Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара



Сторінка13/16
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.05 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Про затвердження міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 20022011 р.

Ця програма розроблена на виконання Указу Президента України від 8 серпня 2000 р. № 963 "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України".

В основу розроблення Програми покладено принципи державної політики у сфері охорони здоров'я, а також принципи Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). У 1991–2000 роках чисельність населення скоротилася на 2,5 мільйона унаслідок перевищення смертності над народжуваністю. За останнє десятиліття народжуваність населення зменшилася на 35%, смертність збільшилася на 18,6%. Основними причинами смертності є хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, травми та отруєння. Показники смертності від хвороб системи кровообігу в Україні найвищі серед європейських країн. Протягом останнього десятиліття середня очікувана тривалість життя у чоловіків скоротилася на 2,4, у жінок – на 0,9 року. Різниця в тривалості життя в Україні і країнах Західної Європи становить для чоловічого населення 12,8, жіночого – 7,8 року. У структурі захворюваності переважають хронічні неінфекційні хвороби (серцево-судинні захворювання, злоякісні новоутворення, психічні та ендокринні розлади, алергічні прояви), які характеризуються негативною динамікою.

Поширеність серцево-судинної патології збільшилася за останнє десятиліття в 1,9 раза, онкологічної патології – на 18, бронхіальної астми – на 35,2, цукрового діабету – на 10,1%. Незважаючи на зменшення протягом останнього десятиліття кількості травм і отруєнь, рівень їх залишається високим. Важливою проблемою є зростання захворюваності на соціально небезпечні хвороби, зокрема туберкульоз, ВІЛ/СНІД, хвороби, що передаються статевим шляхом. Захворюваність на туберкульоз збільшилася за 10 років в 1,9 раза, поширеність – на 34,3%. Значно поширені наркологічні розлади. Високі рівні захворюваності обумовлюють збільшення кількості інвалідів, яка становить сьогодні 2,5 млн. осіб. Ключовими проблемами охорони здоров'я населення є: 1) незадовільний стан здоров'я населення; 2) недостатнє медикаментозне і матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров'я; 3) нераціональна організація системи надання медичної допомоги, диспропорція її первинного, вторинного і третинного рівнів; 4) брак сучасних медичних технологій, недостатнє володіння ними; 5) низький рівень інформованості про сучасні медичні технології, засоби збереження здоров'я та активного дозвілля;

6) неефективність державної політики щодо формування здорового способу життя;

7) недостатність фінансових і насамперед бюджетних, ресурсів для забезпечення ефективної діяльності системи охорони здоров'я; 8) практична відсутність ринку медичних послуг; 9) недосконалість нормативно-правових актів, які впливають на створення умов для поліпшення стану здоров'я населення та підвищення ефективності використання в системі охорони здоров'я людських, матеріально-технічних та фінансових ресурсів в умовах ринкової економіки.

Метою програми є поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров'я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості і прав громадян на охорону здоров'я.

Основні завдання програми: поліпшення стану здоров'я усіх верств населення, зниження рівнів захворюваності, інвалідності, смертності, подовження активного довголіття і тривалості життя; проведення активної демографічної політики, охорона материнства і дитинства; удосконалення нормативно-правової бази охорони здоров'я відповідно до світових стандартів; запровадження правових, економічних, управлінських механізмів, забезпечення конституційних прав громадян на охорону здоров'я; розроблення і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропаганду, формування і заохочення здорового способу життя; оздоровлення довкілля, забезпечення ефективного попередження і здійснення контролю за шкідливими для здоров'я чинниками в об'єктах довкілля; запровадження ефективної системи багатоканального фінансування, збільшення бюджетних асигнувань на охорону здоров'я; сприяння діяльності закладів охорони здоров'я усіх форм власності; оптимізація організації медико-санітарної допомоги населенню, забезпечення її високої якості та ефективності, пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини; поліпшення медичної допомоги вразливим верствам населення та жителям села; забезпечення населення ефективними, безпечними і якісними лікарськими засобами та виробами медичного призначення; підвищення ефективності використання наявних кадрових, фінансових та матеріальних ресурсів охорони здоров'я; створення сучасної системи інформаційного забезпечення у сфері охорони здоров'я; удосконалення інноваційної політики, планування наукових досліджень з пріоритетних напрямів охорони здоров'я; розширення міжнародного співробітництва та партнерства, забезпечення інтеграції вітчизняної системи охорони здоров'я в міжнародну систему; посилення правових вимог до лікарської етики і деонтології. Державна політики з питань поліпшення стану здоров'я жінок повністю збігається з європейською політикою. Захворюваність і смертність від онкологічних захворювань зростають, ризик їх збільшується у зв'язку з несприятливою екологічною ситуацією в країні та значним постарінням населення. Високий рівень захворюваності та смертності від них, стійкі тенденції до їх зростання, наявність онкологічних ефектів внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС свідчать про надзвичайну гостроту проблеми, зумовлюючи необхідність задіяння в системі протиракової боротьби не тільки закладів охорони здоров'я, а й установ інших галузей господарства, тобто про необхідність комплексного підходу до розв'язання проблеми. З метою зниження захворюваності на злоякісні новоутворення, інвалідності і смертності від них:

1. Створити кадастр канцерогенонебезпечних підприємств, технологічних процесів та видів діяльності людини, що призводять до забруднення довкілля канцерогенними речовинами.

2. Розробити систему заходів щодо зменшення канцерогенного навантаження на людину.

3. Розробити програму генетичної профілактики онкологічних захворювань.

4. Розробити систему заходів з оздоровлення та здійснення диспансерного нагляду за особами з груп підвищеного ризику виникнення онкологічних захворювань.

5. Розробити сучасні ефективні методи своєчасної діагностики раку.

6. Зміцнити матеріально-технічну базу онкологічних закладів насамперед шляхом придбання діагностичної апаратури, сучасних апаратів для променевої терапії, гамма-терапевтичних препаратів, які відповідають вимогам МАГАТЕ, систем планування опромінення хворих, пристроїв для їх позиціювання тощо.

7.Створювати умови для пріоритетного розвитку виробництва вітчизняних хіміотерапевтичних, променевих препаратів.

8. Проводити аналіз віддалених результатів щодо заходів профілактики онкологічних захворювань на всіх рівнях.

9. Розробити і впровадити стандарти діагностики, лікування та реабілітації онкологічних хворих і забезпечити їх дотримання лікувально-профілактичними закладами.

10. З метою поточного і перспективного планування розвитку служби визначити потреби населення в онкологічній допомозі.

11. Забезпечувати функціонування центрального та регіональних канцер-реєстрів.

12. Створити мережу хоспісів для симптоматичного лікування онкологічних хворих у термінальній стадії.

13. Розробити програму санітарної просвіти населення з усіх аспектів онкологічної захворюваності.

14. Розробити Національну програму "Онкологія".



Наказ від 25.05.2000 № 120 Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД

Відповідно до Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" і постанов Кабінету Міністрів України від 18.07.98 № 2026 "Питання запобігання та захисту населення від ВІЛ-інфекції та СНІД", від 10.07.98 №1051 "Про розмір щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД" і від 16.10.98 №   1642 "Про затвердження Порядку та умов обов'язкового страхування медичних працівників та інших осіб на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції, і переліку категорій медичних працівників та інших осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними професійних обов'язків, а також на випадок настання у зв'язку з цим інвалідності або смерті від захворювань, зумовлених розвитком ВІЛ-інфекції" та з метою удосконалення організації медичної допомоги особам з ВІЛ-інфекцією та хворим на СНІД. Наказую:

1. Затвердити:

1.1. Інструкцію з організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД (додається).

1.2. Інструкцію з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією (додається).

1.3. Порядок профілактики перинатальної трансмісії ВІЛ та попередження розповсюдження ВІЛ в акушерських стаціонарах (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. Щороку до 1 березня розглядати на засіданнях колегії стан епідситуації з ВІЛ-інфекції, організації та надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД. Про проведену роботу інформувати МОЗ до 1 квітня.

2.2. Посилити контроль за додержанням протиепідемічного режиму в закладах охорони здоров'я.

2.3. Визначити лікувально-профілактичні заклади для надання планової спеціалізованої медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД. В одному з них створити невичерпний запас антиретровірусних препаратів для проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції медпрацівникам з розрахунку на 5 осіб.

2.4. Заборонити в лікувально-профілактичних закладах вигодовувати немовлят донорським грудним молоком.

2.5.Забезпечити: організацію надання невідкладної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД у всіх лікувально-профілактичних закладах; усі лікувально-профілактичні заклади аптечками для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу, склад яких затверджено Інструкцією з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією цього наказу;


створення лабораторії для визначення імунологічного стану та діагностики опортуністичних інфекцій; медичний огляд вагітних під час узяття їх на облік та перед пологами шляхом обстеження на наявність антитіл до ВІЛ (за їх добровільною згодою);
дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, адаптованими молочними сумішами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №66 "Про додаткові соціальні гарантії для малозабезпечених сімей з хворими дітьми та з дітьми першого і другого року життя"; щорічне санаторно-курортне лікування ВІЛ-інфікованих дітей на базі місцевих санаторіїв; підготовку медичного персоналу та проведення санітарно-освітньої роботи серед педагогічного персоналу дитячих дошкільних та шкільних закладів щодо питань ВІЛ-інфекції/СНІДу та особливостей перебування ВІЛ-інфікованих дітей в організованих дитячих колективах; уведення в усіх лікувально-профілактичних закладах форми облікової звітності № 108 – 0 "Журнал реєстрації аварій при наданні медичної допомоги ВІЛ-інфікованим та роботі з ВІЛ-інфікованим матеріалом".

2.6. Організувати спеціалізовані відділення (палати):

2.6.1. В інфекційних лікарнях, у тому числі дитячих – для госпіталізації пацієнтів з ВІЛ-інфекцією/СНІДом (дітей та дорослих), які не вживають наркотики ін'єкційно.

2.6.2. У наркологічних диспансерах (лікарнях) – для госпіталізації пацієнтів з ВІЛ-інфекцією/СНІДом, які вживають наркотики шляхом ін'єкцій. Увести в цих закладах посади лікарів-інфекціоністів з розрахунку 1 посада на 20 ліжок відділення для лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

2.6.3. У протитуберкульозних диспансерах, туберкульозних лікарнях, у тому числі дитячих – для проведення стаціонарного лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД з активними формами туберкульозу. Увести в цих закладах посади лікарів-інфекціоністів з розрахунку 1 посада на 20 ліжок відділення для лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

3. Начальникам: управління соціально небезпечних хвороб та СНІДу, управління організації медичної допомоги дітям і матерям, директору НДІ епідеміології та інфекційних хвороб спільно з начальником Головного управління охорони здоров'я Київської міської держадміністрації створити до 01.01.2001 клінічний відділ дитячих інфекційних хвороб зазначеного інституту з відділенням для ВІЛ-інфікованих дітей.

4. Начальнику управління освіти та медичної науки забезпечити:

4.1. Виконання актуальних наукових розробок з проблем СНІДу.

4.2. Унесення до 01.01.2001 до програми до- та післядипломної підготовки лікарів та середніх медичних працівників питань профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника міністра, головного державного санітарного лікаря.



Додаток 7

Референтни величини лабораторних показників

Лабораторни показники

Референтни величини

Кров

Аденозин-3,5-монофосфат циклічний (цАМФ) (плазма крові)

8–20 нмоль/л

Адреналін

1,91–2,46 нмоль/л (<88 нг/л)

АКТГ (сироватка крові):

 

ранок

22 пмоль/л

вечір

<6 пмоль/л

Азот остатній

14–28 ммоль/л (200–400 мг/л)

Азот свободних амінокислот

2,6–5 ммоль/л (36–70 мг/л)

Аскорбінова кислота (вітамін С)

34–91 мкмоль/л (6–16 мг/л)

АЛТ (сироватка крові)

0,1–0,68 ммоль/г·л (7–40 МЕ/л при 37 °C)

ACT (сироватка крові)

0,1–0,45 ммоль/г·л (10–30 МЕ/л при 37 °C)

ACT, мітохондріальний ізофермент

17–24% общей активности

Альбумін

35–50 г/л

α-Амілаза

16–30 г/г·л (25–220 МЕ/л)

Алкоголь

0,001–0,015 г/л (21,7–2170 мкмоль/л)

Альдолаза (фруктозо-1,6-дифосфат альдолаза):

до 3,1 МЕ/л при 25 °C

доросли

до 7,6 МЕ/л при 37 °C

новонароджени

до 9,9 МЕ/л при 25 °C

Альдостерон (сироватка крові; збір зразка крові

в положенні у ліжку)



100–400 пмоль/л (4–15 нг/дл)

Алюміний (сироватка крові)

2–5 мкг/л

β-Амінолевулінова кислота

0,8–2,3 мкмоль/л

β-Амінолевулінової кислоти дегідрогеназа (кров з гепарином)

>14,5 МЕ/л

Амілаза панкреатична

17–115 МЕ/л

Аміак (доросли)

11–32 мкмоль/л (15–45 мкг/дл)

α-Антитріпсин (доросли)

0,78–2 г/л

Билирубін:

 

загальний

3,4–17,1 мкмоль/л (0,2–1 мг/дл)

прямий

0–3,4 мкмоль/л (0–0,2 мг/дл)

непрямий

3,4–13,7 мкмоль/л (0,2–0,8 мг/дл)

Гексозаміни

5,2–7 ммоль/л

Гематокріт (ЭДТА-крові):

 

жінки

0,37–0,45 (37–45%)

чоловіки

0,39–0,5 (38–50%)

Гемоглобін (цельна кров):

 

жінки

120–160 г/л

чоловіки

135–180 г/л

Гемоглобін свободний:

 

цитратна плазма крові

<40 мг/л (<0,62 мкмоль/л)

сироватка крові

<220 мг/л

Гемоглобін-електрофорез (ЭДТА-крові):

 

НbА1

96–98%

НbА2

<3,5%

НbА4

<1%

HbF

<2%

Гемопексин (сироватка крові)

0,50–1,15 г/л

Гепарін-кофактор (цитратна плазма)

0,24–0,6 кЕД/л

17-Гидроксикортикостероїди:

 

чоловіки

194–524 нмоль/л (70–190 мкг/л)

жінки

248–579 нмоль/л (90–210 мкг/л)

Гистамін:

 

цельна кров

180–900 нмоль/л (20–100 мкг/л)

плазма крові

250–350 нмоль/л

α-Гидроксибутірат дегидрогеназа

72–182 МЕ/л при 37 °C

Глобулини

21–34 г/л

Глюкоза:

 

ортотолуйдіновим методом в цельної крові

3,3–5,5 ммоль/л

в плазме (сироватке) крові

3,3–6,1 ммоль/л

глюкозооксидазным (ферментативным) методом в плазме (сыворотке) крови

3,9–6,4 ммоль/л

в ликворе

2,22–3,89 ммоль/л

Глюкозо-6-фосфатдегидрогеназа:

 

плазма крові

Нема активності

еритроцити

131±13 мМЕ/109 еритроцитів

(250–500 мкМЕ/л)



γ-Глутамілтранспептидаза (сироватка крові):

 

чоловіки

10,4–33,8 МЕ/л (при 37 °C)

жінки

8,8–22 МЕ/л (при 37 °C)

Гаптоглобін (сироватка крові)

150–2000 мг/л

Гликопротеїни загальни (за рівням гексоз, зв'язаних з білками)

1,05–1,15 г/л

α1-Гликопротеїн (сироватка крові)

0,55–1,4 г/л

α2-Гликопротеїн

0,4–0,85 г/л

β1-Гликопротеїн (сироватка крові)

<4 мг/л

Гліцерин свободний (ЭДТА-плазма крові)

3–18 мг/л

Глутатіон (крові)

0,78–1,2 нмоль/л

Глутатіонпероксидаза (еритроцити)

29,6–82,9 ЕД/г Нb

Глутаматдегидрогеназа (сироватка крові):

 

жінки

<3 МЕ/л

чоловіки

<4 МЕ/л

Гомованилінова кислота:

 

ЭДТА-плазма крові

4–18 мкг/л

ліквор

18–62 мкг/л

β-Субодиниця хорійонічного гонадотропіну (сироватка крові):

 

жінки

<5 МЕ/л

жінки (менопауза)

<10 МЕ/л

β-Гидроксимасляна кислота D-3-гидроксибутірат) (сироватка крові)

Не визначається

Гидроксибутіратдегидрогеназа (сироватка крові):

 

доросли

<140 МЕ/л

новонароджени

<400 МЕ/л

діти 1–3 років

<200 МЕ/л

Соматотропний гормон:

 

чоловіки

до 2 нг/мл

жінки

до 10 нг/мл

Гуаназа

<3 МЕ/л зі 37 °C

Допамін (плазма крові)

<40 нг/л

Допамін-β-оксидаза (сироватка крові)

3–100 МЕ/л

Железо (сироватка крові):

 

чоловіки

11,6–31,3 мкмоль/л (65–175 мкг/дл)

жінки

9–30,4 мкмоль/л (50–170 мкг/дл)

Железозв'язиваючя спроможність сироватки загальна (загальний трансферін)

44,75–71,6 мкмоль/л (250–400 мкг/дл)

Жовчни кислоти (сироватка крові)

2,5–6,8 мкмоль/л (1,25–3,41 мкг/дл)

Жирни кислоти загальни (свободни та ефірозв'язани)

9–15 ммоль/л

Жирни кислоти свободни:

 

натщесерце

0,64–0,88 ммоль/л

після вживання харчу

0,78–1,18 ммоль/л

Золото (сироватка крові)

<0,2 мкг/л

Імуноглобуліни:

 

IgG (доросли)

8–17 г/л

IgA (доросли)

0,9–4,5 г/л

IgM:

 

чоловіки

0,5–3,2 г/л

жінки

0,6–3,7 г/л

IgE:

 

доросли

20–100 кЕ/л

діти до 12 мес

<15кЕ/л

діти 1–5 років

8–50 кЕ/мл

діти 6–9 років

8–50 кЕ/мл

діти 10–15 років

10–60 кЕ/мл

Індикан

0,87–3,13 мкмоль/л (<800 мкг/л)

Інсулін (РІА-метод)

29–172 пмоль/л

Інтерлейкін-2 (сироватка крові)

0,5–2,5 Е/мл

Інтерлейкін-6 (сироватка крові)

0–33 Е/мл

Інтерлейкін-8 (сироватка крові)

146–172 Е/мл

Рецептор інтерлейкіну-2 (сироватка крові)

<1000 Е/мл

Йод

46–70 мкг/л

Калій:

 

сироватка крові

3,5–5 ммоль/л

плазма крові

3,5–5 ммоль/л

еритроцити

78,5–112 ммоль/л

Кальций (сироватка крові):

 

загальний

2,15–2,5 ммоль/л (8,6–10 мг%)

йонизованний

1,15–1,27 ммоль/л

Кальцитонін (сироватка крові)

<150 пг/мл (нг/л)

β-Каротін (сироватка крові)

150–1250 мкг/л (0,7–3,7 мкмоль/л)

Кетонови тіла

30 мг/л

17-Кетостероїди

866–4334 нмоль/л (250–1250 мкг/л)

α-Кетоглутарат (Na-ЭДТА-крові)

<11,6 мкмоль/л

Кислотно-лужний стан:

 

рН:

 

артеріальна кров

7,36–7,46

венозна кров

7,26–7,36

НСО3 (плазма крові)

36–44 нмоль/л

істивний бикарбонат крові (ІБ, або АБ)

19–25 ммоль/л

стандартний бикарбонат крові (СБ, або SB)

21,3–24,8 ммоль/л

підсумок усіх буферних систем крові (БО, або ВВ)

40–60 ммоль/л

сдвиг буферних оснований (СБО, або BE)

+2,3–(−2,3) ммоль/л

парціальний тиск вуглекислого газу (рСО2) в крові:

 

артеріальний

4,65–5,98 кПа

венозний

6,1–7,7 кПа

парциальний тиск кисню (рО2) в крові:

 

артеріальний

12–12,6 кПа

венозний

4,6–6 кПа

загальний («тотальний») вуглекислий газ (ТСО2)

23–33 ммоль/л

Кобальт:

 

Сироватка крові

0,20–0,28 мкг/дл (33,9–47,5 нмоль/л)

ЭДТА-крові

<0,9 мкг/дл

С2-компонент комплементу (сироватка крові)

10–30 мг/л

СЗ-компонент комплементу (сироватка крові)

0,55–1,2 г/л

С4-компонент комплементу (сироватка крові)

0,2–0,5 г/л

С5-компонент комплементу (сиротка крові)

95–160%

Кортикостероїди (11-КС)

0,358–0,635 мкмоль/л

17-Оксикортикостероїди (17-ОКС)

0,14–0,56 мкмоль/л

Кортизол:

 

вранок

200–700 нмоль/л (70–250 нг/мл)

ввечері

55–250 нмоль/л (20–90 нг/мл)

Креатінин:

138–635 нмоль/л

жінки

44–97 мкмоль/л

чоловіки

62–132 мкмоль/л

Креатинина ендогеного кліренс:

 

чоловіки

0,93–1,32 мл/(с·м2) [97–137 мл/

(хв ·1,73)]



жінки

0,85–1,23 мл/(с·м2) [88–128 мл/ (хв·1,73)]

Креатинкіназа загальна:

 

чоловіки

<195МЕ/л при 37 °C

жінки

<170МЕ/л при 37 °C

МВ-ізофермент (сироватка крові)

0–24 МЕ/л (<6% загальна активність КК)

МВ-ізофермент, концентрація (КК-МВ mass) (сироватка крові)

<5 мкг/л

ВВ-ізофермент (сироватка крові)

<8 МЕ/л

ММ-ізофермент (сироватка крові)

<76 МЕ/л

Креатин:

 

чоловіки

8–31 мкмоль/л (1–4 мг/л)

жінки

>15–53 мкмоль/л (2–7 мг/л)

Крїоглобуліни

до 0,08 г/л

Ксантин (сироватка крові)

2,7–8 мкмоль/л

Лактат:

 

плазма, сироватка крові

0,63–2,44 ммоль/л (57–220 мг/дл)

кров артеріальна

<1,3 ммоль/л (<11,3 мг/дл)

ліквор

1,2–2,1 ммоль/л (108–189 мг/дл)

Лактатдегидрогеназа (ЛДГ) загальна:

0,8–4 ммоль/(ч·л) (240–480 МЕ/л при 37 °C)

ЛДГ-1

15–25% загальній активності

ЛДГ-2

30–40% загальній активності

ЛДГ-3

20–25% загальній активності

ЛДГ-4

10–15% загальній активності

ЛДГ-5

5–55% загальній активності

Лейцинаминопептидаза (оптимізований тест)

15–40 МЕ/л (<35 МЕ/л)

Липаза

0–417 МЕ/л

Липаза (субстрат трїолеїн)

до 190 МЕ/л при 37 °C

Липиди загальни

4,5–7 г/л

Липопротеїнелектрофорез:

 

α-липопротеїни (ЛПВЩ)

 

чоловіки

2800–3300 мг/л

жінки

2200–2800 мг/л

β-липопротеїни (ЛПНЩ)

<2900 мг/л

пре-β-липопротеїни (ЛПОНЩ)

 

чоловіки

700–1700 мг/л

жінки

<1300 мг/л

Липопротеїн (а)

<30 мг/дл

β-Липопротеїни:

 

чоловіки

1,9–6 г/л

жінки

2,2–7,4 г/л

Литій:

 

профілактика

0,5–0,8 ммоль/л

терапевтичний інтервал

0,5–1,3 ммоль/л

токсична дїя

>1,5 ммоль/л


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал