Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького




Сторінка17/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   34
Список використаних джерел
1.Седашова А.О. Формування творчої особистості студентів аграрних ВНЗ, які навчаються за економічним фахом.
2.http://osvita.ua/school/upbring/1476
3.Гончаренко Н.В. Гении в искусстве и науке. - М.: Искусство, 1991. - 432с.
4.Гоголь Н.В. Поли. Собр. соч.: В 14-ти т. - М.: 1968. - Т.8. - 459 с.
5.Коджаспаров А.Ю., Коджаспарова Г.М Педагогический словарь для студентов высших и средних педагогических учебных заведений. - М. : Изд- ский центр "Академия", 2001.- 176 с.
6.Поташник М.М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт: пособ. для учителя. - К., 1998.
7.Раченко И.П. НОТ учителя: книга для учителя. - 2-е изд. - М.:
Просвещение, 1989. -237 с.
8.3аболотська О. Формування та розвиток студента як індивідуальності
//Вища освіта України. - 2005. - №2. - С. 88-93.
9.Штатке К. Студенты. Становление личности. - М.: Прогресс, 1982. -135с.
10 Богданова Н. Культура життєтворності особистості як філософська проблема // Вища освіта України. - 2011. - №1. - С.21-25.
11. Кузьмина Н.В. Творческий потенциал специалиста. Акмеологические проблемы развития // Гуманизация образования А1995. - №1.



160
Левченко Т.В. викладач вищої категорії,
Красноградський технікум механізації сільського господарства імені
Ф.Я.Тимошенка, м. Красноград

ФОРМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В
ТЕХНІКУМІ
Основними напрямками національно-патріотичного виховання в технікумі
є наступні:формування у студентської молоді патріотизму,любові до
Вітчизни,розвиток національної правосвідомості,збереження і зміцнення традицій,єдності поколінь, виховання гідності як громадянина,здатного усвідомити свою державу як невід’ємну складову європейської та світової цивілізації,поваги до культури і історії рідного народу,формування мовної культури,оволодіння і вживання української мови, виховання духовної культури особистості.
Патріотичне виховання студентів може проводитись у різних формах.
Розглянемо деякі з них.
Проведення в навчальному закладі тематичних вечорів («Без верби і калини нема України», «Українські вечорниці»), конкурсних програм «Козацькі розваги» сприяє патріотичному вихованню молоді. Під час навчання студенти відвідують місцевий краєзнавчий музей в якому знайомляться з побутом українців (в музеї є тогочасна хата з відповідними побутовими речами та дерев’яний млин) .В малюнках відомого краєзнавця – художника та засновника музею Дмитра Мартиновича відображено побут українців які мешкали на теренах Красноградщини . Студенти працюють в гуртку краєзнавців який створено при кабінеті історії, де вони проводять дослідження як історії місцевої
Більовської фортеці,так і інших оборонних споруд розташованих на території району. Студенти мають можливість відвідати місцевий осередок козаків,де їм не лише розповідатимуть історію існування козацтва на Красноградщині, а і продемонструють мистецтво вправного володіння козацькими шаблями та почастують козацькими стравами.
Однією з форм патріотичного виховання може стати участь студентів в роботі гуртка вишивання. Вишивання одягу та речей-давня традиція українського народу. Останнім часом набуває популярності така форма суспільного виявлення національної належності як участь у парадах вишиванок. В таких заходах залюбки приймає участь і молодь. Вишита власними руками вишиванка поєднує людину з прадавнім дійством,оскільки студенти не лише підбирають собі відповідний узор для вишивки,але і дізнаються про кольорові особливості які притаманні тій чи іншій місцевості
України. Вишиваючи рушники молодь дізнається про весільні обряди,про правила використання рушників . Свої роботи студенти мають можливість

161 продемонструвати на виставках творчих робіт, різноманітних етнофестивалях , парадах вишиванок як в стінах навчального закладу так і за його межами.
В сучасних умовах актуальною формою патріотичного виховання є участь студентів в благодійних заходах присвячених збору коштів для поранених бійців АТО, волонтерському русі,проведення зустрічей з бійцями які приймали участь в бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції.
Традиційною стає участь студентів технікуму в конкурсах знавців української мови.
Студентська молодь приймає участь в спортивних заходах. Традиційним для технікуму став « День фізкультурника» в якому всі групи навчального закладу демонструють свої спортивні досягнення.
Тематика виховних годин передбачає знайомство молоді з національною символікою
України, зустрічі з видатними діячами мистецтва, спорту,літератури, народними майстрами. Під час проведення інформаційно- тематичних годин студентам проводиться роз’яснення внутрішньої та зовнішньої політики України, положення законів України, указів та розпоряджень Президента держави .
Традиційними для навчального закладу є проведення днів пам’яті про
Чорнобиль, годин спілкування «Я- громадянин і патріот держави».
З перших днів перебування студентів в навчальному закладі проводяться екскурсії до музею технікуму,де відтворено
історію навчального закладу,окреме місце в експозиції займають експонати присвячені відомим випускникам.
Студентська молодь приймає участь у відзначенні народних, традиційних, обрядових свят в навчальному закладі . Студентів активно залучають до проведення таких заходів організованих органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями. Важливим заходом національно-патріотичного виховання є участь молодого покоління в проведенні дня міста Краснограда. Це представлення квіткових композицій і участь в виставці –ярмарку « Барвиста осінь Красноградщини ».
Будь-які форми національно-патріотичного виховання повинні вибиратись з головною метою-набуттям молодим поколінням соціального досвіду,успадкуванню духовних надбань українського народу, досягненню високої культури міжнаціональних взаємин,формуванню у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина.
Список використаних джерел.
1.Наказ МОН України №1232 від 27.10.2014 «Про затвердження плану заходів щодо посилення навчально-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді».
2.
План заходів щодо національно-патріотичного виховання в
Красноградському технікумі механізації сільського господарства імені Ф.Я.
Тимошенка.


162
Максимець О.М., к.філол.н., доцент
Таврійський державний агротехнологічний університет, м.Мелітополь
E-mail: on_maksimec@mail.ru
ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЗАПОРУКА
НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Сьогодні реалії життя суверенної України вимагають перегляду й уточнення існуючого розуміння поняття «патріотизм», розробки його нового бачення. Тому головним завданням патріотичного виховання є формування патріотизму, а на сучасному етапі становлення української державності ця проблема набуває особливого значення. Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу молоді. Кожна молода людина є творцем майбутнього нашої країни, активним учасником розбудови громадянського суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність за процеси прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на
їх життя. Тому особливу увагу потрібно приділяти саме молоді.
Процес національно-патріотичного виховання має цілу систему виховних завдань, одним з яких є формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації. Українська мова не є лише засобом спілкування одного із слов’янських народів. Це також спосіб сприймання світу, відтворення його в свідомості людини. Мова – це найважливіший засіб самоіндентифікації українців. Видатні вітчизняні й зарубіжні лінгвісти, педагоги О.Потебня, В.Виноградов, І.Білодід, І.Огієнко, В.Сухомлинський,
О.Пономарів та ін. визнавали важливу роль рідної мови у соціальному, економічному, політичному, науково-технічному, культурологічному та інших сферах суспільного буття народу. В.Сухомлинський стверджував: «Рідне слово
є саме тим духовним одягом, у який повинне одягтися всяке знання, щоб стати справжньою власністю людської свідомості» [2, с. 4]. Як основа духовності народу, мова є підмурком існування нації [1, с.7]
Мовна особистість – це людина, яка не просто володіє нормами літературної мови, а усвідомлює, що «мова – душа нашої національності»
(І.Огієнко). Саме тому виховання мовної особистості є одним із пріоритетних завдань усіх освітніх інститутів країни.
Рівень мовної культури відображає рівень загальної культури особистості, її внутрішній світ. "Яка людина, така його і мова", - вважав
Сократ. Звідси і з'явився чудовий афоризм «Заговори, щоб я тебе побачив». І саме культура мовлення формує культуру взаємин у повсякденному спілкуванні на всіх рівнях суспільної діяльності: від приватного – до спілкування на державному та міждержавному рівнях. Через навчання мови відбувається становлення особистості як члена українського суспільства.
Мету мовного виховання реалізує складна система, що об’єднує декілька наук, серед яких лінгвістика, психологія, педагогіка, логопедія, етика, естетика тощо. Різноманітність елементів цього комплексу наук зумовлена складністю та різноманітністю завдань мовного виховання.

163
Розвиток кожної з мов світу – це насамперед розвиток і становлення нації, формування характерних рис ментальності, поєднання всіх елементів духовної культури. Кожен народ сприймає світ не зовсім так, як інші народи, тому в усіх мовах є щось особливе, неповторне, оригінальне. Українська ментальність проявляється в домінуючих життєвих настроях людей, у характерних особливостях мислення, поведінки, світовідчуття, світосприймання, в системі моральних вимог, норм, цінностей та принципів виховання, у формах взаємин між людьми, в сімейних засадах, у ставленні до природи та праці, в організації побуту, свят, у конкретних актах самоорганізації етносу. Українська ментальність – це «душа» народу в його національному характері.
Національний тип особистості виростає на ідеях національної філософії, народних ідеалах, традиціях, звичаях і обрядах, тобто на культурно-
історичному досвіді, здобутках народу багатьох епох, його морально-етичних цінностях.
Українська мова є носієм системи національного-патріотичного виховання, яка складається на ґрунті народної педагогіки, своїм корінням глибоко сягає в народну філософію, етику, мораль, в основі яких були ідеї добра, справедливості. Потрібно пам’ятати, що українська мова мала складні обставини існування та розвитку. Обмеження, переслідування й заборони, репресії щодо найвидатніших носіїв мови, політика щодо зближення націй та злиття мов. Але, попри всі перепони наша українська мова зберегла й себе, і свого творця – український народ. Отже, лише із пробудженням національної свідомості в межах усієї української нації ми можемо дбати про те, щоб підвищувати рівень мовно-національної вихованості народу. Сьогодні нам потрібно наблизити українську літературну мову до народної, зберегти її «дух»,
її індивідуальні особливості. Потрібно навчитися думати по-українському і не збиватися на чуже. Що для цього слід зробити? «Треба уважно читати українських класиків слова, вважати на їх мову, відзначати в ній своє, українське, найбільше синтаксичні та фразеологічні явища в мові. Так само, потрібно й до етнографічних записів поставитися» [3, с. 98]. Зрозуміло, що
«ніде ніхто й ніколи не може вивчитися якоїсь мови практично в таких розмірах, як це потрібно для щоденного вжитку людині інтеліґентної професії, без належного мовного оточення. Хоч мовне оточення й не одинока умова такого вивчення, та без нього годі й думати за більш-менш серйозне засвоєння мови» [3, с. 100].
Культура мовлення – це не лише спілкування. Уміння володіти словом, почуття краси слова потрібні кожній людині, щоб зуміти передати найтонші відтінки людських думок і переживань, піднятися на високу сходинку справжньої людської культури. І навпаки, низька мовна культура обмежує духовний світ людини: «Убогість слова – це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості»»
(В.О.Сухомлинський). Зрозуміло, що бути носієм органіки української мови, мовним експертом і порадником – в Україні завжди означало бути причетним до справи нелегкої і вимагає не лише особливого мовного таланту, а й громадянської мужності.

164
Таким чином, очевидно, що носії української мови, громадяни України, які в майбутньому будуть працівниками різних державних закладів, потребують глибокої мовної освіти на основі багатовікового досвіду народного виховання, результатом якого є національно свідома особистість з високим рівнем
інтелектуальної і мовленнєвої культури.
Література
1.Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник,
2-е вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240с.
2.Сухомлинський В. Слово рідної мови // Українська мова і література в школі. – 1989. - №1. – С.4.
3.Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциту: Док. і матеріали /
Упоряд.: Л.Масенко та ін. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. –
399 с.


Максімова І.М., к т. н., викладач
Могилів-Подільський технолого-економічний коледж ВНАУ
Е-mail: maks7511995@gmail.com

ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ В СТУДЕНТСЬКІЙ ГРУПІ
Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство перед- бачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з молоддю та модернізації навчально-виховного процесу.
Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.
Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.
В основу системи національно-патріотичного виховання в нашому коледжі покладено ідею розвитку української державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології.
Сучасна молодь добре інформована щодо процесів в різних сферах науки, техніки, соціального життя; динамічно оволодіває сучасними комунікаційними технологіями. Усе це створює сприятливі умови для розвитку національно- патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни, підвищення його статусу та розвитку потенціалу, досягнення якісно нових результатів у духовно-моральному, патріотичному, трудовому, художньо- естетичному, екологічному вихованні підростаючого покоління.

165
Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення Української державності, українського козацтва, героїки ви- звольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту.
Основною метою національного виховання на сучасному етапі є передання вихованцям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури.
Завданнями національно-патріотичного виховання молоді є:
 формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;
 виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;
 формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;
 створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо ви- ховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;
 підвищення престижу військової служби, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях.
Сьогодні освітяни покликані відповісти на запитання, як підготувати студента до життя в майбутньому постіндустріальному чи інформаційному суспільстві, при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей, що склалася в українського народу.
Вітчизняна педагогіка - це не лише наука, але й мистецтво, яке сповідує
ідеї народності, гуманізму, національного виховання, гармонійного розвитку особистості, доступності освіти, всебічної уваги і поваги до дітей, підготовки молодого покоління до життя.
Проблема, над якою я працюю, як куратор студентської групи: «Виховання національної свідомості, любові до землі, до рідної мови, до свого народу» - набуває особливої актуальності в умовах перебудови Української державності.
Мета цієї роботи полягає у формуванні особистості з глибоким відчуттям своїх коренів, роду, родини, народу; у розвитку кращих ментальних рис студентів, у пробудженні інтересу та прищепленні глибокої любові до рідної мови, літератури, історії, поваги до символів, традицій та звичаїв українців.
Працюючи із студентами, завжди ставлю перед собою завдання пошуку нових шляхів організації виховної роботи з ними, бо цього вимагає демократизація та гуманізація виховного процесу. Демократизація та гуманізація сучасної освіти зумовлює актуальність раціонального відродження в людині національної свідомості, духовної єдності поколінь, культури рідного народу.

166
У родині закладаються підвалини патріотизму і почуття національної приналежності. Тому вважаю, що ефективність моєї роботи в цьому напрямку пов’язана тісним контактом з батьками.
Стратегічні напрямки своєї педагогічної намагаюся реалізувати завдяки згуртуванню батьківського колективу для досягнення загальних виховних цілей. Допомагають мені у цьому батьківські збори, проведення яких відбувається у формі неформальних зустрічей, бесід за «круглим столом», спілкування, обміну досвідом. З усіма батьками на зборах зустрічаюся двічі на семестр, а проблеми, що виникають в процесі роботи, завжди вирішую
індивідуально.
Намагаюся залучати батьків до проведення різних заходів, свят, походів, екскурсій, зустрічей. Доцільною і корисною є також організація вечорів запитань і відповідей, днів відкритих дверей, консультацій для батьків, читацьких конференцій, практичних занять. А в кінці кожного навчального року намагаюся провести зустріч з батьками, на якій мої вихованці демонструють свої досягнення, показують чому їх навчали, демонструють свої досягнення і успіхи.
Мої колеги можуть зауважити мені, що наші студенти – це вже досить дорослі люди і залучати батьків до їх виховання вже не потрібно. Але я з цим не згодна. Мої вихованці зовсім по іншому проводять підготовку до різних заходів, коли знають, що на них будуть запрошені батьки. І на мою думку, саме у спільній праці відбувається виховання поваги до близьких людей, виховання потреби зберігати українські традиції та цінності свого роду.
В своїй роботі продовжу різні заняття, використовуючи різноманітні форми нетрадиційних виховних заходів, які забезпечують поступове, поетапне, послідовне формування стійкої позитивної мотивації студентів до вивчення національно-культурних традицій українського народу.
З цією метою проводила наступні виховні заходи:
 години спілкування - «Нема ціни святині дорогій», «Я- громадянин
України», «Ми всі українці – єдина сім’я», «Доля родини – в ролі
Батьківщини», «Ми - громадяни світу», «Україно! Мій коханий краю...», «У нас одна Батьківщина – рідна Україна».
 Екскурсії по визначних місцях рідного краю.
 Зустріч з ветеранами афганської війни «Афганістан - ти пам’ять серця і вічний смуток».
 Дискусія «Значення способу життя у підготовці громадянина, працівника, сім'янина».
 Тренінг «Епоха лицарська скінчилась, та зостались лицарські серця».
 Складання генеалогічного древа своїх родин «Нехай завжди квітує дерево родинне».
Важливим традиційним засобом національно-патріотичного виховання є вивчення символіки нашого народу. Знайомство з народними та державними символами відбувається ще в школі, але ми постійно повертаємося до цієї теми, постійно поглиблюючи знання студентів в ході проведення виховних заходів.

167
В процесі вирішення завдань національного виховання студентів підвищується значення спільної діяльності педагогічного колективу коледжу, сім’ї, громадськості. Ці зв’язки необхідно зміцнювати, бо ні коледж, ні сім’я окремо не зможуть забезпечити цілісність національного виховання наших вихованців.
Таким чином, важливою умовою формування патріотичних почуттів є забезпечення засвоєння студентами знань з історії українського народу, народних та родинних традицій, обрядів, звичаїв, народного мистецтва, рідної мови, ознайомлення з кращими зразками сучасної культури, науки, мистецтва.
І коли наші вихованці завершують навчання в коледжі, ми спостерігаємо чудові наслідки своєї кропіткої праці. Випускники нашого навчального закладу
– це свідомі особистості, які впевнено дивляться у майбутнє. Вони завжди можуть відстояти власну думку і гідність. Вони відверті і впевнені у собі. Вони здатні сміливо йти вперед і ніколи не відступати перед проблемами сьогодення.
Можна у житті бути сміливим, ризиковим, але найважливіше, мабуть, бути просто надійними і добрими.
Завдяки старанням педагогічного колективу наші випускники одержують чудову освіту, розвивають свої здібності, вчаться жити в єдиному колективі, поважають старших та цінують своїх друзів. Поряд з ними ми відчуваємо дотик майбутнього. Їхня сучасність – це категорія майбутнього. І від того на наш педагогічний колектив лягає особлива за них відповідальність. Але головне для нас – зберегти їхню індивідуальність, їхню особистість, їхню творчість, їх сучасність.
Висновки. Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за умови розвитку національної освіти, в якій система виховання та навчання
ґрунтується на ідеях народної філософії, засадах української етнопедагогіки, наукової педагогічної думки, родинного виховання тощо.
Основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність виховання студентів засобами національних традицій:
- зв'язок виховання студентів засобами національних традицій із життям;
- врахування індивідуальних особливостей студентів;
- емоційність виховання;
- комплексний підхід до використання українських традицій у вихованні;
- доступність національних традицій.
Основними критеріями вихованості засобами національних традицій є:
- любов до Батьківщини;
- гуманність;
- чесність;
- позитивне ставлення до праці;
- любов до прекрасного.
Кожний куратор повинен постійно працювати над формуванням національної свідомості студентів, виховуючи любов до рідної землі, своєї
«малої батьківщини», акцентуючи увагу на патріотичній гордості за минуле і сучасне України, любов до рідної мови.

168
Отже, кінцевим результатом національно-патріотичного виховання є формування цілісної особистості, яка має активну творчу й соціальну позицію, високі моральні якості, які постійно вдосконалює, уміє керувати своїми почуттями, прагне до знань і має певний достатній життєвий досвід, тобто готова до суспільного життя.
Список використаних джерел
1 Національна доктрина розвитку освіти України: затв. Указом
Президента від 17 квітня 2002р. - № 347 // Освіта України. - 2002 – 23 квіт. (№ 33) – С.4-6.
2 Руденко Ю. Концепція “Патріотичне виховання учнів” // Освіта, 22–29 серпня, 2001. – С. 10–15.
3 Подласый И. П. Педагогика: 100 вопросов – 100 ответов: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. – 368 с.
– (Внимание, экзамен!).
4 Сипченко В.І. Педагогіка: основні положення курсу: Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів. – Слов’янськ, 2000. – С.139.
5 Стельмахович М.Г. Виховні цінності традиційної української родини
//Цінності освіти і виховання. Наук. метод. збір. / За заг. ред.
О.В.Сухомлинської. – К., 1997. – С. 129–132.
6 Громадянин – Держава – громадянське виховання. Антологія/
Упорядники Н.П. Рогозін і В.О. Сухомлинська – Донецьк, 2001 – С.262


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал