Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка



Сторінка1/17
Дата конвертації24.03.2017
Розмір2.34 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису

ЗАЄЦЬ Катерина Володимирівна

УДК 347.254

Цивільно-правові способи захисту житлових прав в Україні

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація

на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

Науковий керівник

Коссак Володимир Михайлович

доктор юридичних наук, професор



Львів – 2016

Зміст

Вступ..................................................................................................................3-9

Розділ 1. Загальнотеоретичні аспекти цивільно-правового захисту житлових прав в Україні

1.1. Зміст права на житло………………………………………………….10-25

1.2. Право на житло як об’єкт правової охорони та захисту…………….25-38

Висновки до Розділу 1……………………………………………………38-40


Розділ 2. Цивільно-правові способи захисту житлових прав

2.1. Методологічні засади регулювання захисту житлових прав…….….41-47

2.2. Визнання суб’єктивного житлового права………………….……….…..47-72

2.3. Відновлення порушених житлових прав……………………………73-85

2.4. Зміна та припинення правовідношення як спосіб захисту житлових прав………………………………………………………………………..…85-110

2.5. Відшкодування збитків як спосіб захисту в житлових відносинах…110-123

Висновки до Розділу 2…………………………………………………….123-126
Розділ 3. Особливості застосування цивільно-правових способів захисту залежно від правового режиму житла та статусу учасників житлових відносин

3.1. Проблеми захисту житлових прав залежно від правового режиму


житла………………………………………………………………………….127-145

3.2. Особливості захисту житлових прав окремих категорій фізичних


осіб..145-173

Висновки до розділу 3………………………………………………..…172-174


Висновки………………………………………….………………...…..175-178

Список використаних джерел…………………………..……179-195

Вступ
Актуальність теми. Конституція України визначає право на житло як одне з найважливіших прав людини. Реалізація цього права здійснюється в площині цивільних правовідносин. Незалежно від виду житла житлове правовідношення базується на договорі. Цивільне і житлове законодавство України декларує різні підходи до регулювання житлових відносин, виходячи з правового режиму останнього. Але спільним є приватний характер відносин у сфері реалізації права на житло. Відповідно, захист житлових прав здійснюється цивільно-правовими засобами.

Аналіз чинного законодавства та судової практики свідчить, що механізм захисту суб’єктивних житлових прав потребує удосконалення. Необхідно уніфікувати законодавчі засади охорони та захисту суб’єктивних цивільних прав у житловій сфері незалежно від правового режиму житла. Особливого значення набуває питання захисту житлових прав членів сім’ї та осіб, які проживають з наймачем житла. Ці особи мають похідний від права наймача характер користування житлом.

Цивільно-правові способи захисту житлових прав характеризуються особливостями їх застосування, зумовленої специфікою відносин в коментованій сфері. Крім цього, вибір способів цивільно-правового захисту певною мірою залежить від правового режиму житла, яке є об’єктом правовідносин.

Законодавством вирізнено окремі категорії осіб, які мають право на реалізацію житлових прав в особливому порядку. Відповідно, підставою виникнення суб’єктивного житлового права буде не лише волевиявлення суб’єктів житлових правовідносин, а визначений законом юридичний склад.

Наведене обумовлює необхідність проведення комплексного наукового дослідження цивільно-правових способів захисту житлових прав фізичних осіб. Слід зазначити, що деякі питання захисту прав та інтересів окремих категорій фізичних осіб, пов’язаних з користуванням житлом розглядалися в працях М. К. Галянтича, Н. О. Горобець, О. Б. Гриняка, І. П. Івашової, Л. Г. Лічмана, Є. О. Мічуріна, С. О. Сліпченка, В. Г. Швидкої. Питання охорони та захисту житлових прав у процесуальному аспекті опрацьовувалися в дисертаційній роботі О. О. Кармази "Концепції охорони та захисту житлових прав у цивілістичному процесі". Однак комплексного дослідження проблем застосування цивільно-правових способів захисту суб’єктивних житлових прав не було проведено. Тому в умовах адаптації законодавства України в сфері захисту прав людини до норм Європейського Союзу особливу актуальність має гармонізація правової бази, покликаної забезпечити охорону та захист цих прав, складовою частиною яких є житлові права.

Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного та житлового права: В. Д. Андрійця, М. В. Бернацького, С. С. Бичкової, Т. В. Боднар, В. І. Борисової, М. І. Брагінського, І. В. Венедіктової, В. П. Грибанова, І. О. Дзери, О. В. Дзери, М. М. Дякович, І. В. Жилінкової, Ю. О. Заїки, І. Р. Калаура, Г. К. Матвєєва, Т. С. Ківалової, В. М. Коссака, Л. В. Красицької, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Р. А. Майданика, М. С. Малєїна, Л. В. Мамчур, Н. С. Марценко, О. О. Отраднової, С. О. Сліпченка, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, С. Я. Фурси, Я. М. Шевченко, С. І. Шимон, В. Л. Яроцького та ін.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної проблематики кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівський національний університет імені Івана Франка на 2012-2014 р.р. "Удосконалення механізму правового регулювання у світлі новелізації цивільного законодавства" (номер державної реєстрації теми 0112U003754) та на 2015-2017 р.р. "Гармонізація цивільного законодавства України з правом Європейського Союзу" (номер державної реєстрації теми 0116U0017).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні особливостей застосування цивільно-правових способів захисту прав учасників житлових правовідносин.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:



  • проаналізувати правовий статус учасників житлових правовідносин;

  • з’ясувати правову природу та підстави виникнення права на житло;

  • визначити зміст права на житло;

  • дослідити специфіку застосування цивільно-правових способів захисту житлових прав;

  • розкрити характерні ознаки захисту житлових прав окремих категорій осіб;

  • висвітлити особливості реалізації права на житло та його захисту, залежно від виду житлового фонду;

  • обґрунтувати пропозиції до чинного законодавства щодо вдосконалення механізму застосування цивільно-правових способів захисту житлових прав.

Об’єктом дослідження є відносини, які виникають у процесі застосування цивільно-правових способів захисту суб’єктивних житлових прав фізичних осіб.

Предметом дослідження є цивільно-правові способи захисту житлових прав в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи.

Метод формально-юридичного аналізу використовувався для з’ясування змісту положень цивільного законодавства, які регулюють порядок реалізації захисту права на житло; системного аналізу – для визначення особливостей застосування цивільно-правових способів для захисту житлових прав; порівняльного аналізу – для виявлення схожих ознак та відмінностей у механізмі захисту цивільних та житлових прав; абстрагування та узагальнення – для формулювання підстав застосування цивільно-правових способів захисту суб’єктивних житлових прав; теоретичного моделювання – для обґрунтування пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства; історичного аналізу – для з’ясування еволюції цивільно-правових засобів у сфері захисту цивільних прав; формально-юридичний – для аналізу змісту актів цивільного та житлового законодавства.

Аналіз праць науковців дав змогу встановити стан досліджуваної сфери, виявити проблемні питання захисту житлових прав і визначити шляхи їх вирішення.

Емпіричною основою дослідження є практика укладення договорів найму житла, судова практика Верховного Суду України, Конституційного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого адміністративного суду України, Апеляційного суду Львівської області, Апеляційного суду Полтавської області, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у сфері захисту житлових прав громадян.



Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці комплексних досліджень особливостей застосування цивільно-правових способів захисту житлових прав фізичних осіб. У результаті дослідження сформульовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення механізму захисту суб’єктивних житлових прав фізичних осіб.

Наукова новизна дослідження конкретизується в наведених нижче положеннях, висновках та пропозиціях:



вперше:

  1. визначено особливості застосування цивільно-правових способів захисту в житлових правовідносинах, під якими розуміють передбачені законом або погоджені суб’єктами житлових відносин правові засоби, які застосовуються у примусовому порядку або добровільно для відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правопорушення або усунення причин та наслідків порушеного права, а також з метою визнання суб’єктивного права;

  2. обґрунтована позиція, що особливості охорони і захисту житлових прав залежать від правового статусу суб’єктів житлового правовідношення та правового режиму житла;

  3. доведена теза, що з критеріями визначення поняття предмету договору найму житла в приватному, державному або комунальному житловому фонді пов’язується порядок вибору і особливості застосування способів цивільно-правового захисту;

  4. встановлено, що малолітня особа має право користування житлом батьків (сервітут) за місцем її фактичного проживання, незалежно від реєстрації місця проживання дитини;

  5. обґрунтовано правові підстави виникнення суб’єктивного цивільного житлового права в окремих категорій фізичних осіб, порядок та строки забезпечення житлом яких визначено законодавством, а також способи захисту цього права;

удосконалено:

  1. концепції розуміння цивільно-правових форм охорони та захисту прав та інтересів учасників житлових відносин шляхом обґрунтування теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства у сфері житлових прав;

  2. порядок застосування правових засад поєднання зобов’язальних та речових способів захисту в житловій сфері. Застосування зобов’язальних чи речових способів захисту, їх поєднання залежить від змісту права на житло, характеру порушення та інтересу до подальшого існування житлових відносин і зумовлене необхідністю досягнення відповідної мети – захисту житлових прав;

  3. правовий механізм захисту житлових прав громадян у будинках державного та комунального житлового фонду. Правові форми і способи захисту житлових прав у спеціальному житловому фонді поєднують приватноправові та публічно-правові засади. При цьому останні можуть застосовуватися у випадках, коли суб’єктивне цивільне житлове право у особи ще не виникло;

набули подальшого розвитку:

  1. твердження, що на відміну від житлового фонду загального призначення, на спеціальний житловий фонд поширюються законодавчі обмеження щодо здійснення суб’єктивного житлового права;

  2. теоретичні позиції розуміння комплексного міжгалузевого підходу до питання захисту житлових прав. Житлові відносини за своєю природою можуть належати до приватних і публічних, залежно від виду відносин в житловій сфері залежатиме вибір способів охорони та захисту житлових прав;

  3. характеристика правового статусу осіб, які мають суб’єктивне право користуватися жилим приміщенням у комунальному (державному) та приватному житловому фонді. Особливості правового статусу осіб залежить від сфери нормативного регулювання житлових відносин;

  4. правові форми застосування цивільно-правових способів захисту суб’єктивних житлових прав. Залежно від характеру права на житло будуть застосовуватися відповідні форми і способи захисту. Якщо право на житло є предметом договірних відносин – застосовуються зобов’язальні засоби охорони і захисту. У разі порушення речових житлових відносин використовуються речові способи захисту житлових прав. Можливе застосування змішаних форм і способів захисту.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що викладені в роботі положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в:

  • науково-дослідній діяльності – для розвитку теорії цивільного та житлового права та вдосконалення концепції захисту суб’єктивних житлових прав фізичних осіб;

  • правотворчій діяльності – для удосконалення механізму захисту суб’єктивних житлових прав фізичних осіб та правозастосовчої практики;

  • науково-методичній роботі – для підготовки навчальних посібників, підручників з цивільного та житлового права, у навчальному процесі для викладання курсу "Цивільне право України" та "Житлове право України".

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на П’ятій Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів "Сучасна цивілістика" (м. Одеса, 31 березня – 1 квітня 2010 року), Міжнародній науково-практичній конференції "Місце юридичних наук у формуванні правової культури сучасної людини" (м. Запоріжжя, 25-26 грудня 2015 року); Міжнародній науково-практичній конференції "Становлення громадянського суспільства в Україні: нормативно-правове підґрунтя" (м. Дніпропетровськ, 6-7 травня 2016 року).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у восьми працях автора, з яких чотири – статті у фахових юридичних виданнях України, одна стаття – в іноземному науковому фаховому виданні, а також тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Розділ 1

Загальнотеоретичні аспекти цивільно-правового захисту прав в Україні
1.1 Зміст права на житло
Право на житло передбачено в Конституції України [59]. Це відповідає державній соціальній політиці, метою якої є забезпечення житлом. Публічний інтерес реалізується за допомогою механізму обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та надання житла в державному та комунальному житловому фонді. Приватний інтерес полягає в тому, що кожний громадянин намагається самостійно задовольнити особисту потребу в житлі.

Житлові правовідносини неоднорідні, в них поєднуються як публічні, так і приватні засади. Підставою виникнення права користування житлом є договір. Договірні відносини базуються на нормах приватного права. Однак, у разі надання житла в державному чи комунальному житловому фондах, службового житла, приватні засади поєднуються з публічними приписами законодавства. Крім цього, житлові відносини можуть мати речовий характер. Адже право власності на житло є своєрідним симбіозом житлових та речових відносин.

На думку О. Аврамової, предмет житлового права складають публічні та приватні відносини з певним суб’єктним складом і порядком реалізації суб’єктивних прав. До приватноправових відносить:

- право власності на житло та інші речові права;

- зобов’язальні відносини (договір найму житла);

- правові способи захисту житлових прав.

До публічно-правових належать:

- податкове регулювання в житловій сфері;

- примусове припинення права власності на житло, яке базується на нормах публічного права;

- управління державним житловим фондом.

Водночас, житлове право тяжіє до приватного права. Тому необхідно визначити шляхи оптимальної взаємодії публічних та приватних засад в житловому праві. Таким чином, в житловому праві існує приватний інтерес, який реалізується самостійно заінтересованим суб’єктом і публічний інтерес, спрямований на задоволення потреб суспільства загалом, який реалізується з допомогою державного механізму [1, c. 49].

Поєднання публічних і приватних засад має значення для застосування способів охорони та захисту порушених житлових прав та інтересів особи. Порушення прав у публічній сфері є підставою застосування публічно-правових норм. Охорона та захист суб’єктивних прав приватного характеру здійснюється за допомогою загальних цивільно-правових способів захисту та спеціальних засобів, передбачених житловим законодавством.

Житлові права можна класифікувати:

а) за критерієм формального вираження: визначені законодавством; визначені договором найму житла;

б) залежно від підстави виникнення: права, які виникають внаслідок адміністративного акту та договору; на основі договору найму житла;

в) залежно від змісту суб’єктивних житлових прав: права щодо користування житловою площею; права змішаного характеру – житлові і права власності;

г) за критерієм визначеності часу їх здійснення: житлові права, які визначені терміном; житлові права не визначені строком;

г) за суб’єктним складом: житлові права наймача – сторони договору; житлові права членів сім’ї та осіб, які спільно проживають з наймачем;

д) залежно від правової природи відносин: первинні житлові права, які виникають у наймача; похідні, мають члени сім’ї або особи, які спільно проживають з наймачем;

е) за критерієм виду житлового фонду: житлові права наймачів у державному та комунальному фонді; житлові права мешканців гуртожитку; житлові права осіб-наймачів службових приміщень.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал