Міністерство освіти І науки україни дну інститут модернізації змісту освіти управління освіти І науки рівненської облдержадміністрації рівненський обласний інститут



Сторінка1/9
Дата конвертації13.02.2017
Розмір1.98 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНУ «ІНСТИТУТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ОСВІТИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

РІВНЕНСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ

РІВНЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ОСВІТНЬОЇ РЕФОРМИ

Збірник матеріалів

Всеукраїнської науково-практичної конференції

РІВНЕ – 2016

УДК 37.013 : 37.3

ББК 74.202.5 + 74.202.21

Т 34

Схвалено і рекомендовано до друку Вченою радою

Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

(протокол №6 від 22.06. 2016 р.)
Теоретико-методичні засади модернізації початкової освіти в умовах освітньої реформи: збірник матеріалів конференції / уклад. І. Я. Марчук. – Рівне: РОІППО, 2016. – 162 с.

Укладач:

Марчук Ірина Ярославівна, завідувач лабораторії модернізації початкової освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Тематичний збірник праць присвячено проблемі модернізації початкової освіти в умовах освітньої реформи.


Усі матеріали збірника подаються в редакції авторів (збережено стилістику, орфографію та мову). Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших даних несуть автори.
УДК 37.013 : 37.3

ББК 74.202.5 + 74.202.21
© Марчук І. Я., 2016

© РОІППО, 2016

ЗМІСТ

Особливості формування еколого-економічних цінностей в учнів початкової школи……………………………………………………………………………………5

Науково-методичний супровід учителя в умовах впровадження державного стандарту початкової освіти…………………………………………………………16

Фізична культура в початковій школі: інноваційні підходи, методика викладання…………………………………………………………………………….26

Результативність упровадження науково-педагогічного проекту «Росток» у навчально-виховний процес закладу………………………………………………34

Оновлення педагогічного процесу в початковій школі засобами науково-педагогічного проекту «Росток»…………………………………………………….40

Моделювання освітнього середовища – основа формування екологічної культури молодших школярів………………………………………………………………….47

Технологія ТРВЗ як головний чинник розвитку творчих здібностей молодшого школяра……………………………………………………………………………….52

Особливості діалогічної взаємодії на рівні «вчитель-учень» в умовах розвивального навчання……………………………………………………………...60

Формування мовленнєвої компетентності у дітей з особливими освітніми потребами на засадах педагогіки життєтворчості в умовах акмеологічної освітньо-реабілітаційного простору……………………………………………………………69

Психолого-педагогічні особливості реалізації принципу наступності в дошкільній та початковій освіті…………………………………………………………………79

Підвищення якості превентивного виховання – шлях до формування здоров’язбережувального середовища…………………………………………….87

Розвиток інтелектуально-творчих умінь молодших школярів прийомами драмогерменевтики…………………………………………………………………96

Сучасні тенденції та підходи до модернізації курсу «Природознавство»……….107

Розвиток художніх та творчих здібностей учнів в початковій школі……………114

Психолого-педагогічні умови раннього вивчення іноземної мови дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку……………………………………..122

Лінгвопсихологічні основи навчання іноземної мови учнів молодшого шкільного віку……………………………………………………………………………………127

Вплив інтегративно-діяльнісного підходу на формування та розвиток інтелектуальних та загальнонавчальних здібностей учнів молодшого шкільного віку……………………………………………………………………………………135

Реформи в освіті мовою педагогів…………………………………………………145

До питання формування інклюзивної компетентності педагогів у контексті модернізації системи початкової освіти…………………………………………..148

Формування комунікативної компетентності студентів-гуманітаріїв у світлі галузевих наукових теорій………………………………………………………….155


Василь Химинець, професор, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри МІРО Закарпатського ІППО

Анна Химинець, студентка Пряшівського університету, Словакія
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИХ ЦІННОСТЕЙ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Анотація: В роботі розглянуто особливості формування еколого-економічних цінностей в учнів сучасної початкової школи. Показано, що еколого-економічне навчання і виховання – це безперервний психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини відповідних особистісних цінностей, знань та культури.

Аннотация: В работе рассмотрены особенности формирования эколого-экономических ценностей учащихся современной начальной школы. Показано, что эколого-экономическое образование и воспитание  это непрерывный психолого-педагогический процесс, сориентированный на формирование соответствующих личностных ценностей, знаний и культуры.

Resume: The paper deals with the peculiarities of the formation of ecological and economic valuables in elementary school. The paper shows that ecological and economic education is continuous and uninterrupted psychologic al process which is directed towards the formation of knowledge, culture and consciousness of a person.

Ключові слова: навчання, виховання, початкова школа, екологія, економіка, цінності.



Ключевые слова: образование, воспитание, начальная школа, экология, экономика, ценности.

Key words: education, elementary school, ecology, еconomic, valuables.

І. Вступ

Постановка проблеми: Однією з умов розвитку будь-якого суспільства є створення своєї системи цінностей (ідеали, духовно-моральні норми співжиття, прагнення досконалості у житті тощо), яку як надбання воно передає наступному поколінню. Молодь привласнює такі цінності у процесі навчання, виховання, суспільної діяльності, спілкування, тобто в процесі соціалізації й проектує свій образ життя відповідно до того, що їй подобається, що вражає, захоплює, що є цінністю для неї. Усі цінності й ціннісні відносини людей до навколишнього світу з розвитком суспільства набувають значимих змін у процесі формування насущних потреб й прагненні людини задовольнити їх.

Урбанізоване сьогодення, з його глобальними екологічними та економічними викликами, також вимагає змін у ієрархії цінностей. До числа найбільш вагомих цінностей людство відносить ті, що забезпечують збереження життя на землі і підвищення соціального самопочуття людини – насамперед екологічні та економічні цінності.



Актуальність дослідження. Прийнято вважати, що система ціннісних орієнтацій особистості формується у підлітковому віці. Ефективність і якість її залежить від багатьох факторів: соціального середовища, системи шкільного виховання, способу життя в сім’ї. Ми вважаємо за потрібне додати: міцний фундамент системи цінностей закладається в молодшій школі. Молодший шкільний вік є особливим, сенситивним періодом для розумового і емоційного розвитку дитини. Щоб досягти бажаного результату необхідно у процесі навчання і виховання враховувати динаміку змін як навколишнього середовища, так і безповоротних змін в особливостях розвитку сучасних дітей.

Мета дослідження полягає у розкритті суті та особливостей формування еколого-економічних цінностей в учнів початкової школи.

ІІ. Суть еколого-економічних цінностей

Роль початкової освіти, як самостійної ланки освітнього психолого-педагогічного процесу, особливо зросла в умовах ринкових трансформацій українського суспільства. Інформаційний вибух  кількість інформації, якою має оволодіти дитина, збільшилася і це поставило початкову освіту на особливе місце в системі неперервної освіти. У молодшому шкільному віці закладається фундамент розвитку здібностей, особливо природничо-математичних, набуваються навички творчого підходу до справ, формуються емоційно-ціннісні компетенції. Це пов’язано з тим, що у дітей 6-10 річного віку ще не сформовані негативні стереотипи та структури мислення, які людина з часом набуває у соціальному і особистому житті, для них відносно легко формувати світоглядні цінності постіндустріального суспільства.

Конкретизуємо, що розуміють під поняттям цінності і які цінності визнані нашим суспільством. П. Горностай [4, с.145] пропонує вважати цінністю те, що має велику значимість для людини, відповідає її актуальним потребам, ідеалам, особистісному смислу. Але цінність не просто об’єкт потреб, а опосередкований культурою еталон дій у прагненні задоволення потреб. Цінності, зауважує він, можуть бути позитивними й негативними (наприклад, добро і зло, життя і смерть). Вони можуть належати як реальній дійсності, так і сфері ідеального (уявлення, ідеї, відносини тощо), бути природними (природні багатства), або ж створеними людиною (твори мистецтва). У залежності від характеру потреб і способів їхнього задоволення цінності підрозділяють на матеріальні і духовні, котрі, у свою чергу, можуть бути пізнавальними, науковими, естетичними, художніми, моральними. Умовно цінності поділяють на суспільні й особистісні. Суспільні цінності представлені у культурі і закріплені у людській свідомості. Особистісні цінності має конкретна людина, вони є складовою структури особистості. Формування особистісної ціннісної структури людини виступає найважливішим фактором процесу соціалізації, за допомогою якого людина стає повноправним членом суспільства [1, с.47].

Цінності  це значимі для особистості об’єкти та явища навколишньої дійсності, що визначають її спрямованість і мотивацію діяльності. Водночас «ціннісні орієнтації» — це вибіркове ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей, система її установок, переконань, переваг, яка виявляється в поведінці і діяльності [4, с.145-146].

B попередні роки у самому загальному виді поділ цінностей на матеріальні і духовні полягав у тому, що перші пов’язували із задоволенням сугубо практичних потреб, й їхнім мірилом виступає практична корисність предметів; другі ж, як правило, характеризували вищі запити людей, тому критерії їхнього виділення інші. Мірою виміру пізнавальних і наукових цінностей, наприклад, є істина; естетичних і художніх  краса, прекрасне. Особливості моральних цінностей обумовлювали основною роллю моралі в житті суспільства. Мораль дійсно покликана регулювати і гармонізувати взаємини між людьми, вирішувати протиріччя між суспільством і поведінкою окремих людей. Але сучасне трактування моральних цінностей без урахування взаємовідносин людини із довкіллям є не повним.

Усі цінності і ціннісні відносини людей до навколишнього світу з розвитком суспільства набували значимих змін у процесі формування насущних потреб й прагненні людини задовольнити їх. Сьогодення, з його глобальними екологічними та економічними викликами, також вимагає динаміки ієрархії цінностей і врахування її у формуванні особистісної ціннісної структури людини, за допомогою якої людина стає повноправним членом суспільства і набуває здатності розвивати і зберігати його. Адже розбіжність між матеріальними й духовними цінностями зменшується, якщо не сказати зникає. До числа нагальних і найбільш вагомих цінностей людство відносить ті, що забезпечують збереження життя на землі і підвищення соціального самопочуття людини  екологічні та економічні цінності.

Розпочинається процес формування системи цінностей з дитинства і будується на основі фундаментальних потреб особистості. Так для молодшого школяра дуже важливими є потреби у захисті, любов матері, близьких людей, їх визнання тощо. На примітивному рівні дитина переосмислює, як заслужити і отримати таку любов, турботу. І вже у віці шести років робить умовиводи: треба бути хорошим, бо хороших люблять. Та в цьому віці дитина не має власних сформованих оціночних суджень, а користується оцінками дорослих. На їх основі буде закладатися система цінностей, що стане рушійною силою розвитку особистості.

Про готовність дитини до формування еколого-економічних цінностей свідчать такі її характеристики: дитина радіє спілкуванню з природним довкіллям, захоплюється ним у різні пори року, за різного стану погоди; жваво реагує на сезонні зміни, зміни в погоді, природі, у поведінці та зовнішньому вигляді тварин; має свої улюблені місця у найближчому та віддаленому природному довкіллі; прихильно ставиться до тих, хто доглядає за рослинами і тваринами, негативно до руйнівників, засмічувачів, невдячних споживачів природи; співчуває рослинам і тваринам, які потерпають, прагне їм допомогти; дивується, захоплюється враженнями від зоряного неба, Сонця, Місяця.



ІІІ. Особливості формування еколого-економічних

цінностей у початковій школі

Формування еколого-економічних цінностей відбувається у процесі еколого-економічною освіти, під якою розуміють безперервний процес навчання, виховання і розвитку, спрямований на формування еколого-економічної культури та відповідальності кожної особистості за охорону і поліпшення стану навколишнього середовища. Еколого-економічну культуру в таких підходах слід розглядати як напрям людської діяльності та мислення, від якого залежать сучасні умови існування та найближче майбутнє людства [3, с.112]. З одного боку, вона виступає в ролі теоретичної галузі знань про місце людини в біосфері, а з іншого, це – сукупність певних дій, технологій та наслідків взаємодії людини з природою. В цьому контексті саме рівень еколого-економічної культури особистості та спільноти в цілому визначає стан природного довкілля і внутрішній світ кожної людини. При цьому особливого значення набуває процес виховання в кожної людини сучасного еколого-економічного світогляду, бережливого ставлення до природи, розуміння домінанти природних благ над штучно створеними матеріальними цінностями, усвідомлення розумної необхідності власних потреб, відсутності споживацької психології, готовності добровільно підпорядкувати свої інтереси законам природи, інтересам розвитку суспільства. Тільки через процес навчання і виховання людство у змозі виробляти необхідну інформацію, яка реально створить умови для сталого еколого-економічного розвитку цивілізації. Еколого-економічне навчання і виховання – це неперервний психолого-педагогічний процес, спрямований на цілеспрямоване формування у людини [5, с.154]:

- знань наукових основ природокористування;

- необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації й активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних відновлювальних і невідновлювальних ресурсів;

- переконаного бажання перестати змінювати навколишнє середовище необдумано й безвідповідально;

- потреби естетичного сприймання природи і світогляду, заснованого на гуманістичних ідеалах.

Головним завданням еколого-економічного виховання має стати формування нового типу свідомості, на основі якої відбудеться «...олюднення природи й оприроднення людини. Нова екологічна свідомість має носити синкретний характер, тобто логічно включати в себе всі попередні типи свідомості (магічну, релігійну, наукову), а не відмежовуватися від них» [2, с.6]. Освітянські заклади покликані виховувати молодь у дусі любові до рідного краю, глибоких знань його історичної спадщини, охорони навколишнього середовища, науково обґрунтованого використання природних багатств (землі, лісу, води, корисних копалин тощо).

Головним завданням еколого-економічної освіти сучасної початкової школи можна вважати:

- засвоєння наукових знань про взаємозв’язок та взаємовплив природи, суспільства і людської діяльності;

- розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

- формування в учнів знань про цілісну наукову картину світу, взаємозв’язок і протиріччя між природою і суспільством;

- оволодіння нормами правильної поведінки в навколишньому середовищі і серед людей;

- розвиток потреби спілкування з природою;

- активізація науково обґрунтованої діяльності з охорони природи й поліпшення навколишнього середовища.

Науковці і спеціалісти, які працюють у цій сфері, стверджують, що без формування нової еколого-економічної освітньої моделі стати на шлях сталого розвитку і змінити ситуацію на краще неможливо. Нова модель повинна бути орієнтована на динаміку змін як навколишнього середовища так і безповоротних змін в особливостях сучасних дітей, враховувати їх. На нашу думку, еколого-економічна освітня модель, яка покликана сформувати еколого-економічні цінності у початковій школі, має будуватися на принципах інвайронменталізма – єдності людини і природи та пізнавальної активної діяльності. Дотримання цих принципів дозволить органічно, ненав’язливо формувати світогляд дитини, яка відчує себе частинкою природи, стане ощадним господарем.

Коротко зупинимося на особливостях сучасної дитини, яка від народження сприймає світ «своїм», усвідомлює свою цінність для нього, розуміє, що має право бути в ньому. Але тільки на інтуїтивному рівні. Задача вчителів початкової школи підтримати і розвинути таку впевненість. Слід враховувати і те, що повчання, моралі, безперервні заучування правил поведінки і діяльності сучасною дитиною не сприймаються і працюють у зворотному напрямі. Вона прагне все сказане перевірити на практиці. І дуже часто у неї це виходить. Дитина оволодіває деякими трудовими навичками набагато легше ніж дорослий. Для прикладу, вже в дошкільному віці дитина з легкістю оволодіває комп’ютерною технікою, в той час як юнаку потрібно прикласти для цього немало зусиль.

Слід врахувати і те, що молодший шкільний вік є особливим, сенситивним періодом для розумового розвитку дитини. Особливість його полягає в тому, що в процесі розумового розвитку важливий як обсяг конкретних знань, придбаних дитиною, так і сформований пізнавальний інтерес й розвинені розумові дії (уміння міркувати, аналізувати, пояснювати, узагальнювати, систематизувати, доводити). Пізнавальний інтерес стає рушійною силою для виявлення нового, спостереження, дослідження, вивчення всього, що оточує дитину. Пояснення нею невідомого, досліджуваного, вдосконалює її розумові дії.

Розвиток пізнавального мислення розпочинається з допитливості, яка притаманна майже всім дітям і яка, нажаль, проходить з віком. Діти від народження дослідники. Вони прикладають певних зусиль, щоб пізнати світ, отримати знання. Та не завжди можуть правильно їх пояснити, а тим більше – використати. Тому дуже важливими в роботі з дітьми є уміння вчителя ставити запитання про оточуючий світ, заохочувати і організовувати спостереження за всім, що оточує дитину, ставити експерименти і пояснювати їх, а також навчати дитину сміливо ставити запитання. Відкритість вчителя до інтересів дітей виявляється через його відповіді. Не можна відповідати лаконічно. У відповідях мають бути: підтримка інтересу, подробиці, підказка, як самостійно дійти до пояснення, й головне, присутня наукова логіка. Якщо дитина міркує, але дала невірну відповідь, не слід поспішати виправляти і давати правильну відповідь. Краще запропонувати подумати ще раз: «А може є інша відповідь? Подумай.»

Розвивати пізнавальний інтерес дитини означає зробити так, щоб їй хотілося дізнатися більше (стимул), а також допомогти дитині пізнавати все те, що її оточує (реакція) і заохочувати її бажання порозуміти те, що вона побачила або зробила (висновок). Це може бути представлено наступним порядком дій. На етапі стимулювання вчитель підтримує дитину тим, що допомагає їй придивлятися до оточуючого світу, поставити запитання, заохочує висловлювати власні думки і допомагає винайти способи перевірки своїх ідей. Реакція виявляється в тому, що дитина вчиться прискіпливо спостерігати, ставити запитання, придумувати щось нове, шукати підтвердження, перевіряти, а також розказувати, про що вона дізналася. Формулюючи висновок, дитина доводить свої ідеї, порозумівши побачене, може це пояснити і впевнена в тому, що здатна дізнатися більше.

Необхідно спостерігати разом, вчити дітей спостерігати самостійно. Пізнавальне мислення починається із спостереження. Дитині цікаво на все подивитися. Але дивитися не означає бачити, запам’ятовувати форми, кольори, візерунки. Слід навчати дитину уважно розглядати те, що її зацікавило. Чим більше часу і зусиль дитина витратить на те, щоб розгледіти, тим більше вона побачить.

Єдність з природою і, в певній мірі, подібність дитина має відчути сама. Для прикладу, малюють листок. А потім вчитель пропонує розглянути листочки з одного дерева. Вони всі різні, як і люди! Нас багато і всі ми різні. На листочках  прожилки. На руках дітей також добре видно судини, по яких тече кров. Висновок: у листочка також тече «листочкова кров». Йому боляче, коли його зривають. Слід пам’ятати, можна навчити дитину правил, але своє уміння робити висновки не можна вкласти в голову дитини. Вона сама має цьому навчитися.

Тож кожна прогулянка має бути перетворена у наукове дослідження світу. Перед прогулянкою разом з’ясовують, за чим будуть спостерігати, що збирати, що замальовувати. Використовуються наукові методи: спостереження, збір інформації та її аналіз. Коли вчитель з дітьми спостерігає за предметами або збирає відомості про них, слід користуватися науковими термінами й навчати цього дітей. Як це називається? Чи можна це описати, пояснити? Наприклад: «Що це за тварина? До якого виду вона відноситься? Який це матеріал? Як його можна описати?» Якщо діти не дають відповіді, питання необхідно перевести у площину роздумів: «Як і звідки про це можна дізнатися? Де шукати інформацію? У кого можна запитати?» Не слід одразу підказувати, завжди варто дитину наштовхувати на роздуми.

Прогулянка має містити цікавий діалог, полілог із конкретними завданнями. Наприклад: «Знайдіть птаха (ластівку, горобця...)», якого кольору у нього дзьоб, пір’ячко?» Нехай діти придивляються, де такий птах більше полюбляє сидіти, де добуває їжу.

Або: «Знайдіть конкретне дерево». Деякі діти не розуміють, чим відрізняється одне дерево від іншого. Показуйте різні породи дерев. Акцентуйте увагу на відмінностях дуба, ялинки, яблуні і груші. Нехай діти впізнають квітку, а потім розглянуть її частини.

Ефективний спосіб формування еколого-економічних цінностей  захопити дітей колекціонуванням камінців, ракушок, листочків, рослин тощо. Власна колекція має цінність. Дитина вчиться правильно збирати колекцію, сортувати її, розміщувати, поціновувати тощо.

У маленькій піщинці дитина може побачити цілий світ. Вона тільки спочатку розглядає кожен об’єкт окремо, згодом приходить до усвідомлення, що це складові компоненти навколишнього світу, між якими існують взаємозв’язки. Формується усвідомлення своєї ролі у його збереженні й примноженні, набувають власного значення еколого-економічні знання.

На самому початку шкільного навчання слід підвести дітей до усвідомлення того, що людина – невід’ємна частина природи, що вона, розвиваючись, задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Учні початкової школи мають усвідомлювати, що цей влив може бути як позитивним, так і дуже негативним. На уроках із природознавства доцільно навести приклади і показати, що в результаті нерозумного, а в багатьох випадках навіть хижацького відношення до природи знищено значні території лісів, зменшено чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, багато з яких повністю зникли з поверхні Землі.

Оскільки для молодших школярів найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то вчителю доцільно віднайти і поєднати способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони. Практика показує, що дуже ефективною формою організації природо-пізнавальної діяльності учнів початкової школи є екскурсії, під час яких в них формуються позитивні установки, навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах, які неперервно відбуваються у довкіллі. Під час екскурсій для вчителя виникають оптимальні умови для активного формування в учнів почуття прекрасного, любові до рідного краю, навичок правильної поведінки в природі, емоційно-естетичного сприйняття відповідальності за стан навколишнього середовища.

Слід також усвідомлювати, що розумне ставлення до природи в дітей молодшого шкільного віку активно формується тоді, коли дитина безпосередньо впливає на покращення навколишнього середовища своєю посильною працею. У процесі осмисленої трудової діяльності (посадка квітів, дерев весною; підгодівля птахів зимою; участь в роботі «зеленого патруля» тощо) учні з допомогою вчителя ефективно доповнюють і поглиблюють свої знання, виробляють практичні вміння і навички, необхідні для розумного використання природних багатств у майбутньому.

Еколого-економічна модель початкової освіти може ефективно розвиватися лише спираючись на гуманістичну спрямованість та інноваційний потенціал освітнього закладу [6]. Гуманізація навчально-виховного процесу в початковій школі передбачає посилену увагу до дитини загалом, створення найбільшого сприяння розвитку її здібностей, фізичних і моральних якостей. Пріоритетна роль у гуманізації освітньої діяльності в початковій школі належить людинознавчим темам, завдяки яким учні краще пізнають навколишній світ, себе в ньому, набувають знань і умінь самоорганізації, саморегуляції своєї поведінки у суспільних та природничих вимірах [7, с.40-42].



ІV. Висновки

Сьогодення, з його глобальними екологічними та економічними викликами, вимагає перегляду ієрархії цінностей і врахування їх у формуванні особистісної ціннісної структури людини, за допомогою якої людина стає повноправним членом суспільства, набуває здатності розвивати і зберігати його. До числа найбільш вагомих цінностей відносять ті, що забезпечують збереження життя на землі і підвищення соціального самопочуття людини – насамперед екологічні та економічні цінності.

Фундамент системи цінностей закладається в молодшій школі і має відбуватися на принципах інвайронменталізма – єдності людини і природи та пізнавальної активної діяльності. Щоб досягти бажаного результату необхідно у процесі навчання і виховання враховувати динаміку змін як навколишнього середовища так і безповоротних змін в особливостях розвитку сучасних дітей.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал