене світоглядом людини, її приналежністю до етнічної спільноти; 2) патріотизм як один із потужних і постійних мотивів соціальної діяльності; 3) патріотизм як система поглядів, ідей, що є результатом засвоєння культури, традицій, звичаїв свого народу; 4) патріотизм як безпосередній прояв любові до

316
Батьківщини у вчинках людей, активнодіяльнісна самореалізація на благо
Вітчизни.
Ю. Зубцовою [5, 7] було встановлено, що “патріотична якість особистості” – це соціально-психологічна властивість, яка виявляється в
єдності знань і діяльнісних почуттів особистості щодо світу людей, навколишнього предметного довкілля та суспільства в цілому.
У наукових дослідженнях визначено, що тісно пов’язані у структурі особистості три групи патріотичних якостей: 1) якості, що характеризують ціннісне ставлення особистості до своєї сім’ї, родини; 2) якості, що визначають моральне ставлення до людей, толерантне ставлення до інших культур та націй;
3) якості, що характеризують ставлення до своєї країни, рідного краю.
Базовими патріотичними якостями визначено:
- любов і повага до батьків, своєї родини, відчуття гордості за свій рід;
- ціннісне ставлення до Батьківщини, рідного краю;
- толерантне ставлення до людей інших національностей, поважне ставлення до їхньої культури та традицій;
- усвідомлення себе частиною українського народу [5].
Відповідно до такого розуміння патріотизму, патріотичне виховання розуміється як систематична і цілеспрямована діяльність суб’єктів навчального закладу професійної освіти, державних установ і громадських організацій по формуванню у студентів патріотичної свідомості на основі відчуття вірності
Вітчизні і готовності до виконання громадянського обов’язку, конституційних обов’язків по захисту інтересів Батьківщини. Патріотичне виховання, на думку
Н. Снопко [8], – це процес свідомого та цілеспрямованого впливу на особистість, що призводить до виникнення в неї стійких механізмів регулювання патріотичної свідомості, патріотичного відношення і поведінки.
Патріотичним вихованням є процес усвідомлення людиною свого суспільного значення і визнання його з боку суспільства. Як цілеспрямований процес патріотичним вихованням є єдність етичного та естетичного вчення і самоосвіти. Діяльність з патріотичного виховання детермінується суспільними стосунками, носить соціальний характер, має практичний бік, дає можливість виховати гуманістично спрямовану особистість, високу громадянськість, професіоналізм і відповідальність, уміння застосувати спеціальні знання в повсякденній практиці; пізнавальна функція дозволяє осмислювати взаємообумовленість різних сфер життєдіяльності суспільства, розвивати
інтерес до підвищення культури. Визначальними соціальними умовами ефективності системи виховання патріотизму є: наявність загальнодержавних
ідеології і цінностей, облік соціальних і етнічних особливостей тих, хто навчаються, висока ефективність мотивацій патріотичної поведінки, оптимізація її елементів відповідно до нових соціальних реалій і інформаційно- комунікаційних можливостей, стійкість управління системою [8].
Основним способом оптимізації компонентів системи, її педагогічного механізму і технології виховання патріотизму є інновації радикального характеру широкого використання. Сучасна система виховання розвивається відповідно до парадигми соціального виховання. Вона потребує особистісно-

317 орієнтованого змісту, що дозволить враховувати цілісну сутність особистості, загальнолюдські і національні цінності. Ідеалами в патріотичному вихованні можуть виступати духовні цінності етичних, естетичних і художніх культур, а також властивість самої особи – розум, воля та інші здібності, що знаходять своє втілення в різних видах діяльності [8].
Кожен з розглянутих суб’єктів патріотичного виховання молоді при вирішенні відповідних науково-теоретичних, організаційних, правових, фінансово-економічних та інших проблем може відновити свої функції, але для досягнення бажаного результату – формування особи громадянина і патріота – цього недостатньо. Необхідно враховувати основні причини падіння рівня патріотизму серед молоді, всіляко сприяти створенню умов для розвитку єдиної системи патріотичного виховання, здатної успішно функціонувати і вирішувати виховні завдання.
За останні роки зростає інтерес молоді як до далекого, так і до недавнього минулого нашої Вітчизни, до духовно-етичних і соціально-філософських проблем. Це свідчить про те, що в молодіжному середовищі йде спонтанний пошук життєвих духовних орієнтирів. Проте даної позитивної тенденції протистоїть інша, що має деструктивний для формування підростаючого покоління вплив.
І якщо сьогодні в молодіжному середовищі пошана до минулого нерідко межує з елементарною непоінформованістю або цинічним до нього ставленням, тo незабаром все може змінитися. Прагнення молоді до позитивних духовних змін залишає надію і вселяє впевненість у тому, що духовно-етична криза, що переживається в даний час, буде здолана.
Отримані результати у своїй сукупності містять наукові основи вирішення великої соціально-педагогічної проблеми: розроблена концепція сучасної системи патріотичного виховання молоді; виявлені соціально- педагогічні умови її ефективності і запропоновані шляхи вирішення протиріч; експериментально перевірена технологія проектування вмісту патріотичного виховання в навчальній та позанавчальній діяльності студентів, доведено, що педагог у своїй діяльності повинен використовувати різні педагогічні форми громадянсько-патріотичного виховання. В результаті реалізації комплексних форм виховання відбувається вплив на всі сфери особистості студента, що сприяє формуванню його думок про громадянський обов’язок, патріотизм.
Патріотичне виховання студентів має свої особливості, які визначаються специфікою вмісту і рівнем мотивації. Ці особливості О. П. Жаровською [9] було були враховані при розробці комплексної програми педагогічного експерименту, напрямами реалізації якої стали: поліпшення якості патріотичного виховання студентів; задоволення потреб студентів у патріотичних знаннях, уміннях і навиках; підвищення ефективності змісту патріотичного виховання тощо. Завдання патріотичного виховання успішно вирішуються у випадку, якщо виховний процес проводиться планомірно і комплексно, якщо в цю діяльність включені як суб’єкти, так і об’єкти патріотичного виховання; забезпечується узгодження виховних дій усіх категорій вихователів, враховуються індивідуальні якості і особливості

318 студентів недержавних вузів, аналізуються умови, в яких відбувається процес патріотичного виховання, використовуються різноманітні форми й методи.
Патріотичне виховання студентської молоді включає в свою систему, як необхідну складову, підготовку студентів до патріотичного виховання майбутніх спеціалістів, яка вимагає не лише неординарних підходів до організації цілісного навчального процесу, але і, як наслідок, до якості підготовки особистості як унікальної, здібної до творчості і інноваційної діяльності. Програма майбутнього спеціаліста, як сукупність особистих і професійних якостей, повинна включати також його готовність до патріотичного виховання у різних виробничих середовищах. Серед них важливо виділити: духовну культуру; виховання патріотичних почуттів (любові до Батьківщини, сумлінності, колективізму, взаємодопомоги, толерантності, відповідальності)
і свідомість громадянського обов’язку, розуміння необхідності збереження світу, захисту інтересів вітчизни і розвитку цивільного суспільства [8].
Патріотичне виховання – першочергове завдання будь-якої національної системи освіти. Форми й методи патріотичного виховання можуть бути різноманітними. Велику роль відіграють такі атрибути національно-державної
ідентичності, як гімн, прапор, герб, національні свята. Формування любові до батьківщини, національної гордості починається з раннього дитинства. Така форма виховання простежується практично в усіх країнах.
В. Мірошниченко [10 ] зазначає, що зміст патріотичного виховання буде цілеспрямованим, конкретним та ефективним лише тоді, коли воно буде втілюватися у практичну діяльність. Дослідниця визначає наступні етапи для його здійснення:
- інформаційний (надання інформації для усвідомлення патріотичних цінностей та ідеалів українського народу як особистісних та активності в їх реалізації);
- організаційний (безпосередня організація навчально-виховного процесу з метою оволодіння науковими фактами, поняттями, теорією про природу та суспільство, нормами поведінки, соціальними відносинами, звичаями, традиціями. Формування патріотичного світогляду особистості);
- стимулюючий (стимулювання патріотичного самовдосконалення та самовиховання студента, формування патріотичних переконань, практичних навичок та уміння реалізації патріотичних якостей і почуттів у процесі навчальної, виховної та практичної діяльності);
- оцінюючий (визначення та оцінка рівня патріотичної вихованості майбутніх фахівців відповідно до розроблених критеріїв).
Зміст патріотичного виховання більшість дослідників вбачають у формуванні таких громадянсько-патріотичних якостей, як: громадянсько- патріотична самосвідомість, світогляд і переконаність; висока громадянська відповідальність під час виконання професійних обов’язків; соціальна активність у повсякденному житті і діяльності; знання історії і культури своєї країни; любов до Вітчизни і готовність до її захисту. Вищезазначені якості

319 необхідно розглядати як кінцевий результат педагогічної діяльності всієї виховної системи вузу.
Аналіз досліджуваних понять доводить, що патріотичне виховання неможливо розглядати відокремлено від громадянського, але у той же час ці поняття не є тотожними. Громадянське виховання є більш глибоким, ширшим за змістом та спрямованістю поняттям, тоді як патріотизм є лише його складовою частиною.
Теоретико-методологічні засади дослідження О. П. Жаровською [9] детермінували визначення патріотизму як інтегральної цінності та духовно- моральної якості особистості, що виявляється в почутті любові до Батьківщини, у відчутті духовного зв’язку з нею, у моральній відповідальності за долю
Батьківщини і готовності її захищати, у вільному етнічному та національному самовизначенні особистості, у свідомому збереженні та примноженні національних духовних цінностей. Структурними компонентами патріотизму є: когнітивний, мотиваційний, діяльнісний.
Патріотичним вихованням майбутніх спеціалісті є педагогічний процес становлення особистості громадянина і патріота своєї Вітчизни на основі прийняття демократичних цінностей, дотримання закону, норм права, загальнолюдської моральності та участі людини в демократичних процесах, підготовки їх до здійснення патріотичного виховання молоді. Педагогічні аспекти цього процесу полягають у цілеспрямованому процесі залучення студентів до норм і цінностей демократичного суспільства, створення у вузі освітньо-виховного середовища, що моделює суспільство, демократії, що живе за законами, організації участі студентів у процесі демократизації життя у вузі, дотриманні прав студентів, наданні ним допомоги в придбанні і накопиченні власного досвіду захисту демократичних прав і свобод людини.
Завтрашній день України залежить від того, наскільки вивіреними і далекоглядними будуть прийняті сьогодні заходи для виховання патріотизму підростаючого покоління. Як бачимо, сучасний стан розвитку світової цивілізації стимулює процес відродження та становлення української нації, а відповідно й потреби патріотичного виховання як чинника пізнання і самопізнання української нації, виховання української молоді.
Таким чином, в умовах сучасного розвитку знань і технологій, національно-патріотичне виховання потребує філософсько-світоглядного осмислення культурної спадщини, культурно-морального насичення патріотичної виховної системи. Сучасна педагогічна наука безперервно повинна еволюціонувати, набувати все глибшого національного змісту і характеру, творчо використовуючи кращі досягнення інших народів. Молоді потрібно оволодіти не лише системою наукових знань, а насамперед цілісною національно-патріотичною культурою, духовністю.
Без піднесення громадянської самосвідомості, патріотичного потенціалу населення, а також української державності неможливо розраховувати на успіх у Відродженні
Батьківщини.
У реалізації патріотичного виховання потрібні нові концептуальні підходи, передусім усвідомлення того, що формування

320 патріотизму у молодих людей не може займати другорядне місце або бути предметом спекуляцій [11, 12].
Список використаних джерел
1. Патріотичне виховання / Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Патріотичне_виховання
2. Стьопіна О.Г. Виховання патріотизму у студентської молоді засобами мистецтва / О. Г. Стьопіна. – Автореф. канд. пед. наук. – Луганськ, 2007 – 23 с.
3. Артюхина А. И. Образовательная среда высшего учебного заведения как педагогический феномен : моногр. / А. И. Артюхина. – Волгоград : Изд-во
ВолГМУ, 2006. – 237 с.
4. Афанасьєв А. Виховне середовище в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення / А. Афанасьєв // Рідна школа. – 2008. – № 6. – С. 23–26.
5. Зубцова Ю. Є. Формування патріотичних якостей молодших школярів у взаємодії школи та сім’ї / Ю. Є. Зубцова. – Авторф. дис. канд. пед. наук. –
13.00.07 – теорія і методика виховання. – К., 2012. – 21 с.
6. Абрамчук О. В. Патріотичне виховання студентів вищих технічних навчальних закладів: [монографія] / О. Абрамчук, М. Фіцула. – Вінниця:
УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2008. – 137 с.
7. Ананьєв Б. Г. Вибрані психологічні праці: в 2-х т. / Б. Г. Ананьєв.– М.:
Педагогіка, 1980. – Т. 1. – 230 с., Т. 2. – 288 с.
8. Снопко Н. М. Психологические механизмы и педагогические основы патриотического воспиитания в системе профессионального образования/
Н. М. Снопко. – Автореф. докт.пед.наук. – М., 2007. – 34 с.
9. Жаровська О.П. Патріотичне виховання студентів в освітньо- виховному середовищі педагогічного університету / О. П. Жаровська. –
Автореф. дис. канд. пед. наук. – 13.00.07 – теорія і методика виховання. –
Вінниця, 2015. – 20 с.
10. Мірошніченко В. І. Система патріотичного вихованя майбутніх офіцерів-прикордонників: монографія / В. І. Мірошніченко. – Хмельницький:
Видавництво Національної академії Державної прикордонної служби України
імені Б. Хмельницького, 2012. – 376 с.
11. Кульчицький В. Й. Філософсько-світоглядні передумови розвитку патріотичного виховання в Україні (історичний аспект) / В. Й.Кульчицький //
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія педагогіка і соціальна робота. – 2013. – № 30. – С. 76–78.
12. Дзюба В. М. Патріотичне виховання майбутніх офіцерів внутрішніх військ у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін: Автореф. дис… канд. пед. наук: 20.02.22 / В. М. Дзюба; Національна академія прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2002. – 21 с.

321
Галушко Л.Б., Шеремет І.В.
викладачі
ВСП Агротехнічний коледж УНУС, м. Умань uatk@it-tim.net

РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ФОРМУВАННІ
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОЇ ПОЗИЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття молодими громадянами 14-35 річного віку соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина Української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної,
інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.
Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної, за змістом, життєвої позиції.
В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології.
Усе це створює сприятливі умови для розвитку національно- патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовно-моральному, патріотичному, трудовому, художньо- естетичному, екологічному вихованні підростаючого покоління.
У законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державній національній програмі
«Освіта:
Україна
ХНІ століття»,
Концепції національного виховання зазначено основне завдання освіти – формування всебічно розвиненої особистості. В цьому контексті особливо велике значення має формування екологічного світогляду у майбутніх фахівців.
Екологічна освіта – безперервний процес навчання, засвоєння цінностей і понять, спрямований на формування знань і вмінь, необхідних для осмислення і оцінки взаємозв’язків між людиною та навколишнім середовищем, які передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільні рішення і мають на меті засвоєння відповідних правил поведінки в природі та формування в кінцевому результаті екологічної культури особистості, усвідомлення себе частинкою природи, відчуття відповідальності за неї. Саме тому сьогодні без екологічної освіти не мислиться стійкий життєстверджуючий розвиток суспільства. Природоохоронна освіта тісно пов’язується з екологічним вихованням. Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття і рис характеру, які б проявлялися в правильній (етичній) поведінці по

322 відношенню до навколишнього середовища. Воно повинно бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування екологічної свідомості, що охоплює поняття екологічної моралі – збалансованості між сприйняттям навколишнього середовища, його пізнанням і поведінкою людей по відношенню до нього. Основною тенденцією екологічної освіти сьогодні є її інтеграція в офіційну загальноосвітню систему.
В основі екологічного світогляду лежать уявлення про структуру і функції Природи, про світ, який існує і діє незалежно від того, входить до нього людина як складова чи ні, і взаємодія з яким породжує об’єктивне знання.
Виходячи з цього, найважливішим завданням екологічної освіти є встановлення пріоритетності екологічних знань, оскільки всі інші науки спрямовані лише на розробку технологій, і тільки екологія спроможна організувати їх у систему, яка відповідатиме законам Природи і зрештою задуму її Творця.
Екологічна культура передбачає, що наука, технології, релігія, філософія, освіта, література, мистецтво – усі разом творять спосіб життя людини.
Здійснюючи саме через неї взаємодію зі світом, людина забезпечить собі стан норми, яку можна розглядати як вищу форму пристосованості. У формуванні екологічної культури найважливіше місце належить, безумовно, освіті.
Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою. Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти гармонії. Ці уміння студенти набувають на заняттях та в позааудиторній діяльності.
Формування екологічної свідомості і поведінки студентів здійснюється на основі міждисциплінарного підходу. Дуже важливим в педагогічній діяльності викладача є використання таких форм і методів роботи: дослідження (вмісту хлоридів та сульфатів у питній воді; кількості шкідливих речовин, що викидають автомобілі за одиницю часу на певній ділянці); постановка проблемних запитань, відповіді на які студенти знаходять протягом заняття, аналізуючи та узагальнюючи отриману
інформацію; використання
інтерактивних методів: мозковий штурм, вивчення конкретних ситуацій, обговорення критичного явища, групова дискусія, рольова гра, імітація, семінар, групові проекти; використання інформаційних комп’ютерних технологій, зокрема, мультимедійного супроводу лекційних, лабораторних та практичних занять; залучення студентів до громадського екологічного руху, активної участі у різноманітних природоохоронних заходах, акціях на рівні навчального закладу, міста, країни; на належному рівні організована позааудиторна робота.
Вихідним положенням вищої екологічної освіти є продовження базової середньої освіти на наступному, більш високому рівні з метою формування у

323 студентів високої екологічної культури, глибоких екологічних знань та біосферного світогляду, підготовка бакалаврів, спеціалістів і магістрів у всіх сферах екологічної, практичної, управлінської, освітньої та наукової діяльності.
В навчальних планах всіх ВНЗ, в тому числі і які не готують фахівців- екологів на бакалаврському рівні, необхідно передбачити курс екології, який би включав необхідні теоретичні і практичні аспекти, а також відповідні кожному окремому ВНЗ курси з блоку прикладних екологічних дисциплін (можливо, у блоці вибіркових професійно-орієнтованих дисциплін). Для цього в навчальних програмах ВНЗ одним з обов’язкових курсів лекцій має бути курс «Основи екології» (базові екологічні знання).
Щоб виховати екологічно свідомого громадянина України лише на заняттях екології неможливо. Необхідні інші форми і методи роботи: заняття в гуртку, екскурсії на природі, робота в лабораторії і позааудиторні заходи з використанням інтерактивних форм навчання: дискусії, екологічні вечори, бесіди, ділові ігри, КВК, конкурси, акції.
Для найбільшої ефективності та успіху екологічного виховання студентів дуже важливо наповнити заходи місцевим матеріалом про стан середовища в регіоні, місті, районі. Такий матеріал можна взяти з Державної доповіді про стан навколишнього середовища, використовуючи дані адміністрації міста або району. А також дані студенти мають добувати самі. Це особливо ефективно відбувається в процесі самостійної пошуково-дослідницької діяльності.
Дослідницький характер діяльності сприяє вихованню у студентів ініціативи, активного, сумлінного ставлення до наукового експерименту, збільшує інтерес до вивчення екологічного стану своєї місцевості, екологічних проблем рідного краю.
З цією метою у Відокремленому структурному підрозділі Агротехнічний коледж Уманського національного університету садівництва проводяться різнопланові екологічні заходи. Плануючи їх, враховуються національно- патріотичні настрої нашого студентства.
В конкурсі презентацій на екологічну тематику серед першокурсників головними темами були: «Екологічний стан довкілля на Черкащині»,
«Дендропарк «Софіївка», «Чорнобиль не має минулого часу», «Канівський природний заповідник» та інші.
Мета цього конкурсу є узагальнення накопиченого досвіду екологічного виховання студентів.
Під час проведення такого конкурсу вирішуються наступні завдання:
– розширення уявлень екологічного виховання студентів, що формується на заняттях;
– поглиблення теоретичних знань студентів в області екології, формування низки основоположних екологічних понять;
– забезпечення більш широкої та різноманітної, ніж це можливо в рамках звичайних занять, практичної діяльності студентів з вивчення і охорони навколишнього середовища.
Інтерактивні екологічні заходи – це позааудиторні екологічні заходи: вікторини, олімпіади, ток-шоу, екологічні спектаклі.

324
Мета заходу «Ми і довкілля», який пройшов у формі ділової гри – виховання у молодого покоління почуття відповідальності за долю рідної землі, почуття патріотизму, прагнення до гармонії, людяності, доброти, дбайливого ставлення до природи, особистої відповідальності за охорону навколишнього середовища. Студенти обговорили вплив діяльності людини на стан біосфери.
Поділились враженнями про стан довкілля нашої Батьківщини, про місце в ньому людини. Згадали головні причини і джерела розвитку екологічної кризи, наслідки екологічних катастроф та шляхи їх розв’язання.
Особливо цікавим і незабутнім для студентів став КВК «Квіткова фантазія». На заході були задіяні представники кількох груп І курсу, які змогли донести до глядачів красу та неповторність рідної природи – квітів, рослин, що
є символом України, оспівані в українських народних піснях. Команди продемонстрували свої таланти, знання, винахідливість.
Велике значення для підвищення рівня вищої екологічної освіти мають: міжвузівські, регіональні і міжнародні контакти викладачів і студентів
(слухачів); участь фахівців Мінекоресурсів в розробці Державних стандартів екологічної освіти; зв’язки з громадськими організаціями; регулярний обмін досвідом, стажування, виконання спільних екологічних проектів, науково- дослідних програм і видання підручників та посібників; термінова підготовка і перепідготовка педагогічних кадрів вищих навчальних закладів у галузі екологічної освіти.
Одним із головних напрямів гурткової роботи є науково-дослідна робота.
Участь у науковій роботі дозволяє студентам реалізувати свій творчий потенціал, їх внесок у науково-дослідну діяльність навчального закладу може проявлятись у найрізноманітніших формах. Найпоширенішою формою науково-дослідної роботи студентів є участь у наукових конференціях. При підготовці до доповіді студент одержує цінний досвід систематизації і узагальнення матеріалу, набуває навиків наукової творчості. Такий напрям навчальної роботи дозволяє студенту вийти на рівень самостійного мислення, налаштування на дослідницьку діяльність.
Тому викладачами циклової комісії загальноосвітніх дисциплін на базі нашого навчального закладу була організована і проведена студентська наукова конференція з екології. Активними учасниками стали студенти відділення загальноосвітньої підготовки.
Студенти відділення загальноосвітньої підготовки приймають участь в наукових студентських конференціях не тільки регіонального рівня, а й в межах нашої держави.
В цілому екологічне виховання дозволяє повніше реалізувати виховний і розвиваючий потенціал екологічних знань, забезпечувати більш надійні основи екологічної відповідальності студентів.
Екологічне виховання тісно пов’язане з естетичним. Внутрішня спорідненість полягає у формуванні ціннісного ставлення до природи. Це дає підстави стверджувати, що еколого-естетичне виховання реалізується на стику педагогіки, психології, мистецтвознавства, суспільних і природничих наук.
Оскільки естетичний розвиток є невід’ємною частиною екологічної освіти, то

325 закони краси повинні стати категоричним імперативом моральної поведінки (в етиці німецького філософа І.Канта – моральне веління, яке притаманне розуму,
є вічним і незмінним, взяте за основу моралі) стосовно природи. Своєрідна
«синтетичність» екологічного виховання зумовлює те, що його не можна обмежувати вивченням власне екологічним дисциплін. Воно охоплює світоглядні, моральні, естетичні й інші аспекти формування особистості.
Ми поділяємо думку
А.Сахно, вважаючи найвищою формою екологічного виховання практичну діяльність. Наш навчальний заклад долучився до акції «Україна – наш дім. Збережемо його!». Головні напрямки акції – ековиховання, благоустрій та правильне поводження з відходами. На прибирання території коледжу вийшли всі студенти.
Займались впорядкуванням алей, квітників. Разом з майстрами виробничого навчання очистили лісопосадки та прилеглі території біля навчально-виробничої майстерні. Спільними зусиллями ліквідовані та упорядковані два сміттєзвалища, розчищене одне джерело.
Студенти відчули на собі, що спілкування з природою підвищує настрій, знімає втому, пере напруженість, збагачує духовний світ людини.
Навесні, в період навчального процесу в нашому навчальному закладі діє акція «Чистий четвер», яка дає змогу не тільки покращити санітарний стан внутрішнього подвір'я гуртожитку, а й дала можливість студентам проявити себе у трудовій діяльності, в організаторських і комунікативних уміннях.
Студенти проявили свої найкращі риси і уміння під час праці. А ми з свого боку постаралися прищепити їм любов і повагу до природи.
Адже людина влаштована так, що хоче сприймати прекрасне, і коли вона бачить те прекрасне, то вона щаслива, радіє життю і тим самим не руйнує те що її надихає, а оберігає.
Тому в нашому навчальному закладі виникла ідея створити певний витвір мистецтва, який би уособлював в собі всі ці якості – «Ода коледжу». Вдале поєднання естетичного смаку, національно-патріотичної свідомості, гордості за рідний навчальний заклад.
Серед компонентів екологічного виховання важливу роль відіграє розуміння залежностей здоров’я окремої людини, всього людства від стану навколишнього середовища та розвинута потреба здорового способу життя, яка
є одним з найважливіших критеріїв ефективності екологічної освіти і виховання. Тому здоровий спосіб життя розглядається нами як складова частина екологічної культури особистості, яка є формою прояву її відповідальності за ставлення до власного організму як високоорганізованої біологічної системи, здатної до саморегуляції та адаптації.
Велику роль в нормалізації стосунків людини з Природою відіграє розвиток її здатності до само подолання, саморегуляції і само регламентації. В кінцевому рахунку у сфері свого самозбереження і збереження навколишнього природного середовища людина може осягнути лише внаслідок цілеспрямованого духовно-естетичного спілкування з природою.
Певна річ, у формуванні екологічної культури студентської молоді важливу роль відіграє насамперед робота по формуванню здорового способу

326 життя. Цей процес ми розглядаємо насамперед як валеологічний компонент екологічної освіти і виховання. Бо саме активне засвоєння валеологічних знань у системі неперервної освіти дає можливість кожному суб’єкту всіх її ланок осягнути свою роль та завдання у справі формування, збереження, зміцнення, відтворення, передачі особистого здоров’я, а також з істотною складовою формування належного ставлення до природного та суспільного середовища.
Сьогодні життєво необхідна екологізація всіх сфер суспільного життя. І перш за все, звичайно, повинна бути екологізована сама людина у всіх сферах її діяльності: у виробництві, побуті, у вихованні і навчанні. Екологічна проблема має ряд таких особливостей, які дуже важливо враховувати в процесі екологічного виховання.
Головна ж проблема, яку вирішити просто необхідно, – це вплив на свідомість людини, щоб стався нарешті перехід від спрощеного, метафізичного розуміння проблеми взаємодії суспільства і природи до більш адекватного
(сучасного) розуміння.
Екологічна свідомість в розвиненому вигляді формується на основі пізнання людьми законів цілісності природного середовища і тих законів, які повинні зумовити людську діяльність в цілях збереження природи. Зрозуміло, що стихійно подібні знання не можуть стати надбанням людини навіть у тому випадку, якщо він має в своєму розпорядженні високим рівнем виховання і культури. Тут необхідна спеціальна підготовка, відповідна індивідуальним особливостям.
Теоретична основа екологічного виховання ґрунтується на рішенні задач у їхній єдності: навчання, виховання, розвитку. Критерієм сформованості відповідального ставлення до навколишнього середовища є моральна турбота про майбутні покоління.
Екологічно і гуманістично спрямовані форми і методи виховання особистості у вищому навчальному закладі створюють модель позитивної моральної і суспільної поведінки, формують своєрідний захисний механізм, що запобігає деформації моральних і духовних цінностей. До методів формування суб’єктивно-свідомого ставлення до природи належать: метод екологічної
ідентифікації, метод екологічної рефлексії.
Використання саме цих методів сприяє ефективній організації екологічного виховання й освіти, що має привести студентів до розуміння цілісності природи Землі, єдності її процесів, зв’язку людини з природою. Будь- яка діяльність людини, її поведінка стосовно природи мають бути узгоджені з її законами. Саме з цього розвивається почуття причетності до природи, відчуття
її натхненності, духовного єднання з нею.
В.О.Сухомлинський систематизував вивчення краси навколишнього світу, природи рідного краю і Батьківщини в цілому в єдиний комплекс почуття обов’язку і відповідальності за неї. Він писав: «Природа є джерело добра, її краса впливає на духовний світ людини тільки тоді, коли юне серце облагороджується вищою людською красою – добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непримиренністю до зла».

327
Оскільки екологічна освіта і виховання мають безпосередній зв’язок із процесами державотворення та національного відродження України, завдання вищих навчальних закладів, викладачів полягає в тому, щоб формувати у підростаючого покоління вміння та навички мислити і діяти по новому, з почуттям екологічної відповідальності. А це можливо лише за умови переорієнтації кожного вихованця на самопізнання
і саморозвиток, самореалізацію й самостійність.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал