Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького



Pdf просмотр
Сторінка3/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
Список використаних джерел
1. Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена 27 жовтня2009.//Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/article?art_id=107963&cat_id=
65645.
2. Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді. - Наказ МОН
№ 641 від
16.06.15 року.
Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/ru/about- ministry/normative/4068.
3. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. –
Львів: Львівське педагогічне товариство імені Г.Ващенка. – 1996.-238 с.
4. М.Пірен.
Етнополітика в
Україні: соціо-психологічний аналіз.К.:Ууніверситет Україна. 2007. – 408 с.
5. Зубцова Ю. Є. Формування патріотичних якостей молодших школярів у взаємодії школи та сім’ї / Зубцова Юлія Євгенівна – Авторф.дис.канд.пед.наук.-
13.00.07 – теорія і методика виховання. – К., 2012. – 21 с.

22
Батюк О.Я., ст. викладач
кафедри інформаційних технологій
Львівського національного аграрного університету
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ В ЖИТТІ СТУДЕНТА
Соціальні мережі були створені для спілкування людей, і є універсальним засобом комунікації. Вони сприяють розвитку електронного навчання і освіти в цілому, пропонуючи нові технічні та методичні засоби. Студенти з усього світу можуть підписатися на on-line уроки абсолютно безкоштовно і проходити курс навчання в зручному для себе темпі. Окрім розміщення навчального матеріалу, створення груп, викладач має можливість онлайн-консультування студентів.
Поряд з цим спостерігається, що мережі наповнені непотрібною рекламою та непристойним матеріалом. Засновники мереж створюють їх, перш за все, з комерційною метою (рекламодавці платять величезні кошти, щоб саме їх реклама «запускалась» у тій чи іншій мережі), а вже потім для спілкування людей. Наступною особливістю соціальних мереж – це створення ефекту
«затягування», яке є досконалим соціально-психологічним середовищем
інформаційної взаємодії. Відомо: чим більше людей знаходяться на певному соціальному сайті, тим більша грошова маса надходить до її засновника [3].
Обсяг інтернет-аудиторії України в 2014 році перевищив 17 млн. осіб.
Проникнення Інтернету в Україні - 43%. Для порівняння, значення показника рівня проникнення Інтернету для групи розвинених країн коливається в діапазоні від 70% до 98%. При цьому ці цифри близькі до верхньої межі та властиві відносно невеликим за територією та чисельністю населення скандинавським країнам (Ісландія, Норвегія). Показники проникнення
Інтернету для України поки виглядають досить скромно, проте з іншого боку це свідчать про зростання в сфері електронної комерції. Частка інтернет-торгівлі у загальному світовому об´ємі стабільно зростає на 10% в рік [1].
Останнім часом з’явилася значна кількість публікацій з використання соціальних мереж для молоді [1-5]. Сьогодні в науковій спільноті постійно відбуваються дискусії щодо переваг та недоліків, ресурсів і ризиків цього нового засобу масової комунікації. Дослідники намагаються описати способи поведінки людини в режимі on-line та здійснити прогноз ефекту впливу
інтернету на особистість і соціум.
Ми провели дослідження серед студентів університету. Для дослідження було створено анкету у якій сформульовано запитання, які відображають суб’єктивне ставлення респондентів до соціальних мереж та взнати думку про недоліки та переваги мереж для молоді.
Дослідження показало, що в опитуванні прийняло 119 студентів участь: хлопців – 46%, дівчат – 54%, це особи віком від 17 до 20 років. Також, варто звернути увагу на те, що 78% респондентів з Львівської області, 34% -з інших областей України.
В результаті проведення аналізу можна зазначити наступне - кожного дня мережею Інтернет користується 93% (110) респондентів. Основною метою

23 користування мережею Інтернет є перевірка власних сторінок в соціальних мережах (103 респондентів), окрім того 107 респондентів зазначили, що користуються мережею для перегляду новин на інформаційних сайтах, 38 респондентів - користуються для перевірки електронної поштової скриньки.
В соціальних мережах зареєстровано 110 респонденті, з яких - 92% користується соціальною мережею Вконтакті, 47% зареєстровані у Facebook,
24% в Однокласниках, та 9% – Google+. Велике значення має те, в яких соціальних мережах варто саме створювати офіційну сторінку для подальшого розповсюдження інформації для молоді.
Основною ціллю використання соціальних мереж 32% респондентів вважає необхідним зв’язку із родичами, друзями та знайомими, 25% - для обміну інформацією і 7% - для опублікування та висвітлення новин. З цього випливає, що 34% респондентів обмінюються інформацією та публікують новини, що прискорює поширення необхідної інформації.
Новинами в соціальних мережах цікавиться 59% респондентів, 34% час від часу цікавиться та 2% не цікавиться, а це вказує на доцільность створення сторінок в соціальних мережах.
Понад 95 респондентів вважає, що соціальні мережі мають вплив на виховання молоді, 21 – не можуть дати конкретної відповіді, а 65 – не погоджуються з твердженням. 78% респонденти вважають, що соціальні мережі створені з метою інформування населення про події та обміну інформацією,
36% опитаних студентів підтвердили думку про те, що вони проводять приблизно 12 год в день у віртуальній реальності. Існуюча ситуація вцілому така, що молоді люди проводять багато часу в соціальних мережах, а отже необхідно та потрібно зробити так, щоб вони проводили цей час з користю.
Великий потік різноманітної інформації в соціальних мережах досить часто призводить до інформаційного перенавантаження людини, що проявляється в нездатності концентруватися на різних видах розумової роботі, саморуйнівній однобічній діяльністі. Зокрема, в процесі опитування 47% респондентів зазначили, що соціальні мережі служать засобом для витрачання часу. В цьому випадку можна чітко вести мову про розвиток в студентів
інформаційного перенавантаження, тобто компульсивної, тривалої
(багатогодинної) навігації по Інтернету та соціальних мережах без конкретної мети. При цьому джерелом задоволення служить факт перебування в мережі, мультимедійні форми заохочення й стимуляції відвідувачів сайтів або пізнавання нового в результаті таких блукань.
У соціальних мережах користувачі можуть задовольнити потреби у самовираженні та самореалізації. Серед опитаних 17 % зазначили, що соціальні мережі приваблюють їх можливістю показати свої позитивні сторони характеру. Таким чином, студенти використовують соціальні мережі для демонстрації особистої позиції щодо обговорюваних питань, власних досягнень, розробок або творчості. Схвальні відгуки і підтримка значно підвищують самооцінку людини та виступають заохочуючим фактором щодо розвитку творчих здібностей особистості. В цьому випадку для значної частини користувачів самовираження стає вагомою мотивацією для використання

24 соціальних мереж ніж спілкування або отримання інформації. Лише 31% використовують вільний час для підготовки до навчальних занять, і 12% проводять дозвілля за читанням книг.
Враховуючи вище зазначені результати анкетування, можна з упевненістю стверджувати, що більше половини опитаних студентів мають залежність від соціальних мереж та Інтернету. Оскільки спілкування в соціальних мережах стає для людини особисто значимим, вона починає йому все більше часу.
Таким чином, виникає психологічна залежність від соціальних мереж, яка негативно впливає на всі сфери життя людини.
Про небезпеку та користь соціальних мереж сперечаються вчені [5], які формують позитивні і негативні моменти. Позитивними факторами взаємодії сучасної молоді в соціальних мережах є спілкування без меж; перегляд відеофільмів, слухання музики; отримання корисної інформації; дозвілля; допомога в навчанні; всебічний розвиток.
Серед негативних аспектів користування соціальними мережами можна виокремити наступні:
- відкритий доступ до особистої інформації користувача;
- не завжди достовірна інформація;
- фінансові затрати;
- приносить шкоду здоров'ю;
- залежність та втрата часу;
- відкритий доступ до негативної інформації.
Отже, корисним чи шкідливим буде використання соціальних мереж та
Інтернету для користувача, безпосередньо залежить від сформованих в нього навичок інформаційної культури і грамотності. Саме тому сьогодні варто зосередити особливу увагу молоді на навчанні основам інформаційної культури та безпечної поведінки в інформаційному середовищі.
Список використаних джерел
1. Аветісян К.П., Графова О.С. Аналіз показників розвитку ринку електронної комерції України / [Електроний ресурс] – Режим доступу : www.rusnauka.com/12_KPSN_2014/Economics/2_166883.doc.htm.
2. Білозор В.В. Cоціальні мережі як додатковий засіб навчання: переваги та недоліки / [Електроний ресурс] – Режим доступу :informatika.udpu.org.ua.
3. Руденко Т. Діти в Інтернеті: реальні загрози віртуального світу:
Асоціація підприємств інформаційних технологій України / [Електроний ресурс] – Режим доступу : www.apitu.org.ua/node/1336.
4. Сатин Д. К. Интернет как среда проведения психологических исследований.
/
[Електроний ресурс]

Режим доступу
: http://www.psychology.ru/internet/ecology/05.stm.
5. Вплив соціальних мереж на підлітків / [Електроний ресурс] – Режим доступу : www.konf.koippo.kr.ua/blogs/index.php.


25
Бежук О.М., к.і.н., доцент
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, м.Львів omkostiv@ukr.net

ВІТЧИЗНЯНА ІСТОРІЯ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ:
ПІЗНАВАЛЬНА ТА ВИХОВНА СКЛАДОВІ
Радикальна модернізація вищої освіти в Україні передбачає прискорений, випереджаючий розвиток особистості, зокрема її інтелектуальних, моральних, фізичних можливостей, що забезпечують їй самоствердження й самореалізацію в якісно новій соціокультурній ситуації на початку третього тисячоліття. У цьому руслі національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті визначає спрямованість реформ на втілення в життя національної ідеї, консолідацію українського народу в політичну націю, виховання патріота і громадянина України. З огляду на це, виняткового значення набуває курс вітчизняної історії у ВНЗ. Він слугує основою для розкриття історичного шляху українства в контексті історії людства, здобутків національної і світової культури, багатства духовної спадщини попередніх поколінь, набутий позитивний історичний досвід, містить у собі матрицю історичної пам’яті.
Аджена цій основі утверджуються моральні чесноти, коріння патріотизму й громадянськості, гуманістичні й демократичні основи ментальності особистості, її соціальний оптимізм, відповідальність перед співвітчизниками[1, с. 177-178].
Історичний матеріал, особливо у перехідному суспільстві, стає стрижнем консолідації нації, важливим чинником стабільності, єдності, утвердження національної державності. Студентине історичних спеціальностей на заняттях з
історії України повинні поповнити основні елементи історичного знання, головні історичні факти, зв’язки, історичні категорії, провідні тенденції
історичного розвитку України та людства. Тому питання, що виникають у процесі викладання історії України у ВНЗ, набувають сьогодні значної актуальності та гостроти. Хотілось би наголосити на одних з найголовніших, що стосуються змісту дисципліни, її інтерпретацій та виховного моменту в концепції реформування стандартів вищої освіти.
Не є новиною те, що в структурі змісту історії України для студентів ВНЗ не відводиться годин для місцевої історії – міста, краю чи регіону. Добре, якщо частково цим займаються куратори (наставники) груп, але так є не завше. Між тим, така інформація була б надзвичайно корисною і цікавою для молоді з
інших областей (регіонів) нашої держави чи студентів-іноземців. Тим паче, якщо ми говоримо про Львів, як столицю Галицько-Волинської держави та
П’ємонт українців у часи їх національного відродження та визвольних змагань
ХХ і навіть ХХІ століть. Викладач історії міг би активно використовувати цей компонент з тим, щоб на місцевому матеріалі показати загальні закономірності
історичного розвитку. Адже практика багатьох країн світу, (зокрема сусідньої
Польщі), свідчить, що саме у процесі вивчення локальної історії студентство

26 знайомиться з історією своєї країни, Європи і світу загалом. Локальна історія у цьому випадку виступає як базовий компонент. Це ж стосується і поняття регіональної історії, тому що регіон можуть утворювати і кілька сусідніх країн, на території яких у певний історичний час відбувалися події, що тією чи іншою мірою об’єднували їх населення.
Думається, що дуже б зацікавила молодих людей у ВНЗ етнічна історія, яку можна подати у вигляді факультативних занять на 2-3 курсах навчання. Це
історія виникнення та розвитку окремих націй, народів, етнічних груп, котрі проживають на території України– найбільшої європейської держави. Історичні розвідки про походження і державні утворення українських етносів: дулібів
(волинян), бойків, гуцулів, лемків та інших націй:татар, вірмен, німців,
євреїврозширили б світогляд молодих людей, їхні знання про формування української нації «від Карпат до Дніпра», як конгломерат різних етносів.Звісно, це не перекреслює пріоритету українців як титульної нації. Дуже важливо у цьому випадку викладачеві збалансувати оповідь про буття власне українців з оповіддю про тих, що жили століттями поруч на тій-такій українській землі й теж зробили чималий внесок в українську історію та культуру. Даний підхід дасть змогу ширше використовувати таку термінологію як «людина»,
«культура», «світ», що є більш актуальною сьогодні в історичному аспекті.
Крім того, така подача матеріалу сприятиме вихованню у молодих людей толерантного ставлення до представників національних меншин, більшого розуміння їх ментального досвіду і, як наслідок, поступового зникнення поділу українців на західних і східних, «своїх» і «чужих» у межах однієї держави[2, с.
500-505].
Відомо, що в основу змісту більшості діючих підручників курсу «Історія
України» для студентів ВНЗпокладено державницьку ідею, що є вцілому непогано. Та з іншої сторони, спектр об’єктів, що можуть вивчатися в університетському курсі історії може бути значно ширшим. Потрібно доповнити його факультативнимикурсами з історії жінок в Україні, історією селянства, історією української родини, історією важливих постатей і персоналій. Адже в світі все більше уваги починають приділяти так званій
«соціальній історії» – історії пересічних людей, їх повсякденності. Ця історія покликана навчити тих речей, що потрібні молодій людині в умовах глобалізованого світу: утвердження її національної ідентичності та усвідомлення власної причетності до минулого свого народу, своєї родини, сім’ї.
Іншим важливим моментом у вищій школі є професійнаподача
історичного матеріалу та вірно поставлені акценти. Дуже часто підручники з
історії України для студентів ВНЗ, історична художня література, популярні передачі нав’язують молодим людям так звану «страдницьку» історію, або мартирологічну. Такий канон подання минулого не є суто українським винаходом – так оповідали свої історії у ХІХ та на початку ХХ століття практично всі «скривджені» народи, що входили до складу тодішніх
європейських імперій. На сьогодні жанр «плачу» над «нещасливою» історією долається не лише серед таких «успішніших» колишніх пасербів історії, як

27 поляки, чехи, румуни, а й навіть у країнах, що постали на уламках СРСР.
Натомість у нас це досі не знайшло переосмислення. З одного боку, це нав’язує молодій людині комплекс меншовартості , приреченості на неуспіх, а з іншого
– не відповідає дійсності. Адже коли ми акцентуємо увагу лише на таких моментах, то переносимо сучасні категорії на минуле – від монгольського нашестя до процесів і явищ ХІХ століття. Тоді ж діяли інші засади соціального буття. Коли взяти до уваги цю аксіоматичну для викладача вимогу, то відкриється безліч сюжетів, які перетворять історію «страдницьку» на
«оптимістичну». Маються на увазі успішні життєві кар’єри людей української крові, їхні ролі в тих чи інших державах, вплив на розвиток духовної та матеріальної культури (П.Сагайдачний, І.Мазепа, Ф.Прокопович, П.Орлик,
Ю.Дрогобич та ін.). Адже ми насправді –щедро обдарований яскравими особистостями народ. Нагадування про це дасть сьогоднішньому студенту впевненість та відчуття гордості за свою талановиту націю, яка за будь-яких обставин уміла дати собі раду[2, с. 520-526].
Дуже важливим на заняттях з історії України є наголошення наролі особистої ініціативи. З точки зору радянського підходу, людина в контексті державотворчих процесів поставала додатком, таким собі «гвинтиком і коліщатком», ощасливлених владою. Насправді держава існує для людини, аби охороняти її безпеку й створити умови для всебічного розвитку. Йдеться про приватний простір людини-громадянина, котра із собі подібними за фахом чи світоглядом творить певні групи інтересів, не потребуючи державного втручання. Такий інститут самоврядування був відомий у давній Україні ще під назвою «магдебурзького права», бо запозичено за взірець було одне з найстаріших у Європі самоврядних міст. Крім того, і шляхта, і сільська українська громада мала свої, нехай урізані та обмежені самоврядні права. На цих прикладах важливо дати зрозуміти студенту, що держава– це важливо, але самодостатня людина повинна покладатися на власні сили і знання, не чекаючи зміни владних структур чи універсальних реформ з її сторони[3, с. 11].
Хотілось би ще наголосити увагу на систему моральних цінностей, котрі повинні пропагуватись викладачамивищого навчального закладу, причому не лише гуманітарного профілю. Не секрет, що стан сучасного глобалізованого суспільства можна порівняти з будівлею без фундаменту: падіння моралі, черствість, егоїзм стали супутниками нашого часу. При цьому традиційні християнські цінності – милосердя, щедрість, безкорисливість не заохочуються жорсткими економічними умовами й зазнають пресингу з боку раціоналістичного підходу до життя. Для того, щоб вижити в сучасному світі, молода людина змушена прийняти його закони й замість морального вибору зробити вибір, економічно детермінований. Як наслідок, під загрозою опинилась духовна ідентичність українця, що може привести до панування чужого для нас типу культури. Думається, що відновлення системи моральних цінностей, властивих нашій культурі, тісно пов’язана з відродженням національних традицій, що живлять край слов’яно-історичного типу. Тому викладачеві на лекціях та семінарах з історії України потрібно наголошувати студентській аудиторії про особливості прояву фундаментальних властивостей

28 культури в усіх сферах соціального життя. Адже політична стабільність, економічна рівновага, правовий порядок якнайтісніше пов’язаний з рівнем дотримання моральності в нашому суспільстві. Державне будівництво немислиме без чіткого розділення добра і зла, консолідації громадського світогляду, без єдності ідеалів у масовій свідомості. Така єдність, у свою чергу, можлива лише в рамках ясної національно-державницької ідеї, що повинна містити фундаментальні моральні цінності та орієнтири – ідеали народного буття. Громадянин держави, що сповідує християнську систему моральних цінностей особливо гостро відчуває зв’язок зі своєю духовною батьківщиною, зберігає традиції своєї культури, ревно захищає національні інтереси та етнокультурний уклад життя[3; с. 13, 4 ; с.323 ].
Таким чином, сучасна українська реальність вимагає від молодого покоління обізнаності, коректності, толерантності та небайдужості. Роль гуманітарних дисциплін при формуванні
і утвердженні життєвих компетентностейспудеїв важлива, не залежно від спеціалізації вищого навчального закладу. Завдання викладачів гуманітарних дисциплін та наставників груп у ВНЗ з природничими спеціалізаціями полягає ще й у тому, щоб допомогти молодим людям сформувати цілісну картину світу, навчити бачити і розуміти зв’язки між різними сферами реальності, застосовувати отримані природничі та суспільні знання в подальшому професійному творенні, щоб бути гідними громадянами європейської держави[5; с. 196 ].
Як цього досягти, як зацікавити сучасну молоду людину історичним матеріалом в умовах інформаційного цейтноту? Думається, що це процес двосторонній (викладач-студент): що ми посіємо сьогодні, те й пожнемо у майбутньому.Серед гуманітарних предметів саме історії належить визначальна роль у забезпеченні можливостей для адаптації та самореалізації молоді в сучасній соціокультурній ситуації, для розвитку громадянськості особистості[6, с. 210]. Узв’язку з цим, професійність викладача ВНЗ, особливо гуманітарія, якраз і вимагає тієї ж обізнаності, коректності, толерантності й небайдужості по відношенню до студента як особистості самодостатньої й гідної. Тому будемо керуватися у щоденній своїй праці словами Цицерона: «Перше завдання
історії– утриматися від брехні, друге – не приховувати правди, третє– не давати жодного приводу для підозри в упередженості та ворожості[1, с. 200]». Такий підхід сприятиме формуванню міцногонаціонального, морального, професійного фундаменту молодої української еліти, котрій будувати й творити подальшу славу нашої молодої незалежної держави.
Список використаних джерел:
1. Пріцак О. Що таке історія України? /О.Пріцак// Український історичний журнал, Вип. 1 ( №520),2015, -240с.
2. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України //
Н.Яковенко. - К.: Критика, 2009. -584 с.
3. ДаніелДж. Освіта в Новому постмодерному світі. / Дж.Даніел // Людина
і світ, № 8-9, 2003, с.10-13.
4. Сотниченко В. Реформування концепції змісту стандартів історичної освіти. / В. Сотниченко В. // Історія України, №7 (311) , 2003, с.14-18.

29 5. Міхнік А. У пошуках свободи. Есеї про історію і політику./А.Міхнік // –
К.: Дух і література, 2009. – 548с.
6. Петров В.П. Наш час, як він є. /В.П. Петров// Український історичний журнал, Вип.3 (№ 522), - 240с.


Бенескул П.Л.,
заступник директора з виховної роботи
ВСП Агротехнічний коледж
Уманського національного університету садівництва, м.Умань lora-nice@mail.ru
НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ
МОЛОДІ

Прекрасна людина в бою за Батьківщину.
Прекрасна вона і в стражданнях, і смерті за неї.
О.Довженко
Проголошення Акту незалежності України 24 серпня 1991 року відкрило нову сторінку історії становлення держави Україна. Важливим етапом державотворення є прийняття 28 червня 1996 року Конституції – основного закону України. Ця подія завершила період державного становлення, закріпила правові основи незалежності України. Наша країна стала невід’ємною частиною європейського і світового співтовариства.
Національно-патріотичне виховання основа-основ комплексної програми по вихованню сучасної молоді. Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, знецінення моральних цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій
історичного минулого українського народу, Революція гідності, анексія Криму, антитерористична операція на Донбасі негативно вплинули на моральні цінності підростаючого покоління.
У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та формування національної свідомості молоді України, як основи консолідації суспільства і зміцнення держави.
Але, на жаль, влада і політики не є на сьогодні об’єднуючим, цементуючим ядром нації. Політики все частіше втручаються в процеси виховання, що призводить до руйнації споконвічних принципів та ідеалів, кращих зразків
історії рідного краю, його досвіду, традиції, освіти та культури, християнських
ідеалів.
Сьогодні важко не тільки студенту чи взагалі молодій людині віднайти ціннісні ідеали для життя, сьогодні важко і тим, хто покликаний займатись

30 вихованням молоді – викладачі, куратори груп, вихователі, працівники культури, спорту, молодіжні та громадські активісти.
Скажімо, з кого сьогодні брати приклад: з судді Зварича, депутата
Лозінського чи наших галузевих міністрів-втікачів Табачника, Присяжнюка, чи місцевих районних керівників, які все частіше попадаються на хабарництві та
інших злочинах.
Тому головна наша мета це:
– ознайомлення студентів з основними державотворчими подіями встановлення Незалежної України;
– формувати національну свідомість патріотизму і відповідальності за долю України;
– прищеплювати повагу до прав і свобод людини і громадянина;
– виховувати любов до рідного краю, повагу до батьків, знання свого родоводу, адже вислів «Патріот» – походить від грецького «земляк»,
«співвітчизник», це – людина, що любить свою батьківщину, віддана своєму народові, ладна йти на жертви в ім’я своєї Вітчизни.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал