Міністерство освіти І науки україни харківський національний університет




Сторінка7/7
Дата конвертації09.12.2016
Розмір1.16 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
ТЕМА
9.
Результативність
та
ефективність
публічного
адміністрування
Проблема ефективності стосується усіх сфер, видів, форм, методів організації життєзабезпечення людини. Найбільшою мірою це властиве управлінню як діяльності, що здійснюється людьми, стосовно людей та виключно в інтересах людей. Від ступеня ефективності цієї діяльності без- посередньо залежить добробут людини.
Виходячи з найбільш поширеного трактування поняття ефективності,
ефективність управління — це результат, зіставлений із затратами на його досягнення (вони включають не лише прямі витрати на систему управління, а й витрати на реалізацію управлінських рішень) рис.1.
З погляду простої моделі, ефективність пов'язана із:

співвідношенням між витраченими ресурсами й отриманим кінцевим продуктом (товаром чи послугою);

зменшенням кількості витрачуваних ресурсів чи зниженням їхньої вартості;

скороченням тривалості процесу;

90

співвідношенням кінцевого продукту й кінцевого результату.
Рис. 1. Проста модель ефективності організацій
Інструменти діяльності публічних адміністрацій можна поділити на чотири типи: переконання, фінансові засоби, правила, організаційні структури.
Переконання
ґрунтуються на контролі над
інформацією й
інформаційними потоками.
До фінансових засобів публічних адміністрацій належать, у переважній більшості, кошти, що виділяються з бюджету, а також одержуються з інших джерел (госпрозрахункова діяльність, благодійні внески тощо).
Наступним інструментом, якому часто не надають значення, є правила, якими публічні адміністрації регламентують свою діяльність.
Нарешті, останній інструмент – це організаційні структури, дії яких значною мірою визначають кінцевий результат діяльності як окремих публічних адміністрацій, так і публічного сектора в цілому.
У країнах західної демократії увага акцентується на фінансових засобах та організаційних структурах, – саме вони вважаються основними
інструментами в досягненні високої ефективності. Фінансові й організаційні показники легше піддаються визначенню, ніж ті, що пов'язані з переконаннями
і правилами. Навпаки, в Японії перевага надається переконанням і правилам.
Доцільніше ж вважати, що всі ці інструменти є однаково важливими.
Для публічних адміністрацій кінцевий результат має не фінансовий, а
соціальний характер, що значно ускладнює його оцінку. Складніше в публічних адміністраціях піддається кількісній оцінці й кінцевий продукт, що виступає переважно у вигляді адміністративних послуг [4].
Модель ефективності діяльності публічних адміністрацій має вигляд, наведений на рис. 2.
Можливості можна розподілити на два типи: зовнішні, до яких належать законодавчі рамки, ресурси і керівництво, і внутрішні, до яких
Витрати
Процес
Продукт
Результати
Організація
Ефективність

91 належать стратегія, процеси і люди.
Законодавчі рамки створюють ту «оболонку», завдяки якій організації мають можливість діяти, а ресурси забезпечують їхню «життєдіяльність».
Керівництво також віднесене до можливостей, хоча його роль у забезпеченні ефективності стосовно публічного сектора часто недооцінюється. До зовнішніх же можливостей керівництво віднесене через практику, що має місце, зайняття посад керівниками публічних адміністрацій, які або призначаються вищестоящими організаціями (посадовими особами), або обіймають посаду в результаті виборів до місцевих органів влади, але ніяк не в результаті виборів усередині самих адміністрацій.
Внутрішні можливості містять у собі, насамперед, стратегію, від змісту і реалізації якої значною мірою залежить ефективність діяльності адміністрації.
Організаційні процеси регламентують і забезпечують, а організаційні структури здійснюють щоденну діяльність адміністрації, тому вони повинні бути організовані навколо прийнятої стратегії і забезпечувати одержання кінцевого продукту і кінцевого результату.
Старе гасло «кадри вирішують усе» чи нове «люди – наша найбільша цінність» цілком застосовні в публічному секторі. В цьому елементі варто також враховувати аспекти, пов’язані з організаційною культурою [4].
Організаційні результати варто розглядати в двох аспектах. З одного боку, це реалізація в законодавчих межах, відповідно до обраної стратегії і під певним керівництвом таких можливостей, як ресурси, що має на увазі їхній розподіл відповідно до цілей і завдань, які стоять перед організацією; процеси і
структури, що означає їхню організацію для досягнення цілей і завдань; і
люди, тобто зміна тих чи інших людських факторів, наприклад, підвищення чи зниження професійного рівня співробітників, розв’язання чи поява робочих конфліктів тощо. Ці результати можна назвати внутрішніми.
З іншого боку, організаційні результати означають одержання кінцевого
продукту, що виступає для публічних адміністрацій у вигляді наданих адміністративних (управлінських) послуг, і забезпечення задоволеності
кінцевим продуктом, тобто наданими послугами. Такі результати можна назвати зовнішніми.
Результати діяльності − це ті соціальні результати, які можна назвати
«впливом на суспільство» і які є найголовнішим підсумком діяльності публічних адміністрацій, маючи на увазі не конкретну організацію, а цілеспрямованість зусиль організацій публічного сектора в цілому.

92
Рис. 2. Модель ефективності діяльності публічних адміністрацій
Але оскільки такі зусилля складаються з дій окремих організацій, то цілком правомірно говорити і про соціальні результати стосовно до однієї організації.
Якщо послуги, що надаються, їхня кількість і якість, задоволеність споживачів дозволяють надавати дискретну оцінку діяльності організації та її ефективності, то соціальні результати і задоволеність ними є свого роду
інтегральним показником [4].
Таким чином, відповідно до наведеної моделі ефективність діяльності
публічної адміністрації варто оцінювати подвійно: з одного боку, через оцінку наявних можливостей і того, наскільки повно вони використовуються для досягнення організаційних результатів (назвемо це внутрішньою ефективністю); з іншого боку – через оцінку кінцевих результатів (назвемо це
Соціальні результати
Задоволе- ність соціальними результатами
Можливості
Організаційні результати
Результати діяльності
Стратегія

Законодавчі рамки
Процеси і структури
Ресурси
Люди
Керівництво
Зовнішні
Внутрішні
Пов’язані з ресурсами
Пов’язані з людьми
Кінцевий продукт
Задоволе- ність кінцевим продуктом
Пов’язані з процесами і структурами
Зовнішні
Внутрішні
Ефективність

93 зовнішньою ефективністю). Хоча для публічних адміністрацій зовнішня ефективність безсумнівно є більш важливою, вона безпосередньо пов'язана і значно залежить від внутрішньої ефективності.
Оцінка зовнішньої ефективності - оцінка ефективності діяльності публічної адміністрації з точки зору її клієнтів, тобто населення. Визначається, наскільки населення задоволено діяльністю адміністрації по окремих напрямках і в цілому. Метод оцінки – експертні оцінки. Метод одержання оцінок – опитування населення. Критерій оцінки: загальна задоволеність населення діяльністю публічної адміністрації.
Оцінка внутрішньої ефективності - оцінка ефективності діяльності публічної адміністрації з точки зору їхніх співробітників. Метод оцінки – експертні оцінки. Метод одержання оцінок – суцільне опитування співробітників організації. Критерії оцінки: ефективність виконання місії організації; структура робочого часу співробітників; професійна компетентність; особистісні якості співробітників; задоволеність співробітників характером своєї роботи; збалансованість структури організації,
її гнучкість; «якість» керуючих і інформаційних потоків. Дані критерії дозволяють оцінювати різні внутрішні аспекти діяльності організації [4].
Високоефективні публічні адміністрації
Значне поширення останніми роками, стосовно до публічного сектора одержав термін високоефективні організації. Високоефективні організації – це ті, співробітники яких виробляють необхідні товари чи надають необхідні послуги більш високої якості за такої ж чи меншій кількості ресурсів.
Продуктивність і якість роботи співробітників поліпшується постійно.
Високоефективні організації: формують свою структуру, виходячи з цілей і завдань своєї діяльності; реструктурують свою діяльність із метою максимального задоволення потреб клієнтів; постійно підтримують і розвивають зв'язок із зовнішнім середовищем; є гнучкими, швидко пристосовуються до нових умов; конкурентоспроможні.
Високоефективні організації формують структуру, виходячи з цілей і
завдань діяльності. Вони на відміну від традиційних спочатку визначають основні цілі й завдання діяльності, і лише потім формують свою структуру. При цьому, по-перше, цілі і завдання співвідносяться з потребами клієнтів; по- друге, розробляються критерії оцінки успішності виконання завдань і якості роботи.
Високоефективні організації реструктурують діяльність із метою
максимального задоволення потреб клієнтів. Для публічних адміністрацій висока ефективність, насамперед, означає задоволення потреб клієнта. Тому вони зосереджені у своїй діяльності, радше, не навколо правил і інструкцій, а навколо даних потреб, намагаючись задовольнити їх максимально повно, постійно підвищуючи для цього якість послуг, що надаються, та урізноманітнюючи їх.
Високоефективні організації постійно підтримують і розвивають зв'язок
із зовнішнім середовищем. Маючи розвинуті комунікативні канали із зовнішнім

94 середовищем, вони одержують потрійний результат: по-перше, отримують необхідну і повну інформацію про потреби клієнтів; по-друге, оперативно довідуються про зміни, які відбуваються в зовнішньому середовищі, що дозволяє адекватно і швидко на них реагувати; по-третє, клієнти не відчувають відчуженості з боку організацій, сприймають їх як партнерів.
Високоефективні організації є гнучкими, вони швидко пристосовуються
до нових умов. Оскільки високоефективні організації формують свою структуру залежно від завдань, що стоять перед ними, які, у свою чергу, визначаються потребами клієнтів, вони здатні швидко адаптуватися до змін, що відбуваються в навколишньому середовищі. Тобто зміни в навколишньому середовищі ведуть до коригування завдань, що стоять перед організаціями, а відповідно до змінених завдань трансформується і структура організацій (створюються нові чи ліквідуються деякі існуючі підрозділи, що існують, змінюється кількість співробітників у деяких підрозділах тощо).
Високоефективні організації конкурентоспроможні. Чітке розуміння загальних цілей і завдань організації та своїх власних кожним співробітником,
їхня висока кваліфікація і творчий потенціал, партнерські стосунки між співробітниками всередині організації, швидке реагування на зовнішні зміни забезпечують конкурентоспроможність [4].
Соціальна ефективність державного управління розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта і керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.
Беручи до уваги зазначене, розрізняють три основних поняття ефективності державного управління:
1) загальну соціальну ефективність державного управління;
2) ефективність організації і функціонування суб'єктів державного управління;
3) ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб [10].
1) Критерії загальної соціальної ефективності державного управління
— це ті, які дають можливість бачити і, бажано, вимірювати досягнутий через державне управління рівень задоволення назрілих потреб, інтересів і цілей су- спільства, окремої соціальної групи, конкретної особи.
До критеріїв загальної соціальної ефективності державного
управління можна віднести:

рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світовими параметрами за її відповідними видами;

темпи і масштаби приросту національного багатства;

рівень життя населення порівняно зі стандартами розвинутих країн;

впорядкованість, безпеку, сталість та надійність суспільних відносин, їх відтворення з наростаючим позитивним результатом [10].
2) Оцінку стану організації і функціонування самої держави як суб'єкта управління суспільними процесами виражає ефективність організації і
функціонування суб'єктів державного управління. Для цього служить група критеріїв спеціальної соціальної ефективності державного управлін-

95
ня, які розкривають і характеризують якість (рівень) всієї сукупності органів державної влади і місцевого самоврядування в єдності їх цілеполягання, організації і функціонування. Таких критеріїв можна виділити п'ять.
1. Цілеорієнтованість організації і функціонування державно-управлінської
системи, її великих підсистем та інших організаційних структур, що визначається через ступінь відповідності їх управлінських впливів цілям, які об'єктивно випливають з їх місця і ролі в суспільстві.
2. Витрати часу на вирішення управлінських питань і здійснення
управлінських операцій.
3. Функціонування державно-управлінської системи, її підсистем та інших
організаційних структур.
4. Складність організації суб'єкта державного управління, його підсистем і
ланок. Складність оргструктури впливає на реалізацію внутрішніх функцій і здійснення зовнішніх функцій.
5. Витрати на утримання і забезпечення функціонування державно-
управлінської системи (сукупні — економічні, соціальні, технічні, кадрові та
ін.), її підсистем та інших організаційних структур.
3) До загальних критеріїв ефективності діяльності державних
органів влади і посадових осіб, можна віднести:
- відповідність напрямів, вмісту і результатів управлінської діяльності органів і посадових осіб тим параметрам, які позначені в правовому статусі органу і державної посади;
- законність і обґрунтованість рішень, що приймаються, і дій органів державної влади, а також їх посадових осіб;
- реальність дій, що управляють, переводять систему управління з одного стану в інше, вище, раціональніше, ефективніше;
- практичний взаємозв'язок органів державної влади, їх посадових осіб з громадянами, їх об'єднаннями, трудовими колективами, органами місцевого самоврядування;
- спрямованість вмісту будь-яких управлінських актів на благополуччя і розвиток запитів і потреб людей;
- міра підтримки державного престижу відповідного органу державної влади в рішеннях і діях управлінського органу і посадової особи;
- правдивість і доцільність управлінської інформації, видаваній органами державної влади і посадовими особами;
- моральність, що полягає в морально-ідеологічному впливі управлінської діяльності на «зовнішнє» середовище, на людей, з якими управлінські органи і посадові особи стикаються, взаємодіють, спільно вирішують різні проблеми.
Системне використання вказаних критеріїв дозволяє глибоко досліджувати і об'єктивно оцінювати управлінську діяльність. Ефективність
діяльності – це відносна характеристика результативності управління конкретної системи, що управляє, що відбивається в різних показниках, як об'єкту управління, так і власне управлінській діяльності (суб'єкта управління), що мають як кількісні, так і якісні характеристики [10].

96
Список джерел:
1.
Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций
/ Г.В. Атаманчук. - 2-е изд., доп. / Г.В. Атаманчук. - М. : Омега-Л,
2004. - 584 с.
2.
Бакуменко В. Д. Державно-управлінські рішення : Навчальний посібник / В. Д. Бакуменко // - К. : ВПЦ АМУ, 2011. – 444 с.
3.
Василенко И.А. Государственное управление в странах Запада;
США, Великобритания, Франция, Германия : учеб. пособие /
И.А. Василенко. - 2-е изд., перераб. и доп. - М : Логос, 2000. -
200 с.
4.
Дзюндзюк В.Б., Мельтюхова Н.М. та ін. Публічне адміністрування в
Україні: Навч. Посібник / [за заг. ред. д-ра ф. наук, проф. В.В. Корженка, к.е.н., доц. Н.М. Мельтюхової − Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. − с. 306.
5.
Коваленко В.В. Курс адміністративного права. – Режим доступу:
http://westudents.com.ua/glavy/64423-rozdl-1-publchne-admnstruvannya-v- ekonomchny-sfer.html
6.
Корнієнко В.О. Інститути громадянського суспільства та української держави: правові витоки. – Режим доступу: http://www.apdp.in.ua/v29/42.pdf
7.
Малиновський В.Я. Державне управлшня : навч. nociб. /
В.Я. Малиновський. - Луцьк, 2000. - 558 с.
8.
Мельник А. Ф. Державне управління : підручник / А. Ф. Мельник,
О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання, 2009. –
582 с.
9.
Оболенський О. Ю. Опорний конспект лекцій з навчальної дисципліни
―Публічне управління‖: наукова розробка / О.Ю. Оболенський, С.О. Борисевич,
С.М. Коник. – К.: НАДУ, 2011. – 56 с.
10. Приходченко Л.Л. Забезпечення ефективності державного управління: теоретико-методологічні засади [Текст] : монографія / Л. Л. Приходченко ;
Національна академія держ. управління при Президентові України, Одеський регіональний ін-т держ. управління. - О. : [Оптимум], 2009. - 299 с.
11.
Чиркин В.Е. Публичное управление : учебник / В.Е. Чиркин. - М :
Юристь, 2004. - 475 с.
12.Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. – Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002 – 532 с.
13. http://5fan.info/polyfsatyujgmeryfs.html
14. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1035-2007-%D1%80 15. http://lektsiopedia.org/ukr/lek-11307.html
16. http://uk.wikipedia.org
17. http://library.if.ua/book/112/7568.html
18. http://www.cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=
104:2010-06-23-10-53-18&catid=20:2010-06-13-21-06-26&Itemid=27

97
Навчальне видання
ГАЙДУЧЕНКО Світлана Олександрівна
ТЕКСТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни
«ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ»
(для студентів всіх форм навчання за спеціальністю 7.03060101, 8.03060101
„Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної
діяльності)”)
Відповідальний за випуск М.К. Гнатенко
Редактор З. І. Зайцева
Комп’ютерне верстання І. В. Волосожарова
План 2014, поз. 135Л
Підп. до друку 04.12.2012
Друк на ризографі.
Зам. №
Формат 60 х 84 /16
Ум. друк. арк. 6,8
Тираж 50 пр.
Видавець і виготовлювач:
Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, вул. Революції, 12, Харків, 61002
Електронна адреса: rectorat@ksame.kharkov.ua
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи:
ДК № 4064 від 12.05.2011 р.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал