Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького



Pdf просмотр
Сторінка19/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   34
Список використаних джерел
1. Щербань П. Проблеми сучасної освіти. //Літературна Україна". – 13 липня 2006.
2.Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електрон. ресурс] //Центр
Разумкова[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id
=399 3. Дзеркало–2007 (настрої і стереотипи населення України). [Електрон. ресурс] //ЦСД»Софія» [веб-сайт] - Режим доступу: http://www.sofia.com.ua/ page42.html
4. Як Ви ставитеся до національного свята – Дня Незалежності України?
[Електрон. ресурс]
//Центр
Разумкова[веб-сайт]
-
Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=321 5. Ровесники незалежної України: думки, інтереси, громадянські позиції[Електрон. ресурс] //Фонд Демократичні ініціативи[веб-сайт] - Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll
6. Який із п'ятьох зазначених чинників найбільше об`єднує або може згуртувати народ України в єдину спільноту? [Електрон. ресурс] //Центр
Разумкова[веб-сайт]
-
Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/ socpolls.php?cat_id=31 7. Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс]
//Міністерство освіти
і науки
України[веб-сайт]
-
Режим доступу:
//www.mon.gov.ua
8. Шкільна історія очима істориків —науковців. Матеріали Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України. — Київ: Видавництво
імені Олени Теліги, 2008 – 128 с.
9. Юхновський, І. Про ідеологію і політику Українського інституту національної пам’яті/ І. Юхновський// Дзеркало тижня. – 2007. - №40. – С 16-
18.
10. Афанасьєв, А. Педагогічні основи військово-патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України/ А.Афанасьєв —
К., 2005. — 266 с.
11. Пласт – Національна скаутська організація України[Електрон. ресурс]
//Пластовий портал[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.plast.org.ua/plast/fact- list/
12. Робоча група з питань патріотичного виховання молоді при апараті
РНБО ініціює розробку загальнодержавної концепції патріотичного виховання молодих людей[Електрон. ресурс] // Рада національної безпеки і оборони
України [веб-сайт] - Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html

180
Огірко О.В., к.ф.-м.н., доцент
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, м. Львів ohirko@yandex.com

ПРОБЛЕМИ ДУХОВНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В
СПАДЩИНІ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Відомим діячем Української греко-католицької Церкви в Україні та світі був митрополит Андрей Шептицький (1865-1944). За титанічні заслуги митрополита визнають етнархом (батьком народу), князем української Церкви,
Слугою Божим, українським Мойсеєм (головною ідеєю якого була єдність
Церкви і народу), праведником, Апостолом правди та єдності, який провадив народ дорогою віри та свободи. Він був правдивою «homo religiosus» – людиною, яка спроможна заглянути поза межі власного тілесного виміру та віддавалася осмисленню трансцендентного, надприродного Божественного буття. Митрополит Андрей – славетний християнський гуманіст та педагог
XIX-XX ст., планетарна постать.
Єромонах Василіянського чину владика Андрей був духовним сином святого Василій Великого (329-379), Архиєпископа м. Кесарія Каппадокійська, засновника християнської системи виховання, перших шкіл, сиротинців, лікарень, притулків, які будувались при монастирях, де здійснювалось навчання й опіка над потребуючими. Він жив згідно християнської віри, моралі та Закону
Божого, а також ділився набутим досвідом з іншими.
Святий Іван Золотоустий (344-407) повчав: «Немає жодного вищого мистецтва, ніж мистецтво виховання», а тому митрополит Андрей, як великий педагог і опікун української молоді дбав за її духовне і патріотичне виховання, повчаючи: «Пам’ятайте, що християнське виховання є більшим добром, ніж усе добро світу». Він писав: «Християнин має любити всіх людей, але се не перешкоджає, що найпершою любов'ю має любити свою родину і свою вітчизну. І як любов до ближнього не противиться любові до родини, так не противиться і любові вітчизни. Християнин може і повинен бути патріотом, але його патріотизм не може бути ненавистю ані не сміє накладати обов'язків, противних вірі. Те, що видавалося б патріотизмом, а було ненавистю або противилося би вірі, не є правдивим патріотизмом. Любов на ділах, а не на словах полягає. Хто на своїм становиську, сповняючи совісно свій обов’язок, працює для добра народу, є ліпший патріот, як той, котрий много говорить, а мало творить. Любіть всі своє, свого тримайтеся і про своє дбайте, але стережімося ненависти, бо ненависть – се чувство нехристиянське» (Послання до вірних Станіславівської єпархії, 1899) [1, c.16]. В Посланні до педагогів славетний Митрополит наголошував, що у християнському вихованні молоді християнська наука має пронизувати увесь навчальний процес.
Митрополит Андрей Шептицький – доктор права, теології та філософії писав: «Найважливіша справа для Церкви, народу й родин, щоб діти були добре виховані... Щоб той обов’язок виховання дітей як слід виконати, пам’ятайте на

181 мою так часто повторювану раду: спільно молитися рано й увечір вголос, по змозі з Молитвослова. При вас і мала дитина, яка ще нічого не розуміє, привикне до молитви, вслухаючись в слова Отче нашу і Символу віри. А кожне слово важливе, кожне слово є дверима до неба; воно підносить душу з болота матеріального життя і повсякденної злоби, біди й нужди до чогось вищого, святого, чистого, – до Бога, до того життя, що нам його дає Благодать Ісуса
Христа. Тому кожне слово молитви нехай буде проказане голосно, виразно, з острахом Божим, з глибоким переконанням, з душею, зверненою до неба та відверненою від гріха» (Лист до вірних єпархії, 1939 р.) [2, с.110].
«Виховання – то річ не тільки незвичайно важна, але і незвичайно трудна.
Слушно названа вона «мистецтвом мистецтв» і «знанням всякого знання».
Митрополит Андрей вважав, що елементами виховання є: сугестія, наука, християнська атмосфера. Основою всякого виховання він вважав: збереження невинності у молоді; плекання покори, мужності і молитви. «Метою кожного виховання є такий розвій дитини, щоби з неї стався дорослий чоловік з розвиненими і старанно плеканими усіма спосібностями ума, волі й серця. Той розвій зависить, очевидно, від поняття про людину, яка є провідною гадкою виховання. Те поняття зависить знову від цілого світогляду, серед якого прихо- диться людині жити. Для кого життя не є нічим іншим, як заспокоюванням природних потреб, тоді у цьому матеріялістичному світогляді виховання дитини буде прямувати до того, щоби виробити в чоловіка ті спосібності й сили, які в першому ряді служать заспокоєнню його матеріяльних потреб. Ті ж люди, що для них людина є найвищим автономним єством, спосібним до без- конечного розвою науки; мистецтва, культури, будуть у вихованні шукати розвою цілої людської природи зі всіма її прикметами і владами, щоби виплекати носіїв найвищої та найвсестороннішої цивілізації; будуть плекати всесторонне знання, поезію і всякого роду мистецтва, творчого або критичного, себто будуть прямувати до мети гуманістичного розвою людства й одиниць.
Для нас же виховання прямує до вироблення всіх чеснот християнського життя.
Для нас людина – це Божа дитина, яку треба виховати на вірного і доброго слугу, на доброго сина Всевишнього Бога, достойного, о скільки це можливе, до того достоїнства, що переходить найвищі думки самих небесних ангелів.
Виховання має зробити з чоловіка святого громадянина небес, товариша ангелів і усіх святих у небі. Саме виховання, очевидно, всього не може зробити; велику участь має воля чоловіка і його праця над собою самим. Але заохотити його до тої праці, научити правильно над собою працювати, вщепити в його серце любов до тої праці й ум його збагатити знанням усього, що до тої праці потрібне, – це завдання виховання» (Декрет «Про виховання») [3, с.231].
«Думаю, що одною з найважніших справ, то плекання в молоді високих
ідеалів. Виховання, яке даємо, повинно виробляти героїв, бодай так, щоби деякі з вихованих церквою молодих ставали великими християнами. Можна і треба плекати різні великі Ідеали, ідеал наукової праці, ідеал витривалої консеквентної і ідейної праці для родини й для народу, як хто хоче стати учителем молоді, виховником, провідником громади, тощо. Але кожному із молодих треба безумовно ідеалу бути добрим, а то і звершеним, великим

182 християнином. До певної міри мусить молодь зрозуміти, що від того зависить успіх в осягненні усіх інших ідеалів. Усі інші ідеали життя, коли не є просвічені світлом християнської віри і Божої благодаті, легко викривляються і стаються висказом не тільки самолюбства, але нераз і грубого матеріяльного самолюбства. Під плащиком якоїсь ідеї може скриватися просте бажання вигідного і приємного життя. Найвищі і найкращі патріотичні ідеали, коли сам патріотизм не є по-християнськи понятою любов’ю свого народу, може бути тільки матеріяльним бажанням робити на патріотизмі якнайліпші інтереси!» [3, с.232].
«…як довго батьки не дбатимуть про виховання дітей, як довго діти не навчаться шанувати своїх батьків – так довго і чоловік, і жінка, і діти не будуть добрими християнами, хоч би і до церкви ходили та й інші християнські обов’язки сповняли!» (1900 р., Жовква. – Із пастирського листа Митрополита
Андрея до духовенства і вірних “Християнська родина”) [4, c.17].
«Добра матір розуміє, що виховання дітей – велика і трудна річ і що треба добре працювати над дітьми. А передусім християнка знає, як то треба діти всіма способами стеречи від злого, а частою молитвою випрошувати ласку з неба, бо добрі діти – то дар із неба, і даром з неба є знати, як поступати з дітьми, як їх добре виховувати» [5, с. 28].
«На мою думку, треба дитині від перших літ, як тільки приходить до розуму, говорити про святість душі і про молитву до Всевишнього. Думаю, що і ми маємо ум Христовий, – у всіх виховних інституціях треба вчити молодь, щоб до щоденних молитов додавала благання: Зроби нас святими!» [3, с.232].
«Молодь треба виховувати в щирій любові до Вселенської Церкви і
Батьківщини. Недостойний Христа той, хто патріотичні обов’язки ставить вище від релігійних обов’язків» [3, с.233].
Як кваліфікований педагог князь Церкви наголошував: «Не вистачить однак навчати і старанно навчати, треба надто і добре навчати. Треба уміти з дітьми зблизитися, стати хоч трошки до них подібними лагідністю, добротою, зичливістю».
В Посланні до педагогів славетний Митрополит наголошував, що у християнському вихованні молоді християнська наука має пронизувати увесь навчальний процес. Кир Андрей звертався до вчителів: «Ви, що працюєте безпосередньо над вихованням молодіжи, старайтеся о просвіченє їх розуму, но не менше о ублагородненє їх сердець. Давайте молодіжи таку просвіту, котра би їх научила не лиш теорії, але також і практики житя. Учіть їх жити… Нехай вже молоді діти учаться любити свою землю, нехай учаться діти при ній працювати… Виробляйте в молодіжи самостійність, індивідуальність, учіть їх на себе більше числити, ніж на других, не оглядатися на поміч правительства і краю, але власною ініціативою дороблятися самостійного биту» [6, c.193].
У християнській педагогіці, як зазначав послідовник митрополита Андрея
Шептицького галицький педагог і священик Юліян Дзерович (1871-1943), є три чинники виховання: сім’я, Церква й держава. Сім’я здійснює індивідуальне виховання, Церква – моральне і релігійне виховання, а держава, зокрема, навчальний заклад – національне й громадське виховання. Сім’я реалізує таке

183 виховання за природним правом, Церква – за Божим правом, а держава – за
історичним правом.
Християнська сім’я є підставою всякого суспільного ладу, його джерелом та найважливішою клітиною. Наголошуючи на цінності християнських родин,
Митрополит Андрей Шептицький навчав: «На ніщо не здається одиницям і цілому народові заможність, просвіта та патріотизм, коли не буде в ньому ладу.
І так, як той, що хоче збудувати собі хату, кладе насамперед підвалину, – бо від тієї підвалини залежить, чи хата буде сильна, чи зараз розвалиться, – так само той, що дбає про суспільний лад, мусить насамперед подбати про родину» [4, c.18]. Чинниками сімейного виховання є: любов, яка повинна бути діяльною і вимогливою, а також розважливою, справедливою і шляхетною; дисципліна, основою якої є пильність та послух разом з довірою; покарання, які мають бути справедливими, педагогічними, моральними, що застосовуються у разі необхідності (ніколи не слід карати дітей в моменті гніву, а слід спочатку добре розібратися у даній ситуації); нагороди як вираз задоволення, що мають бути справедливими і не викликати в дітей почуття заздрості, ненависті до інших, а, навпаки, радість за інших.
Важливим аспектом, за словами великого Митрополита, є дбання батьків про науку своїх дітей, зокрема у державних школах: «Ви, родичі, пам’ятайте, що єсть вашим святим обов’язком перед Господом Богом працювати над добрим вихованням своїх дітей і посилати їх до школи, де лишень можливе.
Дбайте про них, бо від того залежить ваше щастя на старі літа, від того залежить і щастя ваших дітей». Якщо ж батьки випустять з-під уваги цей, не мало важливий елемент, існуватиме небезпека того, що діти виростуть злими християнами та не стануть чесними людьми, готовими колись, борони Боже, проклинати пам’ять своїх вихователів.
Найважливіше, що Митрополит Шептицький як славетний український педагог не тільки навчав молодь словами, а виховував прикладом власного життя і особливо ділами, бо як повчає відома латинська приповідка: «Verba docent, exempla trahunt» – «Слова навчають, приклади потягають». Він проявляв милосердя і турботу до бідних, знедолених, покривджених, переслідуваних, несправедливо засуджених, закликав бачити у ближньому самого Христа.
Вважаючи справу розбудови освіти й культури засобом національної оборони поневоленого народу,
Митрополит заснував
Український
Національний Музей (1905 р.), відстоював необхідність утворення українського університету у Львові, підтримував приватні народні школи ім. Б. Грінченка, князя Данила, єдину міську українську школу ім. М. Шашкевича, товариства
«Просвіта», «Рідна Школа», Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, читальні, школи для ремісничої і гімназійної молоді, організації «Пласт», «Луг», «Сокіл-
Батько», «Українська Молодь Христові», сприяв видавництву журналів для молоді «Наш Приятель», «Поступ», «Українське Юнацтво». В його особі знайшли надійного покровителя і мецената молоді художники, музиканти.
Матеріально допомагав багатьом школам. Здібним дітям та молодим перспективним богословам сприяв у навчанні у вищих навчальних закладах, семінаріях Риму, Відня, Інсбруку, Фрібургу, Кракова. Він був фундатором

184 лічниці, Богословської Академії, надавав грошову допомогу різним релігійним, культурним та освітнім установам. З його ініціативи засновано Львівську греко- католицьку богословську академію (1928 р., ректор о. Йосиф Сліпий),
Богословське наукове товариство (1923 р.), Український католицький інститут церковного з’єднання ім. Йосифа-Веніамина Рутського (1939 р.) [7, с.235].
Щороку своїм коштом митрополит утримував 20 бідних юнаків та 20 дівчат, даючи їм можливість отримати найрізноманітнішу освіту. На свій кошт у Львові збудував середню школу на вул. Замкненій (теперішня СШ №34), допомагав грошима приватним школам. Митрополит допомагав і дитячим установам. Після першої світової війни зібрав сиріт, щоб дати їм опіку. Для них влаштував декілька «Сиротинців».
Митрополит жертвував на виховання молоді величезні суми, завдяки чому у Львові зразково діяли «Бурса Товариства педагогічного» і жіноча гімназія.
Крім того стараннями українського Мойсея вчителям виплачувались стипендії, а Церква утримувала близько 1600 шкіл. Митрополит був також великим опікуном молоді, для якої засновував школи, бурси, інститути. Завдяки князю
Церкви було відкрито Дівочу гімназію сестер Василіанок, якій владика подарував один з найбільших будинків у Львові. Опікою Шептицького було збудовано велику «Бурсу рідної школи» на 120 учнів у Львові. Пізніше аналогічні бурси будувались по всій території Галичини і Волині. У 20-х роках
ХХ ст. у митрополичих будинках св. Юра працювала Українська народна школа ім. Грінченка, а у передмісті Львова Шептицький закупив три будинки під приміщення Української народної школи імені князя Лева та читальню
«Просвіти». За кордоном на кошти Слуги Божого навчались молоді богослови і художники.
В 1933 р. Митрополит Андрей провів з’їзд «Українська молодь Христові» за участю 100.000 молоді, а також збирав і передавав кошти та зерно для голодуючих Сходу України. Зокрема, різко виступив проти голодомору 1932–
1933 рр. (Пастирське послання «Україна в передсмертних судорогах»). В той час, коли молодь нацистської Німеччини присягала на вірність біснуватому фюреру Адольфу Гітлеру (Шикльґруберу), а радянська молодь присягала на вірність «вождя народів» Йосифа Сталіна (Джугашвілі) і комуністичної партії, українська молодь завдяки славетному Митрополиту і українському Мойсею склала присягу на вірність Господу нашому Ісусу Христу. Ніхто з єпископів у цілій Європі не виступав так відкрито й беззастережно проти нацизму та фашизму. Засуджуючи переслідування євреїв, звернувся (грудень 1941 р., лютий 1942 р.) з протестом до рейхсфюрера СС нацистської Німеччини Генріха
Гіммлера проти нищення єврейського населення у Галичині. За згодою
Шептицького значна кількість євреїв переховувалася у монастирях та митрополичій резиденції у Львові. В лютому 1942 р. Митрополит звернувся до самого Адольфа Гітлера з різким осудом акції знищення євреїв. За свідченням тогочасного оточення Гітлера, він попав у страшну лють, але згодом висловився, що «графа Шептицького за це варто б повісити, але Митрополит
Шептицький може собі на таке позволити».

185
Владика Андрей критикував ідею марксистсько-ленінського вчення про те, що відносини між людьми побудовані на протистоянні між класами. Він засудив ідеї комуністичної ідеології. В 1942 р. в листі до Папи Пія XII
Митрополит Андрей засудив нацизм.
Осторонь такої важливої справи виховання молоді, яку так ретельно плекав Митрополит Андрей Шептицький, не може бути українська школа, яка повинна забезпечити наповнення всіх ланок навчально-виховного процесу змістом християнської моралі та національної духовності, який би допомагав формувати свідомих українців, для яких первинними є Бог і Україна, спонукав би учнів та студентів у співпраці з Богом вирости корисними своєму народові.
Педагогічна спадщина Митрополита Андрея Шептицького є неоціненним скарбом української національної педагогічної думки, яка повинна належно використовуватися у вихованні молоді, формуванні та підготовці педагогічних кадрів.
У духовно-патріотичному вихованні молоді найважливішими завданнями є: формування розуму і творення на основі розуму та віри власних
ідеалів та чеснот. Це виховання базується на житті людини: у вірі, яка все прощає і зносить; у надії, яка ніколи не розчаровує та у любові, яка взамін нічого не вимагає. Найважливішим у вихованні молоді український етнарх вважав наслідування Христа та його чеснот: великої любові до ближніх і ворогів; покори, лагідності, терпеливості, милосердя, ревності, справедливості та мужності. Наголошував на важливість чеснот як моральних (мудрість, мужність, справедливість, стриманість) так і богословських (віра, надія, любов).
Головним принципом виховання згідно вчення Митрополита Андрея був принцип теоцентризму, згідно якого Бог у Пресвятій Трійці має бути центром всієї системи виховання. Найважливішим у вихованні молоді Митрополит вважав дотримання основного морального закону людства – Десяти Заповідей
Божих. Засобами духовно-патріотичного виховання молоді український
Мойсей вважав: участь молоді у Святій Літургії, молитви, слухання Слова
Божого та його наслідування, важливість жити згідно Євангелія, приймання
Святої Євхаристії, пильнування чистоти душі, очищуючи її у Святій Сповіді, а також правильне розуміння вчення Церкви, яка закликає бути практикуючими християнами.
Особливо у духовно-патріотичному вихованні молоді Митрополит наголошував на розумінні гріха, як найбільшого зла. Серед головних гріхів,
Слуга Божий виділяв наступні: «гордість, лакімство, безстидність, гнів, непоміркованість, заздрість, лінивість» [8, с.115]. Шляхами звільнення від гріха митрополит вважав невинність, покаяння, чеснотливість, прийняття Пресвятої
Євхаристії. Український Мойсей вказував на найбільший гріх – вбивство у декількох його проявах: так зване й досить поширене «заказне» вбивство; вбивство дітей в утробі матері; самогубство; політичне вбивство тощо. Він засуджував політичні вбивства (Послання «Не убий», 1942 р.) [9, с.265].
Наголошував: «Любов ближнього є основою цілого християнського життя»
(Про злочин чоловікоубійства, 1942 р.). «Не потоком шумних, галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну!» – закликав Митрополит Андрей
Шептицький.

186
Найважливішим у вихованні молоді український етнарх вважав наслідування Христа та його чеснот: великої любові до ближніх і ворогів; покори, лагідності, терпеливості, милосердя («Я милосердя хочу, а не жертви»
(Мт. 9, 13)), ревності, справедливості та мужності.
У своїх численних посланнях Митрополит Андрей залишив нам свої навчання і заповіти на майбутнє, які актуальні й сьогодні. І для нас, педагогів християн ХХІ століття, постать Слуги Божого Андрея, його пастирське служіння, особиста духовність, велика любов до Бога та людей є прикладом для наслідування.
Список використаних джерел
1. Шептицький А. Пастирські послання 1899−1944 рр.− Т.І.−Львів, 2007.−
С. 16.
2. Шептицький А. До вірних // Шептицький А. Твори (морально- пасторальні). – Рим. 1983. – С. 110.
3. Шептицький А. Про виховання (24 жовтня 1942) // Письма-послання митрополита Андрея Шептицького, ЧСВВ з часів німецької окупації. –
Йорктон: Голос Спасителя, 1969. – С. 231-253.
4. Шептицький А. Християнська родина (Жовква, 1900) // Митрополит
Андрей Шептицький. Життя і діяльність. Документи і матеріали 1899-1944. – Т.
ІІ: Церква і суспільне питання. – Кн. 1: Пастирське вчення та діяльність / Упор.
А. Кравчук. – Львів: Місіонер, 1998. – С. 17-36.
5. Шептицький А. Божа сійба / Андрей Шептицький. – Жовква: Печатня оо. Василіян, 1913. – 133 с.
6. Шептицький А. Про четверту Божу заповідь (31 жовтня 1941) //
Протоколи засідань Львівських архиєпархіальних соборів 1940-1944 рр. / Упор.
А. Баб’як. – Львів: Місіонер, 2000. – С. 168-198.
7. Назарко Іриней. Київські і Галицькі митрополити. – Торонто, 1962. – 271 с.
8. Шептицький А. Заклик до Покаяння // Шептицький А. – Львів, 1939. –
С. 15.
9. Шептицький А. Не убий // Митрополит Андрей Шептицький: Життя i
Дiяльнiсть: Церква i суспiльне питання: Документи i матерiали, 1899–1944. Т.
2., Кн. 1. – Львiв, 1998. – С. 265.


Озима В.В., Заруба В.П.
спеціалісти вищої категорії, викладачі-методисти
Агроекономічний коледж, смт Брацлав, Вінницька область
E-mail: ozimavalia@gmail.com

ВЧИМОСЯ БУТИ СПРАВЖНІМИ ПАТРІОТАМИ КРАЇНИ –
ПІДТРИМАЄМО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОВАРОВИРОБНИКА
Характерною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття у конкретні справи і вчинки на користь

187
Батьківщини і держави. Адже патріот це не той, хто говорить красиві слова про
Україну, прикрашає дійсність, а той, хто бачить труднощі, помилки, невирішені проблеми, розуміє соціально-політичну ситуацію в країні і в світі, проте не панікує, не збирається тікати туди, де краще, а готовий долати перешкоди, зв’язати свою долю з долею Вітчизни.
В умовах українських реалій виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. Тому, патріотичному вихованню приділяється велика увага як на заняттях, так і під час виховних заходів.
Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму коледжі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене.
Сьогодні для України настали дуже непрості часи! Зокрема, постійно зростає курс долара, і відповідно зростають ціни на безліч товарів, так як більшість товарів з-за кордону. Але давайте будемо оптимістами і почнемо шукати вихід разом. А почати можна з самого елементарного, але дуже важливого – це підтримка вітчизняного виробника товарів. Таким чином, українські покупці одночасно зможуть і заощадити, і отримати нічим не гіршу якість, при цьому сприяючи розвитку і процвітанню ситуації в країні.
Наприклад, частка товарів вітчизняного виробництва на ринку області становить майже 90%, що є надзвичайно важливим в умовах подолання кризи та виходу на конкурентні ринки Європи й інших держав. [1].

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал