Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького



Pdf просмотр
Сторінка18/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   34


Муц М.Р., викладач-методист
Хорольського агропромислового коледжу ПДАА, м. Хорол e-mail: muc191156@i.ua.

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В АКАДЕМІЧНІЙ
ГРУПІ КОЛЕДЖУ
Бути вихователем, наставником, куратором в академічній групі справа не проста. Адже в будь-якій професійній сфері діяльності в тому числі, і освіті, творчо працюють не більше ніж 15-20% співробітників, всі інші лише переносять отримані знання підростаючому поколінню.
Також слід враховувати рівень компетентності куратора в тій чи іншій сфері людського буття, в нашому випадку - це розуміння національно-патріотичного виховання.
Саме тут і починаються розбіжності в поглядах наставників на цей напрям виховної роботи. Наявність науково-просвітницької і методичної літератури як одного із джерел, які використовують в своїй діяльності куратори не гарантує успіху. Слід глибоко знати історичні корені національно-патріотичного виховання українського народу, або як хочете, української нації.
В її основі завжди була, є і буде українська мова. Ні, це не є націоналістичний підхід до національно-патріотичного виховання студентської молоді, це є правда, але для тих, хто поважає себе, свій народ. Ніхто не заперечує комусь говорити російською, польською, татарською чи іншими

169 мовами. Адже, чим більше мов знає людина, тим вона багатіша. Але українську, державну мову, мають знати всі. Це стержень національно- патріотичного виховання. Приклад тому, події на сході Україні. Питома вага українців на цих теренах складає понад 75% , а рідною мовою розмовляють лише 15% населення цього краю. Українці на своїй рідній землі цураються української мови, відчувають себе комплексно неповноцінними. І тон цьому завдають великі міста, депутати Верховної Ради і міністри Уряду, судді, прокурори і взагалі чиновники, які їдять український хліб, і зневажають українську мову.
Тому національно-патріотичне виховання повинно розпочинатися ще в садочку, де вихователі мають прививати дітям любов до мелодійної української мови. А далі – школа. І якщо ці два періоди в житті особистості будуть втрачені, то в 16-ти річному віці привити любов до Батьківщини буде значно складніше, але можливим.
Сьогодні виші - це центри урбанізації молоді всієї України. І що ми бачимо? Навіть на Черкащині, Полтавщині де з дідів - прадідів лунала співоча українська мова маємо суцільний суржик, а в Львові,Тернополі, де споконвіку російську мову вважали «ворожою», зараз простий львів’янин, чи тернопільчанин в своїй мові вживає до 20% іншомовних слів і мабуть цим
«пишається». Свобода людини визначається інтелектом, а не боротьбою на барикадах. Знищення української інтелігенції російською імперією, польською шляхтою, німецьким фашизмом, австро-угорськими кайзерами, а також українськими олігархами і їм подібним створює найскладніші умови у процесі національно-патріотичного виховання молоді.
Сьогодні, як ніколи - це питання номер один у вихованні студентської молоді. І це покликанні робити вихователі всіх рівнів навчального закладу, але насамперед, куратори академічних груп. В основі цієї роботи лежить чітка спланована програма комплексного підходу до вирішення цієї проблеми.
Рідна мова - це джерело національних традицій та історичного розвитку нації. Тому в арсеналі куратора повинні бути заходи, які спрямовані на любов до рідної Батьківщини. Це, насамперед, виховні години, бесіди, екскурсії, тематичні вечори, із розряду «Історичні традиції нашого Краю», «Незламні сторінки боротьби з окупантами, «Вшанування героїв і покладання квітів до меморіалів та пам’ятників, пам’ятних дошок», «Участь у мітингах і реквіємах»,
«Вшанування ветеранів війни і праці», «День українського козацтва». Особливо важливим для першокурсників є вивчення державної символіки. Тут потрібно сказати і про «День пам’яті голодомору», і за закатованими за гратами борцями за національну незалежність, і за письменників і поетів, художників, митців і скульпторів, які увіковічили пам’ять жертв геноциду українського народу.
Окремою сторінкою національно-патріотичного виховання є святкування
Збройних Сил України, День Соборності і свободи України.
Дуже важливим є формування у студентів особистості. Тут можуть допомогти тематичні вечори: « Я, Українець, і цим пишаюся», «Моє гносеологічне дерево», «Минуле -основа майбутнього» і т.п.

170
Участь куратора в національно-патріотичному вихованні студентської молоді є пріоритетною. Але, безсумнівно, всі заходи повинні пройти через тіло
і душу самого підростаючого покоління. Саме вони повинні бути співучасниками у багатьох справах і організаторами заходів, спрямованих на формування патріотизму українців. Наставникам, крім розмов, бесід, потрібно стимулювати, залучати студентську молодь до конкретних справ. Ставити в приклад тих, хто своєю активною позицією сприяє національно-патріотичному вихованню.
Безпосередню участь у цій роботі повинно приймати студентське самоврядування, профспілки, громадські організації міста та регіону, а то і в цілому країни. Повинна існувати єдина Програма соціально-патріотичного виховання молоді. Будь-яка ініціатива має втілюватись в життя.
Поряд з питанням хто повинен займатися цією роботою?, виникає питання, а де займатися?. І відповідь тут однозначна. На лекціях і семінарах в аудиторії, на вечорах і диспутах в актовій і читальній залі, загальноміських заходах і мітингах, в гуртожитку і на відпочинку. Молодь має бути наскрізь проникнута любов’ю до своєї Батьківщини, її символів, гордістю, що вона українець.
На допомогу національно-патріотичному вихованню повинні прийти і місцеві воєнкомати. Їх робота повинна зводитись і не лише до галочки в проведенні певного заходу, а до систематичної роботи з студентами академічних груп.
Ми говоримо зараз не про зомбіювання нашої молоді, а про відчуття національно-патріотичної свідомості. Тому, що в останні роки саме завдяки російського
«зомбі» ми втратили відчуття патріотизму поняття
«національного» перетворили нашу молодь в суцільно «безхребетну» масу, яка формувала лише споживацькі настрої. Тому відродити патріотизм - повинно стати основним завданням в процесі виховання молоді, використовуючи весь арсенал можливих методів, які об’єктивно повинні привести нас до відродження нації. Усвідомлюючи і використовуючи весь цей комплекс національно-патріотичного виховання, куратор, згідно особливостей формування академічної групи, застосовує індивідуальний підхід до цієї роботи. Його завдання - досягти компромісу, уникнути конфліктів, оскільки в групі можуть навчатися студенти з різних регіонів України.
Дуже важливим для куратора є довести студентам, що національно- патріотичне виховання – це не виховання молоді в дусі націоналізму (фашизму, шовінізму і т.п), а історичний підхід до виявлення самобутності українців в контексті інтернаціоналізму.
Українці споконвіку не вели загарбницькі війни, не були ворогами інших народів і націй, а лише захищали свою землю, свій народ, вели визвольну боротьбу за право існування держави.
І щоб зберегти Україну як державу ми повсякденно повинні знати, що я – українець!, і патріот своєї держави.



171
Список використаної літератури
1. Виховна робота в навчальних закладах Укладачі: І.О. Хенеха, М.П.
Хоменко, О.В. Невмержицький. Державна установа науково-методичний центр
інформаційно-аналітичного забезпеченню діяльності вищих навчальних закладів – К.: Агроосвіта, 2015-242 с.
2. Ковальчук В.М., Лазарович М.В., Сарай М.І. Історія економіки та екологічної думки: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2008-647 с.
3. Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах: посібник з нормативно-правових документів/ За ред.. М.П.Хоменка / - К.: Агроосвіта,
2014-103 с.
4. Славетним шляхом Кобзаря. Укладачі: І.М.Синязська. І.О.Ленеха,
М.П.Хоменко, О.В.Невмержицький. Державна установа науково-методичний центр інформаційно-аналітичного забезпеченню діяльності вищих навчальних закладів – К.: Агроосвіта, 2014-358 с.
5. Україна і світове господарство: Взаємодія на межі тисячоліть
/А.С.Філіпенко, В.С.Будкін, А.С.Гальчинський та ін.. – К.: Либідь, 2002 – 470с.
6. Щоденник куратора. Розділ: «Національно-патріатичне виховання.»
/Муц М.Р. / Щорічник.




Науменко Л. О.
Викладач вищої категорії
Хорольського агропромислового коледжу
Полтавської державної аграрної академії м. Хорол Полтавської області

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В
ХОРОЛЬСЬКОМУ АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОЛЕДЖІ ПОЛТАВСЬКОЇ
ДЕРЖАВНОЇ АГРАРНОЇ АКАДЕМІЇ
Освітньо-виховний процес є складним і тривалим, він не стоїть осторонь політичних, економічних, глобальних питань. Згідно з навчальними програмами діяльність вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (як одного із інститутів виховання та соціалізації) базується на «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті». У цьому контексті актуальною є проблема формування патріотизму у громадян нашої держави.
Звичайно, в такому вихованні пріоритетними є розуміння самого себе, свого народу - нації, але все ж таки, воно повинно здійснюватися поряд з вихованням толерантності до інших націй.
Патріотичне виховання містить цілий комплекс заходів духовного,
ідеологічного, соціально-політичного, психолого-педагогічного та іншого характеру, реалізація яких покликана сприяти формуванню у людей готовності до виконання функцій справжнього патріота своєї Вітчизни, для якого патріотизм – то іманентний складник його духу, душі, практик, а не

172 демонстративність та карнавальність, не бренд: шаровари, вишиванка, вуса, оселедець...
Особливо актуальною є проблема виховання почуття патріотизму серед студентської молоді. При цьому необхідно враховувати нові тенденції в розвитку форм громадянських якостей особистості. Однак, тільки тоді, коли сама молодь буде відчувати турботу з боку держави, можна буде говорити про таке ж ставлення зі сторони студентства.
Соціально-виховна робота в Хорольському агропромисловому коледжі покликана сприяти відродженню та розвитку духовності українців та інших етносів, які проживають в Україні. Виховна робота – це поле для становлення молодої інтелектуальної еліти України.
Системно-цільова програма організації соціально-виховної роботи працює за такими напрямками: загально-організаційна робота, соціально-педагогічна діагностика, національно-патріотичне виховання, професійне виховання, культурно-естетична робота, інформаційно-методична діяльність, координація зовнішніх зв’язків, спортивно-оздоровча робота, соціальна робота, виховання екологічної культури.
Студентам нашого вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації відкрита дорога не лише до здобуття знань, але і до цікавого повноцінного життя в коледжі. Завдяки студентському самоврядуванню студенти беруть активну участь у вирішенні багатьох питань стосовно навчання, відпочинку в коледжі та за його межами.
Студентське життя в ХАПК ПДАА дійсно цікаве та різноманітне. За
ініціативою студентів часто проводяться тематичні вечори, зустрічі з цікавими людьми, інтелектуальні та розважальні конкурси. З метою активізації участі студентів у громадському житті Хорольського агропромислового коледжу
Полтавської державної аграрної академії, виховання високих моральних якостей та духовної культури на основі національних та християнських цінностей постійно проводяться благодійні акції “Студенти ХАПК ПДАА – дітям в дитячі будинки”, “Студенти ХАПК ПДАА – людям, які постраждали від стихійного лиха”.
Виховання почуття патріотизму та вірності традиціям українського народу молоді в нашому вузі давно вже стало пріоритетним. З першого дня студенти- першокурсники слухають лекцію «Ми – Українці!», «Україна – єдина країна!».
А далі в процесі навчання беруть активну участь у проведенні «круглого столу»
«Ми – гордість нації.».
Професійне виховання в коледжі має намір приблизити майбутніх спеціалістів до реалій життя, тому щорічно проводяться тижні правових знань.
Студенти беруть активну участь у роботі правового освітянського лекторію, вікторин з юридичних питань, «круглих столів» на різні правові тематики. Ці заходи проводяться разом з учнями випускних класів загальноосвітніх шкіл м.
Хорол. Організовуються зустрічі-бесіди з представниками Хорольського РУЮ за різною юридичною проблематикою. Студенти відвідують засідання з розгляду різних кримінальних справ у Хорольському районному суді
Полтавської області. Щільною є також співпраця нашого навчального закладу з

173 відділом правової освіти, реєстрації нормативно-правових актів та систематизації законодавства головного управління юстиції.
Сьогоднішні реалії такі, що освітній процес в вузах більшою мірою
ґрунтується на курсах, орієнтованих на формування ерудиції і професійних навиків студентів. У значно меншій мірі створені умови для виховання студентів, зокрема цивільно-патріотичного і духовно-етичного.
В процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу необхідно використовувати всі наявні в арсеналі педагогіки форми і методи навчання. В даний час величезного значення набуває використання в освітньому процесі нових інформаційних технологій. Вивчення гуманітарних предметів може бути набагато ефективніше, якщо на заняттях і в процесі самостійної роботи студенти і викладачі використовуватимуть необмежені можливості мережі
Інтернет, зокрема освітні сайти наповнені патріотичним змістом, електронні підручники, інтерактивні програми. Таким чином, підводячи підсумки вищесказаному необхідно відзначити, що цілісна структура викладання дисциплін гуманітарного циклу повинна включати матеріал цивільно- патріотичної спрямованості, володіти системністю, цілісністю і логічністю.
Для оптимізації змісту і структури учбових дисциплін гуманітарного циклу в цілях підвищення ефективності цивільно-патриотичного і духовно-етичного виховання необхідно вжити заходів по розробці і зміні державних освітніх стандартів в даній освітній області. Необхідно вжити заходів по поліпшенню методичних основ учбово-виховного процесу в рамках цивільно-патріотичного
і духовно-етичного виховання, підвищення ролі в ньому суб’єктів виховання, а також різностороннього забезпечення учбового процесу, зокрема останніх досягнень у області технічних засобів навчання, нових інформаційних технологій і ресурсів в першу чергу мережі Інтернет.
Для забезпечення ефективності патріотичного виховання необхідно:
- залучати дитячі і молодіжні громадські організації до соціального становлення молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові та поваги до історії свого народу;
- налагодити співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури і освіти щодо патріотичного виховання студентської молоді;
- сприяти створенню військово-патріотичних об’єднань, гуртків за
інтересами, спортивних та туристських клубів і підтримки їх роботи.
Результатом патріотичного виховання має бути: сформовані почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою.
Використана література
1. Закони ”Про освіту”, ”Про загальну середню освіту”.
2. Закон ”Про Державний Гімн України”.
3. Консультація України. /Офіційне видання. – Київ 2006.

174 4. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31 жовтня 2011 року № 1243 ”Про орієнтири ви ховання учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”.
5. Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони
України, Міністерства внутрішніх справ України від 21.10.2013 № 1453÷716÷997 ”Про програму патріотичного виховання учнів та студентської молоді в навчальних закладах України”.
6. Безсмертя. Книга пам’яті України. 1941 – 1945. Головна редакційна колегія (голова І.О. Герасимова)., — К,: Пошуково видавниче агентство «Книга пам’яті України», 2000.- 944 с.
7. Бех І.Д. Виховання особистості. /Підручник. – Київ: Либідь,2008, — 848 с.
Нетудихата О.А.
викладач І кваліфікаційної категорії
ВСП АТК УНУС, Умань
Шиманська О.В.
викладач вищої кваліфікаційної категорії
ВСП АТК УНУС, Умань netudykhata@ukr.net

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНО –
ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ НА
СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

«Бути патріотом – це більше,
ніж бути українцем»
Л. Костенко
У цей складний для нашої держави час у кожному серці – невимовна тривога та біль за майбутнє України. На часі, як ніколи, – патріотичне виховання.
Формувати справжнього патріота власним прикладом, органічно поєднуючи історичні факти, літературні надбання, аналізуючи, дискутуючи, навчаючи ненав’язливо і з любов’ю – головний критерій співпраці з молоддю.
Каталізатором вияву істинного портрета людини та громадянина для студентів молодіжної організації “Майбутнє України”, створеної в навчальному закладі у березні 2012 року, стали події, які змінили свідомість багатьох українців, – київський Майдан.
Сучасний молодий українець повинен позиціонувати себе як справжній
європеєць, і не тільки за територіальною ознакою нашої держави, а насамперед за тими цінностями, які сповідує демократичне суспільство. Сьогодні настав час для окреслення молоддю чітких позицій щодо розбудови та захисту української державності. Патріотизм, духовність, любов до родини та рідної землі – головні пріоритети у вихованні молоді нашого навчального закладу.Підвищення рівня знань, формування справжніх професіоналів – це важлива робота, але найголовніше – це виховати Людину.

175
Для виховання патріотичних почуттів є багатющий арсенал прикладів: це патріотизм Січового стрілецтва, героїзм і відданість Батьківщині героїв Крут і
Базару, любов до України воїнів Великої Вітчизняної та багато інших. Це – той золотий фонд і неоціненне багатство, які сьогодні повинні бути задіяні в справі виховання істинного патріотизму.
Свідома особистість, яка не хоче відчувати себе перекотиполем чи людиною нізвідки, повинна шукати в історії коріння своєї нації, осмислювати її минуле, знаходити відповіді на багато питань сучасності. Адже, як слушно зауважив відомий філософ епохи Відродження Н. Макіавеллі; ”Той хто уважно розглядає минулі події, здатний... передбачати майбутнє і застосовувати ті засоби, якими вже користувались у минулому.”
Новітні процеси, що відбуваються у державі, актуалізували завдання виховання громадянина, яке реалізується через виховний простір навчального закладу. Громадянське суспільство потребує відтворення почуття істинного патріотизму як духовно-моральної цінності, формування в молоді активної, соціально значущої позиції, яку вона може проявити в усіх видах діяльності, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, реалізацією особистого потенціалу на благо української держави.
Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у таких якостях, як патріотизм, національна самосвідомість, правосвідомість, політична культура та культура міжетнічних стосунків. Питання патріотичного виховання підростаючого покоління, що покликане сприяти духовній цілісності українського народу й об’єднанню різних регіонів країни, стають у наш час актуальними, як ніколи.
Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, знецінення традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу негативно вплинули на моральні цінності підростаючого покоління.
На наших очах виростає покоління молодих людей позбавлених почуття національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я, нівелюється совість, деградується мораль, честь, справедливість та меркантилізм, манкурство. "Педагогічна драма виховання, – за висловом академіка С.І.
Гончаренка, – стрімко перетворюється на загальнонаціональну трагедію". За висловом заслуженого учителя України, ветерана війни і праці Петра Щербаня, в державі "відбувається процес деморалізації, дебілізації і денаціоналізації сучасної молоді, яка втрачає не тільки національне, а й людське обличчя" [1].
Ці проблеми є серйозними загрозами національній безпеці України.
Дані соціологічних досліджень засвідчують, що рівень патріотизму українських громадян є недостатньо високим. За даними опитування проведеного Українським центром економічних та політичних досліджень ім.
О. Разумкова у 2007 р на запитання «Чи вважаєте Ви себе патріотом України?»
44,2 % респондентів відповіли «так», 35,6 % «скоріше так», 9,7 % «скоріше ні»,
4,3 % «ні», 6,2 % «важко відповісти» [2].Згідно результатів соціологічного

176 опитування, що проводилося Центром соціальних досліджень «Софія» в серпні
2007 року, 40% українців хотіли б виїхати за кордон. Ще кожен шостий громадянин України бажає емігрувати назавжди. Кожен десятий опитаний зовсім не пишається своїм громадянством, «скоріше не пишається» і того більше - 17,2% [3]. Не однозначним виявилося ставлення українців і до Дня незалежності. Згідно соціологічних опитувань, що проводились Центром
Розумкова у серпні 2008 року великим святом цей день вважають 16% українців, звичайним святом -44% українців, звичайним вихідним днем - 31% співвітчизників [4].
Подібну тенденцію ми спостерігаємо і у молоді. Згідно результатів соціологічного опитування серед молоді, зокрема випускників загальноосвітніх навчальних закладів, що проводилося фондом «Демократичні ініціативи» у кінці 2008 року тільки близько 30 % опитаних школярів вважає, що головне, що об’єднує населення України у єдину націю це патріотичні почуття громадянина
України. Об’єднуючими чинниками також були визнані рівні права громадян
України (34%), єдина державна мова (31%), спільна історія (25%). У частини школярів можна відмітити прагнення до виїзду за кордон ( зокрема 40% молодих українців не хотіли б проживати в Україні, а прагнуть виїхати в країни зарубіжжя (у країнах Західної Європи бажають жити 18%, у США – 12%, у
Росії – 10%). Частина студентства також прагне до виїзду за кордон. За даними
Державного інституту розвитку сім’ї та молоді майже 30 % українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б поїхати на заробітки за кордон [5]. Хоче ці прагнення зумовлені не стільки відсутністю патріотичних почуттів, скільки неможливістю в повній мірі реалізувати свій потенціал і мати достатній рівень матеріального благополуччя на Батьківщині.
У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та формування національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцнення держави. Але особливу увагу тут потрібно приділяти саме молоді.
Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки
України.
Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань. Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи державної влади, які здійснюють його переважно через формування готовності до захисту Вітчизни, поваги до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних пам’яток культури.

177
Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за становлення української державності є одним з найбільш важливих шляхів формування
історичної пам’яті. Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей,
існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності.
Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднати українців і зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.
Основними державними
інституціями, що забезпечують питання формування і реалізації державної політики у сфері патріотичного виховання молоді є Міністерство освіти та науки, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, РНБО України, Міністерство оборони, Інститут проблем виховання
Академії педагогічних наук України та інші.

Значну роботу по реалізації патріотичного виховання молоді проводить
Міністерство освіти та науки. В Національній доктрині розвитку освіти
(затверджена Указом Президента №347 від 17.04.2002) зазначається, що національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета - виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин. Одним із шляхів забезпечення патріотичного виховання в школі є створення відповідних навчальних програм з предметів гуманітарного циклу (Історія, Людина і світ), які б відображали основні етапи становлення української державності та висвітлювали життя та діяльність видатних українських діячів. Особлива увага приділяється викладанню історичних дисціплін, так як саме через них здійснюється конструювання національного
історичного нормативу через докорінне оновлення поглядів на минуле України та звільнення його від стереотипів та міфів радянсько-імперської доби. В
Державному стандарті базової і середньої освіти, затвердженому постановою
Кабінету Міністрів України №24 від 14 січня 2004 р., зазначається:
«Викладання історичних дисциплін спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, активного компетентного громадянина, людини з гуманістичними і демократичними цінностями»[7].
За 24 роки незалежності видано 3,5 тис. назв навчально-методичної літератури з історії України, що є значним позитивним досягненням. Хоча якісне наповнення підручників з історії України не завжди відповідає високим навчальним та виховним вимогам. Зокрема за підсумками Робочої наради з моніторингу підручників історії України для середніх шкіл було зазначено, що підручники «не відповідають ні державному стандартові, ні сучасному станові
історичної науки, ні потребам суспільства» [8, 34].
Досить цінним і корисним в контексті патріотичного виховання української молоді було б створення нового дизайнерського оформлення палітурок підручників і зошитів з малюнками і написами про визначні
історичні події та про найбільш видатних українців. Таким шляхом можна було б ненав’язливо і швидко познайомити українців з усіма достойними гетьманами
України, київськими князями, гетьманськими столицями, представниками

178 уряду
УНР,
історичними пам’ятками
України, тощо.
Для покращення якісного наповнення підручників з Історії України доцільно активніше залучати українські інституції, які можуть проводити експертизу змісту підручників, зокрема Інститут історії АН УРСР, Український інститут національної пам’яті.
В цілому слід відзначити, що хоча органами державної влади й проводиться певна робота у плані здійснення патріотичного виховання молоді, але існує ряд значних проблем у даній галузі. Зокрема до цього часу не прийнятий законопроект про патріотичне виховання молоді. Кожна з державних інституцій реалізує свою концепцію патріотичного виховання, що не завжди узгоджується з іншими державними структурами та неурядовими організаціями, що здійснюють подібну роботу. Відсутня Загальнодержавна програма патріотичного виховання молоді, не визначена інституція, яка б здійснювала кооординацію діяльності всіх структур у забезпеченні патріотичного виховання. Не налагоджена ефективна взаємодія органів державної влади з громадськими організаціями. Крім того неурядові організації формують і намагаються реалізувати концепції патріотичного виховання, які суперечать одна одній. Також потрібно відмітити низький рівень інформаційно- пропагандистського забезпечення патріотичного виховання молоді. В ЗМІ досить мало матеріалів які б висвітлювали героїчні сторінки української історії, на яких молоді могла б вчитися. Подібні тенденції спостерігаються і у вітчизняному кінопрокаті, який заповнений здебільшого російськими та американськими фільмами, які пропагують цінності зарубіжних країн. На жаль фільмів вітчизняного виробництва, які б виховували молодь на кращих зразках української історії на сьогодні досить мало.
Для подолання вищезазначених проблем потрібно здійснити ряд наступних кроків, зокрема:
 Удосконалити нормативно-правову базу патріотичного виховання молоді шляхом розробки і затвердження Загальнодержавної концепції національно- патріотичного виховання молоді та інших відповідних нормативно-правових документів;
 Створити єдиний координаційний центр під патронатом Президента
України для забезпечення ефективного здійснення патріотичного виховання молоді з залученням представників відповідних міністерств та відомств, громадських організацій, ЗМІ;
 Сприяти посиленню співпраці органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями національно- патріотичного спрямування.
 Створити механізми економічного стимулювання суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підтримку заходів неурядових організацій, спрямованих на патріотичне виховання молоді.
 Розробити та реалізувати місцеві і галузеві програми патріотичного виховання молоді центральними й місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

179
 Активізувати
інформаційно-пропагандистське забезпечення патріотичного виховання молоді шляхом розроблення рекомендацій щодо посилення патріотичної спрямованості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації.
 Здійснити підтримку виробництва вітчизняної кінопродукції, видання творів, постановки спектаклів, спрямованих на патріотичне виховання підростаючого покоління.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал