Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. ҐЖицького



Pdf просмотр
Сторінка10/34
Дата конвертації07.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   34

окулярів для орієнтування сліпих та апарат для глухонімих, а також ряд інших.
Слід відмітити невтомну подвижницьку діяльність українців за кордоном,
їх дивовижну долю. Одним з таких учених є професор Зенон-Володимир
Храпливий. Зенон Храпливий мав тернистий шлях в науці. Він є автором українського гімназійного підручника «Нарис фізики», що було важливою подією в умовах катастрофічної нестачі українських підручників. Паралельно з педагогічною працею Храпливий займається наукою. Професор Андрій
Храпливий – інженер-фізик, винахідник, спеціаліст з оптичних хвилепроводів, член-кореспондент НТШ та Української вільної Академії наук у США. Його наукові праці стосуються нелінійної волоконної оптики, оптичних хвилеводів і світлохвильового зв’язку, надзвичайно перспективного нового методу телезв’язку, що вже широко використовують у світовій практиці.
Цікавою особистістю є Іван Фещенко-Чопівський (1884-1952) – учений і педагог. У 1922 р. очолив кафедру металургійного відділу Гірничої академії в
Кракові, що стала під його керівництвом науковим центром Європейського рівня. Професор І. Фещенко-Чопівський до кінця життя залишався вірним обов’язку вченого передавати свої знання молоді і не поривав зв’язків з педагогічною працею. Він постійно спілкувався з українською молоддю, був одним із засновників фонду для бідних студентів. Його ініціатива у створенні та співпраця у першому технічному українському журналі «Технічні вісті» – вагомий вклад у збагачення української технічної лексики.
Ще одним українським патріотом, що прославив Україну був Микола
Пильчиков. М. Пильчиков винайшов електричний фонавтограф, на кілька десятиріч випередивши зарубіжних дослідників. З 1881-1887 рр. створює 18 наукових праць, винаходить і будує дев’ять власних фізичних та фізично- хімічних приладів. У той період М. Пильчиков здійснив піонерську, за своїм значенням, роботу: дослідження району магнітних аномалій. У1988-1900 рр. – вперше в Україні здійснив експериментальні й теоретичні дослідження з радіоактивності, ставши одним із піонерів нового напрямку – ядерної фізики.
Сучасна фізика в Україні має визнані у світі власні наукові школи та унікальні технології у сферах розробки нових матеріалів, радіоелектроніки, фізики низьких температур, фізики твердого тіла, військових технологій, які здатні забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів. В Україні існує сильна генетична основа для динамічного розвитку найсучасніших напрямків фундаментальної та прикладної науки, закладена такими всесвітньо відомими вченими, як
О. Г. Гольдман
О. І. Ахієзер, В. Г. Бар’яхтар, М. У. Білий, М. М. Боголюбов, М.
С. Бродін, А. К. Вальтер, Б. І. Вєркін, О. Г. Гольдман, І. С. Горбань, О. 3. Голик,
В. Н. Гріднєв, О. С. Давидов, О. 3. Жмудський, І. І. Залюбовський, Й. Й.
Косоногов, В. Є. Лашкарьов, М. П. Лисиця, І. М. Ліфшиць, М. Г. Находкін, О.

88
С. Парасюк, М. В. Пасічник, Є.О. Патон, Б.Є. Патон, С. І. Пекар, А. М.
Прихотько, К. Б. Толпиго, 0. А. Шишловський, І. Р. Юхновський [9, с. 42].
Українська історія славиться відомими фізиками. Нині, коли Україна стала на шлях незалежності та утвердження своєї державності, повертаються несправедливо забуті імена відомих вчених-фізиків. У навчальному процесі потрібно акцентувати увагу на роль наших українських вчених у розвитку науки, відроджувати забуті імена. Національно-патріотичне виховання молоді,
є, як ніколи, актуальним сьогодні. Адже саме духовність і високий рівень свідомості є основою майбутнього політичного, економічного та культурного розвитку нашої держави. Покликання освітніх закладів полягає у тому, щоб, крім міцних професійних знань, забезпечити у молодих людей – завтрашньої еліти країни, також формування духовно багатого та національно свідомого світогляду, усвідомлення себе учасником державотворчих процесів та почуття відповідальності за них.
Список використаних джерел
1. Сухомлинський О.В. Цінності у вихованні дітей та молоді: стан розроблення проблеми / О.В. Сухомлинський // Педагогіка і психологія. – 1997.
– №1.– С.105-111.
2. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання : концептуальні положення / В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, З. О.
Сергійчук [та ін.] ; за заг. ред. В. Г. Кузя. – К. : Інформ.-вид. центр «Київ», 1993.
– 152 с.
3. Головко М.В.Використання матеріалів з історії вітчизняної науки при вивченні фізики та астрономії / М.В. Головко – К, 1998. – 93 с.
4. Садовий М.І. Історія фізики з перших етапів становлення до початку
ХХІ століття: навчальний посібник [для студ. ф.-м. фак. вищ. пед. навч. закл.] /
М.І. Садовий, О.М. Трифонова – Кіровоград: ПП «Ексклюзив-Систем», 2012. –
415 с.
5. Храмов Ю.А. Физики: Биографический справочник / Ю.А. Храмов –
Киев: Наукова. думка, 1977. – 512 с.
6. Сусь Б.А., Шут М.І. Формування особистості та виховання громадянина під час викладання природничих і технічних дисциплін у вищій школі / Б.А. Сусь, М.І.
Шут // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки). 2009. – №3. – С.109-116.
7. Пляцко Р.М., Шарамова В.Р. Забуті імена – у нові пдручники / Р.М.
Пляцко, В.Р. Шарамова // Рідна школа. 1992. – №2. – С.7-11.
8. Сусь Б.А., Шут М.І., Грищенко Г.П. Національно-патріотичне виховання студентів як невід'ємний компонент формування особистості / Б.А.Сусь,
М.І.Сусь, Г.П.Грищенко // М-ли наук.-практ. конф. "Всебічний розвиток особистості студента": Ірпінь: АДПСУ, 2001. – С. 195-201.
9. Козирський В.Г., Лень А.Є., Шендеровський В.А. Біля джерел вітчизняної фізичної науки / В.Г. Козирський, А.Є.Лень, В.А. Шендеровський //
Вісник НАН України. – 1999. – №8. – С. 47-54.

89
Деркач Т.А., к.е.н, завідувач економічним відділенням
Відокремлений структурний підрозділ
Агротехнічний коледж Уманського національного університету садівництва, м. Умань
Деркач О.В., викладач
Відокремлений структурний підрозділ
Агротехнічний коледж Уманського національного університету садівництва, м. Умань
НАЦІОНАЛЬНО ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ СТУДЕНСЬКОЇ
МОЛОДІ ЗАХОДАМИ ПОЗААУДИТОРНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

«Від правильного виховання
дітей залежить добробут народу»
Джон Локк
Інтеграція України у світове та європейське співтовариство, зміни у громадсько-політичному житті країни спричинили переорієнтацію суспільних цінностей на духовність людини і визначили потребу у нових напрямах виховної роботи з підростаючим поколінням. На тлі багаторічної моральної деградації молоді, що призвела до відсутності культури спілкування та поваги до старших, зневаги і агресивного ставлення до інших людей, зловживання алкоголем, залежності від наркотиків та тютюну, безвідповідальності, жаги до збагачення будь-яким шляхом, часткової або повної відсутності національної свідомості – сьогодні можна спостерігати справжній вибух патріотизму. Саме це і створює сприятливі умови для розвитку національно-патріотичного виховання як пріоритетної сфери соціального життя країни.
Сучасна система заходів з виховання студентів базується на основних положеннях Концепції національно-патріотичного виховання молоді з обов’язковим органічним поєднанням навчального та виховного процесу.
Форми організації виховної роботи у навчальному закладі визначаються змістом виховання, кількісним складом студентського колективу, специфікою навчального закладу, рівнем взаємодії між педагогами і студентами. Метою виховання є підготовка успішної особистості, що здатна самореалізуватися в соціумі як громадянин та фахівець.
Мета національно-патріотичного виховання полягає у створенні засад для системної і цілеспрямованої діяльності щодо виховання молодої людини – патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну і демократичну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним,

90 успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій української національної культури [1].
Досягненню поставленої мети сприяють новітні педагогічні технології, що
ґрунтуються на високих морально – етичних ідеалах та самосвідомості особистості. На сьогодні вони активно впроваджуються у виховній практиці навчальних закладів у процесі позааудиторної виховної роботи, під час роботи з батьками, через діяльність студентського самоврядування, взаємодію з молодіжними громадськими організаціями.
Педагогічна практика та досвід виробили різноманітні форми позааудиторної виховної роботи - варіанти організації виховного процесу, композиційну побудову виховної справи. Педагог має володіти значним спектром методів виховання, глибоко розуміти психолого-педагогічні засади кожного методу і виявляти педагогічну мудрість та майстерність при застосуванні тієї чи іншої форми позааудиторної роботи, особливо якщо мова йде про національно – патріотичне виховання.
У філософському словнику патріотичне виховання розглядається як виховання, змістом якого є любов та відданість до Батьківщини, гордість за її минуле та прагнення захищати її сучасні інтереси [2]. Це формулювання свідчить про те, що саме у процесі активної діяльності на користь суспільства проявляється одне з найсильніших громадянських почуттів – патріотизм.
Звісно, патріотизм – це явище соціально-історичне, яке в різні епохи наповнюється різним змістом. Але воно є поштовхом і для формування соціально-активної особистості. Патріот завжди готовий захищати свою
Вітчизну, є активним борцем проти того, що перешкоджає розвиткові держави, поліпшенню життя народу. Формування патріотичних почуттів визначає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання своєї держави, прагнення бачити її незалежною [3].
Необхідною умовою підвищення ефективності патріотичного виховання студентів є залучення їх до підготовки та проведення позааудиторних виховних заходів, основою яких повинна бути ідея розвитку української державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому.
Учасниками позааудиторної виховної роботи в навчальному закладі повинні бути викладачі, куратори, бібліотекарі, керівники гуртків, студенти.
Організація патріотичного виховного процесу буде ефективною лише за умови комплексного підходу і співпраці всього викладацького колективу навчальних закладів, адміністрації, органів студентського самоврядування та громадських об’єднань студентської молоді. Проте, важливим моментом повинен залишатися принцип добровільної участі у ній студентів, суспільної спрямованості ініціативи студентів, розвитку винахідливості, технічної та художньої творчості.
Педагогічна майстерність неможлива без активного застосування різноманітних форм виховної роботи. Форма виховання – це спосіб організації виховного процесу, що відображає внутрішній зв'язок його елементів і характеризує взаємовідносини викладачів
і студентів.
Ефективність

91 організаційних форм залежить від умілого використання методів досягнення визначених цілей – виховання громадянина справжнього патріота своєї
Батьківщини [4] .
Форми організації національно-патріотичного виховного процесу мають бути оригінальними, творчими, науково обґрунтованими, майстерно сконструйованими. В основу їх класифікації в педагогіці покладено передусім кількість учасників виховної дії. Відповідно форми організації виховних заходів національно-патріотичного спрямування можна розподілити на три групи: масові, групові та індивідуальні.
Форми організації позааудиторної національно-патріотичної виховної
роботи
Масові

Групові (гурткові)

Індивідуальні або
парні
тематичні вечори; відзначення державних та релігійних свят; конкурси декламаторів; читацькі конференції; олімпіади; фестивалі; доброчинні ярмарки; виставки. екскурсії; віртуальні подорожі; круглі столи; етнографічні гуртки; зустрічі із видатними співвітчизниками; тематичні виховні години. підготовка рефератів; підготовка виступів та повідомлень; дискусії; пошукова діяльність; колекціонування тощо.

Індивідуальні форми організації національно-патріотичного виховання полягають у постійній роботі студентів над поповненням своїх світоглядних уявлень, виробленням поглядів, ідеалів, переконань, позицій. Індивідуальна форма є ключовою для студента, оскільки, аналізуючи процеси, що відбуваються навколо, він здійснює самовиховну роботу, підвищує свій духовний та моральний, рівень. Індивідуальне патріотичне виховання
ґрунтується на ідеях національного світогляду, філософії, ідеології, засадах родинного виховання, формується на прикладах історії становлення
Української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягненнях у сферах політики, освіти, науки, культури і спорту. Воно забезпечується за умови спрямовуючої діяльності авторитетного викладача, представника студентського активу тощо.
Форма парної виховної роботи передбачає виховання при взаємодії двох осіб: куратор-студент, викладач-студент, студент-студент. Вона уможливлює спілкування з наявністю зворотного зв'язку, використанням найбільш доступних для студента методів, врахуванням його
індивідуальних особливостей та специфічних рис характеру. Форма парної виховної роботи дозволяє окремому студенту відчувати себе підтриманим зі сторони викладача, знаходити у контактуванні з ним підтвердження своїм думкам, реалізовувати власні ідеї за його сприянням. Вона може відбуватися у формі обговорення радіо- і телепередач відповідного спрямування, новинок преси.

92
Групові форми виховної роботи національно-патріотичного спрямування є найбільш поширеними та включають в себе врахування викладачами
індивідуальних інтересів студентів і групування їх для проведення заходів.
Студенти, об'єднані спільністю поглядів, досягають набагато більше тих, хто не
є носієм ідей, цінних для найближчого оточення. Групові форми організації виховання сприяють виявленню лідерів, організації розвитку їх потенційних можливостей. Це можуть бути зустрічі із сучасниками, які стали взірцем патріотичного служіння Вітчизні – ветеранами війни, учасниками бойових дій та Революції гідності, письменниками, поетами, художниками, громадськими діячами, волонтерами. Під час таких зустрічей відбувається оцінювання
історичних явищ на основі принципів достовірності, гуманізму, доброчинності, формується самосвідомість, ціннісне ставлення до особистості, суспільства, держави, виховується позитивне ставлення до професійної праці на благо суспільства та Батьківщини.
Масові форми організації національно-патріотичної виховної роботи відрізняються тим, що забезпечують постановку єдиної для всіх мети і зосередження уваги студентів на її реалізації. Вони можуть застосовуватись до цілого курсу (спеціальності) і в цілому сприяють посиленню дисципліни всіх студентів, їх цілеспрямованої орієнтації на дотримання норм життя у межах навчального закладу.
Серед масових виховних заходів національно - патріотичного виховання сьогодні набувають поширення конкурси читців - декламаторів, які забезпечують формування патріотичних почуттів засобами художнього слова та літературно-естетичних смаків студентів. Проникаючись історіями про героїчне минуле нашого народу, його мужністю у боротьбі з поневолювачами, прагненням до зміцнення могутності рідної країни студенти відкривають для себе невичерпне джерело національної духовності яке формує в них почуття гордості за український народ та рідний край, викликає прагнення до збереження національних традицій та цінностей, прищеплює високі духовні і моральні цінності і формує активну громадську позицію.
Форми й методи патріотичного виховання повинні базуватися на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології. Студентство, як правило, активно долучається до організації та проведення масових заходів патріотичного змісту. Головною метою цих заходів є набуття студентами соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина Української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової та трудової культури.
Національно - патріотичне виховання має бути основою усієї виховної роботи в навчальному закладі, оскільки саме педагоги повинні виховати особистість, яка має почуття гордості за свою державу, сумлінно виконує громадські обов’язки, усвідомлює соціальні проблеми Батьківщини та

93 українського народу, любить рідних та близьких людей. Лише за умови усвідомлення своєї національної самобутності студент стає громадсько- свідомою особистістю, справжнім патріотом та громадянином із активною життєвою позицією, свідомим творцем як власної долі так і долі країни.
Список використаних джерел
1. Україна. Міністерство освіти і науки. Наказ Про концепцію національно-патріотичного виховання молоді. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154.
2. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1986.
– С. 358.
3. Україна. Міністерство освіти і науки. Лист Про методичні рекомендації
із патріотичного виховання. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/pozashk_osv/44204/.
4. Ващенко Г. Виховання любові до Батьківщини // Вибрані педагогічні твори. – Дрогобич: Відродження, 1997. – 323 с.
5. Баранівський В.Ф. Ціннісні орієнтації студентської молоді та їх роль у консолідації українського суспільства / В.Ф. Баранівський // Науковий вісник.
Серія: «Філософія». – Харків. – 2014. – Вип.43. – С. 46.
6. Саєнко Н.В. Про досвід та завдання патріотичного виховання / Н.В.
Саєнко // Вісник Харківської державної академії культури: – Харків. – 2014. –
№ 42 С. 269-278.


Дерюга К.М., студентка юридично-інформаційного відділення
ВСП «Василівський коледж
Таврійського державного агротехнологічного університету»
Живиця Л.О., викладач української мови і літератури
ВСП «Василівський коледж
Таврійського державного агротехнологічного університету» i@vctdatu.zp.ua
ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ НА ВАСИЛІВЩИНІ ЯК ПРОЯВ
ГРОМАДЯНСЬКОЇ ПОЗИЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Разом із відновленням традицій благодійності як невід’ємна її складова у нашій державі починає активно розвиватися волонтерський рух. Це благодійна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства загалом; гуманістична діяльність, яка спрямована на соціальну допомогу певним верствам населення, розвиток добробуту та процвітання суспільства.

94

Як суспільний рух волонтерство виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які надавали допомогу усім, хто її потребував. Більш впевнено можна говорити про виникнення феномена волонтерства вже з середини ХІХ століття. 1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху у світі.
Саме в цей період Анрі Дюнан, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створити
Червоний Хрест – організацію, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюнаном, керуються волонтерські організації усього світу.
Волонтер (від лат. «voluntarius» – воля, бажання, від англ. «voluntary» – добровільний, доброволець, йти добровільно) – це особа, яка за власним бажанням допомагає іншим. У багатьох словниках термін «волонтер» часто трактується як
«особа, яка добровільно поступила на військову службу». Нині волонтерство майже не пов’язане із військовою службою. Воно розвивається, орієнтуючись на надання допомоги усім, хто її потребує.
У Записці Генерального секретаря ООН, адресованій Комісії соціального розвитку Економічної та соціальної ради ООН, виділено найважливіші риси волонтерства. Серед них:
- турбота про людей. Адже співчуття, моральна підтримка, допомога, піклування сприяють формуванню важливої для людського суспільства атмосфери – взаємопідтримки;
- солідарність і гуманна корисливість. Люди добровільно жертвують своїм часом заради встановлення взаємодовіри та причетності, що робить їх зацікавленими в благополуччі інших;
- духовна якість і громадянська чеснота. Адже його значення полягає не лише в тому, що ми робимо через любов та співчуття до інших, а й те, як це впливає на людину, яка надає добровільну допомогу, – «ми те, що ми робимо для інших»;
- багате джерело людського досвіду. Під «людським досвідом» розуміють досвід, який набуває людина в процесі взаємодії з іншими людьми, соціальними групами, державою;
- нові інтелектуальні ресурси. Волонтери – це не лише виконавці програм, але й джерело нових ідей, нового життєвого досвіду;
- участь і відповідальність як суть активної громадянської позиції;

95
- етичний стандарт, який обумовлює якість людських взаємостосунків;
- забезпечення надійної платформи для відновлення зв’язків між людьми.
Відомо, що людей завжди розділяли багатство, культура, релігія, етнічне походження, вік, стать. Волонтерство ж може бути одним з найголовніших засобів примирення та відновлення розділеного суспільства, оскільки ця діяльність здійснюється без дискримінації за певними ознаками;
- нове бачення соціальної діяльності. Людина, яка бере участь у волонтерських програмах, отримує повну ясність у мотивації своєї праці.
Первинним для неї є вже не компенсація за працю, а результат – допомога, вирішення проблеми.
Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 р. були визначені три характерні особливості волонтерської діяльності:
- діяльність має бути неприбутковою;
- діяльність повинна бути добровільною, згідно з особистою волею
індивідуума;
- діяльність повинна бути корисною кому-небудь, не тільки волонтеру, або суспільству загалом.
У межах цієї концепції експерти визначили чотири типи волонтерської діяльності, а саме:
- взаємодопомога та самодопомога;
- філантропія та послуги іншим людям;
- участь або громадянський обов’язок;
- рекламно-пропагандистська діяльність або проведення кампаній.
У Загальній декларації про волонтерську діяльність, яка була прийнята на
XVI Всесвітній конференції волонтерів у 2001 році в Амстердамі, визначено такі принципи діяльності волонтерів:
- визнання права на закріплення за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріального становища;
- поважання гідності й культури всіх людей;
- надання допомоги, безкоштовних послуг особисто чи організовано в дусі партнерства та братерства;
- визнання рівної важливості особистих і колективних потреб, сприяння їх забезпеченню;
- перетворення волонтерства на елемент набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей, стимулюючи при цьому ініціативу та творчість людей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем.
Волонтерство – це фундамент громадянського суспільства. Без участі волонтерів важко уявити громадські організації й благодійність взагалі, без них унеможливлюється якісний суспільний контроль за діями влади та бізнесу. Без волонтерів бракує енергії для будівництва суспільства, не вистачає сил і часу на людей, які потребують допомоги, не достатньо творчого потенціалу для розв’язання соціальних проблем.

96
У незалежній Україні розвиток волонтерського руху датується початком 90-х років XX ст., коли було створено службу під назвою «Телефон Довіри», де працювали волонтери (доброчинний Телефон Довіри в Одесі).
Із 1992 року в Україні починає активно розвиватися мережа соціальних служб для молоді (нині – центрів соціальних слуб для сім’ї, дітей та молоді).
Головна мета їхньої діяльності – реалізація державної молодіжної політики та завдань, окреслених у Декларації «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» і Законі Україні «Про сприяння становленню та соціальному розвитку молоді в Україні». Саме створення центрів соціальних служб для молоді спричинило активний розвиток волонтерського руху. Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим завжди і з різних причин, але сьогодні нальбіше уваги прикуто до волонтерів, які здійснюють свою діяльність на сході нашої країни.
Сьогодні найвідповідальніша і найнебезпечніша робота – це волонтери для армії. Війна на Донбасі триває. Кожного дня, щогодини наша держава завдяки добровольцям, солдатам Збройних сил України виборює право бути суверенною та єдиною. Українські бійці мужньо охороняючи територіальну цілісність країни, потерпають від нестачі приладів нічного бачення, бронежилетів, касок, медикаментів, одягу та їжі... На жаль, держава не в змозі забезпечити їх усім необхідним, адже перебуває у стані економічної кризи. У Василівському районі допомогу організовують волонтери, які згуртували всі сили для збору коштів і провізії українським захисникам. У районі з 2015 року засновано єдиний волонтерський центр, до якого постійно приєднуються небайдужі люди.
Волонтери Василівщини сьогодні надають допомогу бійцям 55-ої окремої артилерійської бригади із Запоріжжя, 36-ої окремої бригади і полку спеціального призначення «Азов».
Наші захисники вдячні педагогічним колективам, учням, студентам та батькам навчальних закладів, зокрема,
Широківської,
Шевченківської,
Приморської,
Малобілозерських,
Балківських,
Василівських шкіл,
ВСП
«Василівський коледж ТДАТУ» за допомогу матеріальну, малюнки та листи бійцям. З думкою про кожного сина, брата, батька, чоловіка, друга працює у цьому напрямку кожний, кому не все одно, яким буде наше завтра.. Школярі і студенти коледжу уже сплели не одну маскувальну сітку для військових потреб. Коли наші волонтери передавали подарунки від дітей, майже в кожного захисника на очах блищали сльози.

97
Волонтерський центр організував уже не одну поїздку у зону АТО. Серед найактивніших волонтерів – Оксана Бадун, Вікторія
Шевченко та Валентина Якименко.
Крім продуктів харчування волонтери доставили бензопили, буржуйки, які виготовляє приватне підприємство В.Я. Якуби з нашого міста. Термобілизну постачали у морозну, дощову погоду, балаклави, ліки, чоботи, солодощі, консервацію, одяг. Наші волонтери намагаються виконати усі прохання воїнів. Волонтерський центр систематично підводить підсумки своєї роботи, обговорюють подальший план спільних дій в організації збору допомоги захисникам.
Кожен, хто небайдужий до долі своєї Батьківщини, не жалкує засобів для здобуття миру, зайняв свою громадянську позицію. Наприклад, підприємство
«Чарівниця», яким керує Клара Сіра виготовляє і передає захисникам смачні страви. А ось приклад жінки, яка збирала кошти на слуховий апарат, але, незважаючи на скруту, передала воїнам 500 грн.
Небайдужість жителів Василівщини вражає. Велику гуманітарну допомогу через волонтерський центр передала Балківська сільська рада, парафіяни
Української православної церкви с.
Орлянське, с. Верхня Криниця, жителі
Малої
Білозерки,
Степногірська,
Василівки, працівники районної лікарні,
Василівського коледжу, ветерани Василівки. А хлопці, отримуючи таку підтримку, знаходять сили для оборони!

Більшість з василівчан, надаючи допомогу бійцям, вкладають часточку своєї душі. Спостерігаючи за зусиллями небайдужих, у пам’яті зринають слова:
Як хочеться, щоб тихо ніч пройшла,
Як хочеться, щоб світлий день настав,
Щоб Україна в мирі зажила,
І, щоб ніхто нікого не вбивав…


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   34


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал