Міністерство освіти І науки україни київський міжнародний університет інститут телебачення, кіно та театру Кафедра театрального мистецтва Денис Шариков мистецтвознавча



Сторінка2/9
Дата конвертації03.12.2016
Розмір2.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

РОЗДІЛ 1

ТЕОРІЯ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Перший розділ присвячений аналізу теорії хореографічної культури.

Аналізується мистецтвознавча наукова думка, філософія танцю, хореологія як мистецтвознавча дисципліна.

У підрозділі 1.1. «Мистецтвознавча наукова думка в галузі хореографії» аналізуються наукові дослідження з візуально-пластичних мистецтв і хореографії.

Cхарактеризовано найважливіші досягнення наукових досліджень у галузі танцю, балету, хореографії. Проаналізовано і схарактеризовано зарубіжні, вітчизняні наукові дослідження з філософських, культурологічних, педагогічних, психологічних, мистецтвознавчих наук у галузі хореографічного мистецтва.

У підрозділі 1.2. «Філософія танцю і балету» аналізується онтологія танцю; специфіка вільних мистецтв і мусічного виховання; мімезис як головний чинник танцю та його складові частини, філософське обґрунтування в античності, середньовіччі, ренесансі.

Також аналізується теорія, характеристика, виражальні засоби танцю античними філософами; першими теоретиками танцю ренесансу; вчителями балету XVII–XX століття; хореографами сучасного балету і танцю; вперше надається переклад оригіналу вітчизняною мовою з книг Рауля Фьойє, Жана Жоржа Новерра, Карла Блазіса, Лепольда Адіса, Августа Бурнонвіля, Михайла Фокіна, Федора Лопухова, Рудольфа фон Лабана, інтерв’ю Бориса Ейфмана, Стіва Пекстона.

У підрозділі 1.3. «Хореологія, як мистецтвознавча дисципліна» наведено характеристики видової специфіки мистецтвознавчих наук у художній культурі. Висвітлено історичні та наукові чинники вивчення хореології як окремої мистецтвознавчої дисципліни.

Також змодельовано, обґрунтовано паспорт хореології серед мистецтвознавчих наук, її концепція, методи і напрями досліджень для вітчизняних хореографів-науковців.

Запропоновано впровадження хореології в перелік вітчизняних наукових дисциплін з мистецтвознавства.


1.1 Мистецтвознавча наукова думка у галузі хореографії
1.1.1. Зарубіжні наукові дослідження танцю і балету
Нині наукові, навчально-методичні, науково-популярні дослідження з культурології, педагогіки і мистецтвознавства, у галузі хореографії, балету, танцювальних форм є досить розрізнені, несистематизовані, але вони є досить цікавим матеріалом наукового аналізу із соціокультурного й історичного процесу, виражальних і експериментальних форм. Для створення методу і системи в хореографічній науці і культурі бракує узагальненої ідеї та системи. Тим більше, що при вивченні та дослідженні хореографічна культура перебуває на стику і під впливом таких наук, як математика, філософія, культурологія, історія, педагогіка, психологія, мистецтвознавство.

У галузі математики – раціонально побудована система аналізу класичного танцю, з розкладом на складові частини принципів уроку та окремих вправ і рухів; математичний принцип «опис і розв’язання рівняння, символу», у хореографії – визначення послідовності та правил виконання руху для репрезентації його тілом, руками і ногами; геометричний принцип «використання площин і фігури та їх побудова» у хореографії вживається для визначення площини тіла у просторі (рівні – горизонталі, вертикалі, перпендикуляр), для побудови фігур танцю і балету з кола, овалу, трикутників, квадратів, прямокутників, п’ятикутників, ромбів, трапецій, еліпса. Важливість математичної системи в хореографії, як і в будь-яких видах художньої культури, так і в інших видах суспільної практично-аналітичної діяльності для навчання системи, є поведінкова модель, яка записується математичною мовою – обчислення часу, градуса, положення, риски, точки, об’єкта, виконання процесу в цілому та окремо взятих частин.

У галузі філософії і культурології – філософські ідеї та течії в теорії танцю, напрямів і стилів балету і хореографії (Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель; гуманізм, просвітництво, психоаналіз, інтуїтивізм, екзистенціалізм, космізм, постмодерн). Індійська і китайська філософія – індійський класичний танець та китайські театрально-танцювальні традиції:

онтології (теорія, походження, сутність і буття танцю);

антропософії (асоціювання теорії руху і танцю з релігійно-містичним світобаченням – гностицизм, теорія Рудольфа Штайнера, езотеріка, теософія);

етики (моральні норми і критерії різних прошарків суспільства: для елітарного кінця XIX – першої половини ХХ століття – академічні балетні канони й естетика, суворий етикет бальних придворних танців; до 60-х рр. ХХ століття – емоційно-розважальна джазова музика елітарно-молодіжної аудиторії – блюз, фокстрот, чарльстон, твіст, рок-н-рол; пристрасна поведінка в латиноамериканських танцях – танго, румба, самба); рок і популярна молодіжна музика кінця ХХ – початку XXI cтоліття в афро-американських і європейських клубних і вуличних різновидах танцю – соул, реггі, фанк, диско, техно, хаус, саунд, чорний поп;

естетики (категорії краси і відмінності в балетному мистецтві − академічний, неокласичний, модерний, джазовий, соцреалістичний, постмодерний балет); характеристика виражальних засобів – «краси заради краси» чи «краси у потворності» в танцювальних і балетних формах;

культурології – теорія та історія хореографічної культури у контексті світової художньої культури; прикладної культурології – художні практики інтеграційних і соціальних форм танцю.

У галузі історії, як і в всіх науках, − історичне формування, хронологія – історія хореографічного мистецтва та історія балету:

археологія в хореографії – що вивчає побут, танцювальну і балетну матеріальну культуру людей минулих епох за артефактами (скельні малюнки, вазопис, фрески, мозаїки, костюм і взуття);

архівознавство в хореографії – вивчає історичні документи «трактатів чи книг про танець» античності, середньовіччя, ренесансу, XVI−XX століття.

У галузі педагогіки і психології − педагогічне формування людини, у даному випадку хореографа, про зміст, форми і методи виховання, освіту і навчання: виконавця (артиста), викладача (репетитора, вчителя, викладача), постановника (балетмейстера), науковця (хореолога, балетознавця), менеджера (арт-директора, художнього керівника, імпресаріо);

− у вихованні − формування гармонійно-цілісної, освіченої, художньо-творчої особистості в галузі хореографічного мистецтва;

− в освіті, створення процесу і результату засвоєння системи знань, вироблення вмінь і навичок у галузі хореографії (дошкільна, середня, вища);

− у навчанні − організації форм – групова (академічний хореографічний клас – дошколята, школярі, студенти), індивідуальна (навчання з репетитором школяра, студента, слухача), колективна (навчання у структурі хореографічного колективу – театр, студія, ансамбль, гурток);

психологічна форма − вивчення і репрезентація психічних явищ (мислення, почуття, волі) та поведінки людини, пояснення якій знаходимо в цих явищах: в академічному балеті (сентименталізм, романтизм, реалізм) – опис і репрезентація характеру героїв; у сучасному балеті (імпресіонізм, модерн, соцреалізм, джаз, неокласика, постмодерн) − дослідження і репрезентація психологічних стосунків і людської психіки героїв.

Проаналізуємо зарубіжні культурологічно- мистецтвознавчі, педагогічно-психологічні наукові дослідження з танцю і балету, монографії з історії мистецтва танцю і балету та етнохореології, науково-популярні видання з бальної хореографії, навчально-методичні праці з академічних дисциплін – класичного, характерного, історико-побутового, дуетного танцю для розуміння й осягнення напрямів і стилістики, експериментів, виражальних форм, технологічних та інноваційних засобів.

Наукові дослідження з хореографії в галузі культурології та мистецтвознавства

Абдоков Ю.Б. у праці «Музична поетика хореографії, пластична інтерпретація музики у хореографії» дослідив унікальність танцсимфонічного явища у балетному мистецтві та візуалізацію художньо-образної форми музики виражальними засобами хореографічного тексту (Абдоков Ю.Б. Музыкальная поэтика хореографии: пластическая интерпретация музыки в хореографическом искусстве : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения: спец. 17.00.01 / Абдоков Ю.Б. – М. : Рос. акад. театр. искусства, 2009. – 26 с.) [1].

Абизова Л.І. у праці «Творчість І.Д. Бєльського в контексті розвитку вітчизняного балетного театру у 1950–1960-х» дослідила видатну постать у російській хореографії другої половини ХХ століття – Ігоря Бєльського, визначила особливості його балетмейстерських постановок, стилістики, виражальних і художньо-образних форм, проаналізувала його балети. (Абызова Л.И. Творчество балетмейстера И.Д. Бельского в контексте развития отечественного балетного театра 1950-х–1960-х годов : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения: спец. 17.00.09 / Абызова Л.И. – СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов. Акад. рус. балета им. А.Я. Вагановой, 2006. – 26 с.) [2].

Браїловська М.А. у праці «Російський балет в контексті традиції синтезу мистецтв» проаналізувала російський балетний театр у 20–30-ті роки ХХ століття, визначила шляхи розвитку балетного мистецтва в контексті синтезу мистецтв – акробатики, музики, модерної архітектури і живопису, театру, конструктивістського танцю, танцювальних форм Айседори Дункан (Брайловская М.А. Русский балет в контексте традиции синтеза искусств (на примере первой послеоктябрьской эмиграционной волны) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения: спец. 24.00.01 / Брайловская М.А. Ярославль. : Яросл. гос. пед. ун-т им. К.Д. Ушинского, 2006. – 22 с.) [35].



Буксикова О.Б. у праці «Танець в історії танцювальної культури народів Сибіру» проаналізувала хореографічну культуру сибірських народів, обряди, традиції, звичаї, танець під спів, виражальні форми танцю, його динаміку, характер, техніку та сюжетно-образний зміст (Буксикова О.Б. Танец в истории культуры народов Сибири : автореф. дис. на соиск. учен. д-ра искусствоведения : спец. 24.00.01 / Буксикова О.Б. – СПб. : Рос. гос. пед. ун-т им. А.И. Герцена, 2009. – 46 с.) [39].

Гальцина Н.В. у праці «Становлення і розвиток національного балетного театру Карелії в 1950–1970-х рр.» дослідила генезу карельського балету – витоки, розвиток, репертуар, хореографів і виконавців, художньо-образні виражальні і технічні форми в період другої половини ХХ століття (Гальцина Н.В. Становление и развитие национального балетного театра Карелии (Карельской АССР) в 1950–1970-х гг. : автореф. дис. на соиск. учен. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Гальцина Н.В. – Петрозаводск : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, Акад. рус. балета им. А.Я. Вагановой, 2008. – 23 с.) [60].

Груцинова А.П. у праці «Західноєвропейський романтичний балет» дослідила становлення музичного театру в балетному мистецтві XIX століття. (Груцынова А.П. Западноевропейский романтический балет становления музыкально-театральной стилистики : автореф. дис. на соиск. учен. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Груцынова А.П. – М. : Моск. гос. консерватория им. П.И. Чайковского, 2005. – 24 с.) [71].

Голденберг Роз Лі у праці «Мистецтво перфомансу: від футуризму до сьогодення» проаналізував витоки формування теорії перфомансу, базуючись на авангардних новітніх течіях початку ХХ століття. Визначив характеристики, виражальні засоби, формально-технічні чинники, представників модернізму в живописі, музиці, театрі, балеті напрямів – футуризму, конструктивізму, дадаїзму, сюрреалізму, кубізму, абстракціонізму, баухаузу, експресіонізму. Проаналізував творчість представників та їх виражальні засоби перфомансу сьогодення в США, Німеччині, Франції, Італії, Бельгії, Великій Британії. (Goldenberg R.L. Perfomance Art: from Futurisme to the Present / Goldenberg R.L. – Singapure : Thames & Hudson world of art, 2000. – 232 р. : іll.) [271].

Дугаржанов Д.В. у праці «Танець у культурному просторі народів Байкальського регіону» дослідив танець як культурний елемент Читинської області та Бурятії, визначив складники танцю, його виражальні засоби, форми, жанри, динаміку, манеру й техніку. (Дугаржанов Д.В. Танец в культурном пространстве народов Байкальского региона : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии: спец. 24.00.01 / Дугаржанов Д.В. – Улан-Удэ : Вост.-Сиб. гос. акад. культуры и искусств, 2004. – 18 с.) [83].
Єрмакова О.О. в праці «Нові виражальні засоби в зарубіжній хореографії другої половини ХХ століття» дослідила стан і динаміку розвитку хореографії ХХ століття; схарактеризувала спрямування і стилістику творчості Моріса Бежара і Джона Нойєрмаєра; висвітлила тематику і сюжетну образну картину в їх балетах (Ермакова О.А. Новые выразительные средства в зарубежной хореографии второй половины XX века: творч. поиски М. Бежара и Д. Ноймайера : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.09 / Ермакова О.А. – СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, 2003. – 20 с.) [87].

Жиленко М.М. у праці «Танець як форма комунікації в соціокультурному процесі» висвітлив вплив соціокультурного процесу на танцювальне мистецтво, визначено форми комунікації танцю в суспільстві, культурі, побуті, дозвіллі (Жиленко М.Н. Танец как форма коммуникации в социокультурном пространстве: автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии : спец. 24.00.01 / Жиленко М.Н. – М. : Гос. акад. слав. культури, 2000. – 22 с.) [93].

Захаров В.М. у праці «Сучасна концепція народної хореографії в контексті усної народної творчості та художніх промислів» відзначив, що важливим чинником формування саме народної хореографії є оповідання і сказання усної творчості народу і його художніх промислів, обрядів, умінь тощо (Захаров В.М. Современная концепция развития русской народной хореографии: в контексте устного творчества и худож. промыслов : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии : спец. 24.00.01 / Захаров В.М. – М. : М-во образования РФ, Гос. акад. славян. культуры, 2003. – 43 с.) [100].

Іларіонов Б.О. у праці «Творчість мексиканського хореографа Глорії Контрерас» дослідив творчість видатного хореографа Мексики – Глорії Контрерас, її життєвий шлях, роботу в балеті, унікальність мексиканської хореографії в національному та загальнокультурному аспекті (Илларионов Б.А. Творчество мексиканского хореографа Глории Контрерас: национальное и общекультурное : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.09 / Илларионов Б.А. – СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, 2003. – 26 с.) [104].

Колпецька О.Ю у праці «Бурятський балет 1950-х – перша половина 1970-х років» дослідила головні тенденції розвитку балету Бурятії, його специфічні риси, виражальні засоби, особливості побудови та сюжетно-образну виразність (Колпецкая О.Ю. Бурятский балет 1950-х – первой половины 1970-х годов (к проблеме становления жанра) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Колпецкая О.Ю. – Новосиб. : Новосиб. гос. консерватория (акад.) им. М.И. Глинки, 2002. – 26 с.) [115].

Ле Моль Філіп у праці «Словник танцю» надав величезний перелік хореографічної термінології у галузі теорії класичного, бального, історичного, модерного, джазового, сучасного популярного танцю; в галузі танцю Давнього Єгипту, Давньої Еллади, Давнього Риму, Середньовіччя; у галузі балетної стилістики ренесансу, бароко, модерну, неокласики; у галузі естетики термінології і виражальних засобів академічного і сучасного балету; у галузі напрямів у хореографії – класицизму, сентименталізму, романтизму, імпресіонізму, експресіонізму, конструктивізму, постмодернізму; у галузі хореографічної школи – методики викладання, хореографічні позиції, пози, рухи, стрибки, оберти, вправи в оберті Огюста Вестріса, Карла Блазіса, Леопольда Адіса, Енеріка Чекетті, Ольги Преображенської, Миколи Легата, Агрипіни Ваганової, Миколи Тарасова, Марти Грем, Мерса Каннінгема, Метта Меттокса, Стіва Пекстона; у галузі балетної драматургії та композиції і характеристики балетів Бошана, Уївера, Новерра, Анджоліні, Доберваля, Вігано, Бурнонвіля, Перро, Петіпа, Михайла Фокіна, Джорджа Баланчіна, Юрія Григоровича (Le Moal Philippe. Dictionnaire de la dance / Le Moal Philippe. – Paris : Larousse, 1999. – 864 р. : іll.) [280].

Марсель Мішель та Ізабель Жіно в праці «Балет ХХ століття» проаналізували теорію і філософію сучасного балету. Визначили напрями і стилі в хореографії і балеті – імпресіонізм, дунканізм, фулеризм, фокінізм; неокласицизм і постмодернізм сюжетний і безсюжетний; джаз-танець, модерн-танець, теп-танець, контемпорарі данс, контактну імпровізацію. Проаналізували сучасну хореографічну термінологію модерн джаз танцю, хіп-хопу, контемпорарі, теп дансу. Схарактеризували творчість, видатні балети і хореографічні постановки Айседори Дункан, Лої Фулер, Михайла Фокіна, Федора Лопухова, Рудольфа фон Лабана, Марі Вігман, Курта Йосса, Рут Сен-Дені та Теда Шоуна, Леоніда Мясіна, Вацлава та Броніслави Нежинських, Елвіна Ейлі, Марти Грем, Доріс Гемфрі, Мерса Каннінгема, Ролана Петі, Моріса Бежара, П’єра Лакотта, Ростислава Захарова, Леоніда Лавровського, Хосе Лімона, Фредеріка Аштона, Кенета Макмілана, Джона Кранка, Джорджа Баланчіна, Уїльяма Форсайта, Піни Бауш, Тріши Браун, Фреда Астера, Джима Келлі, Майкла Джексона, Доменіка Богуе, Іржи Кіліана, Бориса Ейфмана (Marsеlle Mitchеl, Ginоt Isabеlle. La Dance au ХХe siecle / Marsеlle Mitchеl, Ginоt Isabеlle. – Paris : Bordas, 1995. – 264 р. : іll.) [286].

Преснякова О.О. у праці «Хореографія В.П. Бурмейстера» дослідила його балетмейстерську стилістику, виражальні засоби та художньо-образну систему на прикладі балетних постановок (Преснякова Е.О. Хореография В.П. Бурмейстера (особенности и метод) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.01 / Преснякова Е.О. – М. : Рос. акад. театр. искусства «ГИТИС», 2009. – 22 с.) [177].

Ромм В.В. у праці «Танець як чинник еволюції людської культури» схарактеризував танцювальне мистецтва в процесі еволюції суспільства, визначив динаміку розвитку, виражальні форми танцю (Ромм В.В. Танец как фактор эволюции человеческой культуры : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра культурологии : спец. 24.00.01 / Ромм В.В. – Барнаул. : Алт. гос. ун-т, 2006. – 48 с.) [186].

Устяхін С.В. у праці «Феномен фольк-модерн танцю в сучасній хореографії», визначив характерні особливості фолк-модерн танцю, проаналізував його естетичні характеристики, виражальні і технічні засоби та форми (Устяхин С.В. Феномен фольк-модерн танца в современной хореографии : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. культурологии : спец. 24.00.01 / Устяхин С.В. – Саранск. : Мордов. гос. ун-т им. Н.П. Огарева, 2006. – 16 с.) [212].

Чо Мі-сон у праці «Національна ідея в контексті світового балету», визначає тенденції розвитку балетного мистецтва сьогодення, на прикладі балету «Сім Чхон», характеризує його виразні засоби і принципи його побудови (Чо Ми-сон. Национальная идея в контексте мирового балета: (на примере балета «Сим Чхон») : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.02 / Чо Ми-сон. – СПб. : С.-Петерб. гос. консерватория им. Н.А. Римского-Корсакова, 2007. – 21 с.) [233].

Яснець І.В. у праці «Танець та пластичне рішення спектаклю в драматичному театрі на межі XX–XXI століть» визначила передачу художнього образу у театральній драмі через використання сучасних виражальних можливостей хореографічної пластики й техніки, схарактеризувала роботу актора над собою через технологічні засоби виразності танцю (Яснец И.В. Танец и пластическое решение спектакля в драматическом театре на рубеже XX–XXI вв. : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. искусствоведения : спец. 17.00.09 / Яснец И.В. – СПб. : С.-Петерб. гуманитар. ун-т профсоюзов, 2004. – 31 c.) [260].


Монографії з історії мистецтва танцю і балету

Бахрушин Ю.А. у праці «Історія російського балету», проаналізував історичний шлях російського балетного мистецтва. Він визначив і схарактеризував зародження професійного танцю скоморохів, появи професійної освіти балету в Росії у XVIII столітті. Розвиток балетного театру XIX– початку ХХ століття. (Бахрушин Ю.А. История русского балета : учеб. пособие / Бахрушин Ю.А. – М. : Просвящене, 1977. – 287 с. : ил.) [18].

Блок Л.Д. у праці «Класичний танець: історія та сучасність» дослідила генезис класичного танцю від античності до першої половини ХХ століття. Схарактеризувала і визначила танці, техніку та професійних виконавців Давньої Еллади, Давнього Риму, Візантії, середньовічної Італії, Франції, Іспанії, Росії. Висвітлила і проаналізувала зародження балетного мистецтва в Італії та його подальший розвиток у Франції.

Приділена велика увага викладачам-теоретикам танцю – Помпео Діобоно, Фабріціо Каррозо, Чезаре Негрі, Туану Арбо, П’єру Бошану, Раулю Фельє, Луї Дюпре, Гаетано Вестрісу, Ринальдо Фузано, Францу Гілфердінгу, Гаспаро Анджоліні, Жан-Жоржу Новерру, Пьєру і Максиміліану Гарделям, Луї Дюпору, Шарлю Дідло, Огюсту Вестрісу, Карлу Блазісу, Філіппо Тальоні, Леопольду Адісу, Августу Бурнонвілю, Жюлю Перро, Маріусу Петіпа, Христиану Йогонсону, Енеріку Чеккетті, Ользі Преображенській, Михайлу Фокіну, Миколі Легату, Агрепіні Вагановій.

Проаналізоувала принципи й характеристику узагальнюючого методу навчання балетному мистецтву, виходячи зі староросійської школи класичного танцю, метод Миколи Легата англійської школи і радянської школи класичного танцю метод Агрипіни Ваганової.

Навела приклад і опис екзерсизу навчання англійської королівської балетної школи. Висвітлила послідовність вивчення рухів і вправ за різним типом складності як у класичному, так і в характерному танці. Змоделювала й описала генеалогію класичного танцю за школами-техніками – італійська, французька, російська (Блок Л.Д. Классический танец: история и современность / Блок Л. Д. – М.: Искусство, 1987. – 556 с. : ил.) [27].

Гваттеріні М. у праці «Азбука балета», проаналізовала витоки і розвиток балету. Його особливості, періодизацію, психологію, естетику. Висвітлила й описала появу перших танцювально-пластичних дійств в Італії, першого балету «Церцея», балет бароко, просвітництва, романтизму, принципи школи і запису танцю Карла Блазиса і Рудольфа фон Лабана.

Схарактеризувала й описала видатні академічні балети: «Сильфіда» (1832 р.) – музика Жана Шнейцхофера, хореографія Філіппо Тальоні; «Сильфіда» (1836 р.) – музика Германа Левенсхольда, хореографія Августа Бурнонвіля; «Жизель» (1841 р.) – музика Адольфа Адана, хореографія Жана Коралли-Жюля Перро; «Есмеральда» (1844 р.) – музика Цезаря Пуньї, хореографія Жюля Перро; «Дон Кіхот» (1869 р.) – музика Леона Мінкуса, хореографія Маріуса Петіпа. «Копелія» (1870 р.) – музика Лео Деліба, хореографія Артюра Сен-Леона; «Спляча красуня» (1890 р.) – музика Петра Чайковського, хореографія Маріуса Петіпа; «Лускунчик» (1892 р.) – музика Петра Чайковського, хореографія Льва Іванова; «Лебедине озеро» (1895 р.) – музика Петра Чайковського, хореографія Маріуса Петіпа і Льва Іванова.

Схарактеризувала й описала видатні сучасні балети: «Петрушка» (1911 р.) – музика Ігоря Стравінського, хореографія Михайла Фокіна; «Весна священна» (1913 р.) – музика Ігоря Стравінського, хореографія Вацлава Ніжинського; «Аполлон Мусагет» (1928 р.) – музика Ігоря Стравінського, хореографія Джорджа Баланчіна; «Ромео і Джульєтта» (1940 р.) – музика Сергія Прокоф’єва, хореографія Леоніда Лавровського, Джона Кранка (1958 р.), Кенета Макмілана, Юрія Григоровича (1965 р.); «Кармен» (1949 р.) – музика Жоржа Бізе, хореографія Ролана Пті; «Болеро» (1961 р.) – музика Моріса Равеля, хореографія Моріса Бежара; «Симфонія ре мажор» (1981 р.) – музика Йозефа Гайдена, хореографія Іржи Кіліана; «У середині щось підвішене» (1987 р.) – музика Тома Вілемса, хореографія Уїльяма Форсайта; «Океан» (1992 р.) – музика Джона Кейджа, хореографія Мерса Каннінгема (Гваттерини М. Азбука балета / Гваттерини М. – М. : БММ АО, 2001. – 240 с. : ил.) [61].

Корольова Е.А. у праці «Первісні форми танцю» дослідила витоки танцю в первісно-общиному суспільстві починаючи від доби мезоліту закінчуючи залізним віком. Створила диференціацію з видів і жанрів первісного танцю. Їх розподіл на тотемні, обрядові, військові, побутові, чоловічі й жіночі. Детально описала можливість репрезентації танцювальних обрядів і дійств. Висунула думку про зародження першої танцювальної освіти саме в первісному суспільстві. Визначила що первісний танець мав синкретичну структуру та був поєднаний у синтезі первісного мистецтва (Королева Э.А. Ранние формы танца / Королева Э.А. Кишинев : Штиинца, 1977. – 215 с.) [117].

Красовська В.М. у праці «Західноєвропейський балетний театр. Від витоків до середини XVIII століття» проаналізоувала витоки і розвиток балетного мистецтва в Західній Європі від другої половини XV – до середини XVIII століття.

Приділила велику увагу характерним особливостям театрів Франції, Італії, Австрії, Британі, Данії. Схарактеризувала творчу діяльність видатних балетмейстерів, викладачів-теоретиків, майстрів танцю. Проаналізоувала діяльність Доменіка да Пьяченца, Гульмео Ебрео, Карроза, Негрі, Помпео Діобоно, Тауна Арбо, а також внесок у зародження балету правительки Франції Катерини Медичі.

Описала перший балет «Церцея», придворні танцювальні вистави та розваги в Англії за часів правління Генріха VIII Тюдора, розквіт маски за часів правління Єлизавети І Тюдор. Надала характеристику балету бароко, балету-маскарад, балету-виходов.

Детально описала балет «Ніч» (1653 р.) за часів правління Людовіка XIV Бурбона. Схарактеризувала творчу діялність Люлі, Башана, Мольєра, професійних виконавців танця другої половини XVII – першої половини XVIII століття. Детально схарактеризувала творчість Джона Уївера і його дійові пантомімні балети (Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. От истоков до середины XVIII века / Красовская В.М. – М. : Искусство, 1979. – 295 с. : ил.) [120].

Красовська В.М. у праці «Західноєвропейський балетний театр. Доба Новерра» проаналізувала балетне мистецтво другої половини XVIII століття на прикладі виконавців − Максимілиана Гарделя, Марі Аллар, Мари-Мадлен Гімар.

Детально проаналізувала і схарактеризувала період життя Жана Жоржа Новерра як танцівника. Детально проаналізувала його книжку «Листи про танець». Схарактеризувала роботу Новерра у Штутгарті. Дослідила творчість Гаспаро Анджоліні, його балет «Семіраміда» (1765 р.)

Проаналізувала полемику Анджоліні та Новерра (Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Эпоха Новерра / Красовская В.М. – М. : Искусство, 1981. – 295 с. : ил.) [121].

Красовська В.М. у праці «Західноєвропейський балетний театр. Передомантизм» проаналізувала балетне мистецтво «синтементалізму» в період 1785–1835 рр. Дослідила творчість Карлоа Блазиса Жана Доберваля і його балет «Марна передсторога» (1789 р.).

Висвітлила і визначила творчість Сальватора Вігана і його балети «Отело», «Весталка», «Титани». Схарактеризувала творчість П’єра Гарделя, Огюста Вестриса і його школу, творчість Луї Дюпора, Шарля Дідло, Д’Егвіля у Великій Британії, Жана Омера у Франції (Красовская В.М. Западноевропейский балетный театр. Очерки истории. Преромантизм / Красовская В.М. – Л. : Искусство, 1983. – 431 с. : ил.) [122].

Красовська В.М. у праці «Історія російського балету» проаналізувала зародження балету при дворі царів Олексія І і Петра І Романових. Схарактеризувала початок балетної освіти за часів Жана Ланде, творчість Франца Гільфердінга, Гаспаро Анджоліні. Описала кріпацький балет, творість Івана Вальбреха, Шарля Дідло, Адама Глушковского, Філіпа Тальони, Жюля Перро, Артюра Сен-Леона, Маріуса, Льва Іванова (Красовская В.М. История русского балета / Красовская В.М. – Л. : Искусство, 1978. – 231 с. : ил.) [123].

Красовська В.М. у праці «Радянський балетний театр 1917–1967 рр.» проаналізовала шляхи розвитку балету ХХ століття в Росії; творчість і новації Михайла Фокіна; «Російські сезони»; модерністські тенденції та імпресіонізм у танці; творчість Айседори Дункан; Миколи Форрегера; Касьяна Голейзовського, Олександра Горского, Федора Лопухова; створення радянського соцереалістичної класичної хореодрами.

Визначила особливості танцсимфонії та хореодрами. Схарактеризувала творчість Ростислава Захарова, Василя Вайнонена, Леоніда Лавровського, Юрія Григоровича. Описала балети «Червоний мак», «Велич Світобудови», «Полум’я Парижа», «Ромео і Джульєтта», «Спартак», «Кам’яна квітка» (Красовская В.М. Cоветский балетный театр 1917–1967 гг. / Красовская В.М. – М. : Искусство, 1976. – 376 с. : ил.) [124].

Худеков С.Н. у праці «Всесвітня історія танців» детально и широко проаналізував генезис хореографічного мистецтва. Визначив художньо-образні і виражальні форми давньоєгипетського, давньокитайського, давньоіндійського, давньогрецького, давньоримського танцю. Описав їх танцювальні вистави і дійства.

Схарактеризував і висвітлив виражальні засоби танцю Візантії, Західної Європи, Русі. Визначив особливі риси і форми ренесансного танцю і зародження балету у Франції. Надав чітку характеристику й описав балет ренесансу, бароко, класицизму, сентименталізму, романтизму. Висвітлив творчість видатних виконавців, викладачів і балетмейстерів танцю і балету від Античності до початку ХХ століття (Худеков С.Н. Всеобщая история танцев / Худеков С.Н. – М. : Эксмо, 2009. – 608 с. : ил.) [215].



Монографії з народного танцю та етнохореології

Гребєнщиков С.М. у праці «Білоруські танці», проаналізував особливості постановки білоруського народно-сценічного танцю. Його костюма, естетики, манери і характеру виконання. Представив шість народно-сценічних білоруських танців з описами рухів, архітектонікою, переміщень виконавців. Надав нотний матеріал (Гребенщиков С.М. Беларусские танцы / Гребенщиков С.М. – Минск : Наука и техника, 1978. – 240 с.) [66].

Жорницькая М.Я. у праці «Північні танці» проаналізувала історію, естетику та теорію виконання танців народів Північної Росії – ненців, хантів, мансів, якутів, евенків, чукчів, юкагирів, коряків. Систематизувала технологію виконання рухів, вправ, комбінацій. Висвітлила динаміку, характер і манеру якутських танців – «Осуохай», «Мисливський», «Північний», «З луком і стрілами»; евенського танцю «Олені», чукотського танцю «Журавель». Представила архітектоніку танцю, переміщення виконавців з огляду на сценічний простір. Надала нотний матеріал і танцювальну нотацію запису рухів (Жорницкая М.Я. Северные танцы / Жорницкая М.Я. – М. : Советский композитор, 1970. – 180 с.) [96].

Климов О.А. в праці «Основи російського народного танцю» вперше систематизував методи виконання і викладання російського народно-сценічного танцю. Проаналізував регіональні особливості танцювальних форм, костюм, естетику, манеру і характер виконання танцю у російських регіонах – Архангельській, Вологодській, Тверській, Новгородській, Московській, Рязанській, Тульській, Калуській, Вороніжській, Катеринбургській, Забайкальській областях; Ростовському козачому донському окрузі. Визначив теорію і технологію виконання рухів, вправ російських танців. Висвітлив принципи народно-сценічного російського танцю, архітектоніку побудови, переміщення виконавців. Представив нотний матеріал (Климов А.А. Основы русского народного танца : учебник для студентов хореограф. отд-ий культуры, балетмейстерских ф-тов, ин-тов и учащихся хореограф. училищ / Климов А.А. – М. : Искусство, 1981. – 270 с. [113].

Надєждіна Н.С. в праці «Російські танці», проаналізувала російський народний танець: історія, естетика, костюм чоловіків і жінок, назви рухів, танцювальні фігури і сценічний танець. Представила нотний матеріал (Надеждина Н.С. Русские танцы / Надеждина Н.С. – М. : Культурно-просветительская литература, 1951. – 160 с.) [156].

Смирнова А.І. у праці «Індійський храмовый танець» проаналізувала особливості генезису танцювальних форм, костюм, естетику, манеру і характер виконання індійського храмового танцю (Смирнова А.И. Индийский храмовый танец. Традиция, философия легенды / Смирнова А.И. – М. : Наука, 1980. – 333 с. : ил.) [197].

Устинова Т.Л. в праці «Російські танці» проаналізувала російський народний танець – теорію, історію та художню практику. Висвітлила технологію виконання російських народно-сценічних танців – хороводи, танці з балалайкою, перепляс, хороводні та ряжені танці. Виклала рекомендації з методики викладання російського народно-сценічного танцю керівникам хореографічних колективів і гуртків (Устинова Т.Л. Русские танцы / Устинова Т.Л. – М. : ЦК ВЛКСМ «Молодая Гвардия», 1955. – 264 с.) [211].

Хворост М.М. у праці «Білоруські танці» проаналізував особливості танцювальних форм, костюм, естетику, манеру і характер виконання танцю. Виклав шість народно-сценічних білоруських танців І. Хвороста, а також виклав принципи побудови танців, описав їх рухи і комбінації, розташування і переміщення виконавців відповідно до сценічного простору (Хворост М.М. Беларусские танцы / Хворост М.М. – Минск : Беларусь, 1977. – 152 с.) [214].

Фёдорова Л.Н. в праці «Африканський танец. Звичаї, ритуали традиції» дослідила традиції, звичаї, фольклор африканських танців. Проаналізувала їх, безпосередньо як спостерігач, висвітлила художньо-образну і сюжетну картину ритуальних і побутових танців Алжиру, Беніну, Гвінеї, Замбії, Кенії, Конго, Кот Д’Івуару (Фёдорова Л.Н. Африканский танец. Обычаи, ритуалы, традиции / Фёдорова Л.Н. – М. : Наука, 1986. – 128 с. : ил.) [220].

Чурко Ю.М. в праці «Білоруський хореографічний фольклор», проаналізувала білоруську народну хореографію у історико-теоретичному аспекті. Дослідила танцювальні фольклорні форми та народно-сценічні прийоми в хореографії Білорусії. Провела диференціацію білоруських народних танців за їх структурою.

Висвітлила народно-обрядові, святкові танцювальні принципи і форми. Провела онтологію білоруського хороводу – походження, створення, тематика; висвітлено різновиди хороводів – пісні-хороводи, ігри-хороводи, танці-хороводи. Визначила художньо-образні форми білоруського танцю: ілюстративно-образотворчі, орнаментальні, побутові. Виклала взаємодію традицій і новаторства в білоруському танцювальному фольклорі (Чурко Ю.М. Беларусский хореографический фольклор : монографія / Чурко Ю.М. – Минск : Вышэйшая школа, 1990. – 450 с. : ил.) [235].

Науково-популярні видання з бальної хореографі

Браїловська Л.В. в праці «Самонавчальник з танців: вальс, танго, самба, джайв» проаналізувала теорію, виражальні засоби, динаміку, характер і техніку танців – танго, самби, джайву. Описала їх комбінації та структурну побудову. (Браиловская Л.В. Самоучитель по танцам: вальс, танго, самба, джайв / Браиловская Л.В. – Ростов на Дону : Феникс, 2003. – 224 с.) [36].

Буттомер П. у праці «Навчаємося танцювати: клубні, латиноамериканські, європейські танці» проаналізував теорію і генезис клубних, латиноамериканських, європейських танців. Виклав характер, манеру, динаміку, орієнтовний музичний супровід і танцювальну техніку. Ілюстрував і описав танцювальні вправи танців – самба-реггі, аргентинського танго, ламбади, меренги, сальси, кантрі, самби, ча-ча-ча, румби, пасадоблю, джайву, вальсу, танго, віденського вальсу, фокстроту, квікстепу (Буттомер П. Учимся танцевать: клубные танцы, латиноамериканские танцы, европейские (стандартные танцы): пер. с англ. Мальков К. / Буттомер П. – М. : ЭКСМО-Прес, 2001. – 256 с. : ил.) [41].

Деніц Є.В., Єрмаков Д.А., Іванникова О.В. у праці «Азбука танців» проаналізували теорію та виклали танцювальну техніку бальних танців – джайву, рок-н-ролу, блюзу, повільного вальсу, танго, віденського вальсу, фігурного вальсу, ча-ча-ча, самби, румби, пасадоблю. Висвітлили положення і позиції в танці, розташування і переміщення виконавця у просторі (Дениц Е.В., Ермаков Д.А., Иванникова О.В. Азбука танцев / Дениц Е.В. – М. : АСТ, 2004. – 62 с. : ил.) [76].

Мур Алекс у праці «Бальні танці» проаналізував теорію європейських стандартних танців бальної хореографії. Виклав танцювальну техніку та записав методику виконання техніки, вправ, фігур і комбінацій – фокстроту, танго, квікстепу, віденського вальсу. Мур Алекс. Бальные танцы / Мур А., пер. с англ. Бардина С.Ю. / Мур А. – М. : Астрель, 2004. – 319 с. [152].

Регаццоні Г., Росі А.М., Маджоні А у праці «Бальні танці», «Латиноамериканскиі танці», проаналізували та визначили методику виконання техніки, вправ, фігур і комбінацій фокстроту, танго, квікстепу, віденського вальсу, ча-ча-ча, самби, румби, пасадоблю, джайву. Надали великий перелік ілюстрацій і малюнків виконання вправ, фігур вищевказаних танців. (Регаццони Г., Росси М.А., Маджони А. Бальні танці. Латиноамериканские танцы / Регаццони Г. ; пер. с фр. − М.: БММ АО, 2001. − 192с., ил. − (Сер.: Учимся танцевать)) [185].



Російські наукові дослідження у галузі хореографічної психології і педагогіки

Борисов О.І., у праці «Психолого-педагогічні аспекти викладання для хореографа» проаналізував психологічні особливості підготовки викладача-хореографа, визначив педагогічні аспекти в навчальному процесі, висвітлив характеристику танцювальної освіти у вищих навчальних закладах Росії (Борисов А.И. Психолого-педагогические аспекты подготовки педагога-хореографа : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. психол. наук : спец. 19.00.07 / Борисов А.И. – Самара : Сам. гос. пед. ун-т, 2001. – 24 с. : ил.) [34].

Жолтаєва А.А. у праці «Традиційний казахський танець в системі художньої освіти» проаналізувала характеристику фольклорного і народно-сценічного казахського танцю у системі хореографічної освіти, визначила особливості художнього, естетичного навчання і виховання серед етнічних форм у вищої освіти (Жолтаева А.А. Традиционный казахский танец в системе этнохудожественного образования : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / Жолтаева А.А. – М. : Моск. гос. ун-т культуры, 1997. – 16 с. : ил.) [95].

Ніколаєва Є.В. у праці «Соціальні та культурні умови формування світогляду у підлітків в ансамблі бального танцю» проаналізувала формування світогляду у підлітків через етичну, естетичну, емоційну, фізичну та інтелектуальну систему виховання у колективі спортивно-бального танцю. (Николаева Е.В. Социльно-культурные условия формирования эмоционально-волевой устойчивости подростков в коллективе спортивно-бальной хореографии условия: дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / Николаева Е.В. – М. : Моск. гос. ун-т культуры и искусств, 2006. – 26.) [159].

Темлянцева С.Н. у праці «Проектування змісту спеціалізації бальної хореографії в народній художній творчості» дослідила вияви, художньо-образні, виражальні та специфічні форми бальної хореографії – техніка європейських і латиноамериканських танців, схарактеризувала напрями бального танцю – конкурсний, формейшн тощо, змоделювала концепцію вивчення бальної хореографії у ВНЗ (Темлянцева С.Н. Проектирование содержания специализации «бальная хореография» в народном художественном творчестве : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.05 / Темлянцева С.Н. – Барнаул : Алт. гос. ин-т искусств и культуры, 2004. – 18 с.) [210].

Науково-методичні праці з класичного, народно-сценічного, історико-побутового, дуетного, сучасного танцю.

Ваганова А.Я. у праці «Класичний танець за власним авторським методом» вперше проаналізувала й систематизувала принципи і характеристику російської радянської школи класичного танцю – метод Агрипіни Ваганової.

Представила головні принципи побудови уроку з класичного танцю, його естетику, філософію, психологічне сприйняття. Виклала методику і технологію вивчення позицій рук і ніг, положень корпуса, малих і великих поз, кроків, бігу, батманів звичайних і з положенням на щиколотці, кола ногою по підлозі та в повітрі, правильних переводів рук, нахилів і складних перегинань корпуса. Виклала послідовність вправ біля станка і на середині. Описала і схарактеризувала принципи виконання стрибків, обертів, пуантової техніки (Ваганова А.Я. Основы классического танца / Ваганова А.Я. – СПб. : Лань, 2000. – 192 с. – Изд. № 6.) [50].

Васильєва-Рождественська М.В. у праці «Історико-побутовий танець» дослідила теорію та історію історико-побутових танців. Надала великого значення методиці вивчення історико-побутових танців – бранлю, павані, романесці, вольті, куранті, менуету, гавоту, контрдансу, вальсу, мазурці, польці. Висвітлила, описала і схарактеризувала манеру і техніку виконання історико-побутових танців (Васильева-Рождественская М.В. Историко-бытовой танец: учеб. пособие / Васильева-Рождественская М.В. – М. : Искусство, 1987. – 382 с. : рис.) [51].

Зиков О.І. у праці «Викладання сучасного танцю» проаналізував психологію і філософію методики викладання техніки сучасного танцю – модерн джаз танцю. Визначив побудову уроку, рекомендував музичний матеріал, збудував поетапний принцип вправ біля станка і на середині. Надав рекомендації для запобігання помилок у викладанні, репрезентував власну манеру і стиль викладання модерн джаз танцю. Описав термінологію сучасного танцю (Зыков А.И. Практический курс преподавания современного танца для студентов театральных вузов / Зыков А.И. – Саратов : СГК им. Л.В. Сабинова, 2002. – 67 с.) [102].

Костровицька В.С., Писарєв О.А. у праці «Класичний танець» проаналізували головні принципи побудови уроку з класичного танцю, його естетику, психологічне сприйняття. Виклали методику і технологію вивчення позицій рук і ніг, положень корпуса, малих і великих поз, кроків, бігу, батманів звичайних і з положенням на щиколотці, кола ногою по підлозі та в повітрі, правильних переводів рук, нахилів і складних перегинань корпуса. Виклали послідовність вправ біля станка і на середині. Описали і схарактеризували принципи виконання стрибків, обертів (Костровицкая В.С, Писарев А.А. Школа классического танца / Костровицкая В., Писарев А. – М. : Искусство, 1976. – 272 с.) [119].

Лопухов А.В., Ширяєв О.В., Бочаров А.І. у праці «Характерний танець» уперше проаналізували і систематизували теорію та історію характерного танцю (народно-стилізованого і народно-сценічного танцю в балеті). Уперше систематизували методику викладання екзерсизу з характерно-академічного і народно-сценічного танцю.

Визначили та схарактеризували вправи біля станка – різновиди батманів, присідань, коло ногою по підлозі, вистукування, обертальні вправи; вправи на середині, етюди українського, російського, польського, іспанського, угорського, циганського танцю, кавказьких танців. Висвітлили і описали принципи побудови уроку характерного танцю. Надали приклад програмного курсу вивчення з характерного танцю за рівнем складності (Лопухов А.В., Ширяев А.В., Бочаров А.И. Основы характерного танца. – [3-е изд.] − СПб. : Лань, 2007. – 344 с. : ил.) [139]

Нікітін В.Ю. у праці «Модерн джаз танець. Початок навчання» проаналізував і систематизував витоки і розвиток техніки джазового і модерного танцю. Визначив їх представників − Кетрін Данхем, Гос Джордано, Метта Меттокса, Марту Грем, Хосе Лімона, Мерса Каннінгема (Никитин В.Ю. Модерн джаз танец. Начало обучения / Никитин В. Ю. – М. : ВЦХТ, 1998. – 128 с. : ил.) [157].

У праці «Модерн джаз танець. Методика викладання» схарактеризував екзерсис модерн джаз танцю, його складники – розігрів, ізоляцію, станок, повільну частину, розтяжки, стибки і комбінації (Никитин В.Ю. Модерн джаз танец. Методика преподавания / Никитин В.Ю. – М. : ВЦХТ, 2002. – 162 с. : ил.) [158].

Серебряников М.М. у праці «Дуетний танець» виклав у всіх подробицях виконання партерних і повітряних підтримок дуетно-сценічного танцю: підтримки двома руками за талію – pas glissade, developpé, grand port de bras, petit et grand pose effacé, croisé, arabesque, pirouettes, tour lents; підтримки за руки – pirouettes, tour lents; прийоми повітряних малих і великих підтримок – сhangement de pied, grand assembé, sissonne en 1-й arabesque, grand fouetté, підйоми в 1-й arabesque, «Ластівка», grand jeté entrelencé на плече тощо. Надаються поради викладачам, наводяться приклади занять та ілюстрованого матеріалу (Серебренников Н.Н. Поддержка в дуэтном танце: учебник / Серебренников Н.Н. – Л. : Искусство, 1985. – 144 с. : ил.) [190].

Тарасов М.І. у праці «Класичний танець, чоловіче виконання» проаналізував принципи і характеристику радянської школи класичного танцю, методику чоловічого танцю. Представив головні принципи побудови уроку з класичного танцю, його естетику, філософію, психологічне сприйняття. Висвітлив послідовність вивчення рухів і вправ за різним типом складності.

Виклав методику і технологію вивчення позицій рук і ніг, положень корпуса, малих і великих поз, кроків, бігу, батманів звичайних і з положенням на щиколотці, кола ногою по підлозі та в повітрі, правильних переводів рук, нахилів і складних перегинань корпуса. Виклав послідовність вправ біля станка і на середині. Описано і схарактеризовано принципи виконання стрибків, обертів (Тарасов Н.И. Классический танец. Школа мужского исполнительства. – М. : Лань, 2005. – 496 с. : ил.) [209].

Чеккетті Граціозе у праці «Класичний танець за методом Чеккетті» проаналізував та виклав великий дидактичний матеріал, напрацьований ним разом із своїм батьком Енріком Чекетті − видатним викладачем і представником новоіталійської класичної школи танцю першої половини ХХ століття.

Розкрив базові теоретичні принципи, раціональне дихання, вправи біля станка, переводи рук і нахили корпуса, позиції, екзерсис, adagio, allegro, pointers, tours, комбінації і графік роботи на тиждень (Чеккетти Грациозе. Полный учебник классического танца. Школа Энрико Чеккетти : пер. с ит. Лысовой Е. / Чеккетти Грациозе. – М. : Астрель, 2007. – 508 с. : ил.) [226].



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал